справа № 991/8982/26

провадження № 11-кп/991/192/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м.Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2026 року у справі №991/8982/26 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 02 липня 2026 року між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42017000000000518 від 24 лютого 2017 року.

За цим вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.1 ст.255 КК, та призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язані з безпосереднім проведенням публічних закупівель, строком на 3 роки. ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, установлено іспитовий строк тривалістю 3 роки та покладено відповідні обов`язки, додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовано. Також вирішено питання щодо повернення застави, скасування арешту майна та зберігання документів.

26 жовтня 2026 року захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просив відкрити апеляційне провадження, скасувати зазначений вирок та направити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 до Вищого антикорупційного суду для проведення судового провадження в загальному порядку. Також просив витребувати та дослідити угоду про визнання винуватості, повний текст вироку, журнали і технічні записи судових засідань від 17 та 24 вересня 2026 року, процесуальне рішення про проведення судового засідання у закритому режимі, надати можливість ознайомитися з матеріалами в частині, що стосується ОСОБА_2 , та здійснити апеляційний розгляд за участю захисника.

Право на апеляційне оскарження захисник обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 є обвинуваченим у справі №991/7537/21, з якої виділено матеріали щодо ОСОБА_5 . Зазначав, що наведені у вироку відомості про організатора і керівника злочинної організації, позначеного як «ОСОБА_1», дозволяють ідентифікувати ОСОБА_2 , а опис його дій порушує презумпцію невинуватості. Посилався на зобов`язання ОСОБА_5 надати викривальні показання щодо інших осіб та вважав, що затверджена угода спрямована на отримання доказів обвинувачення проти ОСОБА_2 . Наголошував на відсутності в оприлюдненому тексті належних застережень щодо невстановлення винуватості інших осіб, обмеженні доступу до умов угоди та закритої частини судових засідань. Стверджував, що розгляд угоди тією самою колегією суддів, яка розглядає обвинувачення ОСОБА_2 , викликає обґрунтовані сумніви в її безсторонності. На підтвердження своїх доводів посилався на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Перевіривши апеляційну скаргу та зміст оскаржуваного вироку, суддя-доповідач дійшов таких висновків.

За змістом ст.398, 399 КПК до відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач перевіряє, зокрема, наявність у особи права на подання апеляційної скарги. Подання скарги особою, яка не має такого права, є підставою для її повернення відповідно до п.2 ч.3 ст.399 КПК.

Особливості оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості визначено ч.4 ст.394 КПК. Водночас п.10 ч.1 ст.393 КПК передбачає право інших осіб на апеляційне оскарження у випадках, установлених цим Кодексом, а ч.2 ст.24 КПК гарантує перегляд судового рішення, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, незалежно від її участі в судовому розгляді. Отже, відсутність у ОСОБА_2 статусу сторони угоди сама по собі не виключає права на оскарження. Визначальним є те, чи стосується цей вирок його прав, свобод чи інтересів.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС) від 18 травня 2020 року у справі №639/2837/19 (провадження №51-5394кмо19) зазначено, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою іншої особи на вирок на підставі угоди необхідно встановити одночасно дві умови: наявність у вироку даних, які прямо вказують на цю особу, або обставин, що дозволяють з упевненістю її ідентифікувати, та що вирок стосується її прав, свобод чи інтересів. Відомості з обвинувального акта, повідомлення про підозру та інших процесуальних документів слідчого або прокурора не можуть слугувати підставою для визнання вироку щодо однієї особи таким, що стосується прав інших осіб.

У цій же постанові Об`єднана палата наголосила на необхідності оцінити конкретні формулювання обвинувачення у вироку: чи лише конкретизують вони обвинувачення особи, справа щодо якої розглядається, чи містять висновки про правомірність або неправомірність дій інших осіб. Тому використання знеособленого позначення та відсутність прізвища не усувають необхідності перевірити зміст рішення в цілому.

