- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 760/22780/19
Провадження №11-сс/991/78/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
захисників - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.08.2019 про арешт майна, у кримінальному провадженні
№ 52017000000000766 від 08.11.2017,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року (справа №760/22780/19, провадження № 1-кс/760/11978/19) було задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, визнане постановою від 07 серпня 2019 року речовими доказами у кримінальному провадженні №52017000000000766 від 08.11.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України.
Оскаржувану ухвалу про накладення арешту на майно слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва мотивував тим, що під час проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ОСОБА_10 та ОСОБА_8 було вилучено предмети, що мають значення для здійснення досудового розслідування кримінального провадження №52017000000000766, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить вимогу про часткове скасування ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року (справа №760/22780/19, провадження № 1-кс/760/11978/19) про арешт майна, яке було вилучене у ОСОБА_8 06-07 серпня 2019 року під час проведення обшуку в нежитловій будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 та повернення ОСОБА_8 вилучених речей і документів, а саме: накопичувач на жорсткому магнітному диску (далі - НЖМД) Toshiba MK 1252GSX s/n 68JHF2ERS об`ємом 120 GB; НЖМД Seagade ST500DM002 s/n: Z2AKYW8X об`ємом 500 GB; флеш -накопичувач в гумовому корпусі синьо-коричнового кольору; флеш-накопичувач SanDisk SDCZ430-064G BN181026465Z (без шнурка); НЖМД SEAGADE ST500LT012 500GB s/n WBYBA7NY; флеш-накопичувач SanDisk SDCZ430-064G BN181026465Z (зі шнурком); НЖМД SAMSUNG ST750LM022 s/n S2UQJ9CCA58574 об`ємом 750 GB, яке після вилучення було упаковано в сейф-пакети № 0014338, 0003475, 0003474, 0021891.
Обґрунтовуючи вимогу про скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року, захисник ОСОБА_6 посилається на неповноту судового розгляду, яка полягає у тому, що клопотання про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8, було розглянуте у закритому судовому засіданні, без виклику його підзахисного як третьої особи.
Крім того, ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків, викладених в ухвалі слідчого судді про накладення арешту, обставинам провадження. Так, за переконанням ОСОБА_6, висновки ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва в частині визнання вилученого майна речовими доказами не підтверджуються даними, дослідженими під час судового розгляду, оскільки суд не взяв до уваги факти, які могли б істотно вплинути на його висновки.
Також, ОСОБА_6 наголошував, що під час постановлення ухвали про арешт майна, слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва не були враховані зауваження до протоколу про проведення обшуку.
У той же час, адвокатом вказано, що в ухвалі про накладення арешту на майно ОСОБА_8 слідчим суддею не обґрунтовано необхідність арешту майна та ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, як і не містяться посилання на доведення детективом підстав чи розумних підозр, що вилучене майно може бути доказами у межах даного кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та повідомили слідуюче.
Так, в силу приписів ст.64-2 КПК України, оскільки правом звернення із клопотанням до слідчого судді наділений виключно прокурор, детектив Національного антикорупційного бюро не мав права звертатись з таким клопотанням, а слідчий суддя не мав права його розглядати. Більше того, за переконання ОСОБА_7, постанова про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні №52017000000000766 від 08.11.2017 є суто формальною. Крім того, безпосередньо під час проведення обшуку детективами Національного антикорупційного бюро України було залучено спеціаліста, який мав змогу оглянути техніку. Також, вилучене майно - ноутбук НР серійний номер CNU7392F1J з накопичувачем на жорстких магнітних дисках Toshiba MK 1252GSX s/n 68JHF2ERS об`ємом 120 GB та системний блок Intel з комплектуючими, в тому числі накопичувач на жорстких магнітних дисках Seagade ST500DM002 s/n: Z2AKYW8X об`ємом 500 GB належить ДП «Ксанко Україна», а НОМЕР_1 ; НЖМД SAMSUNG ST750LM022 s/n НОМЕР_2 - належить ТОВ «НВП «Хіменергомаш»; у той час, коли дозвіл на проведення обшуку надавався за місцем здійснення господарської діяльності ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та пояснив наступне. Так, ухвала слідчого судді, як наполягав прокурор, є законною та обґрунтованою. Крім того, у ст. 170 КПК України чітко зазначено які саме особи наділені правом звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно. Більше того - під час обшуку дійсно був присутній спеціаліст, яким було встановлено, що була відсутня можливість для копіювання інформації із техніки через її значний обсяг. Також, вилучення техніки необхідне з метою подальшого відновлення видаленої інформації, що може мати значення для кримінального провадження та для її відновлення слід провести експертизу. Поспішність у призначенні експертизи є недоцільною, оскільки потрібно оцінити усе вилучене майно, а для її проведення необхідні оригінали носіїв інформації, які були вилучені ід час проведення обшуку.
