- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
- Judge (HACC) : Kryklyvyi V.V., Khamzin T.R.
- Secretary : Zaplatynskoi K.V.
- Lawyer : Haidaia R.P.
- Prosecutor : Kasian A.O.
Справа № 369/3820/17
Провадження1-кп/910/52/19
УХВАЛА
20 вересня 2019 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Мойсака С.М.,
суддів: Крикливого В.В., Хамзіна Т.Р.,
за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Касьяна А.О.,
захисника Гайдая Р.П.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гвардійське Сімферопольського району АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , останнє відоме фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання сторони обвинувачення від 19 вересня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та клопотання захисту від 20 вересня 2019 року про зміну запобіжного заходу на домашній арешт,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 21 вересня 2019 року включно.
19 вересня 2019 року прокурор шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, молодший радник юстиції Касьян А.О. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України. Одночасно прокурором було надано копію клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 через ДУ «Київський слідчий ізолятор» та повідомлено, що обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від отримання клопотання про продовження строку запобіжного заходу про що складено акт.
У підготовчому судовому засіданні 20 вересня 2019 року, прокурор зазначене клопотання підтримав і мотивував його тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, один з яких належить до категорії особливо тяжких злочинів, крім того він послався на існування ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду шляхом втечі до непідконтрольних Україні територій або Російської Федерації, де перебуває співучасник, який оголошений у міжнародний розшук; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується із посиланням на інші кримінальні провадження порушені стосовно обвинуваченого (Додаток до клопотання стор. № 139-145; 167 - 168); 5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 6) приховувати документи; 7) приховувати арештоване майно (Додаток до клопотання стор. № 121 - 126);
Крім цього прокурор наголошував на тому, що у обвинуваченого з`явилися нові ризики під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що впливає на розгляд кримінального провадження у суді: зловживання процесуальними правами; активне використання своїх процесуальних прав.
Як наслідок, прокурор підтримав своє клопотання про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, та просив його задовольнити у повному обсязі, розмір визначеної раніше застави - не змінювати.
У підготовчому судовому засіданні захисник Радика І.Л., адвокат Гайдай Р.П., заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою. Свою позицію захисник мотивував тим, що стороною обвинувачення, на яку покладено тягар доказування у цьому питанні, належним чином не обґрунтовано наявність ризиків, які б вказували на те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином. Зокрема, зазначаючи про відсутність доказів на обґрунтування можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду, сторона захисту вказує, що до моменту затримання ОСОБА_1 прибував на кожну вимогу слідчого органу. Крім цього, сторона захисту зазначає про те, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, матір-інваліда та дружину, яка перебуває у декретній відпустці. Також обвинувачений має житло у АДРЕСА_5 : АДРЕСА_2 , де проживав з родиною, яке належить його матері.
Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків чи потерпілих, захисник Гайдай Р.П. зазначив, що враховуючи тривалість та стадію кримінального провадження, ці ризики є мінімальними та не можуть бути підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Всі зв`язки з криміналом, які існували, на теперішній час вже втрачені і не мають ніякого продовження.
Також захисник зазначив, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 мав би можливість розпорядитися майном, яке йому належить і внести суму застави, але перебуваючи під вартою він такої можливості не має, крім того майно знаходиться під арештом.
Щодо ризику продовжувати вчиняти інші правопорушення, захисник Гайдай Р.П. вважає, що такий ризик не може бути врахований, оскільки наведені прокурором докази порушених інших кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_1 , не є предметом цього розгляду і не стосуються цього кримінального провадження. Причетність ОСОБА_1 не доведена, тому що жодного вироку щодо ОСОБА_1 на теперішній час не ухвалено.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, сторона захисту стверджує про те, що тяжкість злочину не може бути визначальною підставою для обрання запобіжного заходу тримання під вартою, а ризик втечі обвинуваченого не може встановлюватися лише на основі суворості можливого вироку.
Захисник Гайдай Р.П. також заперечив проти розміру застави, вказавши, що визначивши саме такий розмір застави, сторона обвинувачення при цьому не навела жодного належного обґрунтування такій сумі. Крім цього, з урахуванням матеріального стану ОСОБА_1 такий розмір застави є непомірним для нього.
Свою думку щодо можливості продовження запобіжного заходу висловив і обвинувачений, який підтримав заперечення захисника. Зауважив, що питання продовження запобіжного заходу не вирішується у підготовчому судовому засіданні, оскільки законодавець передбачив лише обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід. Обвинувачений ОСОБА_1 також навів свої заперечення проти задоволення клопотання прокурора і пояснив суду, що ризик переховуватися від слідства у нього відсутній, оскільки у нього вилучений паспорт, а без паспорта він не зможе належним чином пересуватися по країні. Стосовно знищення доказів, ОСОБА_1 повідомив, що докази по справі вже зібрані і нічого він не зможе знищувати. Також обвинувачений зазначив, що по іншим кримінальним провадженням на які посилався прокурор, вироки відсутні і не стосуються цього кримінального провадження, а тому у силу ст. 88 КПК України не можуть бути прийняті до уваги судом. Крім цього, обвинувачений звертав увагу, що прокурором невірно подана інформація, що він не має роботи та житла. На час затримання він працював і як адвокат, і як управляючий підприємствами, але через тримання під вартою займатися трудовою діяльністю не може.