Зіставивши повний текст вироку, наданий судом першої інстанції, з роздруківкою його тексту з Єдиного державного реєстру судових рішень, долученою до апеляційної скарги, суддя-доповідач встановив, що в роздруківці замість окремих фрагментів міститься повідомлення про неможливість розголошення відповідних відомостей у загальному доступі згідно зі ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень». Отже, доводи захисника щодо змісту фрагментів, вилучених під час оприлюднення, суддя-доповідач перевіряє за примірником тексту вироку, наданим судом першої інстанції.

Резолютивна частина вироку вирішує питання про винуватість, покарання та обов`язки ОСОБА_5 , а також питання щодо застави, арешту майна і документів у матеріалах провадження. ОСОБА_2 цим вироком не визнано винуватим, на нього не покладено обов`язків, не вирішено питання щодо належного йому майна або застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження.

Перевірка змісту вироку також не виявила даних, які дають змогу з упевненістю ототожнити ОСОБА_2 з особою, позначеною як «ОСОБА_1». Його прізвище, ім`я та по-батькові або прізвище й ініціали у повному тексті вироку не зазначені.

Суддя-доповідач враховує, що опис дій «ОСОБА_1» є докладним. Цій особі та невстановленій особі відведено роль організаторів і керівників злочинної організації; зазначено період її діяльності, залучення учасників, погодження вартості закупівель, координацію дій, розподіл прибутку та заходи конспірації. Описано також виплату винагороди директору ТОВ «Тріалтрейд» та вказівку передати організаторам кошти, отримані як націнку від перепродажу товару. Проте наведені відомості характеризують роль і дії знеособленого учасника в описаному механізмі та не розкривають його особу.

Вирок не містить відомостей про конкретну посаду чи місце роботи «ОСОБА_1», її біографічних даних або інших персональних ознак, які пов`язували б це позначення саме з ОСОБА_2 . Назви державних підприємств, період діяльності організації, епізоди закупівель та функції організатора, на які посилається захисник, і в сукупності конкретизують події обвинувачення ОСОБА_5 , але не встановлюють такого зв`язку. Наявність серед осіб першої ланки одного нумерованого позначення поряд із невстановленою особою також не розкриває, кого саме позначено цим номером.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ототожнення ОСОБА_2 з «ОСОБА_1» ґрунтується на зіставленні наведеного у вироку опису з роллю, яку, за твердженням захисника, інкриміновано його підзахисному в іншій справі. Саме це зіставлення з обвинуваченням у справі №991/7537/21, а не дані самого вироку, становить підставу для заявленої ідентифікації. За наведеним висновком ОП ККС ВС відомості з іншого обвинувального акта не можуть замінити відсутні у вироку дані про конкретну особу.

Щодо твердження про фактичне встановлення винуватості ОСОБА_2 слід врахувати не лише опис співучасті, а й предмет висновків суду. У розділі 1 вироку викладено формулювання обвинувачення ОСОБА_5 , передбачене ч.3 ст.475 КПК, у тому числі обставини його участі у злочинній організації та заволодінні коштами у її складі. Опис взаємодії з іншими учасниками пояснює зміст обвинувачення, яке визнав ОСОБА_5 . Вирок не містить персоніфікованого висновку про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 .

Окремо захисник звертав увагу на те, що вилучені з оприлюдненого тексту вироку фрагменти йому недоступні, а тому він не може перевірити, чи містять вони висновки щодо ОСОБА_2 або інших осіб.

При оцінці доводу про порушення презумпції невинуватості суддя-доповідач враховує рішення ЄСПЛ від 27 лютого 2014 року у справі «Караман проти Німеччини» (Karaman v. Germany, заява №17103/10). У пп.64-67 ЄСПЛ зазначив, що опис участі третіх осіб у складному провадженні може бути необхідним для оцінки відповідальності обвинувачених, однак формулювання не повинні передчасно вирішувати питання про винуватість цих третіх осіб. У пп.69-71 ЄСПЛ оцінив контекст рішення та відмежування відповідальності обвинувачених від питання про винуватість особи, яку переслідували окремо, і не встановив порушення п.2 ст.6 Конвенції.

