Document No. 141507812

Proceeding № 62019000000000639
Case № 991/3949/25
Date of the hearing 02/11/2026
Date of the decision 02/11/2026
Instance HACC
Judicial form Criminal
Presiding judge (HACC) Sikora K.O.

Справа № 991/3949/25

Номер провадження 1-кп/991/59/25

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_10 адвокатів ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15 ,

обвинуваченого ОСОБА_16 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

обвинуваченого ОСОБА_20

його захисника адвоката ОСОБА_21 ,

обвинуваченого ОСОБА_22 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,

обвинуваченого ОСОБА_26 ,

обвинуваченої ОСОБА_27 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_26 ,

ОСОБА_27 адвоката ОСОБА_28 ,

обвинуваченого ОСОБА_29 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_30 ,

ОСОБА_31 , ОСОБА_25 ,

обвинуваченого ОСОБА_32 ,

його захисника адвоката ОСОБА_33 ,

обвинуваченого ОСОБА_34 ,

його захисника адвоката ОСОБА_35 ,

обвинуваченого ОСОБА_36 ,

представника потерпілого, цивільного позивача

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адвоката ОСОБА_37 ,

представника потерпілого, цивільного позивача

ІНФОРМАЦІЯ_2 адвоката ОСОБА_38 ,

представника потерпілого, цивільного позивача

АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » адвоката ОСОБА_39 ,

представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » адвоката ОСОБА_40 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, за обвинуваченням

ОСОБА_41 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Калуш Івано-Франківської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_42 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Чорноморськ Одеської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_43 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_44 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Жовнине Чорнобаївського р-н, Черкаської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (у редакції, чинній до 02 квітня 2022 року), ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_45 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_46 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_47 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у РФ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_48 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_11 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_10 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_49 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_12 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_11 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_50 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_13 у м. Києві, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_12 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року) КК України,

ОСОБА_51 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_14 у с Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_13 , проживає за адресою: АДРЕСА_14 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року), ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року) КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2025 року для розгляду цього кримінального провадження визначено суддю ВАКС ОСОБА_52 .

Ухвалою ВАКС від 14 травня 2025 року задоволено заяву судді ОСОБА_53 про самовідвід від розгляду цього кримінального провадження та передано його до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління документообігу та організаційного забезпечення апарату ВАКС для виконання вимог, передбачених ст. 35 КПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2025 року для розгляду цього кримінального провадження визначено суддю ВАКС ОСОБА_1 .

1.2. Ухвалами ВАКС від:

(1) 19 травня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 11 травня 2019 року за № 62019000000000639 призначено підготовче судове засідання;

(2) 25 червня 2025 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_26 та захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 про передачу матеріалів справи за № 991/3949/25 колегії суддів, якою здійснюється судове провадження за № 991/12631/24, з метою об`єднання;

(3) 07 серпня 2025 року колегія суддів ВАКС (головуючий суддя: ОСОБА_54 , судді: ОСОБА_55 та ОСОБА_56 ) відмовила в об`єднанні матеріалів судових справ за № 991/3949/25 та № 991/12631/24;

(4) 13 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви захисника (a) обвинувачених ОСОБА_26 та ОСОБА_27 - адвоката ОСОБА_28 про відвід прокурора ОСОБА_57 , (b) обвинуваченого ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_24 про відвід прокурора ОСОБА_57 ;

(5) 10 вересня 2025 року (a) на обвинуваченого ОСОБА_16 накладено грошове стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 056 грн, (b) постановлено здійснювати розгляд цього кримінального провадження в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох суддів та тоді ж, протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду матеріалів кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

(6) 23 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_58 про скасування грошового стягнення, накладеного ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 10 вересня 2025 року на обвинуваченого ОСОБА_16 ;

(7) 16 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 про відвід головуючого судді;

(8) 14 листопада 2025 року АП ВАКС залишила без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_36 про передачу матеріалів цього кримінального провадження із ІНФОРМАЦІЯ_15 до ІНФОРМАЦІЯ_16 ;

(9) 03 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_19 про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу;

(10) 08 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_60 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді ВАКС 30 січня 2020 року у справі № 991/671/19, провадження № 1-кс 991/2645/19;

(11) 04 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_36 , захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 та обвинуваченого ОСОБА_26 про закриття кримінального провадження;

(12) 16 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяв захисника обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 - адвоката ОСОБА_28 , захисника обвинуваченого ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_23 про відвід прокурора ОСОБА_6 ;

(13) 04 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_33 , захисника обвинуваченої ОСОБА_27 - адвоката ОСОБА_28 , захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_19 , захисників обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про повернення обвинувального акта прокурору;

(14) 05 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 про роз`яснення ухвали ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04 червня 2026 року;

(15) 17 серпня 2026 року обвинуваченим ОСОБА_29 та ОСОБА_22 залучено захисників за призначенням з ІНФОРМАЦІЯ_17 ;

(16) 18 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_20 та його захисника - адвоката ОСОБА_21 , захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_26 , захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 , захисника обвинуваченого ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_23 , захисника обвинуваченого ОСОБА_29 - адвоката ОСОБА_30 та обвинуваченого ОСОБА_36 про повернення обвинувального акта прокурору;

(17) 18 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 про відвід прокурорів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ;

(18) 02 жовтня 2026 року (a) звільнено обвинуваченого ОСОБА_29 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358 КК України, і за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України. Закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, у частині обвинувачення ОСОБА_29 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358 КК України, і кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; (b) звільнено обвинувачену ОСОБА_27 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України. Закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, у частині обвинувачення ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

(19) 02 листопада 2026 року (a) звільнено обвинуваченого ОСОБА_61 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, у частині обвинувачення ОСОБА_34 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, (b) звільнено обвинуваченого ОСОБА_26 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України. Закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, у частині обвинувачення ОСОБА_26 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

1.3. У ході проведення підготовчого судового засідання сторона (1) захисту звернулася до суду із низкою клопотань про витребування документів, скасування арешту майна, тимчасовий доступ до речей і документів, проведення закритого судового засідання, зміну запобіжних заходів, скасування обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а також скарг на рішення, дії, бездіяльність сторони обвинувачення та заперечень проти ухвал слідчих суддів, (2) обвинувачення звернулася до суду із клопотанням про передачу активу, на який накладено арешт, ІНФОРМАЦІЯ_18 , а представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвокат ОСОБА_60 із черговим клопотанням про скасування арешту майна.

1.4. Клопотання сторони захисту про витребування документів

1.4.1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 звернувся до суду з клопотаннями про витребування документів, які стосуються майна, реалізованого на торгах, та окремих процесуальних документів сторони обвинувачення.

(І) Щодо піску річкового:

(a) 01 червня 2026 року - з САП документів щодо розгляду ІНФОРМАЦІЯ_19 звернення прокурора від 30 квітня 2026 року про ідентифікацію активу (піску річкового) для отримання висновку щодо можливості управління ним, а саме: (1) висновку ІНФОРМАЦІЯ_19 за результатами ідентифікації піску річкового; (2) листів, звернень, запитів та інших документів, якими ІНФОРМАЦІЯ_19 зверталось до прокурора щодо продовження строку розгляду звернення до 20 робочих днів; (3) інших документів, що підтверджують проведення АРМА ідентифікації піску річкового за цим зверненням (т. 20, а.с. 112). Адвокат зазначив, що станом на 01 червня 2026 року, попри сплив встановленого законом строку розгляду, прокурор жодних відомостей про результати ідентифікації піску не надав. Ці відомості, на думку захисника, мають суттєве значення, оскільки власник піску в підготовчому судовому засіданні заявляв про його розкрадання через незабезпечення стороною обвинувачення охорони та збереження. Втрата піску, навіть часткова, може обмежити сторону захисту у використанні окремих засобів доказування під час судового розгляду;

З огляду на те, що прокурор добровільного зобов`язався надати ці документи (і зрештою надав у матеріали справи) адвокат ОСОБА_12 зазначив про неактуальність цього клопотання.

(b) 31 серпня 2026 року - з ІНФОРМАЦІЯ_20 матеріалів справи № 910/3257/20 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », НАБУ, ІНФОРМАЦІЯ_22 та ІНФОРМАЦІЯ_23 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, на яких перебував пісок річковий (т. 32, а.с. 1-37). Адвокат зазначив, що за версією сторони обвинувачення пісок, розташований на території Вишеньківської сільської ради, незаконно реалізовано на торгах ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » (лот № 358090) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », чим ІНФОРМАЦІЯ_25 завдано 145 986 604,68 грн шкоди. Як вбачається з рішення суду від 26 листопада 2020 року, у справі № 910/3257/20 досліджувалися, зокрема, документи про набуття ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » права власності на пісок, розрахунок його обсягу, відомості про право власності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » на земельні ділянки, а також акт опису й попередньої оцінки безхазяйного майна та договір його відповідального зберігання від 19 березня 2014 року. Крім того, через півтора року після торгів покупець так і не забрав пісок, зокрема тому, що фактичний обсяг не відповідав реалізованому. На думку захисника, ці матеріали дадуть змогу встановити підстави набуття права власності на пісок, його вартість, кількість та інші характеристики, розбіжність між фактичним і реалізованим обсягом, а також причини, з яких покупець не забрав пісок, і їх вплив на ринкову вартість. Під час досудового розслідування слідчий суддя відмовив захисту в тимчасовому доступі до цих матеріалів.

(ІІ) Щодо зернових культур:

(c) 31 серпня 2026 року - з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_26 » документів щодо зернових, круп`яних та олійних культур, які належали товариству і зберігалися в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_27 », а саме: (1) документів, що підтверджують право власності товариства на ці культури та вартість їх набуття, зокрема договорів купівлі-продажу та поставки; (2) документів, з яких видно, які саме з переданих в управління АРМА культур належали товариству (ухвала ІНФОРМАЦІЯ_28 від 08 лютого 2019 року у справі № 757/5806/19-к); (3) документів про якісні та кількісні характеристики, рік врожаю та інші дані про ці культури станом на 30 травня 2019 року, тобто на дату торгів; (4) документів про обсяги культур та умови їх зберігання, а також договорів складського зберігання з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_27 » з додатками; (5) документів про отримання товариством від ІНФОРМАЦІЯ_19 коштів за реалізоване майно або про відмову ІНФОРМАЦІЯ_19 в їх поверненні (т. 31, а.с. 125-142). ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_26 » визнано потерпілим постановою детектива від 20 вересня 2023 року на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_15 від 14 серпня 2023 року у справі № 991/6621/23. На думку захисника, ці документи дадуть змогу зіставити характеристики реалізованого на торгах майна з майном, яке належало товариству, встановити його кількість, якість і вартість і тим самим спростувати версію сторони обвинувачення про завдання товариству шкоди. Ухвалою слідчого судді від 23 травня 2024 року у справі № 991/4002/24 стороні захисту надано тимчасовий доступ до цих документів, проте ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_26 » на надіслану йому ухвалу не відповіло, і доступ не реалізовано;

(d) 31 серпня 2026 року - з ПП « ОСОБА_62 » аналогічних документів щодо культур, які належали підприємству та зберігалися в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_27 » (т. 31, а.с. 161-199). ПП « ОСОБА_62 » визнано потерпілим постановою детектива від 20 вересня 2023 року на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_15 від 10 серпня 2023 року у справі № 991/6620/23. Доводи щодо значення цих документів збігаються з викладеними в пп. (c). Ухвалою слідчого судді від 15 квітня 2024 року у справі № 991/2693/24 стороні захисту надано тимчасовий доступ до цих документів, проте підприємство на ухвалу не відповіло. На адвокатський запит ПП « ОСОБА_62 » повідомило, що у 2018 році за договором складського зберігання № 55 передало ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_27 » 754 464 кг кукурудзи вартістю 3 136 382 грн, які елеватор не повернув, а самі документи не надало, пославшись на те, що вони є в матеріалах досудового розслідування;

(e) 31 серпня 2026 року - з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 » засвідчених копій договорів, додатків до них, актів приймання-передачі, рахунків та інших документів щодо подальшого продажу зернових культур, придбаних товариством на торгах ІНФОРМАЦІЯ_19 , зокрема: (1) насіння соняшнику ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_30 » (рахунки № 84 від 18 червня 2019 року та № 87 від 19 червня 2019 року); (2) пшениці ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_31 » (договори № 10-06-19 від 10 червня 2019 року та № 16-07/1 від 16 липня 2019 року); (3) 1 150 т ячменю 3 класу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_32 » (договір № 348 від 15 липня 2019 року) (т. 32, а.с. 202-205). Адвокат зазначив, що 03 червня 2019 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 » уклало з ІНФОРМАЦІЯ_19 договори купівлі-продажу зернових культур із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_33 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_34 », які, за версією сторони обвинувачення, придбало за ціною, значно нижчою за ринкову. З відомостей про рух коштів на рахунку товариства в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_35 » вбачається, що в червні - серпні 2019 року воно отримувало кошти від зазначених покупців. На думку захисника, якщо товариство перепродало зерно за ціною, близькою до ціни придбання, це спростовує версію обвинувачення про купівлю зерна за заниженою вартістю та отримання неправомірної вигоди. Матеріали тимчасового доступу до рахунків захист отримав лише під час відкриття матеріалів досудового розслідування і самостійно отримати ці документи не встиг.

(ІІІ) Щодо карбаміду:

(f) 31 серпня 2026 року - з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 »: (1) протоколів випробувань зразків карбаміду з пломбами L60458183, L60458184 та L60458185, відібраних 05 лютого 2019 року на території ДП « ІНФОРМАЦІЯ_37 »; (2) протоколів випробувань зразків карбаміду з пломбами L40189386, L40189389 та L40189390, відібраних 21 лютого 2019 року на території ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_38 »; (3) акта (актів) відбору зразків карбаміду з пломбами L60458181-L60458185 на території ДП « ІНФОРМАЦІЯ_37 » від 05 лютого 2019 року (т. 30, а.с. 140-155). Адвокат зазначив, що на території ДП « ІНФОРМАЦІЯ_37 » і ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_38 » відібрали загалом 10 зразків карбаміду, проте за протоколами випробування № 210219/1762 та № 250219/1868 досліджено лише чотири з них. Попри це, детектив дійшов висновку, що вся партія відповідає державному стандарту, вищому ґатунку, марці «Б», а експерт взяв ці характеристики за основу товарознавчої експертизи, хоча в самих протоколах зазначено, що зразки не є репрезентативними. На думку захисника, документи щодо решти шести зразків можуть містити інші відомості про якість карбаміду з тієї самої партії. На адвокатські запити від 21 січня та 24 лютого 2025 року товариство відповіло, що повторно перевірить, чи збереглися в нього документи 2019 року, а на запит від 13 лютого 2026 року не відповіло. Ознайомитися з цими матеріалами під час відкриття матеріалів досудового розслідування захист не встиг через обмеження строку ознайомлення.

(IV) Щодо процесуальних документів сторони обвинувачення:

(g) 31 серпня 2026 року - з НАБУ всіх постанов про призначення груп детективів і прокурорів та про їх зміну за період від реєстрації до об`єднання з провадженням № 62019000000000639 у кримінальних провадженнях № 52019000000000507, № 52019000000000499, № 52019000000000508, № 52019000000000711, № 52019000000000766, № 62019100000001202, № 52021000000000046, № 12020000000000996, № 52021000000000370, № 52021000000000371, № 52022000000000044, № 52022000000000045 та № 52022000000000090 (т. 33, а.с. 85-117). Адвокат зазначив, що з 2019 по 2022 рік ці провадження поетапно об`єднали з провадженням № 62019000000000639, проте постанов про призначення в них груп детективів і прокурорів у матеріалах справи немає, а в обвинувальному акті наведено лише перелік детективів і прокурорів провадження № 62019000000000639. Ці документи, на думку захисника, потрібні, щоб перевірити повноваження осіб, які проводили слідчі та інші процесуальні дії в об`єднаних провадженнях, а також для формування позиції сторони захисту та підготовки вступної промови;

(h) 31 серпня 2026 року - з НАБУ та ІНФОРМАЦІЯ_39 висновків експертів від 03 вересня 2020 року № СЕ-19-20/13240-ТВ та від 04 вересня 2020 року № СЕ-19-20/8397-ТВ разом з постановами про призначення цих експертиз, клопотаннями експертів, відповідями детектива на них та іншими документами, складеними під час проведення експертиз (т. 33, а.с. 185-201). Ці висновки постановою прокурора від 29 червня 2023 року виділили в окреме провадження № 52023000000000283, яке постановою детектива від 31 березня 2026 року закрито. Доводи щодо незаконності виділення збігаються з викладеними у скарзі, зазначеній у пп. (d) п. 1.5.2 цієї ухвали. На думку захисника, у цих товарознавчих висновках або визначено, що встановити ринкову вартість неможливо, або визначено вартість, близьку до ціни реалізації на торгах. В обох випадках висновки суперечать позиції сторони обвинувачення. Під час досудового розслідування сторона обвинувачення неодноразово відмовляла захисту в ознайомленні з цими матеріалами;

(i) 31 серпня 2026 року - з ІНФОРМАЦІЯ_40 документів, які ІНФОРМАЦІЯ_41 склав і передав НАБУ в цьому провадженні за результатами перевірки, аналізу та збору інформації про фінансові операції та рахунки фізичних і юридичних осіб, а також пов`язаних із цим службових записок, довідок, листів, запитів і відповідей на них (т. 33, а.с. 206-210). Адвокат зазначив, що в т. 348 матеріалів досудового розслідування є листування ІНФОРМАЦІЯ_42 щодо рахунків підозрюваних, зокрема ОСОБА_10 . Проте 15 травня 2024 року в ознайомленні з цим томом захисту відмовили через гриф «Для службового користування», а ІНФОРМАЦІЯ_41 листом від 28 травня 2024 року відмовив у наданні дозволу на ознайомлення. На думку захисника, ці матеріали могли бути використані для арешту майна ОСОБА_10 в Україні та за кордоном, проте до реєстру матеріалів досудового розслідування їх не внесено і стороні захисту не відкрито. Вони, на думку адвоката, можуть спростувати версію сторони обвинувачення про незаконне набуття ОСОБА_10 майна та підтвердити відсутність у нього корисливого мотиву;

(j) 31 серпня 2026 року - з НАБУ документів щодо апаратно-програмного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_43 » (закодоване найменування), який використовували для подолання логічного захисту мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_16 , а саме: (1) рішення директора ІНФОРМАЦІЯ_44 або його першого заступника про віднесення до державної таємниці інформації про матеріально-технічне забезпечення та методи оперативно-розшукової діяльності НАБУ, а також інформації про цей комплекс; (2) документів та інших матеріальних носіїв інформації про комплекс, за винятком відомостей, що становлять державну таємницю; (3) переліку посадових осіб НАБУ, які надали грифи секретності документам з відомостями про комплекс, та відомостей про те, чи мав начальник відділу детективів-криміналістів ІНФОРМАЦІЯ_45 ОСОБА_63 право засекречувати такі документи; (4) відомостей про наявність у ОСОБА_64 допуску та доступу до державної таємниці щодо цього комплексу у 2019-2026 роках (т. 33, а.с. 226-228). Адвокат зазначив, що одним із ключових доказів сторони обвинувачення є листування в месенджері «Telegram», нібито між ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , на телефоні ОСОБА_16 , вилученому під час обшуку в межах провадження № 62019000000001257. Під час огляду 10 грудня 2021 року доступу до телефону отримати не вдалося через відсутність пароля, а згодом, 15 грудня 2021 року та в січні 2022 року, створили часткову логічну копію даних і скриншоти листування. Під час експертизи, яку проводив ОСОБА_63 , для подолання захисту телефону застосували комплекс «Маестро». На думку захисника, ці документи потрібні, щоб перевірити законність застосування комплексу і його відповідність стандартам судової експертизи, правомірність засекречення інформації та наявність в експерта відповідного допуску, а також те, чи забезпечує комплекс копіювання даних без їх спотворення або втрати. Від цього залежить достовірність і допустимість висновку експерта. НАБУ відмовило в наданні цих відомостей, пославшись на державну таємницю, а слідчий суддя відмовив у тимчасовому доступі до них. Захисник наголосив, що засекречується інформація, а не документ, тож документи мають надаватися в частині, яка державної таємниці не містить.

1.4.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_21 звернувся до суду з клопотаннями про витребування документів, які стосуються якості, власника та правового режиму карбаміду, а також матеріалів, виділених з цього кримінального провадження.

(І) 27 серпня 2026 року - щодо відбору зразків карбаміду та складання протоколів його випробування:

(a) з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_46 » (колишня назва - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_47 ») копій: (1) документів про отримання від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » зразків карбаміду, поміщених у мішки з пломбами L60458181, L60458182, L40189387 та L40189388, а також документів про спосіб транспортування цих зразків; (2) документів про проведення лабораторних досліджень цих зразків, зокрема автоматично сформованих лабораторним обладнанням; (3) листування між працівниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_47 » щодо надіслання зразків та отримання протоколів аналізу, з заголовками електронних листів, за якими можна встановити автора, адресатів, тему, дату й час відправлення; (4) документів про направлення або передання аналітичних звітів № 129/19F та № 134/19F будь-яким особам у паперовому чи електронному вигляді (т. 29, а.с. 51-53). На адвокатський запит від 13 липня 2026 року товариство не відповіло;

(b) з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » копій: (1) внутрішніх документів системи менеджменту якості та інших методичних і нормативних документів, якими керувалися працівники товариства, коли 06 і 21 лютого 2019 року відбирали зразки карбаміду в ДП « ІНФОРМАЦІЯ_37 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_38 » і транспортували їх до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_47 »; (2) листування працівників товариства з працівниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_47 » щодо надіслання зразків та отримання протоколів аналізу; (3) документів про складання протоколів випробування № 210219/1762 та № 250219/1868 і направлення їх будь-яким особам; (4) листування працівників товариства з абонентом електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_48 та з ОСОБА_65 (т. 29, а.с. 131-136). На адвокатський запит від 13 липня 2026 року товариство відповіло, що надати ці відомості та документи не може;

(c) з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_49 », власника сервісу електронної пошти FREEMAIL ( ІНФОРМАЦІЯ_50 ): (1) довідки про особу, якій належить обліковий запис ІНФОРМАЦІЯ_48 , з реєстраційними даними (прізвищем, ім`ям, по батькові, номером телефону, резервною адресою електронної пошти тощо); (2) копій електронних листів, отриманих і відправлених з цієї скриньки з грудня 2018 року по травень 2019 року, з відомостями про дату й час відправлення, адресатів, у тому числі прихованих, тему, зміст і вкладені файли (т. 29, а.с. 147-151).

Адвокат ОСОБА_21 зазначив, що, за версією сторони обвинувачення, карбамід реалізовано за заниженою вартістю, зокрема на підставі протоколів випробування № 210219/1762 та № 250219/1868. Показники якості в ці протоколи внесли з аналітичних звітів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_47 » № 129/19F та № 134/19F, і за цими показниками якість і вартість карбаміду істотно нижчі. Захисник вказав на такі обставини: (1) звіт № 134/19F датований 27 лютого 2019 року, а протокол випробування № 250219/1868, складений на його основі, - 26 лютого 2019 року, тобто днем раніше; (2) у роздруківці електронного листування, наданій ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_47 » на запит детектива, немає заголовка останнього листа, яким нібито надіслали аналітичний звіт; (3) примірники звітів і протоколів, отримані слідством під час тимчасового доступу, містять інші показники, за якими карбамід був належної якості й відповідав марці «Б»; (4) за актом відбору зразків від 21 лютого 2019 року відібрані на ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_38 » зразки не були представницькими і не відображали якості всієї партії.

Сторона захисту перевіряє версію, що до протоколів випробування завідомо неправдиві відомості внесли колишні працівники ДЗЕ НП України або інші особи, які мали доступ до електронних копій цих протоколів. Таку версію захисник обґрунтовує показаннями свідка ОСОБА_66 і листуванням з його телефона. ОСОБА_67 показав, що отримав протоколи від директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » ОСОБА_68 , якого просив надіслати результати випробувань на адресу ІНФОРМАЦІЯ_48 , і переслав їх в електронному вигляді працівнику поліції на ім`я ОСОБА_69 , а той пообіцяв передати їх до ІНФОРМАЦІЯ_19 .

На думку захисника, витребувані документи дадуть змогу встановити, якими нормативними документами керувалися працівники ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » під час відбору зразків, як, коли і яким способом передавали зразки та аналітичні звіти між товариствами, а також зв`язок ОСОБА_66 з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » і з особою на ім`я ОСОБА_69 . Це дозволить відтворити під час судового розгляду, як відбирали зразки, оцінювали карбамід і складали протоколи випробування з даними, що відрізняються від наданих слідству пізніше.

(ІІ) 27 серпня 2026 року - щодо власника та правового режиму карбаміду:

(d) з Територіального управління ДБР у м. Миколаєві матеріалів кримінального провадження № 42017000000004215 (т. 29, а.с. 71-73). Адвокат зазначив, що карбамід спершу арештували як речовий доказ саме в цьому провадженні, внесеному до ЄРДР за фактом заволодіння ОСОБА_70 та афілійованими з ним особами державними коштами за участю ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 ». У тому самому провадженні розслідують заволодіння цим товариством природним газом АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 », з якого ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_38 » виробило карбамід, і АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » заявило в ньому цивільний позов. За матеріалами того провадження право власності на карбамід, крім ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 », заявляють АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 », ІНФОРМАЦІЯ_54 , ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_56 ». Крім того, там має бути оригінал супровідного листа слідчого ОСОБА_71 , яким до ІНФОРМАЦІЯ_19 направили протоколи випробування зразків карбаміду. Цей лист, на думку захисника, слід дослідити в судовому засіданні, а за наявності оригіналу - призначити експертизу підпису та давності виконання;

(e) з Головного слідчого управління Національної поліції України матеріалів кримінального провадження № 12018100060001956 (т. 29, а.с. 107-109). Адвокат зазначив, що це провадження розпочали за заявою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 » про заволодіння карбамідом, виробленим з давальницької сировини товариства. За версією заявника, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_38 » безпідставно притримало частину виробленого карбаміду, а згодом невідомі особи нібито викрали директора товариства ОСОБА_72 і утримували його під примусом. Саме тоді він міг підписати документи про продаж частини карбаміду ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_56 », за якими карбамід перемістили до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_37 », де його арештували. Право власності на карбамід на той момент нібито вже перейшло до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 ». Сторона обвинувачення мала доступ до матеріалів цього провадження, але скопіювала лише окремі документи, з яких неможливо скласти цілісну картину подій. Зокрема, є заява ОСОБА_72 про підписання видаткових накладних на 33 600 тонн карбаміду на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_56 », а самих накладних немає. Крім того, у тому провадженні відбирали зразки карбаміду і провели товарознавчу експертизу, а службові особи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_37 » зауважили в протоколі відбору, що карбамід зберігається з порушенням стандарту, що призводить до його швидкого псування. На адвокатський запит ГСУ НП України відмовило в наданні інформації та копій матеріалів провадження.

На думку захисника, матеріали проваджень, зазначених у пп. (d) і (e), дадуть змогу встановити: (1) хто є дійсним власником карбаміду, а отже, хто може бути потерпілим у цьому провадженні; (2) у якому стані був карбамід, коли його оглядали слідчі; (3) який правовий режим мають кошти від реалізації карбаміду, якщо в тих провадженнях ухвалено кінцеве рішення або вирішено долю речових доказів; (4) чи є документальний слід листування між слідством, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » та ІНФОРМАЦІЯ_19 щодо оцінки карбаміду.

(ІІІ) Щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 »:

(f) 31 серпня 2026 року - з ІНФОРМАЦІЯ_57 матеріалів справи № 915/1569/24 про банкрутство ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 » (т. 30, а.с. 117-118). 26 жовтня 2026 року адвокат подав аналогічне клопотання з тими самими доводами (т. 38, а.с. 85-86). Адвокат зазначив, що за обвинувальним актом цьому товариству діями обвинувачених завдано тяжких наслідків. Водночас ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_57 від 05 грудня 2025 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс і товариство ліквідовано. Під час обстеження та інвентаризації 10 липня 2025 року ліквідатор не виявив у товариства органу управління, працівників, майна, правовстановлювальних і фінансово-господарських документів та будь-яких активів, зокрема карбаміду. На думку захисника, це свідчить про те, що товариство ніколи не вважало карбамід своїм і не обліковувало його на балансі, а отже, спростовує твердження сторони обвинувачення про завдання йому шкоди. Матеріали справи про банкрутство, на думку адвоката, дадуть змогу встановити, чи виникало в товариства право на карбамід і коли воно припинилося.

(IV) Щодо матеріалів, виділених з цього провадження:

(g) 28 жовтня 2026 року - з НАБУ матеріалів кримінального провадження № 52023000000000283, виділених 29 червня 2023 року з кримінального провадження № 62019000000000639 (т. 38, а.с. 87-89). Про виділення сторона захисту дізналася з документів, доданих адвокатом ОСОБА_12 до клопотання, зазначеного в пп. (h) п. 1.4.1 цієї ухвали (обставини виділення викладено також у пп. (d) п. 1.5.2 та п. 1.8.1 цієї ухвали). Адвокат зазначив, що з описів томів, доданих до постанови про виділення, вбачається, що серед виділених матеріалів є: (1) ухвали та протоколи про тимчасовий доступ до речей і документів, обсяг і володільців яких з описів встановити неможливо; (2) запити та листування НАБУ, зокрема з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_58 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_59 » та іншими підприємствами щодо вартості та якості карбаміду, а також з АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_60 »; (3) висновки судових експертиз невідомого змісту та листування з експертними установами, зокрема з ІНФОРМАЦІЯ_61 ; (4) протоколи НСРД щодо ОСОБА_20 з додатками на 4 дисках; (5) документи щодо ОСОБА_66 , а також ухвали та протоколи обшуків і постанови про призначення комп`ютерно-технічних експертиз, які, ймовірно, стосуються цієї особи. На думку захисника, ці матеріали можуть містити відомості, що свідчать про невинуватість обвинувачених і про причетність до інкримінованих правопорушень інших осіб, зокрема щодо внесення неправдивих відомостей до протоколів випробування карбаміду (див. частину (І) цього пункту). Адвокат також зазначив, що в листуванні з АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » може бути заява про визнання його потерпілим, яку проігнорувала сторона обвинувачення, а матеріали НСРД щодо його підзахисного, який є адвокатом, мали бути знищені. Оскільки провадження № 52023000000000283 закрите, витребування його матеріалів, на переконання адвоката, не зашкодить досудовому розслідуванню. Через неоднорідність і неможливість ідентифікувати частину виділених документів захисник просить витребувати матеріали провадження повністю, а не лише окремі документи.

1.4.3. 28 серпня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_19 звернулася до суду з клопотаннями про витребування технічних записів судових засідань, у яких слідчі судді розглядали клопотання сторони обвинувачення про надання дозволу на проведення обшуків, а саме:

(a) із ІНФОРМАЦІЯ_16 технічних записів судових засідань, у яких розглянуто клопотання:

- детектива НАБУ ОСОБА_6 про надання дозволу на проведення обшуку у приміщеннях ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » у АДРЕСА_15 , за результатами чого постановлено ухвалу від 07 серпня 2019 року (справа № 760/22655/19, провадження № 1-кс/760/11898/19) (т. 29, а.с. 202-209);

- заступника ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_73 про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_26 , за результатами чого постановлено ухвалу від 08 серпня 2019 року (справа № 760/11982/19, провадження № 1-кс/760/11982/19) (т. 30, а.с. 32-34);

(b) із Вищого антикорупційного суду технічних записів судових засідань, у яких розглянуто клопотання:

- заступника Генерального прокурора - керівника ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_73 про надання дозволу на проведення обшуку у приміщеннях ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 », ухвала від 05 листопада 2019 року (справа № 760/25375/19, провадження № 1-кс/991/1960/19) (т. 29, а.с. 210-212);

- заступника ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_73 про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_74 , ухвала від 05 листопада 2019 року (справа № 760/25375/19, провадження № 1-кс/991/1961/19) (т. 29, а.с. 220-222);

- заступника ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_73 про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі, в якій проживає ОСОБА_75 , ухвала від 06 листопада 2019 року (провадження № 1-кс/991/1963/19) (т. 30, а.с. 42-44);

- детектива НАБУ ОСОБА_6 про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_76 , ухвала від 15 листопада 2019 року (провадження № 1-кс/991/2305/19) (т. 29, а.с. 230-233);

- детектива НАБУ ОСОБА_6 про надання дозволу на проведення обшуку у нежитлових приміщеннях, якими користується ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 », ухвала від 15 листопада 2019 року (провадження № 1-кс/991/2306/19) (т. 30, а.с. 1-3);

- детектива НАБУ ОСОБА_6 про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_32 , ухвала від 15 листопада 2019 року (провадження № 1-кс/991/2307/19) (т. 30, а.с. 12-13);

- детектива НАБУ ОСОБА_6 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_29 , ухвала від 13 січня 2020 року (справа № 991/339/20, провадження № 1-кс/991/340/20) (т. 30, а.с. 22-24).

Адвокат ОСОБА_19 зазначила, що сторона захисту має намір з`ясувати, чи було дотримано вимог закону під час розгляду цих клопотань, зокрема чи велося повне технічне фіксування засідань. Вона наголосила, що ухвалу про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння, постановлену без повної технічної фіксації засідання, закон вважає самостійною підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих під час обшуку, і послалася на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 січня 2026 року у справі № 336/4830/22. Адвокат також зазначила, що зверталася до цих судів із заявами про видачу копій технічних записів, але копій не отримала.

11 вересня 2026 року адвокат ОСОБА_19 звернулася до суду з клопотанням про залишення без розгляду клопотань про витребування технічних записів, зазначених у підпункті (a) (т. 35, а.с. 96-97). 16 вересня 2026 року вона подала аналогічне клопотання щодо технічних записів, зазначених у підпункті (b) (т. 35, а.с. 190-192). Захисниця повідомила, що відкликає ці клопотання і потреби в їх розгляді немає.

1.4.4. 31 серпня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_15 надійшли клопотання обвинуваченого ОСОБА_26 про витребування документів, зокрема:

(a) з ІНФОРМАЦІЯ_63 - засвідчених роздруківок відомостей з ЄРДР у кримінальних провадженнях № 52019000000000507, № 52019000000000508, № 52019000000000499, № 52019000000000711, № 52019000000000371, № 52019000000000372 та № 52019000000000766 за всіма вкладками та підвкладками реєстру, зокрема «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Рух провадження», «Прикріплені файли» і «Зміни», разом з копіями прикріплених документів (т. 30, а.с. 65-66). Обвинувачений зазначив, що провадження № 62019000000000639 утворилося внаслідок об`єднання з переліченими провадженнями. Тому, на його думку, історію їх досудового розслідування слід дослідити, щоб перевірити, чи дотримувалася сторона обвинувачення процесуального закону, і виявити порушення, які можуть свідчити про недопустимість доказів. На запит обвинуваченого від 04 грудня 2025 року ОГП листом від 09 грудня 2025 року відмовив у наданні цих відомостей;

(b) з САП - відомостей, які підтверджують, що 28 червня 2023 року повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри здійснив особисто заступник ІНФОРМАЦІЯ_64 - керівник ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_77 , а якщо це зробив інший прокурор - копії відповідного доручення (т. 30, а.с. 73-74). ОСОБА_26 зазначив, що прокурор, який вручав йому нову підозру, жодних процесуальних рішень не демонстрував, а в матеріалах, відкритих стороні захисту, рішень керівника САП, які б уповноважували прокурора повідомити ОСОБА_26 як адвоката про підозру, немає; наявні ж рішення стосуються особи з іншими анкетними даними. На думку обвинуваченого, від цього залежить, чи законно він набув статусу підозрюваного, а згодом і обвинуваченого, тим більше що нова підозра містить ще два злочини, яких не було в первинній. На запит обвинуваченого від 16 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_22 листом від 18 грудня 2025 року відмовила в наданні цих відомостей;

(c) з САП - відомостей про стан досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52019000000000018 від 10 січня 2019 року у формі витягу з ЄРДР або відповідної постанови прокурора, зокрема про те, чи триває розслідування, чи провадження закрито, чи відкрито матеріали стороні захисту і чи звернувся прокурор до суду (т. 34, а.с. 17-30). Обвинувачений зазначив, що частину доказів у цьому провадженні сторона обвинувачення сформувала з матеріалів провадження № 52019000000000018, зокрема з результатів НСРД щодо нього. У тому провадженні щодо нього як посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_19 та інших осіб проводили значний комплекс слідчих дій: під час обшуку в АРМА 05 квітня 2019 року вилучили жорсткі диски службових комп`ютерів, у тому числі його, а 19 червня 2019 року, коли підписували договори купівлі-продажу земельних ділянок в Одеській області, він перебував у ІНФОРМАЦІЯ_44 і давав показання як свідок. На думку обвинуваченого, долучені матеріали НСРД неповні, оскільки охоплюють лише березень - початок травня 2019 року. Відомості про стан того провадження потрібні йому, щоб вирішити, чи клопотати про витребування його матеріалів або тимчасовий доступ до них. На запит обвинуваченого від 04 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_22 листом від 23 грудня 2025 року відмовила в наданні цих відомостей;

(d) з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - копій договору страхування від 02 листопада 2017 року № 2030/395/000191, укладеного з ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_65 », з додатками та листуванням щодо його укладення й виконання, а також страхового акта і документів про отримання страхового відшкодування за втрату зерна у 2018-2020 роках (т. 30, а.с. 79). ОСОБА_26 зазначив, що ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » заявило до нього цивільний позов про відшкодування 232 261 150,00 грн шкоди, а з доданих до позову подвійних складських свідоцтв видно, що ризик втрати зерна було застраховано. Тож товариство могло вже отримати страхове відшкодування, а якщо не скористалося такою можливістю, суд може врахувати це як вину потерпілого. На запит обвинуваченого від 14 квітня 2026 року ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не відповіло.

1.4.5. Захисник обвинуваченого ОСОБА_32 - адвокат ОСОБА_78 звернувся до суду з клопотаннями про витребування:

(a) 31 серпня 2026 року - з САП оригіналу цивільного позову ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 », заявленого під час досудового розслідування, і долучення його до обвинувального акта (т. 30, а.с. 104-106). Адвокат зазначив, що арешт на земельну ділянку його підзахисного наклали саме для забезпечення цього позову на суму 40 млн грн (див. п. 1.7.2 цієї ухвали), проте до обвинувального акта позов не додано. На запит захисника САП відповіла, що постановою детектива від 23 червня 2023 року товариству відмовлено у визнанні потерпілим, оскільки шкоди йому не завдано, тому позов і не долучали. На думку захисника, для вирішення питання про скасування арешту треба з`ясувати, чи є цей позов у матеріалах провадження, кого в ньому визначено відповідачами і який розмір шкоди заявлено. З цих самих підстав адвокат подав скаргу на бездіяльність прокурора (п. 1.5.4 цієї ухвали);

(b) 31 серпня 2026 року - з ІНФОРМАЦІЯ_20 матеріалів справи № 910/6924/18 за позовом АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 » (т. 31, а.с. 200-227). Адвокат зазначив, що за обвинувальним актом шкоду від реалізації карбаміду завдано ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 ». Водночас у провадженні № 42017000000004215, у якому карбамід арештували, це товариство підозрюють у незаконному заволодінні газом АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 », з якого карбамід вироблено. У справі № 910/6924/18 позов АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » про стягнення заборгованості обґрунтовано саме понаддоговірним відбором газу та переробкою його на карбамід. Крім того, у справі ІНФОРМАЦІЯ_66 за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 » АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » заявляло, що частину спірного карбаміду виготовлено з його газу. На думку захисника, ці матеріали потрібні, щоб з`ясувати, кому насправді належав карбамід, а отже, кому могло бути завдано шкоди; від цього залежать і права АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » на визнання потерпілим і заявлення цивільного позову. Захист також планує оскаржити рішення про визнання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 » потерпілим. На запит захисника господарський суд не відповів. У справі ухвалено остаточне рішення, тож її витребування, на думку адвоката, не може зашкодити правосуддю;

(c) щодо провадження № 1-кс/991/2307/19 (справа № 760/25375/19), у якому слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_15 надав дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_32 :

- 31 серпня 2026 року - з ІНФОРМАЦІЯ_15 копії або оригіналу матеріалів цього провадження (т. 31, а.с. 117-119);

- 29 жовтня 2026 року - з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_67 »: (1) відомостей автоматизованої системи документообігу суду про дату, час і реєстраційний номер вхідного документа, а також про дату, час і результат автоматизованого розподілу, зокрема повторного; (2) відомостей про те, чи створювався технічний запис судового засідання, про його дату, час початку і закінчення, тривалість, назву та розмір файлу, а також про те, чи вносилися до запису зміни і чи видалявся він; (3) копій технічних записів і журналу судового засідання, а в разі їх відсутності - інформації про причини відсутності (т. 38, а.с. 94-97).

