Search

Document No. 85173995

  • Date of the hearing: 17/10/2019
  • Date of the decision: 17/10/2019
  • Case №: 4910/11/19-к
  • Proceeding №: 52017000000000889
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC) : Movchan N.V.
  • Secretary : Chebotarenka A.P.
  • Lawyer : Shapoval O.V.
  • Prosecutor : Sydorenko V.A.

Справа № 4910/11/19-к

Провадження1-кс/910/627/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Чеботаренка А.П., адвоката Шаповал О.В., прокурора Сидоренка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Шаповал Олени Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у межах кримінального провадження № 52017000000000889 від 20.12.2017,

у с т а н о в и в:

25 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому адвокат просить скасувати арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 760/6969/19, а саме:

-земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:041:0088, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621985432231, загальною площею 0,0094 га;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:041:0089, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621983132231, загальною площею 0,1342 га.;

-земельну ділянка, кадастровий номер 3223155400:03:041:0090, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621980432231, загальною площею 0,0095 га.;

-житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620619032231.

Клопотання мотивує тим, що 11.03.2019 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Сидоренка В.А. та накладено арешт на вищезазначене нерухоме майно, встановивши заборону відчуження.

На думку адвоката, арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено необґрунтовано, окрім того, на даний час в застосуванні цього запобіжного заходу відпала потреба.

Адвокат зазначає, що підставою для накладення арешту на майно, є підозра ОСОБА_2 , який є сином власника майна - ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, тому, на думку сторони обвинувачення, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна на підставі вироку суду, необхідно застосувати такий захід забезпечення як арешт майна, яке належить третій особі.

Зазначає, що слідчий суддя при винесенні ухвали від 11.03.2019 дійшов хибного висновку, що купівля нерухомості та земельних ділянок, а також оформлення права власності на житловий будинок та земельні ділянки ОСОБА_2 на підставі довіреності та представлення інтересів його матері - власника арештованого майна ОСОБА_1 , здійснена за грошові кошти, які начебто, одержані ОСОБА_2 внаслідок вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та таким чином були перетворені ним в арештоване на даний час майно, питання про скасування арешту якого порушується цим клопотанням.

Стверджує, що даний правочин не може свідчити про вказані слідчим суддею в ухвалі висновки, оскільки це є підтвердженням лише застосування норм Цивільного законодавства.

Зазначає, що суперечить нормам цивільного законодавства України і висновок про наявність права власності ОСОБА_2 на це майно, оскільки володіння, користування і розпорядження майном, яке на думку органу досудового розслідування, яке здійснює ОСОБА_2 згідно ухвали слідчого судді, є складовою змісту права власності, що визначено ст. 317 ЦК України.

Введенням слідчого судді в оману органом досудового розслідування міг бути і його висновок про дохід ОСОБА_1 , оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, ОСОБА_1 , за період з першого кварталу 2009 року до четвертого кварталу 2018 року отримала сукупний дохід на суму, більш ніж 1 700 000 грн., що підтверджується долученою до даного клопотання копією цієї відомості.

Акцентує увагу на тому, що з метою уникнення сумнівів у наявності у ОСОБА_1 коштів для існування, враховуючи придбання нею за заробітну плату арештованого на даний час майна, що на даний момент і протягом багатьох років, ОСОБА_1 , спільно проживає, та має спільні цивільні права та обов`язки, пов`язана спільним побутом зі своїм чоловіком, ОСОБА_3 , сукупний дохід якого за період з першого кварталу 2009 року по четвертий квартал 2017 року складав більше ніж 850 000,00 грн., що також підтверджується належними доказами стороною захисту та долучені до матеріалів даного клопотання.

Більш того, на придбання вказаного майна, ОСОБА_1 використані кошти, отримані на підставі договору цільової безвідсоткової позики, укладеного нею із матір`ю - ОСОБА_4 , в сумі 100 000,00 доларів США, про що також надано відповідне підтвердження.

Таким чином, з огляду на долучені стороною захисту документи, на момент укладення правочинів ОСОБА_1 володіла достатніми грошовими коштами для укладення договорів купівлі-продажу.

Адвокат не погоджується з висновком слідчого судді, що кошти, за які придбано арештоване майно, одержані ОСОБА_2 внаслідок вчинення ним інкримінованого йому злочину, оскільки відповідно до фабули кримінального провадження, яка вказана слідчим суддею в перших абзацах мотивувальної частини ухвали, ОСОБА_2 інкримінується не привласнення грошових коштів, не заволодіння ними, а розтрату, з чого слідує, що будь-яке майно винною особою взагалі не одержується, що виключає віднесення майна ОСОБА_1 , на яке накладено арешт, до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, та робить помилковим висновок слідчого судді про можливу спеціальну конфіскацію вказаного майна.

Власник майна, на яке накладений арешт, ОСОБА_1 - не є особою із статусом підозрюваної, обвинуваченої або засудженої, що підтверджено доводами викладеними в клопотанні, та долученими до нього документами, чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану їх діями, тобто, не підпадає під коло осіб, визначених ст. 170 КПК України.

На думку адвоката майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки не є речовим доказом у кримінальному провадженні, та органом досудового розслідування у кримінальному провадженні не надано доказів, що є сукупність розумних підозр вважати, про його придбання на кошти, отримані ОСОБА_2 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, придбано ОСОБА_1 з метою приховання злочину та уникнення конфіскації майна, та що ОСОБА_1 була обізнана про мету такої закупівлі.

