Справа № 991/10098/26
Провадження 1-кп/991/91/26
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в режимі відеоконференцзв`язку),
захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
представника потерпілого ОСОБА_19 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду питання про участь обвинуваченого ОСОБА_20 у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за обвинуваченням:
ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014),
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014),
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014), -
В С Т А Н О В И В:
Обставини, що стали підставою для вирішення питання
06.08.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017. Згідно із супровідним листом до обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_20 тримається під вартою у Відділі забезпечення досудового слідства Служби безпеки України (далі - ВЗДС СБУ).
27.10.2026 суд направив до ВЗДС СБУ заявку на видачу та конвоювання обвинуваченого ОСОБА_20 для участі в підготовчому судовому засіданні, призначеному на 04.11.2026. Обвинуваченого до приміщення суду доставлено не було.
Натомість до суду надійшов лист ВЗДС СБУ № 23/700, у якому зазначено, що Служба безпеки України отримала відомості про можливі посягання на життя та здоров`я обвинуваченого, про що поінформовано оперативні підрозділи. З огляду на можливі загрози життю та здоров`ю обвинуваченого і конвойної групи начальник ВЗДС СБУ просив розглянути питання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 336 КПК України та умов воєнного стану.
05.11.2026 суд направив начальнику ВЗДС СБУ лист вих. № 991/10098/26/38663/2026, у якому, виклавши наведені обставини, звернув увагу на таке.
До листа ВЗДС СБУ № 23/700 не додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. Отже, повідомлення про можливі посягання не підтверджене жодними відомостями. Без таких відомостей суд не може оцінити реальність, характер і ступінь загрози, а також пропорційність обмеження права обвинуваченого на безпосередню участь у судовому засіданні.
Крім того, у листі ВЗДС СБУ немає посилань на нормативно-правові акти, які встановлювали б порядок дій уповноважених осіб ВЗДС СБУ на випадок отримання такої інформації саме шляхом скасування конвоювання обвинуваченого до суду.
Інструкція про порядок тримання осіб у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) СБУ, затверджена наказом СБУ від 26.07.2008 № 589 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.10.2008 за № 1013/15704), у главі 3 «Порядок конвоювання» не містить положень, які передбачали б відмову від доставки особи до суду через надходження відомостей про можливу загрозу.
У зв`язку з викладеним суд просив ВЗДС СБУ у строк до 09.11.2026 надати:
1.Відомості про джерело, дату та форму надходження до СБУ інформації про можливі посягання на життя та здоров`я ОСОБА_20 , а також копії документів, якими цю інформацію зафіксовано (з дотриманням вимог законодавства щодо інформації з обмеженим доступом).
2.Відомості про те, чи внесено за цим фактом відомості до ЄРДР (номер, дата, правова кваліфікація), та про результати перевірки інформації оперативними підрозділами СБУ.
3.Відомості про конкретні заходи, вжиті для забезпечення безпеки обвинуваченого та конвою, і обґрунтування неможливості забезпечити його безпечне конвоювання із застосуванням заходів, передбачених законодавством.
4.Відомості про нормативно-правовий акт (із зазначенням пункту), яким керувався ВЗДС СБУ, не здійснивши доставку обвинуваченого до суду 04.11.2026, а також чинну редакцію інструкції (порядку), що регламентує конвоювання до суду осіб, які тримаються під вартою в ізоляторі тимчасового тримання СБУ, та порядок дій у разі надходження відомостей про загрозу.
Окремо суд повідомив ВЗДС СБУ, що рішення про здійснення дистанційного судового провадження за участю обвинуваченого ОСОБА_20 не ухвалювалося. Відтак обов`язок доставити його до приміщення Вищого антикорупційного суду зберігається, а питання конвоювання є актуальним для всіх наступних судових засідань, про які ВЗДС СБУ буде повідомлено в установленому порядку. Суд також повідомив, що найближче судове засідання призначено на 09.11.2026 о 9.00 год.