Адвокат зазначив, що додатків до клопотання про обшук, які сторона обвинувачення подавала слідчому судді, стороні захисту не відкрили. Ухвалу про дозвіл на обшук не можна оскаржити в апеляційному порядку, тому єдиний спосіб для сторони захисту - заявити заперечення проти неї під час підготовчого провадження, які суд зобов`язаний розглянути (захисник послався на рішення Конституційного Суду України від 15 липня 2026 року № 6-р(ІІ)/2026). Проте без відомостей про обсяг матеріалів, якими обґрунтовувалося клопотання про обшук, хід його розгляду, склад суду і фіксування засідання захист не може перевірити, чи дотримано встановленої процедури, і належно сформулювати свої заперечення. На запит захисника ІНФОРМАЦІЯ_15 повідомив, що матеріали провадження № 1-кс/991/2307/19 знищено, тому адвокат звернувся з клопотанням про витребування відомостей з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_67 », яке, на його думку, фактично замінює попереднє і не затягне підготовче провадження. На адвокатський запит від 26 жовтня 2026 року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_67 » станом на дату звернення не відповіло.

1.4.6. 31 серпня 2026 року захисник обвинувачених ОСОБА_26 та ОСОБА_27 - адвокат ОСОБА_28 звернувся до суду з клопотанням про витребування з апарату ІНФОРМАЦІЯ_15 письмових відомостей про ухвали, постановлені слідчими суддями (суддями) ВАКС у кримінальних провадженнях № 62019000000001257, № 42017000000002810, № 52018000000000497, № 52019000000000679, № 52020000000000050 та № 52020000000000781, щодо: (1) тимчасового доступу до речей і документів; (2) дозволу на обшук; (3) відводів (самовідводів); (4) скарг на рішення, дії чи бездіяльність детектива або прокурора; (5) дозволу на проведення НСРД; (6) оскарження повідомлення про підозру; (7) накладення та скасування арешту майна. По кожній ухвалі захисник просить зазначити прізвище, ім`я та по батькові слідчого судді, номер справи, номер провадження та дату постановлення (т. 31, а.с. 143-160).

Клопотання обґрунтоване тим, що з матеріалів провадження № 62019000000000639 виділено значний масив матеріалів, зокрема ухвали слідчих суддів ВАКС, а чи виділялися матеріали з проваджень, згодом об`єднаних з цим, захисту невідомо. Тож, на думку адвоката ОСОБА_28 , є висока ймовірність, що окремі судді колегії брали участь у цьому або в об`єднаних з ним провадженнях на стадії досудового розслідування. Ці відомості потрібні, щоб перевірити, чи немає обставин, які виключають участь судді в розгляді справи, і за їх наявності вчасно їх усунути. На адвокатський запит від 19 січня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_15 листом від 23 січня 2024 року відмовив у наданні цих відомостей.

1.4.7. 01 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 про витребування речей і документів, у якому він просить: (1) витребувати в НАБУ: (a) документи, що підтверджують правову підставу і дату введення в експлуатацію апаратно-програмного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_43 »; (b) інформацію про наявність, строк дії та умови ліцензії на використання цього комплексу, а також відомості про його виробника (розробника); (c) документи (акт, протокол, журнал застосування тощо), що фіксують факт, спосіб, час і методологію застосування цього комплексу до мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_16 під час обшуку 25 листопада 2021 року, а також відомості про забезпечення цілісності отриманих даних; (2) зобов`язати посадових осіб НАБУ надати обвинуваченому ОСОБА_16 особисто, без оформлення допуску до державної таємниці, можливість ознайомитися з витребуваними матеріалами (т. 34, а.с. 124-126).

Клопотання обґрунтоване тим, що згідно з висновком експерта від 03 червня 2022 року систему логічного захисту вилученого телефону подолано за допомогою комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_43 » (див. також пп. (j) п. 1.4.1 цієї ухвали). Цей висновок захист отримав у порядку тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 62019000000001257. Методологію і версію програмного забезпечення в ньому не розкрито, а відомостей про інший законний спосіб доступу до пам`яті телефону (надання власником коду розблокування чи біометричних даних) у матеріалах справи немає. Тому сторона захисту не може перевірити допустимість цих доказів.

Захисник також зазначив, що на його адвокатський запит від 31 травня 2024 року НАБУ листом від 06 червня 2024 року підтвердило застосування комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_43 », а в інших відомостях відмовило, пославшись на державну таємницю. Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 17 березня 2025 року у справі № 991/1939/25 захиснику відмовлено в тимчасовому доступі до документів щодо цього комплексу, оскільки він не має допуску до державної таємниці. Водночас слідчий суддя встановив, що « ІНФОРМАЦІЯ_43 » не належить до засобів криптографічного захисту чи спеціального зв`язку. На думку захисника, це клопотання не є повторним, оскільки витребування судом під час підготовчого судового засідання є іншим механізмом, ніж тимчасовий доступ, і йдеться про іншого суб`єкта доступу: обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, має право особисто ознайомитися з матеріалами, що містять державну таємницю, без оформлення допуску. Це питання слідчий суддя не вирішував.

1.4.8. 18 вересня 2026 року до суду надійшли клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_29 - адвоката ОСОБА_30 про витребування:

(a) з ІНФОРМАЦІЯ_68 - відомостей про всі перетини ОСОБА_29 державного кордону України за період з 01 січня по 31 грудня 2019 року із зазначенням щодо кожного перетину дати і часу, пункту пропуску, напрямку руху, виду транспорту та документа, за яким перетнуто кордон (т. 36, а.с. 156-157). Адвокат зазначив, що за обвинувальним актом частину інкримінованих дій, зокрема підготовку та подання цінових пропозицій і звітів про оцінку, ОСОБА_29 вчинив особисто в конкретні дати навесні 2019 року. Водночас в обвинувальному акті зазначено, що у травні-червні 2019 року обвинувачений перебував за межами України, а частину дій за нього виконував директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 » ОСОБА_79 . На думку захисника, ці відомості дадуть змогу встановити, чи міг ОСОБА_29 особисто вчинити інкриміновані дії у визначені обвинуваченням дати, і перевірити його можливе алібі щодо окремих епізодів;

(b) з АРМА - (1) копії листа ІНФОРМАЦІЯ_19 від 30 липня 2020 року № 3764/1-19-20/6 з усіма додатками; (2) листування та документів щодо встановлення власника реалізованого карбаміду за лотами № 341347 і № 341343, а також щодо повернення чи неповернення коштів, одержаних від його реалізації; (3) актів приймання-передавання цього карбаміду в управління ІНФОРМАЦІЯ_19 та документів щодо його подальшої реалізації; (4) документів щодо перерахування коштів від реалізації карбаміду (кому, коли і на яких підставах їх перераховано або депоновано); (5) рішень (протоколів) міжвідомчої комісії з питань реалізації активів щодо погодження реалізації цього карбаміду (за наявності) (т. 36, а.с. 158-159). Адвокат зазначив, що обвинувачення інкримінує завдання шкоди власникам реалізованого карбаміду, зокрема ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 ». Водночас листом від 30 липня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_19 повідомило, що документів, які підтверджують право власності будь-яких осіб на карбамід, до нього не надходило, тому кошти власнику не поверталися. На думку захисника, ця обставина ставить під сумнів як встановлення потерпілого, так і сам факт завдання йому реальної шкоди;

(c) з ІНФОРМАЦІЯ_69 - (1) копії листа ІНФОРМАЦІЯ_70 від 30 жовтня 2019 року № 10-58-19197 з усіма додатками; (2) усіх рецензій на звіти про оцінку майна, складені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 » (зокрема № 99-19-0417, 99-19-0429, 99-19-0431, 99-19-0436, 99-19-0437, 99-19-0443, 99-19-0446, 99-19-0449, 99-19-0450, 99-19-0451, 99-19-0452, 99-19-0453, 99-19-0454), у повному обсязі, з підписами та реквізитами; (3) відомостей про кваліфікацію та повноваження рецензентів, зокрема ОСОБА_80 та ОСОБА_81 ; (4) матеріалів розгляду Екзаменаційною комісією питання про професійну оціночну діяльність оцінювача ОСОБА_29 (за наявності) (т. 36, а.с. 160-161). Адвокат зазначив, що обвинувачення вважає звіти про оцінку, складені ОСОБА_29 , завідомо підробленими офіційними документами. Водночас єдиною фаховою оцінкою цих звітів є рецензії ФДМУ, у яких звіти визнано лише неякісними та непрофесійними, без висновків про підроблення чи завідому неправдивість. Рецензії також підтверджують, що виконавці звітів мали документи, які дають право на оцінку, і правильно обрали вид вартості. Для повного дослідження змісту рецензій і кваліфікації рецензентів, на думку захисника, потрібні всі матеріали рецензування, а не лише копії окремих рецензій.

Самостійно отримати витребувані відомості та документи сторона захисту, на думку адвоката, не може через режим доступу до відповідної інформації.

1.5. Скарги сторони захисту

1.5.1. 03 та 27 серпня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_15 надійшли скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_21 на рішення, дії та бездіяльність сторони обвинувачення під час досудового розслідування, а саме:

(a) на бездіяльність детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 ОСОБА_6 щодо недопиту як свідків слідчого ІНФОРМАЦІЯ_71 ОСОБА_82 та заступника начальника ВТК ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_38 » ОСОБА_83 , яким відомі обставини зберігання карбаміду. На переконання адвоката ОСОБА_21 , 24 липня 2020 року детектив оглянув матеріали кримінального провадження № 12018100060001956, зокрема протокол огляду карбаміду на території ДП « ІНФОРМАЦІЯ_37 » від 24 січня 2019 року. З цього протоколу вбачається, що умови зберігання карбаміду не відповідали вимогам державного стандарту, а неналежний стан карбаміду підтверджували й інші зібрані докази. Попри це, детектив не допитав зазначених осіб і призначив товарознавчу експертизу без огляду карбаміду та лабораторних досліджень його якості. Тим самим, на думку адвоката, він приховав обставини, які свідчать про невинуватість ОСОБА_20 (т. 23, а.с. 210-214);

(b) на дії детектива НАБУ ОСОБА_6 щодо отримання 10 березня 2020 року копій документів, які містять банківську таємницю ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_72 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_73 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_74 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_75 ». На переконання адвоката ОСОБА_21 , детектив отримав ці документи в позапроцесуальний спосіб, оскільки не звертався до слідчого судді ВАКС з погодженим із процесуальним керівником клопотанням про тимчасовий доступ. Замість цього він направив запит детективу ІНФОРМАЦІЯ_44 ОСОБА_84 , який отримав ці відомості в межах кримінального провадження № 52019000000000180 щодо інших обставин і правопорушень. Доступ у тому провадженні надав слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва. Письмового дозволу на розголошення відомостей того провадження в матеріалах справи немає. Частину отриманої інформації, зокрема про транзакції ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_73 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_75 » та IP-адреси, з яких вони входили до системи «Клієнт-банк», використано для обвинувачення ОСОБА_20 (т. 24, а.с. 7-12);

(c) на дії детектива НАБУ ОСОБА_6 щодо проведення 07 листопада 2019 року огляду приміщення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_47 » (нині - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_46 ») за адресою: АДРЕСА_16 . Під час цього огляду детектив вилучив два поліетиленові пакети з речовиною білого кольору, а саме зразки карбаміду, раніше відібрані працівниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 ». На переконання адвоката ОСОБА_21 , детектив фактично провів огляд іншого володіння особи без ухвали слідчого судді та без підстав для невідкладності. Добровільної згоди володільця на проникнення до приміщення в матеріалах немає. Понятих детектив не залучив, хід огляду на відео не фіксував. До огляду залучив юриста товариства ОСОБА_85 , який не мав повноважень на представництво. Адвокат також зазначив, що з протоколу не зрозуміло, що саме оглядали. На його думку, вилучені зразки були нерепрезентативними, про що товариство повідомляло раніше. Через відсутність понятих і відеофіксації під час судового розгляду неможливо встановити, що вилучена речовина та її пакування ідентичні зразкам, відібраним працівниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_36 » (т. 24, а.с. 29-34);

(d) на бездіяльність детектива НАБУ ОСОБА_6 щодо незвернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку після зазначеного огляду від 07 листопада 2019 року. На переконання адвоката ОСОБА_21 , у детектива була об`єктивна можливість наступного робочого дня скласти таке клопотання, погодити його з прокурором САП та направити до слідчого судді ВАКС. Проте матеріали кримінального провадження не містять доказів, що це було зроблено. Така бездіяльність, на думку адвоката, позбавила прокурора можливості здійснити процесуальне керівництво, а слідчого суддю - перевірити наявність підстав для невідкладного огляду (т. 24, а.с. 46-51);

(e) на бездіяльність детектива НАБУ ОСОБА_6 щодо незвернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, тимчасово вилученого під час того самого огляду. На переконання адвоката ОСОБА_21 , детектив мав або у встановлений строк звернутися з клопотанням про арешт вилучених пакетів, або негайно повернути їх володільцю. Натомість він утримував їх без правових підстав. Ці пакети лягли в основу експертного дослідження, яке стало основною підставою для обвинувачення (т. 24, а.с. 63-67);

(f) на дії детектива НАБУ ОСОБА_6 щодо внесення неправдивих відомостей до протоколу тимчасового доступу до речей і документів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_76 » від 28 грудня 2021 року та до додатка до нього. Додатком є оптичний диск з інформацією про IP-адреси, з яких ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_72 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_73 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_74 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_75 » входили до системи «Клієнт-банк». За протоколом тимчасовий доступ тривав з 10:47 до 11:00. Проте, на переконання адвоката ОСОБА_21 , підписані електронним підписом файли на диску створено о 14:03 того ж дня, тобто через три години після завершення процесуальної дії. Саме на цих відомостях обвинувачення ґрунтує висновок про зв`язок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_73 », директором якого був ОСОБА_20 , з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_75 ». Тому, на думку адвоката, отримані таким чином докази є недопустимими (т. 28, а.с. 193-195);

(g) на рішення прокурора САП про розсекречення та долучення до матеріалів провадження протоколу за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж щодо ОСОБА_20 від 31 січня 2023 року разом з 26 оптичними носіями. На переконання адвоката ОСОБА_21 , жодна із зафіксованих розмов не стосується предмета досудового розслідування. На носіях записано приватні розмови ОСОБА_20 , зокрема з дружиною, фрагменти консультацій, які він надавав клієнтам як адвокат, а також нерозшифрований інтернет-трафік. Попри це, прокурор не знищив ці матеріали, а розсекретив їх і відкрив стороні захисту, тобто близько 20 особам. Цим, на думку адвоката, порушено право ОСОБА_20 та членів його сім`ї на таємницю приватного спілкування і професійні гарантії адвокатської діяльності. Захисник також звернув увагу на те, що НСРД проводили на підставі ухвали від 29 листопада 2022 року, хоча інкриміновані події завершилися ще в червні 2019 року (т. 28, а.с. 206-207);

(h) на дії детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 ОСОБА_6 щодо тимчасового доступу до матеріалів судових справ ІНФОРМАЦІЯ_28 про арешт карбаміду та передачу його в управління АРМА. Дозвіл на доступ детектив отримав ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 25 листопада 2019 року (справа № 760/25375/19, провадження № 1-кс/991/1949/19) зі строком дії до 25 грудня 2019 року. Проте доступ він здійснив лише 12 лютого 2020 року. На переконання адвоката ОСОБА_21 , детектив діяв поза межами строку дії ухвали, хоча мав можливість виконати її вчасно. Матеріали провадження не містять відомостей про будь-які перешкоди для цього (т. 28, а.с. 225-227);

(i) на аналогічні дії детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 ОСОБА_6 щодо тимчасового доступу до матеріалів виконавчого провадження № 59142401 у ІНФОРМАЦІЯ_77 . Дозвіл на доступ надано ухвалою слідчого судді ВАКС від 24 січня 2020 року (справа № 991/677/20, провадження № 1-кс/991/689/20) зі строком дії до 24 лютого 2020 року. Протокол тимчасового доступу детектив склав 02 березня 2020 року в м. Києві, тобто після спливу строку дії ухвали. На переконання адвоката ОСОБА_21 , детектив взагалі не з`являвся до виконавчої служби, а копії матеріалів отримав поштою (т. 29, а.с. 1-3);

(j) на рішення детектива НАБУ про визнання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 » потерпілим у цьому провадженні. На переконання адвоката ОСОБА_21 , карбамід вилучили саме в цього товариства в межах провадження № 42017000000004215 як у особи, яка нібито неправомірно заволоділа природним газом АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 », з якого карбамід вироблено. Вартість цього газу понад 400 млн грн стягнуто з товариства судовим рішенням. Крім того, право власності на карбамід заявляють ще щонайменше п`ять юридичних осіб, а правовий режим коштів від його реалізації не є очевидним (див. також пп. (d) п. 1.4.2 цієї ухвали). Тож, на думку адвоката, визнання товариства потерпілим необґрунтоване і може стати підставою для безпідставного цивільного позову до обвинувачених (т. 29, а.с. 14-16).

1.5.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 звернувся до суду зі скаргами на рішення, дії та бездіяльність сторони обвинувачення під час досудового розслідування, які за предметом можна поділити на п`ять груп.

(І) 17 серпня 2026 року - скарги на постанови детективів НАБУ, якими повністю або частково відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а саме:

(a) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 07 лютого 2023 року про відмову в ознайомленні з документацією щодо руху коштів на рахунках ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_79 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_75 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_80 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_81 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_82 », оглянутою згідно з протоколами від 11 січня та 25 вересня 2020 року. На переконання адвоката ОСОБА_12 , сторона обвинувачення неодноразово посилалася на ці матеріали в судових засіданнях, зокрема під час продовження строку досудового розслідування, а стороні захисту надали лише протоколи огляду з окремими витягами. Оскільки цими матеріалами сторона обвинувачення обґрунтовує пов`язаність ОСОБА_10 з учасниками торгів, відмова позбавила сторону захисту можливості спростувати підозру (т. 26, а.с. 240-241);

(b) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 07 лютого 2023 року про відмову в ознайомленні з протоколами огляду інформації про рух коштів від 11 січня та 25 вересня 2020 року в повному обсязі з усіма додатками - з мотивів, аналогічних викладеним у пп. (a) (т. 26, а.с. 234-236);

(c) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 09 червня 2023 року про відмову в ознайомленні з матеріалами щодо залучення потерпілих і з цивільними позовами, зокрема ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_83 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_84 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_85 ». На переконання адвоката, ці матеріали потрібні, щоб спростувати підозру в частині заподіяної шкоди, яка є кваліфікуючою ознакою інкримінованих правопорушень, зокрема для перевірки, чи обґрунтовано цих осіб визнали потерпілими, чи завдано їм шкоди і якого розміру (т. 26, а.с. 222-223);

(d) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 09 червня 2023 року про часткову відмову в ознайомленні з матеріалами, якими слідство обґрунтовувало пов`язаність ОСОБА_10 з учасниками та переможцями електронних торгів, зокрема ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_75 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_86 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_79 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_87 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_88 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_89 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_90 ». Детектив послався на те, що з клопотання не зрозуміло, які матеріали запитуються, і надав лише додатки до клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, які вже були у сторони захисту. На переконання адвоката, клопотання чітко описувало потрібні матеріали, а тому постанова детектива є необґрунтованою (т. 26, а.с. 228-229);

(e) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 14 квітня 2023 року про часткову відмову в ознайомленні з постановами про оголошення ОСОБА_10 в розшук і міжнародний розшук та іншими процесуальними документами щодо цього. На думку захисника, ці матеріали потрібні, щоб перевірити, чи вживала сторона обвинувачення заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_10 до оголошення його в розшук, від чого залежить законність розшуку і, як наслідок, заочного арешту обвинуваченого (доводи щодо цього викладено в частині (ІІ) цього пункту) (т. 27, а.с. 1-8);

(f) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 07 квітня 2023 року про відмову в ознайомленні з матеріалами про заходи, вжиті для встановлення місцезнаходження ОСОБА_10 до оголошення його в розшук, - з мотивів, аналогічних викладеним у пп. (e) (т. 27, а.с. 31-32);

(g) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 16 червня 2023 року про часткову відмову в ознайомленні з висновками експертів у повному обсязі разом з матеріалами. Захисник просив надати: (1) висновок судової експертизи речовин від 02 квітня 2020 року щодо якості карбаміду; (2) висновки судових товарознавчих експертиз від 20 вересня 2020 року щодо вартості карбаміду, від 30 грудня 2021 року щодо вартості соняшника і кукурудзи та від 28 вересня 2020 року щодо вартості піску річкового; (3) висновок оціночно-земельної експертизи від 15 жовтня 2022 року; (4) інші висновки експертів у провадженні. Натомість детектив надав лише висновки без матеріалів, а з експертизи від 02 квітня 2020 року - лише витяг; висновку від 15 жовтня 2022 року він не надав, хоча на той час у провадженні було понад 30 висновків. На переконання адвоката, експертизи вже були проведені, тож ознайомлення з ними не могло зашкодити слідству. Ці висновки покладено в основу підозри щодо продажу майна за заниженими цінами, тому відмова позбавила захист можливості перевірити ці докази та ініціювати власні, додаткові чи повторні експертизи (т. 27, а.с. 13-18);

(h) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 19 травня 2023 року про часткову відмову за повторним клопотанням в ознайомленні з протоколом огляду мобільного телефону від 28 липня 2022 року в повному обсязі з усіма додатками. Детектив надав лише витяг з протоколу, долучений під час вирішення питання про спеціальне досудове розслідування, який уже був у сторони захисту. На переконання адвоката, цей протокол є ключовим і фактично єдиним доказом причетності ОСОБА_10 до інкримінованих правопорушень, ним обвинувачення обґрунтовувало заочний арешт та інші заходи, а суперечності у витягу зумовили потребу дослідити повний текст протоколу (т. 27, а.с. 19-24);

(i) детектива НАБУ ОСОБА_86 від 19 січня 2023 року про часткову відмову в ознайомленні з тим самим протоколом огляду мобільного телефону від 28 липня 2022 року в повному обсязі - з мотивів, аналогічних викладеним у пп. (h) (т. 27, а.с. 25-30);

(j) детектива НАБУ ОСОБА_6 від 13 січня 2023 року про часткову відмову в ознайомленні з усіма матеріалами досудового розслідування, крім тих, ознайомлення з якими не допускається. Детектив надав лише матеріали клопотання про продовження строку досудового розслідування, які вже були у сторони захисту, що адвокат вважає зловживанням з боку сторони обвинувачення (т. 27, а.с. 37).

В усіх цих скаргах адвокат також зазначив, що детективи лише формально послалися на можливу шкоду досудовому розслідуванню, але не пояснили, у чому вона полягає, а постанови не містять мотивів їх прийняття.

(ІІ) Скарги щодо оголошення ОСОБА_10 в розшук і міжнародний розшук:

(k) 26 та 28 серпня 2026 року - на рішення, якими відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про припинення розшуку і міжнародного розшуку ОСОБА_10 та про скасування постанов детектива від 03 березня 2023 року, а саме: (1) дві постанови прокурора САП ОСОБА_87 від 18 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні клопотань сторони захисту від 13 жовтня 2023 року про припинення міжнародного розшуку та розшуку, у яких прокурор послався на те, що місцезнаходження ОСОБА_10 невідоме, документи сторони захисту не підтверджують його проживання за вказаною адресою, а сам він не з`являється на виклики без поважних причин (т. 27, а.с. 185-195, 205-215); (2) два рішення керівника відділу прокурорів САП ОСОБА_88 від 16 листопада 2023 року, якими ці постанови визнано законними та обґрунтованими; на переконання адвоката, ці рішення фактично є відмовою в задоволенні клопотань, оформленою листом, а не постановою, і доводів сторони захисту не спростовують (т. 27, а.с. 194-204, 216-233); (3) постанова детектива НАБУ ОСОБА_6 від 17 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні клопотань сторони захисту від 13 жовтня 2023 року про припинення розшуку та міжнародного розшуку, у якій детектив послався на те, що 03 березня 2023 року повідомлення про підозру вручили батькові ОСОБА_10 , бо самого його не було за місцем проживання в м. Калуш, а інші підстави відмови збігаються з наведеними прокурором (т. 28, а.с. 1-64); (4) постанова прокурора САП ОСОБА_87 від 15 листопада 2023 року про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту від 10 листопада 2023 року про скасування зазначеної постанови детектива (т. 28, а.с. 65-76); (5) дві постанови прокурора САП ОСОБА_87 від 06 квітня 2023 року про відмову в задоволенні клопотань сторони захисту від 04 квітня 2023 року про скасування постанов детектива про оголошення ОСОБА_10 в розшук і міжнародний розшук та виключення відомостей про розшук з ЄРДР; на переконання адвоката, прокурор не відреагував на жоден аргумент сторони захисту і лише формально визнав постанови законними (т. 28, а.с. 177-192); (6) дві постанови керівника САП ОСОБА_89 від 30 травня 2023 року про відмову в задоволенні клопотань про скасування зазначених постанов прокурора від 06 квітня 2023 року, у яких керівник ІНФОРМАЦІЯ_22 послався на те, що законність розшуку вже перевіряли слідчі судді (ухвала слідчого судді ВАКС від 19 квітня 2023 року про застосування запобіжного заходу, залишена без змін ухвалою АП ВАКС від 09 травня 2023 року, та ухвала від 12 травня 2023 року про здійснення спеціального досудового розслідування); на думку адвоката, законність і обґрунтованість оголошення в розшук не була предметом цих розглядів, слідчі судді лише констатували наявність постанови про розшук (т. 28, а.с. 77-160);

(l) 03 вересня 2026 року - на самі постанови детектива НАБУ ОСОБА_6 від 03 березня 2023 року про оголошення ОСОБА_10 в розшук та міжнародний розшук, які захисник просить визнати незаконними та скасувати (т. 34, а.с. 141-152). Того ж дня до суду надійшла виправлена редакція цієї скарги з додатками, яку захисник просив вважати актуальною (т. 34, а.с. 153-222). Детектив обґрунтував оголошення в розшук тим, що ОСОБА_10 не було за адресою його місця проживання, повідомлення про підозру не вдалося вручити йому особисто, а його місцезнаходження невідоме. Міжнародний розшук детектив обґрунтував тим, що повідомлення про підозру вручено батькові ОСОБА_10 , а сам ОСОБА_10 17 лютого 2022 року виїхав з України і не повертався.

На переконання адвоката ОСОБА_12 , підстав для розшуку та міжнародного розшуку ОСОБА_10 не було ні на момент їх оголошення, ні на момент ухвалення рішень, зазначених у пп. (k). Він навів такі доводи:

(1) щодо місцезнаходження. У зверненнях від 04, 09 та 30 січня 2023 року ОСОБА_10 повідомляв свою адресу в м. Лондон (Велика Британія) і додавав документи на підтвердження: посвідку на проживання 2020 року, відомості про консульський облік у Посольстві України, листи ІНФОРМАЦІЯ_91 та ІНФОРМАЦІЯ_92 , нотаріальні довідки, довідку зі школи, де навчаються діти. Крім того, 26 і 28 вересня 2023 року «Українська правда» оприлюднила відеорепортажі, частину з яких знято за цією адресою;

(2) щодо адреси в м. Калуш. Слідство знало, що 17 лютого 2022 року ОСОБА_10 виїхав з України і не повертався, з листа ІНФОРМАЦІЯ_93 від 22 квітня 2022 року та протоколів огляду від 29 грудня 2022 року і 03 березня 2023 року. Будинок батьків у м. Калуш не був його місцем проживання понад 15 років, що підтверджують пояснення батьків, акт обстеження від 03 січня 2023 року, рішення ІНФОРМАЦІЯ_94 від 20 лютого 2023 року, яким ОСОБА_10 визнано таким, що втратив право користування будинком, та довідка ЦНАП від 23 березня 2023 року. Тож відсутність ОСОБА_10 за цією адресою не свідчить про те, що його місцезнаходження невідоме. Крім того, постанови про розшук і про міжнародний розшук суперечать одна одній: в одній ідеться про невідоме місцезнаходження, а в іншій - про перебування за кордоном;

(3) щодо виклику. Повістку опублікували на сайті ІНФОРМАЦІЯ_44 03 березня 2023 року о 16:12 з викликом на 10 березня 2023 року, тобто на момент оголошення в розшук дата явки ще не настала, а інших викликів не було. До того ж особу, яка проживає за кордоном, слід викликати в порядку міжнародної правової допомоги або через дипломатичне (консульське) представництво не пізніше ніж за 60 днів до дати явки;

(4) щодо заходів для встановлення місцезнаходження. Адресу ОСОБА_10 у Великій Британії не перевіряли, викликів за нею не надсилали, до компетентних органів Великої Британії та до ІНФОРМАЦІЯ_91 не зверталися;

(5) щодо версії про переховування. Постанови штучно створили версію про переховування, яку згодом використали для заочного арешту та спеціального досудового розслідування. Водночас ОСОБА_10 повідомляв свою адресу і 28 січня та 15 березня 2023 року просив допитати його в порядку міжнародної правової допомоги, у чому детектив постановою від 31 січня 2023 року відмовив.

Адвокат також вважає оскаржувані рішення невмотивованими, оскільки вони містять лише формальні висновки.

(ІІІ) Скарги щодо вручення ОСОБА_10 повідомлень про підозру:

(m) 09 вересня 2026 року - на дії сторони обвинувачення щодо вручення повідомлення про підозру від 03 березня 2023 року (т. 35, а.с. 1-67). Сторона обвинувачення вважає, що вручила його належним чином: надіслала за адресами в м. Києві та м. Калуш, вручила батькові ОСОБА_10 , надіслала на адресу офісу його адвокатів, на електронну пошту, а про це повідомила в месенджерах і на номер телефону. На переконання адвоката, жоден із цих способів не відповідає вимогам закону: (1) адреса ОСОБА_10 у Великій Британії була відома стороні обвинувачення (частина (ІІ) цього пункту), крім того, він повідомив про це в судовому засіданні 08 лютого 2023 року, у якому брав участь у режимі відеоконференції; (2) за адресами в м. Києві ОСОБА_10 не проживає і не зареєстрований, і листи повернулися відправнику; за адресою в м. Калуш він не проживає понад 15 років, і цей лист також повернувся неотриманим; (3) вручити повідомлення члену сім`ї можна лише в разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, а адреса в м. Калуш не є місцем проживання ОСОБА_10 ; (4) вручення через офіс адвокатів закон не передбачає, до того ж листів на адресу АО « ІНФОРМАЦІЯ_95 » не надходило; (5) з додатка до протоколу здійснення повідомлення про підозру від 06 березня 2023 року не випливає, що підозру надіслали електронною поштою: лист прокурора містить лише вкладений файл «Доручення», і даних про те, що лист дійшов до адресата, немає; повідомлення в месенджерах Signal і Messenger та на номер телефону лише інформують про здійснення повідомлення про підозру, а скриншоти не містять дати відправлення;

(n) 17 вересня 2026 року - на дії сторони обвинувачення щодо вручення повідомлення про підозру від 29 грудня 2022 року (т. 36, а.с. 100-138). Адвокат зазначив, що з листа ІНФОРМАЦІЯ_93 від 22 квітня 2022 року стороні обвинувачення було відомо про виїзд ОСОБА_10 з України, проте детектив не вжив заходів для встановлення його місця проживання за кордоном, обмежившись оглядом реєстру юридичних осіб та соціальних мереж, щоб знайти його контактні дані. Неналежними захисник вважає всі застосовані способи вручення: (1) надсилання підозри електронною поштою з повідомленням про це на номери телефонів, якими ОСОБА_10 на той час не користувався, без доказів отримання чи прочитання; (2) направлення підозри поштою за адресами в м. Києві, за якими він не проживав і не був зареєстрований, звідки листи повернулися; (3) направлення підозри на адреси юридичних осіб, з якими ОСОБА_10 не перебував у трудових відносинах; (4) вручення підозри батькові в м. Калуш, хоча батько вказав детективу, що син там давно не проживає.

В обох скаргах захисник наголосив, що особі, яка проживає за кордоном, повідомлення про підозру слід вручати в порядку міжнародної правової допомоги або через дипломатичне (консульське) представництво, і послався на ухвалу слідчого судді ВАКС від 27 липня 2021 року у справі № 991/3350/21 та ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_96 від 12 лютого 2026 року у справі № 757/45848/25-к. На думку адвоката, вибірковий підхід до ОСОБА_10 свідчить про упереджене ставлення до нього і порушує принцип рівності перед законом і судом, оскільки іншим особам, які перебувають за кордоном, НАБУ та інші органи повідомляли про підозру саме в порядку міжнародного співробітництва, про що свідчать публікації на офіційних вебсайтах та в ЗМІ. Захисник просить визнати незаконними дії сторони обвинувачення щодо вручення обох повідомлень про підозру.

(IV) Скарга на виділення матеріалів:

(o) 31 серпня 2026 року - на постанову прокурора САП ОСОБА_87 від 29 червня 2023 року про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження (т. 30, а.с. 125-127). Цією постановою, зокрема, виділено: (1) рішення директора НАБУ; (2) листи банків; (3) клопотання, ухвали та протоколи тимчасового доступу, у тому числі оптичні диски, вилучені в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_76 » та АТ « ІНФОРМАЦІЯ_35 »; (4) постанови про призначення експертиз і два висновки товарознавчих експертиз; (5) лист ІНФОРМАЦІЯ_97 від 22 жовтня 2019 року; (6) запити НАБУ та відповіді на них, зокрема інтернет-провайдерів, через яких слідство встановлювало зв`язок між IP-адресами учасників торгів; (7) протоколи обшуків, допитів і оглядів; (8) 53 диски з результатами НСРД щодо обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_32 та інших осіб. На переконання адвоката, закон дозволяє виділяти матеріали лише щодо підозрюваних, а не щодо невстановлених осіб, а прокурор не пояснив, у чому полягає потреба у виділенні і чому воно не зашкодить провадженню. Водночас виділені матеріали мають суттєве значення для встановлення обставин провадження, а те, що прокурор не знищив результати НСРД, свідчить, що він сам визнав їх доказове значення. Постанову винесли за день до відкриття матеріалів стороні захисту, тому, на думку адвоката, її справжньою метою було приховати докази, які не узгоджуються з позицією обвинувачення. Постанова, на його думку, також не вмотивована.

(V) 31 серпня 2026 року - скарги на рішення та дії детективів НАБУ про залучення до провадження потерпілих, у яких захисник просить визнати ці рішення (дії) незаконними, скасувати їх і не визначати відповідних осіб та їхніх представників учасниками судового розгляду в статусі потерпілого та представника потерпілого. У всіх цих скаргах адвокат стверджує, що матеріали провадження не підтверджують завдання інкримінованими діяннями майнової шкоди відповідній особі, і наголошує, що не просить суд на цій стадії встановлювати належність майна чи оцінювати докази, а ставить лише питання про склад учасників судового розгляду:

(p) щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - на дії детектива ОСОБА_6 , який 17 червня 2022 року вручив представнику товариства пам`ятку про права та обов`язки потерпілого (т. 32, а.с. 100-148). Адвокат навів такі доводи: (1) сам факт подання товариством заяви про злочин 04 червня 2019 року не означає, що йому завдано шкоди; (2) обвинувальний акт визначає загальну шкоду від реалізації сільськогосподарських культур у розмірі 99 788 279,74 грн для кількох власників зерна, але не виокремлює частку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; (3) у цивільному позові від 23 лютого 2023 року товариство просить стягнути 95 731 100 грн - повну вартість 6 176,2 т соняшнику, який воно вважає втраченим, тоді як обвинувачення визначає шкоду як різницю між ринковою вартістю зерна та ціною його реалізації; (4) заявлені товариством обсяги соняшнику на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_98 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_99 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_100 » перевищують обсяги, реалізація яких описана в обвинувальному акті та які пов`язані з товариством протоколом огляду від 24 травня 2023 року; (5) документи самого товариства пов`язують втрату зерна з тим, що елеватори не повернули його зі зберігання ще до реалізації майна АРМА, отже, причинного зв`язку між інкримінованим діянням і заявленою шкодою не встановлено;

(q) щодо АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - на постанову детектива ОСОБА_6 від 20 січня 2022 року (т. 33, а.с. 26-84). Крім доводів, аналогічних викладеним у пп. (2)-(5) пп. (p), адвокат зазначив, що товариство не зверталося ні із заявою про злочин, ні із заявою про залучення потерпілим, а його залучили з ініціативи детектива, який листом від 04 січня 2022 року запропонував надати письмову згоду, що не звільняє від обов`язку встановити факт завдання шкоди. Постанова встановлює лише те, що товариство зберігало зерно на певних елеваторах, але не визначає, яке саме майно і в якому обсязі реалізовано та який розмір шкоди завдано. У цивільному позові від 30 квітня 2025 року товариство заявило 232 261 150 грн шкоди, включивши, зокрема, 5 000 т кукурудзи з АТ « ІНФОРМАЦІЯ_101 », реалізації зерна з якого обвинувальний акт не охоплює. Заявлені обсяги на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_98 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_99 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_100 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_102 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_33 » перевищують описані в обвинувальному акті, а на частині елеваторів матеріали взагалі не відмежовують зерно товариства від зерна інших власників. Ще 2019 року товариство пов`язувало втрату того самого зерна з неповерненням його елеваторами і в провадженні № 12019000000000087 заявило цивільний позов до елеваторів на ту саму суму;

(r) щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_103 » - на постанову детектива ОСОБА_6 від 20 червня 2023 року, винесену за заявою товариства від 06 червня 2023 року, поданою після звернень детектива від 24 січня 2022 року та 25 травня 2023 року (т. 33, а.с. 158-184). Крім доводів, аналогічних викладеним у пп. (2) і (4) пп. (p), адвокат зазначив, що за заявою самого товариства його втрата виникла в січні 2019 року, коли елеватори припинили відвантаження і не повернули 13 182 т соняшнику, тобто ще до передачі майна АРМА та його реалізації. Пізніше, вже маючи статус потерпілого, товариство повторно пов`язало шкоду з діями елеваторів і повідомило, що не має інформації про лоти, реалізовані на торгах ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 ». Постанова не визначає, яке саме майно товариства, на якому елеваторі і в якому обсязі реалізовано, хоча в протоколі огляду від 24 травня 2023 року реалізований соняшник віднесено до товариства лише разом з іншими власниками. Заявлені невідвантажені залишки на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_102 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_99 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_100 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_33 » значно перевищують обсяги, описані в обвинувальному акті, або не співвідносяться з ними;

(s) щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 » - на постанову детектива ОСОБА_6 від 07 квітня 2023 року (т. 33, а.с. 1-25). Адвокат навів такі доводи: (1) постанова не визначає, яка саме партія карбаміду і в якій кількості належала товариству, яким документом підтверджено його право власності та який розмір шкоди йому завдано, натомість переважно описує інший епізод - реалізацію зерна; (2) заява товариства від 07 квітня 2023 року містить лише твердження про належність карбаміду та шкоду в розмірі 53 782 339,56 грн, без правовстановлювальних документів і розрахунку; (3) детектив не врахував висновку судово-економічної експертизи від 08 березня 2023 року, яким визначено шкоду в загальному розмірі 40 073 085,56 грн, що на 13 709 254 грн менше за заявлену товариством, і в якому не йдеться про шкоду саме товариству; (4) обвинувальний акт визначає цю суму як сукупну шкоду ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 » без виокремлення частки кожного; (5) письмова згода товариства на визнання його потерпілим, яку детектив сам запропонував надати листом від 21 березня 2023 року, не звільняє від обов`язку встановити факт завдання шкоди; (6) ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року встановлено, що карбамід частково вироблено з газу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 », яким службові особи товариства незаконно заволоділи, тож право власності на такий карбамід у товариства не виникло. Аналогічне питання порушив адвокат ОСОБА_21 (пп. (j) п. 1.5.1 цієї ухвали).

