Document No. 141382183

Proceeding № 52024000000000534
Case № 991/9348/26
Date of the hearing 06/11/2026
Date of the decision 06/11/2026
Instance HACC
Judicial form Criminal
Presiding judge (HACC) Chernova O. V.

Справа № 991/9348/26

Провадження 1-кп/991/85/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

06 листопада 2026 року м.Київ

 

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_6 ,

його захисників ОСОБА_7 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_8 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_9 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_10 ,

його захисників (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_11 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_12 ,

обвинуваченої (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_13 ,

її захисників ОСОБА_14 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_15 ,

представника потерпілого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_16 ,

представника особи, щодо майна якої

вирішено питання про арешт, - ОСОБА_17 ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_19 , адвоката ОСОБА_12 , про відвід судді-члена колегії ОСОБА_2 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України,

 

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

17.07.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.07.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 25.08.2026.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та постановлено проводити підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 25.08.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.10.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді-члена колегії ОСОБА_2 від розгляду цього кримінального провадження.

ІІ. Заява сторони захисту ОСОБА_19 про відвід судді-члена колегії ОСОБА_2

06.11. 2026 від захисника обвинуваченого ОСОБА_19 , адвоката ОСОБА_12 , надійшло клопотання про відвід судді-члена колегії ОСОБА_2 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

2.1. Обґрунтування заявленого відводу

В обґрунтування заявленого відводу захисник обвинуваченого ОСОБА_19 , адвокат ОСОБА_12 , зазначив, що вироком від 10.12.2025 у справі № 991/11834/25 суддя ОСОБА_2 затвердила угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_20 .

Відповідно, суддя ОСОБА_2 погодилась із правовою кваліфікацією дій останнього за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України. При цьому, відповідно до положень ст.ст. 474, 475 КПК України перед затвердженням угоди суддя мала перевірити її відповідність вимогам закону, наявність фактичних підстав для визнання винуватості та правильність правової кваліфікації інкримінованих кримінальних правопорушень.

Водночас захисник зазначив, що у кримінальному провадженні № 991/9348/26 ОСОБА_19 інкримінується пособництво у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 4 ст. 368 КК України, організатором якого сторона обвинувачення зазначає ОСОБА_20 . Відтак, за версією обвинувачення, їхні дії пов`язані одним епізодом кримінального правопорушення, а правильність кваліфікації дій ОСОБА_19 залежить, зокрема, від визначення юридичної природи спільного діяння та ролі його ймовірного організатора.

 

На переконання захисника, попередня судова оцінка суддею ОСОБА_2 правової кваліфікації дій ОСОБА_20 може вплинути на подальшу оцінку дій ОСОБА_19 , зокрема у частині кваліфікації відповідного епізоду за ч. 4 ст. 368 КК України. При цьому сторона захисту ставить під сумнів наявність належних правових підстав для такої кваліфікації з огляду на фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.

Захисник стверджував, що наведені сумніви щодо неупередженості судді ОСОБА_2 стосуються не її особистих якостей чи фактичної заінтересованості у результатах розгляду справи, а можливості її об`єктивної неупередженості під час повторної оцінки юридичної природи того самого епізоду кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, з посиланнями на п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (критерій розумного стороннього спостерігача), а також положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захисник обвинуваченого ОСОБА_19 , адвокат ОСОБА_12 , просив задовольнити заяву про відвід судді ОСОБА_2 з метою усунення сумнівів у її неупередженості та безсторонності.

2.2. Позиції учасників підготовчого судового засідання

(1) У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_19 , адвокат ОСОБА_12 , підтримав заявлений ним відвід із зазначених у поданій заяві підстав.

Додатково зазначив, що поперед ньо надана суддею ОСОБА_2 оцінка відповідних дій ОСОБА_20 може вплинути на її здатність безсторонньо оцінити докази та доводи сторони захисту під час розгляду цього кримінального провадження.

(2) Інші обвинувачені та їх захисники, що брали участь у підготовчому судовому засіданні, підтримали заявлений відвід.

(3) Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заявленого судді ОСОБА_2 відводу.