Станом на 09.11.2026 від ВЗДС СБУ на запит суду надійшла відповідь, яка має гриф ДСК. Тому, у підготовчому судовому засіданні суд повідомив лише ту інформацію, яка була аналогічна змісту попереднього листа та мала бути предметом судового розгляду, а саме: про прийняття рішення про не конвоювання обвинуваченого ОСОБА_20 з метою уникнення загроз життю та здоров`ю останньому та відповідальним за конвоювання особам. Автор листа, посилаючись на ці обставини, просив суд розглянути питання про проведення дистанційного судового провадження або про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
Оскільки представник ВЗДС СБУ не є учасником кримінального провадження та не має права вносити клопотання щодо форми участі обвинуваченого у судовому засіданні та режиму його проведення, головуюча винесла на обговорення учасників судового провадження питання про здійснення судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_20 у режимі відеоконференції з приміщення ВЗДС СБУ, а також про проведення підготовчого провадження у закритому судовому засіданні з метою забезпечення безпеки обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_20 заперечили проти здійснення дистанційного судового провадження та проведення закритого судового засідання, наполягаючи на розгляді у відкритому судовому засіданні за безпосередньої участі обвинуваченого в залі суду.
Захист зазначив, що обвинувачений із заявами про застосування заходів безпеки не звертався і заперечує проти застосування всупереч його волі заходів, які фактично обмежують його право на доступ до суду та на правову допомогу.
На думку захисту, лист ВЗДС СБУ є голослівним і не містить жодного фактичного чи документального підтвердження загроз: відсутні відомості про внесення до ЄРДР відомостей за фактом загрози життю чи готування до злочину, заведення контррозвідувальної справи, вилучення знарядь злочину або затримання осіб. ВЗДС СБУ не є учасником кримінального провадження і не має права визначати суду режим судового засідання.
Захист вважає, що дистанційний чи закритий режим спрямований на усунення обвинуваченого від участі в процесі та позбавлення його можливості публічно висловити свою позицію. Умови ВЗДС СБУ, за твердженням захисників, унеможливлюють конфіденційне спілкування з клієнтом і належний захист через технічні та організаційні обмеження.
Сторона захисту наголосила, що установа тримання під вартою зобов`язана беззастережно доставляти обвинуваченого до суду, а систематичне невиконання цього обов`язку є бездіяльністю.
Прокурор зазначив, що лист ВЗДС СБУ не містить конкретизованих відомостей ні про обставини, що унеможливлюють доставку обвинуваченого, ні про фактично вжиті заходи безпеки. Закритий судовий розгляд (ч. 2 ст. 27 КПК України) чи дистанційне провадження (ст. 336, 615 КПК України) з метою забезпечення безпеки учасників провадження можливі лише за наявності належних і підтверджених підстав. Для ухвалення такого рішення орган, що забезпечує безпеку, має надати суду підтверджені дані про наявні загрози та реально вжиті заходи. За відсутності таких даних підстав для дистанційного чи закритого розгляду немає, тому слід дотримуватися встановленого процесуального порядку та забезпечити конвоювання обвинуваченого у відкрите судове засідання.
Мотиви суду. Нормативне регулювання
Заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали, що стосуються вирішуваного питання, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Згідно з п. 5 ч. 2 цієї статті слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, зокрема, у разі необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі необхідності забезпечення безпеки осіб (п. 2), а також у разі введення воєнного стану (п. 4?). Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження; якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти цього, суд може ухвалити таке рішення лише вмотивованою ухвалою. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
За змістом ст. 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 № 3782-XII (далі - Закон № 3782-XII) забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров`я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя. Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав має, зокрема, обвинувачений (п. «в» ст. 2 Закону № 3782-XII).
Статтею 7 Закону № 3782-XII визначено перелік заходів забезпечення безпеки, серед яких особиста охорона, охорона житла і майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; використання технічних засобів контролю, прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; заміна документів та зміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання; забезпечення конфіденційності відомостей про особу; закритий судовий розгляд.
Відтак закон розмежовує два принципово різні за природою види заходів: заходи фізичного (силового, організаційно-технічного) захисту особи, які здійснюють уповноважені правоохоронні органи, та заходи інформаційного характеру, спрямовані на обмеження доступу сторонніх осіб до відомостей про особу, яка перебуває під захистом. Закритий судовий розгляд належить до другої групи.
За змістом ст. 1 Закону № 3782-XII будь-який захід безпеки має своєю метою не обмеження процесуальних прав особи, яку захищають, а створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя. Тому захід безпеки не може застосовуватися у спосіб, що позбавляє таку особу гарантованих їй процесуальних прав, зокрема права на безпосередню участь у судовому розгляді власної справи.