Скарги, зазначені в частинах (ІІ)-(ІІІ) цього пункту, подані 03, 09 та 17 вересня 2026 року, адвокат просить розглянути з поновленням строку їх подання. Обґрунтування такого прохання збігається з викладеним у клопотанні, зазначеному в п. 1.10.2 цієї ухвали.

1.5.3. 31 серпня 2026 року до суду надійшла скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 про порушення НАБУ презумпції невинуватості ОСОБА_10 . Захисник просить постановити ухвалу, якою встановити це порушення, і звернути на нього увагу директора ІНФОРМАЦІЯ_44 для вжиття заходів реагування (т. 31, а.с. 1-116).

Скарга обґрунтована тим, що 27 жовтня 2023 року в межах спільного проєкту ІНФОРМАЦІЯ_44 та Радіо НВ « ІНФОРМАЦІЯ_104 » вийшов випуск, присвячений цьому кримінальному провадженню, за участю детектива НАБУ ОСОБА_90 . В анотації до випуску прямо названо ОСОБА_10 та вказано, що його звинувачують у розтраті 485 млн грн. Ведучий називав ОСОБА_10 «головним підозрюваним» і давав йому негативну характеристику, а детектив без жодних застережень говорив про злочинну діяльність групи осіб, «організатора» з впливом на ІНФОРМАЦІЯ_105 , ІНФОРМАЦІЯ_19 та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 », а також про те, що «організатор» перебуває в міжнародному розшуку.

Адвокат ОСОБА_11 зазначив, що сам детектив імен не називав. Проте, на думку захисника, в контексті розмови, з огляду на широкий розголос справи в медіа і прямі вказівки ведучого, будь-якому глядачеві очевидно, що йдеться саме про ОСОБА_10 , тож детектив фактично ствердно визнав його винуватим до ухвалення вироку. НАБУ як співзасновник проєкту, на думку захисника, відповідає за зміст і формат випусків, а записи досі перебувають у відкритому доступі. Адвокат також послався на окремі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_15 від 31 жовтня 2025 року у справі № 991/592/23 та від 17 січня 2024 року у справі № 991/4071/22, якими встановлено порушення презумпції невинуватості в інших випусках цього ж проєкту.

1.5.4. 31 серпня 2026 року до суду надійшла скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_33 на бездіяльність прокурора, яка, на думку захисника, полягає в тому, що прокурор не додав до обвинувального акта цивільний позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 », пред`явлений під час досудового розслідування. Захисник просить визнати цю бездіяльність протиправною і зобов`язати прокурора додати позов (т. 31, а.с. 228-239).

На переконання адвоката ОСОБА_33 , закон зобов`язує додавати до обвинувального акта цивільний позов, якщо його пред`явлено під час досудового розслідування, і від цього обов`язку не звільняє те, що постановою детектива від 23 червня 2023 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 » відмовлено у визнанні потерпілим. Обставини щодо значення цього позову збігаються з викладеними у пп. (a) п. 1.4.5 та п. 1.7.2 цієї ухвали.

1.5.5. 31 серпня 2026 року до суду надійшли скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 на постанови детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 ОСОБА_91 від 29 липня 2022 року про оголошення ОСОБА_14 в розшук (т. 34, а.с. 1-7) та від 22 вересня 2022 року про оголошення його в міжнародний розшук (т. 32, а.с. 211-219). Захисник просить: (1) визнати дії детектива щодо винесення цих постанов незаконними та скасувати їх; (2) врахувати доводи скарг як під час вирішення питань підготовчого провадження, так і під час дослідження доказів, отриманих унаслідок цих рішень, з огляду на їх недопустимість.

Детектив обґрунтував оголошення в розшук тим, що місце проживання ОСОБА_14 не встановлено, а повідомлення про підозру вручено в порядку, передбаченому для вручення повідомлень, а оголошення в міжнародний розшук - тим, що його місцезнаходження не встановлено, а на виклики він без поважних причин не з`являвся. На переконання адвоката ОСОБА_15 , підстав для винесення обох постанов не було. Він навів такі доводи: (1) щодо виїзду за кордон. ОСОБА_14 виїхав з України 13 лютого 2022 року на відпочинок разом із сім`єю і мав повернутися 10 березня 2022 року, проте через повномасштабне вторгнення вимушено залишився за кордоном: на момент оголошення в розшук жив у Грузії, а з вересня 2022 року - в Італії; (2) щодо повідомлення органу досудового розслідування. 15 та 26 липня 2022 року, тобто ще до оголошення розшуку, захисник повідомив НАБУ і САП про перебування ОСОБА_14 за кордоном і його конкретну адресу, а детектив і прокурор у відповідях підтвердили, що ці клопотання долучено до матеріалів провадження. Отже, місцезнаходження ОСОБА_14 було відоме стороні обвинувачення, а заходів для його встановлення не вживали; (3) щодо виклику. Належних викликів не було. Повістку на 15 серпня 2022 року вручили батькові ОСОБА_14 28 липня 2022 року, а вже наступного дня, не дочекавшись дати явки, детектив оголосив його в розшук. Наступні повістки, на 22 серпня та 09 вересня 2022 року, надіслали на електронну пошту з таким коротким строком, що прибути з-за кордону було неможливо, про що ОСОБА_14 повідомив детектива. Його неявку, на думку захисника, зумовили поважні причини, зокрема воєнний стан.

1.5.6. 01 вересня 2026 року до суду надійшла скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 на дії детектива НАБУ ОСОБА_6 , які полягали в отриманні доступу до матеріалів іншого кримінального провадження щодо носіїв інформації мобільного телефону ОСОБА_16 і подальшій спробі легалізувати такий доступ через клопотання про тимчасовий доступ (т. 34, а.с. 98-101).

Скарга обґрунтована тим, що 25 листопада 2021 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 у кримінальному провадженні № 62019000000001257 вилучили мобільний телефон iPhone 8, яким користувався ОСОБА_16 . Це провадження не об`єднувалося з кримінальним провадженням № 62019000000000639 і не виділялося з нього. 05 січня 2022 року детектив ОСОБА_6 звернувся до детектива НАБУ ОСОБА_92 із запитом про надання доступу до вилучених мобільних телефонів та файл-образів (вх. № 04/134-04) і того ж дня отримав такий доступ (вих. № 04/217-04) без ухвали слідчого судді. 28 липня 2022 року склали протокол огляду телефону. Лише 21 вересня 2022 року детектив звернувся до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до тих самих матеріалів і прямо послався в ньому на вже отриманий доступ та проведений огляд. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 28 вересня 2022 року у справі № 991/3997/22 це клопотання задоволено (заперечення проти цієї ухвали викладено в пп. (a) п. 1.6.2 цієї ухвали).

На переконання адвоката, детектив отримав доступ до змісту телефону в обхід встановленого порядку. Зміст телефону, зокрема листування, контакти, історія дзвінків і фотографії, становить охоронювану законом таємницю та є приватним спілкуванням, тому доступ до нього можливий лише за попередньою ухвалою слідчого судді, а не за звичайним запитом. Невідкладних обставин, які дозволяли б розпочати такі дії до постановлення ухвали, не було, а запит детектива не є процесуальним рішенням і не погоджений прокурором. Захисник вважає, що ці дії є єдиною лінією поведінки, спрямованою на те, щоб надати вже здійсненому втручанню в приватне спілкування вигляду законності заднім числом. Клопотання про тимчасовий доступ подано через 266 днів після фактичного доступу, коли огляд телефону вже був завершений, тому судовий контроль, який за своєю природою є попереднім, фактично не здійснювався. На думку адвоката, це відрізняє цю ситуацію від випадків, коли Верховний Суд визнавав допустимими докази, отримані з іншого провадження на підставі завчасно постановленої ухвали слідчого судді.

Захисник просить прийняти скаргу до розгляду в підготовчому судовому засіданні, долучити її до матеріалів кримінального провадження, оцінити викладені обставини під час підготовки до судового розгляду і врахувати їх у подальшому, коли суд досліджуватиме зміст мобільного телефону ОСОБА_16 та похідні від нього докази. Питання недопустимості цих доказів сторона захисту залишає за собою право порушити під час судового розгляду.

1.6. Заперечення сторони захисту проти ухвал слідчих суддів

1.6.1. 01 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення обвинуваченого ОСОБА_36 проти ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_93 від 20 вересня 2022 року у справі № 760/12679/22, якою детективам НАБУ надано дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_17 , що нібито належить ОСОБА_94 і в якій нібито проживає ОСОБА_95 . Обвинувачений просить визнати обшук незаконним (т. 33, а.с. 118-148).

Обвинувачений ОСОБА_96 зазначив, що квартира складається із загального коридору та трьох кімнат, які належать різним власникам. ОСОБА_94 належить лише кімната АДРЕСА_18 , де ОСОБА_96 , за заявою самого власника, ніколи не проживав. Натомість 27 вересня 2022 року обшук фактично провели в кімнаті № 4, яка належить ОСОБА_97 і в якій проживав і здійснював адвокатську діяльність ОСОБА_95 . На цю кімнату ухвали слідчого судді немає. Детективи вирізали замок, а власника про обшук не повідомили й копії ухвали та протоколу не залишили.

1.6.2. 11 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_19 проти ухвал слідчих суддів ВАКС про надання тимчасового доступу до матеріалів інших кримінальних проваджень, а саме:

(a) від 28 вересня 2022 року у справі № 991/3997/22, якою надано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 62019000000001257, пов`язаних з обшуком 25 листопада 2021 року (т. 35, а.с. 70-95). На переконання захисниці, цим тимчасовим доступом лише легалізували відомості з телефону ОСОБА_16 , які детектив раніше отримав без ухвали (обставини цього викладені в п. 1.5.6 цієї ухвали);

(b) від 16 березня 2023 року у справі № 991/2135/23 (провадження № 1-кс/991/2164/23), якою надано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12019000000000107, зокрема до мобільних телефонів ОСОБА_16 і ОСОБА_98 , а також до копій ухвал про дозвіл на обшук за їхнім місцем проживання і протоколів цих обшуків (т. 35, а.с. 99-114). На думку захисниці, слідчий суддя, крім іншого, не врахував, що детектив не обґрунтував значення витребуваних речей і документів для кримінального провадження та неможливість довести відповідні обставини іншим способом, і не дослідив та не оцінив матеріали, додані до клопотання.

Щодо обох ухвал захисниця зазначила, що слідчі судді розглянули клопотання з порушенням строку і не перевірили, чи доведені підстави для надання тимчасового доступу. Крім того, отримання доказів з іншого кримінального провадження шляхом тимчасового доступу, а не через об`єднання чи виділення матеріалів, на її думку, є способом, не передбаченим законом, тому ці матеріали та всі похідні від них докази недопустимі. Захисниця просить урахувати ці доводи під час вирішення питання про призначення судового розгляду та під час розгляду клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими.

1.6.3. 16 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 проти ухвали слідчого судді ВАКС від 12 травня 2023 року у справі № 991/3344/23, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_10 (т. 36, а.с. 1-67).

На думку захисника, слідчий суддя не врахував, що: (1) підозра від 03 березня 2023 року є повторною, оскільки підозру від 29 грудня 2022 року, складену неуповноваженими особами, не скасовано (див. також пп. (a) п. 1.7.5 цієї ухвали); (2) підозру складено, а клопотання подано після закінчення строку досудового розслідування щодо ОСОБА_10 ; (3) підозру не вручено в порядку, передбаченому законом (доводи щодо цього викладено в частині (ІІІ) п. 1.5.2 цієї ухвали); (4) ОСОБА_10 не оголошено в міжнародний розшук відповідно до вимог закону (частина (ІІ) п. 1.5.2 та п. 1.10.2 цієї ухвали); (5) ОСОБА_10 не переховується, оскільки законно проживає у Великій Британії, повідомляв свою адресу і брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, зокрема під час розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування.

Адвокат також вважає, що слідчий суддя порушив міжнародні стандарти щодо провадження за відсутності особи та принцип змагальності, безпідставно відмовивши в задоволенні клопотань захисту про дослідження доказів. Захисник просить визнати ухвалу незаконною, врахувати ці доводи під час ухвалення кінцевого рішення, витребувати матеріали справи № 991/3344/23 та поновити строк подання заперечень.

1.7. Клопотання про скасування арешту майна

1.7.1. 17 серпня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання представника потерпілого (цивільного позивача) ІНФОРМАЦІЯ_106 - адвоката ОСОБА_38 про скасування арешту з забороною користування та розпорядження грошовими коштами в сумі 30 808 591,73 грн. Ці кошти розміщені на рахунку ІНФОРМАЦІЯ_107 в ІНФОРМАЦІЯ_108 , а арешт на них накладено ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 22 листопада 2023 року (справа № 991/10060/23) (т. 26, а.с. 208-215).

Клопотання обґрунтоване тим, що окреслені кошти надійшли 22 червня 2020 року на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_109 , правонаступником якої є ІНФОРМАЦІЯ_110 . Їх перерахували на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року (справа № 757/17376/20-к) про долю речових доказів у кримінальному провадженні № 62019100000000094. Сума складається з 27 391 405,72 грн, отриманих ІНФОРМАЦІЯ_19 від продажу піску річкового ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та 3 417 186,01 грн відсотків, нарахованих за розміщення цих коштів на депозиті.

Адвокат ОСОБА_99 зазначив, що ці кошти не є речовими доказами, позаяк належать потерпілому і становлять ту мінімальну суму, яку громада отримала внаслідок продажу піску за заниженою ціною. Рух коштів, на його думку, повністю відображено у виписках з рахунків, наявних у матеріалах справи. Ризику приховування чи відчуження коштів немає, адже вони перебувають на казначейському рахунку органу місцевого самоврядування. Тому жодна з мет арешту, на думку адвоката, не може бути підставою для подальшого обмеження права власності потерпілого. Він також наголосив на таких обставинах: (1) арешт триває понад шість років, і через інфляцію кошти знецінилися приблизно на 65-67 %, що лише збільшує реальний збиток потерпілого, тому подальший арешт є непропорційним втручанням у його право власності; (2) громада гостро потребує цих коштів для фінансування підготовки закладів освіти до опалювального сезону; (3) арешт накладено без участі представників потерпілого як власника коштів.

01 жовтня 2026 року адвокат ОСОБА_99 подав додаткові доводи до цього клопотання (т. 38, а.с. 21-35). Він зазначив, що ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 03 жовтня 2023 року у справі № 991/7843/23 за клопотанням прокурора САП уже скасовано попередні арешти цих коштів, накладені ухвалами від 22 вересня 2020 року (справа № 991/7800/20) та від 31 травня 2022 року (справа № 991/1758/22). Прокурор тоді вважав, що арешт вичерпав свою процесуальну мету, і послався на необхідність виконати наказ про примусове відчуження коштів для потреб військової частини. Проте Казначейство відмовилося перерахувати кошти, тому цієї мети досягнуто не було. На думку адвоката, повторний арешт від 22 листопада 2023 року не обґрунтовано новими обставинами чи ризиками. Він також наголосив, що наявність у потерпілого цивільного позову на суму 145 986 604,68 грн не є підставою для арешту його власного майна, а кошти, отримані від реалізації піску, слід відмежовувати від первісного речового доказу - самого піску. Представник потерпілого просить також витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_15 матеріали справи № 991/10060/23.

1.7.2. 27 серпня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_15 надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_33 про скасування арешту, накладеного 19 серпня 2022 року ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 на належну ОСОБА_100 земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 3221888000:23:076:0153) (т. 29, а.с. 198-201).

Клопотання обґрунтоване тим, що арешт накладено виключно для забезпечення цивільного позову ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 » на суму 40 млн грн, оскільки, за версією детектива, реалізацією карбаміду за заниженою вартістю цьому товариству завдано шкоди. Адвокат ОСОБА_78 зазначив, що в обвинувальному акті ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 » не згадується ні серед потерпілих, ні у формулюванні обвинувачення, а його цивільного позову до обвинувального акта не додано (див. також пп. (a) п. 1.4.5 та п. 1.5.4 цієї ухвали). Тож, на думку захисника, за версією обвинувачення шкоди цьому товариству не завдано, і підстава, з якої накладено арешт, відпала. Інших цілей арешт досягти не може: земельна ділянка не є речовим доказом, спеціальна конфіскація до неї не застосовується, а конфіскації майна санкція інкримінованої статті не передбачає. Тому подальший арешт, на думку захисника, є непропорційним втручанням у право ОСОБА_32 мирно володіти своїм майном.

1.7.3. 31 серпня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_15 надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 08 березня 2023 року у справі № 991/1990/23, у частині майна, яке належить ОСОБА_10 , а саме (т. 30, а.с. 84-86):

- грошових коштів на рахунках у банку ІНФОРМАЦІЯ_111 ;

- грошових коштів на рахунку в банку ІНФОРМАЦІЯ_112 ;

- цінних паперів і коштів від їх реалізації на рахунку в ІНФОРМАЦІЯ_113 .

Крім того, адвокат просив витребувати та дослідити під час розгляду клопотання матеріали справи № 991/1990/23.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчий суддя дійшов висновку про належність цього майна ОСОБА_10 на підставі інформації ІНФОРМАЦІЯ_97 з грифом «Для службового користування», яку детектив надав лише на огляд у судовому засіданні. Адвокат ОСОБА_11 зазначив, що в ухвалі не вказано ні реквізитів, ні змісту цього документа, ні способу, у який його отримано. Самого документа немає ні в матеріалах судової справи, ні в матеріалах досудового розслідування, і стороні захисту його не відкрили (див. також пп. (i) п. 1.4.1 цієї ухвали). На клопотання сторони захисту про доступ до нього детектив ОСОБА_6 листом від 20 травня 2024 року відповів, що документ не можна розголошувати без згоди підрозділу фінансової розвідки, який його надав, а в письмових поясненнях від 10 червня 2024 року визнав, що ці документи не можуть використовуватися в суді як доказ. Тож, на думку захисника, такі відомості або не могли бути законно надані слідчому судді, або є неправдивими, а оскільки сторона обвинувачення не має доказів належності рахунків і коштів ОСОБА_10 , мети, з якою накладено арешт, досягти неможливо.

1.7.4. 31 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_36 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року у справі № 760/13481/22 на блокнот коричневого кольору з відтиском «2021» та аркуш формату А4 з роздруківкою картки доступу за особовим рахунком № НОМЕР_1 провайдера ІНФОРМАЦІЯ_114 , вилучені під час обшуку 27 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_14 (т. 32, а.с. 38-50).

Клопотання обґрунтоване тим, що арешт наклав слідчий суддя, до підсудності якого це питання не належало. Обвинувачений зазначив, що 03 жовтня 2022 року провадження № 52021000000000370 приєднали до провадження № 62019000000000639, і з цього моменту судовий контроль мали здійснювати слідчі судді ВАКС. Попри це, 21 листопада 2022 року арешт на ці речі наклав слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_16 . Київський апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2023 року скасував цю ухвалу і призначив новий розгляд, проте клопотання знову розглянув той самий суд: слідчий суддя ОСОБА_101 наклала арешт 04 жовтня 2023 року в провадженні № 52021000000000370, яке на той час уже рік як не існувало, хоча знала про приєднання і сторона захисту на це вказувала. Крім того, на думку обвинуваченого, обшук фактично провели без ухвали слідчого судді (доводи щодо цього викладено в п. 1.6.1 цієї ухвали).

1.7.5. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 звернувся до суду з клопотаннями про скасування арешту майна, а саме:

(a) 31 серпня 2026 року - про скасування в повному обсязі арешту майна ОСОБА_10 , накладеного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 12 січня 2023 року у справі № 991/173/23 у виді заборони розпорядження та відчуження з метою забезпечення можливої конфіскації майна на: (1) дві земельні ділянки; (2) 50 % корпоративних прав ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_115 »; (3) 100 % корпоративних прав ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_74 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_116 » і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_117 »; (4) кошти на двох рахунках в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_76 » (т. 33, а.с. 149-157). Клопотання обґрунтоване тим, що на момент накладення арешту ОСОБА_10 не мав статусу підозрюваного, тож арешт з метою забезпечення конфіскації не можна було накласти на його майно. Адвокат зазначив, що ОСОБА_10 є адвокатом, а повідомлення про підозру від 29 грудня 2022 року склали детектив ІНФОРМАЦІЯ_44 ОСОБА_102 та прокурор САП ОСОБА_103 , які не належать до кола осіб, уповноважених повідомляти адвокату про підозру. Захисник послався на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23 лютого 2023 року, якою з цієї самої причини закрито провадження за клопотанням про тримання ОСОБА_10 під вартою. Після цього сторона обвинувачення 03 березня 2023 року склала нове повідомлення про підозру і 13 березня 2023 року отримала окрему ухвалу про арешт майна у справі № 991/2133/23. Ні нова підозра, ні подальше набуття ОСОБА_10 статусу обвинуваченого, на думку захисника, не усувають того, що арешт від 12 січня 2023 року був необґрунтованим від самого початку. Крім того, потреба в арешті в будь-якому разі відпала: шість об`єктів майна повторно арештовано ухвалою від 13 березня 2023 року з тією самою метою, тож щодо них діють два паралельні арешти, а корпоративні права ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_116 », за даними ЄДР станом на 31 серпня 2026 року, ОСОБА_10 більше не належать;

(b) 17 вересня 2026 року - про скасування арешту майна дружини обвинуваченого ОСОБА_104 , накладеного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 18 грудня 2023 року у справі № 991/10868/23 (провадження № 1-кс/991/10958/23) на грошові кошти, акції, частки та паї на двох рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_104 у банку ОСОБА_105 , в еквіваленті коштів, нібито отриманих нею від ОСОБА_10 (800 000 євро та 1 784 394 доларів США) (т. 36, а.с. 139-146). Клопотання обґрунтоване тим, що це майно не може підлягати спеціальній конфіскації. На думку захисника, немає доказів того, що ОСОБА_10 отримав кошти внаслідок інкримінованих йому дій: ні в повідомленні про підозру, ні в обвинувальному акті не йдеться про отримання обвинуваченими будь-якої вигоди. Тому ОСОБА_104 не знала і не могла знати про злочинне походження цього майна. Немає й доказів того, що вона отримала ці кошти від ОСОБА_10 , її активи набуті з власних законних доходів, а слідчий суддя не послався на жодні конкретні докази. Інших ознак майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, також немає: воно не призначалося для схиляння до вчинення злочину чи його фінансування, не було винагородою за злочин, предметом інкримінованих дій (якими, за обвинувальним актом, були земельні ділянки, карбамід, пісок і зернові культури), знаряддям чи засобом їх вчинення.

1.8. Клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів

1.8.1. 25 травня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_44 , а саме до всіх матеріалів, виділених 29 червня 2023 року постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_22 з кримінального провадження № 62019000000000639 в окреме провадження (т. 20, а.с. 26-38).

Клопотання обґрунтоване тим, що 29 червня 2023 року, за день до відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування, прокурор САП ОСОБА_103 виділив з кримінального провадження № 62019000000000639 в окреме кримінальне провадження № 52023000000000283 оригінали 20 томів (5 077 арк.) матеріалів, зібраних упродовж 2019-2023 років, а також речові докази - два системні блоки, вилучені під час обшуку 20-21 серпня 2019 року в приміщенні АРМА. Склад виділених матеріалів викладено в пп. (o) п. 1.5.2 цієї ухвали. Адвокат зазначив, що виділені матеріали перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_44 , оскільки постанову про виділення скеровано для виконання саме до цього органу, а відомості про виділене провадження до ЄРДР внесли його працівники.

Захисник обґрунтував потребу в цих матеріалах тим, що, виділивши їх, сторона обвинувачення приховала від захисту значний обсяг доказів. На його думку, вона сама визнала їхнє доказове значення, адже не знищила результати НСРД щодо осіб, яких обвинувачення вважає залученими ОСОБА_10 до спільної діяльності. Значення системних блоків захисник пояснив тим, що вони містять відомості про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_19 . Неможливість звернутися з таким клопотанням під час досудового розслідування захисник пояснив тим, що постанова про виділення містилася лише в т. 352 і без реєстру виділених матеріалів, а опис виділених матеріалів він отримав лише 05 травня 2025 року на виконання ухвали слідчого судді, тобто вже після скерування обвинувального акта до суду.

Захисник просив надати доступ до цих матеріалів з можливістю вилучити оригінали паперових документів, носіїв інформації з результатами НСРД та оптичних дисків, а щодо системних блоків - вилучити копії інформації. Також захисник просив відкласти судовий розгляд на час виконання ухвали.

1.8.2. 28 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_19 про тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 », за період з 01 листопада 2017 року по 01 травня 2025 року, а саме (т. 30, а.с. 58-61): (1) відомостей про випадки, коли ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » приймало заявки на реалізацію арештованого майна, до яких додавався висновок про вартість майна, а звіту про оцінку майна не було; (2) переліку лотів, сформованих і опублікованих на підставі такого висновку, з датами їх формування та публікації; (3) відомостей про посадових і службових осіб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 », які перевіряли подані матеріали та реєстрували й публікували кожен такий лот; (4) копій заявок на реалізацію майна з додатками, зокрема висновками про вартість майна, за кожним із цих лотів; (5) відомостей з інформаційної системи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » про дату, час, користувача та послідовність операцій з перевірки матеріалів, реєстрації та публікації лотів.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_16 інкримінують участь у механізмі, за яким лоти формували та публікували на підставі висновків про вартість майна без звітів про оцінку, і, за версією сторони обвинувачення, такі дії мали умисний, заздалегідь спланований характер і були спрямовані на реалізацію майна за заниженими цінами на користь підконтрольних суб`єктів. Адвокат ОСОБА_19 зазначила, що запитувані документи дадуть змогу встановити, чи були в ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » інші такі випадки і скільки, хто з працівників опрацьовував відповідні заявки і чи залежало їх прийняття від рішень генерального директора, чи це була звичайна практика підприємства. Ці обставини, на її думку, важливі для оцінки доводів обвинувачення щодо умислу ОСОБА_16 та його ролі в прийнятті рішень.

01 вересня 2026 року захисниця подала доповнення до клопотання, до якого долучила відповідь ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » від 31 серпня 2026 року № 535/9127-12-26/17 на свій адвокатський запит від 27 серпня 2026 року. У відповіді підприємство повідомило, що окремого обліку таких випадків не веде, а тому перелік відповідних лотів і пов`язані з ними відомості та документи надати неможливо. На думку адвоката ОСОБА_19 , ця відповідь підтверджує, що інакше отримати запитувані відомості неможливо, а сам факт зберігання первинних даних в автоматизованих системах підприємство не заперечує. Тому зібрати й систематизувати ці дані можна лише через тимчасовий доступ до електронної системи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 », зокрема до карток лотів і лог-файлів дій користувачів (т. 34, а.с. 31-35).

1.9. Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу

1.9.1. 31 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_26 - адвоката ОСОБА_28 про зміну запобіжного заходу. Нині до ОСОБА_26 застосовано заставу в розмірі 1 514 000 грн, визначену ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 07 серпня 2024 року у справі № 991/6428/24. Захисник просить замінити її особистим зобов`язанням з покладенням лише обов`язку прибувати за викликом до суду, а заставу повернути заставодавцю - ОСОБА_106 (т. 32, а.с. 149-235).

Клопотання обґрунтоване тим, що запобіжний захід у виді застави діє з 05 серпня 2022 року. За цей час слідчі судді тричі зменшували розмір застави: 07 лютого 2023 року, 11 жовтня 2023 року та 07 серпня 2024 року. Процесуальні обов`язки, покладені на ОСОБА_26 , спливли ще 12 вересня 2022 року і з того часу не продовжувалися. Адвокат ОСОБА_28 зазначив, що від останньої зміни запобіжного заходу минуло понад два роки, і весь цей час ОСОБА_26 сумлінно виконував процесуальні обов`язки, спершу як підозрюваний, а з травня 2025 року - як обвинувачений.

На думку захисника, ризики переховування та незаконного впливу на свідків, які враховувалися в ухвалі від 07 серпня 2024 року, втратили актуальність і мають гіпотетичний характер. Він навів такі доводи: (1) тяжкість інкримінованих правопорушень сама по собі не підтверджує ризику переховування; (2) за кордон ОСОБА_26 виїжджав лише двічі, востаннє у 2019 році; (3) в умовах воєнного стану він не може виїхати з України; (4) паспорт для виїзду за кордон він добровільно здав на зберігання, і строк дії цього паспорта сплив 06 травня 2026 року; (5) доказів тиску на свідків чи інших учасників провадження немає.

Розмір застави, на думку захисника, явно не відповідає майновому стану ОСОБА_26 . Заставу за нього вніс заставодавець, позаяк його доходи йшли на погашення боргових зобов`язань перед АТ « ІНФОРМАЦІЯ_118 ».

1.9.2. 16 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_21 про зміну запобіжного заходу. Адвокат просить зменшити розмір застави, застосованої до обвинуваченого ухвалою слідчого судді ВАКС від 19 квітня 2023 року у справі № 991/2402/23 (зі змінами, внесеними ухвалою від 26 вересня 2023 року у справі № 991/8215/23), з 1200 до 670 прожиткових мінімумів, тобто до 2 229 760 грн. Решту застави в розмірі 991 040 грн захисник просить повернути заставодавцю ОСОБА_107 (т. 35, а.с. 139-141).

Клопотання обґрунтоване тим, що з травня 2025 року ОСОБА_20 сумлінно бере участь у судових засіданнях. Він був відсутній лише на двох, бо перебував на стаціонарному лікуванні через загострення хронічного захворювання. Під час поїздок за кордон обвинувачений брав участь у засіданнях у режимі відеоконференції. Адвокат зазначив, що ОСОБА_20 перебуває в Україні, має тут родину, роботу та центр життєвих інтересів, а як адвокат може працювати лише в Україні. Захисник також наголосив, що обвинувачений активно відстоює свою позицію щодо невинуватості.

Крім того, захисник зазначив, що у вересні 2026 року заставодавець ОСОБА_108 попросив ініціювати зменшення розміру застави через зміну сімейних обставин. Повернута частина застави дасть йому змогу погасити заборгованість за кредитом, узятим на купівлю автомобіля для потреб родини, яка станом на вересень 2026 року становить 987 898,53 грн. Сам заставодавець звернутися з таким клопотанням не може.

1.9.3. 17 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_29 - адвоката ОСОБА_30 про зміну запобіжного заходу. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 25 липня 2022 року у справі № 991/2549/22 (провадження № 1-кс/991/2570/22) щодо ОСОБА_29 обрано тримання під вартою з альтернативою у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (744 300 грн). Адвокат просить зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів, тобто до 266 240 грн, і за потреби покласти на обвинуваченого процесуальні обов`язки (т. 36, а.с. 152-155).

Клопотання обґрунтоване тим, що з часу обрання запобіжного заходу обставини істотно змінилися. Насамперед з 20 червня 2026 року ОСОБА_29 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 у званні молодшого лейтенанта. Захисник також послався на завершення досудового розслідування, тривалу належну процесуальну поведінку обвинуваченого та закінчення строків давності за частиною інкримінованих правопорушень (ч. 2 і 4 ст. 358 КК).

Щодо ризиків захисник зазначив таке: (1) ризик переховування відсутній. Обвинувачений як військовослужбовець перебуває під військовим командуванням і не може самовільно залишити місце служби чи територію держави. Його паспорти для виїзду за кордон здані на зберігання, і з моменту вручення підозри 12 липня 2022 року він не ухилявся від досудового розслідування та суду. Посилання на майновий стан матері обвинуваченого та на його неофіційні доходи адвокат вважає безпідставними; (2) ризику знищення доказів немає, оскільки досудове розслідування завершене, а докази зібрано і відкрито; (3) ризику незаконного впливу на учасників провадження немає, оскільки показання свідків і висновки експертів уже зафіксовано, а обвинувачений не обіймає посад і не має важелів впливу; (4) ризику перешкоджання провадженню іншим чином немає, оскільки провадження перебуває на судовій стадії; (5) ризику вчинення нового кримінального правопорушення немає, оскільки попередня судимість обвинуваченого погашена, і він продовжує правомірну професійну діяльність.

Адвокат зазначив, що обґрунтованість підозри після відкриття матеріалів істотно знизилася. Зокрема, авторство ОСОБА_29 щодо інкримінованих звітів не встановлено, звіти про оцінку землі складав інший оцінювач, доказів його обізнаності зі схемою немає, а рецензії ФДМУ стосуються якості звітів, а не їх підроблення (див. також пп. (c) п. 1.4.8 цієї ухвали).

Захисник також послався на дані про особу обвинуваченого: він має постійне місце проживання в Україні, на його утриманні перебувають мати та малолітня донька, він працює директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 ». На думку адвоката, застава в чинному розмірі є для обвинуваченого непомірною, оскільки основним джерелом його доходу є грошове забезпечення військовослужбовця, і за таких умов фактично перетворюється на приховане тримання під вартою.

1.9.4. 30 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу. Адвокат просить зменшити розмір застави з 12 112 000 грн до 998 400 грн, тобто до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, і повернути заставодавцям 11 113 600 грн пропорційно до внесених ними коштів (т. 37, а.с. 195-201).

Клопотання обґрунтоване тим, що чинний розмір застави у 12 разів перевищує граничну межу, встановлену для особливо тяжких злочинів. При цьому, на думку захисника, з`явилися нові обставини, які суд не розглядав під час постановлення ухвали від 03 березня 2026 року: (1) рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026; (2) присвоєння ОСОБА_16 військового звання майора 04 травня 2026 року; (3) шість закордонних відряджень у квітні-вересні 2026 року, з яких він повернувся вчасно; (4) документи про доходи та майновий стан обвинуваченого; (5) відсутність порушень процесуальних обов`язків.

Щодо ризиків захисник зазначив, що ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя ще в ухвалі від 21 грудня 2023 року визнав мінімальними, а решта ризиків відпали або істотно послабилися: (1) щодо ризику переховування адвокат наголосив, що за час дії запобіжного заходу ОСОБА_16 перебував у 24 закордонних службових відрядженнях і з кожного повернувся у строк. Про кожен виїзд він добровільно й заздалегідь повідомляв детектива, прокурора та суд, хоча такого обов`язку не має. Ознак підготовки до виїзду немає, а як військовослужбовець він ризикує кримінальною відповідальністю за дезертирство. Крім того, обвинувачений не скористався правом на зупинення судового провадження на час військової служби і бере участь у засіданнях; (2) ризик впливу на свідків, на думку захисника, пов`язувався з посадою генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 », яку ОСОБА_16 понад три роки вже не обіймає. Свідків допитано, їхні показання зафіксовано, а будь-яка спроба впливу мала б для обвинуваченого негайні наслідки.

Захисник також послався на дані про особу обвинуваченого: він проходить військову службу з 13 квітня 2023 року, має статус учасника бойових дій і відомчі відзнаки, позитивно характеризується, одружений і має двох малолітніх дочок, які разом із дружиною проживають у м. Києві. Його єдиним доходом є грошове забезпечення військовослужбовця, а на банківських рахунках у нього менше 3 000 грн.

На переконання адвоката, розмір застави визначено, виходячи з розміру інкримінованих збитків, а виключність випадку не обґрунтовано, майновий стан обвинуваченого та його соціальні зв`язки не оцінено, як того вимагає рішення Конституційного Суду України. Застава в межах закону, на думку адвоката, буде для обвинуваченого відчутною і здатна забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків. Він також звернув увагу, що іншим обвинуваченим у цьому провадженні, які перебувають в Україні, розмір застави суттєво зменшено.

Окремо захисник відповів на мотиви ухвали від 03 березня 2026 року. Зокрема, він зазначив, що грошове стягнення від 10 вересня 2025 року пов`язане з неприбуттям обвинуваченого в судове засідання з поважної причини: він перебував у відрядженні до Королівства Швеція на режимному об`єкті, про що суд було повідомлено заздалегідь.

1.9.5. 01 жовтня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_33 про зміну запобіжного заходу. Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 20 липня 2022 року у справі № 991/2535/22 щодо ОСОБА_32 обрано тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 198 480 грн, після внесення якої його звільнено з-під варти. Адвокат просить змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання або зменшити розмір застави (т. 37, а.с. 191-194).

Клопотання обґрунтоване тим, що обов`язки, покладені на обвинуваченого цією ухвалою, надалі не продовжувалися, що, на думку захисника, саме по собі свідчить про відсутність ризиків.

Щодо ризиків, які слідчий суддя визнав доведеними, захисник зазначив таке: (1) ризик переховування відсутній. ОСОБА_109 з`являвся на кожен виклик і не ухилявся від слідства та суду, хоча обшуки й допити щодо нього проводили ще за два роки до повідомлення про підозру. Крім того, 01 вересня 2026 року його призвали на військову службу під час мобілізації, нині він проходить базову загальновійськову підготовку у військовій частині НОМЕР_3 і не може залишити територію України без дозволу командування; (2) ризик впливу на свідків, на думку адвоката, з часом істотно зменшився: з моменту обшуку минуло шість років, а з моменту завершення досудового розслідування - два. Крім того, за формулюванням обвинувачення ОСОБА_32 залучили до вчинення правопорушення невстановлені особи, тож незрозуміло, на кого саме він міг би вплинути, а під час проходження військової підготовки засобами зв`язку він може користуватися лише з дозволу командування; (3) ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином немає, оскільки досудове розслідування завершене два роки тому і всі докази зібрано.

Захисник також зазначив, що заставу внесла цивільна дружина обвинуваченого ОСОБА_110 , яка просить повернути ці кошти або хоча б їх частину, оскільки з моменту внесення минуло понад чотири роки.

1.10. Клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу

1.10.1. 31 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 15 листопада 2022 року у справі № 991/4285/22 (т. 34, а.с. 36-47).