Перевіривши наданий судом першої інстанції примірник тексту вироку суддя-доповідач не встановив у фрагментах, вилучених під час оприлюднення, ані відомостей, які дозволяють з упевненістю ототожнити ОСОБА_2 з «ОСОБА_1», ні висновків про винуватість ОСОБА_2 чи інших осіб, які не є сторонами угоди.

Перевіряючи довід захисника про можливе використання показань ОСОБА_5 у провадженні щодо ОСОБА_2 , суддя-доповідач ураховує, що ст.472 КПК допускає включення до угоди про визнання винуватості умов співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою. Примірник тексту вироку, наданий судом першої інстанції, не містить персоніфікованих висновків щодо ОСОБА_2 у зв`язку з умовами угоди. Затвердження угоди не встановлює наперед достовірності можливих показань ОСОБА_5 та їх достатності для визнання іншої особи винуватою.

Зацікавленість ОСОБА_5 в отриманні правових наслідків, передбачених угодою, може враховуватися під час оцінки його показань у провадженні, в якому їх використовуватиме сторона обвинувачення. Проте сама така зацікавленість не означає, що оскаржуваний вирок уже встановив винуватість ОСОБА_2 чи надав показанням ОСОБА_5 наперед визначену силу. Доводи про можливу недостовірність таких показань, обмеження можливості їх перевірити та нерозкриття матеріалів підлягають розгляду в межах провадження щодо ОСОБА_2 з дотриманням його права на захист.

Закінчення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до укладення угоди не звільняє сторони від обов`язку відкрити додаткові матеріали, отримані під час судового розгляду, відповідно до ч.11 ст.290 КПК. Затвердження угоди з ОСОБА_5 не усуває цього обов`язку та не обмежує право захисту ставити питання про умови його співпраці з прокурором, перевіряти його показання і заперечувати проти використання доказів у справі №991/7537/21.

Захисник також послався на постанову ККС ВС від 07 листопада 2024 року у справі №991/8546/23 (провадження №51-1627км24). У тій справі Верховний Суд визнав передчасним повернення скарги, оскільки суддя-доповідач належно не перевірив, зокрема, довід про пряму згадку прізвища заявительниці у викладі обов`язку засудженого дати показання щодо її діянь та підтвердити обставини залучення її до злочину. У вироку щодо ОСОБА_5 прізвище ОСОБА_2 не зазначено, а наведені захисником обставини не дозволяють ідентифікувати його без звернення до змісту обвинувачення в іншому провадженні.

У постанові від 10 вересня 2024 року у справі №991/8444/23 (провадження №51-910км24) ККС ВС скасував рішення про повернення скарг через те, що суддя-доповідач обмежився посиланням на коло суб`єктів оскарження та закритий доступ до вироку, належно не перевіривши доводів про ідентифікацію заявників. У цій справі перевірено повний текст вироку, зокрема довід про можливість ідентифікувати ОСОБА_2 як «ОСОБА_1», та зміст вирішених судом питань. Обмеження публічного доступу до частини тексту саме по собі не визначає результату такої перевірки.

Висновок ККС ВС у постанові від 06 березня 2018 року у справі №173/123/17 (провадження №51-2283км18), на яку також посилався захисник, стосувався зазначення у вироку прізвища іншої особи як співучасника злочину, хоча провадження щодо неї виділено окремо. Верховний Суд змінив судові рішення, виключивши таку персональну вказівку та залишивши опис співучасті з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження. Цей висновок не означає заборони описувати співучасть при формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 та не підтверджує ідентифікацію ОСОБА_2 у цьому вироку.