Щодо закритого судового розгляду
Колегія суддів зважає на те, що будь-яке обмеження гласності судового процесу, яка є однією із засад кримінального провадження (ст. 27 КПК України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), є винятком із загального правила. Таке обмеження допустиме лише тоді, коли воно здатне досягти законної мети, з якою його запроваджують, і коли ця мета не може бути досягнута менш обтяжливим способом.
Закритий судовий розгляд за своєю правовою природою обмежує лише одне - доступ до зали судового засідання публіки та представників засобів масової інформації, а також поширення відомостей про хід розгляду. Він не змінює ні порядку доставки обвинуваченого, який тримається під вартою, до приміщення суду, ні маршруту та способу конвоювання, ні умов його перебування поза залою судового засідання.
Якщо загроза, про яку повідомив ВЗДС СБУ, полягає у можливому фізичному посяганні на життя та здоров`я обвинуваченого, то закриття судового засідання жодним чином цієї загрози не усуває і не зменшує. Фізичний доступ до особи, теоретично, може існувати до початку засідання, під час конвоювання, у перервах та після його завершення - незалежно від того, чи присутня в залі публіка. Водночас у самій залі судового засідання та в приміщенні суду охорону здійснює Служба судової охорони, а доступ до приміщення суду відбувається з дотриманням пропускного режиму та заходів перевірки.
Отже, за умови загрози саме фізичного характеру закритий судовий розгляд не є придатним засобом досягнення мети, з якою його пропонується застосувати. Мета закритого судового розгляду як заходу безпеки за Законом № 3782-XII полягає у нерозголошенні відомостей - про особу, яка перебуває під захистом, її місцезнаходження, показання тощо, - доступ до яких сторонніх осіб може створити загрозу для такої особи. Фізична безпека обвинуваченого забезпечується іншими заходами - особистою охороною, посиленням конвою, зміною маршруту та способу конвоювання тощо, - здійснення яких закон покладає на уповноважені правоохоронні органи, а не на суд.
У цьому кримінальному провадженні ні ВЗДС СБУ, ні учасники судового провадження не вказали на наявність будь-яких відомостей, розголошення яких під час відкритого судового засідання могло б створити загрозу для обвинуваченого чи інших осіб. Обвинувачений ОСОБА_20 в межах цього провадження не є особою, щодо якої в установленому Законом № 3782-XII порядку прийнято рішення про застосування заходів безпеки, і сам про застосування таких заходів, зокрема закритого судового розгляду, не клопотав. Його захисники проти здійснення судового провадження у закритому засіданні заперечили.
За таких обставин підстави, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 27 КПК України, для здійснення підготовчого провадження у закритому судовому засіданні відсутні.
Щодо дистанційного судового провадження та недоставлення обвинуваченого
Здійснення дистанційного судового провадження не належить до заходів забезпечення безпеки, передбачених ст. 7 Закону № 3782-XII. Це процесуальний інструмент, підстави та порядок застосування якого визначає виключно ст. 336 КПК України. Тим більше заходом забезпечення безпеки не може бути недоставлення обвинуваченого, який тримається під вартою, до суду. Такого заходу не передбачає ні Закон № 3782-XII, ні КПК України, ні згадана Інструкція, затверджена наказом СБУ від 26.07.2008 № 589, на що суд звертав увагу ВЗДС СБУ в листі від 05.11.2026.
Недоставлення обвинуваченого до суду, здійснене органом, що забезпечує тримання під вартою, з власної ініціативи та за відсутності відповідного рішення суду, фактично підміняє судове рішення про форму участі обвинуваченого в судовому розгляді. Вирішення цього питання КПК України відносить до виключної компетенції суду. Відомості про загрозу, якщо вони надійшли, зобов`язують уповноважений орган вжити заходів для безпечного конвоювання, а не відмовитися від нього.