Клопотання обґрунтоване тим, що запобіжний захід обрано за відсутності підозрюваного, тому, на думку захисника, нові обставини для його скасування доводити не потрібно. Адвокат зазначив, що ця ухвала є підставою для затримання й екстрадиції обвинуваченого, а під вартою його можуть тримати протягом усієї екстрадиційної процедури.

На думку захисника, ризик переховування не доведено. Обставини виїзду ОСОБА_14 за кордон, повідомлення ним органу досудового розслідування про своє місцеперебування та вручення йому повісток викладено в п. 1.5.5 цієї ухвали. Додатково захисник зазначив, що 05 вересня 2022 року ОСОБА_14 звернувся по статус біженця до Квестури м. Турин і здав закордонний паспорт поліції Італії, тому станом на 22 вересня 2022 року не міг виїхати з цієї країни. Крім того: (1) 15 грудня 2023 року обвинуваченого затримала поліція м. Турин на виконання європейського ордера на арешт; (2) 18 грудня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_119 (справа № 68/23) звільнив його з-під варти, врахувавши статус додаткового захисту, наданий постановою ІНФОРМАЦІЯ_120 від 28 березня 2023 року; (3) 29 грудня 2023 року той самий суд (справа № 68/2023) встановив, що умов для екстрадиції немає, оскільки обвинуваченому надано статус субсидіарного захисту строком на 5 років; (4) 14 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_119 (справа № 50034) повторно відмовив в екстрадиції; (5) за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_121 від 11 квітня 2025 року, ОСОБА_14 не перебуває в розшуку Інтерполу; (6) адреса обвинуваченого відома органам України щонайменше з 15 грудня 2023 року.

Захисник вважає, що ризику знищення доказів немає, оскільки досудове розслідування завершене, а обвинувальний акт направлено до суду. Ризик впливу на свідків, на думку адвоката, теж не доведено: ОСОБА_14 обвинувачують лише як пособника і не в усіх епізодах, його зв`язок зі свідками не встановлено, а викривальних показань щодо нього немає.

Щодо міжнародного розшуку адвокат зазначив, що однієї постанови недостатньо: особа стає розшукуваною лише тоді, коли запит прийнято до виконання компетентними органами іноземних держав.

1.10.2. 16 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного за відсутності підозрюваного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 19 квітня 2023 року у справі № 991/2432/23 (т. 35, а.с. 142-187).

Клопотання обґрунтоване тим, що закон не розрізняє «застосування» та «обрання» запобіжного заходу, тому, на думку захисника, під час підготовчого судового засідання можна скасувати й запобіжний захід, обраний за відсутності підозрюваного.

На переконання адвоката, ОСОБА_10 не оголошено в міжнародний розшук відповідно до вимог закону, тому обирати йому запобіжний захід за його відсутності не було підстав. Доводи щодо відсутності підстав для винесення постанов від 03 березня 2023 року збігаються з викладеними в частині (ІІ) п. 1.5.2 цієї ухвали. Крім того, захисник вважає, що слідчий суддя: (1) помилково визнав, що особа вважається оголошеною в міжнародний розшук з моменту винесення відповідної постанови, і не врахував, що законодавець відмовився від такого підходу. Захисник послався на позицію ІНФОРМАЦІЯ_15 , за якою для цього також потрібні внесення відомостей до ЄРДР та подальше звернення у визначеному порядку. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_122 від 22 березня 2023 року, ні НАБУ, ні ІНФОРМАЦІЯ_22 не зверталися до нього щодо ОСОБА_10 ; (2) безпідставно послався на неявку обвинуваченого за викликами на 10 та 14 березня 2023 року, оскільки постанову про розшук винесено 03 березня 2023 року, ще до цих дат, а повістки опублікували на вебсайті НАБУ, а не направили в порядку міжнародної правової допомоги; (3) безпідставно відхилив доводи захисту про необхідність викликати обвинуваченого засобами міжнародної правової допомоги.

Щодо ризиків захисник зазначив таке: (1) ризик переховування відсутній, оскільки стороні обвинувачення та суду відома адреса ОСОБА_10 у Великій Британії, він сам ініціював проведення слідчих дій за своєю участю і бере участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції; (2) ризику знищення речей і документів немає, оскільки матеріали кримінального провадження вже зібрано та передано до суду; (3) обвинувачений не здійснював незаконного впливу на учасників провадження: ніхто з них про такий вплив не повідомляв, і за понад 3,5 роки жодних відомостей про це не з`явилося; (4) ОСОБА_10 не перешкоджав розслідуванню, а навпаки сприяв йому, повідомляючи своє місце проживання та ініціюючи слідчі дії; (5) обвинувачений не вчиняв інших кримінальних правопорушень, і за понад 3,5 роки з моменту обрання запобіжного заходу підтверджень цього немає.

Також адвокат просить поновити строк подання клопотання, посилаючись на значний обсяг матеріалів провадження (352 томи), велику кількість допущених слідством порушень, короткий строк, встановлений судом, і велике процесуальне навантаження: за цей строк сторона захисту подала понад 35 процесуальних звернень.

1.11. Клопотання сторони обвинувачення та представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_111 .

1.11.1. 30 червня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора САП ОСОБА_6 від 29 червня 2026 року про передачу АРМА для реалізації піску річкового середньої та дрібної крупності загальною вагою 2 589 200 т, який перебуває на земельних ділянках у межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005 на території Вишеньківської сільської ради (нині - Золочівська сільська рада) Бориспільського району Київської області. Прокурор також просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_19 забезпечити реєстрацію прав управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали суду (т. 23, а.с. 46-52).

Клопотання обґрунтоване тим, що пісок річковий постановами від 05 вересня 2019 року та 30 вересня 2020 року визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді ВАКС від 30 січня 2020 року у справі № 991/671/19 на нього накладено арешт. Прокурор зазначив, що за обвинувальним актом частину обвинувачених обвинувачують у розтраті саме цього піску, який у 2019 році реалізовано на торгах ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за 27 391 405,72 грн. На думку прокурора, пісок відповідає вимогам до речових доказів, які можуть бути передані ІНФОРМАЦІЯ_19 для реалізації, оскільки: (1) це велика партія товару, зберігання якої через громіздкість неможливе без зайвих труднощів; (2) передача не завдасть шкоди кримінальному провадженню; (3) вартість піску перевищує 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, адже за висновком судової товарознавчої експертизи від 28 вересня 2020 року № СЕ-1125-6-1182.20 вона становить 173 378 010,40 грн станом на 04 липня 2019 року.

28 вересня 2026 року прокурор подав клопотання про долучення документів та надання інформації, у якому просить врахувати їх під час вирішення цього клопотання та клопотання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про скасування арешту (т. 37, а.с. 132-156). Прокурор зазначив таке:

(a) щодо вартості активу. Для передачі речового доказу АРМА суд має встановити, що його вартість перевищує 200 прожиткових мінімумів, проте закон не вимагає підтверджувати цю обставину саме новою оцінкою. Прокурор послався на практику ІНФОРМАЦІЯ_123 та ВАКС, за якою вартість активу встановлюється на підставі наявних у матеріалах документів. Висновок експерта від 28 вересня 2020 року, на його думку, зберігає доказове значення, оскільки стосується саме цього піску і враховує його фактичний стан шляхом застосування 30-відсоткової знижки. Крім того, у висновку від 22 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_19 визначило ринкову вартість піску близько 150 грн за тонну, тобто вартість усього масиву становить 388 380 000 грн. За даними відкритих пропозицій продажу річкового піску в м. Києві та Київській області його ціна становить від 220 до 360 грн за тонну. Тож, на думку прокурора, вартість піску явно перевищує встановлений законом поріг;

(b) щодо стану активу. Прокурор визнав, що пісок зберігається на відкритих площах з липня 2007 року, а його верхні шари частково поросли травою та деревами і засмічені. Проте, на його думку, ці обставини вже враховано під час експертизи. Закон не зобов`язує АРМА приводити актив до певного стану перед реалізацією, тож пісок можна реалізувати в тому стані, в якому він перебуває. Пісок не гниє і не втрачає своїх основних фізичних властивостей, його злежаність усувається механічним розпушенням, а рослинність розташована лише на поверхні: за даними сервісу Google Maps 80-90 % масиву вільні від значної рослинності. Дослідження піску у 2020 році коштували близько 100 000 грн, що є неспівставним з вартістю активу;

(c) щодо можливої спеціальної конфіскації. Пісок був предметом кримінального правопорушення, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як третя особа набуло його за ціною, нижчою за ринкову. Питання про наявність підстав для спеціальної конфіскації, на думку прокурора, підлягає вирішенню під час судового розгляду по суті, а реалізація піску з перерахуванням коштів на депозитний рахунок дозволить зберегти вартість активу в грошовій формі до вирішення цього питання.

1.11.2. Представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвокат ОСОБА_60 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту піску та запереченнями проти клопотань прокурора.

(І) 28 липня 2026 року - клопотання про скасування арешту піску річкового, накладеного ухвалою слідчого судді ВАКС від 30 січня 2020 року у справі № 991/671/19 з метою забезпечення збереження речових доказів (т. 23, а.с. 196-199). Представник зазначив, що в цій ухвалі слідчий суддя встановив, що власником піску є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Попередні клопотання товариства про скасування арешту залишено без задоволення, востаннє - ухвалою суду від 08 квітня 2026 року. Тоді суд погодився з прокурором, що пісок має значення речового доказу, який сторона обвинувачення має намір дослідити під час судового розгляду. Проте, звернувшись із клопотанням про передачу піску АРМА для реалізації, прокурор, на думку ОСОБА_40 , сам визнав, що його вибуття не зашкодить кримінальному провадженню, а сліди кримінального правопорушення на ньому відсутні. Отже, законна мета арешту відпала. Представник навів також такі доводи:

(a) повернення майна власнику є пріоритетним способом поводження з речовими доказами, які не містять слідів кримінального правопорушення, а реалізація допустима лише за наявності визначених законом підстав. Натомість прокурор обрав найобтяжливіший для власника спосіб, унаслідок якого майно буде безповоротно втрачено. Такі дії, на думку представника, є свавільними і схожі на помсту товариству;

(b) товариство непричетне до інкримінованих правопорушень і є добросовісним набувачем піску. Кримінальне провадження щодо нього не здійснюється, його службовим особам не повідомлено про підозру. Тож спеціальна конфіскація, конфіскація чи відшкодування шкоди за рахунок цього майна неможливі. Сам ОСОБА_60 придбав товариство лише 22 жовтня 2025 року, тобто через понад п`ять років після накладення арешту;

(c) у разі скасування арешту товариство має намір надати військовій частині НОМЕР_4 благодійну допомогу на суму 5 млн грн оптоволоконними FPV-дронами за договором від 17 березня 2026 року, який уклало з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_124 ». Допомогу буде надано протягом 10 робочих днів після набрання ухвалою законної сили, незалежно від реалізації піску, проте її вартість товариство планує компенсувати за рахунок продажу піску;

(d) сторона обвинувачення не вживає заходів для збереження піску, і його розкрадають. За фактами крадіжок піску, потерпілим від яких є товариство, до ЄРДР внесено відомості в кримінальних провадженнях № 42020111100000096 від 11 вересня 2020 року та № 12021111100001052 від 14 вересня 2021 року. Відсутність вироку, на думку представника, пояснюється тим, що особи правопорушників не встановлено. Крім того, у судовому засіданні 08 квітня 2026 року прокурор пояснив, що пісок нікому не передано на відповідальне зберігання;

(e) пісок з часом заростає рослинністю, перетворюється на звичайний ґрунт і втрачає товарні властивості. На час ухвалення вироку його економічна цінність може дорівнювати нулю, тож арешт, який триває понад шість років, є непропорційним втручанням у право власності і має ознаки експропріації.

(ІІ) 28 липня 2026 року - заперечення проти клопотання прокурора про передачу піску АРМА для реалізації. 21 серпня 2026 року представник подав змінену та доповнену редакцію цих заперечень. У ній він також просить допустити товариство до участі в розгляді клопотання прокурора з можливістю оголосити заперечення, оскільки суд не надав йому такої можливості, вважаючи, що товариство не є учасником розгляду цього питання. На думку ОСОБА_40 , товариство має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, з 30 січня 2020 року, а питання про долю арештованого майна є складовою питання про арешт. Тож товариство має відповідні права підозрюваного, обвинуваченого і має бути вислухане судом. Представник послався в цьому на ухвалу Апеляційної палати ВАКС від 19 квітня 2022 року у справі № 991/8609/21. Крім доводів, викладених у частині (І) цього пункту, представник зазначив таке:

(a) за обвинувальним актом інкримінований службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_19 злочин полягає саме в реалізації піску без дозволу суду. Тож прокурор просить санкціонувати той самий спосіб поводження з майном, який сам вважає злочинним;

(b) прокурор не довів жодної з підстав, за яких рухоме майно може бути передано АРМА для реалізації без згоди власника: майно не псується швидко, доказів втрати ним протягом року 50 % вартості немає, а витрат на його зберігання сторона обвинувачення не несе;

(c) за висновком АРМА від 22 червня 2026 року, складеним за наслідками ідентифікації активу, верхні шари піску заросли рослинністю і містять органічні домішки, нижні - ущільнилися, а вилучити нижній шар без корчування коріння дерев неможливо. АРМА констатувало істотну зміну фізичних і якісних характеристик піску та низький економічний потенціал активу. Крім того, земельні ділянки, на яких розташований пісок, належать ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 », що створює додаткові правові ризики. Тож АРМА дійшло висновку, що можливість ефективного управління активом шляхом його реалізації відсутня. Прокурор, на думку представника, не міг не знати про цей висновок, але не згадав його в клопотанні, поданому через тиждень;

(d) фактично актив не ідентифіковано, оскільки АРМА зазначило, що для визначення його фактичного обсягу та якісних характеристик потрібні додаткові геодезичні, лабораторні й оціночні дослідження, а попередні дослідження не відображають поточного стану піску. Без належної ідентифікації, на думку представника, передача активу на реалізацію неможлива;

(e) реалізація майна, на відміну від арешту, призводить до незворотного припинення права власності, тож для неї закон вимагає значно суворіших підстав. Представник послався на постанови ІНФОРМАЦІЯ_125 від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 і Касаційного кримінального суду від 27 березня 2025 року у справі № 157/1664/22. Прогресуюче знецінення піску, на його думку, створює і ризик відшкодування шкоди з Державного бюджету України.

(ІІІ) 30 вересня 2026 року - заперечення проти клопотання прокурора від 28 вересня 2026 року про долучення документів та надання інформації. Представник зазначив таке:

(a) прокурор не вказав, якій саме з ознак майна, що підлягає спеціальній конфіскації, на його думку, відповідає пісок. Водночас спеціальна конфіскація не застосовується до майна добросовісного набувача. За понад шість років дії арешту сторона обвинувачення жодного разу не ставила під сумнів добросовісність товариства. Пісок товариство придбало за договором від 04 липня 2019 року № 20 на відкритих електронних торгах ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » за ціною, визначеною незалежним оцінювачем. Правомірність цього набуття підтвердили господарські суди трьох інстанцій у справі № 910/15715/19. Представник також послався на постанову ІНФОРМАЦІЯ_123 від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20, за якою публічні торги є найбезпечнішим способом набуття майна;

(b) арешт накладено виключно з метою збереження речових доказів, що підтверджують ухвали слідчих суддів ВАКС від 01 листопада 2024 року у справі № 991/11679/24 і від 26 березня 2025 року у справі № 991/566/25, ухвала суду від 08 квітня 2026 року та лист детектива НАБУ від 02 грудня 2024 року. Тезу про спеціальну конфіскацію прокурор висунув уперше лише через шість років і вісім місяців. На думку представника, позиція прокурора щодо піску змінювалася від необхідності зберігати речовий доказ до відсутності такої необхідності, а згодом - до спеціальної конфіскації, без зміни фактичних обставин. Це, на його переконання, свідчить про процесуальну недобросовісність;

(c) норма про конфіскацію грошового еквівалента майна, на яку посилається прокурор, визначає спосіб виконання вже ухваленого рішення про конфіскацію, коли майно об`єктивно неможливо конфіскувати в натурі. Вона не є підставою для завчасної реалізації майна третьої особи, тим більше що пісок залишається в натурі;

(d) роздруківки з інтернет-сайтів продавців будівельних матеріалів стосуються чистого митого піску, який продають дрібними партіями. Тож вони не співставні з масивом у 2 589 200 т, що понад шість років перебуває на відкритих ділянках, і не можуть підміняти висновок оцінювача та висновок АРМА від 22 червня 2026 року;

(e) арешт триває понад шість років, а посилання на спеціальну конфіскацію лише додатково свідчить про непропорційність втручання в право власності.

У всіх запереченнях представник просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора та скасувати арешт піску. У запереченнях від 30 вересня 2026 року він також просить не враховувати доводи прокурора щодо спеціальної конфіскації.

1.11.3. 04 серпня 2026 року до суду надійшли заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 проти клопотання прокурора від 29 червня 2026 року (т. 26, а.с. 139). Захисник просить відмовити в задоволенні клопотання. У разі ж його задоволення він просить передати пісок АРМА для управління шляхом передачі в управління, а не шляхом реалізації.

На думку захисника, клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав: (a) передачі активу ІНФОРМАЦІЯ_19 має передувати його ідентифікація, за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_19 готує висновок про можливість управління активом. Прокурор направив до ІНФОРМАЦІЯ_19 відповідне звернення 30 квітня 2026 року, проте на момент подання заперечень, майже через три місяці, жодних відомостей про результати ідентифікації не надав. Тож вирішувати питання про передачу піску АРМА, на думку адвоката, передчасно (див. також пп. (a) п. 1.4.1 цієї ухвали); (b) серед обставин, які підлягають доказуванню, є ринкова вартість піску на момент реалізації та його якісні характеристики, від яких залежить віднесення піску до майна, що могло бути реалізоване. Сторона обвинувачення вже провела власні експертизи щодо піску: товарознавчу (висновок від 28 вересня 2020 року) та економічну (висновок від 13 березня 2023 року). Натомість стороні захисту доступу до піску не надала, відмовивши на її клопотання від 31 березня 2025 року. Реалізація піску позбавить захист можливості оглянути його, здійснити заміри та провести власні експертизи, що порушує право на захист і принципи рівності та змагальності сторін; (c) звертаючись із клопотанням, прокурор, на переконання захисника, має на меті саме позбавити сторону захисту цих засобів доказування.

1.12. 25 серпня 2026 року до суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_26 про наявність підстав для розгляду справи в закритому судовому засіданні. Обвинувачений просить врахувати наведені в ній обставини під час вирішення питання про те, у відкритому чи закритому судовому засіданні здійснювати судовий розгляд.

Заява обґрунтована тим, що судовий розгляд у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці досудового розслідування, яка діє доти, доки досудове розслідування не закінчено. Обвинувачений зазначив, що прокурор обґрунтовуватиме обвинувачення відомостями з матеріалів кримінальних проваджень № 42017000000004215 від 17 листопада 2017 року та № 32018100110000013 від 02 лютого 2018 року, з яким об`єднано провадження № 12019000000000087. У першому з них арештували карбамід і передали його частину АРМА для реалізації, у другому - так само зерно сільськогосподарських культур. Сторона обвинувачення збирала докази, зокрема, шляхом ознайомлення з матеріалами цих проваджень та тимчасового доступу до них.

Обвинувачений ОСОБА_26 зазначив, що досудове розслідування в цих провадженнях триває і після надходження обвинувального акта до суду. Це, на його думку, підтверджують лист Одеської обласної прокуратури від 24 грудня 2025 року № 31/1-940ВИХ-25 щодо провадження № 42017000000004215, а також лист відділу поліції № 2 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області від 25 грудня 2025 року № 311138-2025 з витягом з ЄРДР щодо провадження № 32018100110000013.

15 вересня 2026 року обвинувачений подав додаткові пояснення до заяви з актуальними відомостями про стан досудового розслідування в цих провадженнях. Він зазначив, що на його запити від 25 серпня 2026 року: (1) Одеська обласна прокуратура листом від 28 серпня 2026 року № 31/1-1030ВИХ-26 повідомила, що досудове розслідування у провадженні № 42017000000004215 триває; (2) відділ поліції № 2 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області листом від 26 серпня 2026 року № 310889-2026 повідомив, що матеріали провадження № 32018100110000013 перебувають у ІНФОРМАЦІЯ_126 . Ця прокуратура листом від 07 вересня 2026 року № 52-14892ВИХ-26 відмовила обвинуваченому в наданні відомостей про стан досудового розслідування та обсяг матеріалів цього провадження.

На думку обвинуваченого, ці обставини свідчать про те, що досудове розслідування в зазначених провадженнях триває щонайменше станом на кінець серпня 2026 року.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Позиції учасників судового засідання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду

2.1.1. Сторона обвинувачення (1) висловила позицію щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Клопотань щодо складання досудової доповіді щодо обвинувачених не заявила. Судовий розгляд вважала за необхідне проводити за участю обвинувачених, їх захисників, а також потерпілих ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_83 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_127 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (також є цивільним позивачем), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_85 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_84 », ІНФОРМАЦІЯ_2 (також є цивільним позивачем), ПП « ОСОБА_62 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_128 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (також є цивільним позивачем), (2) заперечувала проти задоволення клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів, а також клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 про скасування запобіжного заходу, (3) підтримала клопотання про передачу АРМА для реалізації піску річкового та заперечувала проти задоволення клопотання представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвокат ОСОБА_60 про скасування арешту.

2.1.2. Учасники кримінального провадження з боку сторони захисту висловили консолідовану позицію, вважали за можливе призначити окреслене кримінальне провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні.

Окрім того, сторона захисту у ході проведення підготовчого судового засідання наполягала на задоволенні своїх клопотань та заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення.

ІІІ. Мотиви ВАКС з питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України

3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вирішуючи питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов таких висновків.

3.2. До суду не надійшла угода про визнання винуватості та сторони кримінального провадження не повідомляли про її досягнення.

3.3. Під час розгляду відповідних клопотань сторони захисту суд оцінював наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04 червня 2026 року у їх задоволенні було відмовлено.

Натомість ухвалами ВАКС від:

- (1) 02 жовтня 2026 року було звільнено (a) обвинуваченого ОСОБА_29 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 358 КК України та закрито окреслене кримінальне провадження у цій частині висунутого обвинувачення (пп. 18, п. 1.2. окресленої ухвали); (b) обвинувачену ОСОБА_27 від кримінальної відповідальності на у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України та закрито зазначене кримінальне провадження у цій частині висунутого обвинувачення (пп. 18, п. 1.2. окресленої ухвали);

- (2) 02 листопада 2026 року звільнено обвинуваченого (a) ОСОБА_61 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та закрито окреслене кримінальне провадження у цій частині висунутого обвинувачення (пп. 19, п. 1.2. окресленої ухвали); (b) ОСОБА_26 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України та закрито окреслене кримінальне провадження у цій частині висунутого обвинувачення (пп. 19, п. 1.2. окресленої ухвали).

3.4. Під час розгляду відповідних клопотань сторони захисту суд також оцінював наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору. Ухвалами ВАКС від 04 та 18 серпня 2026 року у їх задоволенні було відмовлено, обвинувальний акт судом оцінено як такий, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

3.5. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України, примітки до ст. 45 КК України окреслене кримінальне провадження підсудне ВАКС.

3.6. Суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 314-1 КПК України, а також позицію сторін кримінального провадження, не вбачає підстав для надання доручення представнику персоналу органу пробації для складання досудових доповідей щодо обвинувачених.

3.7. З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пп. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд уважає, що на підставі обвинувального акта у цьому об`єднаному кримінальному провадженні належить призначити судовий розгляд та з цією метою вирішити питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду.

IV. Мотиви ВАКС з питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду

4.1. Суд уважає, що судовий розгляд цього кримінального провадження належить здійснювати за участі прокурора, обвинувачених, їх захисників, представників потерпілих та цивільних позивачів.

4.2. Вирішуючи питання про те, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд (п. 2 ч. 2 ст. 315 КПК України), колегія суддів оцінила доводи заяви обвинуваченого ОСОБА_26 про наявність підстав для розгляду справи в закритому судовому засіданні (п. 1.12 цієї ухвали) та дійшла таких висновків.

4.2.1. Норми права, якими керується ВАКС

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції України), а гласність і відкритість судового провадження - загальною засадою кримінального провадження (п. 20 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом (ч. 3, 5 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі: (1) якщо обвинуваченим є неповнолітній; (2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; (3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; (4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; (5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Наведений перелік підстав є вичерпним. Використане законодавцем формулювання «лише у разі» свідчить про те, що закритий режим судового засідання є винятком із загального правила про відкритість судового провадження. Відтак підстави для його застосування не підлягають розширювальному тлумаченню і мають бути належним чином обґрунтовані особою, яка ініціює відповідне питання.

Водночас кримінальний процесуальний закон розрізняє закриття судового засідання впродовж усього судового провадження та впродовж його окремої частини. Отже, обмеження гласності має бути співмірним з метою, якої воно покликане досягти. Якщо потреба в захисті охоронюваної законом таємниці стосується лише окремих доказів, ця мета може бути досягнута закриттям судового засідання на час їх дослідження, без обмеження відкритості всього судового розгляду.

4.2.2. Оцінка доводів клопотання обвинуваченого ОСОБА_26 .

Обвинувачений ОСОБА_26 пов`язує необхідність закритого судового розгляду з підставою, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України. На його думку, оскільки досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 42017000000004215 від 17 листопада 2017 року та № 32018100110000013 від 02 лютого 2018 року триває, а сторона обвинувачення обґрунтовуватиме обвинувачення відомостями, отриманими з матеріалів цих проваджень, дослідження таких відомостей у відкритому судовому засіданні призведе до розголошення таємниці досудового розслідування.

Колегія суддів не погоджується з цими доводами з огляду на таке.

По-перше, сам по собі факт, що досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні триває, не свідчить про те, що будь-які відомості, отримані з його матеріалів, становитимуть таємницю досудового розслідування на час судового розгляду цього кримінального провадження. Як зазначає сам обвинувачений, сторона обвинувачення отримала ці відомості шляхом ознайомлення з матеріалами окреслених проваджень та тимчасового доступу до них, тобто в порядку, передбаченому КПК України, і має намір використати їх як докази у цьому кримінальному провадженні. Матеріали, які прокурор має намір використати як докази в суді, підлягають відкриттю стороні захисту (ч. 2, 3 ст. 290 КПК України), а у разі невідкриття суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. 12 ст. 290 КПК України). Отже, відомості, на які посилається обвинувачений, у тій частині, у якій вони можуть бути використані як докази, уже мали стати доступними учасникам цього кримінального провадження.

По-друге, таємниця досудового розслідування є різновидом охоронюваної законом таємниці. Згідно з ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. З огляду на приписи ст. 222 КПК України вирішення питання про те, чи підлягають відомості досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42017000000004215 та № 32018100110000013 подальшому захисту від розголошення і в якому обсязі, належить до повноважень слідчих та прокурорів, які здійснюють досудове розслідування у цих провадженнях і процесуальне керівництво ним. Матеріали, надані суду, не містять відомостей про те, що відповідні органи досудового розслідування чи прокурори повідомляли суд або сторону обвинувачення у цьому кримінальному провадженні про необхідність запобігти розголошенню таких відомостей. Прокурор, який підтримує публічне обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, з клопотанням про здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні також не звертався.

Листи Одеської обласної прокуратури, відділу поліції № 2 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_129 , на які посилається обвинувачений, підтверджують лише те, що досудове розслідування в окреслених провадженнях триває (а щодо провадження № 32018100110000013 - що його матеріали перебувають у прокуратурі). Водночас ці листи не містять відомостей про те, що розголошення конкретних відомостей, які можуть бути досліджені під час судового розгляду цього кримінального провадження, зашкодить досудовому розслідуванню.

По-третє, на стадії підготовчого провадження суд не досліджує докази та не знайомиться з матеріалами кримінального провадження, адже надання суду інших документів, крім обвинувального акта з додатками, до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України). Відтак колегія суддів наразі позбавлена можливості встановити, які саме документи з матеріалів кримінальних проваджень № 42017000000004215 та № 32018100110000013 сторона обвинувачення надасть суду як докази, чи міститимуть вони на момент їх дослідження відомості, які підлягають захисту від розголошення, і чи не стали такі відомості вже загальнодоступними, зокрема через оприлюднені судові рішення.

Аналогічного підходу дотримується ВАКС, зокрема в ухвалах від: (1) 10 лютого 2020 року у справі № 626/1948/17, у якій суд зазначив, що фактичні обставини кримінального провадження не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, а сторона захисту не надала конкретних доказів існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України; (2) 16 вересня 2025 року у справі № 991/5184/25, у якій суд визнав передчасним клопотання сторони захисту про здійснення всього судового розгляду в закритому судовому засіданні, оскільки з матеріалами, що можуть містити охоронювані законом відомості, суд зможе ознайомитися виключно на стадії дослідження документів у порядку ст. 358 КПК України; (3) 04 грудня 2025 року у справі № 991/7274/25, у якій суд відхилив доводи сторони захисту щодо порушення таємниці досудового розслідування, оскільки на стадії підготовчого провадження він позбавлений можливості пересвідчитися, чи є матеріали іншого кримінального провадження частиною матеріалів кримінального провадження, яке перебуває на його розгляді.

По-четверте, навіть якщо під час судового розгляду буде встановлено, що окремі докази містять відомості, які становлять таємницю досудового розслідування в інших кримінальних провадженнях, ця обставина може бути підставою для закриття судового засідання лише на час дослідження таких доказів, а не впродовж усього судового розгляду. Доводи обвинуваченого стосуються лише частини доказів - тих, які можуть бути отримані з матеріалів окреслених проваджень. Тому закриття всього судового розгляду цього кримінального провадження щодо низки обвинувачених у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень було б непропорційним обмеженням засади гласності та відкритості судового провадження.

Такий підхід узгоджується з практикою ВАКС, за якою у разі надходження від детектива чи прокурора в іншому кримінальному провадженні інформації про необхідність запобігти розголошенню відомостей, які становлять таємницю досудового розслідування, суд уповноважений згідно з п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж окремої частини судового провадження (під час дослідження відповідних доказів) (ухвала ВАКС від 02 жовтня 2025 року у справі № 991/4179/25).

Отже, на переконання колегії суддів, обвинувачений ОСОБА_26 не довів наявності підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України, для здійснення всього судового розгляду цього кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Інших обставин, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, суд під час підготовчого судового засідання не встановив. За таких обставин у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_26 слід відмовити, а судовий розгляд цього кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування технічними засобами.

Водночас учасники кримінального провадження не позбавлені права під час судового розгляду, безпосередньо перед дослідженням конкретних доказів, отриманих з матеріалів кримінальних проваджень № 42017000000004215 та № 32018100110000013, звернутися до суду з клопотанням про здійснення судового розгляду в цій частині у закритому судовому засіданні, обґрунтувавши його належним чином, зокрема відомостями від слідчого або прокурора відповідного кримінального провадження про обсяг відомостей, які не підлягають розголошенню.

V. Оцінка ВАКС доводів сторони захисту, наведених у клопотаннях, скаргах та запереченнях проти ухвал слідчих суддів

Під час підготовчого судового засідання сторона захисту та представник потерпілого звернулися до суду з низкою клопотань, скарг і заперечень, викладених у п. 1.4-1.8 цієї ухвали. Колегія суддів дійшла висновку, що розгляд клопотань про витребування документів, тимчасовий доступ до речей і документів та скасування арешту майна слід відкласти до стадії судового розгляду, оцінку доводам, викладеним у скаргах, надати під час судового розгляду, а заперечення проти ухвал слідчих суддів долучити до матеріалів кримінального провадження. Мотиви такого рішення колегія суддів наводить у тій послідовності, у якій відповідні звернення викладено в розділі І цієї ухвали.

5.1. Щодо клопотань сторони захисту про витребування документів

5.1.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується ВАКС

Підготовче судове засідання є самостійною стадією судового провадження, основною метою якої є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Якщо під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд проводить підготовку до судового розгляду (ч. 1 ст. 315 КПК України).

З метою підготовки до судового розгляду суд, зокрема, розглядає клопотання учасників судового провадження про витребування певних речей чи документів (п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України). Водночас розгляд таких клопотань підпорядкований завданню цієї стадії - підготовці до судового розгляду, а тому здійснюється в межах повноважень, якими закон наділяє суд у підготовчому судовому засіданні.

На стадії підготовчого провадження суд не досліджує докази та не оцінює їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку (ч. 1 ст. 94 КПК України). Надання суду інших документів, крім обвинувального акта з додатками, до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України). Суд досліджує докази безпосередньо (ч. 1 ст. 23 КПК України), а обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду після вступних промов сторін, у яких зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини (ч. 1, 2 ст. 349 КПК України).

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження (ч. 1 ст. 93 КПК України). Сторона захисту здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок (ч. 3 ст. 93 КПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Отже, витребування судом речей і документів за клопотанням сторони є засобом сприяння стороні у збиранні доказів, яких вона не може отримати самостійно. Вирішуючи таке клопотання, суд оцінює, яке значення витребувані речі і документи можуть мати для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 91 КПК України). Дати таку оцінку без дослідження доказів, з якими пов`язані доводи клопотання, та без визначення обсягу і порядку їх дослідження неможливо.

Тому, на переконання колегії суддів, клопотання про витребування речей і документів, вирішення яких потребує оцінки доказів, не перешкоджають призначенню судового розгляду і можуть бути розглянуті під час судового розгляду, коли суд не буде обмежений рамками підготовчого провадження та матиме повноваження щодо безпосереднього дослідження доказів. Схожого підходу дотримується ВАКС, зокрема в ухвалі від 24 квітня 2026 року у справі № 991/1755/26, якою суд відклав до стадії судового розгляду клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки воно «за своїм змістом пов`язане з безпосереднім дослідженням доказів, що має здійснюватися судом на стадії судового розгляду».

Застосовуючи наведені положення, колегія суддів поділяє клопотання сторони захисту про витребування документів за їх предметом на такі групи.

5.1.2. Щодо клопотань, які стосуються майна, реалізованого на електронних торгах, його вартості, власників та завданої шкоди

До цієї групи належать клопотання про витребування документів щодо: (1) піску річкового (пп. (a), (b) п. 1.4.1 цієї ухвали); (2) зернових, круп`яних та олійних культур, їх подальшого продажу та страхування (пп. (c)-(e) п. 1.4.1, пп. (d) п. 1.4.4 цієї ухвали); (3) якості, власника та правового режиму карбаміду, у тому числі матеріалів інших кримінальних проваджень, господарських справ і справи про банкрутство ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_55 » (пп. (f) п. 1.4.1, пп. (a)-(f) п. 1.4.2, пп. (b) п. 1.4.5, пп. (b) п. 1.4.8 цієї ухвали); (4) рецензування звітів про оцінку майна, складених ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 », та перетину ОСОБА_29 державного кордону (пп. (a), (c) п. 1.4.8 цієї ухвали).

Доводи цих клопотань зводяться до того, що витребувані документи дадуть змогу встановити кількість, якість і ринкову вартість майна, реалізованого на торгах, коло його власників, факт і розмір завданої шкоди, а також обставини участі окремих обвинувачених в інкримінованих діях. Тобто ці клопотання безпосередньо стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: події кримінального правопорушення, винуватості обвинувачених, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. 1-3 ч. 1 ст. 91 КПК України).

Оцінка того, чи мають витребувані документи значення для встановлення цих обставин, нерозривно пов`язана з оцінкою доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, зокрема висновків судових товарознавчих та економічних експертиз, протоколів випробування, документів про проведення торгів, рішень про визнання осіб потерпілими. Ці докази на стадії підготовчого провадження суду не надавалися і ним не досліджувалися. Так само суд позбавлений можливості встановити, чи не містяться окремі з витребуваних документів серед матеріалів, які сторона обвинувачення надасть суду під час судового розгляду, що могло б зробити їх витребування зайвим.

Крім того, частина клопотань стосується документів, щодо яких стороні захисту вже надано тимчасовий доступ ухвалами слідчих суддів (документи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_26 » і ПП « ОСОБА_62 »), а тому, вирішуючи їх, суд має з`ясувати і причини, з яких надані стороні захисту повноваження не було реалізовано, і можливість отримати ці документи в інший спосіб. Інша частина клопотань стосується значних масивів інформації (матеріалів господарських справ, справи про банкрутство, інших кримінальних проваджень), обсяг і доцільність витребування яких доцільно визначати з урахуванням вступних промов сторін та визначеного судом порядку дослідження доказів (ст. 349 КПК України).

За таких обставин розгляд цих клопотань слід відкласти до стадії судового розгляду.

5.1.3. Щодо клопотань, які стосуються законності процесуальних рішень і дій сторони обвинувачення та допустимості доказів

До цієї групи належать клопотання про витребування: (1) постанов про призначення груп детективів і прокурорів у кримінальних провадженнях, згодом об`єднаних з цим провадженням, та відомостей з ЄРДР щодо цих проваджень (пп. (g) п. 1.4.1, пп. (a) п. 1.4.4 цієї ухвали); (2) висновків експертів, виділених в окреме провадження, та матеріалів кримінального провадження № 52023000000000283 (пп. (h) п. 1.4.1, пп. (g) п. 1.4.2 цієї ухвали); (3) документів, складених ІНФОРМАЦІЯ_130 (пп. (i) п. 1.4.1 цієї ухвали); (4) документів щодо апаратно-програмного комплексу «Маестро» (пп. (j) п. 1.4.1, п. 1.4.7 цієї ухвали); (5) відомостей щодо повноважень прокурора, який повідомив ОСОБА_26 про нову підозру, та про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000018 (пп. (b), (c) п. 1.4.4 цієї ухвали); (6) матеріалів провадження № 1-кс/991/2307/19 та відомостей ДП « ІНФОРМАЦІЯ_67 » щодо нього (пп. (c) п. 1.4.5 цієї ухвали).

Доводи цих клопотань спрямовані на перевірку повноважень осіб, які проводили процесуальні дії, законності отримання окремих доказів (зокрема, доступу до вмісту мобільного телефону ОСОБА_16 , обшуку за місцем проживання ОСОБА_32 ), повноти відкриття матеріалів стороні захисту, а зрештою - на обґрунтування недопустимості доказів сторони обвинувачення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а у разі встановлення очевидної недопустимості доказу - під час судового розгляду (ч. 1, 2 ст. 89 КПК України). Сторони кримінального провадження мають право подавати клопотання про визнання доказів недопустимими під час судового розгляду (ч. 3 ст. 89 КПК України). Тобто кримінальний процесуальний закон відносить питання допустимості доказів до стадії судового розгляду, і вирішується воно стосовно конкретного доказу, який досліджується судом.

Відтак значення витребуваних документів для вирішення питання про допустимість доказів може бути оцінене лише у взаємозв`язку з відповідними доказами, які сторона обвинувачення надасть суду під час судового розгляду. До того ж окремі з окреслених клопотань перетинаються за предметом зі скаргами сторони захисту (п. 1.5 цієї ухвали), оцінку доводам яких суд також надасть під час судового розгляду (п. 5.2 цієї ухвали), а щодо документів, які, за твердженням НАБУ, містять відомості, що становлять державну таємницю (комплекс «Маестро»), - потребують з`ясування і порядку доступу до них з урахуванням режиму секретності.

