- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
- Judge (HACC AC): Bodnar S.B., Pankulych V.I.
- Secretary : Khalitov S.I.
- Lawyer : Odynets I.V.
- Prosecutor : Ponomarenko V.P.
Справа № 760/23651/19
Провадження №11-сс/991/83/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Панаіда І.В.
суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.
за участю:
секретаря судового засідання - Халітова С.І.,
прокурора - Пономаренка В.П.
захисника - Одинець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Пономаренка В.П., на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року щодо відмови в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24 березня 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року відмолено у задоволенні клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, погодженого прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Пономаренком В.П., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 .
Як встановив слідчий суддя, слідчою групою детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування у вищенаведеному кримінальному провадженні, в межах якого детективом 08.08.2019 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 , яка повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості». Незважаючи на те, що останній 13 липня 2019 року виїхав з території України до м.Бодрум, Туреччина і дані про його повернення в Україну відсутні, ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного, оскільки направлене йому у порядку, передбаченому статтею 135 КПК України, письмове повідомлення про підозру було отримане за місцем його проживання та роботи. Однак, зважаючи на недоведеність прокурором оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук, а також ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні вищенаведеного клопотання детектива.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, не врахування факту тривалого переховування від органів досудового розслідування ОСОБА_1 за межами України шляхом отримання численних відпусток з різних підстав. Вказує на помилковість висновку слідчого судді про не перебування ОСОБА_1 у міжнародному розшуку через відсутність відомостей про отримання Національним центральним бюро Інтерполу постанови про оголошення підозрюваного в розшук та відомостей про прийняття такого рішення Генеральним секретаріатом Інтерполу чи НЦБ Інтерполу. У зв`язку з цим просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову, якою обрати запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги прокурора, захисник Одинець І.В. подала письмові заперечення, зазначаючи, що відповідно до Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС, ГПУ, СБУ, ДМС, ДПА №3/1/2/5/2/3 від 09.01.1997 р., підставою для оголошення особи у міжнародний розшук є саме запит правоохоронного органу, а не постанова про оголошення її у розшук, на ухвалення якої детектив не має повноважень. Вважає, що НАБУ не входить до кола правоохоронних органів, наділених правом ініціювати оголошення особи у міжнародний розшук.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі, а також захисника, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Національним антикорупційним бюро України в рамках кримінального провадження №52017000000000209, внесеного до ЄРДР 24 березня 2017 року, здійснюється досудове розслідування за ч.2 ст. 364 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом з членом НКРЕКП ОСОБА_3 та службовими особами Управління енергоринку Комісії ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , за пособництва службових осіб ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_5 й ОСОБА_6 , під контролем та з відома організаторів вчинення злочину - невстановлених слідством осіб, в тому числі з числа вищого посадового керівництва групи компаній ДТЕК, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та з метою одержання неправомірної вигоди Генеруючими компаніями теплових електростанцій (далі - ГК ТЕС) з числа групи компаній ДТЕК, зокрема, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» та ТОВ «ДТЕК Східенерго», розробили та прийняли 03 березня 2016 року постанову №289 НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії», в якій нормативно закріпили заздалегідь необґрунтовану Методику з визначення вартості енергетичного вугілля, що використовується зазначеними суб`єктами теплової генерації під час виробництва електричної енергії, створивши умови для штучного зростання ціни продажу електричної енергії в Оптовий ринок електричної енергії, що виробляється, зокрема ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» та ТОВ «ДТЕК Східенерго». Також встановлено, що ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 та за пособництва ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , забезпечивши кожен в своїй мірі прийняття Комісією необґрунтованого регуляторного акту та його подальшу реалізацію шляхом виконання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року Постанов Комісії від 28 квітня 2016 року за №721, від 24 червня 2016 року за №1178, від 20 грудня 2016 року №2326 та від 23 березня 2017 року за №337, досягли поставленої мети та уможливили одержання впродовж зазначеного періоду часу неправомірної вигоди ГК ТЕС, зокрема, з числа групи компаній ДТЕК, що завдало матеріальної шкоди постачальникам (споживачам) електричної енергії внаслідок завищення прогнозованої та як наслідок фактичної оптової ринкової ціни на електроенергію, що затверджена зазначеними постановами НКРЕКП та надмірною сплатою грошових коштів постачальниками (споживачами) у зв`язку із включенням у вартість енергетичного вугілля необґрунтованих витрат з фрахту й перевалки на усі обсяги використання, у сумі 18 868 148 667, 62 грн., що спричинило тяжкі наслідки, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.364 КК України.
