Справа № 991/9348/26

Провадження 1-кп/991/85/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисників ОСОБА_7 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_8 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_9 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_10 ,

його захисників (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_11 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_12 ,

обвинуваченої (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_13 ,

її захисників ОСОБА_14 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_15 ,

представника потерпілого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_17 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_18 , адвоката ОСОБА_12 , про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

17.07.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.07.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 25.08.2026.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та постановлено проводити підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 25.08.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІІ. Клопотання про повернення обвинувального акта

(1) 17.08.2026 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_18 , адвоката ОСОБА_12 , про повернення обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні (том 6 а.с. 9-13).

(2) 26.08.2026 від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_17 , також надійшло клопотання про повернення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні (том 7 а.с. 117-128).

2.1. Обґрунтування клопотання, заявленого захисником обвинуваченого ОСОБА_18 , адвокатом ОСОБА_12 .

В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_18 , адвокат ОСОБА_12 , зазначив, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, чим порушує істотно право ОСОБА_18 на захист та унеможливлює розгляд справи по суті.

(1) Так, на переконання захисника, в обвинувальному акті допущено істотні суперечності у фактичних обставинах та формулюванні обвинувачення, а саме:

- невизначеність ролі обвинуваченого ОСОБА_18 та часових меж стверджуваного правопорушення;

- суперечливість визначення суб`єкта вимагання та пособництва;

- взаємовиключний характер викладених обставин щодо змови та розміру.

(2) Окрім того, захисник зазначає про незрозумілість викладеного прокурором обвинувачення у п. 5 обвинувального акта.

Захисник зазначив, у п. 5 обвинувального акта прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважає встановленими - «Вироком Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 (справа № 991/11834/25) ОСОБА_19 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України (вирок набрав законної сили)».

На переконання захисника, вказаний пункт обвинувального акта не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, адже не містить належного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, а лише містить формальне посилання на вирок, постановлений щодо іншої особи, без розкриття його значення для даного кримінального провадження та без наведення фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими саме стосовно ОСОБА_18

(3) Також захисник зазначив щодо невідповідності викладу фактичних обставин вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині опису ролі ОСОБА_18 .

За твердженнями захисника, з тексту обвинувального акта неможливо встановити, які саме дії інкримінуються виключно ОСОБА_18 , а які - ОСОБА_6 та ОСОБА_19 , тобто фактично відсутнє розмежування ролей співучасників. Обвинувальний акт не містить індивідуалізації ролі ОСОБА_18 , а фактично дублює опис дій інших співучасників.

У зв`язку із цим захисник обвинуваченого ОСОБА_18 , адвокат ОСОБА_12 , просив повернути обвинувальний акт прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

2.2. Обґрунтування клопотання, заявленого захисником обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_17 .

В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_17 , стверджував, що обвинувальний акт в цьому кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає поверненню прокурору.

(1) На переконання захисника, обвинувальний акт не містить фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Окрім того, в обвинувальному акті не розкрито усі елементи суб`єктивної та об`єктивної сторони, характерні для інкримінованих злочинів.

(2) Окрім того, за твердженнями захисника, зазначення в обвинувальному акті відомостей про вирок щодо ОСОБА_19 є неприпустимим, оскільки це порушує презумпцію невинуватості та створює преюдицію.

(3) На переконання захисника, в інкримінованому ОСОБА_6 злочині, передбаченому ч. 4 ст. 189 КК України, відсутня сама подія, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю в частині зазначеного епізоду.

(4) Щодо обвинувачення за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України захисник зазначив, що сторона захисту не погоджується з вказаною кваліфікацією, оскільки ОСОБА_6 не мав будь-якого впливу на суддів Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та ОСОБА_21 , грошові кошти у розмірі 75 000 доларів США ані для себе, ані для інших осіб не отримував. В обвинувальному акті не наведено, яким чином ОСОБА_6 організував ухвалення колегіального рішення вказаними суддями в інтересах ОСОБА_22 та ОСОБА_23

(5) Також захисник зазначив, що відсутність в обвинувальному акті повного викладу всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення справи до судового розгляду, оскільки якісно і в повній мірі здійснювати судовий розгляд даного кримінального провадження суд у такому випадку не взмозі, що, безперечно, порушує право особи на захист та право на справедливий судовий розгляд, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За його твердженнями, неузгодженість формулювання обвинувачення та наведення фактичних обставин в частині обсягу дій, які ставляться особі в вину і становить неконкретність обвинувачення, що порушує право особи на захист через те. що особі стає невідомим, в чому саме вона обвинувачується.