Окремо колегія суддів зазначає, що у клопотанні адвоката ОСОБА_17 (п. 1.4.7 цієї ухвали), крім витребування документів, ставиться питання про зобов`язання посадових осіб НАБУ надати обвинуваченому ОСОБА_16 можливість ознайомитися з витребуваними матеріалами без оформлення допуску до державної таємниці. Це питання стосується не підготовки до судового розгляду, а порядку доступу сторони захисту до матеріалів, які можуть бути використані як докази, і також має вирішуватися з урахуванням того, чи будуть відповідні відомості предметом дослідження під час судового розгляду.

За таких обставин розгляд цих клопотань також слід відкласти до стадії судового розгляду.

5.1.4. Щодо клопотання про витребування відомостей про ухвали, постановлені слідчими суддями ВАКС

Адвокат ОСОБА_28 просить витребувати з апарату ВАКС відомості про ухвали, постановлені слідчими суддями (суддями) ВАКС у шести кримінальних провадженнях, з метою перевірки відсутності обставин, які виключають участь суддів у розгляді цієї справи (п. 1.4.6 цієї ухвали).

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції (ч. 1 ст. 76 КПК України). За наявності такої підстави суддя зобов`язаний заявити самовідвід, а учасники кримінального провадження мають право заявити відвід (ч. 1, 2 ст. 80 КПК України). Відтак обов`язок перевірити наявність обставин, які виключають участь у розгляді справи, покладається насамперед на суддів, які входять до складу колегії.

Відомості, про витребування яких просить захисник, не є доказами у розумінні ч. 1 ст. 84 КПК України і не стосуються обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а тому їх витребування не є необхідною умовою підготовки до судового розгляду. Крім того, захисник не навів конкретних даних, які б свідчили про участь когось із членів колегії суддів у досудовому розслідуванні окреслених кримінальних проваджень, обмежившись припущенням про «високу ймовірність» такої участі.

Відкладення розгляду цього клопотання не обмежує права сторони захисту на заявлення відводу: якщо підстава для відводу стане відома після початку судового розгляду, закон допускає подання відповідної заяви і на цій стадії (ч. 4 ст. 80 КПК України). З огляду на це колегія суддів не вбачає підстав для вирішення цього клопотання на стадії підготовчого провадження і вважає за можливе відкласти його розгляд до стадії судового розгляду.

5.1.5. Щодо клопотань адвоката ОСОБА_19 про витребування технічних записів судових засідань

11 та 16 вересня 2026 року адвокат ОСОБА_19 відкликала клопотання про витребування технічних записів судових засідань, зазначені в п. 1.4.3 цієї ухвали, повідомивши, що потреби в їх розгляді немає. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а суд вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами (ч. 1, 3 ст. 26 КПК України). Відтак ці клопотання не є предметом розгляду суду.

5.2. Щодо доводів, які викладені у скаргах сторони захисту

5.2.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується ВАКС

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, інші, ніж передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314-316 КПК України (ч. 2 ст. 303 КПК України).

Положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених ст. 314-316 КПК України. На це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду», а також пряме відсилання до правил ст. 314-316 КПК України. Такий висновок викладено в постанові ККС ВС від 02 червня 2020 року у справі № 369/9525/17 (з посиланням на постанову ККС ВС від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17), і його послідовно застосовує ВАКС, зокрема в ухвалі від 07 вересня 2023 року у справі № 501/2173/23.

Отже, доводи скарг, поданих у підготовчому судовому засіданні, підлягають оцінці на цій стадії лише в тій мірі, у якій вони впливають на прийняття рішень, передбачених ст. 314-316 КПК України. Якщо ж доводи скарги зводяться до незаконності отримання доказів, їх недопустимості чи відсутності окремих ознак інкримінованих правопорушень, їх перевірка потребує дослідження процесуальних документів і доказів, що можливо лише під час судового розгляду.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_15 в ухвалі від 07 липня 2025 року у справі № 991/4649/25 дійшов висновку, що скарги та заперечення сторони захисту підлягають долученню до матеріалів кримінального провадження, а викладені в них доводи - перевірці в ході судового розгляду, оскільки потребують аналізу законності низки взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень, дослідження процесуальних документів та відповідних доказів, «що має бути здійснено під час судового розгляду».

Застосовуючи наведені положення, колегія суддів зазначає таке.

5.2.2. Щодо скарг, у яких порушується питання законності отримання доказів

Скарги адвоката ОСОБА_21 (пп. (a)-(i) п. 1.5.1 цієї ухвали), скарги адвоката ОСОБА_12 на постанови детективів про відмову в ознайомленні з матеріалами та на постанову про виділення матеріалів в окреме провадження (частини (І) та (IV) п. 1.5.2 цієї ухвали), а також скарга адвоката ОСОБА_17 (п. 1.5.6 цієї ухвали) стосуються законності проведення слідчих (розшукових) дій, отримання документів, що містять банківську таємницю, розсекречення результатів НСРД, повноти досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту.

У цих скаргах сторона захисту прямо або опосередковано ставить питання про недопустимість доказів, отриманих унаслідок оскаржуваних дій і рішень, а адвокат ОСОБА_17 прямо просить врахувати викладені обставини, коли суд досліджуватиме зміст мобільного телефону ОСОБА_16 та похідні від нього докази. Відтак доводи цих скарг підлягають врахуванню під час судового розгляду при оцінці кожного доказу з точки зору його належності, допустимості та достовірності (ст. 89, 94 КПК України). Їх розгляд на стадії підготовчого провадження вимагав би передчасної оцінки доказів, які суду ще не надавалися.

Щодо скарг на відмову в ознайомленні з матеріалами та на виділення матеріалів в окреме провадження колегія суддів додатково зазначає, що наслідки невідкриття матеріалів стороні захисту кримінальний процесуальний закон пов`язує саме з вирішенням питання про допуск відомостей, що містяться в них, як доказів (ч. 12 ст. 290 КПК України), тобто з питанням, яке вирішується під час судового розгляду. Крім того, ці доводи пов`язані з клопотаннями про витребування матеріалів кримінального провадження № 52023000000000283 та тимчасовий доступ до них (п. 5.1.3, 5.5 цієї ухвали), а тому підлягають оцінці у сукупності з ними.

5.2.3. Щодо скарг на оголошення обвинувачених у розшук та вручення повідомлень про підозру

Скарги адвоката ОСОБА_12 щодо оголошення ОСОБА_10 в розшук і міжнародний розшук та вручення йому повідомлень про підозру (частини (ІІ), (ІІІ) п. 1.5.2 цієї ухвали), а також скарги адвоката ОСОБА_15 на постанови про оголошення ОСОБА_14 в розшук та міжнародний розшук (п. 1.5.5 цієї ухвали) ґрунтуються на доводах про те, що місцезнаходження обвинувачених було відоме стороні обвинувачення, а заходи для їх виклику та вручення процесуальних документів не відповідали вимогам закону.

Перевірка цих доводів потребує дослідження значного обсягу процесуальних документів і доказів: постанов про оголошення в розшук, повісток про виклик, документів про вручення повідомлень про підозру, листування сторони захисту з органом досудового розслідування, відомостей про перетин державного кордону та місце проживання обвинувачених за кордоном. Ці матеріали суду на стадії підготовчого провадження не надавалися (ч. 4 ст. 291 КПК України). Крім того, адвокат ОСОБА_15 сам просить врахувати доводи скарг, зокрема, під час дослідження доказів, отриманих унаслідок оскаржуваних рішень, з огляду на їх недопустимість.

Колегія суддів також враховує, що доводи цих скарг пов`язані з доводами заперечення проти ухвали слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_10 (п. 1.6.3 цієї ухвали), а тому підлягають оцінці у сукупності з ними.

5.2.4. Щодо скарг на рішення про визнання осіб потерпілими

Адвокат ОСОБА_21 (пп. (j) п. 1.5.1 цієї ухвали) та адвокат ОСОБА_12 (частина (V) п. 1.5.2 цієї ухвали) оскаржують рішення та дії детективів щодо визнання потерпілими ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_51 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_103 » і просять не визначати цих осіб та їхніх представників учасниками судового розгляду.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Отже, вирішення питання про те, чи завдано зазначеним особам шкоди інкримінованими діяннями, нерозривно пов`язане з обставинами, які підлягають доказуванню: подією кримінального правопорушення, видом і розміром завданої шкоди, причинним зв`язком між діяннями обвинувачених і наслідками. Розмір шкоди є також кваліфікуючою ознакою інкримінованих правопорушень, на що звертає увагу і сама сторона захисту.

Доводи скарг про невідповідність заявлених обсягів зерна обсягам, описаним в обвинувальному акті, про відсутність правовстановлювальних документів на карбамід, про неповернення зерна елеваторами ще до його реалізації та про походження карбаміду з газу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_52 » є, по суті, запереченнями проти обвинувачення в частині завданої шкоди. Їх оцінка на стадії підготовчого провадження означала б вирішення питань, які є предметом судового розгляду. Подібний висновок зробив ВАКС в ухвалі від 10 лютого 2025 року у справі № 991/6364/24, зазначивши, що питання відсутності в матеріалах кримінального провадження належного підтвердження спричинення потерпілому матеріальних збитків є предметом судового розгляду та наявності складу злочину в цілому, а отже, не може вирішуватися на підготовчому судовому засіданні.

Адвокат ОСОБА_12 наголошує, що не просить суд на цій стадії встановлювати належність майна чи оцінювати докази, а ставить лише питання про склад учасників судового розгляду. Однак без такої оцінки неможливо дійти висновку про відсутність у зазначених осіб статусу потерпілого. З огляду на це до надання оцінки доводам цих скарг під час судового розгляду зазначені особи та їхні представники беруть участь у судовому розгляді в тому процесуальному статусі, якого вони набули під час досудового розслідування (п. 4.1 цієї ухвали).

5.2.5. Щодо скарги на бездіяльність прокурора щодо недодання до обвинувального акта цивільного позову ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 »

Адвокат ОСОБА_78 просив визнати протиправною бездіяльність прокурора, який не додав до обвинувального акта цивільний позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 », і зобов`язати прокурора додати цей позов (п. 1.5.4 цієї ухвали).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування. Водночас, за повідомленням САП, постановою детектива від 23 червня 2023 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 » відмовлено у визнанні потерпілим. Право пред`явити цивільний позов у кримінальному провадженні має особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди (ч. 1 ст. 128 КПК України). Отже, з`ясування того, чи є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 » цивільним позивачем у цьому кримінальному провадженні, потребує дослідження відповідних процесуальних документів, які суду не надавалися.

Відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України суд уже оцінив, відмовивши в задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору (п. 3.4 цієї ухвали), а тому доводи цієї скарги не впливають на прийняття рішень, передбачених ст. 314-316 КПК України. Водночас ці доводи безпосередньо пов`язані з клопотанням захисника про витребування оригіналу цивільного позову (пп. (a) п. 1.4.5 цієї ухвали) та клопотанням про скасування арешту земельної ділянки ОСОБА_32 , накладеного з метою забезпечення цього позову (п. 1.7.2 цієї ухвали), розгляд яких відкладено до стадії судового розгляду. Тому оцінку доводам цієї скарги доцільно надати у сукупності з вирішенням зазначених клопотань.

5.2.6. Щодо скарги про порушення НАБУ презумпції невинуватості ОСОБА_10 .

Адвокат ОСОБА_11 просить встановити порушення презумпції невинуватості ОСОБА_10 у випуску проєкту « ІНФОРМАЦІЯ_104 » від 27 жовтня 2023 року та звернути на нього увагу директора НАБУ (п. 1.5.3 цієї ухвали).

Доводи цієї скарги не впливають на прийняття рішень, передбачених ст. 314-316 КПК України. Для їх оцінки суду необхідно дослідити зміст випуску, контекст висловлювань детектива, які, за твердженням самого захисника, не містять імені ОСОБА_10 , та обставини, за яких глядач міг ототожнити згаданого у випуску «організатора» з обвинуваченим. Така оцінка потребує дослідження доказів. Крім того, суд, який розглядатиме обвинувачення по суті, має забезпечити, щоб оцінка цих доводів не набула характеру попереднього висновку щодо обставин, які є предметом судового розгляду. Відтак оцінку доводам цієї скарги колегія суддів надасть під час судового розгляду.

5.2.7. Висновки щодо скарг сторони захисту

Узагальнюючи, колегія суддів акцентує увагу на тому, що жодна зі скарг сторони захисту не містить доводів, які б перешкоджали призначенню судового розгляду. Натомість кожна з них потребує дослідження процесуальних документів і доказів, яке можливе лише під час судового розгляду. Тому оцінку доводам, викладеним у скаргах сторони захисту, суд надасть під час судового розгляду.

5.3. Щодо заперечень сторони захисту проти ухвал слідчих суддів

Інші ухвали слідчого судді, ніж передбачені ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягають, і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).

Як зазначив ККС ВС у постанові від 17 серпня 2026 року у справі № 642/613/25, Конституційний Суд України в рішенні від 15 липня 2026 року № 6-р(ІІ)/2026 виснував, що заперечення проти ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, є обов`язковими для розгляду і врахування судом, а праву особи на подання таких заперечень кореспондує обов`язок суду належним чином їх розглянути, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права. Водночас суд після отримання таких заперечень має їх розглянути під час підготовчого провадження або під час судового розгляду, залежно від характеру поставленого питання, і прийняти вмотивоване рішення (постанова ККС ВС від 06 червня 2023 року у справі № 489/6721/21, на яку послався ККС ВС у постанові від 17 серпня 2026 року у справі № 642/613/25).

Заперечення, подані стороною захисту, стосуються: (1) ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року про надання дозволу на обшук (п. 1.6.1 цієї ухвали); (2) ухвал слідчих суддів ВАКС від 28 вересня 2022 року та 16 березня 2023 року про надання тимчасового доступу до матеріалів інших кримінальних проваджень (п. 1.6.2 цієї ухвали); (3) ухвали слідчого судді ВАКС від 12 травня 2023 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_10 (п. 1.6.3 цієї ухвали).

За характером поставлених питань доводи заперечень проти ухвал про обшук і тимчасовий доступ спрямовані на визнання недопустимими доказів, отриманих на підставі цих ухвал, і похідних від них доказів. Обвинувачений ОСОБА_96 просить визнати обшук незаконним, а адвокат ОСОБА_19 прямо просить урахувати її доводи під час розгляду клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими. Оцінка таких доводів можлива лише у взаємозв`язку з дослідженням відповідних доказів, тобто під час судового розгляду (ст. 89 КПК України).

Доводи заперечення проти ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_10 пов`язані з доводами скарг щодо оголошення його в розшук і вручення повідомлень про підозру (частини (ІІ), (ІІІ) п. 1.5.2 цієї ухвали), оцінку яким суд надасть під час судового розгляду, а сам захисник просить врахувати їх під час ухвалення кінцевого рішення. Питання про витребування матеріалів справи № 991/3344/23, порушене в цьому запереченні, суд вирішить разом з оцінкою його доводів.

За таких обставин заперечення сторони захисту проти ухвал слідчих суддів слід долучити до матеріалів кримінального провадження, а оцінку викладеним у них доводам надати під час судового розгляду.

5.4. Щодо клопотань про скасування арешту майна

5.4.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується ВАКС

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України). Арешт майна допускається з метою забезпечення: (a) збереження речових доказів; (b) спеціальної конфіскації; (c) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; (d) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України). Крім того, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження (ч. 3 ст. 315 КПК України). Тобто закон наділяє суд таким правом, проте не зобов`язує вирішувати відповідні клопотання саме на стадії підготовчого провадження. Під час судового провадження заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються згідно з положеннями розділу ІІ КПК України з урахуванням особливостей судового провадження (ч. 1 ст. 333 КПК України).

Обидві підстави скасування арешту - як необґрунтованість його накладення, так і відсутність потреби в подальшому його застосуванні - потребують дослідження обставин обґрунтованості такого обмеження, оцінки відповідних доказів та перевірки їх актуальності на момент вирішення питання. Як зазначив ІНФОРМАЦІЯ_15 в ухвалі від 23 лютого 2026 року у справі № 991/10075/25, така оцінка може бути надана виключно на підставі безпосереднього дослідження доказів, що під час підготовчого провадження не допускається, а розгляд цього питання на стадії підготовчого засідання фактично вимагає передчасної оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду на цій стадії.

5.4.2. Оцінка доводів клопотань про скасування арешту майна

Доводи кожного з клопотань про скасування арешту майна нерозривно пов`язані з обставинами, які підлягають доказуванню, або з доводами інших звернень сторони захисту, оцінку яким суд надасть під час судового розгляду, а саме:

(1) клопотання представника потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_106 - адвоката ОСОБА_38 про скасування арешту коштів у сумі 30 808 591,73 грн (п. 1.7.1 цієї ухвали) ґрунтується на доводах про те, що ці кошти належать потерпілому, не є речовим доказом і становлять ту мінімальну суму, яку громада отримала внаслідок продажу піску за заниженою ціною. Ці доводи потребують дослідження доказів щодо походження коштів, їх зв`язку з предметом інкримінованого правопорушення та розміру завданої шкоди, а також матеріалів справи № 991/10060/23, про витребування яких просить сам представник потерпілого;

(2) клопотання адвоката ОСОБА_33 про скасування арешту земельної ділянки ОСОБА_32 (п. 1.7.2 цієї ухвали) ґрунтується на тому, що відпала мета забезпечення цивільного позову ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_53 ». Це питання пов`язане з клопотанням про витребування оригіналу цього позову (пп. (a) п. 1.4.5 цієї ухвали) та скаргою на бездіяльність прокурора (п. 1.5.4 цієї ухвали), а тому підлягає вирішенню у сукупності з ними (п. 5.2.5 цієї ухвали);

(3) клопотання адвоката ОСОБА_11 про скасування арешту коштів і цінних паперів ОСОБА_10 в іноземних банках (п. 1.7.3 цієї ухвали) ґрунтується на доводах про недоведеність належності цього майна обвинуваченому та про неналежність відомостей ІНФОРМАЦІЯ_97 , на підставі яких накладено арешт. Ці доводи пов`язані з клопотанням про витребування документів ІНФОРМАЦІЯ_97 (пп. (i) п. 1.4.1 цієї ухвали) і потребують дослідження доказів, а також матеріалів справи № 991/1990/23, про витребування яких просить захисник;

(4) клопотання обвинуваченого ОСОБА_36 про скасування арешту блокнота та аркуша з роздруківкою картки доступу (п. 1.7.4 цієї ухвали) ґрунтується, зокрема, на доводах про проведення обшуку без ухвали слідчого судді, які є предметом заперечення обвинуваченого проти ухвали слідчого судді від 20 вересня 2022 року (п. 1.6.1 цієї ухвали), оцінку якому суд надасть під час судового розгляду. Крім того, вирішення питання про подальшу потребу в арешті цих речей залежить від того, чи мають вони значення речових доказів, що може бути з`ясовано лише під час дослідження доказів;

(5) клопотання адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту майна ОСОБА_10 , накладеного ухвалою слідчого судді ВАКС від 12 січня 2023 року (пп. (a) п. 1.7.5 цієї ухвали), ґрунтується на доводах про складення повідомлення про підозру від 29 грудня 2022 року неуповноваженими особами, які також є предметом заперечення проти ухвали слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування (п. 1.6.3 цієї ухвали), а також на існуванні паралельних арештів того самого майна. Для вирішення цього питання суду необхідно дослідити обидві ухвали про арешт, підстави і мету кожного з арештів та відомості про належність корпоративних прав;

(6) клопотання адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту майна ОСОБА_104 (пп. (b) п. 1.7.5 цієї ухвали) ґрунтується на доводах про те, що це майно не відповідає ознакам майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, і що відсутні докази отримання ОСОБА_104 коштів від ОСОБА_10 . Ці доводи стосуються обставин, які підлягають доказуванню (п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК України), і не можуть бути оцінені без дослідження доказів.

Колегія суддів усвідомлює, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження і не може розглядатися як безстрокове обмеження права власності. Відкладення розгляду цих клопотань не означає відмови в їх розгляді: суд розгляне їх під час судового розгляду після дослідження доказів, з якими пов`язані доводи клопотань, з дотриманням засади розумності строків (п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України). Учасники судового провадження також не позбавлені можливості ініціювати такий порядок дослідження доказів, за якого відповідні докази будуть досліджені першочергово.

За таких обставин розгляд клопотань про скасування арешту майна слід відкласти до стадії судового розгляду.

5.5. Щодо клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів

Тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження і здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду (п. 5 ч. 2 ст. 131, ч. 2 ст. 159 КПК України). Суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи, зокрема, самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Щодо речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, сторона має також довести можливість використання як доказів відомостей, що містяться в них, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за їх допомогою (п. 2 ч. 5, ч. 6 ст. 163 КПК України). Крім того, суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду (ч. 5 ст. 132 КПК України).

Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів під час судового провадження суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо суд прийняв рішення про надання доступу, він відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами (ч. 2 ст. 333 КПК України).

Отже, оцінка того, чи мають речі і документи суттєве значення «в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження», передбачає, що суду відомі ці інші речі і документи, тобто докази, які досліджуються під час судового розгляду. На стадії підготовчого провадження такої можливості суд не має (ч. 4 ст. 291 КПК України).

Клопотання адвоката ОСОБА_11 (п. 1.8.1 цієї ухвали) стосується тимчасового доступу до всіх матеріалів, виділених в окреме кримінальне провадження № 52023000000000283, з можливістю вилучення оригіналів, у тому числі носіїв інформації з результатами НСРД. Предмет цього клопотання збігається з предметом клопотань про витребування матеріалів цього провадження (пп. (h) п. 1.4.1, пп. (g) п. 1.4.2 цієї ухвали) та скарги на постанову про виділення матеріалів (пп. (o) п. 1.5.2 цієї ухвали). Для вирішення питання про суттєве значення цих матеріалів, обсяг доступу і можливість вилучення оригіналів, а також про те, чи містять вони охоронювану законом таємницю, суду необхідно співставити їх з доказами, на яких ґрунтується обвинувачення. Крім того, захисник просить відкласти судовий розгляд на час виконання ухвали, що відповідно до ч. 2 ст. 333 КПК України є наслідком задоволення такого клопотання саме під час судового розгляду.

Клопотання адвоката ОСОБА_19 (п. 1.8.2 цієї ухвали) стосується тимчасового доступу до відомостей ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » про всі випадки прийняття заявок на реалізацію арештованого майна без звіту про оцінку за період з 01 листопада 2017 року по 01 травня 2025 року. Захисниця обґрунтовує його потребою спростувати доводи обвинувачення щодо умислу ОСОБА_16 та його ролі в прийнятті рішень. Отже, значення запитуваних відомостей може бути оцінене лише після дослідження доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує умисел обвинуваченого. На цій же стадії суд оцінить і співмірність значного часового проміжку та обсягу запитуваної інформації з потребами судового розгляду.

Аналогічного підходу дотримується ВАКС, зокрема в ухвалі від 24 квітня 2026 року у справі № 991/1755/26, якою розгляд клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів відкладено до стадії судового розгляду з огляду на те, що воно за своїм змістом пов`язане з безпосереднім дослідженням доказів.

За таких обставин розгляд клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів слід відкласти до стадії судового розгляду.

5.6. Загальні висновки ВАКС

Узагальнюючи, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відкладення до стадії судового розгляду розгляду клопотань про витребування документів, тимчасовий доступ до речей і документів та скасування арешту майна, а також надання оцінки доводам скарг і заперечень проти ухвал слідчих суддів під час судового розгляду зумовлені не їх необґрунтованістю, а тим, що їх вирішення потребує дослідження доказів, яке на стадії підготовчого провадження не допускається. Жодне з цих звернень не перешкоджає призначенню судового розгляду.

Таке рішення не обмежує прав учасників судового провадження, адже суд розгляне ці клопотання, скарги та заперечення під час судового розгляду, коли не буде обмежений рамками підготовчого провадження та матиме повноваження щодо безпосереднього дослідження доказів. Колегія суддів вирішуватиме їх з урахуванням вступних промов сторін, визначеного обсягу і порядку дослідження доказів (ст. 349 КПК України), а за потреби - до дослідження тих доказів, з якими пов`язані доводи відповідних звернень.

Водночас учасники судового провадження не позбавлені можливості під час судового розгляду уточнити свої клопотання з урахуванням доказів, які будуть надані суду, або звернутися з новими клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

VI. Оцінка ВАКС доводів клопотань сторони захисту про зміну та скасування запобіжних заходів

6.1. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_28 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_26 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_26 - адвоката ОСОБА_28 (п. 1.9.1 цієї ухвали), надані ним матеріали, зокрема ухвали слідчих суддів ВАКС, якими до ОСОБА_26 застосовувався та змінювався запобіжний захід, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

6.1.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, та його захисника подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Як передбачено ч. 4 ст. 201 КПК України, суд розглядає таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч. 1 цієї статті суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

Враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_26 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

Водночас, розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд не переглядає раніше постановлене рішення слідчого судді по суті, а з`ясовує, чи існують встановлені ним ризики на момент розгляду клопотання, та чи виникли після постановлення попередньої ухвали нові обставини, які свідчать про їх зменшення або про зміну інших обставин, урахованих під час визначення розміру застави (ст. 178, ч. 4 ст. 182 КПК України). Такого ж підходу послідовно дотримувалися слідчі судді ВАКС під час розгляду попередніх клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_26 (ухвали від 07 лютого 2023 року, 11 жовтня 2023 року та 07 серпня 2024 року), на нього посилається і сам захисник, наводячи ухвалу слідчого судді ВАКС від 17 листопада 2020 року у справі № 991/9370/20. Аналогічно ч. 5 ст. 201 КПК України пов`язує повторний розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу із зазначенням у ньому нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

6.1.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 18 липня 2022 року у справі № 991/2448/22 (провадження № 1-кс/991/2468/22) до підозрюваного ОСОБА_26 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 вересня 2022 року з визначенням застави у розмірі 2 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому вимірі становило 4 962 000 грн, та покладенням у разі її внесення обов`язків, передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя дійшов висновку про наявність усіх ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а визначення застави у розмірі, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мотивував виключністю цього випадку, зокрема з огляду на корупційний характер інкримінованих правопорушень, вчинених, за версією сторони обвинувачення, державним службовцем - начальником ІНФОРМАЦІЯ_19 . Ухвалою АП ВАКС від 02 серпня 2022 року (провадження № 11-сс/991/212/22) ухвалу слідчого судді залишено без змін.

05 серпня 2022 року заставу у визначеному розмірі внесено заставодавцем ОСОБА_112 , після чого ОСОБА_26 звільнено з-під варти.

Строк дії покладених на ОСОБА_26 обов`язків сплив 12 вересня 2022 року і надалі не продовжувався. На дату проведення судового засідання обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого ОСОБА_26 не покладено.

Ухвалами слідчих суддів ВАКС розмір застави за клопотаннями сторони захисту тричі зменшувався, а саме ухвалами від: (1) 07 лютого 2023 року у справі № 991/910/23 - до 1 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 3 757 600 грн; (2) 11 жовтня 2023 року у справі № 991/8655/23 - до 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 2 147 200 грн, із поверненням заставодавцю 1 610 400 грн; (3) 07 серпня 2024 року у справі № 991/6428/24 - до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 1 514 000 грн, із поверненням заставодавцю 633 200 грн.

Постановляючи ухвалу від 07 серпня 2024 року, слідчий суддя ВАКС: (1) констатував продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та/або суду і незаконного впливу на свідків, які у сукупності з тяжкістю покарання, що може загрожувати, та роллю ОСОБА_26 у вчиненні інкримінованих правопорушень вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, більш жорсткого, ніж особисте зобов`язання чи порука; (2) дійшов висновку, що у цій справі має місце виключний випадок для визначення застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (3) відмовив у заміні застави особистим зобов`язанням, про що тоді також просила сторона захисту, зменшивши лише розмір застави.

При цьому слідчий суддя врахував, зокрема, призов ОСОБА_26 на військову службу за мобілізацією та проходження ним військової служби з 08 липня 2024 року, рішення ІНФОРМАЦІЯ_131 від 23 травня 2024 року про стягнення з ОСОБА_26 на користь АТ « ІНФОРМАЦІЯ_118 » заборгованості у розмірі 104 724,22 грн, арешт належного йому нерухомого майна, зберігання його паспорта громадянина України для виїзду за кордон у ІНФОРМАЦІЯ_132 , інвалідність батька обвинуваченого, внесення застави третьою особою, звернення заставодавця з проханням повернути частину коштів, а також його належну процесуальну поведінку.

01 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, щодо, зокрема, ОСОБА_26 був скерований до ІНФОРМАЦІЯ_15 та цього ж дня отриманий судом. Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 02 листопада 2026 року ОСОБА_26 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності (пп. 19 п. 1.2 цієї ухвали). Наразі ОСОБА_26 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (у редакції, чинній до 02 квітня 2022 року) КК України.

Крім того, 21 грудня 2022 року ОСОБА_26 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в іншому кримінальному провадженні № 62019000000001257 від 08 серпня 2019 року, обвинувальний акт у якому наразі перебуває на розгляді ІНФОРМАЦІЯ_15 . У межах того провадження до ОСОБА_26 також застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Як зазначала сторона захисту у клопотанні, розглянутому слідчим суддею ВАКС 11 жовтня 2023 року, такий запобіжний захід застосовано 24 березня 2023 року у розмірі 1 476 200 грн, а за твердженням захисника, наразі розмір застави в тому провадженні становить 908 400 грн.

Наразі ОСОБА_26 проходить військову службу на посаді старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_133 .

6.1.3. Щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_28 про зміну запобіжного заходу, колегія суддів повинна оцінити існування ризиків, констатованих в ухвалі слідчого судді ВАКС від 07 серпня 2024 року, на час розгляду клопотання, позаяк метою застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_26 є запобігання цим ризикам.

6.1.4. Щодо ризику переховуватись від суду

Ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з тяжкістю злочинів та розміром покарання, яке загрожує у разі засудження за їх вчинення, особою обвинуваченого, місцем проживання, родом його занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

У клопотанні адвокат ОСОБА_28 наголошував на (1) тривалій належній процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_26 , (2) поодиноких виїздах обвинуваченого за кордон, останній з яких відбувся у 2019 році, та обмеженні виїзду з України в умовах воєнного стану, (3) добровільній передачі обвинуваченим паспорта для виїзду за кордон на зберігання та спливі строку його дії 06 травня 2026 року, (4) проходженні обвинуваченим військової служби, (5) відсутності в нього значних фінансових активів, що, на його переконання, свідчить про відсутність раніше встановленого судом ризику.

Колегія суддів з такими доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_26 - адвоката ОСОБА_28 не погоджується з огляду на таке.

ОСОБА_26 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Згідно з класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, цей злочин належить до особливо тяжких. Також суд враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. 191 (у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем) та ст. 364 КК України, приміткою до ст. 45 КК України віднесені до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

На переконання колегії суддів, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Звільнення ОСОБА_26 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, цього висновку не змінює, оскільки обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з яким насамперед пов`язувався ризик переховування, залишилося незмінним.

Доводи захисника про те, що в іншому кримінальному провадженні № 62019000000001257 до ОСОБА_26 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, колегія суддів не вважає підставою для зміни запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні з огляду на таке.

Запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання ризикам саме в тому кримінальному провадженні, в якому його обрано (ч. 1 ст. 177 КПК України). Застава звертається в дохід держави у разі, якщо обвинувачений не з`явився за викликом без поважних причин чи порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки (ч. 8 ст. 182 КПК України). Тобто застава, внесена в межах кримінального провадження № 62019000000001257, забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_26 лише в тому провадженні і може бути звернена в дохід держави лише в разі порушення ним обов`язків у тому провадженні. Відтак вона не стримує обвинуваченого від порушення процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні і не може підмінити застосований у ньому запобіжний захід.

На цьому наголосив і слідчий суддя ВАКС в ухвалі від 07 серпня 2024 року, відхиляючи аналогічний довід сторони захисту: кожне з кримінальних проваджень повинно розглядатися незалежно, а судові рішення щодо запобіжних заходів мають ґрунтуватися на конкретних обставинах та доказах, представлених у межах того кримінального провадження, в якому розглядається клопотання. Сторона захисту не навела обставин, які б свідчили про зміну цього підходу.

Крім того, застосування до ОСОБА_26 запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні не є новою обставиною: на неї сторона захисту посилалася ще у клопотаннях, розглянутих слідчими суддями ВАКС 11 жовтня 2023 року та 07 серпня 2024 року.

Доводи захисника про неможливість виїзду обвинуваченого за кордон в умовах воєнного стану та передачу ним паспорта для виїзду за кордон на зберігання не є новими. Ці обставини оцінювалися слідчими суддями ВАКС під час розгляду попередніх клопотань сторони захисту, зокрема в ухвалі від 07 лютого 2023 року (заборона виїзду за кордон для державних службовців та здача паспорта у травні 2022 року) і в ухвалі від 07 серпня 2024 року, у якій слідчий суддя дійшов висновку, що зберігання паспорта у відповідному органі за відсутності обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, суттєво не впливає на оцінку ризику переховування. Новою є лише та обставина, що 06 травня 2026 року сплив строк дії цього паспорта. Проте вона не позбавляє обвинуваченого можливості оформити новий документ.

Колегія суддів також зазначає, що ризик переховування від суду не зводиться до можливості виїзду за межі України і охоплює також можливість ухилятися від явки до суду, перебуваючи на території України. Обмеження на виїзд, пов`язані з правовим режимом воєнного стану, мають тимчасовий характер і не залежать від процесуальної поведінки обвинуваченого.

Колегія суддів враховує факт проходження ОСОБА_26 військової служби. Водночас ця обставина також не є новою: військову службу обвинувачений проходить з 08 липня 2024 року, і саме її, серед іншого, врахував слідчий суддя ВАКС, постановляючи ухвалу від 07 серпня 2024 року, якою відмовив у заміні застави особистим зобов`язанням. Крім того, проходження військової служби саме по собі не виключає ризику переховування від суду, а також можливості перетину державного кордону у визначених законом випадках, зокрема у зв`язку зі службовими відрядженнями. Це підтверджують і обставини, наведені стороною захисту щодо іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, який, проходячи військову службу, неодноразово перебував у закордонних службових відрядженнях (п. 1.9.4 цієї ухвали).

Так само не є новими обставини, на які посилається захисник на підтвердження відсутності в обвинуваченого фінансових можливостей для переховування: арешт нерухомого майна ОСОБА_26 , наявність у нього боргових зобов`язань, внесення застави третьою особою. Усі ці обставини враховувалися слідчими суддями ВАКС в ухвалах від 07 лютого 2023 року, 11 жовтня 2023 року та 07 серпня 2024 року, а погіршення майнового стану обвинуваченого внаслідок ухвалення рішення ІНФОРМАЦІЯ_131 від 23 травня 2024 року стало однією з підстав зменшення розміру застави 07 серпня 2024 року. Натомість, за твердженням самого захисника, наразі загальна сума заборгованості ОСОБА_26 перед банківськими установами становить близько 32 тис. грн.

Відтак, обставини, які були враховані слідчими суддями під час застосування до ОСОБА_26 запобіжного заходу та подальшої зміни розміру застави, продовжують існувати станом на момент розгляду клопотання та у своїй сукупності є вагомими доводами, що підтверджують існування ризику його переховування від суду.

Колегія суддів вважає слушними доводи адвоката ОСОБА_28 щодо поступового зменшення ризику переховування з плином часу, втім, переконана, що на момент розгляду клопотання цей ризик не досяг ступеню, який звільняє від необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_26 запобіжного заходу у вигляді застави.

6.1.5. Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні

Суд уважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з наступних підстав.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Судовий розгляд цього кримінального провадження призначено цією ухвалою, а отже, жодного свідка судом ще не допитано.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_26 обізнаний як з їх персональними даними, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Крім того, як установлено ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 18 липня 2022 року та ухвалою АП ВАКС від 02 серпня 2022 року, більшість свідків у цьому кримінальному провадженні є колишніми колегами та підлеглими ОСОБА_26 , який на момент інкримінованих подій обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_19 , та фактично виконували його доручення і вказівки. Сторона захисту не навела обставин, які б свідчили про те, що такий характер зв`язків обвинуваченого зі свідками змінився.

Доводи захисника про те, що протоколи допитів свідків не містять показань, які були б викривальними щодо ОСОБА_26 , колегія суддів відхиляє. На цій стадії суд не оцінює зміст показань, наданих під час досудового розслідування (ч. 4 ст. 95 КПК України), а ризик незаконного впливу стосується насамперед тих показань, які свідки надаватимуть безпосередньо суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.

І хоча колегія суддів враховує поступове зменшення ризиків з плином часу, втім на момент розгляду цього клопотання ці ризики не досягли того ступеню, який би свідчив про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_26 запобіжного заходу.

6.1.6. Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Захисник наголошує, що чинний розмір застави перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, на його думку, є непомірним. Колегія суддів з цим не погоджується. Виключність цього випадку, яка обумовлює визначення застави понад зазначену межу, констатували як слідчий суддя ВАКС під час застосування запобіжного заходу 18 липня 2022 року, так і слідчий суддя ВАКС під час останньої зміни розміру застави 07 серпня 2024 року. Предметом оцінки суду на цій стадії є не правильність цих висновків, а наявність нових обставин, які свідчать про необхідність зменшення розміру застави.

Таких обставин сторона захисту не навела. Обставини, на які посилається захисник (арешт нерухомого майна обвинуваченого, наявність у нього боргових зобов`язань, внесення застави заставодавцем, відсутність у родини коштів для повернення заставодавцю внесеної ним суми), наводилися стороною захисту і в попередніх клопотаннях та були враховані слідчими суддями, які тричі зменшували розмір застави. Колегія суддів також враховує, що з огляду на збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн у 2024 році та 3 328 грн у 2026 році) розмір застави у 1 514 000 грн наразі відповідає меншій кількості розмірів прожиткового мінімуму, ніж на момент його визначення слідчим суддею.

Колегія суддів враховує доводи захисника про стан здоров`я батька обвинуваченого. Водночас на цю обставину сторона захисту посилалася ще під час апеляційного перегляду ухвали від 18 липня 2022 року, а також у клопотаннях, розглянутих слідчими суддями ВАКС 11 жовтня 2023 року та 07 серпня 2024 року. Крім того, застава внесена не обвинуваченим, а заставодавцем ОСОБА_112 , а тому її розмір безпосередньо не впливає на засоби, необхідні родині обвинуваченого для поточних потреб, у тому числі на лікування.

Отже, станом на момент розгляду клопотання адвоката ОСОБА_28 у колегії суддів відсутні підстави для зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави, а тим більше для заміни застави особистим зобов`язанням.

6.1.7. Оцінка доводів сторін та висновки суду

6.1.7.1. Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_28 щодо внесення застави заставодавцем ОСОБА_112 , колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 182 КПК України передбачає право внесення застави іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), а отже, внесення застави є правом, а не обов`язком заставодавця. Відтак, позаяк рішення про внесення застави за ОСОБА_26 було ухвалене ОСОБА_112 добровільно, він свідомо взяв на себе цей тягар, при цьому усвідомлюючи ризики втрати внесених ним коштів у передбачених КПК України випадках. На цьому неодноразово наголошували й слідчі судді ВАКС в ухвалах від 11 жовтня 2023 року та 07 серпня 2024 року, якими частину застави вирішено повернути заставодавцю у зв`язку зі зменшенням її розміру.