Зазначає, що зазначене майно на даний час не відповідає і критеріям, визначеним ст. 96-2 КК України, та не перебуває у власності підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на вимоги доцільності і співмірності втручання держави в право власності ОСОБА_1 , виходячи з того, що зі змісту ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, а доказів недобросовісності набуття права власності на майно стороною обвинувачення не надано, подальше обмеження її права на мирне володіння, розпорядження та користування належним їй майна, буде непропорційним втручанням у право власності, яке захищено у тому числі і нормами Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також прямим порушенням приписів Кримінального процесуального законодавства України, може призвести до недотримання співрозмірності обмеження права власності, які не відповідають завданням кримінального провадження, не виправдовує цілі, що переслідуються його застосуванням та обґрунтованої потреби, що переслідується його застосуванням та обґрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_1 і тому повинно бути припинено.

У судовому засіданні адвокат Шаповал О.В. клопотання підтримала, просила задовольнити, з викладених в ньому підстав.

Прокурор Сидоренко В.А. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання, посилаючись на те, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду вже розглядалися ідентичні клопотання адвокатів, які діяли в інтересах ОСОБА_1 , за результатами яких відмовлено в задоволенні їх клопотання, що, на його думку, є підставою для відмови в задоволенні і цього клопотання, оскільки жодних нових обставин, доказів, доводів адвокатом не надано. Також зазначає, що ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2019 про накладення арешту на нерухоме майно є обґрунтованою. На даний час, в органу досудового розслідування не відпала потреба у накладенні арешту. Пояснив, що арешт на дане нерухоме майно накладено тимчасово, що є пропорційним втручанням у права і свободи власника майна.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З матеріалів справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000889 від 20.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва 11.03.2019 з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:041:0088, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621985432231, загальною площею 0,0094 га; земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:041:0089, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621983132231, загальною площею 0,1342 га.; земельну ділянка, кадастровий номер 3223155400:03:041:0090, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621980432231, загальною площею 0,0095 га.; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620619032231.

Згідно ч. 2, 4 ст. 170 КПК України в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали від 11.03.2019, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації, у такому випадку, арешт накладається, в тому числі, на майно третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкову вартість і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна та земельних ділянок, оскільки придбала його за власні кошти, адвокатом надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих видатків щодо ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 , а також копію договору позики від 15.03.2014р., укладеного між ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_4 .

Дослідивши копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих видатків щодо ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2009 року по 4 квартал 2018 року встановлено, що сума нарахованого та виплаченого доходу становить 1710292,30 грн., разом з цим, сума нарахованого та перерахованого податку становить - 143596,67 грн. Враховуючи вищезазначені дані, ОСОБА_1 фактично отримала кошти в сумі 1 566 695, 63 грн.

Відповідно до копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих видатків щодо чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 за той же період встановлено, що сума нарахованого та виплаченого доходу становить 870336,15 грн., разом з тим, сума нарахованого та перерахованого податку - 41366,03 грн. Враховуючи вищезазначені дані, ОСОБА_2 факично отримав кошти в сумі 828 970,12 грн.

Таким чином, відповідно до наданих доказів, фактичний сукупний дохід ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_3 ,за період з 1 кварталу 2009 року по 4 квартал 2018 року складав - 2 395 665,75 грн.

Також судом досліджено, що відповідно до предмету договору цільової безвідсоткової позики від 15.03.2014 ОСОБА_4 передає ОСОБА_1 без відсотків позику у розмірі 960 070,00грн, що складає еквівалент 100 000,00 дол. США, згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату підписання договору.

Тобто, твердження адвоката Шаповал О.В. про отримання позики ОСОБА_1 у доларах США спростовується наданими нею доказами.

Враховуючи вищевикладене, сукупний дохід ОСОБА_1 , згідно наданих адвокатом доказів, становить близько 3 355 736,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що загальна вартість майна, придбаного ОСОБА_1 14.08.2018 за результатами підписання договорів купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 435 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також трьох земельних ділянок (кадастрові номери 3223155400:03:041:0088 , 3223155400:03:041:0089 , 3223155400:03:041:0090 ), складає 5 261 072 грн, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу та звітами оцінки майна.

З огляду на викладене, адвокатом не надано належних та переконливих доказів, що ОСОБА_1 мала достатньо власних коштів на придбання земельних ділянок та будинку.

Накладаючи арешт на майно слідчий суддя врахував вимоги ч. 11 ст.170 КПК України, та застосував найменш обтяжливий для власника майна захід забезпечення кримінального провадження, обмежившись лише забороною відчуження майна.

В судовому засіданні адвокатом не доведено, що така заборона є непропорційною та не виправдовує такий ступінь втручання в права власника.

Суд, не приймає до уваги посилання адвоката щодо неправомірності визнання цих об`єктів нерухомості речовими доказами, оскільки арешт накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а не збереження речових доказів.

Слідчий суддя вважає безпідставними посилання адвоката Шаповал О.В. на її припущення про відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації у випадку можливого засудження ОСОБА_2 , який на даний час підозрюється і підозра не скасована, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки на даний час досудове розслідування не закрито, а відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Крім того, адвокатом Шаповал О.В. не обґрунтовано та не підтверджено посилання на те, що в арешті вказаного майна відпала потреба.

Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповал О.В. в клопотанні та в судовому засіданні, не навела достатніх і переконливих доказів, що арешт накладено необґрунтовано та що відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-174, 309, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання-відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складено 22 жовтня 2019 року.

Слідчий суддя Н. В. Мовчан