Document No. 85262214

Справа № 127/33282/18

Провадження1-кп/910/44/19

УХВАЛА

29 жовтня 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Хамзіна Т.Р ,

суддів Мойсака С.М., Крикливого В.В.

за участю секретаря судового засідання Фінько Ю.В.

учасників судового провадження:

прокурора Слободян Б.К.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників Войчука В.А., Ярошенка С.М., Гайдук О.О., Вилкова С.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду кримінальне провадження № 42016101070000154 від 26.08.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі- КК України),

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Секретарка Кривоозерського р-ну Миколаївської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду з Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження.

Підставою передачі кримінального провадження на розгляд Вищого антикорупційного суду стало те, що: 1) злочин, вчинення якого інкримінується обвинуваченим, згідно з приміткою до ст. 45 КК України є корупційним злочином; 2) розмір завданої шкоди за цим правопорушенням перевищує в п`ятсот і більше разів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає положенням п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Ухвалою суду від 19.09.2019 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

За змістом ст. 314 КПК України, одним із питань, що підлягає з`ясуванню під час підготовчого провадження, є питання підсудності кримінального провадження.

Захисники та обвинувачені зазначили, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки досудове розслідування деякий час здійснювалось Національним антикорупційним бюро України.

Прокурор висловив думку, що це кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки не дотримані умови, зазначені у КПК України.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що зазначене кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст. 45 КК України перераховано в тому числі й злочин, передбачений ст. 364 КК України.

Разом з тим кримінальне провадження не відповідає жодній із умов, визначеній у пп. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Так жоден із обвинувачених не відповідає вимогам до суб`єкта злочину, визначеного у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Умова, що міститься у п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, відноситься до злочинів, передбачених статтями 369 та ч. 1 ст. 369-2 КК України, а тому кримінальне провадження не відповідає і цій умові.

Пункт 2 ч. 5 ст. 216 КПК України містить наступний критерій, за яким визначається підсудність справ Вищому антикорупційному суду: розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину, за умови що злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Так товариство з обмеженою відповідальністю «Діавіта», директором департаменту «Діалізної терапії» якого є ОСОБА_2 , відповідно до реєстраційних та статутних документів (відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) є господарським товариством, створеним на основі приватної власності фізичних осіб, що не відповідає умові, визначеній у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки ТОВ «Діавіта» не є ні державним органом, ні правоохоронним органом чи військовим формуванням, ні органом місцевого самоврядування, а також не має у статутному капіталі частки державної або комунальної власності.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правова форма Інституту нефрології Національної академії медичних наук України, у якому обвинувачений ОСОБА_3 обіймає посаду директора - державна організація. Розмір статутного капіталу зазначеної організації не визначено.

Центр нефрології та діалізу, у якому обвинувачена ОСОБА_1 є завідувачкою, є структурним підрозділом Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова, згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є комунальним закладом. Розмір статутного капіталу не визначено.

Тобто ці установи не є державними органами, правоохоронними органами, військовими формуваннями або органом місцевого самоврядування.

Відсутність статутного капіталу у цих установах не дозволяє зробити висновок про відповідність кримінального провадження критерію, визначеному у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 призначено головним позаштатним спеціалістом за напрямом «Нефрологія» Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 - головним позаштатним спеціалістом за напрямом «Нефрологія» Міністерства охорони здоров`я. Ці установи є державними органами.

Згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статті 364 КК України, є зокрема, особи, які обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Під організаційно-розпорядчими функціями, згідно з роз`ясненнями, що містяться у абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002, слід розуміти виконання особою обов`язків по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Адміністративно-господарськими функціями є обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо) (абз. 4 п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при виконанні своїх повноважень, ані організаційно-розпорядчими, ані адміністративно-господарськими функціями не наділені, а отже, вони не є службовими особами державного органу.

Отже за наведених вище обставин кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду.

Також згідно з п. 20-2 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» №100-ІХ від 18 вересня 2019 року) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»;

2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Досудове розслідування кримінального провадження № 42016101070000154 здійснювалось групою слідчих слідчого відділу Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Процесуальне керівництво та підтримання державного обвинувачення здійснювалось Вінницькою місцевою прокуратурою Вінницької області. Незважаючи на здійснення деякий час досудового розслідування НАБУ, досудове розслідування закінчено прокурором Вінницької місцевої прокуратури Винницької області.

Внаслідок зазначеної невідповідності фактичних обставин положенням п. 20-2 розділу ХІ Перехідних положень КПК України кримінальне провадження непідсудне Вищому антикорупційному суду.

За наведених обставин суд дійшов до загального висновку про непідсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, зокрема якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала (абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України).

З урахуванням вищевикладеного, оскільки до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України не підсудне Вищому антикорупційному суду, суд вважає за необхідне звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду із поданням щодо вирішення питання про направлення цього кримінального провадження до іншого суду.

Керуючись статтями 33-1, 34, 314, п. 20-2 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Звернутись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про направлення до іншого суду кримінального провадження № 42016101070000154 від 26.08.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

Головуючий Т.Р. Хамзін

Судді В.В. Крикливий

С.М. Мойсак