Справа № 991/12272/26

Провадження №11-сс/991/724/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2026, якою відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному проваджені № 52026000000000295 від 28.05.2026,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

На підставі ухвали слідчого судді від 21.08.2026 у справі № 991/10569/26 детективами НАБУ 05.09.2026 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 .

Прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчого судді) від 25.09.2026 частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на флеш накопичувач «Т&О» об`ємом 32 ГБ в корпусі чорного кольору та гумове кліше печатки з текстом « ОСОБА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 », в інші частині клопотання - відмовлено.

Адвокат ОСОБА_5 з метою повернення вилученого під час обшуку майна, у задоволенні арешту на яке відмовлено, 28.09.2026 направив детективу відповідне клопотання.

Постановою детектива НАБУ від 30.10.2026 адвокату ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні клопотання із посиланням на те, що вилучені документи не мають жодної істотної цінності, а такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном, тому вони повинні зберігатися в матеріалах кримінального провадження та згідно із нормами Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК України) відсутні підстави для ухвалення щодо них окремого рішення слідчим суддею чи судом.

Не погодившись із вказаною постановою, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність детектива НАБУ щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

Ухвалою слідчого судді від 07.10.2026 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність детектива НАБУ в кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 не погодився з ухвалою слідчого судді від 07.10.2026, а тому звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2026 та постановити нову, якою задовольнити скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, та зобов`язати детектива НАБУ у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026 негайно повернути особі, у якої вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 майно, на яке не накладено арешт відповідно до ухвали слідчого судді від 25.09.2026 у справі № 991/11360/26.

Як зазначає захисник, ухвала слідчого судді від 07.10.2026 підлягає скасуванню, оскільки слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_5 доводить, що висновки слідчого судді в оскаржуваній ухвалі про те, що вилучені під час обшуку документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном, а вилучені під час обшуку документи не належать до тимчасово вилученого майна та не потребує вирішення питання про арешт, суперечать положенням ч. 1 ст. 167 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 зазначає, що положення ч. 7 ст. 236 КПК України у тій частині, яку застосував слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, не відповідає завданню та загальним засадам кримінального провадження, а також Конституції України. Вважає, що слідчий суддя зобов`язаний був використати норму ч. 6 ст. 9 КПК України, яка визначає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Захисник зауважує, що таке поняття, як «майно, вилучене на підставі ухвали слідчого судді», не узгоджується із вимогами КПК України, оскільки відповідна ухвала слідчого судді не зобов`язує детектива чи прокурора вилучати відшукуване майно.

Також захисник ОСОБА_5 зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України майно, на яке не накладено арешт, мало бути повернуто особі, у якої воно вилучене, однак слідчий суддя не надав оцінки зазначеним в скарзі доводам. Також слідчий суддя під час розгляду скарги не навів мотивів неврахування аргументів про те, що прокурор не дотримався 48- годинного строку на подачу клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, а слідчий суддя не розглянув таке клопотання в 72-годинний строк, як передбачає КПК України.

Крім цього, захисник ОСОБА_5 не погоджується з висновком слідчого судді, що вилучені під час обшуку документи не наділені ознаками майна, не є об`єктами цивільних прав, не мають історичної, художньої, наукової, літературної, економічної або іншої істотної цінності, зокрема, для особи, у якої вони вилучені (листи, чорнові записи, блокноти, візитівки, господарські договори, рахунки на оплату, накладні, чеки, довіреності, речі немайнового характеру тощо). Ба більше, зазначений висновок суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19, якою визначено, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства.

Позиції учасників провадження в суді

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники судового провадження в судове засідання не з`явились, однак відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді, позиції учасників судового провадження щодо апеляційної скарги, перевірила доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження та дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги на вимогу.

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, в свою чергу ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК України визначає перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Так, ч. 3 ст. 307 КПК України визначає, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Рішенням Конституційного Суду України № 8-р(II)/2026 від 21.07.2026 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 3 ст. 307 КПК України в тім, що вона не визначає права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні відповідно до статті 169 цього кодексу тимчасово вилученого майна.