Щодо приховування майна на яке накладено арешт, зауважив, що він цього зробити не міг, так як перебував під вартою.
В іншому наголошував, що ризики прокурором вигадані, не підтверджуються жодними доказами. Посилався на те, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу ніколи не отримував і йому інші ризики невідомі.
Підсумовуючи, обвинувачений звертав увагу, що перебуває під вартою тривалий час, нові ризики не з?явилися, а старі ризики втратили актуальність, а тому просив відмовити у задоволенні поданого клопотання.
Також захисник Гайдай Р.П. звернувся до колегії суддів з клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт. До цього клопотання захисник долучив заяву-дозвіл про застосування домашнього арешту від Директора ТОВ «ІНВЕСТПРОДЖЕКТГРУП» ОСОБА_3 , у якій зазначено, що ТОВ «ІНВЕСТПРОДЖЕКТГРУП» надає свою добровільну згоду на застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 цілодобового (в певний період доби) домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_6 . Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником квартири за вказаною адресою є ТОВ «ІНВЕСТПРОДЖЕКТГРУП».
Обґрунтування захисника Гайдай Р.П. у застосуванні більш м?якого запобіжного заходу обумовлено тим, що інтереси суспільства не переважають порівняно з триманням ОСОБА_1 під вартою, на свідків впливати він не може, оскільки кримінальне провадження головним чином ґрунтується на письмових доказах. Будь-які зв?язки із криміналом за тривалий час перебування під вартою розірвані, що робить неможливим ухилення від слідства та суду. Є дружина, яка проживала з обвинуваченим без реєстрації шлюбу. На утриманні має неповнолітню дитину. Також захисник Гайдай Р.П. просив у випадку необхідності допитати Директора ТОВ «ІНВЕСТПРОДЖЕКТГРУП» ОСОБА_3 , який зможе підтвердити достовірність заяви-дозволу щодо проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні підтримав свого захисника та просив задовольнити клопотання про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_6 .
У свою чергу прокурор зауважив, що застосування більш м?якого запобіжного заходу не зможе запобігти таким ризикам, як переховування від слідства, продовження злочинної діяльності та попередити вплив на свідків, іншого підозрюваного, які не допитані у судовому засіданні.
Заслухавши доводи прокурора та заперечення обвинуваченого і його захисника, дослідивши подані матеріали, колегія суддів зробила висновок про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і керувалася наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання, прокурором надано відомості, що до суду направлено обвинувальний акт від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні № 12014100000000845, внесеному до ЄРДР стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 КК України та ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого. Клопотання про продовження запобіжного заходу містить посилання на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у протиправному заволодінні державними коштами на загальну суму 81 950 000 грн.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більше, що відповідно до практики ЄСПЛ, факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, «Осаковський проти України» від 17.07.2014 та ін).
Враховуючи зміст статті 177 КПК України, колегія суддів не може погодитися з усіма ризиками на які посилається прокурор. Колегія суддів вважає, що з перебігом часу та передачею матеріалів до суду, прокурор повинен довести, що ризики, які існували на стадії досудового розгляду продовжують існувати і при розгляді кримінального провадження у суді, а також те, що з?явилися нові ризики, які виправдовують продовження строків тримання під вартою.
Так, колегія суддів вважає, що такий ризик, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування передані до суду. Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, прокурор (слідчий) вже повідомили ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування та визнали зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта. Той факт, що ОСОБА_1 вже вживав заходи приховування документів, які мають значення для справи під час досудового розслідування, не можуть бути враховані при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання. Не може бути прийнято до уваги на користь продовження строку тримання особи під вартою аргумент прокурора, що з метою забезпечення збереження речових доказів, ухвалою Солом?янського суду м. Києва 16 вересня 2016 року, було накладено арешт на автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_4 (цивільна дружина ОСОБА_1 ), який згодом не виявилося можливим виконати, у зв?язку з тим, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_4 , 20 вересня 2016 року знято з обліку для реалізації, що вказує на дії спрямовані на приховування речей і документів. Проте, колегія суддів вважає, що тримання під вартою не змогло запобігти цьому ризику, навіть припустивши причетність ОСОБА_1 до зняття транспортного засобу з обліку через те, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_4 знято з обліку для реалізації 20 вересня 2016 року, у той час, коли ОСОБА_1 перебував під вартою на підставі ухвали Солом?янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2016 року.