На обґрунтування доводу про сумніви в безсторонності складу суду захисник послався, зокрема, на рішення ЄСПЛ від 25 листопада 2021 року у справі «Муча проти Словаччини» (Mucha v. Slovakia, заява №63703/19). У п.49 цього рішення ЄСПЛ розмежував сам факт попереднього розгляду справи співобвинуваченого та наявність у попередньому рішенні детальної оцінки дій особи, яку судять надалі. Встановлене порушення пов`язувалося з конкретним та індивідуальним описом участі заявника у попередніх вироках, відсутністю належних застережень і роллю цих вироків у подальшому розгляді його справи тим самим судом (пп.60-66).

Захисник також послався на рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2021 року у справі «Менг проти Німеччини» (Meng v. Germany, заява №1128/17). У пп.57-64 ЄСПЛ перевірив, чи містив попередній вирок щодо співобвинуваченого висновки, які передчасно визначали винуватість заявниці, та врахував наведені в ньому докладні фактичні висновки і правову оцінку її дій.

Ці рішення потребують оцінки конкретного змісту попереднього вироку та його впливу на провадження щодо іншої особи. У межах перевірки цієї скарги суддя-доповідач не виявив у вироку щодо ОСОБА_5 індивідуалізованих висновків про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 . Сам факт участі тих самих суддів у розгляді угоди щодо ОСОБА_5 та справи №991/7537/21 за відсутності в оскаржуваному вироку індивідуалізованих висновків щодо ОСОБА_2 не свідчить про те, що цим вироком наперед вирішено питання про його винуватість.

Питання про наявність обставин, що викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості суддів під час розгляду обвинувачення ОСОБА_2 , підлягає вирішенню в тому провадженні у порядку ст.75, 80, 81 КПК. Як зазначено у самій скарзі, захисник уже заявляв відвід колегії суддів у справі №991/7537/21. Оцінка законності рішення за результатами розгляду цього відводу не є предметом перевірки під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок щодо ОСОБА_5 .

Доводи про порушення гласності, порядок проголошення вироку та обмеження доступу до закритої частини судових засідань також перевірено в контексті заявленого впливу на права ОСОБА_2 . Захисник пов`язував цей вплив із можливим подальшим використанням показань ОСОБА_5 та інших матеріалів у справі №991/7537/21. Однак вирок щодо ОСОБА_5 не вирішує питання про допустимість цих матеріалів у справі ОСОБА_2 , не визначає результату їх оцінки та не позбавляє ОСОБА_2 можливості реалізувати право на захист у справі №991/7537/21.

У постанові ОП ККС ВС від 06 грудня 2021 року у справі №654/1820/18 (провадження №51-3251кмо20) зазначено, що при визначенні суб`єкта оскарження слід з`ясувати вплив рішення на його права, свободи та істотні інтереси, які можуть бути захищені шляхом перегляду, а також можливість захисту в інший процесуальний спосіб. У цій справі доводи щодо розкриття та перевірки доказів і безсторонності суду можуть бути заявлені та розглянуті у провадженні щодо ОСОБА_2 . Перевіркою самого оскаржуваного вироку не встановлено висновків про його права, обов`язки чи винуватість, які потребували б усунення шляхом перегляду вироку щодо ОСОБА_5 .

Отже, повний текст вироку не містить даних, що дозволяють з упевненістю ідентифікувати ОСОБА_2 як особу, щодо дій якої суд зробив персональні висновки, та не вирішує питання про його права, свободи чи інтереси. Наведені у скарзі доводи не підтверджують наявності передбачених ч.2 ст.24 та п.10 ч.1 ст.393 КПК підстав для апеляційного оскарження цього вироку в його інтересах.

За таких обставин апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 підлягає поверненню на підставі п.2 ч.3 ст.399 КПК як подана особою, яка не має права її подавати. Перевірка законності затвердження угоди та інших доводів про підстави скасування вироку по суті за відсутності права на його апеляційне оскарження не здійснюється.

Оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню без відкриття апеляційного провадження, заявлені в ній клопотання про витребування та дослідження матеріалів, а також про надання можливості ознайомитися з ними окремому вирішенню не підлягають.

Керуючись п.2 ч.3 ст.399 КПК, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2026 року у справі №991/8982/26 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати адвокату ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Суддя ОСОБА_1