Document No. 85542266

Справа № 760/22054/19

Провадження1-кс/991/1287/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

представника заявника - адвоката Тітаренка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_2 на постанову детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Аршавіна Т.В від 28.02.2017 про закриття кримінального провадження №52016000000000449 від 28.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2019 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Аршавіна Т.В. від 28.02.2017 про закриття кримінального провадження №52016000000000449 від 28.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.08.2019 поновлено строк на оскарження рішення детектива та відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову від 28.02.2017р. детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Аршавіна Т.В. про закриття кримінального провадження № 52016000000000449 від 28.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.09.2019 матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову від 28.02.2017р. детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Аршавіна Т.В. про закриття кримінального провадження № 52016000000000449 від 28.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, передано до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому порядку слідчим суддею цього суду.

17.10.2019 до Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 23.09.2019 надійшла дана скарга.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 17.10.2019 для розгляду скарги було визначено слідчого суддю Хамзіна Т.Р .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019 призначено скаргу ОСОБА_2 на постанову детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Аршавіна Тімура Вікторовича від 28.02.2017 про закриття кримінального провадження № 52016000000000449 від 28.11.2016 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 жовтня 2019 року о 10 год. 00 хв.

Протокольною ухвалою суду від 22.10.2019 розгляд скарги відкладено у зв`язку з відсутністю представника заявника.

В обґрунтування вимог скарги заявником зазначено, що Національним антикорупційним бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000449 від 28.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України

28.02.2017 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Аршавіним Т.В винесено постанову якою закрито кримінальне провадження №52016000000000449 від 28.11.2016 у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення за ознаками передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Заявник стверджує, що в оскаржуваній постанові від 28.02.2017, помилково зазначено, що в діяннях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Фінанси і Кредит» відсутній склад злочину, оскільки за результатами досудового розслідування не підтверджено інформацію щодо незаконного привласнення, розтрати та заволодіння коштами уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) та Національного банку України.

ОСОБА_2 також звертає увагу на те, що детективом НАБ України невірно застосовано норми діючого законодавства України стосовно зняття арештів, чи іншого роду обтяжень, з рахунків. Зазначено, що у Фонду гарантування вкладів після введення тимчасової адміністрації у банку, відсутні повноваження на зняття арештів/обмежень по рахунках, оскільки дані обмеження були встановлені на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Заявник у своїй заяві посилається на те, що лише виконавча служба, як орган, що здійснює виконання рішень судів на території України, може проводити такі дії і лише за наслідком прийняття додаткового судового рішення про зняття такого обмеження.

Детектив НАБУ у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги. Зазначив, що у межах вищевказаного кримінального провадження ним було досліджено усі обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та зроблено правильний висновок про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а тому відсутні підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Заслухавши пояснення представника заявника, пояснення детектива НАБУ, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №52016000000000449 від 28.11.2016 слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

При розгляді скарги слідчий суддя встановив, що Національним антикорупційним бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000449 від 28.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України

Постановою від 28.02.2017 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Аршавіним Т.В винесено постанову якою закрито кримінальне провадження №52016000000000449 від 28.11.2016 у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення за ознаками передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України однією із підстав закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

При проведенні досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають обсяг відомостей та фактів, які належить перевірити, які, за їх переконанням, будуть достатніми для прийняття вмотивованого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Обов`язковими елементами складу будь-якого злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.

При цьому, за змістом ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається за загальним правилом на слідчого та прокурора.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у п. 3 Узагальнення ВССУ про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з`ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для прийняття детективом рішення про закриття кримінального провадження стало те, що за результатами розслідування не підтверджено інформацію щодо привласнення, розтрати або заволодіння коштами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність у діях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається зокрема з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Дослідивши надані у судове засідання матеріали кримінального провадження №52016000000000449 від 28.11.2016, слідчий суддя встановив, що в ході досудового розслідування детективом були виконані усі необхідні слідчі дії для розслідування та перевірки доводів заявника, з`ясовані обставини щодо ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.Постанова детектива про закриття кримінального провадження відповідає положенням ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містить відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Стаття 191 Кримінального кодексу України визначає відповідальність осіб за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, - карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ч.1 ст.191 КК України. ). Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 2 ст. 191 КК України). Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 3 ст. 191 КК України). Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 4 ст. 191 КК України). Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна (ч. 5 ст. 191 КК України).

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191, може бути вчинений у формі: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; 2) розтрати такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); 3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191).

Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Заволодіння чужим, майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.

На підставі зібраних доказів детектив дійшов вірного висновку про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у діях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Стосовно доводів заявника про те, що на кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було накладено арешт рішенням суду та відсутності повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Фінанси та Кредит» на зняття арештів/обмежень по рахунках, оскільки дані обмеження були встановлені на підставі рішення суду, що набрало законної сили слідчий суддя зазначає наступне.

Постановою Правління НБУ №898 від 17.12.2015 в АТ «Банк Фінанси та Кредит» відкликано банківську ліцензію, а сам банк вирішено ліквідувати. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 18.12.2015 розпочато процедуру ліквідації банку з 18.12.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції від 12.08.2015) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку) ( п. 2 ч. 5 ст. 36 ).

Редакція вказаних частин ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» починаючи з 12.08.2015 не змінювалась.

В матеріалах кримінального провадження також наявний лист від 20.01.2017 № 3-071313/338 у якому зазначено, що стосовно інформації про виконання АТ «Банк Фінанси і Кредит» рішень суду щодо забезпечення позовних заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у частині арешту грошових коштів на рахунках, відкритих у АТ «Банк Фінанси і Кредит», повідомлено, що на кошти по депозитним рахункам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 накладання арешту у порядку забезпечення позову не здійснювалося, оскільки державна виконавча служба не зверталася до банку за примусовим виконанням судових рішень відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто доводи заявника щодо відсутності повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Фінанси та Кредит» на зняття арештів/обмежень по рахунках, оскільки дані обмеження були встановлені на підставі рішення суду, що набрало законної сили, є необґрунтованими.

Під час дослідження матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження слідчий суддя дійшов до висновку про всебічність, повноту і неупередженість дослідження детективом всіх обставин, що мають значення для цього кримінального провадження. Зібрані докази оцінені детективом з точки зору належності, допустимості, достовірності, є достатніми для прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, слідчий суддя, зокрема, може постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні вимог скарги ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки в ході судового розгляду підтверджено те, що за результатами розслідування не підтверджено інформацію щодо привласнення, розтрати або заволодіння коштами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність у діях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Фінанси та Кредит» ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Аршавіна Т.В від 28.02.2017 про закриття кримінального провадження №52016000000000449 від 28.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, пров. Хрестовий, 4).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін