Справа № 991/11401/26

Провадження 1-кп/991/107/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисниці: ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника: ОСОБА_11 , розглянувши у підготовчому (відкритому) судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування по кримінальному провадженню № 62024240010000369, в якому

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: м.Скалат Підволочиського району Тернопільської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2, ч.2 ст.209 та статтею 368-5 КК України,

ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження: с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 і ч.2 ст.209 КК України,

ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце народження: м.Хмельницький; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2 та ч.5 ст.27 і стаття 368-5 КК України,

а учасниками судового провадження є: сторона обвинувачення - прокурор ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , сторона захисту - обвинувачена ОСОБА_4 і її захисники: ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 та його захисниця: ОСОБА_9 , обвинувачений: ОСОБА_10 та його захисник: ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и в :

До Вищого антикорупційного суду 09 вересня 2026 року надійшов обвинувальний акт по вказаному кримінальному провадженню (т.1 а.с.1-68), а ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 21 вересня 2026 року (т.1 а.с.166).

Разом з цим, 12 жовтня 2026 року захисник ОСОБА_11 подав клопотання про закриття даного кримінального провадження, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв?язку із закінченням строків досудового розслідування (т.10 а.с.88-97а).

Аргументи захисника ОСОБА_11 .

23.09.2025 року ОСОБА_10 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366-2, ч.5 ст. 27 і ст. 368-5 КК України. У цей же день, 23.09.2025 року, повідомлено підозрюваних та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. У подальшому, 08.06.2026 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду встановив стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 07.09.2026. А 08.09.2026 сторона обвинувачення подала обвинувальний акт до Вищого антикорупційного суду.

У той же час, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК - у зв?язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, оскільки відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, ОСОБА_10 вважається підозрюваним у межах цього провадження щонайменше з 01.07.2024 року, а тому строки досудового розслідування мають обраховуватися, як мінімум з цієї дати. І тому, на переконання захисника, строки досудового розслідування закінчились 01.09.2024 року, оскільки ОСОБА_10 набув статус підозрюваного 01.07.2024 року.

Дійсно, вказував захисник, за ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, а згідно з п.4 ч.3 ст.219 КПК, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Проте, кримінальне процесуальне законодавство України не обмежується нормами КПК України, адже відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А цей суд неодноразово аналізував момент початку існування «кримінального обвинувачення» стосовно особи (тобто, момент фактичної появи в особи процесуального статусу «підозрюваного»).

І тому захисник підкреслював, що початок «кримінального обвинувачення» стосовно особи фіксується у двох випадках: 1) у момент, коли компетентний орган повідомляє особу про звинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення (у межах українського законодавства ця теза тотожна врученню повідомлення про підозру); 2) у момент, коли органи влади внаслідок фактичної наявності підозри стосовно певної особи вчиняють дії, які суттєво впливають на становище цієї особи.

Вказаний підхід віднайшов своє відображення у ряді рішень ЄСПЛ. Одним із прикладів є справа «Екле проти Німеччини» (рішення від 15 червня 1982 року, §73), де Суд зазначив, що «Звинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 можна визначити, як «офіційне повідомлення, надане особі компетентним органом про звинувачення у вчиненні нею кримінального злочину», визначення, яке також відповідає критерію того, чи «становище [підозрюваного] зазнало істотного впливу».

Дії органів влади, які суттєво вплинули на становище особи і призвели до фактичного набуття статусу "підозрюваного" попри відсутність формального повідомлення про це компетентними органами влади, можуть мати різні виміри: проведення допитів, обшуків тощо. Такий підхід віднайшов свій вираз у ряді рішень Європейського суду з прав людини:

-рішення у справі «Калея проти Латвії» (рішення від 05 жовтня 2017 року, §38): заявницю офіційно не було оголошено підозрюваною у кримінальному провадженні, де розслідувалися її дії та де її допитували. Натомість її процесуальний статус - доки їй не було висунуто офіційних звинувачень - свідок. Однак, це не є вирішальним фактором, який слід враховувати. Дійсно, Суд зобов`язаний зазирнути за зовнішній вигляд та дослідити реальні обставини процедури, про яку йде мова (Deweer проти Бельгії, 27 лютого 1980 року, § 44, Серія А №35).

-рішення у справі «Сімеонові проти Болгарії» (рішення від 12 травня 2017 р., §110-111): захист, що надається ст. 6 §§. 1 та 3, застосовується до особи, якій висунуто "кримінальне обвинувачення" в автономному значенні цього терміна в Конвенції. «Кримінальне обвинувачення» існує з моменту, коли компетентний орган офіційно повідомляє особу про звинувачення у скоєнні нею кримінального злочину, або з моменту, коли на її становище зазнали суттєвого впливу дії, вжиті органами влади внаслідок підозри проти неї.

-рішення у справі «Малий проти України» (рішення від 11 квітня 2019 р., § 100).

І саме тому, з огляду на наведену практику ЄСПЛ, сторона захисту стверджує, що наявність де-факто статусу підозрюваного в особи в межах кримінального провадження не завжди залежить від вручення такій особі повідомлення про підозру. Орган досудового розслідування своїми діями (проведення обшуків, допитів) може заявляти, що вони де-факто підозрюють таку особу у вчиненні кримінального правопорушення. А з наданих матеріалів досудового розслідування випливає, що сторона обвинувачення підозрювала ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень задовго до 23.09.2025 року. Зокрема, ОСОБА_10 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 366-2 КК України щонайменше з 01.07.2024 року, а у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 368-5 КК України щонайменше з 28.09.2024 року.

Крім того, захисник звертав увагу, що відповідно до ч.1 ст.279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Відтак, поява фактичної підозри за ст. 368-5 КК України є нічим іншим, як фактичною зміною підозри. Оскільки чинним КПК України не передбачено початку нового обрахування строків від моменту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, зазначений відрізок часу між фактичною підозрою за ч.2 ст. 366-2 КК України та фактичною підозрою за ст. 368-5 КК України не впливає на обрахунок строків досудового розслідування, а тому строки досудового розслідування все одно закінчуються щонайменше 01.09.2024.

Щодо підозри за ч.2 ст.366-2 КК України сторона захисту зазначає, що з наявних документів зрозуміло, що ОСОБА_10 був де-факто підозрюваним щонайменше з 01.07.2024. Це підтверджують, зокрема відомості з рапорту ст.о/у в ОВС ОСОБА_14 від 01.07.2024 року. Крім того, відомості у витязі з ЄРДР, а також ряд клопотань сторони обвинувачення про проведення обшуків, які подавалися задовго до 23.09.2025 року, оскільки всі вони містять відомості про те, що сторона обвинувачення вважала ОСОБА_10 підозрюваним у вчиненні правопорушення за ч.2 ст. 366-2 КК України.

Відтак, наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_10 вважався підозрюваним за ч.2 ст. 366-2 КК України більше як за рік до офіційного вручення повідомлення про підозру. А тому кримінальне переслідування ОСОБА_10 у розумінні практики ЄСПЛ розпочалося задовго до 23.09.2025, коли йому вручили повідомлення про підозру. Про це свідчать дії сторони обвинувачення, які прямо направлені на ОСОБА_10 .

У клопотаннях про проведення обшуків сторона обвинувачення зазначала, що ОСОБА_10 подав завідомо недостовірні відомості до декларації особи, а також не вказав дохід отриманий в якості відсотків за депозитним рахунком, відкритим в АТ «Універсал Банк», у розмірі 34 843 грн. Дана позиція відображена у клопотанні від 16.09.2024 про проведення обшуку у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_10 .

Окрім того, у квітні 2025 року детективи НАБУ проводили допит ОСОБА_10 у якості свідка, проте суть допиту зводилася до фактичних обставин, які лише через півроку лягли у текст повідомлення про підозру у частині підозри за ч.2 ст. 366-2 КК України.

Щодо підозри ОСОБА_10 за ст. 368-5 КК України захисник зазначав, що обвинувачений був де-факто підозрюваним щонайменше з 28.09.2024 року. Це підтверджується витягом з ЄРДР від 28.09.2024, у якому зазначається, що: «Начальник ГУ ПФУ у Хмельницькій області ОСОБА_10 , як особа уповноважена на виконання функцій держави, набув активи вартість яких більш ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи».

Про фактичне перебування ОСОБА_10 у статусі підозрюваного за ст. 368-5 КК України свідчить позиція сторони обвинувачення, яка знайшла своє відображення у клопотанні від 24.10.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку у приміщеннях КЗ ОЗ «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи».

Аналогічна позиція відображена у клопотанні від 24.10.2024 про проведення обшуку у приміщенні службового кабінету начальника ГУ ПФУ у Хмельницькій області.

Окрім того, у квітні 2025 року детективи НАБУ проводили допит ОСОБА_10 у якості свідка, проте суть допиту зводилася до фактичних обставин, які лише через півроку лягли у тест повідомлення про підозру.

Отже, ОСОБА_10 фактично розглядався стороною обвинувачення як підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 366 КК України значний час досудового розслідування у межах провадження, щонайменше з 01.07.2024 року за ч.2 ст. 366-2 КК України та щонайменше з 28.09.2024 за ст. 368-5 КК України, що прослідковується із витягів з ЄРДР, рапортів, клопотань сторони обвинувачення та протоколу допиту у якості свідка, які стосуються періоду з 01.07.2024 по 29.04.2025 рік, тобто у період від півроку до року до офіційного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10 .

Підсумовуючи, захисник стверджував, що оскільки моментом початку кримінального переслідування ОСОБА_10 є 01.07.2024 року, з цього моменту сторона обвинувачення мала два альтернативні варіанти: 1) протягом двох місяців (до 01.09.2024 року) вчинити всі необхідні дії для закінчення досудового розслідування, про що у подальшому повідомити сторону захисту; 2) протягом двох місяців (до 01.09.2024 року) звернутися до слідчого судді із клопотанням про продовження строків досудового розслідування. Однак нічого із цього зроблено не було.

У зв`язку із цим, кримінальне провадження слід закрити на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування 01.09.2024.

Докази, на які він посилався.

1. Протокол допиту ОСОБА_10 , як свідка від 29.04.2025 року. Надав на підтвердження тієї обставини, що під час проведення допиту ОСОБА_10 йому ставили запитання, які з урахуванням практики ЄСПЛ вказують на те, що провадження по суті вже велося саме проти ОСОБА_10 , задовго до вручення письмового повідомлення про підозру.

2. Клопотання про проведення обшуку від 16.09.2024 року; Ухвала слідчого судді від 17.09.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку; Протокол обшуку від 03.10.2024 року у приміщенні кв. АДРЕСА_5 ; Клопотання про проведення обшуку від 16.09.2024 року у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 ; Ухвала слідчого судді від 18.09.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку; Протокол обшуку від 04.10.2024 року; Клопотання про проведення обшуку від 25.10.2024 року; Ухвала слідчого судді від 25.10.2024 року про проведення обшуку; Протокол обшуку від 01.11.2024 року; Клопотання про проведення обшуку від 30.09.2024 року; Ухвала слідчого судді від 01.10.2024 року про проведення обшуку; Протокол обшуку від 03.10.2024 року; Клопотання про проведення обшуку від 30.09.2024 року; Ухвала слідчого судді від 01.10.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку; Протокол обшуку від 03.10.2024 року; Клопотання про проведення обшуку від 16.09.2024 року; Ухвала слідчого судді від 17.09.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку; Протокол обшуку від 03.10.2024 року; Клопотання про проведення обшуку від 16.09.2024 року; Ухвала слідчого судді від 17.09.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку; Протокол обшуку від 03.10.2024 року. Надав вказані докази на підтвердження тієї обставини, що під час проведення вказаних процесуальних дій ОСОБА_10 , з урахуванням практики ЄСПЛ, вже вважався підозрюваним задовго до вручення письмового повідомлення про підозру. Позаяк процесуальні дії вчинялись саме щодо нього, і формулювання, які містились у наведених документах вказують на те, що ОСОБА_10 розглядався органом досудового розслідування саме як підозрюваний.

Позиції інших учасників судового провадження.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_10 : підтримав клопотання свого захисника, усні доповнення, висловлені ним у засіданні, а також позиції інших адвокатів.

Позиція захисниці ОСОБА_9 : повністю підтримала клопотання про закриття кримінального провадження, зазначивши, що воно є обґрунтованим, належним чином вмотивованим та підлягає задоволенню з викладених у ньому підстав, а також погодилася з правовою позицією колег. Щодо доказів, наданих захисником ОСОБА_15 , заперечень не мала.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_8 : підтримав клопотання захисника ОСОБА_11 та висловлені позиції інших адвокатів щодо надання часу для ознайомлення.

