Document No. 85099729

Справа № 910/398/19

Провадження № 1-кп/910/68/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року місто Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю секретаря ОСОБА_4 прокурора: ОСОБА_5 обвинуваченого:ОСОБА_6 адвоката:ОСОБА_7 представника потерпілого Дочірнього підприємства «Центргаз» відкритого акціонерного товариства по газопостачанню «Кіровоградгаз»:ОСОБА_8 представника цивільного позивача Дочірнього підприємства «Центргаз» відкритого акціонерного товариства по газопостачанню «Кіровоградгаз»:ОСОБА_9 представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт ОСОБА_10 ОСОБА_11 представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт ТОВ «Метіда»ОСОБА_12

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 42019000000000830 від 10 квітня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вмісті Кременчук,Полтавської області,проживає заадресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИЛА:

1. 25 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду від Національного антикорупційного бюро України надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження.

Ухвалою від 26 вересня 2019 року призначено підготовче судове засідання.

2. З метою підготовки до судового розгляду колегією суддів в порядку передбаченому статтею 314 КПК України, було поставлено на обговорення учасників судового провадження наступне питання підсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.

Відповідно до статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України, а саме і стаття 191 ч. 5, за якою обвинувачується ОСОБА_6, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, зокрема, коли злочин вчинено керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

В ході підготовки до підготовчого судового засідання судом було встановлено, що ОСОБА_6 перебував на посаді керівника ДП «Центргаз» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ДП «Центргаз» є ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз».

Засновником ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Державний комітет України по нафті і газу.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить інформацію стосовно такої юридичної особи, як Державний комітет України по нафті і газу (ЄРДПОУ 24370569).

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що на даний час володільцем 51% акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» є держава в особі АТ «НАК «Нафтогаз України». Вказані обставини належним чином підтверджені наданими до суду документами, а тому він вважає, що дане кримінальне провадження підслідне Національному антикорупційному бюро України та підсудне Вищому антикорупційному суду.

Представник потерпілого та представник цивільного позивача підтримали правову позицію прокурора з даного питання.

Захисник та обвинувачений зазначили, що дане кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду оскільки у зв`язку з скрутним фінансовим становищем ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», вони здійснювали додаткову емісію акцій, які були придбані не державними підприємствами, а тому внаслідок цього у статутному капіталі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» менше 50% акцій, що належить державі.

Таким чином захисник вважає, що АТ «НАК «Нафтогаз України» хоч фактично і володіє 51% акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» однак частка державної власності зменшилась і становить менше 51 %.

Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті надані сторонами судового провадження докази колегія суддів дійшла таких висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 1044 затверджено статут акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до пункту 15 статуту акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» засновником та єдиним акціонером Компанії є держава.

Згідно з інформацією, наданою прокурором, листом Фонду державного майна України від 04 липня 2019 року № 10-17-12124 адресованого на запит Національного антикорупційного бюро України повідомлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Фонд державного майна України актом від 03 серпня 1998 року № 172 передав до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» державний пакет акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» в кількості 13410939 штук, що становить 51% статутного капіталу. Таким чином, станом на 23.06.2017 року 51 % акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» належить НАК «Нафтогаз України» (т.1, а.с. 149 -152).

Національна комісія з цінних паперів у своєму листі від 02 липня 2019 року № 10/01/15398 зазначила, що за наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими депозитарною установою ПАТ «Державний ощадний банк України», станом на 30 червня 2017 року та 31 березня 2019 року, НАК «Нафтогаз України» володіло 53652002 штуками простих іменних акцій емітента ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», що становить 51% від статутного капіталу емітента (т.1, а.с.145).

Відповідно до інформації, яка міститься у листі та виписках про стан рахунків НАК «Нафтогаз України» від 05 липня 2019 року № 3-4511/1.16-19, зазначено, що Компанія володіє 51% акцій статутного капіталу ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (т.1, а.с.146 -148).

Частина 8 статті 63 Господарського Кодексу України передбачає, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбаченихстаттею 126цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Частини 1, 3, 4 статті 126 Господарського кодексу України встановлюють, що група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні, є асоційованими підприємствами. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого ( дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.

Таким чином, Господарський кодекс України розглядає поняття "дочірнє підприємство" як ознаку залежності такого підприємства від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Стаття 326 Цивільного кодексу України визначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Таким чином, формування статутного капіталу дочірнього підприємства полягає у тому, що материнське підприємство, виступаючи унітарним власником дочірнього, набуває корпоративних прав, а дочірнє, у свою чергу, отримує частину активів материнського підприємства.