Частина 3 статті 307 КПК України утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга є прийнятною, оскільки за її змістом предметом оскарження є ухвала слідчого судді від 07.10.2026, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 , поданої в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність детектива НАБУ у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Адвокат ОСОБА_5 як в скарзі, так і в апеляційній скарзі наводить перелік майна, вилученого під час проведення обшуку, арешт на яке не наклад ено, а саме: нотаріальна заява від імені ОСОБА_8 (№ 2841) на 1 арк. в 1 прим. (оригінал); нотаріальна довіреність від ОСОБА_10 № 1509 на 1 арк. в 1 прим. (оригінал) про представлення його інтересів ОСОБА_11 ; копія свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:38:010:0027, на 1 арк. в 1 прим.; технічний паспорт на будинок АДРЕСА_2 , на 5 арк. (оригінал); копія державного акту на земельну ділянку серія ЯЕ № 655905, на 1 арк. в 1 прим.; аркуші А4 в кількості 6 шт. із рукописними записами сум грошових коштів (витрат); дві розписки від імені ОСОБА_12 , ОСОБА_7 про позику в нього грошових коштів в сумі 30000 доларів США та 20000 доларів США, на 1 арк. кожна; договір позики грошових коштів ОСОБА_13 в сумі 73500 доларів США на 3 арк. в 1 прим. (оригінал) № 661; договір № 2 про внесення змін до іпотечного договору від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_7 в 1 прим., на 1 арк. (оригінал); договір позики грошових коштів ОСОБА_14 в ОСОБА_8 в сумі 132600 доларів США в 1 прим. на 3 арк. (оригінал) № 1875 від 11.11.2020 р.; договір про внесення змін до договору позики грошових коштів від 11.11.2020 р. між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 в 1 прим. на 2 арк. (оригінал); іпотечний договір між ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на суму 132600 доларів США № 1879 від 11.11.2020 в 1 прим., на 6 арк. (оригінал); договір про внесення змін до іпотечного договору № 1876 в 1 прим., на 1 арк. (оригінал).

При перегляді оскаржуваної ухвали від 07.10.2026 у межах доводів апеляційної скарги колегії суддів належить вирішити питання щодо належності зазначеного майна до тимчасово вилученого, та визначити, чи наявні підстави для повернення цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом, водночас ч. 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони відповідають одній з ознак п. 1-4 вказаної статті.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Колегія суддів звертає увагу, що в переліку майна, на яке згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладено арешт, відсутня окрема згадка про документи.

Водночас ч. 7 ст. 236 КПК України розмежовує поняття «речі» та «документи», при цьому визначає, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З матеріалів провадження колегію суддів з`ясовано, що вилучені документи входять до переліку майна, щодо якого ухвалою слідчого судді від 21.08.2026 про дозвіл на проведення обшуку надано дозвіл на відшукання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що вилучені під час обшуку документи, на які в подальшому не накладено арешт, не є тимчасово вилученим майном, а тому відхиляє довід апеляційної скарги в цій частині.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до змісту клопотання прокурора САП про накладення арешту на майно, постановою детектива НАБУ від 05.09.2026, вилучені під час проведення обушку 05.09.2026 за місцем проживання ОСОБА_7 , майно, речі та документи, визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Порядок зберігання речових доказів і документів закріплений у вимогах статті 100 КПК України. Відповідно частини третьої цієї статті документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Отже, ч. 3 ст. 100 КПК України залишає на розсуд слідчого, детектива питання видачі копій або оригіналів документів, що визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про те, що вилучені під час обшуку документи не є тимчасово вилученим майном, а бездіяльність детектива, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, відсутня.

Доводи сторони захисту про порушення процесуальних строків прокурором та слідчим суддею під час внесення та розгляду клопотання про накладення арешту на майно колегія суддів відхиляє з огляду на те, що в межах цього провадження здійснюється розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність детектива, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. Отже, апеляційним судом не здійснюється перевірка ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно. Таким чином, наведені захисником аргументи не охоплюються предметом апеляційного оскарження..

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема §26 рішення у справі «Garcia Ruiz v. Spain» від 21.01.1999, №30544/99, хоча стаття 6 § 1 зобов`язує суди наводити обґрунтування своїх рішень, її не можна розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим та таким що не підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3