Пункт 2 ч. 1 ст. 336 КПК України допускає дистанційне судове провадження у разі необхідності забезпечення безпеки осіб. Утім, така необхідність має бути встановлена судом на підставі даних, які дають змогу оцінити реальність, характер і ступінь загрози, а також неможливість її усунення іншими засобами. Ст. 1 Закону № 3782-XII пов`язує застосування заходів безпеки саме з наявністю протиправних посягань чи їх реальною загрозою, а не з неперевіреним повідомленням про таку загрозу.
ВЗДС СБУ не надав суду жодних відомостей, які підтверджували б наявність реальної загрози, не обґрунтував неможливості безпечного конвоювання із застосуванням передбачених законодавством заходів.
Щодо посилання ВЗДС СБУ на умови воєнного стану колегія суддів зазначає таке.
Пункт 4? ч. 1 ст. 336 КПК України визначає самостійну підставу для дистанційного судового провадження - введення воєнного стану. Третє речення ч. 2 цієї статті як виняток із загального правила допускає здійснення такого провадження всупереч запереченню обвинуваченого саме «в умовах воєнного стану». Системний зв`язок цих положень свідчить, що законодавець пов`язав можливість подолання волі обвинуваченого з обставинами, зумовленими воєнним станом як таким, через які безпосередня участь обвинуваченого в судовому засіданні є неможливою або істотно ускладненою. Ідеться, зокрема, про бойові дії, загрозу ракетних ударів чи повітряну тривогу в районі розташування суду або місця тримання під вартою, пошкодження інфраструктури, порушення транспортного сполучення.
Натомість необхідність забезпечення безпеки окремої особи від протиправних посягань є самостійною підставою, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 336 КПК України. Ця підстава існує незалежно від правового режиму воєнного стану. Якщо дистанційне провадження обґрунтовується саме нею, діє загальне правило третього речення ч. 2 ст. 336 КПК України: суд не має права ухвалити рішення про дистанційне провадження, якщо обвинувачений проти цього заперечує. Інше тлумачення означало б, що на весь період дії воєнного стану заперечення обвинуваченого втрачає будь-яке правове значення, незалежно від того, чи пов`язана підстава обмеження його права з воєнним станом. Це позбавило б зазначену процесуальну гарантію змісту.
Таке тлумачення узгоджується з вимогою вузького тлумачення винятків, що обмежують права особи. Воно відповідає й ч. 2 ст. 64 Конституції України, згідно з якою права, передбачені, зокрема, ст. 55, 59, 63 Конституції України, не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану. Крім того, ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства.
У цьому провадженні ВЗДС СБУ обґрунтовує необхідність дистанційної участі обвинуваченого не наслідками воєнного стану, а повідомленням про можливі посягання на його життя та здоров`я з боку невстановлених осіб. Ця обставина охоплюється п. 2 ч. 1 ст. 336 КПК України. Згадка в листі про «умови воєнного стану» не супроводжується зазначенням жодної пов`язаної з воєнним станом обставини, яка перешкоджала б доставці обвинуваченого до приміщення суду в м. Києві. З огляду на заперечення сторони захисту підстав для здійснення дистанційного судового провадження немає.
Навіть якби виняток, передбачений третім реченням ч. 2 ст. 336 КПК України, підлягав застосуванню, він наділяє суд правом, а не покладає на нього обов`язок. Сама лише дія воєнного стану не звільняє суд від оцінки необхідності та пропорційності обмеження права обвинуваченого на безпосередню участь у судовому розгляді.
Колегія суддів не виключає, що в умовах воєнного стану дистанційне судове провадження всупереч запереченню обвинуваченого може бути виправданим. Йдеться про випадки, коли необхідно вирішити окреме, чітко визначене процесуальне питання, для якого закон встановлює конкретний строк, а несвоєчасне вирішення якого може призвести до порушення прав учасників провадження. У такому разі обмеження права обвинуваченого на безпосередню участь є одноразовим і обмеженим за предметом та в часі.
Натомість у цьому випадку йдеться про участь обвинуваченого в підготовчому провадженні в цілому. З огляду на характер наведених ВЗДС СБУ підстав, ідеться також про подальші судові засідання, причому без визначення предмета, строку чи меж такого обмеження. Підготовче провадження, а надалі судовий розгляд, охоплюють вирішення питань, що безпосередньо стосуються права обвинуваченого на захист, і тривалість такого обмеження заздалегідь визначити неможливо. Обмеження такого обсягу не може ґрунтуватися лише на факті дії воєнного стану.