Рух справи
05 вересня 2019 року розпочав роботу Вищий антикорупційний суд, у зв`язку з чим Кримінальний процесуальний кодекс України було доповнено ст.33-1, Розділ ХІ КПК України доповнено пунктом 20-2, а також набули чинності зміни до статей 31, 33 КПК України, відповідно до яких в апеляційному порядку перегляд рішень у справах, що підсудні Вищому антикорупційному суду, здійснюється Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Крім того, кримінальні провадження щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду, судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій яких не закінчено до дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до наведених норм Кримінального процесуального кодексу України ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.08.2019 про арешт майна, передані до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Так, колегія суддів не може узяти до уваги доводи захисників про те, що відповідно до ст. 64-2 КПК України до суду з клопотанням про арешт майна мав звертатись саме прокурор, а не детектив Національного антикорупційного бюро України. Ст. 64-2 КПК України визначає момент виникнення у третьої особи права на судовий захист щодо майна якої вирішується питання про арешт. У той же час, ч. 1 ст.171 КПК України встановлює коло осіб, які можуть звернутися із клопотанням про арешт майна (прокурор, слідчий за погодженням з прокурором). Як вбачається із матеріалів судового провадження, із клопотанням про арешт майна звернулась детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_11, а тому відсутні підстави вважати, що клопотання подано особою, яка не мала на це права.
У судовому засіданні захисниками надано докази того, що накопичувачі на жорсткому магнітному диску Toshiba MK 1252GSX s/n 68JHF2ERS об`ємом 120 GB; НЖМД Seagade ST500DM002 s/n: Z2AKYW8X об`ємом 500 GB належать ДП «Ксанко», а SEAGADE ST500LT012 500GB s/n WBYBA7NY; НЖМД SAMSUNG ST750LM022 s/n S2UQJ9CCA58574 - належить ТОВ « НВП «Хіменергомаш».
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, зокрема, власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Оскільки у даному випадку ОСОБА_8 та його представники не є відповідною третьою особою, в розумінні ст.64-2 КПК України, та не можуть діяти в інтересах ДП «Ксанко» та ТОВ «Хіменергомаш», виключається можливість перегляду ухвали слідчого судді про арешт майна вказаних юридичних осіб за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_8 .
Щодо майна, належного ОСОБА_8 та вилученого у нього в ході обшуку 06-07.08.2019 та у подальшому арештованого оскаржуваною ухвалою, Суд зазначає наступне.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду при винесенні оскаржуваного рішення та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
ОСОБА_6 у апеляційній скарзі вказував на те, що слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва в ухвалі про проведення обшуку в нежитловій будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 не було надано дозволу на вилучення комп`ютерної техніки, чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотатків, інших рукописних та друкованих носіїв, електронних носіїв інформації, засобів зв`язку та інших носіїв інформації, однак такі речі було вилучено.
Аналізуючи оскаржувану ухвалу та доводи апеляційної скарги у сукупності із аргументами, наданими у судовому засіданні стороною захисту, Суд не погоджується із твердженнями про те, що слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду. Так, слідчий суддя під час постановлення ухвали про накладення арешту дослідив матеріали судового провадження та виходив з того, що вилучені речі і документи відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні №52017000000000766, оскільки вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, виходячи із вичерпного переліку критеріїв, зазначених у ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Під час перегляду в суді апеляційної інстанції також не було встановлено, що залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення слідчим суддею законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Під час розгляду в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду не було встановлено необхідності дослідження будь-якої нової обставини, що могла бути встановлена під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Щодо ризику, для запобігання якого необхідно накладення арешту, Суд погоджується з доводами слідчого судді, що в даному випадку таким ризиком є можливість знищення інформації, яка зберігається на вилучених носіях та може мати значення для кримінального провадження №52017000000000766. Ймовірність існування такої можливості (видалення інформації з носіїв) у ОСОБА_8 є досить оціночним та достатньо суб`єктивним критерієм оцінювання наявності відповідних ризиків. В даному випадку, наявність можливої загрози втрати речових доказів є достатньою для застосування судом обмежень права власності у вигляді арешту.
Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_8 щодо вилученої у ході проведення обшуку техніки, завданням кримінального провадження, Суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Так, під час проведення огляду техніки за місцем здійснення господарської діяльності ОСОБА_8 та ОСОБА_12, детективами Національного антикорупційного бюро на вказаній техніці було виявлено файли, поверхневий перегляд яких надав змогу зробити висновки про можливість використання інформації, що на ній міститься, як доказу у даному кримінальному провадженні. Крім того, метою вилучення вказаної вище техніки у ОСОБА_8, зокрема, є відновлення видаленої інформації, що може мати значення для досудового розслідування кримінального провадження.
Колегія суддів не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, чи є вірогідність причетності ОСОБА_8 до даного кримінального провадження, та, як наслідок - наявність можливості використання інформації, яка знаходилась на вилученій у нього техніці, як доказу у порядку ст. 98 КПК України. Тому Суд прийшов до висновку про наявність цієї вірогідності.
Суд погоджується з тим, що в даному випадку, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України, було застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Так, у судовому засіданні, з пояснень прокурора було з`ясовано, що власник інформації, що міститься на вилучених носіях, може за відповідним зверненням отримати її копію (інформації), необхідну для здійснення господарської діяльності. Дана обставина не була спростована у судовому засіданні будь-яким належним способом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, зокрема, під час обшуку, допускається, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Оскільки вилучення носіїв інформації, щодо арешту яких винесена оскаржувана ухвала, було здійснено саме з метою проведення експертизи, зокрема, для відновлення видаленої раніше інформації, що має значення для кримінального провадження, Суд погоджується з доводами прокурора про неможливість повернення такого майна на даному етапі досудового розслідування.
Усі інші доводи апеляційної скарги захисника не ґрунтуються на матеріалах судового провадження та не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Висновки суду
Колегія суддів вважає, що під час розгляду в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.08.2019 про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.08.2019 про арешт майна - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3