Статутом Дочірнього підприємства «Центргаз» Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (п. 6.1) передбачено, що для ведення господарської діяльності Засновник передає до статутного фонду Дочірнього підприємства основні засоби і обігові кошти. Загальна вартість переданого майна становить 5371189 гривень, що створює статутний фонд ДП «Центргаз».

Відповідно до п. 4.1 Статуту ДП Засновником Дочірнього підприємства «Центргаз» Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» є юридична особа Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки засновник ВАТ «Кіровоградгаз» є акціонерним товариством, 51 відсотків акцій якого належать державі, ДП «Центргаз» як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є підприємством, в якому частка держави становить 51 відсоток, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання.

Сторона захисту, заперечуючи, проти того, що у статутному капіталі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» належить Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» пакет акцій, що становить 51% статутного капіталу, посилалася на лист члена Наглядової ради ВАТ «Кіровоградгаз» ОСОБА_13 та відповідь НАК «Нафтогаз» на цей лист від 05.04.2019 року №10-3142/1.2.1-19, які жодним чином не спростовують докази надані прокуром.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про підсудність даного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду відповідно до статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України, а тому підстави для направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності відсутні.

3. Відповідно до частини другої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

У підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував проти призначення провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки вважав обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу відсутні.

Також прокурором заявлено клопотання про виклик у судове засідання свідків сторони обвинувачення, а саме головного бухгалтера ДП «Центргаз» ОСОБА_14 та юрисконсульта ДП «Центргаз» ОСОБА_15 .

Захисник та обвинувачений зазначили, що відсутні підстави для повернення обвинувального акту чи закриття кримінального провадження, наполягали на тому, що справа не підсудна Вищому антикорупційному суду.

Представник потерпілого та представник цивільного позивача підтримали думку прокурора.

Колегія суддів, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування прийшла, до наступних висновків.

Підстав для направлення провадження для визначення підсудності судом не встановлено.

Підстави, передбачені пунктами 48, 10 частини першої та частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, для закриття кримінального провадження або зупинення провадження, на час проведення підготовчого судового засідання відсутні. Угоду в провадженні не укладено.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак підстав для його повернення прокурору немає, відповідних клопотань сторонами не заявлено.

З вказаних мотивів суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні на підставі даного обвинувального акту.

Щодо клопотання прокурора про виклик у судове засідання свідків сторони обвинувачення то враховуючи думки учасників судового провадження, які не заперечували проти виклику зазначених прокурором свідків, а також відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заявлене прокурором клопотання.

4. Під час підготовчого судового засідання прокурором заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Прокурором у клопотанні зазначено, що із завершенням досудового розслідування заявлені раніше стороною обвинувачення ризики суттєво зменшились.

При цьому, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1-3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які обґрунтовують застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення обов`язків, передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 має близького родича рідну сестру ОСОБА_16, яка проживає на території Німеччини у місті Наумбург (Заале).

Крім того, ОСОБА_6 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, за який можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, що може бути підставою та мотивом для переховування від суду.

Також, прокурор вважає, що під час судового розгляду виникне необхідність у допиті колишніх підлеглих обвинуваченого, а саме головного бухгалтера ДП «Центргаз» ОСОБА_14 та юрисконсульта ДП «Центргаз» ОСОБА_15, які обізнані про обставини вчиненого кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим прокурор зазначає про наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_6 для уникнення кримінальної відповідальності може впливати на них.

Ураховуючи викладене, прокурор просить змінити обвинуваченому ОСОБА_6 попередньо обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання із покладенням на нього обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти зміни запобіжного заходу, однак зазначили про свою незгоду із заявленими у клопотанні прокурора ризиками, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки.

Представник потерпілого та представник цивільного позивача підтримали думку прокурора.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання стосовно зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та подане клопотання прийшла до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 22 жовтня 2019 року.

Згідно з частиною другою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у зловживанні своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, розтраті коштів підприємства в особливо великому розмірі на суму 8 600 000 грн., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, який є особливо тяжким злочином.

Зокрема, відповідно до актових записів про народження № 408 та 409 у ОСОБА_6 є рідна сестра ОСОБА_17 (т. 2, а.с. 2-5), яка відповідно до наданої інформації проживає у Німеччині та змінила прізвище на ОСОБА_18 (т. 1, а.с. 220-222).