Колегія суддів також враховує, що підготовче провадження у цьому кримінальному провадженні здійснюється щодо шести обвинувачених, обсяг питань, що підлягають вирішенню, є значним, а сторона захисту наполягає на безпосередній участі обвинуваченого та можливості його конфіденційного спілкування із захисниками в залі суду. Здійснення дистанційного судового провадження всупереч волі обвинуваченого, з огляду на відсутність підтвердженої загрози, було б непропорційним обмеженням його права на захист.
Щодо застосування заходів безпеки без згоди особи та безпеки конвою
Закон № 3782-XII побудований на засаді добровільності захисту для особи, яку захищають. Особа, взята під захист, має право подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування, знати про застосування щодо неї таких заходів, вимагати застосування додаткових заходів або скасування здійснюваних (п. «а»-«в» ч. 1 ст. 5 Закону № 3782-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 3782-XII у разі відмови особи від захисту заходи безпеки, передбачені ст. 9, 11-16 цього Закону, щодо неї не проводяться. До цих заходів належить і закрите судове засідання (ст. 16). Лише за наявності загрози настання тяжких наслідків за санкцією прокурора або за ухвалою суду щодо такої особи можуть здійснюватися особиста охорона, охорона житла і майна, використання технічних засобів контролю і прослуховування переговорів (ч. 2 ст. 17), про що її повідомляють (ч. 3 ст. 17). Низку інших заходів закон прямо обумовлює клопотанням або згодою особи (ст. 10, ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 13).
Отже, всупереч волі особи закон допускає лише заходи фізичної охорони, які не обмежують її процесуальних прав. Заходи, що впливають на порядок її участі у судовому розгляді, всупереч її волі застосовуватися не можуть.
Для осіб, які тримаються в слідчих ізоляторах або інших місцях зі спеціальним режимом тримання, ч. 1 ст. 19 Закону № 3782-XII визначає перелік заходів: передбачені ст. 8, 11, 15, 16 цього Закону, а також переведення до іншої установи та окреме тримання. Ні недоставлення до суду, ні дистанційна участь у судовому провадженні до цих заходів не належать. Безпеку особи, яку тримають під вартою, забезпечує відповідний підрозділ установи, де її тримають (ч. 3 ст. 3). Відеоконференцію Закон № 3782-XII передбачає лише як спосіб проведення допиту учасника кримінального провадження в інтересах його безпеки (ч. 2 ст. 16), а не як форму його участі в судовому провадженні загалом.
Крім того, ст. 22 Закону № 3782-XII встановлює порядок реагування на повідомлення про загрозу. Орган, слідчий, прокурор, суд, одержавши таке повідомлення, зобов`язані перевірити його та в строк не більше трьох діб ухвалити мотивоване рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. Якщо повідомлення містить відомості про кримінальне правопорушення, розпочинається досудове розслідування (ч. 2 ст. 22). Перелік необхідних заходів встановлює орган, якому доручено їх здійснення, з урахуванням конкретних обставин (ч. 3 ст. 22). Органи, що забезпечують безпеку, зобов`язані захищати життя і здоров`я особи відповідно до характеру загрози (п. «б» ч. 3 ст. 6).
Матеріали провадження не свідчать про дотримання цього порядку щодо обвинуваченого. ВЗДС СБУ, не маючи рішення уповноваженого органу та згоди обвинуваченого, на власний розсуд обрав спосіб реагування, якого закон не передбачає, - недоставлення обвинуваченого до суду.
Щодо безпеки конвойної групи колегія суддів зазначає таке. Працівники конвою не належать до осіб, визначених ст. 2 Закону № 3782-XII. Їхній захист регулює Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII. Заходи такого захисту стосуються самих працівників і здійснюються засобами, які не обмежують прав інших осіб.
Конвоювання осіб, які тримаються під вартою, є службовим обов`язком конвою, а пов`язані з ним ризики, у тому числі в умовах воєнного стану, є невід`ємною частиною цієї служби. Безпека конвою забезпечується організаційно-тактичними засобами: чисельністю та озброєнням конвою, вибором маршруту, часу і транспорту, взаємодією з іншими підрозділами.
