- Presiding judge (HACC) : Kruk Ye.V.
- Judge (HACC) : Bilous I.O., Kravchuk O.O.
- Secretary : Demchenko L.O.
- Lawyer : Ionkina D.H.
- Prosecutor : Kozachyna S.S., Podhorets S.V.
Справа № 761/11248/17
Провадження1-кп/910/70/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2019 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого Крука Є.В.,
суддів: Білоус І.О., Кравчука О.О.
за участю:
секретаря судового засідання Демченко Л.О.
прокурорів Козачини С.С., Подгорця С.В.
захисника Іонкіна Д.Г.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2017 року за № 52017000000000200, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровську, громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження.
26 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду з Шевченківського районного суду м. Києва надійшли матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 34 КПК України, суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження судова колегія поставила питання щодо необхідності направлення цього кримінального провадження до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для його передачі на розгляд іншого суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 34 Кримінального процесуального кодексу України, як такого, що надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
2. Позиції учасників кримінального провадження
В судовому засіданні прокурор Козачина С.С. зазначив, що справа підсудна Вищому антикорупційному суду за п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, з урахуванням, зокрема, того, що існує постанова щодо визначення підслідності за Національним антикорупційним бюро України. Також прокурор Козачина С.С. зазначив, що провадження за обвинуваченням інших учасників інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення направлено Верховним судом до Вищого антикорупційного суду; водночас прокурор вважав, що об`єднання слухання справи щодо всіх учасників є недоцільним.
Прокурор Подгорець С.В. зазначив, що злочин підслідний Національному антикорупційному бюро України та підсудний Вищому антикорупційному суду; наголосив, що питання визначення підсудності належить до компетенції Верховного суду, при цьому в обґрунтування своєї позиції послався на норму КПК, яка втратила чинність на момент розгляду клопотання.
Захисник Іонкін Д.Г. поклався в цьому питанні на розсуд суду та вказав, що провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника Іонкіна Д.Г.
3. Оцінка та мотиви суду
Вирішуючи питання можливості призначення судового розгляду, суд, дослідивши обвинувальний акт, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку про непідсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду з огляду на таке.
3.1. Відповідно до п. 202 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:
1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду";
2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні затверджений прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, досудове розслідування цього кримінального провадження здійснювалося Національним антикорупційним бюро України.
Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, у пунктах 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України міститься вичерпний перелік осіб, які можуть бути суб`єктами зазначених складів злочинів або щодо яких можуть бути вчинені злочин, передбачені ст. 369, ч. 1 ст. 3692 КК України.
Згідно з приміткою до ст. 45 КК України корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
Судом не приймається позиція прокурорів про те, що дане провадження підсудне Вищому антикорупційному суду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України в зв`язку з наступним.
В той час, коли в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України йде мова про конкретних службових осіб, провадження відносно яких підсудні ВАКС, то в п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України йде мова про підсудність злочинів, в яких розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
ОСОБА_1 обвинувачується в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Відовідно до ч. 3 ст. 18 КПК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого злочину офіційно не працював в ПрАТ «Уніс-Центр», а тому, відповідно, він не належить до числа суб`єктів, перелічених у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК, оскільки не є службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
Не належить ОСОБА_1 і до числа суб`єктів, перелічених у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК.
3.2. Судом критично розцінюється також твердження прокурора щодо підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду з тих підстав, що серед інших учасників інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, є особи, що потрапляють під визначення п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК.
Відповідно до абз. 2 п. 20-2 Розділу XІ Перехідних Положень КПК України (в редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019) у разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Комплексний аналіз п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК та абз. 2 п. 20-2 Розділу XІ Перехідних Положень КПК України (в редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019), свідчить, що може існувати ситуація, що злочин, який підсудний Вищому антикорупційному суду, може бути вчинений декількома особами й при цьому судові провадження в кримінальних провадженнях відносно різних осіб будуть одночасно здійснюватися Вищим антикорупційним судом та загальними місцевими судами.
Законом не передбачено випадків підсудності Вищому антикорупційному суду кримінальних проваджень щодо злочинів, в яких підозрюються особи, не зазначені в пунктах 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК, якщо такі кримінальні провадження не об`єднані з кримінальними провадженнями щодо осіб, перелічених в пунктах 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.
Разом із цим, зі змісту наведеної норми вбачається, що не підсудна Вищому антикорупційному суду справа може бути розглянута таким судом лише у випадку, якщо відбулося об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, а виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
В той же час, наразі, матеріали кримінального провадження №52017000000000200 щодо ОСОБА_1 виділені в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування № 32013110110000482 від 25 жовтня 2013 року постановою прокурора Козачини С.С. від 23 березня 2017 року. Як зазначено у вказаній постанові, «Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013110110000482 за підозрою семи осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Під час досудового розслідування з підозрюваним ОСОБА_1 , досягнуто згоди щодо укладення угоди про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України».
При цьому, в судовому засіданні прокурор Козачина С.С. наполягав, що спільний розгляд справи відносно ОСОБА_1 та інших фігурантів даного кримінального провадження є недоцільним.
Станом на 7 жовтня 2019 року, кримінальні справи щодо семи осіб та інших, що були б пов`язані із вчиненням злочину ОСОБА_1 , до Вищого антикорупційного суду на розгляд не надходили. Даних, які б підтверджували б те, що провадження за обвинуваченням інших учасників інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення направлено Верховним судом до Вищого антикорупційного суду матеріали провадження не містять. А тому, суд позбавлений процесуальної можливості на даному етапі об`єднувати справи.
3.3. Не може бути підставою для визначення підсудності за Вищим антикорупційним судом і наведений прокурором Козачиною С.С. факт існування постанови прокурора про визначення Національного антикорупційного бюро органом досудового розслідування за цим кримінальним провадженням.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 3 ч. 5 ст 216 КПК, прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб. Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.
На думку суду, постанова прокурора або рішення директора Національного антикорупційного бюро України, прийняті у випадках, передбачених абз. 2, 3 п. 3 ч. 5 ст 216 КПК, визначаючи підслідність кримінальних проваджень, водночас не можуть визначати підсудність кримінальних проваджень, зокрема, і підсудність того чи іншого провадження Вищому антикорупційному суду.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, це право, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, включає право на «суд, встановлений законом», що охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (Справа "Сокуренко і Стригун проти України", п. 24), в т.ч. усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (Справа "Занд проти Австрії").
Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (Справа "Jorgic v. Germany", п. 64, справа "Pandjikidze and others v. Georgia", п. 105, справа "Gorguiladze v. Georgia", п. 69, Справа Сокуренко і Стригун проти України).
Організація судової системи має бути визначена законом і не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це і не виключає певної свободи для тлумачення відповідного законодавства. Поняття суду, встановленого законом, в ст. 6 Конвенції покликане забезпечити, щоб організація судочинства в демократичному суспільстві не покладалася на розсуд виконавчої влади (справа "Richert v. Poland", п. 42, Справа "Coeme and Others v. Belgium", п. 98, 107-109).
Тому, оскільки законом прямо не передбачено підсудність провадження, що розглядається, Вищому антикорупційному суду, то така підсудність не може бути визначена лише на підставі наявності постанови прокурора про визначення підслідності за Національним антикорупційним бюро.
Отже, кримінальне провадження, що розглядається, надійшло до суду з порушенням правил предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
3.4. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, прийняти рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про направлення цього кримінального провадження до іншого суду.
На підставі викладеного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, керуючись ст. 32, 34, 314-316 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про вирішення питання про направлення до іншого суду кримінального провадження №52017000000000200 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
Крук Є.В. Кравчук О.О. Білоус І.О.