Зрештою, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України), до чого тривалість його застосування та відсутність у родини обвинуваченого коштів для повернення заставодавцю внесеної ним суми не відносяться.

6.1.7.2. Колегія суддів враховує доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_26 під час досудового розслідування та у ході судового провадження, однак зазначає, що така поведінка не свідчить про відсутність констатованих судом ризиків, а натомість свідчить про дієвість запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_26 у цьому та іншому кримінальному провадженні (№ 62019000000001257).

Крім того, саме з огляду на належну процесуальну поведінку підозрюваного та тривалість дії запобіжного заходу слідчі судді ВАКС тричі зменшували розмір застави - з 2 000 до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто ця обставина вже була належно врахована, а повторне посилання на неї без наведення нових обставин не є підставою для подальшого пом`якшення запобіжного заходу.

Те, що з 12 вересня 2022 року на обвинуваченого не покладено обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, також не свідчить про відсутність ризиків. Навпаки, за таких умов саме застава є єдиним чинником, який стимулює обвинуваченого до належної процесуальної поведінки, а її заміна на особисте зобов`язання з покладенням лише обов`язку прибувати за викликом до суду фактично позбавила б запобіжний захід будь-якого дієвого стимулу.

6.1.7.3. В цілому, за встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку про співрозмірність запобіжного заходу, що діє щодо обвинуваченого ОСОБА_26 . Зокрема, сторона захисту не повідомила про таку зміну обставин після постановлення ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 07 серпня 2024 року, яка свідчила б про необхідність зміни запобіжного заходу.

Особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом (ч. 3 ст. 176 КПК України). З огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_26 кримінальних правопорушень, суворість покарання, яке йому загрожує, та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, такий запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Заміну застави особистим зобов`язанням з тих самих підстав уже відхилив слідчий суддя ВАКС в ухвалі від 07 серпня 2024 року.

З урахуванням приписів ст. 176, 177, 178, 182 КПК України суд наголошує, що сам по собі запобіжний захід у вигляді застави здатен забезпечити пропорційний баланс між втручанням у права обвинуваченого та суспільним інтересом. Розмір застави, що наразі діє щодо ОСОБА_26 , не є завідомо непомірним та належним чином забезпечує виконання ним своїх процесуальних обов`язків обвинуваченого.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення та не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_28 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_26 .

6.2. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_21 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_20 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_21 (п. 1.9.2 цієї ухвали) та надані ним матеріали, зокрема ухвали слідчих суддів ВАКС, якими до ОСОБА_20 застосовувався та змінювався запобіжний захід, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

6.2.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Норми кримінального процесуального закону, які регулюють порядок розгляду клопотання обвинуваченого, його захисника про зміну запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання, та підхід суду до оцінки таких клопотань викладено в п. 6.1.1 цієї ухвали. Колегія суддів застосовує їх і під час розгляду цього клопотання.

Враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_20 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

6.2.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 19 квітня 2023 року у справі № 991/2402/23 (провадження № 1-кс/991/2428/23) до підозрюваного ОСОБА_20 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому вимірі становило 4 026 000 грн, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 19 червня 2023 року.

Слідчий суддя дійшов висновку про доведеність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду і незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Ризики, передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя визнав недоведеними.

Обґрунтовуючи ризик переховування, слідчий суддя, крім суворості можливого покарання, врахував: (1) наявність у ОСОБА_20 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дійсного до 26 лютого 2026 року; (2) досвід перетину ним державного кордону (з 2018 по 2022 рік - 21 виїзд за межі України, у тому числі чотири під час дії воєнного стану); (3) значні майнові активи підозрюваного, які він може використати для тривалого або постійного проживання як на території України, так і за кордоном; (4) те, що в умовах воєнного стану ОСОБА_20 не обмежений у виїзді за кордон, оскільки його виключено з військового обліку за станом здоров`я.

Обґрунтовуючи ризик незаконного впливу на свідків, слідчий суддя, серед іншого, послався на протокол огляду від 28 липня 2022 року, яким, за висновком слідчого судді, підтверджується, що ОСОБА_20 вчинялися дії, спрямовані на підготовку свідка до можливого допиту та дачі ним завідомо обумовлених показань.

Визначаючи заставу в розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя виходив з того, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і запобігти встановленим ризикам. При цьому слідчий суддя врахував майновий стан підозрюваного, зокрема належні йому житловий будинок і земельну ділянку в Київській області, автомобіль та його дохід за 2017-2022 роки у розмірі понад 24 млн грн, що не заперечувалося стороною захисту. Особисту ситуацію підозрюваного (наявність на утриманні матері та двох неповнолітніх дітей, стан здоров`я, відсутність громадянства іншої держави та нерухомості за кордоном) слідчий суддя також урахував, однак визнав такі обставини недостатньо переконливими, щоб знизити встановлені ризики до малоймовірності чи до їх виключення.

Заставу внесено заставодавцем ОСОБА_113 двома платежами 20 квітня та 22 травня 2023 року.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 26 вересня 2023 року у справі № 991/8215/23 (провадження № 1-кс/991/8272/23) клопотання сторони захисту задоволено частково і розмір застави зменшено до 1 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 3 220 800 грн, із поверненням заставодавцю ОСОБА_107 805 200 грн.

Постановляючи цю ухвалу, слідчий суддя констатував, що продовжують існувати ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, які в сукупності з повідомленням про підозру у вчиненні тяжкого корупційного злочину та тяжкістю покарання, що може загрожувати, вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, більш жорсткого, ніж особисте зобов`язання чи порука. Зменшуючи розмір застави, слідчий суддя врахував стадію кримінального провадження (відкриття матеріалів стороні захисту), тривалість застосування запобіжного заходу, стан здоров`я та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також те, що заставодавцем є третя особа. В ухвалі також зазначено, що строк дії покладених на підозрюваного обов`язків сплив, а прокурор із клопотанням про його продовження не звертався.

01 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, щодо, зокрема, ОСОБА_20 був скерований до ВАКС та цього ж дня отриманий судом. ОСОБА_20 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Матеріали, надані суду, не містять відомостей про покладення на обвинуваченого ОСОБА_20 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, після 19 червня 2023 року.

25 травня 2026 року заставодавець ОСОБА_108 уклав з АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_134 » кредитний договір № K7H0A400000437 на суму 1 056 873,26 грн для придбання транспортного засобу та сплати страхового платежу. Станом на 21 серпня 2026 року заборгованість за цим договором становить 987 898,53 грн. Листом від 14 вересня 2026 року ОСОБА_108 звернувся до ОСОБА_20 з проханням ініціювати перед судом зменшення розміру застави у зв`язку з придбанням транспортного засобу за рахунок кредитних коштів та необхідністю виконувати пов`язані з цим фінансові зобов`язання.

6.2.3. Щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Як зазначено в п. 6.1.3 цієї ухвали, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України»).

Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_21 про зміну запобіжного заходу (розміру застави), колегія суддів повинна оцінити існування ризиків, констатованих в ухвалі слідчого судді ВАКС від 26 вересня 2023 року, на час розгляду клопотання, позаяк метою застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_20 є запобігання цим ризикам.

6.2.4. Щодо ризику переховуватись від суду

Ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з тяжкістю злочинів та розміром покарання, яке загрожує у разі засудження за їх вчинення, особою обвинуваченого, місцем проживання, родом його занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

У клопотанні адвокат ОСОБА_21 наголошував на (1) участі обвинуваченого ОСОБА_20 у судових засіданнях, крім двох, у яких він не брав участі через перебування на стаціонарному лікуванні, (2) участі обвинуваченого в судових засіданнях у режимі відеоконференції під час поїздок за кордон, (3) наявності в нього родини, роботи та центру життєвих інтересів в Україні, (4) професії адвоката, яка не дозволяє йому працювати в іншій країні, (5) активній позиції обвинуваченого щодо своєї невинуватості.

Колегія суддів з такими доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_21 не погоджується з огляду на таке.

ОСОБА_20 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, цей злочин належить до тяжких. Також суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України). Отже, у разі визнання ОСОБА_20 винуватим за результатами судового розгляду йому може бути призначено лише покарання у виді реального позбавлення волі.

На переконання колегії суддів, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Ключовою обставиною, яка, на переконання слідчого судді, обумовлювала ризик переховування ОСОБА_20 , була відсутність перешкод для виїзду обвинуваченого за межі України, зокрема в умовах воєнного стану, та значний досвід перетину ним державного кордону. Ця обставина не лише не змінилася, а й підтверджується доводами самого захисника, який зазначає, що за час судового розгляду ОСОБА_20 декілька разів виїжджав за кордон. Тобто обвинувачений і надалі має реальну можливість залишити територію України, а участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції під час перебування за кордоном цієї можливості не спростовує.

Колегія суддів враховує, що з моменту застосування запобіжного заходу ОСОБА_20 повертався в Україну та брав участь у судових засіданнях, однак зазначає, що така поведінка свідчить про дієвість застосованого до нього запобіжного заходу, а не про відсутність ризику. Саме застава в чинному розмірі є стримуючим чинником, який забезпечує повернення обвинуваченого та його участь у судовому розгляді, з огляду на те, що інших обов`язків, які б обмежували його пересування, на нього не покладено.

Доводи захисника про наявність в обвинуваченого родини, роботи та центру життєвих інтересів в Україні, а також про професію адвоката не є новими. Особисту ситуацію підозрюваного, зокрема його сімейний стан та наявність на утриманні дітей і матері, слідчий суддя врахував ще в ухвалі від 19 квітня 2023 року, визнавши ці обставини недостатньо вагомими, щоб знизити встановлені ризики до малоймовірності. Сторона захисту не навела обставин, які б свідчили про те, що відтоді соціальні зв`язки обвинуваченого суттєво зміцнилися або що його майновий стан, який слідчий суддя оцінив як значний, погіршився.

Активна позиція обвинуваченого щодо його невинуватості є реалізацією права на захист і на оцінку ризику переховування не впливає.

Відтак, обставини, які були враховані слідчими суддями під час застосування до ОСОБА_20 запобіжного заходу та зменшення розміру застави, продовжують існувати станом на момент розгляду клопотання та у своїй сукупності є вагомими доводами, що підтверджують існування ризику його переховування від суду.

Колегія суддів вважає слушними доводи адвоката ОСОБА_21 щодо поступового зменшення ризику переховування з плином часу, втім, переконана, що на момент розгляду клопотання цей ризик не досяг ступеню, який свідчить про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_20 запобіжного заходу.

6.2.5. Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні

Суд уважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з підстав, викладених у п. 6.1.5 цієї ухвали. Зокрема, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України), а судовий розгляд цього кримінального провадження призначено цією ухвалою, тож жодного свідка судом ще не допитано.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_20 обізнаний як з персональними даними свідків, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Крім того, на відміну від загальних міркувань щодо можливості впливу, ризик незаконного впливу на свідків щодо ОСОБА_20 слідчий суддя обґрунтував конкретними обставинами - відомостями протоколу огляду від 28 липня 2022 року про дії, спрямовані на підготовку свідка до можливого допиту та дачі ним обумовлених показань. Сторона захисту у клопотанні цих обставин не спростувала і про зменшення цього ризику не зазначила.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.

6.2.6. Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Виключність цього випадку слідчий суддя обґрунтував ще в ухвалі від 19 квітня 2023 року, врахувавши встановлені ризики, обставини інкримінованого правопорушення та майновий стан підозрюваного, зокрема його дохід за 2017-2022 роки у розмірі понад 24 млн грн. Слідчий суддя, який 26 вересня 2023 року зменшив розмір застави, також не знайшов підстав для її визначення в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Сторона захисту не навела жодних обставин, які б свідчили про зміну майнового чи сімейного стану самого обвинуваченого після 26 вересня 2023 року, і не надала доказів того, що чинний розмір застави став для нього завідомо непомірним. Єдиною новою обставиною, на яку посилається захисник, є зміна фінансового становища заставодавця. Колегія суддів також враховує, що з огляду на збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн у 2023 році та 3 328 грн у 2026 році) розмір застави у 3 220 800 грн наразі відповідає меншій кількості розмірів прожиткового мінімуму, ніж на момент його визначення слідчим суддею.

Отже, станом на момент розгляду клопотання адвоката ОСОБА_21 у колегії суддів відсутні підстави для зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави.

6.2.7. Оцінка доводів сторін та висновки суду

6.2.7.1. Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_21 щодо звернення заставодавця ОСОБА_114 та його фінансового становища, колегія суддів зазначає таке.

Заставодавець не є учасником судового провадження, за клопотанням якого суд має право змінити запобіжний захід (ч. 3 ст. 315 КПК України). Тому викладені в його зверненні доводи колегія суддів оцінює в межах клопотання захисника.

Частина 2 ст. 182 КПК України передбачає право внесення застави іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), а отже, внесення застави є правом, а не обов`язком заставодавця. Відтак, позаяк рішення про внесення застави за ОСОБА_20 було ухвалене ОСОБА_113 добровільно, він свідомо взяв на себе цей тягар, при цьому усвідомлюючи ризики втрати внесених ним коштів у передбачених КПК України випадках. Кошти, внесені як застава, підлягають поверненню заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України), до чого зміна фінансового становища заставодавця не відноситься.

Крім того, кредитний договір, на який посилається захисник, ОСОБА_108 уклав 25 травня 2026 року, тобто через понад три роки після внесення застави, достеменно знаючи, що внесені ним кошти перебувають на депозитному рахунку суду як застава. Таким чином, нові фінансові зобов`язання заставодавець узяв на себе добровільно, і вони не можуть бути підставою для зменшення розміру застави, який визначається з урахуванням обставин, що стосуються обвинуваченого, а не заставодавця (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Колегія суддів також звертає увагу, що, за твердженням захисника, кредит узято для потреб родини заставодавця, дружина та дитина якого повернулися з-за кордону. Водночас у довідці від 25 травня 2026 року, наданій до кредитного договору, ОСОБА_108 зазначив, що не проживає однією сім`єю з будь-якою особою. У листі-зверненні від 14 вересня 2026 року заставодавець пов`язує потребу в поверненні коштів лише з придбанням транспортного засобу за рахунок кредитних коштів.

6.2.7.2. Колегія суддів враховує доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_20 під час досудового розслідування та у ході судового провадження, однак зазначає, що така поведінка не свідчить про відсутність констатованих судом ризиків, а натомість свідчить про дієвість запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_20 . Крім того, саме з огляду на належну процесуальну поведінку підозрюваного, стан його здоров`я та тривалість дії запобіжного заходу слідчий суддя 26 вересня 2023 року вже зменшив розмір застави. Повторне посилання на ці обставини без наведення нових не є підставою для подальшого пом`якшення запобіжного заходу.

Колегія суддів також враховує, що неучасть ОСОБА_20 у двох судових засіданнях була зумовлена його перебуванням на стаціонарному лікуванні, що підтверджено відповіддю лікувального закладу на запит суду. Водночас стан здоров`я обвинуваченого враховувався слідчими суддями як під час застосування запобіжного заходу, так і під час зменшення розміру застави, а сторона захисту не навела відомостей про те, що застава в чинному розмірі перешкоджає обвинуваченому в отриманні лікування.

6.2.7.3. В цілому, за встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку про співрозмірність запобіжного заходу, що діє щодо обвинуваченого ОСОБА_20 . Зокрема, сторона захисту не повідомила про таку зміну обставин після постановлення ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 26 вересня 2023 року, яка б стосувалася особи обвинуваченого та свідчила б про необхідність зміни запобіжного заходу.

З урахуванням приписів ст. 176, 177, 178, 182 КПК України суд наголошує, що сам по собі запобіжний захід у вигляді застави здатен забезпечити пропорційний баланс між втручанням у права обвинуваченого та суспільним інтересом. Розмір застави, що наразі діє щодо ОСОБА_20 , не є завідомо непомірним та належним чином забезпечує виконання ним своїх процесуальних обов`язків обвинуваченого.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_20 у частині зменшення розміру застави.

6.3. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_30 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_29 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_29 - адвоката ОСОБА_30 (п. 1.9.3 цієї ухвали) та надані ним матеріали, зокрема ухвалу слідчого судді ВАКС, якою до ОСОБА_29 застосовано запобіжний захід, та довідку військової частини НОМЕР_2 , заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

6.3.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Норми кримінального процесуального закону, які регулюють порядок розгляду клопотання обвинуваченого, його захисника про зміну запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання, та підхід суду до оцінки таких клопотань викладено в п. 6.1.1 цієї ухвали. Колегія суддів застосовує їх і під час розгляду цього клопотання.

Враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_29 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень. З цих же підстав колегія суддів не оцінює доводи захисника про «істотне зниження обґрунтованості підозри» за результатами відкриття матеріалів досудового розслідування (відсутність почеркознавчих досліджень, авторство звітів про оцінку, зміст рецензій ФДМУ). Ці доводи стосуються оцінки доказів, яка здійснюється під час судового розгляду (ст. 89, 94 КПК України).

6.3.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 25 липня 2022 року у справі № 991/2549/22 (провадження № 1-кс/991/2570/22) до підозрюваного ОСОБА_29 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 вересня 2022 року з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 744 300 грн, та покладенням у разі її внесення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 12 вересня 2022 року.

Слідчий суддя дійшов висновку про доведеність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя визнав недоведеним.

Обґрунтовуючи ризик переховування, слідчий суддя врахував: (1) достатність матеріального стану підозрюваного та наявність рухомого і нерухомого майна в нього та його близьких осіб; (2) можливість підозрюваного залишити територію України, зважаючи на наявність двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон, незважаючи на введення воєнного стану; (3) можливість переховування на тимчасово окупованих територіях України; (4) систематичні виїзди за кордон; (5) тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_29 , суворість можливого покарання та пов`язані з цим негативні наслідки.

Обґрунтовуючи ризик незаконного впливу на свідків, слідчий суддя, крім іншого, врахував наявність у підозрюваного робочих стосунків із деякими свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема колегами з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 » та іншими оцінювачами, а також давнє знайомство з близькою особою іншого підозрюваного - службової особи ІНФОРМАЦІЯ_19 .

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є помірною для підозрюваного з огляду на наявність у нього достатніх майнових ресурсів, що підтверджується відомостями про наявність постійного місця роботи та офіційного доходу, додаткового неоприбуткованого доходу від здійснення перепродажу автомобілів із-за кордону, забезпеченого майнового стану близьких осіб, а також ймовірного отримання неофіційних доходів від проведення оціночної діяльності без відображення в офіційній податковій звітності.

Заставу у визначеному розмірі внесено, і 27 липня 2022 року ОСОБА_29 звільнено з-під варти.

01 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, щодо, зокрема, ОСОБА_29 був скерований до ІНФОРМАЦІЯ_15 та цього ж дня отриманий судом. Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 02 жовтня 2026 року ОСОБА_29 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності (пп. 18 п. 1.2 цієї ухвали). Наразі ОСОБА_29 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 01 серпня 2026 року № 89 ОСОБА_29 24 лютого 2026 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_135 на військову службу під час мобілізації, з 20 червня 2026 року обіймає посаду командира взводу, наказом від 01 серпня 2026 року № 947 йому присвоєно військове звання «лейтенант».

6.3.3. Щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Як зазначено в п. 6.1.3 цієї ухвали, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України»).

Колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що із завершенням досудового розслідування та відкриттям його матеріалів стороні захисту ризики знищити, приховати або спотворити речі чи документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які були пов`язані насамперед зі збиранням доказів, істотно зменшилися. Водночас застава, застосована до ОСОБА_29 , покликана запобігати й іншим встановленим слідчим суддею ризикам - переховування від суду та незаконного впливу на свідків, які колегія суддів оцінює на час розгляду клопотання.

6.3.4. Щодо ризику переховуватись від суду

Ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з тяжкістю злочинів та розміром покарання, яке загрожує у разі засудження за їх вчинення, особою обвинуваченого, місцем проживання, родом його занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

У клопотанні адвокат ОСОБА_115 наголошував на (1) проходженні обвинуваченим військової служби за мобілізацією, що, на його переконання, об`єктивно виключає ризик переховування, (2) неможливості виїзду обвинуваченого за кордон в умовах воєнного стану та здачі ним паспортів для виїзду за кордон на зберігання, (3) його належній процесуальній поведінці з моменту повідомлення про підозру, (4) наявності постійного місця проживання та утриманців, (5) звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності за частиною інкримінованих правопорушень.

Колегія суддів з такими доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_29 - адвоката ОСОБА_30 не погоджується з огляду на таке.

ОСОБА_29 обвинувачується, зокрема, у вчиненні у співучасті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Згідно з класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, цей злочин належить до особливо тяжких. Також суд враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. 191 (у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем) та ст. 364 КК України, приміткою до ст. 45 КК України віднесені до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

На переконання колегії суддів, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Звільнення ОСОБА_29 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 358 КК України, цього висновку не змінює. Найсуворіше покарання, яке слідчий суддя враховував при оцінці ризику переховування, передбачене за ч. 5 ст. 191 КК України, а обвинувачення в цій частині залишилося незмінним.

Колегія суддів враховує, що проходження ОСОБА_29 військової служби за мобілізацією є новою обставиною, яка виникла після постановлення ухвали слідчого судді від 25 липня 2022 року. Водночас ця обставина не виключає ризику переховування від суду, з огляду на таке. По-перше, обов`язки військовослужбовця мають інше призначення, ніж забезпечення його належної процесуальної поведінки в кримінальному провадженні, і їх виконання контролюється військовим командуванням, а не судом. По-друге, проходження військової служби не виключає можливості перетину державного кордону у визначених законом випадках, зокрема у зв`язку зі службовими відрядженнями. Це підтверджують і обставини, наведені стороною захисту щодо іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, який, проходячи військову службу, неодноразово перебував у закордонних службових відрядженнях (п. 1.9.4 цієї ухвали). По-третє, ризик переховування від суду не зводиться до можливості виїзду за межі України і охоплює також можливість ухилятися від явки до суду, перебуваючи на території України, на що, зокрема, вказував і слідчий суддя, враховуючи можливість переховування на тимчасово окупованих територіях.

Доводи захисника про неможливість виїзду обвинуваченого за кордон в умовах воєнного стану та здачу ним паспортів для виїзду за кордон колегія суддів також оцінює критично. Слідчий суддя констатував ризик переховування вже в умовах дії воєнного стану, зазначивши, що можливість виїзду за кордон залишається доступною для багатьох категорій громадян. Обов`язок здати паспорти для виїзду за кордон на зберігання було покладено на підозрюваного лише до 12 вересня 2022 року, а обмеження на виїзд, пов`язані з правовим режимом воєнного стану, мають тимчасовий характер і не залежать від процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обставини, які слідчий суддя врахував під час оцінки ризику переховування, зокрема майновий стан обвинуваченого та його близьких осіб і досвід систематичних виїздів за кордон, стороною захисту не спростовано. Посилання захисника на те, що майно, на яке посилалася сторона обвинувачення, перебуває у спорі з банком, а відомості про неофіційні доходи не відповідають дійсності, жодними доказами не підтверджені.

Відтак, обставини, які були враховані слідчим суддею під час застосування до ОСОБА_29 запобіжного заходу, продовжують існувати станом на момент розгляду клопотання та у своїй сукупності є вагомими доводами, що підтверджують існування ризику його переховування від суду.

Колегія суддів вважає слушними доводи адвоката ОСОБА_30 щодо поступового зменшення ризику переховування з плином часу, втім, переконана, що на момент розгляду клопотання цей ризик не досяг ступеню, який свідчить про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_29 запобіжного заходу.

6.3.5. Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні

Суд уважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з підстав, викладених у п. 6.1.5 цієї ухвали. Зокрема, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України), а судовий розгляд цього кримінального провадження призначено цією ухвалою, тож жодного свідка судом ще не допитано.

Доводи захисника про те, що показання свідків, висновки експертів і рецензентів уже зафіксовані у матеріалах провадження, цього висновку не спростовують, адже суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору (ч. 4 ст. 95 КПК України). Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_29 обізнаний як з персональними даними свідків, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Крім того, слідчий суддя пов`язав цей ризик, зокрема, з наявністю в підозрюваного робочих стосунків із деякими свідками у цьому кримінальному провадженні - колегами з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 » та іншими оцінювачами. За твердженням самого захисника, ОСОБА_29 і надалі працює директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 ». Отже, обставина, яка обумовлювала цей ризик, не лише не відпала, а й продовжує існувати.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.

6.3.6. Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України). Застава, визначена ОСОБА_29 , не виходить за ці межі.

Захисник стверджує, що застава у визначеному розмірі є для обвинуваченого непомірною, фактично унеможливлює реальне користування цим запобіжним заходом і перетворюється на приховане тримання під вартою. Колегія суддів з цим не погоджується. Заставу у визначеному розмірі внесено ще у липні 2022 року, і 27 липня 2022 року ОСОБА_29 звільнено з-під варти, тобто вже понад чотири роки обвинувачений користується саме цим запобіжним заходом. Отже, розмір застави не перешкодив її внесенню, а твердження про «приховане тримання під вартою» не відповідає фактичним обставинам.

Посилання захисника на те, що основним джерелом доходу обвинуваченого наразі є грошове забезпечення військовослужбовця, а на його утриманні перебувають мати та малолітня донька, не свідчить про завідому непомірність розміру застави. Внесена застава не є періодичним платежем і не впливає на поточні витрати обвинуваченого. Наявність на утриманні ОСОБА_29 малолітньої дитини слідчий суддя враховував ще в ухвалі від 25 липня 2022 року. Водночас доказів погіршення майнового стану обвинуваченого та його близьких осіб, на якому ґрунтувався висновок слідчого судді про помірність застави, сторона захисту не надала. До того ж, за твердженням самого захисника, обвинувачений і надалі працює директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 ».

Колегія суддів також враховує, що з огляду на збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн у 2022 році та 3 328 грн у 2026 році) розмір застави у 744 300 грн наразі відповідає приблизно 224 розмірам прожиткового мінімуму, тобто істотно менший, ніж на момент його визначення слідчим суддею, і не досягає максимальної межі, передбаченої п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Отже, станом на момент розгляду клопотання адвоката ОСОБА_30 у колегії суддів відсутні підстави для зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави.

6.3.7. Оцінка доводів сторін та висновки суду

6.3.7.1. Колегія суддів враховує доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_29 під час досудового розслідування та у ході судового провадження, однак зазначає, що така поведінка не свідчить про відсутність констатованих судом ризиків, а натомість свідчить про дієвість запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_29 .

6.3.7.2. Захисник також просить у разі необхідності покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, як додатковий засіб забезпечення його належної процесуальної поведінки. Водночас необхідність покладення таких обов`язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, має бути доведена прокурором, а з таким клопотанням сторона обвинувачення не зверталася. Крім того, покладення обов`язків є не альтернативою, а доповненням до запобіжного заходу і не може слугувати підставою для зменшення розміру застави.

6.3.7.3. В цілому, за встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку про співрозмірність запобіжного заходу, що діє щодо обвинуваченого ОСОБА_29 . Проходження обвинуваченим військової служби, як єдина нова обставина, на яку посилається сторона захисту, з урахуванням викладеного вище не свідчить про зменшення ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків до рівня, який би обумовлював необхідність зміни запобіжного заходу.

З урахуванням приписів ст. 176, 177, 178, 182 КПК України суд наголошує, що сам по собі запобіжний захід у вигляді застави здатен забезпечити пропорційний баланс між втручанням у права обвинуваченого та суспільним інтересом. Розмір застави, що наразі діє щодо ОСОБА_29 , не є завідомо непомірним та належним чином забезпечує виконання ним своїх процесуальних обов`язків обвинуваченого.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_29 у частині зменшення розміру застави.

6.4. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 (п. 1.9.4 цієї ухвали) та надані ним матеріали, зокрема рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026, документи про проходження обвинуваченим військової служби та внесення застави, а також ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_15 від 03 березня 2026 року, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

6.4.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Норми кримінального процесуального закону, які регулюють порядок розгляду клопотання обвинуваченого, його захисника про зміну запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання, та підхід суду до оцінки таких клопотань викладено в п. 6.1.1 цієї ухвали. Колегія суддів застосовує їх і під час розгляду цього клопотання.

Враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_16 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

6.4.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 09 лютого 2023 року до підозрюваного ОСОБА_16 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому вимірі становило 13 420 000 грн. Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 21 лютого 2023 року у справі № 991/738/23 цю ухвалу скасовано та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у тому самому розмірі.

Протягом 13-24 лютого 2023 року заставу внесено в повному обсязі сімома заставодавцями, а саме: ОСОБА_116 - 778 000 грн, ОСОБА_16 - 705 000 грн, ОСОБА_117 - 388 000 грн, ОСОБА_118 - 390 000 грн, ОСОБА_119 - 200 000 грн, ОСОБА_120 - 100 000 грн, ОСОБА_121 - 10 859 000 грн. 24 лютого 2023 року ОСОБА_16 звільнено з-під варти.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 21 грудня 2023 року (провадження № 1-кс/991/11000/23) у зменшенні розміру застави відмовлено. За змістом клопотання, слідчий суддя констатував продовження існування ризиків переховування та незаконного впливу на свідків, а ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення визнав мінімальними.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 09 серпня 2024 року у справі № 991/6667/24 розмір застави зменшено з 5 000 до 4 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 112 000 грн, з огляду на завершення досудового розслідування, тривалість застосування запобіжного заходу та належну процесуальну поведінку підозрюваного. Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 17 вересня 2024 року у справі № 991/8815/24 різницю в сумі 1 308 000 грн вирішено повернути заставодавцям пропорційно до внесених ними коштів.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 17 січня 2025 року у справі № 991/354/25 у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовлено.

01 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, щодо, зокрема, ОСОБА_16 був скерований до ІНФОРМАЦІЯ_15 та цього ж дня отриманий судом. ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 10 вересня 2025 року на обвинуваченого ОСОБА_16 накладено грошове стягнення, а ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 23 вересня 2025 року у задоволенні клопотання сторони захисту про його скасування відмовлено.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 03 березня 2026 року у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_19 про зменшення розміру застави відмовлено. Колегія суддів дійшла висновку, що ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, хоча й поступово зменшуються з плином часу, продовжують існувати, а розмір застави не є надмірним. Тією ж ухвалою оцінено і доводи заставодавця ОСОБА_122 про повернення внесених ним коштів.

ОСОБА_16 з 13 квітня 2023 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, наказом від 04 травня 2026 року № 108 йому присвоєно військове звання «майор». За твердженням захисника, за час дії запобіжного заходу обвинувачений перебував у двадцяти чотирьох закордонних службових відрядженнях, у тому числі шести - у квітні-вересні 2026 року, і з кожного повернувся у визначений строк.

6.4.3. Щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Як зазначено в п. 6.1.3 цієї ухвали, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України»).

Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу (розміру застави), колегія суддів повинна оцінити існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків, констатованих в ухвалі слідчого судді ВАКС від 09 серпня 2024 року та в ухвалі ВАКС від 03 березня 2026 року, на час розгляду клопотання, з урахуванням обставин, що виникли після 03 березня 2026 року.

6.4.4. Щодо ризику переховуватись від суду

Ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з тяжкістю злочинів та розміром покарання, яке загрожує у разі засудження за їх вчинення, особою обвинуваченого, місцем проживання, родом його занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

У клопотанні адвокат ОСОБА_17 наголошував на (1) двадцяти чотирьох поверненнях обвинуваченого із закордонних службових відряджень, про кожне з яких сторона захисту заздалегідь повідомляла суд і сторону обвинувачення, (2) стримувальному значенні кримінальної відповідальності за дезертирство (ч. 4 ст. 408 КК України), (3) тому, що обвинувачений не скористався правом на зупинення судового провадження на час військової служби, (4) присвоєнні йому військового звання «майор», відомчих відзнаках, статусі учасника бойових дій і позитивній характеристиці, (5) наявності дружини та двох малолітніх дочок, які проживають у м. Києві.

Колегія суддів з такими доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 не погоджується з огляду на таке.

ОСОБА_16 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Згідно з класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, цей злочин належить до особливо тяжких. Також суд враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. 191 (у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем) та ст. 364 КК України, приміткою до ст. 45 КК України віднесені до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

На переконання колегії суддів, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»). Водночас колегія суддів виходить не лише з тяжкості обвинувачення, а й з конкретних обставин, що стосуються особи обвинуваченого.

Однією з ключових обставин, якою обґрунтовувався ризик переховування ОСОБА_16 , є те, що у зв`язку з проходженням військової служби він має реальну та правомірну можливість виїжджати за кордон, а обов`язки, які б обмежували таку можливість, на нього не покладено. Ця обставина не лише не відпала, а й підтверджується доводами самого захисника: за час дії запобіжного заходу обвинувачений двадцять чотири рази перебував за кордоном, зокрема у Сполучених Штатах Америки, Японії, Ісландії, Швейцарії та інших державах, у тому числі шість разів після постановлення ухвали від 03 березня 2026 року. Крім того, як установлено ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 03 березня 2026 року, обвинувачений виїжджав за кордон і під час щорічних відпусток.

Колегія суддів враховує, що з кожного відрядження обвинувачений повертався в Україну, а сторона захисту заздалегідь повідомляла суд про його виїзди. Однак ці обставини не свідчать про відсутність ризику переховування. Систематичне перебування обвинуваченого за межами України означає, що можливість не повернутися існує для нього постійно, тоді як єдиним процесуальним засобом, який стримує реалізацію такої можливості, є застава. Тобто сумлінні повернення обвинуваченого свідчать про дієвість застосованого запобіжного заходу саме в тому розмірі, в якому він існує. Колегія суддів не стверджує, що будь-яка поведінка обвинуваченого підтверджує необхідність застави, як про це зазначає захисник. Висновок суду ґрунтується на тому, що обставина, яка створює можливість для переховування, - регулярні правомірні виїзди за кордон - зберігається і навіть посилюється, а тому істотне зменшення розміру застави послабило б стримувальний чинник саме тоді, коли можливість переховування є найбільш реальною.

Посилання захисника на кримінальну відповідальність за дезертирство (ч. 4 ст. 408 КК України) як на самостійний стримувальний чинник колегія суддів не вважає достатнім. Такий чинник діє лише доти, доки обвинувачений перебуває на військовій службі, тоді як судовий розгляд цього кримінального провадження лише призначається і може тривати значний час, а статус військовослужбовця може бути змінений, зокрема у разі звільнення з військової служби. До того ж обов`язки військовослужбовця мають інше призначення, ніж забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, і їх виконання контролюється військовим командуванням, а не судом.

Те, що обвинувачений не скористався правом на зупинення судового провадження щодо нього у зв`язку з проходженням військової служби (ч. 1 ст. 335 КПК України), колегія суддів враховує як його вибір позиції щодо участі в судовому розгляді. Проте ця обставина свідчить про намір обвинуваченого брати участь у судовому провадженні на поточному етапі і не виключає ризику переховування в майбутньому, зокрема з наближенням ухвалення кінцевого рішення.

Колегія суддів також враховує присвоєння ОСОБА_16 військового звання «майор», його відомчі відзнаки, статус учасника бойових дій, позитивну характеристику за місцем служби, а також наявність у нього дружини та двох малолітніх дочок, які проживають у м. Києві. Ці обставини характеризують обвинуваченого позитивно і свідчать про наявність у нього соціальних зв`язків в Україні. Водночас у сукупності з тяжкістю обвинувачення та постійною можливістю правомірно перебувати за кордоном вони не знижують ризик переховування до рівня, за якого застава у визначеному розмірі втратила б свою необхідність.

Доводи захисника щодо обставин накладення на обвинуваченого грошового стягнення ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 10 вересня 2025 року фактично зводяться до переоцінки цієї ухвали та ухвали ІНФОРМАЦІЯ_15 від 23 вересня 2025 року, якими це питання вирішено. Підстав для такої переоцінки в межах розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає слушними доводи адвоката ОСОБА_17 щодо поступового зменшення ризику переховування з плином часу, втім, переконана, що на момент розгляду клопотання цей ризик не досяг ступеню, який свідчить про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу.

6.4.5. Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні

Суд уважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з підстав, викладених у п. 6.1.5 цієї ухвали. Зокрема, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України), а судовий розгляд цього кримінального провадження призначено цією ухвалою, тож жодного свідка судом ще не допитано.

Доводи захисника про те, що показання свідків зафіксовано у протоколах допиту, а свідки попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК України), цього висновку не спростовують. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору (ч. 4 ст. 95 КПК України), а кримінальна відповідальність свідка за неправдиві показання та можливі негативні наслідки для обвинуваченого у разі спроби впливу є загальними правовими гарантіями, які існують у кожному кримінальному провадженні і самі по собі не виключають такого ризику. Саме застава є тим засобом, що робить такі наслідки для обвинуваченого відчутними.

Те, що ОСОБА_16 понад три роки не обіймає посади генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 », колегія суддів враховує. Водночас ризик впливу пов`язувався не лише з посадою, а й з тим, що значна частина свідків у цьому кримінальному провадженні є колишніми колегами та підлеглими обвинуваченого, а ці зв`язки з припиненням повноважень на посаді не зникли. Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений обізнаний як з персональними даними свідків, так і зі змістом наданих ними показань.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився настільки, щоб свідчити про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу.

6.4.6. Щодо розміру застави та рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, - у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Рішенням від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), абзац п`ятий ч. 5 ст. 182 КПК України, який допускає визначення застави у розмірі, що перевищує граничні межі. Водночас Конституційний Суд України наголосив на суворій потребі тлумачення та застосування цих приписів з урахуванням Конституції України, Конвенції та практики Європейського суду з прав людини і вказав, що, визначаючи розмір застави у виключних випадках, суд зобов`язаний навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами. З метою запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою суд повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені КПК України, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують. Конституційний Суд України також наголосив на обов`язку суду ретельно мотивувати розмір застави, зокрема з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування, ураховувати її соціальні зв`язки, а також зв`язки за кордоном.

Колегія суддів зазначає, що це рішення Конституційного Суду України не є новою фактичною обставиною, яка стосується особи обвинуваченого чи свідчить про зменшення ризиків. Воно підтвердило конституційність норми, на підставі якої застава ОСОБА_16 визначена у розмірі понад граничну межу, і визначило вимоги до мотивування такого розміру. Тому колегія суддів оцінює доводи захисника саме з огляду на ці вимоги.

По-перше, мета наведених Конституційним Судом України вимог полягає в тому, щоб застава не перетворювалася на завуальований спосіб тримання особи під вартою, тобто щоб визначений розмір застави був реально доступним для внесення. У цьому кримінальному провадженні заставу в розмірі 13 420 000 грн було внесено протягом 13-24 лютого 2023 року, і з 24 лютого 2023 року, тобто понад три з половиною роки, ОСОБА_16 перебуває на волі. Отже, визначений розмір застави не позбавив обвинуваченого можливості скористатися альтернативою триманню під вартою, а ризику її перетворення на завуальоване тримання під вартою у цьому випадку немає.

