Document No. 85409466

Справа № 991/558/19

Провадження №11-сс/991/93/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Глотова М.С.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк Ю.С.,

прокурора Кравця В.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Бема М.В., Кульчицького Н.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали апеляційної скарги адвоката Бема Маркіяна Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017, у справі № 991/558/19, стосовно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . уродженого в м. Новоград-Волинський Житомирської області, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, працює на посаді директора ТОВ «ТІМ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191 КК України

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019 у справі №991/558/19 (провадження 1-кс/991/1254/19) було задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Слоневського М.М., погоджене з прокурором відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченком М.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 . Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22 год. до 06 год. наступної доби.

Крім того, вказаною ухвалою на ОСОБА_1 покладено такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000027; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; утримуватися від відвідування будь-яких приміщень, які належать чи які займають Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» і ПАТ «Укрзалізниця»; здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 визначений до 15.12.2019.

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019 обґрунтована наступним.

ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких зазначений у клопотанні. Зокрема, доведено факт впливу на ОСОБА_6 зі сторони ОСОБА_1 , який міг тиснути на нього з метою забезпечення перемоги у державній закупівлі компанії, підконтрольної ОСОБА_2 ; наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 мав неформальні повноваження стосовно призначення осіб на посади в системі Міністерства інфраструктури України, використовуючи які міг здійснювати на співучасників вплив. Таким чином, існує обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Також, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду встановлено наявність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, стосується використання радником Глави Адміністрації Президента України своїх повноважень та впливу на керівника суб`єкта господарської діяльності державного сектору економіки, тобто ДП «Укрзалізничпостач». Слідчим суддею враховано тяжкість можливого покарання. Оскільки підозрюваний має можливість матеріально себе забезпечувати за рахунок численних активів, а також доходів у сфері ресторанного бізнесу, часто подорожує за кордон, тому, у разі незастосування запобіжного заходу, він може залишити місце постійного проживання під загрозою настання кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину та переховуватися від органів досудового розслідування як на території України, так і за кордоном, використовуючи наявні фінансові ресурси.

Крім того, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду встановлено наявність ризику незаконно впливу ОСОБА_1 на підозрюваного ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , який може здійснюватися для відмови від показань, їх перекручування та спотворення у ході судового розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було встановлено, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не гарантують можливості запобігти ризикам, зазначеним у частині 1 статті 177 КПК України.

Покладаючи на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду виходила з необхідності забезпечити дієвість запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані, та ефективності здійснення кримінального провадження, а тому задовольнила клопотання детектива частково.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019, захисником Бемом М.В . було подано апеляційну скаргу (з урахуванням доповнень від 23.10.2019).

В своїй апеляційній скарзі захисник Бем М.В. ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019 та про відмову у задоволенні клопотання щодо застосування до його підзахисного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Обґрунтовуючи вимоги про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду 17.10.2019, захисник Бем М.В. наводить наступні доводи.

Слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону шляхом висловлення у оскаржуваному судовому рішенні, без наявності обвинувального вироку, думки про те, що ОСОБА_1 винуватий у вчиненні інкримінованого злочину, що є грубим порушенням презумпції невинуватості та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 відповідного кримінального правопорушення. Так, підозра у скоєнні злочину, передбаченому ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ґрунтується, зокрема, на листуванні у інтернет-месенджері, де ОСОБА_1 не є ані учасником, ані фігурантом такого спілкування. Підозра не підтверджена належними доказами. Протоколи допитів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не мають жодного відношення до підозри, висунуту ОСОБА_1 , а стосуються обставин вчинення злочинів іншими фігурантами. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 ніяких відомостей щодо причетності ОСОБА_1 до злочину не надав. Покладені в обґрунтування підозри протоколи огляду інформації щодо перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в межах дії певних базових станцій операторів не можуть слугувати підтвердженням факту їх спілкування, оскільки такі станції розміщенні в діловому центрі столиці України й на значній відстані одна від одної, а тому судження щодо їх спілкування та зустрічей є суб`єктивним висновком детектива. Експертний висновок № 10069/16-45 від 04.07.2016 не може бути ні доказом розміру збитків, ні доказом вини ОСОБА_1 , ні самої події злочину взагалі.

