Document No. 85442785

Справа № 910/304/19

Провадження1-кп/910/55/19

У Х В А Л А

01 листопада 2019 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючий - Строгий І.Л.,

судді - Сікора К.О., Федоров О.В.,

секретар судового засідання - Свідунова Л.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення:

прокурор - Андронова А.В.,

сторона захисту:

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисники - Колісник С.А., Іваненко Т.М.,

Федур А.А., Федур А.А., Пушко І.О., Мірошниченко Р.О.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 52017000000000618 стосовно обвинувачення:

- ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Івано-Франківськ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,

- ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,

- ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Тиманівка Тульчинського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

- ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Дачне Біляївського району Одеської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

- ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Київ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,

- ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Харків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

у с т а н о в и в:

У Вищому антикорупційному суді (далі - Суд) перебуває кримінальне провадження № 52017000000000618 стосовно обвинувачення: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою Суду від 23 вересня 2019 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 10 годину 8 жовтня 2019 року, однак, у зв`язку із неприбуттям одного з обвинувачених та захисника, ухвалою від 8 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладалось до 10 години 1 листопада 2019 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Андронова А.В. не заперечувала стосовно призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Захисники обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокати Колісник С.А. та Іваненко Т.М. у підготовчому судовому засіданні висловили думку, підтриману обвинуваченими, відповідно до якої на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні неможливо призначати судовий розгляд, адже він не відповідає вимогам КПК України.

Так, на думку захисника Колісника С.А., розкрадання - злочин з матеріальним складом. Шкода полягає у прямих матеріальних збитках і ця обставина має бути зазначена в обвинувальному акті. Натомість в обвинувальному акті вказано про втрату активів ПАТ «Укрзалізниця». Проте, втрата активів - це питання податкового та бухгалтерського обліку, а не кримінального провадження. Втрата активів - питання, яке вирішується на конкретну дату, збитки - ширше поняття. У обвинувальному акті вказано про відсутність коштів у розмірі 98 млн грн, що завдало шкоди (збитків) на суму 13 млн грн, яку нараховано відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Однак, не зрозуміло, чи входять 13 млн грн збитків у 98 млн грн. Окрім того, у цьому кримінальному провадженні інкримінується вчинення декількох злочинів, тоді як шкода зазначена лише по одному, проте не зрозуміло якому. У кримінальному провадженні немає потерпілого у справі, не встановлено, що вкрали і у кого. Зазначені недоліки захисник просить врахувати при вирішенні питання призначення справи до судового розгляду.

Захисник Іваненко Т.М. у підготовчому судовому засіданні зазначив, зокрема, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону. Відомості за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України до ЄРДР не вносились, хоча ст. 214 КПК України передбачає обов`язкове внесення відомостей про вчинене правопорушення до ЄРДР. У обвинувальному акті, який отримали обвинувачені відсутня печатка прокуратури, що свідчить про те, що обвинувальний акт не має статусу офіційного документа. Обвинувальний акт не містить відомостей про потерпілого та цивільного позивача. Реєстр матеріалів досудового розслідування, який є невід`ємною частиною обвинувального акта, не відповідає вимогам закону, оскільки не містить відомостей, передбачених ст. 109 КПК України, зокрема, у ньому не зазначено: дату складання обвинувального акта, дату доручення на його вручення та відсутні відомості про вручення обвинувального акта. Відсутні обставини відкриття стороною захисту стороні обвинувачення матеріалів. Відсутні відомості про виклики слідчим, прокурором, як заходи забезпечення кримінального провадження.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Федур А.А., Федур А.А. у підготовчому судовому засіданні зазначили, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому його слід повернути. В обвинувальному акті не сформульовано обвинувачення, що є грубим порушенням права на захист, оскільки захисник позбавлений можливості здійснювати захист, позаяк не розуміє від чого потрібно захищати обвинуваченого. Стаття 242 КПК України передбачає обов`язкове призначення експертизи для визначення розміру збитків, проте у цьому кримінальному провадженні розмір шкоди не встановлено, сторона обвинувачення експертизу не проводила. Сторона захисту провела експертизу, яка встановила не збитки, а навпаки - економію коштів. Також захисники посилались на відсутність у кримінальному провадженні потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат Пушко О.І. у підготовчому засіданні зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки у ньому, зокрема, не сформульовано обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат Мірошниченко Р.О. у підготовчому судовому засіданні зазначив, що у кримінальному провадженні неправильно обраховані збитки, оскільки з обвинувального акту не зрозумілий їх розмір. У вирішенні питання призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, захисник поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вирішуючи питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України, Суд виходить із такого.