По-друге, Конституційний Суд України, посилаючись, зокрема, на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти» (§ 70), виходить з того, що розмір застави визначається з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність та його стосунки з особами, які надають забезпечення. Захисник зазначає, що єдиним доходом обвинуваченого є грошове забезпечення військовослужбовця, а кошти на його банківських рахунках є незначними. Проте заставу у цьому кримінальному провадженні внесено переважно не обвинуваченим, а іншими особами, зокрема його дружиною та знайомими, а понад 80 % її суми - ОСОБА_123 . Отже, стримувальний ефект застави полягає не лише в ризику втрати власних коштів обвинуваченого, а й у тому, що у разі порушення ним процесуальних обов`язків значних втрат зазнають близькі йому особи, які довірили йому свої кошти. Саме такий підхід, за яким перспектива втрати застави або заходів проти поручителів має бути достатньою для того, щоб утримати особу від втечі, застосував і слідчий суддя ВАКС, зменшуючи розмір застави 09 серпня 2024 року. Тому посилання захисника на співвідношення граничного розміру застави з офіційним доходом обвинуваченого та з його власним внеском не спростовує достатності та співмірності чинного розміру застави.

По-третє, твердження захисника про те, що чинний розмір застави визначено виключно з огляду на розмір інкримінованих збитків, не відповідає змісту судових рішень. Чинний розмір застави визначено ухвалою слідчого судді ВАКС від 09 серпня 2024 року з урахуванням завершення досудового розслідування, тривалості застосування запобіжного заходу та належної процесуальної поведінки підозрюваного, тобто індивідуальних обставин, що стосуються його особи. Колегія суддів в ухвалі від 03 березня 2026 року також врахувала дані про особу, майновий стан та процесуальну поведінку обвинуваченого.

По-четверте, виключність цього випадку, яка обумовлює збереження застави понад граничну межу, полягає, на переконання колегії суддів, у поєднанні таких обставин: (1) обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, у разі визнання винуватим у якому може бути призначено лише реальне позбавлення волі; (2) систематичне й правомірне перебування обвинуваченого за межами України, у тому числі в державах, значно віддалених від України; (3) відсутність покладених на обвинуваченого обов`язків, які б обмежували його пересування чи виїзд за кордон; (4) обізнаність обвинуваченого зі змістом показань свідків, значну частину яких становлять його колишні колеги та підлеглі, що ще не допитані судом. За таких обставин застава в межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (998 400 грн), тобто у дванадцять разів менша за чинну, не буде достатнім стримувальним чинником для запобігання встановленим ризикам. Натомість чинний розмір застави, внесений обвинуваченим, його дружиною та іншими особами, забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що підтверджується, зокрема, його поверненнями з усіх закордонних відряджень.

По-п`яте, доводи захисника про те, що під час судового провадження розмір застави суттєво зменшено всім обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, які перебувають в Україні, не відповідають дійсності. Цією ухвалою колегія суддів відмовила в задоволенні клопотань про зменшення розміру застави й іншим обвинуваченим (п. 6.1-6.3 цієї ухвали). Крім того, розмір застави ОСОБА_16 вже зменшувався ухвалою слідчого судді від 09 серпня 2024 року, а питання про розмір застави вирішується щодо кожного обвинуваченого індивідуально, з урахуванням встановлених щодо нього ризиків і даних про його особу.

По-шосте, посилання захисника на розмір застави, визначений ОСОБА_16 в іншому кримінальному провадженні (справа № 991/6780/23), не є підставою для зміни запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні з мотивів, викладених у п. 6.1.4 цієї ухвали: кожен запобіжний захід забезпечує виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків саме в тому кримінальному провадженні, в якому його обрано.

Отже, станом на момент розгляду клопотання адвоката ОСОБА_17 у колегії суддів відсутні підстави для зменшення розміру застави до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6.4.7. Оцінка доводів сторін та висновки суду

6.4.7.1. Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_17 щодо інтересів заставодавців, які понад три з половиною роки не можуть розпоряджатися внесеними коштами, колегія суддів зазначає, що, як уже наголошувалося в ухвалі ВАКС від 03 березня 2026 року, ч. 2 ст. 182 КПК України передбачає право внесення застави іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), а отже, внесення застави є правом, а не обов`язком заставодавця. Відтак, позаяк рішення про внесення застави заставодавцями було ухвалене ними добровільно, вони свідомо взяли на себе цей тягар, при цьому усвідомлюючи ризики втрати внесених ними коштів у передбачених КПК України випадках. Кошти, внесені як застава, підлягають поверненню заставодавцям після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України), до чого тривалість його застосування не відноситься.

6.4.7.2. Колегія суддів враховує доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_16 , зокрема факти його повернень з усіх закордонних відряджень, однак зазначає, що така поведінка з урахуванням викладеного в п. 6.4.4 цієї ухвали свідчить про дієвість запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_16 , а не про відсутність констатованих судом ризиків.

6.4.7.3. В цілому, за встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку про співрозмірність запобіжного заходу, що діє щодо обвинуваченого ОСОБА_16 . Обставини, на які посилається сторона захисту як на нові (рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026, присвоєння чергового військового звання, нові закордонні відрядження, відомості про доходи, сплив часу), з урахуванням викладеного вище не свідчать про зменшення ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків до рівня, який би обумовлював необхідність зменшення розміру застави.

З урахуванням приписів ст. 176, 177, 178, 182 КПК України суд наголошує, що сам по собі запобіжний захід у вигляді застави здатен забезпечити пропорційний баланс між втручанням у права обвинуваченого та суспільним інтересом. Розмір застави, що наразі діє щодо ОСОБА_16 , не є завідомо непомірним та належним чином забезпечує виконання ним своїх процесуальних обов`язків обвинуваченого.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_16 у частині зменшення розміру застави.

6.5. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_33 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_124 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_33 (п. 1.9.5 цієї ухвали) та надані ним матеріали, зокрема ухвалу слідчого судді ВАКС, якою до ОСОБА_32 застосовано запобіжний захід, і заяву заставодавця ОСОБА_110 , заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

6.5.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Норми кримінального процесуального закону, які регулюють порядок розгляду клопотання обвинуваченого, його захисника про зміну запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання, та підхід суду до оцінки таких клопотань викладено в п. 6.1.1 цієї ухвали. Колегія суддів застосовує їх і під час розгляду цього клопотання.

Враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_109 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

6.5.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20 липня 2022 року у справі № 991/2535/22 (провадження № 1-кс/991/2555/22) до підозрюваного ОСОБА_32 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 вересня 2022 року з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 198 480 грн, та покладенням у разі її внесення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких надалі не продовжувався.

Слідчий суддя дійшов висновку про доведеність ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Ризик знищити, приховати або спотворити речі чи документи слідчий суддя визнав недоведеним.

Обґрунтовуючи ризик переховування, слідчий суддя, крім тяжкості злочину та суворості можливого покарання, врахував: (1) достатність матеріального стану підозрюваного та наявність рухомого і нерухомого майна в нього та його близьких осіб; (2) наявність у нього двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон; (3) відсутність відомостей про міцні соціальні зв`язки підозрюваного; (4) встановлені випадки неприбуття ОСОБА_32 як свідка в іншому кримінальному провадженні за викликом суду та застосування у зв`язку з цим приводу; (5) наявні відомості про неодноразові пошуки місця для тимчасового проживання з метою ймовірного переховування; (6) можливість переховування на тимчасово окупованих територіях України.

Обґрунтовуючи ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження, слідчий суддя, крім іншого, врахував ймовірне вчинення інкримінованого злочину у співучасті, наявність близьких стосунків підозрюваного з іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_14 , зафіксовані відомості про здатність підозрюваного примушувати осіб до вчинення необхідних йому дій шляхом застосування фізичного впливу, а також обізнаність підозрюваного з протоколами допиту свідків.

Серед обставин, передбачених ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував відсутність відомостей про стійкі соціальні зв`язки підозрюваного (неодружений, не має дітей чи інших осіб на утриманні, не має постійного місця роботи) та його достатній майновий стан.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є помірною для підозрюваного з огляду на наявність у нього достатніх майнових ресурсів, що підтверджується його особистими показаннями в ході судового засідання щодо наявності щомісячного доходу в розмірі від 50 000 до 80 000 грн за відсутності офіційного місця роботи, нещодавнім придбанням ним земельної ділянки та можливістю сплати внеску до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 » у розмірі 500 000 грн, а також наявністю рухомого та нерухомого майна в близьких родичів.

21 липня 2022 року заставу внесено заставодавцем ОСОБА_110 , після чого ОСОБА_32 звільнено з-під варти.

01 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, щодо, зокрема, ОСОБА_32 був скерований до ВАКС та цього ж дня отриманий судом. ОСОБА_109 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

За твердженням захисника, 01 вересня 2026 року ОСОБА_32 призвано на військову службу під час мобілізації, наразі він проходить базову загальновійськову підготовку у військовій частині НОМЕР_3 .

У заяві від 30 вересня 2026 року заставодавець ОСОБА_110 підтримала клопотання захисника та просила повернути їй внесені кошти або їх частину, оскільки з моменту внесення застави минуло понад чотири роки.

6.5.3. Щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Як зазначено в п. 6.1.3 цієї ухвали, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України»).

Захисник вважає, що непродовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_32 , саме по собі підтверджує відсутність будь-яких ризиків. Колегія суддів з цим не погоджується. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, покладаються на строк не більше двох місяців і після його спливу скасовуються в силу закону, якщо прокурор не ініціює їх продовження (ч. 7 ст. 194 КПК України). Водночас сам запобіжний захід у вигляді застави продовжує діяти, оскільки законом не передбачено обмеження строку його дії. Отже, рішення сторони обвинувачення не ініціювати продовження строку дії обов`язків свідчить лише про те, що вона вважала достатнім для запобігання ризикам саме застосування застави, а не про відсутність ризиків.

Колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що із завершенням досудового розслідування ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який слідчий суддя пов`язував насамперед з можливістю узгодження співучасниками позиції та уникнення відповідальності на етапі збирання доказів, істотно зменшився. Водночас застава, застосована до ОСОБА_32 , покликана запобігати й іншим встановленим слідчим суддею ризикам - переховування від суду та незаконного впливу на свідків, які колегія суддів оцінює на час розгляду клопотання.

6.5.4. Щодо ризику переховуватись від суду

Ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з тяжкістю злочинів та розміром покарання, яке загрожує у разі засудження за їх вчинення, особою обвинуваченого, місцем проживання, родом його занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

У клопотанні адвокат ОСОБА_78 наголошував на (1) прибутті обвинуваченого на кожен виклик детектива, прокурора та суду, (2) тому, що обшуки та допити щодо ОСОБА_32 проводилися ще за два роки до повідомлення йому про підозру, однак він не вчиняв дій, спрямованих на втечу, (3) призові обвинуваченого на військову службу під час мобілізації, через що він не може залишити територію України без дозволу командування.

Колегія суддів з такими доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_33 не погоджується з огляду на таке.

ОСОБА_109 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, цей злочин належить до тяжких. Також суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України). Отже, у разі визнання ОСОБА_32 винуватим за результатами судового розгляду йому може бути призначено лише покарання у виді реального позбавлення волі.

На переконання колегії суддів, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Ризик переховування слідчий суддя обґрунтував не лише тяжкістю покарання, а й конкретними обставинами, що стосуються особи ОСОБА_32 , зокрема неприбуттям його як свідка за викликом суду в іншому кримінальному провадженні та застосуванням у зв`язку з цим приводу, відомостями про пошуки місця для тимчасового проживання з метою ймовірного переховування, відсутністю відомостей про стійкі соціальні зв`язки, достатнім майновим станом. Сторона захисту цих обставин не спростувала і не навела відомостей про те, що вони змінилися. Доводи захисника про те, що слідчі дії щодо ОСОБА_32 проводилися задовго до повідомлення йому про підозру, не є новими, оскільки ці обставини існували на момент постановлення ухвали від 20 липня 2022 року.

Колегія суддів враховує, що проходження ОСОБА_125 військової служби за мобілізацією є новою обставиною, яка виникла після постановлення ухвали слідчого судді від 20 липня 2022 року. Водночас з підстав, викладених у п. 6.3.4 цієї ухвали, ця обставина не виключає ризику переховування від суду: обов`язки військовослужбовця мають інше призначення, ніж забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, і їх виконання контролюється військовим командуванням, а не судом; проходження військової служби не виключає можливості перетину державного кордону у визначених законом випадках; ризик переховування не зводиться до можливості виїзду за межі України і охоплює також можливість ухилятися від явки до суду, перебуваючи на території України. Крім того, обвинувачений лише розпочав проходження військової служби і перебуває на етапі базової загальновійськової підготовки, тобто умови його служби, на які посилається захисник, мають тимчасовий характер.

Відтак, обставини, які були враховані слідчим суддею під час застосування до ОСОБА_32 запобіжного заходу, продовжують існувати станом на момент розгляду клопотання та у своїй сукупності є вагомими доводами, що підтверджують існування ризику його переховування від суду.

Колегія суддів вважає слушними доводи адвоката ОСОБА_33 щодо поступового зменшення ризику переховування з плином часу, втім, переконана, що на момент розгляду клопотання цей ризик не досяг ступеню, який свідчить про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_32 запобіжного заходу.

6.5.5. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні

Суд уважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні з підстав, викладених у п. 6.1.5 цієї ухвали. Зокрема, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України), а судовий розгляд цього кримінального провадження призначено цією ухвалою, тож жодного свідка судом ще не допитано.

Доводи захисника про те, що, з огляду на формулювання обвинувачення, ОСОБА_109 теоретично може вплинути лише на «невстановлених слідством осіб», колегія суддів відхиляє. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосується можливості незаконного впливу на будь-якого потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а не лише на осіб, згаданих у формулюванні обвинувачення щодо конкретного обвинуваченого. Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений обізнаний як з персональними даними свідків, так і зі змістом наданих ними показань.

Крім того, слідчий суддя пов`язав цей ризик з конкретними обставинами - близькими стосунками ОСОБА_32 з іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_14 та зафіксованими відомостями про здатність підозрюваного примушувати осіб до вчинення необхідних йому дій шляхом застосування фізичного впливу. Сторона захисту ці обставини не спростувала.

Посилання захисника на обмеження у користуванні засобами зв`язку під час проходження базової загальновійськової підготовки не свідчить про відсутність ризику, оскільки такі обмеження є тимчасовими, пов`язаними лише з поточним етапом проходження служби, і встановлюються військовим командуванням, а не судом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.

6.5.6. Щодо розміру застави та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України). Застава, визначена ОСОБА_100 , не виходить за ці межі.

Слідчий суддя визнав розмір застави помірним з огляду на достатні майнові ресурси підозрюваного, зокрема його щомісячний дохід у розмірі від 50 000 до 80 000 грн, нещодавнє придбання земельної ділянки та можливість внесення 500 000 грн до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 ». Сторона захисту не надала жодних доказів того, що майновий стан обвинуваченого погіршився і чинний розмір застави став для нього завідомо непомірним. Колегія суддів також враховує, що з огляду на збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн у 2022 році та 3 328 грн у 2026 році) розмір застави у 198 480 грн наразі відповідає приблизно 60 розмірам прожиткового мінімуму, тобто є значно меншим, ніж на момент його визначення слідчим суддею.

Особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом (ч. 3 ст. 176 КПК України). З огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_100 кримінального правопорушення, суворість покарання, яке йому загрожує, та продовження існування ризиків переховування від суду і незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, такий запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Тим більше що обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого не покладено, а отже, саме застава залишається єдиним дієвим чинником, який стримує його від порушення процесуальних обов`язків.

Отже, станом на момент розгляду клопотання адвоката ОСОБА_33 у колегії суддів відсутні підстави як для зміни застави на особисте зобов`язання, так і для зменшення її розміру.

6.5.7. Оцінка доводів сторін та висновки суду

6.5.7.1. Оцінюючи заяву заставодавця ОСОБА_110 та доводи захисника щодо повернення їй внесених коштів, колегія суддів зазначає, що заставодавець не є учасником судового провадження, за клопотанням якого суд має право змінити запобіжний захід (ч. 3 ст. 315 КПК України), а тому викладені в її заяві доводи колегія суддів оцінює в межах клопотання захисника.

Частина 2 ст. 182 КПК України передбачає право внесення застави іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), а отже, внесення застави є правом, а не обов`язком заставодавця. Відтак, позаяк рішення про внесення застави за ОСОБА_32 було ухвалене ОСОБА_110 добровільно, вона свідомо взяла на себе цей тягар, при цьому усвідомлюючи ризики втрати внесених нею коштів у передбачених КПК України випадках. Кошти, внесені як застава, підлягають поверненню заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України), до чого тривалість його застосування не відноситься.

6.5.7.2. Колегія суддів враховує доводи сторони захисту щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_32 під час досудового розслідування та у ході судового провадження, однак зазначає, що така поведінка не свідчить про відсутність констатованих судом ризиків, а натомість свідчить про дієвість запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_126 .

6.5.7.3. В цілому, за встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку про співрозмірність запобіжного заходу, що діє щодо обвинуваченого ОСОБА_126 . Проходження обвинуваченим військової служби, як єдина нова обставина, на яку посилається сторона захисту, з урахуванням викладеного вище не свідчить про зменшення ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених до рівня, який би обумовлював необхідність зміни запобіжного заходу.

З урахуванням приписів ст. 176, 177, 178, 182 КПК України суд наголошує, що сам по собі запобіжний захід у вигляді застави здатен забезпечити пропорційний баланс між втручанням у права обвинуваченого та суспільним інтересом. Розмір застави, що наразі діє щодо ОСОБА_32 , не є завідомо непомірним та належним чином забезпечує виконання ним своїх процесуальних обов`язків обвинуваченого.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_126 .

6.6. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_15 про скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 (п. 1.10.1 цієї ухвали) та надані ним матеріали, зокрема рішення судів Італійської Республіки та лист ІНФОРМАЦІЯ_121 , заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

6.6.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Норми кримінального процесуального закону, які регулюють повноваження суду щодо запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання (ч. 3 ст. 315 КПК України), а також мету та підстави застосування запобіжного заходу (ст. 177, 194 КПК України), викладено в п. 6.1.1 цієї ухвали. Колегія суддів застосовує їх і під час розгляду цього клопотання.

За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України (ч. 1 ст. 193 КПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, ч. 6 ст. 193 КПК України передбачає два етапи: (1) обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності особи (перше речення); (2) вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який за участю самої особи після її затримання та доставки до місця кримінального провадження (друге речення).

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд розглядає таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

6.6.2. Обставини, встановлені судом

12 липня 2022 року щодо ОСОБА_14 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, яке з огляду на його перебування за межами України вручено в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, зокрема 28 липня 2022 року батькові підозрюваного (п. 3.6.1 ухвали ВАКС від 04 червня 2026 року у справі № 991/3949/25).

29 липня 2022 року детектив НАБУ оголосив ОСОБА_14 в розшук, а 22 вересня 2022 року - в міжнародний розшук. Скарги адвоката ОСОБА_15 на ці постанови суд вирішив розглянути на стадії судового розгляду (п. 5.2.3 цієї ухвали).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 15 листопада 2022 року у справі № 991/4285/22 (провадження № 1-кс/991/4304/22) підозрюваному ОСОБА_14 за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та постановлено після його затримання і не пізніше ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_14 статусу підозрюваного, обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також про те, що підозрюваного оголошено в міжнародний розшук постановою детектива НАБУ від 22 вересня 2022 року. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя визнав недоведеним.

Обґрунтовуючи ризик переховування, слідчий суддя, крім тяжкості можливого покарання, врахував: (1) наявність у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон і неодноразові виїзди за кордон у 2017-2022 роках; (2) наявність у нього, членів його сім`ї та близьких родичів значних грошових активів, рухомого та нерухомого майна, що свідчить про можливість тривалого проживання за кордоном; (3) виїзд з України 13 лютого 2022 року та відсутність даних про повернення; (4) неприбуття без поважних причин на виклики детектива на 25 липня, 15, 20, 22 серпня та 09 вересня 2022 року, хоча отримання повісток на 22 серпня та 09 вересня 2022 року ОСОБА_14 підтвердив у листах на електронну пошту детектива. Слідчий суддя також зазначив, що в`їзд громадян в Україну під час воєнного стану не обмежено, а доводи сторони захисту про небезпеку проживання за місцем його житла відхилив, оскільки підозрюваний має фінансову можливість проживати в безпечніших місцях в Україні, а явка за викликом не зобов`язує його проживати в небезпечному місці.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних слідчий суддя пов`язав, зокрема, з дружніми стосунками підозрюваного з директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 » і можливістю безперешкодно контактувати зі свідками, а також з тим, що цей ризик існує до моменту безпосереднього отримання судом показань.

Ухвалою АП ВАКС від 09 січня 2023 року (провадження № 11-сс/991/15/23) ухвалу слідчого судді залишено без змін. Апеляційна палата погодилася з висновками слідчого судді щодо наявності ризиків і відхилила доводи сторони захисту, зокрема про те, що ОСОБА_14 не оголошено в міжнародний розшук через відсутність відомостей про його розшук каналами Інтерполу.

Питання, передбачене другим реченням ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто застосування обраного запобіжного заходу або його зміна на більш м`який за участю ОСОБА_14 , не вирішувалося, оскільки його не затримано та не доставлено до місця кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 06 лютого 2023 року щодо ОСОБА_14 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.

15 грудня 2023 року ОСОБА_14 затримано на території Італійської Республіки. Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_136 від 18 грудня 2023 року (справа № 68/23) його звільнено з-під варти, а рішеннями цього суду від 29 грудня 2023 року (справа № 68/2023) та від 14 липня 2025 року (справа № 50034) у видачі ОСОБА_14 . Україні відмовлено. Як видно з наданих захисником матеріалів, підставою для таких рішень стало, зокрема, надання ОСОБА_14 постановою ІНФОРМАЦІЯ_120 від 28 березня 2023 року статусу субсидіарного (додаткового) захисту строком на п`ять років з огляду на безпекову ситуацію, спричинену збройним конфліктом в Україні.

01 травня 2025 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, зокрема щодо ОСОБА_14 , направлено до ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04 червня 2026 року у справі № 991/3949/25 колегія суддів, оцінюючи доводи цього ж захисника, дійшла висновку, що фактична передача особи під юрисдикцію запитуючої держави є обов`язковим завершальним етапом процедури екстрадиції, а оскільки у видачі ОСОБА_14 відмовлено і фактична передача не відбулася, рішення про міжнародний розшук не втратило чинності, а підстав для припинення спеціального досудового розслідування та переходу до загального порядку не було (п. 3.6.2 зазначеної ухвали).

Обвинувачений ОСОБА_14 перебуває за межами України з 13 лютого 2022 року, участі в підготовчому судовому засіданні не брав, його інтереси представляв захисник - адвокат ОСОБА_15 .

6.6.3. Щодо порядку вирішення питання про запобіжний захід, обраний за відсутності обвинуваченого

Захисник стверджує, що ст. 201 КПК України не поширюється на запобіжний захід, який лише обрано за відсутності особи, тому подав клопотання в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України і вважає, що доводити нові обставини для скасування запобіжного заходу не потрібно. Колегія суддів з таким підходом не погоджується з огляду на таке.

По-перше, ч. 3 ст. 315 КПК України, наділяючи суд під час підготовчого судового засідання повноваженням змінити чи скасувати запобіжний захід, прямо вимагає додержуватися при розгляді таких клопотань правил, передбачених розділом II КПК України. До цих правил належить і ч. 6 ст. 193 КПК України, яка встановлює спеціальний порядок вирішення питання про запобіжний захід, обраний за відсутності підозрюваного, обвинуваченого. Тому зміна процесуальної підстави звернення не звільняє сторону захисту від дотримання цього порядку.

По-друге, друге речення ч. 6 ст. 193 КПК України пов`язує можливість вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який не з ініціативою сторони, а з фактом затримання особи та її доставки до місця кримінального провадження, і передбачає, що таке питання вирішується за участю самого підозрюваного, обвинуваченого.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20 (провадження № 51-5359 кмо 21), на яку посилається захисник, зазначила, що в такому разі «після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Об`єднана палата вважає, що такий імперативний обов`язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав». Водночас Об`єднана палата наголосила, що «обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження».

При цьому висновок Об`єднаної палати у цій справі стосується можливості апеляційного оскарження ухвали про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а не порядку його зміни чи скасування до затримання особи. Саме так його оцінила Апеляційна палата ВАКС в ухвалі від 21 червня 2022 року у справі № 991/1827/22 (провадження № 11-сс/991/182/22), відхиливши аналогічне посилання сторони захисту на цю постанову (п. 17 ухвали).

У зазначеній ухвалі Апеляційна палата ВАКС виснувала, що у випадку, коли йдеться про зміну запобіжного заходу, обраного на підставі першого речення ч. 6 ст. 193 КПК України до особи, яка перебуває у міжнародному розшуку, «має місце превалювання спеціальної норми (2-го реч. ч. 6 ст. 193 КПК) над загальною (ч. 1 ст. 201 КПК)» (п. 14.5 ухвали). Апеляційна палата також звернула увагу, що «на відміну від ст. 201 КПК, спрямованої на те, щоб забезпечити можливість періодичного судового контролю за наявністю підстав для обмеження свободи особи, метою ч. 6 ст. 193 КПК є забезпечити можливість доставки в суд особи, яка виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошена у міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, в тому числі його зміну на більш м`який у порівнянні з триманням під вартою» (п. 14.6 ухвали).

Такого ж підходу дотримується і ВАКС на стадії судового провадження. Так, в ухвалі від 15 вересня 2026 року у справі № 991/372/26 суд, відмовляючи у задоволенні клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного за відсутності обвинуваченого, зазначив, що «положення ст. 201 КПК України не скасовують та не підміняють спеціальної процедури, прямо передбаченої ч. 6 ст. 193 КПК України. Навпаки, системне тлумачення зазначених норм свідчить про необхідність дотримання встановленої законом послідовності процесуальних дій. Відтак для порушення такого порядку, як про це клопоче сторона захисту, мають бути надзвичайні та виняткові обставини».

По-третє, навіть розглядаючи клопотання про скасування такого запобіжного заходу по суті в межах повноважень, наданих ч. 3 ст. 315 КПК України, суд не переглядає ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу, яка могла бути оскаржена в апеляційному порядку, а з`ясовує, чи зникли обставини, що стали підставою для її постановлення. В ухвалі ВАКС від 02 липня 2025 року у справі № 991/1936/25 зазначено, що «для скасування запобіжного заходу, обраного [обвинуваченому], сторона захисту повинна довести, що обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, зникли або їх вагомість суттєво зменшилась». Отже, доводи захисника про те, що нові обставини доводити не потрібно, суперечать як вимогам закону, так і усталеній практиці ВАКС.

З огляду на викладене колегія суддів оцінює, чи навела сторона захисту такі надзвичайні та виняткові обставини, які б свідчили, що підстави для обрання ОСОБА_14 запобіжного заходу зникли або їх вагомість суттєво зменшилася ще до його затримання та доставки до суду.

6.6.4. Щодо ризику переховування від суду

Як зазначено в п. 6.1.3 цієї ухвали, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України»).

Більшість доводів захисника щодо відсутності ризику переховування (обставини виїзду ОСОБА_14 за кордон, повідомлення органу досудового розслідування про його місцеперебування, вручення повісток та наявність підстав для оголошення в розшук і міжнародний розшук) збігаються з доводами його скарг на постанови детектива НАБУ про оголошення ОСОБА_14 в розшук та міжнародний розшук (п. 1.5.5 цієї ухвали). Ці скарги суд вирішив розглянути на стадії судового розгляду (п. 5.2.3 цієї ухвали), тому на цій стадії колегія суддів не надає оцінки законності цих постанов і не робить висновків, які могли б передрішити результат розгляду скарг.

Водночас незалежно від оцінки законності постанов про оголошення в розшук колегія суддів враховує такі об`єктивні обставини, які сторона захисту не заперечує.

ОСОБА_14 обвинувачується, зокрема, у вчиненні у співучасті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Згідно з класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, цей злочин належить до особливо тяжких. Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути єдиною підставою для висновку про ризик переховування, проте в сукупності з іншими обставинами є вагомим чинником, який може спонукати обвинуваченого ухилятися від суду.

ОСОБА_14 перебуває за межами України понад чотири з половиною роки. За цей час він не повернувся в Україну ні після складення повідомлення про підозру, ні після обрання щодо нього запобіжного заходу, ні після направлення обвинувального акта до суду, і в підготовче судове засідання не прибув. Натомість у вересні 2022 року він звернувся до компетентних органів Італійської Республіки за міжнародним захистом, отримав статус субсидіарного захисту строком на п`ять років і, як зазначає сам захисник, постійно проживає в Італії.

Захисник пояснює неповернення обвинуваченого безпековою ситуацією в Україні. Однак аналогічні доводи слідчий суддя відхилив ще в ухвалі від 15 листопада 2022 року (п. 6.6.2 цієї ухвали). Крім того, як зазначив ІНФОРМАЦІЯ_15 в ухвалі від 02 липня 2025 року у справі № 991/1936/25, «ситуація в Україні на час розгляду клопотання порівняно із лютим 2022 року є контрольованою та передбачуваною. Значна частина України знаходиться далеко від зони бойових дій, що дозволяло б обвинуваченому без побоювання за власне життя повернутися в Україну та прийняти особисту участь у судовому засіданні в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_137 ». У цьому кримінальному провадженні інші обвинувачені беруть особисту участь у судових засіданнях, а доказів того, що саме ОСОБА_14 на території України загрожує небезпека, яка б не дозволяла йому прибути до суду, сторона захисту не надала.

Посилання захисника на здачу закордонного паспорта поліції Італії 05 вересня 2022 року також не спростовує ризик переховування. Ця обставина пов`язана з процедурою отримання міжнародного захисту, яку обвинувачений ініціював сам, і свідчить лише про обмеження його пересування за межі Італії на час цієї процедури, а не про намір прибути до органу досудового розслідування чи суду.

Рішення судів Італійської Республіки про звільнення ОСОБА_14 з-під варти та про відмову в його видачі Україні також не свідчать про зникнення ризику переховування. Навпаки, ці рішення підтверджують, що механізм екстрадиції, тобто єдиний спосіб забезпечити присутність ОСОБА_14 в суді всупереч його волі, наразі недоступний, а його участь у судовому провадженні залежить виключно від його власного рішення повернутися в Україну. Такого рішення обвинувачений не ухвалив. Відмова іноземної держави у видачі особи з гуманітарних підстав не є оцінкою обґрунтованості обвинувачення чи ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і не зобов`язує суд України змінити обраний запобіжний захід.

Доводи захисника про те, що адреса обвинуваченого відома органам України, колегія суддів також відхиляє. Ризик переховування від суду полягає не лише у прихованні місця свого перебування, а й в ухиленні від прибуття до суду та виконання процесуальних обов`язків. Знання стороною обвинувачення і судом адреси ОСОБА_14 в Італії не забезпечує його прибуття до суду. Подібну оцінку поведінки обвинувачених, які після виїзду за кордон зареєстрували там своє місце проживання та не прибували до суду, ІНФОРМАЦІЯ_15 надав в ухвалі від 30 квітня 2026 року у справі № 991/1830/25, зазначивши, що «їх неприбуття, за виключенням [одного з обвинувачених], триває і на час здійснення підготовчого провадження. Така поведінка підозрюваних доводить, що детектив вірно оцінив обставини, пов`язані з їх неприбуттям на виклик, оскільки, вочевидь, наміру повернутись до України для участі у здійснюваному щодо них кримінальному провадженні, вони не мали».

Посилання захисника на лист ІНФОРМАЦІЯ_121 від 11 квітня 2025 року та на те, що особа стає розшукуваною лише після прийняття запиту до виконання компетентними органами іноземної держави, не є новими. Аналогічні доводи оцінили слідчий суддя в ухвалі від 15 листопада 2022 року та Апеляційна палата ВАКС в ухвалі від 09 січня 2023 року, яка зазначила, що «відсутність відомостей про скерування детективом постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного до організації ІНФОРМАЦІЯ_138 , як і відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи, не свідчить про те, що підозрюваний не оголошений у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук)». Законність самої постанови про оголошення ОСОБА_14 в міжнародний розшук суд оцінить під час розгляду скарг захисника (п. 5.2.3 цієї ухвали). Крім того, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04 червня 2026 року колегія суддів уже дійшла висновку, що рішення про міжнародний розшук ОСОБА_14 не втратило чинності (п. 3.6.2 зазначеної ухвали). Як зазначила колегія суддів в ухвалі ВАКС від 18 серпня 2026 року у справі № 991/3949/25 (п. 3.3.7), вона не вважає за необхідне повторно оцінювати однотипні доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_14 , наведені під час розгляду різних питань у межах цього підготовчого судового засідання.

Отже, обставини, на які посилається захисник (виїзд ОСОБА_14 за кордон, його неприбуття на виклики, воєнний стан в Україні, відсутність відомостей про розшук каналами Інтерполу), були відомі слідчому судді та ІНФОРМАЦІЯ_15 і оцінені ними під час обрання запобіжного заходу. Обставини, що виникли після цього (отримання статусу субсидіарного захисту, затримання в Італії та відмови у видачі, лист Генерального секретаріату Інтерполу), вагомості ризику переховування не зменшують, а підтверджують його.

З огляду на зазначені обставини в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що ризик переховування ОСОБА_14 від суду не лише не зменшився, а й реалізується на час розгляду клопотання.

6.6.5. Щодо інших ризиків

Колегія суддів погоджується з доводами захисника, що на цій стадії кримінального провадження ризик знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не є актуальним. Слідчий суддя пов`язував цей ризик з тим, що органу досудового розслідування було невідоме місцезнаходження документів щодо діяльності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 », а встановлення інших доказів тривало. Наразі досудове розслідування завершене, а зібрані стороною обвинувачення докази перебувають у її розпорядженні.

Водночас ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати з підстав, викладених у п. 6.1.5 цієї ухвали. Зокрема, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України), а судовий розгляд цього кримінального провадження призначено цією ухвалою, тож жодного свідка судом ще не допитано.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_14 обвинувачують лише як пособника і не в усіх епізодах, а викривальних показань щодо нього немає, колегія суддів відхиляє. Роль обвинуваченого у вчиненні інкримінованих правопорушень не виключає можливості його впливу на учасників провадження, а на цій стадії суд не оцінює зміст показань, наданих під час досудового розслідування (ч. 4 ст. 95 КПК України). Крім того, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у співучасті. Обираючи йому запобіжний захід, слідчий суддя встановив його дружні стосунки з директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 », а в ухвалі від 20 липня 2022 року у справі № 991/2535/22, обираючи запобіжний захід іншому обвинуваченому у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_100 , врахував наявність близьких стосунків між ним і ОСОБА_14 (п. 6.5.2 цієї ухвали).

Те, що незаконний вплив на свідка є кримінально караним діянням, не усуває цього ризику, оскільки метою запобіжного заходу є саме запобігання такій поведінці, а не реагування на неї після вчинення.

6.6.6. Оцінка доводів та висновки

Узагальнюючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи клопотання адвоката ОСОБА_15 : (1) у частині обставин виїзду ОСОБА_14 за кордон, його виклику, воєнного стану та оголошення в розшук і міжнародний розшук - були предметом оцінки слідчого судді та Апеляційної палати ВАКС під час обрання запобіжного заходу, а законність постанов детектива суд оцінить під час розгляду скарг захисника на стадії судового розгляду; (2) у частині затримання обвинуваченого в Італії та відмови в його видачі - вже були оцінені колегією суддів в ухвалі ВАКС від 04 червня 2026 року; (3) у частині отримання ним статусу субсидіарного захисту та постійного проживання в Італії - не спростовують, а підтверджують існування ризику переховування.

Жодних надзвичайних і виняткових обставин, які б виправдовували вирішення питання про скасування запобіжного заходу поза порядком, встановленим ч. 6 ст. 193 КПК України, сторона захисту не навела. Так само не доведено, що обставини, з урахуванням яких слідчий суддя обрав ОСОБА_14 запобіжний захід, зникли або їх вагомість суттєво зменшилася.

Скасування запобіжного заходу за таких обставин позбавило б сенсу процедуру, передбачену ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності особи є правовою підставою для її затримання і доставки до місця кримінального провадження, а відтак і засобом забезпечення її участі в судовому розгляді.

Водночас колегія суддів наголошує, що відмова у задоволенні цього клопотання не позбавляє обвинуваченого ОСОБА_14 можливості навести всі доводи щодо відсутності ризиків, обставин, що характеризують його особу, та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Ці питання підлягають вирішенню за його участю в порядку, передбаченому другим реченням ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі його затримання та доставки до місця кримінального провадження або прибуття до суду. Аналогічного висновку дійшов ВАКС в ухвалі від 02 липня 2025 року у справі № 991/1936/25, зазначивши, що наявність чи відсутність ризиків «буде вирішуватися безпосередньо при реалізації ч. 6 ст. 193 КПК України у разі затримання та доставлення до суду».

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення та не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 15 листопада 2022 року у справі № 991/4285/22.

6.7. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 (п. 1.10.2 цієї ухвали) та надані ним матеріали, зокрема ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 19 квітня 2023 року, постанови детектива НАБУ від 03 березня 2023 року, листування сторони захисту з органом досудового розслідування та лист ІНФОРМАЦІЯ_122 від 22 березня 2023 року, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

6.7.1. Щодо строку подання клопотання

У підготовчому судовому засіданні 18 серпня 2026 року суд установив учасникам судового провадження строк до 31 серпня 2026 року для подання клопотань, скарг і заперечень, які можуть бути предметом розгляду під час підготовчого судового засідання. Клопотання адвоката ОСОБА_12 надійшло 16 вересня 2026 року, тобто після спливу цього строку, і захисник просить його поновити.

Враховуючи, що клопотання стосується запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність, а питання про наявність підстав для подальшого існування такого обмеження може бути поставлене стороною захисту на будь-якій стадії кримінального провадження, колегія суддів визнає причини пропуску строку поважними та розглядає клопотання по суті. Аналогічно суд розглянув по суті й інші клопотання сторони захисту щодо запобіжних заходів, подані після 31 серпня 2026 року (п. 1.9.2-1.9.5 цієї ухвали).

6.7.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Норми кримінального процесуального закону, які регулюють повноваження суду щодо запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання, мету та підстави застосування запобіжного заходу, а також спеціальний порядок вирішення питання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, викладено в п. 6.1.1 та 6.6.1 цієї ухвали. Колегія суддів застосовує їх і під час розгляду цього клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 281 КПК України).

6.7.3. Обставини, встановлені судом

03 березня 2023 року заступник Генерального прокурора - керівник САП склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України. Того ж дня його вручено батькові підозрюваного в м. Калуш, а також направлено поштою та на електронну пошту ОСОБА_10 . Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04 червня 2026 року у справі № 991/3949/25 колегія суддів, оцінюючи доводи сторони захисту, зазначила, що факт неналежного повідомлення про підозру 29 грудня 2022 року визнано стороною обвинувачення, у зв`язку з чим 03 березня 2023 року повідомлення про підозру ОСОБА_10 здійснено відповідно до норм КПК України, зокрема уповноваженим суб`єктом (п. 3.4.4 зазначеної ухвали).

Постановами детектива НАБУ ОСОБА_6 від 03 березня 2023 року ОСОБА_10 оголошено в розшук та міжнародний розшук. Скарги адвоката ОСОБА_12 на ці постанови та на рішення сторони обвинувачення про відмову в припиненні розшуку суд вирішив розглянути на стадії судового розгляду (п. 5.2.3 цієї ухвали).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 19 квітня 2023 року у справі № 991/2432/23 (провадження № 1-кс/991/2458/23) підозрюваному ОСОБА_10 за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного, обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та про те, що підозрюваного оголошено в міжнародний розшук.