Стверджував, що аналогічні підстави для відводу вже наводилися захисником обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_21 . Окрім того, прокурор стверджував, що ст. 75 КПК України не передбачає зазначених стороною захисту обставин як підстав для відводу судді.

ІІІ. Мотиви суду

Суть доводів заяви про відвід зводиться до того, що, на переконання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_19 , існують обставини, які викликають сумніви в неупередженості судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , оскільки вона ухвалила вирок, яким затвердила угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором і ОСОБА_20 (одним із фігурантів кримінального провадження №52024000000000534 від 14.10.2024, матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження), та визнала останнього винуватим у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень, зокрема за ч. 4 ст. 368 КК України.

У зв`язку з цим сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_19 стверджувала, що суддя ОСОБА_2 фактично надала правову оцінку кримінальному правопорушенню, у співучасті у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_19 . А відтак, вказана оцінка обставин відповідного кримінального правопорушення та його правової кваліфікації може вплинути на безсторонність судді під час розгляду обвинувачення щодо ОСОБА_19 , зокрема під час перевірки доводів сторони захисту щодо відсутності події чи складу кримінального правопорушення та неправильності його кваліфікації.

Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали судового провадження, суд вважає, що заявлений захисником обвинуваченого ОСОБА_19 , адвокатом ОСОБА_12 , відвід судді-члена колегії ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

 

3.1. Релевантні джерела права

Кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (ч. 1 ст. 21 КПК України).

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст. 75 КПК України. Так, серед іншого, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Як визначено ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами. Тобто неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід.

Положеннями КПК України не регламентовано зміст поняття «упередженість», проте загалом під таким розуміють суб`єктивно-негативне ставлення особи до іншої особи чи явища, обумовлене процесом неусвідомленої або стереотипної попередньої їх оцінки без достатніх на те підстав. При цьому належить зазначити, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості» є суб`єктивно оціночним, і його тлумачення залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує, проте в будь-якому випадку таке має бути обумовлено конкретними фактами, які можуть бути перевірені.

У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ч. 1 ст. 81 КПК України).

3.2. Обставини, встановлені судом

Із наявних у суду матеріалів, зокрема, реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта, вбачається таке.

14.10.2024 відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 52024000000000534 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1 а.с.36; розділ І, пункт 1 реєстру).

26.12.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_20 повідомлено про підозру (том 1 а.с.47; розділ І, пункт 220 реєстру).

13.11.2025 з кримінального провадження №52024000000000534 від 14.10.2024 матеріали щодо ОСОБА_20 було виділено в окреме кримінальне провадження (том 1 а.с.71, 91; розділ І, пункт 639-640; розділ ІІ, пункт 222 реєстру).

У тексті обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні зазначено, що вироком Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 (справа № 991/11834/25) ОСОБА_20 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України (вирок набрав законної сили) (том 1 а.с.6, 34).

Відтак, зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні №52024000000000534 від 14.10.2024, а також з інформації, розкритої суддею-членом колегії ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні 22.10.2026, вбачається, що вироком Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 у справі № 991/11834/25 затверджено угоду про визнання винуватості та визнано винуватим ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Вказаний вирок був постановлений суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , як повідомлено нею в підготовчому судовому засіданні 22.10.2026.

3.3. Оцінка доводів сторони захисту

Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) неупередженість суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) повинна визначатися на підставі (1) суб`єктивного та (2) об`єктивного критерію.

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність (упередженість) суду (п. 38 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10.06.1996).

(1) У контексті суб`єктивного критерію слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість .

Особиста неупередженість судді презюмується, поки не доведено протилежного (п. 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

(2) У контексті об`єктивного критерію необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24.02.1993 (п.п. 27, 28, 30), «Ветштайн проти Швейцарії» (п. 42)).

Окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 58 рішення у справі «Ферантелі та Сантанджело проти Італії» від 07.08.1996).

В ухвалі від 22.10.2026 судом була надана оцінка посиланням сторони захисту на те, що саме по собі ухвалення суддею ОСОБА_2 обвинувального вироку від 10.12.2025 та затвердження угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_20 , не вказує на наявність обґрунтованого сумніву у неупередженості судді ОСОБА_2 за суб`єктивним та об`єктивним критеріями, а також не свідчить про її повторну участь у кримінальному провадженні у розумінні ч. 1 ст. 76 КПК України.