Позиція обвинуваченої ОСОБА_4 : підтримала клопотання захисника.

Позиція захисника ОСОБА_6 : зазначив, що не мав можливості почути обґрунтування клопотання під час минулого судового засідання, оскільки воно проводилося у так званому «спеціальному укритті», де з технічних засобів забезпечення було надано лише 3 комп`ютери на 8 осіб. Також заявив, що об`єкт за адресою: просп.Берестейський, 41 не належить до захисних споруд цивільного захисту та не обліковується відповідно до довідки ГУ ДСНС у м. Києві, як таке. У зв`язку із цим, просив відкласти засідання та надати час для ознайомлення з поданим клопотанням. Щодо доказів, поданих захисником ОСОБА_15 , коментарів не надав.

Позиція захисниці ОСОБА_5 : підтримала колег та звернула увагу на некомфортні умови минулого засідання (спека, брак повітря), через що висловлені аргументи сприймалися важко. Просила надати час на ознайомлення з клопотанням. Щодо доказів поклалася на розсуд суду.

Позиція захисника ОСОБА_7 : Заявив, що суд не має права здійснювати дане кримінальне провадження та розглядати вказане клопотання.

Позиція прокурора ОСОБА_3 : заперечував щодо задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження, вважаючи його необгрунтованим, невмотивованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України перебіг строку досудового розслідування розпочався 05.10.2024 з моменту затримання та повідомлення про підозру ОСОБА_4 (п. 93 Реєстру матеріалів досудового розслідування). Вказаний строк у встановленому законом порядку продовжувався слідчими суддями ВАКС: ухвалою від 28.11.2024 - до 6 місяців, а ухвалою від 24.03.2025 (п. 220 Реєстру) - до 12 місяців, тобто до 05.10.2025.

І у межах цього строку - 23.09.2025 - про підозру було повідомлено ОСОБА_10 (п.346 та 347 Реєстру), і того ж дня стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів (п. 353 Реєстру). І тому прокурор наполягав на тому, що ОСОБА_10 набув статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні саме 23.09.2025 року, а не 01.07.2024 року, як стверджує захисник ОСОБА_11 . До 23 вересня 2025 року ОСОБА_10 жодного процесуального статусу, зокрема статусу підозрюваного, у даному провадженні не мав, у зв`язку з чим твердження захисту про сплив строків досудового розслідування є повністю безпідставним.

В подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 червня 2026 року стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 07 вересня 2026 року. Після завершення встановленого строку ознайомлення, 08 вересня 2026 року було складено та затверджено обвинувальний акт, який того ж дня вручено обвинуваченим та їх захисникам. А вже 09 вересня 2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду, обвинувальний акт було скеровано до Вищого антикорупційного суду.

Прокурор наголосив, що строки досудового розслідування не закінчилися, оскільки на момент повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування фактичний залишок строків досудового розслідування складав 12 днів. Після спливу строку, встановленого слідчим суддею для ознайомлення з матеріалами, сторона обвинувачення витратила лише 2 дні, відтак обвинувальний акт було скеровано до суду у межах незакінченого строку досудового розслідування.

Таким чином, у межах визначеного ухвалою слідчого судді 12-місячного строку досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було належним чином завершено, а обвинувальний акт скеровано до суду.

Разом з цим, прокурор звертав увагу на те, що документи, подані захисником ОСОБА_11 на підтвердження клопотання про закриття кримінального провадження, свідчать саме на користь позиції сторони обвинувачення. На думку прокурора, додані докази спростовують наявність у ОСОБА_10 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні на момент проведення відповідних слідчих дій та складання зазначених процесуальних документів.

А тому у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження просив відмовити.

Оцінка суду.

Пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України дійсно передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу.

Отже, за правилами цієї норми права кримінальне провадження закривається виключно в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений саме статтею 219 КПК України, і відповідно закриття кримінального провадження не пов`язано з будь-якими іншими юридичними фактами, за вказаною підставою.

А за правилами п.4 ч.3 ст.219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: 1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу; 2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім; 3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298-4 цього Кодексу; 4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Отже, оскільки ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні саме злочинів, а не проступків (що підтверджується положеннями ст.12 КК України та санкціями ч.2 ст.366-2 та ч.5 ст.27 і ст.368-5 КК України), у даному кримінальному провадженні, за загальним правилом, досудове розслідування щодо ОСОБА_10 дійсно мало б бути закінченим протягом двох місяців з дня повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні злочину.