Ухвалою АП ВАКС від 09 травня 2023 року (провадження № 11-сс/991/314/23) ухвалу слідчого судді залишено без змін. Апеляційна палата, зокрема:

(1) відхилила доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_10 не оголошено в міжнародний розшук через відсутність даних про його розшук каналами Інтерполу;

(2) погодилася з висновком слідчого судді про існування ризику переховування з огляду на тяжкість можливого покарання, наявність у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон і досвіду перетину державного кордону, майновий стан його та його родини, неодноразові неявки за викликами детектива та відсутність відомостей про постійне місце проживання за кордоном;

(3) погодилася з висновком про існування ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження, врахувавши, зокрема, роль ОСОБА_10 як ймовірного організатора організованої групи, зафіксовані факти корегування ним показань і надання вказівок іншим співучасникам, зокрема директору ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » та директору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_78 », визначення ним адвокатів для осіб, які викликалися на допити, обговорення з іншим співучасником способів незаконного впливу на свідків, зокрема шляхом їх підкупу, а також обізнаність підозрюваного зі змістом показань свідків;

(4) погодилася з висновками про існування ризиків знищення, приховування або спотворення речей чи документів та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення як слідчий суддя, так і АП ВАКС оцінили як такий, що має невисоку інтенсивність.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 12 травня 2023 року у справі № 991/3344/23 щодо ОСОБА_10 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. 01 травня 2025 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, зокрема щодо ОСОБА_10 , направлено до ВАКС.

ОСОБА_10 17 лютого 2022 року виїхав з України і не повертався. За твердженням сторони захисту, він проживає у Великій Британії. Питання, передбачене другим реченням ч. 6 ст. 193 КПК України, щодо нього не вирішувалося, оскільки його не затримано та не доставлено до місця кримінального провадження. Участі в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_10 не брав, його інтереси представляли захисники - адвокати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

6.7.4. Щодо можливості скасування запобіжного заходу, обраного за відсутності обвинуваченого, на стадії підготовчого провадження

Захисник стверджує, що закон не розмежовує понять «застосування» та «обрання» запобіжного заходу, а тому на стадії підготовчого провадження можна скасувати й запобіжний захід, обраний за відсутності підозрюваного, і посилається на постанови ІНФОРМАЦІЯ_123 від 13 грудня 2018 року у справі № 483/1186/16-к та від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18.

Колегія суддів не заперечує тотожності цих понять, на яку вказала й ІНФОРМАЦІЯ_139 в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20. Проте з тотожності понять не випливає, що запобіжний захід, обраний за відсутності особи, може бути змінений чи скасований за загальною процедурою. Як зазначено в п. 6.6.3 цієї ухвали, ч. 3 ст. 315 КПК України вимагає додержуватися правил розділу II КПК України, до яких належить і ч. 6 ст. 193 КПК України, а друге речення цієї норми є спеціальною нормою, яка пов`язує вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який з фактом затримання особи та її доставки до місця кримінального провадження (ухвала АП ВАКС від 21 червня 2022 року у справі № 991/1827/22). Для відступу від цього порядку мають бути надзвичайні та виняткові обставини (ухвала ВАКС від 15 вересня 2026 року у справі № 991/372/26), а сторона захисту повинна довести, що обставини, які враховувались при обранні запобіжного заходу, зникли або їх вагомість суттєво зменшилась (ухвала ВАКС від 02 липня 2025 року у справі № 991/1936/25).

Слід також зважити, що Апеляційна палата ВАКС в ухвалі від 09 травня 2023 року в цьому ж провадженні зазначила, що «прибуття підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, у судове засідання з розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України змінює правовий режим судового розгляду, адже в такому випадку унеможливлюється застосування ч. 6 ст. 193 КПК України, а питання про застосування запобіжного заходу вирішується у загальному порядку - за участі підозрюваного». Отже, можливість вирішити питання про запобіжний захід за загальними правилами і з урахуванням усіх доводів сторони захисту залежить насамперед від самого обвинуваченого.

6.7.5. Щодо доводів про відсутність підстав для обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного

Більшість доводів клопотання, а саме про те, що ОСОБА_10 не оголошено в міжнародний розшук відповідно до вимог закону, що до ІНФОРМАЦІЯ_140 з постановою про міжнародний розшук не зверталися, що його неприбуття на виклики на 10 та 14 березня 2023 року не могло бути підставою для розшуку, а викликати його слід було в порядку міжнародної правової допомоги, спрямовані на перегляд законності ухвали слідчого судді від 19 квітня 2023 року. Обґрунтовуючи відсутність ризиків, захисник і сам посилається на доводи своєї апеляційної скарги на цю ухвалу, яку додав до клопотання.

Ця ухвала була предметом апеляційного перегляду, і Апеляційна палата ВАКС в ухвалі від 09 травня 2023 року відхилила аналогічні доводи, зазначивши, що «враховуючи те, що КПК України обумовлює можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактом саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а не фактом перебування підозрюваного у такому розшуку чи здійснення такого розшуку, розшук особи оголошується слідчим (прокурором) відповідною постановою (ст. 281 КПК України) - то в цілях застосування ч. 6 ст. 193 КПК України достатньою підставою вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність постанови слідчого (прокурора) про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук. Фактичне виконання ухвали про міжнародний розшук особи не має правового значення у питанні щодо обрання запобіжного заходу». Такий підхід узгоджується з ч. 2 ст. 281 КПК України, яка прямо передбачає винесення окремої постанови про оголошення розшуку.

Лист Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 22 березня 2023 року, на який посилається захисник, датований раніше, ніж слідчий суддя постановив ухвалу, а апеляційний суд її переглянув, тому не є новою обставиною. Посилання на пояснювальну записку до законопроєкту № 2164 та на ухвали АП ВАКС 2020 року не спростовують наведеного висновку, сформульованого Апеляційною палатою ВАКС у цьому ж кримінальному провадженні з урахуванням чинної редакції ст. 281 КПК України.

Колегія суддів на стадії підготовчого провадження не виконує функцій суду апеляційної інстанції щодо ухвали слідчого судді, яка вже була предметом апеляційного перегляду. Як зазначив ІНФОРМАЦІЯ_15 в ухвалі від 02 липня 2025 року у справі № 991/1936/25, «повторно наводячи певні обставини та аргументи на підтвердження позиції про необхідність скасування обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу, захисник фактично створює підвалини для додаткової оцінки доводів і перегляду попередніх висновків суду, що може призвести до порушення принципу res judicata, що означає остаточність рішення суду, яке набрало законної сили».

Законність постанов детектива від 03 березня 2023 року про оголошення ОСОБА_10 в розшук і міжнародний розшук суд оцінить під час розгляду скарг захисника на стадії судового розгляду (п. 5.2.3 цієї ухвали), а тому на цій стадії колегія суддів не робить висновків, які могли б передрішити результат їх розгляду. Водночас доказів того, що ці постанови скасовано, суду не надано.

6.7.6. Щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Як зазначено в п. 6.1.3 цієї ухвали, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України»).

Щодо ризику переховування. ОСОБА_10 обвинувачується, зокрема, в організації вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Згідно з класифікацією, передбаченою ст. 12 КК України, цей злочин належить до особливо тяжких. Тяжкість можливого покарання в сукупності з іншими обставинами є вагомим чинником, який може спонукати обвинуваченого ухилятися від суду.

Доводи захисника про те, що адреса ОСОБА_10 у Великій Британії відома стороні обвинувачення та суду, а сам він повідомляв про своє місце проживання та ініціював свій допит у порядку міжнародної правової допомоги, не є новими. Повідомлення ОСОБА_10 про перебування за кордоном та його доводи про законне проживання у Великій Британії були відомі слідчому судді та ІНФОРМАЦІЯ_15 і оцінені ними під час обрання запобіжного заходу. Посилання на воєнний стан як на причину неповернення Апеляційна палата визнала такими, що «не виправдовують його, а навпаки характеризують як особу, яка нехтує своїми зобов`язаннями перед суспільством та державою».

Відтоді минуло понад три з половиною роки. За цей час ОСОБА_10 не повернувся в Україну ні після обрання запобіжного заходу, ні після направлення обвинувального акта до суду, і в підготовче судове засідання не прибув. Готовність надати показання дистанційно, у порядку міжнародної правової допомоги, не є готовністю прибути до органу досудового розслідування чи суду. Як зазначено в п. 6.6.4 цієї ухвали, ризик переховування від суду полягає не лише у прихованні місця свого перебування, а й в ухиленні від прибуття до суду, а обізнаність сторони обвинувачення і суду про адресу обвинуваченого за кордоном не забезпечує його прибуття.

Посилання захисника на участь ОСОБА_10 в судових засіданнях у режимі відеоконференції, на підтвердження чого надано журнал судового засідання від 10 лютого 2023 року, також не свідчить про відсутність цього ризику. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з-за кордону не є виконанням обов`язку прибувати до суду та не замінює процедури, передбаченої ч. 6 ст. 193 КПК України. Як зазначив ІНФОРМАЦІЯ_15 в ухвалі від 15 вересня 2026 року у справі № 991/372/26, рішення суду про дозвіл на участь обвинуваченого в режимі відеоконференції не підміняють процедури затримання та доставки обвинуваченого до суду.

Доводи про безпекову ситуацію в Україні колегія суддів відхиляє з мотивів, наведених у п. 6.6.4 цієї ухвали.

Отже, ризик переховування ОСОБА_10 від суду не зменшився, а триває на час розгляду клопотання.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених. Цей ризик продовжує існувати з підстав, викладених у п. 6.1.5 цієї ухвали: ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України), а судовий розгляд цього кримінального провадження призначено цією ухвалою, тож жодного свідка судом ще не допитано.

Крім того, обираючи запобіжний захід, слідчий суддя та Апеляційна палата ВАКС врахували конкретні обставини, які свідчать про можливість такого впливу саме з боку ОСОБА_10 , зокрема його роль ймовірного організатора організованої групи, зафіксовані факти корегування ним показань інших співучасників, визначення адвокатів для осіб, які викликалися на допити, та обговорення способів незаконного впливу на свідків. Ці обставини стосуються суті обвинувачення, яке ще не розглядалося судом, а тому не втратили значення. Доводи захисника про те, що за понад три з половиною роки жоден учасник провадження не повідомляв про незаконний вплив з боку ОСОБА_10 , цього висновку не спростовують, оскільки ризик стосується насамперед тих показань, які свідки надаватимуть безпосередньо суду.

Щодо інших ризиків. Колегія суддів погоджується з доводами захисника, що на цій стадії кримінального провадження ризик знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не є актуальним, оскільки досудове розслідування завершене, а зібрані стороною обвинувачення докази перебувають у її розпорядженні.

Доводи захисника про відсутність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином і вчинення іншого кримінального правопорушення колегія суддів окремо не оцінює. Наявність встановлених ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків є достатньою для висновку про відсутність підстав для скасування запобіжного заходу, а актуальність інших ризиків підлягає вирішенню за участю обвинуваченого при реалізації ч. 6 ст. 193 КПК України. Такого ж підходу дотримався ВАКС в ухвалі від 02 липня 2025 року у справі № 991/1936/25.

6.7.7. Оцінка доводів та висновки

Узагальнюючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи клопотання адвоката ОСОБА_12 : (1) у частині неоголошення ОСОБА_10 в міжнародний розшук, неналежного виклику та відсутності підстав для обрання запобіжного заходу за його відсутності - спрямовані на перегляд ухвали слідчого судді від 19 квітня 2023 року, яку залишено без змін ухвалою АП ВАКС від 09 травня 2023 року, а законність постанов детектива суд оцінить під час розгляду скарг захисника на стадії судового розгляду; (2) у частині відомої адреси обвинуваченого, його звернень до органу досудового розслідування та воєнного стану - були предметом оцінки слідчого судді та Апеляційної палати ВАКС; (3) у частині тривалого неприбуття та участі в судових засіданнях лише в режимі відеоконференції - не спростовують, а підтверджують існування ризику переховування.

Жодних надзвичайних і виняткових обставин, які б виправдовували вирішення питання про скасування запобіжного заходу поза порядком, встановленим ч. 6 ст. 193 КПК України, сторона захисту не навела. Так само не доведено, що обставини, з урахуванням яких слідчий суддя обрав ОСОБА_10 запобіжний захід, зникли або їх вагомість суттєво зменшилася.

Водночас відмова у задоволенні цього клопотання не позбавляє обвинуваченого ОСОБА_10 можливості навести всі доводи щодо відсутності ризиків, обставин, що характеризують його особу, та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Ці питання підлягають вирішенню за його участю в порядку, передбаченому другим реченням ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі його затримання та доставки до місця кримінального провадження або прибуття до суду.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 19 квітня 2023 року у справі № 991/2432/23.

VII. Оцінка ВАКС доводів клопотання прокурора про передачу піску річкового АРМА для реалізації та клопотання представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про скасування арешту

7.1. Щодо порядку розгляду клопотань

Клопотання прокурора ОСОБА_6 від 29 червня 2026 року (п. 1.11.1 цієї ухвали) та клопотання представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_40 від 28 липня 2026 року (п. 1.11.2 цієї ухвали) стосуються одного й того самого майна - піску річкового середньої та дрібної крупності загальною вагою 2 589 200 т, на який ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 30 січня 2020 року у справі № 991/671/19 накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів. Прокурор просить змінити спосіб поводження з цим речовим доказом шляхом його примусової реалізації, а представник власника - припинити дію арешту. Заперечення представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 (п. 1.11.2, 1.11.3 цієї ухвали) спрямовані проти клопотання прокурора, а прокурор у клопотанні від 28 вересня 2026 року просить врахувати подані ним документи під час вирішення обох клопотань.

Питання про передачу речового доказу для реалізації є похідним від питання про його арешт. Як зазначив слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_15 в ухвалі від 21 травня 2024 року у справі № 991/3817/24, передача майна для реалізації «є лише одним із способів збереження його вартості, в той час як саме у межах розгляду питання про арешт вирішується легітимність утримання стороною обвинувачення майна, оцінюється співмірність втручання у права власника завданням кримінального провадження», тож «зазначене питання є похідним від першого». З огляду на це колегія суддів оцінює доводи обох клопотань і заперечень проти них у сукупності.

Розглядаючи ці клопотання разом, суд вислухав і оцінив доводи представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо клопотання прокурора, викладені в усіх його запереченнях. Тому прохання представника допустити товариство до участі в розгляді клопотання прокурора (частина (ІІ) п. 1.11.2 цієї ухвали) фактично реалізоване, і окремого вирішення не потребує.

На відміну від клопотань про скасування арешту майна, розгляд яких відкладено до стадії судового розгляду (п. 5.4 цієї ухвали), ці клопотання суд вирішує вже зараз. Доводи, наведені в них, не потребують оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності. Для вирішення цих клопотань достатньо встановити процесуальний статус піску, мету накладеного на нього арешту, стадію кримінального провадження та перевірити, чи доведено умови, з якими закон пов`язує примусову реалізацію речового доказу. Висновок експерта від 28 вересня 2020 року, висновок АРМА від 22 червня 2026 року та інші документи, долучені до клопотань, суд оцінює виключно з цією метою, а не як докази винуватості чи невинуватості обвинувачених.

7.2. Норми закону, якими керується ВАКС

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, або передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження (п. 1, 2 ч. 6 ст. 100 КПК України).

Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду АРМА для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому ч. 6 ст. 100 КПК України, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом (абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України). Під час судового провадження прокурор звертається з таким клопотанням до суду, яке розглядається згідно зі ст. 171-173 КПК України (ч. 7 ст. 100 КПК України). Питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України).

Особливості реалізації визначає Закон України «Про ІНФОРМАЦІЯ_141 » (далі - Закон про АРМА). ІНФОРМАЦІЯ_19 здійснює управління арештованими активами, сума або вартість яких перевищує поріг, встановлений ч. 6 ст. 100 КПК України, «та якщо це забезпечить можливість збереження їхньої економічної вартості» (ч. 1 ст. 18-1 Закону про АРМА). Для визначення можливості здійснення ефективного управління активом та збереження його економічної вартості АРМА за зверненням прокурора здійснює ідентифікацію активу, під час якої, зокрема, встановлює ринкову вартість активу на підставі документів про його оцінку та інших наявних документів, визначає його економічний потенціал і проводить обстеження (огляд) та документування фізичного стану активу, а за результатами готує висновок щодо можливості здійснення управління активом (ч. 2, 4, 5 ст. 18-1 Закону про АРМА).

Рухоме майно може бути передано АРМА для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав: (1) майно піддається швидкому псуванню; (2) майно протягом року втрачає 50 або більше відсотків своєї вартості; (3) витрати на зберігання рухомого майна протягом останніх 12 календарних місяців становлять більше 30 відсотків вартості такого майна на момент підписання акта приймання-передачі такого активу АРМА. Реалізація в такому порядку здійснюється за ціною, не нижчою за ринкову (ч. 1 ст. 21-6 Закону про АРМА).

Системний аналіз цих норм свідчить, що суд, вирішуючи питання про передачу речового доказу АРМА для реалізації без згоди власника, має встановити, що: (a) майно є речовим доказом, на який накладено арешт у кримінальному провадженні; (b) воно належить до речових доказів, зазначених в абз. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України; (c) його вартість перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (d) існує хоча б одна з підстав, передбачених ч. 1 ст. 21-6 Закону про АРМА; (e) реалізація забезпечить збереження економічної вартості активу; (f) реалізація можлива без шкоди для кримінального провадження. Подібний перелік обставин, що підлягають встановленню, навів слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_15 в ухвалі від 21 травня 2024 року у справі № 991/3817/24.

При цьому поріг у 200 розмірів прожиткового мінімуму є необхідною, але не достатньою умовою. Апеляційна палата ВАКС в ухвалі від 13 жовтня 2026 року у справі № 991/2834/25, аналізуючи співвідношення абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України та ч. 1 ст. 18-1 Закону про АРМА, зазначила, що застосування положень абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України «покликане лише для визначення порогу суми або вартості активів, які, за наявності інших умов, можуть бути передані в управління АРМА».

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 170 КПК України). Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України). Арешт майна може бути скасовано ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).

7.3. Оцінка доводів клопотання прокурора про передачу піску АРМА для реалізації

7.3.1. Щодо підстав для реалізації без згоди власника

Власник піску - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - згоди на його реалізацію не надавав і заперечує проти неї. Тому прокурор мав довести наявність хоча б однієї з підстав, передбачених ч. 1 ст. 21-6 Закону про АРМА. Клопотання прокурора не містить посилань на жодну з них, а наявні матеріали не дають змоги дійти висновку про їх існування.

Пісок не є товаром, що піддається швидкому псуванню. Навпаки, обґрунтовуючи можливість його реалізації, прокурор сам зазначив, що пісок не гниє, не розкладається і не втрачає своїх основних фізичних властивостей через тривале зберігання (пп. (b) п. 1.11.1 цієї ухвали). Цей довід виключає й іншу підставу - втрату майном протягом року 50 або більше відсотків своєї вартості. Жодних розрахунків, які б свідчили про таке знецінення, сторона обвинувачення не надала. Доказів того, що сторона обвинувачення несе витрати на зберігання піску, матеріали також не містять: у судовому засіданні 08 квітня 2026 року прокурор повідомив, що не володіє інформацією про передачу речових доказів на відповідальне зберігання будь-кому.

Посилання прокурора на громіздкість піску та неможливість його зберігання без зайвих труднощів обґрунтовує віднесення піску до речових доказів, зазначених в абз. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України. Проте ця обставина сама по собі не замінює підстав, з якими спеціальний закон пов`язує примусову реалізацію рухомого майна без згоди власника.

7.3.2. Щодо вартості піску

Головним доводом прокурора є те, що вартість піску значно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 2026 рік цей поріг становить 665 600 грн (200 ? 3 328 грн). Колегія суддів погоджується з прокурором, що закон не вимагає підтверджувати перевищення цього порогу обов`язково новим звітом суб`єкта оціночної діяльності, і не ставить під сумнів, що масив піску такого обсягу формально відповідає цій умові. Проте для вирішення питання про примусову реалізацію значення має не лише сам факт перевищення порогу, а й актуальна ринкова вартість активу. Саме від неї залежить, чи можна реалізувати актив за ціною, не нижчою за ринкову (ч. 1 ст. 21-6 Закону про АРМА), чи забезпечить реалізація збереження його економічної вартості (ч. 1 ст. 18-1 Закону про АРМА), і чи не призведе вона до заподіяння власнику шкоди, яку держава буде зобов`язана відшкодувати. Такої вартості сторона обвинувачення не встановила.

По-перше, єдиним документом, у якому визначено вартість саме цього піску, є висновок судової товарознавчої експертизи від 28 вересня 2020 року. Він визначає вартість піску станом на липень 2019 року, тобто понад сім років тому, і відображає його стан на час досліджень, проведених у січні 2020 року. Прокурор вважає, що експерт врахував фактичний стан піску, застосувавши 30-відсоткову знижку. Однак ця знижка могла врахувати лише той стан піску, у якому він перебував на час експертного дослідження. Подальші зміни, що відбулися з піском протягом більш ніж шести років перебування на відкритих площах без будь-яких заходів зі збереження, експерт не досліджував і не міг дослідити. Сам прокурор визнає, що верхні шари піску поросли травою і деревами та засмічені, а за висновком АРМА від 22 червня 2026 року верхній шар піску задернований корінням рослин, нижні шари зазнали значного природного ущільнення, а нижній шар залягає під розвиненою кореневою системою дерев, і його вилучення без корчування останніх неможливе.

По-друге, відомості про вартість і обсяг піску, на які посилається сторона обвинувачення, не узгоджуються між собою. У клопотанні від 29 червня 2026 року та у зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_19 від 30 квітня 2026 року прокурор зазначив, що висновком експерта № СЕ-1125-6-1182.20 вартість піску визначено у 173 378 010,40 грн станом на 04 липня 2019 року. Водночас у висновку ІНФОРМАЦІЯ_19 від 22 червня 2026 року та в клопотанні прокурора від 28 вересня 2026 року цей висновок зазначено за № СЕ-1725-6-1182.20, а вартість піску - 175 643 560,40 грн станом на 19 червня 2019 року (при цьому в тому самому клопотанні від 28 вересня 2026 року прокурор знову називає вартість 173 378 010,40 грн). Крім того, у зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_19 від 30 квітня 2026 року прокурор вказав, що за звітом топографо-геодезичного вишукування станом на січень 2020 року на території земельних ділянок знаходилося не 2 589 200 т, а приблизно 3 729 962,94 т піску. АРМА, у свою чергу, дійшло висновку, що для встановлення фактичного обсягу та якісних характеристик активу необхідні додаткові геодезичні, лабораторні та оціночні дослідження, оскільки дослідження, складені понад шість років тому, не відображають поточного фізичного стану активу. Отже, станом на час розгляду клопотання не встановлено навіть, який саме обсяг піску, придатного для реалізації, становить арештований актив.

По-третє, розрахунок вартості піску у 388 380 000 грн, наведений прокурором у клопотанні від 28 вересня 2026 року, не ґрунтується на оцінці. Ціну 150 грн за тонну АРМА навело не як ринкову вартість арештованого активу, а як результат моніторингу оголошень на інтернет-ресурсі з продажу «піску річкового аналогічної фракції». Водночас АРМА прямо зазначило, що після підтвердження фактичного обсягу та якісних характеристик активу виникне необхідність проведення незалежної оцінки його ринкової вартості. Множення орієнтовної ціни аналогічного товару на вагу, яка сама потребує перевірки, не є визначенням вартості арештованого майна.

Роздруківки з інтернет-сайтів продавців будівельних матеріалів (220-360 грн за тонну) стосуються піску, який пропонується до продажу партіями на умовах доставки, у тому числі митого піску, а частина цін наведена без ПДВ. Сам прокурор визнав, що наведені середнє значення і медіана «є лише орієнтиром для аналізу рівня відкритих пропозицій, а не оцінкою конкретного активу», а фактичний стан, якість, засміченість, місце розташування і витрати на транспортування піску можуть впливати на його ціну. З такою оцінкою цих матеріалів колегія суддів погоджується.

По-четверте, сама сукупність наведених прокурором даних свідчить про відсутність достовірних відомостей про актуальну вартість піску. За висновком експерта 2020 року вартість тонни піску з урахуванням знижки становила близько 67 грн (173 378 010,40 грн / 2 589 200 т). Натомість у 2026 році прокурор обґрунтовує вартість тонни того самого піску у 150 грн, а з посиланням на роздруківки - у 220-360 грн, хоча за цей час стан піску, за визнанням самого прокурора, погіршився. Такі дані не можуть бути покладені в основу рішення про примусовий продаж майна третьої особи.

Довід прокурора про те, що вартість досліджень піску у 2020 році становила близько 100 000 грн, що непорівнянно з вартістю активу, лише підтверджує, що для визначення актуального обсягу, якості та вартості піску необхідні нові дослідження. Їх проведення не є обов`язком суду, а обов`язок доведення обставин, на які посилається прокурор у клопотанні, покладено на нього.

7.3.3. Щодо висновків АРМА

За змістом ст. 18-1 Закону про АРМА саме ідентифікація активу та висновок ІНФОРМАЦІЯ_19 щодо можливості здійснення управління ним є тим механізмом, через який визначається, чи забезпечить передача активу збереження його економічної вартості. Висновок ІНФОРМАЦІЯ_19 не є обов`язковим для суду, проте суд не може залишити його поза увагою, оскільки саме ІНФОРМАЦІЯ_19 має здійснювати реалізацію, про яку просить прокурор.

Звернення прокурора від 30 квітня 2026 року про ідентифікацію піску АРМА розглядало двічі. Листом від 05 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_19 повідомило, що не може здійснити ідентифікацію, оскільки Кабінет Міністрів України не затвердив методику визначення можливості здійснення управління активом та форму висновку. Згодом АРМА все ж провело ідентифікацію і 22 червня 2026 року склало висновок щодо можливості здійснення управління активом. У ньому АРМА констатувало: (1) низький економічний потенціал активу через тривале перебування на земельних ділянках з деревами і кущами, значну кількість органічних домішок і ускладнений видобуток; (2) необхідність додаткових геодезичних, лабораторних та оціночних досліджень для встановлення фактичного обсягу та якісних характеристик активу; (3) необхідність значних витрат на вилучення, очищення, просіювання, транспортування та підготовку піску до реалізації; (4) відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_19 повноважень на відновлення активу до його первісних якісних характеристик; (5) правові ризики, пов`язані з розміщенням піску на земельних ділянках, що належать на праві власності третій особі - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_21 ». За наслідками ідентифікації АРМА дійшло висновку, що «в ІНФОРМАЦІЯ_19 відсутня можливість ефективного управління активом шляхом його реалізації, оскільки таке управління не забезпечить досягнення мети щодо ефективного управління активом та збереження його економічної вартості, а також не відповідає принципу економічної доцільності управління арештованими активами».

Цей висновок ІНФОРМАЦІЯ_19 направило прокурору 22 червня 2026 року, тобто за тиждень до подання клопотання. Проте в клопотанні від 29 червня 2026 року прокурор про нього не згадав і не навів жодних доводів щодо його змісту. Свою незгоду з висновком ІНФОРМАЦІЯ_19 прокурор висловив лише в клопотанні від 28 вересня 2026 року, після того як на цей висновок послалися представник власника та захисник.

Доводи прокурора, якими він заперечує проти висновку АРМА, колегія суддів не вважає переконливими. Те, що закон не зобов`язує ІНФОРМАЦІЯ_19 приводити актив до певного стану перед реалізацією, не спростовує висновку АРМА, адже він ґрунтується насамперед на невстановленості обсягу, якості та вартості активу і на економічній недоцільності його реалізації, а не лише на неможливості відновити його первісні характеристики. Посилання на роздруківку з сервісу Google Maps, за якою 80-90 % масиву нібито вільні від значної рослинності, не спростовує результатів обстеження (огляду) піску, яке АРМА провело безпосередньо за місцем його знаходження з фотофіксацією. Посилання на лабораторні випробування і топографо-геодезичні вишукування 2020 року не враховують того, що ці дослідження відображають стан піску понад шість років тому і, як зазначено вище, містять розбіжні відомості про його обсяг.

Таким чином, орган, який мав би реалізувати пісок, дійшов обґрунтованого висновку, що реалізація не забезпечить збереження економічної вартості активу, а сторона обвинувачення цього висновку не спростувала.

7.3.4. Щодо відсутності шкоди для кримінального провадження

Передача речового доказу для реалізації допускається лише тоді, коли це можливо без шкоди для кримінального провадження. Пісок є не просто речовим доказом у цьому кримінальному провадженні. За обвинувальним актом частину обвинувачених обвинувачують саме в розтраті цього піску загальною вагою 2 589 200 т шляхом його реалізації на електронних торгах ДП « ІНФОРМАЦІЯ_24 » за заниженою ціною. Обсяг, якісні характеристики та ринкова вартість піску на момент його реалізації у 2019 році є обставинами, які, з огляду на позиції сторін, підлягатимуть доказуванню під час судового розгляду.

Судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні ще не розпочато, докази не досліджено. Сторона захисту послідовно наполягає на тому, що потребує доступу до піску для його огляду, здійснення замірів та проведення власних експертиз щодо його обсягу, якості і вартості, а сторона обвинувачення у цьому доступі відмовила (пп. (b) п. 1.11.3 цієї ухвали). Колегія суддів не оцінює на цій стадії обґрунтованість такої потреби, проте враховує, що реалізація піску є незворотною: після неї жодна зі сторін не матиме можливості дослідити його в натурі. Збереження зразка речового доказу, передбачене ч. 6 ст. 100 КПК України, не може замінити масив піску вагою понад два з половиною мільйони тонн, якщо предметом доказування є саме його обсяг і характеристики. Фото- та відеофіксація також не дає змоги здійснити заміри чи відібрати проби.

Крім того, ще 08 квітня 2026 року прокурор заперечував проти скасування арешту піску саме з тих підстав, що він є речовим доказом, долю якого має вирішувати суд в ході встановлення всіх обставин кримінального провадження. Будь-яких нових обставин, які б свідчили про те, що відтоді пісок втратив значення для кримінального провадження, прокурор не навів.

Отже, сторона обвинувачення не довела, що реалізація піску можлива без шкоди для кримінального провадження.

7.3.5. Щодо доводів про можливу спеціальну конфіскацію

Посилання прокурора на можливість застосування до піску спеціальної конфіскації як на обставину, що виправдовує його реалізацію, колегія суддів відхиляє.

Арешт на пісок накладено виключно з метою забезпечення збереження речових доказів, а не з метою забезпечення спеціальної конфіскації (ч. 2 ст. 170 КПК України). Питання про те, чи підлягає пісок спеціальній конфіскації у третьої особи, суд вирішуватиме в судовому рішенні, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України). Відомості про те, що третя особа знала або повинна була і могла знати, що набуте нею майно відповідає ознакам, зазначеним у ч. 1 ст. 96-2 КК України, повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів (ч. 5 ст. 96-2 КК України), а застосування спеціальної конфіскації можливе тільки після доведення стороною обвинувачення, що власник знав про незаконне походження майна (ч. 10 ст. 100 КПК України). На цій стадії суд не оцінює, чи є для цього підстави.

Норма ч. 2 ст. 96-2 КК України про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості майна, визначає спосіб виконання вже ухваленого рішення про спеціальну конфіскацію у разі, якщо конфіскувати саме майно неможливо. Вона не є підставою для завчасного перетворення майна третьої особи на гроші до вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Тим більше що ст. 100 КПК України і ст. 21-6 Закону про АРМА не передбачають такої мети реалізації речового доказу, як забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

7.3.6. Щодо прохання захисника про передачу піску в управління без реалізації

Захисник ОСОБА_12 просить у разі задоволення клопотання прокурора передати пісок АРМА для управління шляхом передачі в управління, а не шляхом реалізації. Оскільки суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, це прохання окремої оцінки не потребує. Крім того, прокурор з клопотанням про передачу піску в управління не звертався, а суд вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами (ч. 3 ст. 26 КПК України). До того ж за висновком АРМА від 22 червня 2026 року ефективне управління піском не забезпечить збереження його економічної вартості.

7.3.7. Висновки щодо клопотання прокурора

Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор не довів: (1) наявності жодної з підстав для реалізації рухомого майна без згоди власника, передбачених ч. 1 ст. 21-6 Закону про АРМА; (2) актуальної ринкової вартості піску та того, що його реалізація забезпечить збереження економічної вартості активу, - чому суперечить висновок АРМА від 22 червня 2026 року; (3) того, що реалізація піску можлива без шкоди для кримінального провадження. Тому в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

7.4. Оцінка доводів клопотання представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про скасування арешту

Обґрунтовуючи відсутність потреби в арешті, представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » насамперед посилається на те, що, звернувшись із клопотанням про реалізацію піску, прокурор сам визнав, що його вибуття не зашкодить кримінальному провадженню. Колегія суддів цей довід відхиляє. Позиція прокурора щодо можливості реалізації речового доказу не є обставиною, яка свідчить про відсутність потреби в арешті. Передача речового доказу для реалізації за ч. 6 ст. 100 КПК України є способом поводження з майном, яке зберігає статус речового доказу, а не підставою для припинення цього статусу. До того ж суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора, зокрема з тих підстав, що реалізація піску може завдати шкоди кримінальному провадженню (п. 7.3.4 цієї ухвали).

Мета арешту - забезпечення збереження речових доказів - не відпала. Пісок є предметом інкримінованого частині обвинувачених кримінального правопорушення, його обсяг, якість і вартість належать до обставин, що підлягатимуть доказуванню, а судовий розгляд ще не розпочато. Як уже зазначала колегія суддів в ухвалі від 08 квітня 2026 року, питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України). Відтоді обставини, які б свідчили про втрату піском значення речового доказу, не змінилися. Висновок АРМА від 22 червня 2026 року стосується економічного потенціалу активу і можливості його реалізації, а не його доказового значення.

Доводи про те, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є добросовісним набувачем, непричетне до інкримінованих правопорушень і щодо нього не здійснюється кримінальне провадження, не мають значення для вирішення цього питання. Закон прямо допускає арешт майна добросовісного набувача з метою забезпечення збереження речових доказів (абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України). Рішення господарських судів у справі № 910/15715/19, на які посилається представник, не мають преюдиційного значення для кримінального провадження (ст. 90 КПК України), що колегія суддів уже зазначала в ухвалі від 08 квітня 2026 року.

Доводи представника про погіршення стану піску та його розкрадання колегія суддів також не вважає підставою для скасування арешту. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні, а в разі його втрати чи знищення - повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (ч. 2, 4 ст. 100 КПК України). Отже, можливе неналежне виконання стороною обвинувачення обов`язку зберігання речового доказу має інші правові наслідки і не свідчить про те, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба. Щодо фактів розкрадання, то за листом СУ ГУНП в Київській області від 10 червня 2026 року кримінальні провадження № 42020111100000096 від 11 вересня 2020 року та № 12021111100001052 від 14 вересня 2021 року, на які посилається представник, об`єднано, і 27 червня 2022 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення; про підозру нікому не повідомлялося. Отже, факт розкрадання саме арештованого піску не підтверджено.

Договір про надання благодійної допомоги від 17 березня 2026 року колегія суддів уже оцінювала в ухвалі від 08 квітня 2026 року. Представник підтвердив, що надання допомоги не залежить від реалізації піску. Тому намір товариства надати таку допомогу не пов`язаний з потребою в арешті і не є підставою для його скасування.

7.5. Щодо пропорційності арешту

Колегія суддів окремо оцінює довід представника про те, що арешт, який триває з 30 січня 2020 року, тобто понад шість років, є непропорційним втручанням у право власності. Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 27 березня 2025 року у справі № 157/1664/22, «для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на прогрес кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та прийняті владою рішення з цього питання».

Колегія суддів враховує, що тривалість арешту є значною і що за цей час товарні властивості піску, за висновком АРМА, істотно погіршилися. Проте необхідність арешту зумовлена тим, що пісок є предметом інкримінованого правопорушення і ще не досліджений судом, а кримінальне провадження перейшло до стадії судового розгляду, на якій сторони матимуть можливість його дослідити. Арешт полягає в забороні відчуження, розпорядження та користування піском і не позбавляє товариство права власності. За цих обставин подальше застосування арешту залишається пропорційним меті забезпечення збереження речових доказів.

Водночас колегія суддів усвідомлює, що арешт майна є тимчасовим заходом і не може тривати безстроково. З огляду на засаду розумності строків (п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України) учасники судового провадження, у тому числі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », не позбавлені можливості ініціювати такий порядок дослідження доказів, за якого докази, що стосуються піску, будуть досліджені першочергово, а після їх дослідження - повторно порушити питання про скасування арешту.

7.6. Висновки

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що (1) прокурор не довів наявності підстав для передачі піску річкового АРМА для реалізації, а (2) представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвокат ОСОБА_60 не довів, що в подальшому застосуванні арешту, накладеного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 30 січня 2020 року у справі № 991/671/19, відпала потреба. Тому в задоволенні обох клопотань слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 - 316, 369, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, на 04 листопада 2026 року о 13 годині 00 хвилин у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 42А, зал судових засідань № 4.

2. У судовий розгляд викликати прокурора, обвинувачених, їх захисників, представників потерпілих та цивільних позивачів.

3. Оцінку доводам, зазначеним у скаргах сторони захисту, надати під час судового розгляду.

4. Долучити до матеріалів кримінального провадження заперечення сторони захисту на ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду.

5. Відкласти розгляд:

(5.1) клопотань адвоката ОСОБА_21 - захисника обвинуваченого ОСОБА_20 , обвинуваченого ОСОБА_26 , адвоката ОСОБА_12 - захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_33 - захисника обвинуваченого ОСОБА_32 , адвоката ОСОБА_28 - захисника обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , адвоката ОСОБА_17 - захисника обвинуваченого ОСОБА_16 , адвоката ОСОБА_30 - захисника обвинуваченого ОСОБА_29 про витребування,

(5.2) клопотань адвоката ОСОБА_12 - захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_19 - захисника обвинуваченого ОСОБА_16 про тимчасовий доступ до речей і документів ,

(5.3) клопотань представника потерпілого, цивільного позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 - адвоката ОСОБА_38 , адвоката ОСОБА_33 - захисника обвинуваченого ОСОБА_32 , адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - захисників обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_36 адвоката про скасування арешту майна

- до стадії судового розгляду кримінального провадження.

6. У задоволенні клопотань прокурора ОСОБА_6 про передачу активу, на який накладено арешт, ІНФОРМАЦІЯ_18 , представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_40 , про скасування арешту майна, - відмовити.

7. У задоволенні клопотання про закрите судове засідання обвинуваченого ОСОБА_26 - відмовити.

8. У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_28 - захисника обвинуваченого ОСОБА_26 про зміну запобіжного заходу, клопотання адвоката ОСОБА_15 - захисника обвинуваченого ОСОБА_14 про скасування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання адвоката ОСОБА_21 - захисника обвинуваченого ОСОБА_20 , клопотання адвоката ОСОБА_12 - захисника обвинуваченого ОСОБА_10 про скасування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання адвоката ОСОБА_30 - захисника обвинуваченого ОСОБА_29 про зміну запобіжного заходу, клопотання адвоката ОСОБА_33 - захисника обвинуваченого ОСОБА_32 про зміну запобіжного заходу, клопотання адвоката ОСОБА_17 - захисника обвинуваченого ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

 

 

 

Головуючий суддя ОСОБА_1

 

Судді ОСОБА_2

 

ОСОБА_3