1. До Суду не надійшло угод про визнання винуватості та сторони кримінального провадження не повідомляли про її досягнення.

2. Судом під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження.

3. Визначаючись стосовно відповідності обвинувального акта вимогам КПК України, Суд враховує наступне.

Сторона захисту, посилаючись на певні недоліки обвинувального акта, не заявляла клопотання про його повернення прокурору.

З огляду на це, керуючись принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 26 КПК України, Суд враховуватиме зауваження сторони захисту до обвинувального акта при перевірці відповідності останнього вимогам КПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні містяться, зокрема: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата, місце їх народження, місце проживання та громадянство); 3) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 4) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Кримінального кодексу України та формулювання обвинувачення; 5) дані про обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 6) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7) розмір витрат на залучення експерта; 8) дату та місце його складення та затвердження.

Окрім того, обвинувальний акт підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив та до обвинувального акта додано реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки усіх підозрюваних (наразі обвинувачених) про отримання його копій.

Отже, Суд вважає, що обвинувальний акт відповідає ст. 291 КПК України, яка містить вичерпний перелік вимог, що до нього ставляться.

З приводу зауважень до обвинувального акта, висловлених стороною захисту, Суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Як пояснила у підготовчому судовому засіданні прокурор, а також це підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, доданим до обвинувального акта, кримінальне провадження розпочато не за заявою ПАТ «Укрзалізниця» про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. Із заявою про залучення до провадження як потерпілого ПАТ «Укрзалізниця» також не зверталось.

Отже, цим пояснюється незазначення в обвинувальному акті відомостей про потерпілого.

Суд також звертає увагу, що недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.

Стосовно інших зауважень сторони захисту, Суд вважає, що на стадії підготовчого судового засідання їх вирішення є неможливим, адже це пов`язано з дослідженням обставин кримінального провадження та з наданням Суду інших, окрім обвинувального акта, документів, що суперечить ч. 4 ст. 291 КПК України.

4. Згідно з ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»;

2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» набрав чинності 22 вересня 2019 року.

Досудове розслідування у цьому проваджені було розпочато 14 вересня 2017 року, здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Отже, оскільки в обвинувальному акті (том ІІ а.с. 38) стверджується про завдання злочином шкоди, розмір якої більше ніж у 500 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (98 188 444,80 грн) суб`єкту господарювання (ПАТ «Укрзалізниця»), частка державної власності у статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків, це кримінальне провадження в частині обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених статтями 191, 209 КК України підсудне Суду.

Водночас, що стосується підсудності цього кримінального провадження в частині обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, то згідно з абзацом одинадцятим пункту 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, у разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, які утворюють реальну сукупність злочинів, тому виділення в окреме провадження матеріалів щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, може негативно вплинути на повноту судового розгляду. Отже, судове провадження в цій частині належить також здійснювати Судом.

5. З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, Суд вважає, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд та з цією метою вчинити дії, необхідні до судового розгляду.

6. Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, Суд не вбачає підстав для складання досудової доповіді.

7. Згідно з ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів (ч. 1 ст. 52 КПК України).

