Document No. 84827201

Справа № 4910/16/19-к

Провадження №11-п/991/113/19

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2019 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Павлишина О. Ф., Боднара С. Б.,

Михайленка Д. Г., Чорненької Д. С.

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

прокурора Багнюка О. І.,

захисника Попкова П. О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду подання колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про направлення матеріалів апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2019 року до Київського апеляційного суду за підсудністю,

ВСТАНОВИЛА:

04 жовтня 2019 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло подання колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про направлення матеріалів апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2019 року до Київського апеляційного суду за підсудністю.

За наслідками розгляду подання колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі трьох осіб просить колегію суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі п`яти суддів в порядку абз. 2 ч. 3 ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України вирішити питання про направлення матеріалів за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2019 року про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42017000000000394 з Вищого антикорупційного суду до Київського апеляційного суду за підсудністю.

До початку судового засідання від судді Чорненької Даниїли Степанівни надійшла заява про самовідвід.

Самовідвід суддя мотивувала тим, що вказане подання внесене на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду колегією суддів, до складу якої вона входила. Тобто, для розгляду подання, яке було внесено колегією у складі трьох суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, до якої входить суддя Чорненька Д. С., визначено колегію суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у кількості п`яти суддів, до складу якої її також включено. Тому, суддя Чорненька Д. C. прийшла до висновку, що у стороннього спостерігача може виникнути враження, що вона як член колегії у складі трьох суддів, що внесла на розгляд подання про направлення матеріалів апеляційної скарги до Київського апеляційного суду за підсудністю, для себе уже визначилась у питанні направлення справи до іншого суду, та, як наслідок, може бути упередженою під час прийняття рішення в цьому провадженні.

Заслухавши доповідача, суддю, яка заявила самовідвід, обговоривши заяву про самовідвід судді Чорненької Даниїли Степанівни, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого суддею самовідводу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України до обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, серед іншого, віднесено інші обставини, які б викликали сумнів у його неупередженості.

Згідно із ч. 1 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України за наявності підстав, передбачених ст. ст. 75-79 Кодексу, суддя зобов`язаний заявити собі самовідвід.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів «суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді».

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини в п. 103 рішення у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (остаточне з 27.05.2013 р.), «для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу, inter alia, на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного (див. рішення у справах «Фіндлей проти Сполученого Королівства» (Findlay v. the United Kingdom), від 25 лютого 1997 року, п. 73, Reports of Judgments and Decisions 1997-I, та «Брудніцька та інші проти Польщі» (Brudnicka and Others v. Poland), заява № 54723/00, п. 38, ECHR 2005-II)». У п. 104 і п. 105 цього ж рішення Європейський Суд з прав людини вказав, що «безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)», « Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ)», «… навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86)».

Із огляду на вищенаведене, участь судді Чорненької Д. С. в розгляді по суті подання колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, внесеного на розгляд колегією із трьох суддів, до якої в тому числі входила й зазначена суддя, у стороннього спостерігача може створити враження, що суддя Чорненька Д. С. буде упередженою під час прийняття рішення за результатами розгляду такого подання. Тому, з метою збереження та утвердження довіри у громадськості до судів заяву про самовідвід судді Чорненької Даниїли Степанівни слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 82 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорненької Даниїли Степанівни про самовідвід від розгляду подання про направлення матеріалів апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2019 року до Київського апеляційного суду за підсудністю, задовольнити.

Матеріали кримінального провадження №11-п/991/113/19 у справі 4910/16/19-к передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу для визначення колегії суддів без участі відведеної судді Чорненької Д. С.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М. С. Глотов

Судді: О. Ф. Павлишин

С. Б. Боднар

Д. Г. Михайленко

Д. С. Чорненька