Далі, захисник Бем М.В. стверджує про недоведеність існування ризиків переховування його підзахисного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 по закінченню відрядження, повернувся в Україну, отримав повідомлення про підозру, приходив на допити та приймав участь у судовому засіданні при обранні запобіжного заходу. В свою чергу наявність майна та грошових коштів у підозрюваного, без наявності доказів, що таке майно буде використане з метою переховування, не є підтвердженням існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_1 дійсно буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Також захисник Бем М.В. у своїй апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду клопотання про застосування до його підзахисного запобіжного заходу, не було доведено на підставі належних доказів існування ризику незаконно впливу з боку ОСОБА_1 на свідків, інших підозрюваних та обвинувачених у цьому кримінальному провадженні. Обраний запобіжний захід в принципі не може запобігти впливу на свідків чи переховуванню, якщо б ОСОБА_1 навіть і захотів це зробити. В свою чергу, зазначені в ухвалі обмеження суттєво перешкоджають його професійній діяльності. ОСОБА_1 займається ресторанним бізнесом, що його зобов`язує постійно здійснювати контроль за сервісом та якістю наданих послуг, а левова доля робочого часу припадає саме на нічний час доби. Він є стороною численний договорів, зокрема, щодо постачання до ресторанів із іноземними контрагентами, що покладає на нього обов`язок брати участь у зустрічах поза межами України.

Позиції учасників судового провадження

Захисники Бем М.В. та Кульчицький Н.С. у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, прохали скаргу задовольнити. Посилаючись на судову практику Європейського Суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 КПК України, вважали, що ухвала слідчої судді є такою, що має бути скасованою. Так, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі висловлено твердження про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, що не може свідчити про неупередженість судді при постановленні судового рішення. Не доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 відповідного кримінального правопорушення. Так, підозра у скоєнні злочину, передбаченому ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, не підтверджена належними доказами. В ухвалі слідчим суддею не надано оцінки обґрунтованості підозри, а лише зазначено лише про сам факт її повідомлення. Листування у месенджері, яке додано детективом до матеріалів клопотання, жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_1 злочину, оскільки він не брав участь у листуванні та про нього жодна із осіб не пригадує у спілкуванні. Свідок ОСОБА_11 у своїх поясненнях наводить лише припущення щодо можливого впливу з боку ОСОБА_1 на прийняття ДП «Укрзалізничпостач» рішень, через що покази цього свідка вважати такими, які підтверджують вину ОСОБА_1 та обґрунтовують його підозру, неможна. В обґрунтування клопотання детектив посилається на пояснення свідка ОСОБА_18 , надані у судовому засіданні, однак сам протокол його допиту відсутній, а тому неможливо з`ясувати які саме пояснення стосовно ОСОБА_1 надавав свідок. Протокол огляду станції базового зв`язку не доводить факту спілкування ОСОБА_1 із іншими учасниками кримінального провадження, оскільки базові станції знаходяться в різних місцях у центрі м. Києва, на відстані від 100 до 3000 метрів один від одного, а тому висновок детектива є його виключно суб`єктивним твердженням. Щодо відсутності ризиків, які встановлені слідчим суддею, захисники пояснили наступне. Ризик переховування з підстав тяжкості можливого покарання спростовується практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої серйозність обвинувачень не може сама по собі обґрунтовувати довгі періоди застосування запобіжного заходу (справа «Москаленко проти України, заява № 37466/04, п. 36). Наявність достатніх коштів, що надає можливість виїзду за кордон, не може бути аргументом для суду. Досудове розслідування триває з 2017 року, про що ОСОБА_1 був обізнаний з самого початку, однак жодних спроб переховування з того часу не зробив. Окрім того, після повідомлення про підозру, за погодженням із детективом, 25-26 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виїжджав до Республіки Азербайджан у відрядження, а після повернення на України повернув детективу свій закордонний паспорт. Така поведінка свідчить про відсутність будь-яких намірів переховування. Ризик можливого впливу ОСОБА_1 на свідків не доведений, оскільки відсутні докази спілкування з такими особами з 2017 року. Безпідставно вважати наявний вплив ОСОБА_1 на свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки такі особи не дають пояснень, які б викривали його злочинну поведінку. ОСОБА_3 не контактував із ОСОБА_1 та взагалі є фігурантом іншого епізоду та у межах іншого кримінального провадження. Слідча суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не врахувала можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки обраний домашній арешт у нічний час не здатен сам по собі забезпечити будь-які ризики, у випадку їх наявності та бажання ОСОБА_1 їх вчинити. Обраний запобіжний захід лише перешкоджає професійній діяльності ОСОБА_1 . Вважали, що особисте зобов`язання у повній мірі здатне забезпечити процесуальну поведінку їх підзахисного.