З огляду на вказане захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_17 , просив повернути обвинувальний акт прокурору.

ІІІ. Позиції учасників підготовчого судового засідання

(1) Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 , адвокат ОСОБА_12 , підтримав заявлене ним клопотання про повернення обвинувального акта з підстав, зазначених у ньому.

(2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , підтримав клопотання про повернення обвинувального акта, заявлене іншим захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_17 , з підстав, зазначених у вказаному клопотанні.

(3) Інші обвинувачені та їх захисники, що брали участь у судовому засіданні, вказані клопотання про повернення обвинувального акта підтримали.

(4) Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заявлених стороною захисту клопотань про повернення обвинувального акта.

На переконання прокурора, роль ОСОБА_10 як пособника та його дії в обвинувальному акті конкретизовані, а відмінність між часовими межами обумовлена тим, що організатори розпочали злочинну діяльність влітку 2024 року, а ОСОБА_10 було залучено восени 2024 року. Усім співучасникам за відповідним епізодом інкриміновано вимагання неправомірної вигоди з урахуванням розподілу ролей, а різні суми неправомірної вигоди стосуються різних епізодів і судових справ.

Прокурор стверджував, що посилання в обвинувальному акті на вирок щодо ОСОБА_19 не означає використання його як доказу, а здійснене лише з метою ідентифікації особи замість умовного позначення.

Додатково зазначив, що використання формулювань про невстановлений час або місце зумовлене неможливістю встановити окремі обставини з абсолютною точністю, однак це не впливає на конкретність обвинувачення та можливість реалізації права на захист.

(5) Представник потерпілого ОСОБА_16 заперечила проти повернення обвинувального акта та підтримала позицію прокурора щодо відмови у задоволенні заявлених клопотань.

IV. Релевантні джерела права

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Положення ч. 2 ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта. Так, обвинувальний акт має містити такі відомості: (1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, (2) анкетні відомості кожного обвинуваченого, (3) анкетні відомості кожного потерпілого, (3-1) анкетні відомості викривача, (4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора, (5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, (6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, (7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, (7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими, ( 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) , (8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу та ( 9) дату та місце його складення та затвердження.

Крім того, ч. 3 ст. 291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Згідно з п. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: (1) реєстр матеріалів досудового розслідування; (2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; (3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 КПК України); (4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; (5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

V. Оцінка та мотиви суду

Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт і додані до нього матеріали в межах, необхідних для вирішення заявлених клопотань, с уд дійшов висновку, що подані (1) захисником обвинуваченого ОСОБА_18 , адвокатом ОСОБА_12 , та (2) захисником обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_17 , клопотання про повернення обвинувального акта задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Щодо доводів про неконкретність обвинувачення та суперечності у викладі фактичних обставин

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначається виклад основних фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що в своїй сукупності по суті і є обвинуваченням.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим.

Кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинувачених тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова ККС ВС від 03.07.2019 у справі №273/1053/17).

Отже, в обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України).

У свою чергу, обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведенні обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.

При чому конкретність і чіткість пред`явленого обвинувачення не може пов`язуватися (1) з надмірною деталізацією злочину або (2) з аргументацією сторони обвинувачення на підтвердження описаних в обвинувальному акті відомостей. Адже в першому випадку це нав`язування стороні обвинувачення позиції сторони захисту і, відповідно, порушення засад диспозитивності і змагальності, а в другому - виходить за межі дослідження обвинувального акта на етапі підготовчого судового засідання і є процесуальною діяльністю сторін на підтвердження своїх позицій і спростування позицій процесуального опонента. Підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акта, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.

У постанові ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 було зазначено, що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання суд не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.

До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст.ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).

У свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд дійде висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдувальний вирок.

Саме прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України (ст. 337-340 КПК України).

Фактичні обставини, які «супроводжують» сформульоване прокурором обвинувачення, містять всі необхідні відомості для розуміння захистом як самого пред`явленого обвинувачення, так і визначення обсягу доказування сторонами під час судового розгляду.

Суд не може вказувати прокурору як викласти формулювання обвинувачення або удосконалити фактичний виклад обставин, як і не вправі спонукати прокурора до корегування обвинувального акта, внесення до нього змін, у тому числі щодо фактичних обставин інкримінованого злочину та інших обставин, які підлягають доказуванню під час судового розгляду. В обвинувальному акті викладається те обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим. У свою чергу, судовий розгляд може здійснюватися лише в межах висунутого обвинувачення, тому дослідження судом обставин, про які зазначає прокурор в обвинувальному акті, є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.

