- Presiding judge (HACC) : Shyroka K.Yu.
- Secretary : Sevriuk K.A.
- Lawyer : Bema M.V., Kulchytskoho N.S.
Справа № 991/558/19
Провадження1-кс/991/1034/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2019 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
детектива НАБУ Самойленка М. В. (входить до групи слідчих у цьому провадженні),
адвокатів Бема М. В., Кульчицького Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Слоневського Маркіяна Миколайовича про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000027 від 6 січня 2017 року за ознаками кримінальних злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИЛА
8 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про арешт майна, подане детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Слоневського Маркіяна Миколайовича, за погодженням з прокурором відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравцем В. В.
Клопотання подане стосовно арешту нерухомого майна ОСОБА_1 - квартири, загальною площею 67.51 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення, зокрема, пособництво у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 .
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
Досудове розслідування вказує на те, що народний депутат України ОСОБА_13 . у Верховній Раді України VIII скликання здійснив пособницькі дії з метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 , направленого на заволодіння майном державного підприємства «Укрзалізничпостач» у 2015 році та Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» у 2016 році в особливо великих розмірах під час здійснення цими підприємствами державних закупівель болтів клемних з гайкою, болтів закладних з гайкою, болтів стикових з гайкою і шайби (метизної продукції). Для цього він залучив до вчинення злочину як пособника ОСОБА_1 , який був наділений невстановленою слідством особою на прийняття кадрово-управлінських рішень у державних підприємствах та їх структурних підрозділах, афілійованих з Міністерством інфраструктури України, зокрема, вплинувши на призначення ОСОБА_5 у 2015 році директором ДП «Укрзалізничпостач».
ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, намагався схилити виконуючого обов`язки генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України ОСОБА_6 до надання незаконних переваг під час здійснення державної закупівлі метизної продукції компаніям, підконтрольним ОСОБА_4 , а отримавши від нього відмову, схилив до вчинення зазначених дій неформально підконтрольного йому ОСОБА_5
Обґрунтування клопотання
Детектив у клопотанні зазначає, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України встановлює можливість призначення такого виду покарання як конфіскація майна. Детектив посилається на ч. 5 ст. 170 КПК України, яка передбачає, що арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Детектив просить про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , оскільки це необхідно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.
На підтвердження права власності на майно детектив надає інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якій зазначено, що ОСОБА_7 як власник цього нерухомого майна, реєстраційний номер першого об`єкта нерухомого майна - 1889319880000, та довідку з Державного реєстру іпотек стосовно другого об`єкта - номер обтяження 6482081.
Доводи сторін
У судовому засіданні детектив Самойленко М. В. підтримав вказане клопотання, попросив його задовольнити. Він також додав актуальні витяги з державних реєстрів (тобто, сформовані 10.10.2019 року), якими підтверджується право власності ОСОБА_1 на перший об`єкт та право володіння та користування на другий об`єкт нерухомості.
Адвокати Бем М. В. та Кульчицький Н. С. заперечили проти задоволення клопотання. Вони подали заперечення, у яких зазначили, зокрема, що ОСОБА_1 не було належно повідомлено про підозру; підозра не є обґрунтованою; клопотання не доводить необхідність накладення арешту на майно підозрюваного.
Мотивація суду
Слідча суддя розглянула матеріали клопотання, а також заслухала доводи сторін.
У клопотанні детектив просить про розгляд клопотання у 1) закритому судовому засіданні та 2) без повідомлення підозрюваного.
1)Закрите судове засідання.
Слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках, передбачених пунктами 1-5 ч. 2 ст. 27 КПК України.
Детектив не навів достатніх підстав для розгляду клопотання у закритому судовому засіданні, та не посилався на жодну з підстав здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, передбачених КПК України. Оскільки кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, слідча суддя вирішила розглянути клопотання у відкритому судовому засіданні.
2)Без повідомлення підозрюваного
Клопотання слідчого, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, його представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Детектив вказує на те, що необхідно провести судове засідання без повідомлення підозрюваного [чи його представника]. Втім, у матеріалах справи не наводиться обґрунтування, чому це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Слідча суддя вказує на те, що арешт майна можливо забезпечити, а ризик неможливості його накладення не доведено. Тому, слідча суддя вирішила розглянути клопотання з повідомленням підозрюваного.
З матеріалів клопотання можна встановити, що нерухоме майно, на яке детектив просить накласти арешт, дійсно належить ОСОБА_9 на праві власності (щодо першого об`єкта), а також що ОСОБА_10 володіє та користується другим об`єктом (відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек від 10.10.2019 року).
Слідча суддя також зазначає, що ОСОБА_1 тимчасово відсутній за місцем проживання, місце його перебування не встановлено.
Повідомлення особі про підозру точне місцезнаходження якої встановити неможливо, здійснюється у порядку передбаченому главою 11 КПК України. Положення даної глави регламентують не лише порядок вручення повідомлень, а й спосіб підтвердження їх отримання. Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі особі вручається під розписку, зокрема, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. З матеріалів клопотання вбачається, що відомості стосовно вручення повідомлення про підозру, були надіслані житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи, адміністрації за місцем її роботи, а також на телефон ОСОБА_1 . Окрім того, повідомлення про підозру було отримано захисником Кульчицьким Н. С. , на що вказує розписка у матеріалах клопотання.
Враховуючи наявність достатніх доказів, вручення повідомлення про підозру захиснику обвинуваченого, на думку слідчої судді, є належним підтвердженням ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом повідомлення про підозру та його обізнаності з даним кримінальним провадженням.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:
1) Правову підставу для арешту майна.
2) Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.
3) Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
4) Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.
Правова підстава для арешту майна
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України). У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України, із завданням шкоди в особливо великих розмірах та у складі організованої групи. Слідча суддя оцінює ці обставини лише для встановлення достатності підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна. Також, ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником (підозрюваним). З накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити цей актив на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
Оскільки санкцією передбачена конфіскація майна, та достатніми є підстави вважати, що суд може призначити таке покарання, слідча суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна.
Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення
Слідча суддя оцінює докази, що можуть вказувати на вчинення особою кримінального правопорушення, що, фактично, є оцінкою наявності обґрунтованої підозри.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадку забезпечення конфіскації як виду покарання).
Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Іншими словами, на початковій стадії розслідування слідча суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 обізнаний з повідомленням про підозру. Матеріали клопотання, зокрема протоколи допиту ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та висновок експерта № 10069/16-45 від 04.07.2016 року, вказують на можливу причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, що розслідуються в кримінальному провадженні. Таким чином, слідча суддя переконана в наявності фактів та інформації, які вказують на те, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідча суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону розпоряджатися майном (тобто, не забороняє користування), а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчої судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб
Арешт майна, про який просить сторона обвинувачення, не обмежує права підозрюваного та інших осіб проживати та іншим чином користуватися нерухомим майном. З урахуванням цих обставин, а також аргументів, зазначених у попередньому розділі, слідча суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення конфіскації як виду покарання, є пропорційним втручанням у права підозрюваного та інших осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 131, 170-173 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Слоневського Маркіяна Миколайовича про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000027 від 6 січня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (КК України) - задовольнити.
Накласти арешт на майно:
1. квартиру, загальною площею 67.51 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1889319880000)
2. квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 184321886) - із забороною розпоряджатися та відчужувати це майно.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, його захисника, у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
Повний текст ухвали буде оголошено 10 жовтня 2019 року о 18 годині 00 хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.
Ця ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідча суддя Широка К. Ю.