Щодо тверджень сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_19 про наявність упередженості судді ОСОБА_2 , оскільки надана нею оцінка обставинам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення щодо ОСОБА_20 може вплинути на безсторонність судді під час розгляду обвинувачення щодо ОСОБА_19 , суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 475 КПК України мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити:

- формулювання обвинувачення та частини статей закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа;

- відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання;

- мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

 

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього КПК України та/або закону, а за наявності передбачених законом підстав відмовляє в її затвердженні.

Отже, під час розгляду угоди суд має перевірити, зокрема, чи відповідає зазначена в ній правова кваліфікація вимогам закону та чи наявні фактичні підстави для визнання особою своєї винуватості.

Водночас, на переконання суду, той факт, що суддя ОСОБА_2 під час затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_20 перевіряла відповідність інкримінованого йому діяння вимогам закону та погодилася із його кваліфікацією зокрема за ч. 4 ст. 368 КК України, не свідчить про те, що вона наперед сформувала позицію щодо доведеності обвинувачення ОСОБА_19 та його ролі у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.

Як вже зазначалось судом в ухвалі від 22.10.2026, вирок на підставі угоди не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а у ньому лише зазначене формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі, що уклала угоду, у порядку, встановленому КПК України, та у межах якого вказаною особою визнано свою винуватість.

Судове провадження на підставі угоди за своєю суттю є особливим порядком здійснення кримінального провадження, який обмежений умовами відповідної угоди. Водночас під час розгляду справи по суті пред`явленого обвинувачення суд, будучи не обмеженим укладеними угодами в цьому ж провадженні та ухваленими щодо них рішеннями, безпосередньо з`ясовує всі фактичні обставини та перевіряє їх доказами, на підставі чого робить висновок про винуватість або невинуватість осіб.

Той факт, що суддя ОСОБА_2 на виконання вимог ч. 7 ст. 474 КПК України під час вирішення питання про затвердження угоди про визнання винуватості перевірила наявність фактичних підстав для визнання ОСОБА_20 своєї винуватості, стосується лише останнього та не свідчить про встановлення наявності підстав для висновку про винуватість обвинувачених у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024 - ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 .

Затвердження угоди про визнання винуватості передбачає вирішення питання про можливість ухвалення вироку щодо конкретної особи, яка визнала свою винуватість, з урахуванням зокрема фактичних підстав для такого визнання.

Затверджуючи угоду про визнання винуватості щодо ОСОБА_20 , суддя ОСОБА_2 могла здійснити виключно оцінку законності угоди про визнання винуватості, яка стосувалася виключно особи обвинуваченого ОСОБА_20 , оскільки жодної оцінки доказів, на підтвердження винуватості особи при розгляді і затвердженні угоди про визнання винуватості судом не здійснюється.

Натомість у цьому кримінальному провадженні (№ 52024000000000534 від 14.10.2024) суду належить вирішити питання про доведеність винуватості інших осіб - ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 - у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Така оцінка має здійснюватися з урахуванням обсягу та змісту пред`явленого саме їм обвинувачення, а також доказів, досліджених безпосередньо під час судового розгляду цього кримінального провадження.

При цьому правова оцінка дій ОСОБА_20 як особи, яка визнала свою винуватість та щодо якої затверджено угоду, сама по собі не вирішує питання про наявність у діях ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 ознак кримінального правопорушення, форму та зміст умислу, характер і обсяг вчинених ними дій тощо. Вказані обставини підлягають самостійному встановленню та оцінці судом у цьому кримінальному провадженні, у якому до того ж вирок щодо ОСОБА_20 не може бути використаний у якості доказу.

Відтак, попереднє визнання винуватості ОСОБА_20 , відповідне укладення угоди та ухвалення вироку не позбавляє суд можливості у межах цього кримінального провадження за результатами дослідження доказів дійти інших висновків щодо обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 , у тому числі щодо відсутності в їх діях складу кримінального правопорушення або неправильності правової кваліфікації.