Присутній у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, наполягав на незаконності обраного йому запобіжного заходу.

Прокурор наполягав на необґрунтованості апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019 без змін. Пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність саме обґрунтованої підозри, а не провини ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення. Слідча суддя встановила існування ризиків у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду та можливий незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних та обвинувачених. Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, зокрема, протоколами допиту свідка ОСОБА_19 , який вказував на вплив ОСОБА_1 на посадових осіб ДП «Укрзалізничпостач». Зауважив, що особисте зобов`язання, про обрання якого прохають захисники, не може забезпечити належну поведінку підозрюваного, а тому обраний домашній арешт є збалансованим запобіжним заходом. Одночасно із цим пояснив, що слідчим суддею в ухвалі помилково визначений строк дії обраного запобіжного заходу - до 15 грудня 2019 року. Строк досудового розслідування по цьому кримінальному провадженні відраховується з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - з 02 жовтня 2019 року та закінчується 02 грудня 2019 року. В цілому вважав, що оскаржувана ухвала слідчої судді є законною, а строк дії обраного запобіжного заходу колегія суддів може виправити своєю ухвалою, постановленою за наслідком апеляційного перегляду. Підтвердив, що ОСОБА_1 вже після отримання повідомлення про підозру, за згодою детектива, виїжджав до Баку, після чого повернувся та здав детективу закордонний паспорт, а тому вважає, що таким чином орган досудового розслідування не здійснює перешкод ОСОБА_1 у вчиненні ним своєї професійної діяльності та не ставить його у жорсткі межі, забороняючи пересування.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

На момент звернення сторони обвинувачення з клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000027 від 06.01.2017.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «обґрунтована підозра». Тому у даному випадку, на переконання Суду, слід керуватись практикою Європейського суду з прав людини, яка, в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; « Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В обґрунтування недоведеності підозри захисник зазначає на невідповідність протоколів допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ,, ОСОБА_11 та інших підозрюваних у межах цього кримінального провадження, зокрема, ОСОБА_3 , дійсним обставинам справи; на протоколи огляду інформації щодо розміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відносно базових станцій операторів, а також висновок експерта № 10069/16-45 від 04.07.2016, які не можуть бути належними доказами вини ОСОБА_1 та самої події злочину взагалі. Однак, зазначені доводи Суд не може взяти до уваги, оскільки питання щодо належності, допустимості та достовірності доказів, які обґрунтовують підозру, можуть бути предметом судового розгляду у випадку розгляду судом обвинувального акту. На даному етапі колегія суддів має встановити доведеність того, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення і є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акту. А тому, захисник ставить більш високі вимоги та критерії оцінювання доказів, які, на його думку, мають бути наведені стороною обвинувачення на підтвердження пред`явленої підозри.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, колегія суду дійшла до висновку, що підозра, про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Суд зазначає, що вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні оскаржуваної ухвали про застосування запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, встановила наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, а також ризик можливого незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Слідчим суддею було враховано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину і який має високий ступінь суспільної небезпеки, бо призвів до заволодіння державним майном в особливо великих розмірах. ОСОБА_1 має можливість матеріально себе забезпечувати за рахунок численних активів, а також доходів з широкого кола джерел, часто подорожує за кордон, має два закордонні паспорти, тому, у разі незастосування запобіжного заходу, він може залишити місце постійного проживання під загрозою настання кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні особливо тяжких злочинів та переховуватися упродовж тривалого періоду часу від органів досудового розслідування як на території України, так і за кордоном, використовуючи наявні фінансові ресурси.