І сторона захисту, і сторона обвинувачення вказували на те, що ОСОБА_10 саме 23.09.2025 було вручено письмове повідомлення про підозру, і не оспорювали це. Що також узгоджується з фактичними даними Реєстру матеріалів досудового розслідування.

Отже, два місяці спливали 23.11.2025, але оскільки цей день був вихідним днем на підставі ч.7 ст.115 КПК України останнім днем був наступний за ним робочий день, яким був понеділок 24.11.2025.

Але, як правильно зазначав прокурор, оскільки у цьому ж кримінальному провадженні 05.10.2024 було затримано ОСОБА_4 , якій у цей же день було повідомлено про підозру, тобто раніше ніж повідомлено про підозру ОСОБА_10 , перебіг строку досудового розслідування розпочався саме 05.10.2024, тобто раніше. Дані прокурора підтверджуються фактичними даними Реєстру матеріалів досудового розслідування, і стороною захисту не оспорювалось.

Частиною 4 статті 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

А частиною 5 статті 219 КПК України передбачено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня повідомлення підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор вказував на те, і сторона захисту не оспорювала, що загальний строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжувався слідчими суддями Вищого антикорупційного суду: ухвалою від 28.11.2024 - до 6 місяців, а ухвалою від 24.03.2025 - до 12 місяців, тобто до 05.10.2025. А 23.09.2025 стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Що узгоджується з фактичними даними Реєстру матеріалів досудового розслідування.

Водночас, що також не оспорювалось стороною захисту, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 червня 2026 року стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 07 вересня 2026 року. Що узгоджується і з фактичними даними Реєстру матеріалів досудового розслідування.

Отже, період з 24.09.2025 по 07.09.2026 року, як строк надання доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороною захисту, як правильно зазначав прокурор, дійсно не включався у строки досудового розслідування.

09 вересня 2026 року обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню, у тому числі й стосовно ОСОБА_10 був поданий до Вищого антикорупційного суду.

Таким чином, з огляду на викладене, з урахуванням періоду ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування, який не включається у строки досудового розслідування, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні з дня повідомлення про підозру не закінчився. І в межах цього строку (у нього навіть лишилось ще 10 днів) прокурор подав обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 до суду.

Суд знову відзначає, що законодавець у ч.1 та п.4 ч.3 ст.219 КПК України чітко та однозначно пов`язує початок обчислення та перебіг вказаного вище двомісячного строку досудового розслідування саме з днем здійснення тільки однієї процесуальної дії - повідомлення особі про підозру, а не з моментом виникнення так званої "фактичної підозри" чи моментом вчинення щодо особи окремих слідчих чи інших процесуальних дій, на чому наполягав захисник. Що корелюється із змістом ч.1 ст.42 КПК України, яка визначає, що підозрюваним є особа, якій саме у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу повідомлено про підозру, а також із положеннями п.10 ч.1 ст.284 КПК України, який передбачає закриття провадження у разі закінчення строку досудового розслідування саме після повідомлення особі про підозру.

Вказаний висновок повністю узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, викладеною у постанові від 29 липня 2026 року у справі № 127/12323/22 (провадження № 51-1291 км 26). Зокрема, про те, що особа набуває статусу підозрюваного з моменту повідомлення їй про підозру в порядку, передбаченому КПК України, або з моменту її затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому внесення відомостей до ЄРДР чи проведення щодо особи окремих процесуальних дій не свідчить про набуття нею статусу підозрюваного та, відповідно, не впливає на обчислення строків досудового розслідування. Тому правова позиція захисника рахувати дату набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного з інших підстав ніж у зв`язку із врученням повідомлення про підозру є помилковою.

Щодо посилань захисника на необхідність врахування рішень Європейського суду з прав людини при визначенні поняття підозрюваний, то тут суд відзначає наступне.

Дійсно, як правильно зазначав захисник, в силу ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Однак, в силу статті 32 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини (надалі з а текстом - ЄСПЛ) поширюється на всі питання тлумачення і застосування саме Конвенції та Протоколів до неї.