Ураховуючи зазначене, беручи до уваги те, що усім обвинуваченим висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, судовий розгляд цього кримінального провадження слід здійснювати за участі прокурора, обвинувачених та їх захисників.

8. Прокурор заявила клопотання про виклик до суду для допиту: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_43 , ОСОБА_79 Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор послалася на те, що зазначеним особам відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження і вони допитувались під час досудового розслідування.

Сторона захисту висловила спільну думку, яка зводиться до того, що прокурор не повідомив обставини, що підлягають доказуванню, зокрема, не зрозуміло, що буде доводитись показами свідків. Не зрозуміло які свідки відносяться до якого із обвинувачених, що вони можуть підтвердити. Клопотання є необґрунтованим, оскільки ще не визначений порядок дослідження доказів, клопотання є передчасним.

Вирішуючи це клопотання, Суд виходить із того, що частинами 2, 6 ст. 22 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 315 КПК України встановлено, що з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.

Оскільки прокурор, обґрунтовуючи клопотання, зазначив, що особам, яких він просить викликати для допиту відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження і вони допитувались під час досудового розслідування, що також підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта, на переконання Суду клопотання прокурора слід задовольнити.

9. Клопотань про витребування певних речей чи документів сторони кримінального провадження не заявляли.

10. Сторонами кримінального провадження не заявлялось клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні, а Судом не встановлено обставин, передбачених у ст. 27 КПК України для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Тому судовий розгляд цього кримінального провадження належить здійснювати у відкритому судовому засіданні.

11. 4 жовтня 2019 року до Суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» в особі представника ОСОБА_80 (далі - заявник) про повернення застави, яке мотивоване тим, що 23 січня 2019 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 921 000 грн. Цією ж ухвалою визначено коло обов`язків, встановлених КПК України. Надалі, ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва тричі було продовжено строк дії обов`язків, з кінцевим строком дії останніх до 14 вересня 2019 року.

Посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу закінчився 14 вересня 2019 року, із клопотанням про продовження дії застави ніхто не звертався, заявник просить повернути заставодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Секла Терциум» внесену ним заставу за підозрюваного ОСОБА_8 в сумі 1 921 000 грн.

У підготовчому судовому засіданні представник заявника - адвокат Пушко І.О. підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання про повернення застави, подане заявником.

Адвокат Федур А.А. підтримав клопотання, оскільки на його думку воно направлено на захист конституційних прав заставодавця.

Інші учасники підготовчого судового засідання з приводу клопотання про повернення застави не висловлювались.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись, на те, що запобіжний захід у вигляді застави є безстроковим. Обов?язки покладаються додатково до застави.

Вирішуючи клопотання про повернення застави, Суд керується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Частиною 11 ст. 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Аналіз положень ст. 182 КПК України дає підстави стверджувати, що такий запобіжний захід як застава є безстроковим і, відповідно, дія цього запобіжного заходу може припинитись лише внаслідок зміни на інший або його скасування.

Із матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому, ухвалою не визначено строк дії запобіжного заходу, а визначено лише строк дії обов`язків, у межах двох місяців (т. ІІ а.с. 154-163).

У пункті 55 розділу ІІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування» реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта зазначено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року продовжувався до 14 вересня 2019 року строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_8 (т. ІІ а.с. 90).

Тому Суд вважає, що 14 вересня 2019 року закінчився строк дії не власне запобіжного заходу, а лише додаткових обов`язків, покладених на ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді. Проте, припинення додаткових обов`язків, визначених у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, не припиняє дію запобіжного заходу у вигляді застави.

Натомість, запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року у вигляді застави, продовжує діяти, адже ним на підставі ч. 1 ст. 177 та ч. 1 ст. 182 КПК України забезпечується виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, перелік яких наведений у ч. 7 ст. 42 КПК України. Ці обов`язки почали діяти для ОСОБА_8 з моменту набуття ним статусу підозрюваного, а згодом обвинуваченого і припиняться з моменту набрання законної сили ухвали про закриття стосовно нього кримінального провадження або набрання законної сили вироком суду.

Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про повернення застави у повному обсязі.

12. 25 жовтня 2019 року до Суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення, яке мотивоване тим, що ухвалою суду від 8 жовтня 2019 року визнано причину неприбуття захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката Мірошниченка Р.О. неповажною, а на обвинуваченого у зв`язку із його неявкою у підготовче судове засідання накладено грошове стягнення у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 2007 гривень. Обґрунтовуючи клопотання, обвинувачений зазначив, що його захисник Мірошниченко Р.О. прибути не мав можливості, оскільки перебував у плановій відпустці та повістки не отримував. Про судове засідання останній дізнався від обвинуваченого і не мав можливості забезпечити свою явку у судове засідання. Враховуючи це, захисником до суду було подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання. У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_6 у підготовче судове засідання також не з`явився.

За наслідками розгляду клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката Мірошниченка Р.О. судом визнано неповажною причиною неявки останнього в судове засідання. При цьому, судом накладено на обвинуваченого грошове стягнення за неявку до суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що таке стягнення накладено судом без урахування викладених ним обставин, оскільки він не мав умислу ухилятись від явки до суду. Також зазначає, що повідомлення про неможливість прибуття у судове засідання його захисником, який відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК України користується процесуальними правами обвинуваченого, є достатнім повідомленням про причини неприбуття обвинуваченого, яке здійснено завчасно та належним чином.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник Мірошниченко Р.О. клопотання підтримали, посилаючись на ті самі обставини, що і у клопотанні.

Вирішуючи зазначене клопотання, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Частиною 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходом забезпечення кримінального провадження є накладення грошового стягнення (пункт 2 ч. 2 ст. 137 КПК України).

Статтею 138 КПК України встановлено перелік поважних причин неприбуття на виклик. До них відносяться: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.

Згідно з ч. 1 ст. 144 КПК України грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов`язків.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 у встановленому КПК України порядку був повідомлений про дату та час підготовчого судового засідання, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення поштового відправлення (т. ІІ а.с. 132).

При цьому, останній, без поважних причин, перелік яких викладений у ст. 138 КПК України, не прибув у підготовче судове засідання, причин неявки Суду не повідомив. Посилання на клопотання його захисника - адвоката Мірошниченка Р.О. про відкладення підготовчого судового засідання, як на повідомлення суду про неявку самого обвинуваченого, Суд не бере до уваги, оскільки зі змісту клопотання вбачається лише неможливість прибуття захисника, оскільки він перебуває у плановій відпустці (т. ІІ а.с. 143).

Суд також вважає неповажною причину неприбуття обвинуваченого у підготовче судове засідання, зазначену у клопотанні про скасування грошового стягнення та повідомлену у судовому засіданні, а саме те, що обвинувачений не прибув, оскільки знав, що його захисник також не прибуде у підготовче судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 147 КПК України суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання.

Оскільки під час розгляду клопотання встановлено, що грошове стягнення на обвинуваченого ОСОБА_6 накладено за наявності для того передбачених КПК України підстав, Суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

З огляду на це, керуючись статтями 314-316, 369-372 КПК України, Суд

п о с т а н о в и в:

1. Призначити кримінальне провадження № 52017000000000618 стосовно обвинувачення: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, відкрите судове засідання у приміщенні Вищого антикорупційного суду (місто Київ, проспект Перемоги, 41) на 11 листопада 2019 року о 9 годині 00 хвилин.

2. Судовий розгляд проводити за участі прокурора, обвинувачених та їх захисників.

3. Клопотання прокурора задовольнити. Викликати до суду для допиту: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_43 , ОСОБА_79

4. У задоволенні клопотання представника заставодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» про повернення застави відмовити.

5. У задоволенні клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді:

К.О.Сікора І.Л. Строгий О.В. Федоро