Суд враховує пояснення захисників, що з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_1 не вчинив дій, які б могли свідчити про його намір переховуватись від органу досудового розслідування та суду, він не ухиляється від явки до детектива за його викликом, надає свідчення, бере участь у судових засіданнях під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та при його апеляційному перегляді. Однак, колегія суддів, враховуючи майновий стан ОСОБА_1 , який може дозволити йому залишити країну з метою уникнення кримінальної відповідальності, погоджується із слідчим суддею щодо наявним та таким, який знайшов своє підтвердження, ризик у вигляді можливого переховування ОСОБА_1 Одночасно із цим Суд зважує, що орган досудового розслідування не вживає занадто жорстких заходів обмеження підозрюваного у пересуванні, про що свідчить факт надання згоди на перетин ОСОБА_1 кордону України з метою відрядження до Республіки Азербайджан, що свідчить і про співмірність такого обмежувального заходу.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів зазначає, що у даному випадку, мова іде про дію, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності. Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є достатньо впливовою людиною не тільки у сфері ресторанного бізнесу, а і в інших колах, про що свідчить сам факт його призначення на посаду позаштатого радника Глави Адміністрації Президента України. А тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо наявності ризику можливого протиправного впливу ОСОБА_1 на свідків, інших підозрюваних та обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. Окрім того, слідча суддя правомірно обмежила вичерпний перелік тих осіб, від спілкуванням із якими слід утриматись ОСОБА_1 під час дії обраного запобіжного заходу.

Розглядаючи інші обставини, які повинні бути враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частини перша, друга статті 194 Кодексу).

Захисники у судовому засіданні прохали обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який у повній мірі здатен забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного. Однак Суд вважає, що слідчим суддею було у повній мірі встановлено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Окрім того, застосування домашнього арешту у нічний час є саме таким запобіжним заходом, який може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, при цьому не порушуючи його право на працю, з можливістю підтримувати життєдіяльність підозрюваного та членів його родини, а також низки укладених договорів, стороною яких він є через свою професійну діяльність, виконання яких можливе у денний час доби.

Одночасно із цим суд погоджується із висновком слідчої судді Вищого антикорупційного суду щодо недоведеності детективом ризику у вигляді можливого перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином. Так, колегія суддів враховує обставини, що характеризують особу підозрюваного, наявність на його утриманні хворої матері, яка потребує стороннього догляду, через що Суд вважає, що при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею вірно враховані зазначені вище обставини та обраний запобіжний захід, який є збалансованим відповідно до встановлених ризиків.

Вирішуючи питання про строки дії запобіжного заходу, Суд бере до уваги пояснення прокурора, надані ним у судовому засіданні щодо їх помилкового визначення слідчим суддею.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. Пунктом п. 2 абз. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Будь-які заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі й запобіжні заходи, не можуть існувати поза межами строку здійснення кримінального провадження.

Як встановлено у судовому засіданні із пояснень прокурора, строк досудового розслідування по кримінальному провадженню № 52017000000000027 відраховується з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - з 02 жовтня 2019 року та, відповідно, закінчується 02 грудня 2019 року. Тому, датою закінчення дії ухвали про застосування запобіжного заходу слід вважати 02 грудня 2019 року.

Висновки суду

З урахуванням наведеного, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , беручи до уваги особу підозрюваного, Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019 щодо обраного підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22 год. до 06 год. наступної доби. Однак, враховуючи, що слідчим суддею було невірно зазначено строк дії ухвали, Суд приходить до висновку про необхідність його скорочення до 02 грудня 2019 року, що безумовно покращує процесуальне становище підозрюваного, та є підставою для виходу за межі апеляційної скарги адвоката Бема Маркіяна Володимировича і зміни ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017 в частині визначення строку дії ухвали.

Керуючись статтями 132, 176, 177, 179, 181, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Бема Маркіяна Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2019 року - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017- змінити в частині визначення строку дії ухвали.

Встановити, що строк дії ухвали про застосування дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 02 грудня 2019 року.

В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Бема Маркіяна Володимировича - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О. Ф. Павлишин

М.С. Глотов