Вказана інформація не заперечується обвинуваченим та його захисником, а тому колегія суддів вважає зазначений прокурором ризик обґрунтованим.

Стосовно зазначеного прокурором ризику щодо впливу на свідків, стосовно яких прокурором заявлено було клопотання про виклик до суду, а саме головного бухгалтера ДП «Центргаз» ОСОБА_14 та юрисконсульта ДП «Центргаз» ОСОБА_15 суд зазначає наступне.

Згідно наказів ДП «Центргаз» у період з 04 січня 2016 року по 07 липня 2017 року ОСОБА_6 обіймав посаду директора ДП «Центргаз» (т. 1, а.с. 240-241).

Урахувавши зазначені обставини, колегія суддів вважає, що вказаний ризик є обґрунтованим, оскільки головний бухгалтер ДП «Центргаз» ОСОБА_14 та юрисконсульт ДП «Центргаз» ОСОБА_15 перебували під прямим підпорядкуванням ОСОБА_6 .

Стосовно ризику, на який посилався прокурор, а саме можливість ОСОБА_6 переховуватися від суду, у зв`язку з тяжкістю можливого покарання, то колегія суддів приходить до висновку, що лише можливість такого покарання не може бути беззаперечним ризиком в розумінні статті 177 КПК України, та має бути доведена належними доказами. У зв`язку з їх відсутністю, неможливо стверджувати про наявність такого ризику.

Разом із тим суд приймає до уваги думку прокурора про те, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування належно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, завжди з`являвся на виклик до слідчого та суду, а тому кількість раніше врахованих ризиків суттєво зменшилась.

Відповідно до частини першої статті 179 Кримінального процесуального кодексу України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, не вирішуючи наперед питання винуватості обвинуваченого, виходячи з наявності відповідного обвинувального акту, тяжкості покарання, у разі визнання його винуватим, розміру заподіяної шкоди, дотримання умов застосованого запобіжного заходу, відсутності судимостей, суд вважає за доцільне задовольнити подане прокурором клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч.5 статті 191 КПК України.

5. У порядку частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 подано скаргу на постанову заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 23 квітня 2019 року, в якій він просить суд постановити ухвалу про скасування зазначеної постанови.

В обґрунтування поданої скарги захисником зазначено, що вказана постанова заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_19 від 23 квітня 2019року не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, крім того, дані, які містяться в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності.

Зокрема у скарзі наголошено, що ДП «Центргаз» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» не є державним підприємством і на час винесення постанови таким не було. Спочатку була наявна кількість акцій, що складала 51% статутного фонду ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», і які були передані головою Фонду державного майна України першому заступнику Голови правління НАК «Нафтогаз України» в кількості 13410939 штук.

В подальшому відбулась емісія акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» і відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, виданого 10 червня 2013 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, їх загальна кількість збільшилась до 105200000 штук.

З огляду на викладене, захисник вважає, що під час додаткового випуску акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», АТ «НАК «Нафтогаз України» за власні кошти придбала частину цих акцій, внаслідок чого в статутному капіталі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» зменшилась частка саме державної власності, яка на даний час становить менше 50%, а тому просить суд скасувати постанову заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 23 квітня 2019 року.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав скаргу свого захисника та додатково зазначив, що фактично держава володіє 12,75% акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз».

Прокурор, заперечуючи проти заявленої захисником скарги, зазначив, що у постанові заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_19 про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 23 квітня 2019 року помилково зазначено що ДП «Центргаз» є державним підприємством. Постанова відповідає вимогам статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, а тому прокурор вважає, що в такому випадку відсутні підстави для її скасування.

Представник потерпілого та представник цивільного позивача підтримали думку прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження стосовно заявленої захисником скарги, вивчивши долучені до скарги матеріали, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, яким спричинено майнову шкоду в розмірі 8600000,00 гривень (що в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину).

Водночас, стороною захисту не спростовано, що у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Центргаз» Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» частка державної власності перевищує 50 відсотків.

Так, статутом Дочірнього підприємства «Центргаз» Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню «Кіровоградгаз» (п. 6.1) передбачено, що для ведення господарської діяльності Засновник передає до статутного фонду Дочірнього підприємства основні засоби і обігові кошти. Загальна вартість переданого майна становить 5371189 гривень, що створює статутний фонд ДП «Центргаз».