Їх відповідність фактичним обставинам, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, незгода із наявністю у діях обвинуваченого складу злочину і саме підтвердження або не підтвердження доказами, є процесуальною діяльністю суду за наслідками комплексного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів на пізніших етапах судового провадження.

Практика Європейського Суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами (п.п. 42, 44, 46 рішення ЄСПЛ від 27.02.1980 у справі «Deweer v. Belgium»).

КПК України не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч.3 ст.314 КПК відсилає до ст. 291 КПК України, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо) ( постанова ОП ККС ВС від 01.11.2021 у справі № 161/7092/20).

Таким чином, обвинувальний акт може бути повернуто прокурору виключно з підстав його невідповідності вимогам статті 291 КПК України. Вказане є правом, а не обов`язком суду, а підставою для такого повернення може бути лише виявлена суттєва невідповідність цим формальним вимогам КПК України.

Доводи сторони захисту про відсутність конкретизації дій ОСОБА_18 та ОСОБА_6 , нерозмежування ролей співучасників і невикладення всіх ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін кримінальних правопорушень за своєю суттю стосуються повноти й переконливості сформульованого прокурором обвинувачення та його відповідності фактичним обставинам, які можуть бути встановлені судом виключно за результатами дослідження доказів.

На момент розгляду вказаного клопотання питання конкретизації викладених прокурором в обвинувальному акті фактичних обставин справи та кінцевої кваліфікації сформульованого прокурором обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_18 не може бути предметом розгляду, оскільки судом не розпочато дослідження доказів.

Таким чином, на цій стадії судового розгляду провадження суд не наділений повноваженнями входити в оцінку вказаних обставин.

Зазначені стороною захисту в клопотаннях про повернення обвинувального акта твердження про не конкретність формулювання та кваліфікації пред`явленого обвинувачення, зокрема щодо ролей співучасників, часу залучення окремих осіб та розміру неправомірної вигоди, не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Вказане не перешкоджає розумінню суті пред`явленого обвинувачення та свідчить про те, що саме такі дані були отримані під час досудового розслідування та є встановленими саме на переконання прокурора.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Щодо посилання в обвинувальному акті на вирок щодо ОСОБА_19 .

Щодо тверджень сторони захисту про неприпустимість посилання на вирок Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 у справі № 991/11834/25 при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення для обґрунтування винуватості інших обвинувачених, а також про невідкриття цього судового рішення стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України, суд зазначає таке.

Суд враховує надані прокурором пояснення про те, що посилання на вказаний вирок наведено з метою ідентифікації ОСОБА_19 , а не для використання цього судового рішення як доказу винуватості ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_18 .

На переконання суду, саме по собі визнання ОСОБА_19 винуватим у межах іншого кримінального провадження не свідчить про винуватість ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_18 у цьому кримінальному провадженні. Факт згадування в обвинувальному акті судового рішення щодо іншої особи не свідчить про порушення презумпції невинуватості або невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Додатково суд зазначає, що питання можливості використання цього судового рішення як доказу, дотримання порядку його відкриття та його допустимість підлягає вирішенню судом під час судового розгляду в установленому КПК України порядку та не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

VІ. Висновки суду

Отже, за результатами перевірки обвинувального акта в межах питань, які підлягають вирішенню у підготовчому судовому засіданні, суд не встановив його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, яка була б підставою для його повернення прокурору згідно зі ст. 314 КПК України.

Зміст обвинувального акта не позбавляє сторону захисту можливості зрозуміти суть пред`явленого обвинувачення та реалізувати право на захист. Питання оцінки та допустимості доказів та наявності в діях обвинувачених ознак відповідних кримінальних правопорушень, а також правильності правової кваліфікації підлягають вирішенню під час судового розгляду.

При цьому суд зазначає, що сторона захисту не позбавлена права на стадії судового розгляду подавати докази, а також доводити наявність неузгодженостей та протиріч у пред`явленому обвинуваченні, якщо такі обставини, на думку сторони захисту, свідчать про невинуватість обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_18 .

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданих стороною захисту клопотань про повернення обвинувального акта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.291, 314, 369, 372, 376, ч.2 ст.392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_17 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_18 , адвоката ОСОБА_12 , про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3