Форма участі обвинуваченого в судовому провадженні є елементом його процесуального статусу та права на захист, а не засобом забезпечення безпеки посадових осіб держави. Обмеження процесуальних прав обвинуваченого з метою зменшення службових ризиків конвою перекладало б на обвинуваченого обов`язок держави належно організувати конвоювання. Крім того, якщо загроза спрямована проти обвинуваченого, ризик для конвою є похідним від неї. Даних про будь-яку самостійну загрозу конвойній групі ВЗДС СБУ не навів.
Практика Європейського суду з прав людини
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що публічність розгляду захищає сторони від таємного здійснення правосуддя поза суспільним контролем і є одним із засобів підтримання довіри до судів. Виключення публіки з розгляду справи має бути суворо необхідним з огляду на обставини справи (рішення у справах «Ріепан проти Австрії» (Riepan v. Austria), заява № 35115/97, §§ 27-29; «Белашев проти Росії» (Belashev v. Russia), заява № 28617/03, §§ 79-83). Зокрема, посилання на міркування безпеки саме по собі не виправдовує закриття судового засідання, якщо суд не встановив, що відповідні ризики не могли бути усунені менш обтяжливими засобами (рішення у справі «Крестовський проти Росії» (Krestovskiy v. Russia), заява № 14040/03, §§ 26-29).
Щодо участі обвинуваченого в режимі відеоконференції ЄСПЛ виходить з того, що така форма участі сама по собі не суперечить ст. 6 Конвенції, однак має переслідувати законну мету, а порядок її здійснення має забезпечувати обвинуваченому можливість ефективно стежити за ходом провадження, бути заслуханим та конфіденційно спілкуватися із захисником (рішення у справах «Марчелло Віола проти Італії» (Marcello Viola v. Italy), заява № 45106/04, §§ 67-77; «Сахновський проти Росії» (Sakhnovskiy v. Russia) [ВП], заява № 21272/03, § 98). Обмеження права обвинуваченого на особисту присутність має бути обґрунтоване конкретними, встановленими судом обставинами, а не загальним посиланням на можливу загрозу.
Висновки суду
Узагальнюючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що:
закритий судовий розгляд не є придатним засобом забезпечення фізичної безпеки обвинуваченого, оскільки не впливає на можливість посягання на нього поза залою судового засідання; його мета - нерозголошення відомостей, а таких відомостей у цьому провадженні не встановлено;
дистанційне судове провадження і тим більше недоставлення обвинуваченого до суду не є заходами забезпечення безпеки в розумінні Закону № 3782-XII; фізична безпека обвинуваченого під час конвоювання та перебування в суді має забезпечуватися уповноваженими органами шляхом застосування передбачених законом заходів;
заходи безпеки, що впливають на порядок участі особи в судовому розгляді, не можуть бути застосовані всупереч її волі (ч. 1 ст. 17 Закону № 3782-XII), а безпека конвою забезпечується організаційно-тактичними засобами і не може досягатися обмеженням процесуальних прав обвинуваченого;
ВЗДС СБУ не надав відомостей, які б підтверджували реальність, характер і ступінь загрози та неможливість безпечного конвоювання обвинуваченого, а тому обмеження його права на безпосередню участь у судовому розгляді всупереч позиції сторони захисту не було б необхідним і пропорційним.
З огляду на це колегія суддів вважає за необхідне не здійснювати дистанційне судове провадження за участю обвинуваченого ОСОБА_20 , проводити підготовче провадження у відкритому судовому засіданні та зобов`язати ВЗДС СБУ забезпечити конвоювання обвинуваченого до приміщення суду.
Для забезпечення доставки обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні слід оголосити перерву.
Керуючись ст. 7, 9, 27, 336, 369-372, 392 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Оголосити перерву в судовому засіданні до 11.00 год (09.11.2026).
Не здійснювати дистанційне судове провадження за участю обвинуваченого ОСОБА_20 у режимі відеоконференції з приміщення Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України.
Підготовче провадження проводити у відкритому судовому засіданні.
Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України забезпечити конвоювання обвинуваченого ОСОБА_20 у підготовче судове засідання 09.11.2026 о 11.00 год. у приміщення Вищого антикорупційного суду за адресою: проспект Берестейський, 41, м. Київ.
Ухвала набуває законної сили з моменту постановлення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3