Не можна вважати ризиком перешкоджання кримінальному процесу іншим чином, на який посилається прокурор - це зайняття активної позиції ОСОБА_1 у дослідженні доказів, цитуванні та посиланні на норми закону. Оскільки такі дії обвинуваченого необхідно розцінювати, як право підозрюваного, обвинуваченого на захист та реалізацію прав закріплених у ст. 42 КПК України.
Не зважаючи на те, що деякі обставини не можна вважати ризиками, все-таки колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував наявність інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які впливають на продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ризик переховуватися від суду обґрунтовано доведено прокурором при розгляді клопотання. Колегія суддів погоджується, що переховуватися від суду, обвинуваченого може спонукати тяжкість можливого покарання. Прокурор разом з клопотанням надав докази, що на стадії досудового розслідування обвинувачений вже переховувався від слідства, постійно змінював місце перебування, яке було встановлено лише із застосуванням НСРД, має достатньо коштів (члени його родини), щоб вільно пересуватися країною та перетнути кордон (Додаток до клопотання стор. 127 -130; стор. 188 - 190). Крім ризику переховування від слідства, колегія суддів вважає, що є достатня ймовірність обвинуваченого при застосуванні йому більш м`якого запобіжного заходу затягувати судове слідство з метою уникнути відповідальності. Прокурор навів приклади, що під час попереднього судового розгляду обвинувачений імітував психічний розлад, що вплинуло на тривалість розгляду справи, через проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Суд надає оцінку запереченням захисту та самого обвинуваченого, в частині неможливості розглядати клопотання про продовження строків дії запобіжного заходу, оскільки обвинувачений не отримував копію клопотання. Так, у підготовчому судовому засіданні 20 вересня 2019 року, колегія суддів надала можливість і достатній час обвинуваченому для ознайомлення із клопотанням прокурора, як самостійно, так і у присутності захисника. Після оголошеної перерви, обвинувачений зазначив, що з клопотанням ознайомився і його можна розглядати. Через це, колегія суддів не вбачає порушень прав обвинуваченого при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
Колегія суддів не може взяти до уваги доводи захисту, які підтримав обвинувачений, щодо заміни запобіжного заходу на більш м?який у вигляді домашнього арешту. Захист обґрунтовував свою позицію - тривалістю тримання під вартою ОСОБА_1 та відсутністю таких ризиків, як знищення речей і документів, відсутністю підстав продовжити злочинну діяльність, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, розірвання кримінального зв?язку з іншими особами. Всім наведеним ризикам суд вже надавав оцінку. Не зважаючи на те, що більшість з них втратили свою актуальність, проте це не дає можливість колегії суддів дійти висновку, що домашній арешт може запобігти ризикам переховування від суду.
Суд також надає оцінку доданим доказам до клопотання захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_6 - заяві-дозволу про застосування домашнього арешту та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності. Не ставлячи під сумнів їх достовірність, вважає, що захистом не надано достатніх повноважень директора ТОВ «Інвестпроджектгруп» ОСОБА_3 вирішувати питання у наданні цього житла для перебування у ньому ОСОБА_1 , придатність цієї квартири для проживання та правові підстави проживання у ній. Крім того, захист не обґрунтував чому домашній арешт має бути застосований саме за цією адресою, а не за місцем реєстрації чи фактичним проживанням, у яких мешкав обвинувачений до часу застосування запобіжного заходу тримання під вартою.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи наведене, на думку колегії суддів на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу. Жодних обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
З наведених підстав, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Гайдая Р.П., про зміну обвинуваченому запобіжного заходу не підлягає задоволенню.
Одночасно, колегія суддів не отримала від захисту обґрунтувань, чому розмір застави, який раніше був визначений судом має бути зменшеним. Захист лише посилався на те, що такої суми коштів у розмірі 13 207 500 грн. ні обвинувачений, ні його родина не мають. Проте, суд врахував виписки з банку, які додані до клопотання прокурора (Додатки до клопотання стор. 188 - 190) про зняття коштів родиною обвинуваченого, його майновий стан на момент обрання запобіжного заходу.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 , як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, визначеному раніше судом у сумі 13 207 500 грн., враховуючи, тяжкість правопорушень, у яких він обвинувачується та можливості переховуватися від суду. На думку колегії суддів, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 18 листопада 2019 року включно.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у розмірі 13 207 500 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за наступними реквізитами:
КПКВ 0851010
Код ЄДРПОУ 42836259
Номер рахунку за стандартом ІВАN UA298201720000031258207196000
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
За умови внесення застави покласти на обвинуваченого, який вніс таку заставу наступні обов`язки: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в України; носити електронний засіб контролю.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого обов`язків - покласти на прокурора.
У задоволенні клопотання захисника Гайдая Р.П. про заміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на домашній арешт- відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її проголошення на підставі Рішення Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року.
Головуючий суддя С.М. Мойсак
Судді В.В. Крикливий
Т.Р. Хамзін