Відповідно до п. 4.1 Статуту Засновником Дочірнього підприємства «Центргаз» Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню «Кіровоградгаз» є юридична особа Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз».

Водночас, з листів НАК «Нафтогаз України» № 3-6962/1.11-18 від 02 листопада 2018 року та № 3-4511/1.16-19 від 05 липня 2019 року вбачається, що НАК «Нафтогаз України» є власником 53652002 штук простих іменних акцій ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», що становить 51% акцій статутного капіталу вказаного відкритого акціонерного товариства. Вказане підтверджується обмеженими виписками про стан рахунку в цінних паперах від 26 квітня 2017 року, 12 жовтня 2018 року та 14 листопада 2018 року.

Колегія суддів критично оцінює зміст свідоцтва Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, оскільки цей документ не є належним і допустимим доказом у питанні визначення частки державної власності у статутному капіталі.

Щодо посилання у тексті оскаржуваної постанови на те, що Дочірнє підприємство «Центргаз» є державним підприємством, то суд виходить з того, що ця технічна помилка не впливає на правильність визначення підслідності з огляду на вказане вище.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на постанову про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 23 квітня 2019 року.

6. Захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 у порядку частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України подано скаргу на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_20 від 13 серпня 2018року про залучення до участі у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02 квітня 2013 року спеціаліста ДК «Газ України», в якій він просить суд постановити ухвалу про скасування зазначеної постанови.

В обґрунтування поданої скарги захисником зазначено, що старшим слідчим ОСОБА_20 всупереч вимог частини третьої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України винесено постанову про залучення в якості спеціаліста за фактом вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6, дані про яке не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказане, на думку скаржника, тягне за собою визнання отриманих доказів недопустимими.

Таким чином, захисник вважає, що досудове розслідування було розпочате до внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому відповідно і постанова про залучення спеціаліста не може відповідати вимогам частини п`ятої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України.

Окрім того у скарзі зазначається, що спеціаліст залученої ДК «Газ України» може бути упередженим під час надання відповіді на поставлені слідчим запитання, оскільки компанія, в якій він працює, знаходиться у безпосередній службовій залежності від потерпілої сторони, а саме материнської компанії ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яка є акціонером ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз».

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав скаргу свого захисника та просив її задовольнити.

Прокурор, заперечуючи проти заявленої скарги, зазначив, що подана захисником скарга не підлягає розгляду під час підготовчого судового засідання, оскільки в ній прямо ставиться питання про допустимість доказів.

Представник потерпілого та представник цивільного позивача підтримали думку прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження стосовно заявленої захисником скарги, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та долучені до скарги матеріали, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 89 Кримінального процесуального кодексу України питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 89 Кримінального процесуального кодексу України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Оскільки у своїй скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 прямо порушив питання допустимості доказів, отриманих внаслідок виконання оскаржуваної постанови про залучення спеціаліста від 13 серпня 2018 року, судова колегія приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаної скарги і вважає її подання під час підготовчого судового засідання передчасним.

7. Відповідно до пункту 25 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України учасниками кримінального провадження є зокрема треті особи, щодо майна яких вирішуються питання про арешт.

Згідно з частиною першою статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження

судом.

Переходячи до вирішення наступних питань, які стосуються підготовки до судового розгляду, суд встановив, що у підготовче судове засідання з`явились представники третіх осіб.

Зокрема, у підготовчому судовому засіданні адвокатом ОСОБА_21, який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої під час досудового розслідування було, вирішено питання про арешт ТОВ «Метіда», заявлено клопотання про скасування арешту грошових коштів в сумі 8600000 грн., які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Метіда» за переліком, наведеним у клопотанні.

В обґрунтування заявленого клопотання адвокат ОСОБА_21 зазначає, що 27 січня 2016 року між ТОВ «Метіда» та ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» укладено договір купівлі-продажу природного газу № Т-01/01/2016, відповідно до умов якого продавець ТОВ «Метіда» зобов`язується продати покупцю ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» для подальшої реалізації в період 2016 року природний газ. В свою чергу, відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» зобов`язалось прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна за одну тисячу кубічних метрів природного газу узгоджується сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

На виконання пункту 5.1 зазначеного договору сторонами укладено додаткові угоди №01, №02, №04 від 27 січня 2016 року, на підставі яких ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» придбало у ТОВ «Метіда» природний газ на загальну суму 238577150,88 гривень, у т.ч. ПДВ.