Тобто, ЄСПЛ тлумачить саме Конвенцію та Протоколи до неї, а не національне законодавство Держав-учасниць. Застосування та тлумачення національного законодавства є прерогативою саме національних судів, про що цей Суд неодноразово вказував у своїх рішеннях.

Крім того, навіть в самих рішеннях, на які посилався захисник, ЄСПЛ прямо зазначає, що своє автономне визначення поняття "звинувачення" та "кримінальне обвинувачення" він надає для цілей застосування гарантій, передбачених статею 6 Конвенцї про захист прав людини та основоположних свобод, які не передбачають право на закриття кримінального провадження зі спливом будь-якого строку досудового розслідування.

Як відомо, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. І наслідком порушення цієї гарантії являється не закриття кримінального провадження щодо особи, а застосування правових механізмів відновлення порушеного права особи на розгляд його справи протягом розумного строку, до яких закриття кримінального провадження не відноситься.

І тому, суд не може погодитись із аргументами захисника про те, що наявність де-факто статусу підозрюваного в особи в межах кримінального провадження не завжди залежить від вручення такій особі повідомлення про підозру, для цілей застосування п.10 ч.1 ст.284 КПК України, з підстав викладених вище.

Відповідно, суд не може погодитись і з тим, що для цілей застосування п.10 ч.1 ст.284 КПК України суд має застосувати запропонований захисником підхід щодо визначення моменту набуття обвинуваченим ОСОБА_10 статусу подозрюваного. І як наслідок, усі подані захисником докази суд вважає такими, що не доводять і не можуть доводити набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного раніше ніж 23.09.2025 року. Позаяк саме 23.09.2025 ОСОБА_10 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366-2, ч.5 ст. 27 і ст. 368-5 КК України, а жоден з наданих захисником доказів таким повідомленням не являється.

Щодо інших аргументів інших захисників.

Щодо доводів захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 стосовно неналежних умов проведення минулого засідання у спеціальному приміщенні (укритті) та прохання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з клопотанням, у зв`язку із тим, що вони не бачили і не чули клопотання, то тут суд зазначає наступне.

За повідомленням працівників суду, які були присутні у приміщенні, в якому у дистанційному режимі приймали участь у судовому засіданні всі учасники, окрім прокурора, секретаря судового засідання та суду, а також з огляду на запис судового засідання, коли захисник ОСОБА_11 оголошував своє клопотання його було видно і чутно. І КПК України не передбачено, надання кожному окремому учаснику судового провадження окремого технічного засобу для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення суду. Положення ч.3 ст.336 КПК України передбачають, що застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом. І всі ці умови забезпечувались.

Крім того, клопотання про закриття кримінального провадження, захисник подав ще 12.10.2026, про що обом захисникам було відомо. А саме клопотання суд розглядав вже 21.10.2026, тобто через 9 днів після його фактичного подання, і жоден із вказаних захисників так і не повідомив суд, яка ж саме поважна причина завадила кожному з них ознайомитись із поданим клопотанням про закриття кримінального провадження та вчасно підготуватись до його розгляду. За таких обставин, неознайомлення захисників з клопотанням зумовлене їх власною процесуальною поведінкою та не свідчить про порушення права на захист чи наявність підстави для відкладення засідання чи неможливість розгляду судом поданого клопотання про закриття кримінального провадження.

Позиція захисника ОСОБА_7 : Заявляв, що суд не має права здійснювати дане кримінальне провадження та розглядати вказане клопотання, оскільки суд не є неупередженим. І оскільки вказана позиція захисника, по суті, грунтується на наявності на його думку підстав для відводу судді, в основі якої як він вказував у судовому засіданні лежить незгода захисника із правомірністю дій головуючого, а питання щодо залишення заяви про відвід судді було вирішено у передбаченому КПК України порядку, суд не бачить додаткових підстав вирішувати це питання повторно. Разом з цим, як і іншим захисникам, суд надавав час і можливість і на ознайомлення із клопотанням про закриття кримінального провадження, і на надання пояснень щодо цього клопотання.

Таким чином, на підставі усього наведеного вище, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК слід відмовити.

Отже, керуючись статтями 1-54,113-117,314-345,369-372,376,532-533 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження №62024240010000369 від 01.07.2024 року на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.

Повний текст ухвали оголошено 26 жовтня 2026 року об 15 год. 45 хв.

Головуючий суддя : ОСОБА_1