У постанові від 12.08.2025 у справі № 991/1710/22 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зазначив, що правила, які виключають участь судді у розгляді того чи іншого кримінального провадження регламентовано ст. ст. 75, 76 КПК України, однак ці статті не виключають участь судді у розгляді кримінального провадження, якщо він брав участь під час постановлення вироку про затвердження угоди про визнання винуватості в іншому кримінальному провадженні.

Окрім того суд зазначає, що доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_19 про наявність у вироку щодо ОСОБА_20 висновків щодо ролі та дій ОСОБА_19 , мають характер припущень.

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_19 не навела конкретних обставин, які б підтверджували, що суддя ОСОБА_2 під час попереднього розгляду питання про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_20 сформувала позицію саме щодо винуватості ОСОБА_19 або наперед визначила оцінку дій останнього. Відтак, саме по собі припущення про можливий зміст іншого судового рішення не може свідчити про наявність об`єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді.

При цьому суд вкотре зазначає, що вирок Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 у справі № 991/11834/25 щодо ОСОБА_20 не має преюдиціального значення для кримінального провадження № 52024000000000534 від 14.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 . Зазначена у вказаному вироку інформація не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження, зокрема й № 52024000000000534 від 14.10.2024.

Відповідно до засад кримінального процесуального законодавства України кожне кримінальне провадження розглядається судом окремо, на підставі доказів, які подані, досліджені та оцінені безпосередньо в межах відповідного судового розгляду. Висновки, зроблені судом в іншому кримінальному провадженні, не можуть мати наперед визначального впливу на оцінку доказів у новому провадженні та не свідчать про існування упередженості суддів.

Окрім того, як уже зазначалося судом в ухвалі від 22.10.2026, у своїй усталеній практиці ЄСПЛ не вказує про те, що одночасна участь судді у справах спільників автоматично свідчить про упередженість чи необ`єктивність суду або ж безумовно порушуватиме гарантію права на справедливий суд, закріплену у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція).

Навпаки, ЄСПЛ наголошує на тому, що колегія складається з професійних суддів, які спроможні відокремитися від своїх попередніх висновків, що у деяких справах важливо та необхідно посилатися на співучасників, на третіх осіб, оскільки будувати обвинувальний вирок на припущеннях є неприпустимим, що Конвенція не забороняє посилатися на викривальні показання співучасників.

Зокрема у рішенні від 23.02.2016 у справі «Navalnyy and Ofitserov v Russia» ЄСПЛ указав, що обставини, встановлені у виділеній справі, в якій не беруть участі інші обвинувачені, не повинні мати преюдиційного значення для їхньої справи. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їхня чинність - обмежуватися даним конкретним судовим провадженням.

Відтак, на переконання суду, у твердженнях сторони захисту про відвід судді ОСОБА_2 не наведено жодної підстави, із якою кримінальний процесуальний закон та Конвенція пов`язували б неможливість її участі у розгляді цього кримінального провадження.

Будь-яких передбачених ст. 75 КПК України обставин, які б унеможливлювали подальшу участь судді ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, під час розгляду заяви про відвід не встановлено.

Додатково суд вкотре зазначає, що суддя ОСОБА_2 як професійна суддя має досвід і відповідну підготовку, які під час розгляду кримінального провадження № 52024000000000534 від 14.10.2024 дають їй змогу ухвалити рішення виключно на підставі доказів, безпосередньо досліджених у вказаному провадженні, не будучи обмеженою формулюванням обвинувачення, викладеним в угоді про визнання винуватості

ОСОБА_20 . Висновки суду

З огляду на вказане, судом не встановлено передбачених ст. 75 КПК України обставин, які б унеможливлювали подальшу участь судді ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024, а відтак тому відмовляє у задоволенні заявленого захисником обвинуваченого ОСОБА_19 , адвоката ОСОБА_12 , відводу судді-члену колегії ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 76, 80, 81, 314, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_19 , адвоката ОСОБА_12 , про відвід судді-члена колегії ОСОБА_2 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

 

Головуючий суддя ОСОБА_1

 

Судді ОСОБА_2

 

ОСОБА_3