Також на виконання умов пункту 5.1 зазначеного договору 29 січня 2016 року укладено додаткову угоду №03, на підставі якої ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» придбало у ТОВ «Метіда» природний газ на загальну суму разом із ПДВ 20999988,00 гривень, у т.ч. ПДВ.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Метіда» та ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» за період з 01 січня 2016 року по 13 травня 2016 року за договором № Т-01/01/2016 від 27 січня 2016 року, ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» має заборгованість на користь ТОВ «Метіда» в сумі 38000000 грн.

Таким чином адвокат ОСОБА_21 вважає, що перераховані 30 червня 2017 року з рахунку ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» на користь ТОВ «Метіда» грошові кошти в сумі 8608604,97 грн. призначалися за оплату (погашення заборгованості) природного газу згідно договору купівлі-продажу № Т-01/01/2016 від 27 січня 2016 року.

Прокурор, заперечуючи проти заявленого клопотання, зазначив, що питання про скасування арешту грошових коштів в сумі 8600000,00 гривень, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Метіда», вже було предметом розгляду під час досудового розслідування, за результатами якого слідчим суддею Вищого антикорупційного суду прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання, що підтверджується ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2019 року.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7, підтримуючи подане клопотання, додатково зазначив, що слідчим суддею неправомірно було накладено арешт на грошові кошти, оскільки останні навіть не визнані речовими доказами, а тому він вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню.

Представник потерпілого та представник цивільного позивача підтримали думку прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження стосовно заявленого адвокатом ОСОБА_21, який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт ТОВ «Метіда», клопотання про скасування арешту майна, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та долучені до клопотання матеріали, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000000830 від 10 квітня 2019 року встановлено, що з метою розтрати та подальшої легалізації (відмивання) грошових коштів ДП «Центргаз» використовувались банківські рахунки ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» (ЄДРПОУ 38805539) та банківські рахунки ТОВ «Метіда» (ЄДРПОУ 34702464).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 8 600 000,00 грн. або в іншій валюті в еквіваленті до вказаної суми (станом на день виконання ухвали слідчого судді), шляхом заборони видаткових операцій, окрім виплат по заробітній платі, податків і зборів (обов`язкових платежів), що знаходяться на вказаних в ухвалі банківських рахунках ТОВ «Метіда» (ЄДРПОУ 34702464) (т.2, а.с. 80-83).

Частиною другою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини десятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У ході розгляду клопотання, судом не встановлені та адвокатом ОСОБА_21 не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того заявником не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.

Натомість прокурором доведено обставини, які дають підстави вважати, що кошти, які 30 липня 2017 року надійшли на рахунок ТОВ «Метіда» від ТОВ «Нафтогазгруп» Деметра» у сумі 8 600 000 гривень, можуть бути одержані внаслідок вчинення злочину, через штучне створення фінансових зобов`язань ДП «Центргаз» перед ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» та були предметом злочинного посягання.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав, визначених статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України для скасування арешту, судова колегія приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_21, який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт ТОВ «Метіда», є безпідставним та не підлягає до задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 316 Кримінального процесуального кодексу України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314 316, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Закінчити підготовче судове засідання.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, на 10 год. 00 хв. 25 жовтня 2019 року у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Вищого антикорупційного суду (місто Київ, проспект Перемоги, 41).

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 попередньо обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

-прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

-повідомляти прокурора чи суд про заміну свого місця проживання та\або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із працівниками, засновниками ТОВ «Метіда», ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра», а також працівниками ДП «Центргаз», зокрема ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;

-здати на зберігання до державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_6, повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Встановити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, до 15 грудня 2019 року.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування постанови заступника Генерального прокурора керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_19 про визначення підслідності у кримінальному провадженні №42019000000000830 від 10 квітня 2019 року за Національним антикорупційним бюро України відмовити.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування постанови старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_20 від 13 серпня 2018 року про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 року відмовити.

У задоволенні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт ТОВ «Метіда» (ЄДРПОУ 34702464), адвоката ОСОБА_21 про скасування арешту з грошових коштів в сумі 8600000 грн., відмовити.

Викликати на судовий розгляд прокурора, обвинуваченого та його захисника, представника потерпілого, представника цивільного позивача, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали про призначення справи до судового розгляду вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3