Згідно ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2019 року детективом складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у пособництві у зловживанні службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто, в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб, використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. Згідно інформації з баз даних Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 13 липня 2019 року залишив територію України у напрямку м. Бодрум, Туреччина і відтоді не повертався в Україну. Детективами НАБУ було вжито заходів щодо вручення повідомлення про підозру дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , яка в телефонному режимі відмовилась від отримання процесуальних документів. Повідомлення про підозру та виклик ОСОБА_1 як підозрюваного до детектива НАБУ на 14 серпня 2019 року було направлено 08 серпня 2019 року та отримано за місцем його роботи - НКРЕКП, про що свідчить відбиток штампу та реєстрація вхідним номером 16451/1-19 від 08.08.2019. Окрім цього, 08 серпня 2019 року повідомлення про підозру було направлено детективом за адресом проживання ОСОБА_1 та вручено під розписку голові правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Три сусіди 1» ОСОБА_8 , до складу якого, за даними останнього, входить будинок АДРЕСА_1 якого і мешкає постійно ОСОБА_1 . Оскільки детективом у порядку, визначеному ст.135 КПК України, вжито належних та достатніх заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, які не оспорюються в апеляційному порядку сторонами, щодо набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного в кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено та зазначено в ухвалі, що у зв`язку з неприбуттям на виклик постановою старшого детектива НАБУ Самойленка М.В. від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 був оголошений у міжнародний розшук. Копія даної постанови направлена до робочого апарату Укрбюро Інтерполу 16.08.19 за вихідним номером 0432-192/27558.
Згідно статей 1, 19 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, органи державної влади, посадові особи якої зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав і в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом (ч.1 ст.4 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч.6 ст.193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим детективом Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ Самойленком М.В. шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в державний та міжнародний розшук (а.с.44-45, т. 1).
Винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу (а.с. 52, т.1) та внесення відомостей про розшук ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань є достатнім для підтвердження факту оголошення особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч.6 ст. 193 КПК України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що на момент винесення слідчим суддею оскаржуваної ухвали і на теперішній час ОСОБА_1 був оголошений у міжнародний розшук, оскільки таке рішення, відповідно до статей 1, 19 Конституції України, статей 4, 281 КПК України, компетентна прийняти уповноважена посадова особа держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи.
На переконання колегії, слідчий суддя не дав належної оцінки постанові детектива від 15.08.19 про оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук з огляду на встановлену ним обґрунтованість підозри, набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного в кримінальному провадженні, перебування ОСОБА_1 за межами України і не з`явлення на виклики детектива без пояснення причин ігнорування таких викликів. Ототожнюючи поняття оголошення особи в міжнародний розшук і перебування в такому розшуку, не ґрунтуючись на жодній нормі законодавства України, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність доказів оголошення в міжнародний розшук ОСОБА_1 з посиланням на те, що таке рішення має прийняти Генеральний секретаріат Інтерполу чи НЦБ Інтерполу.
Аналіз положень Правил Інтерполу з обробки даних свідчить, що такі Правила не регламентують питань оголошення особи в розшук, вони встановлюють принципи та заходи для функціонування Інформаційної системи Інтерполу (ст.3 Правил). Для цілей міжнародного поліцейського співробітництва інформація в Інформаційній системі Інтерполу оброблюється з метою розшуку особи для затримання, арешту або обмеження пересування (ч.2 ст.10 Правил). Відповідно до ст.82 Правил, сповіщення з «червоним кутом» видаються за запитом НЦБ або міжнародної організації, що має право здійснювати розслідування та вести кримінальне провадження з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи. Статтею 83 Правил визначені спеціальні умови видання сповіщень з «червоним кутом», які вимагають надання певної юридичної інформації (п.b ч.2 ст.83), зокрема фабулу справи, обвинувачення, норму закону, максимально можливе покарання, посилання на діючий ордер на арешт або судове рішення подібного роду (якщо можливо направляється копія ордера на арешт або судове рішення). Таким чином, саме ордер на арешт або відповідне судове рішення має передувати виданню сповіщення з «червоним кутом». Інформація про прийняття такого судового рішення є однією з підстав для видачі сповіщення з «червоним кутом». Зазначене свідчить про хибність висновку слідчого судді щодо можливості ухвалення рішення про тримання особи під вартою в порядку, визначеному ч.6 ст.193 КПК України, лише при наявності підтвердження розшуку особи Інтерполом. Саме обґрунтованість постанови детектива про оголошення особи в міжнародний розшук, тобто, наявність для цього правових підстав, мали бути перевірені слідчим суддею для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Правильно встановивши фактичні обставини, зокрема обізнаність ОСОБА_1 з наявністю кримінального провадження, в якому його інтереси представлені захисником, що брав участь у судовому засіданні 21.08.19 згідно укладеного договору про надання правової допомоги, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , набуття ним статусу підозрюваного, перебування за межами України і ігнорування виклику детектива, прийняття детективом постанови про оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук і скерування такої постанови до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, слідчий суддя не дав їм належної оцінки при прийнятті рішення.
Аналізуючи заперечення захисника на вимоги апеляційної скарги прокурора колегія зазначає, що затверджена спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України Інструкція N 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 р., на яку посилається захисник, встановлює порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов`язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України. Не віднесення Інструкцією Національного антикорупційного бюро України до переліку правоохоронних органів, які здійснюють відповідне міжнародне співробітництво, жодним чином не впливає на статус НАБУ, визначений статтею 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», за якою це є державний правоохоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. За статтею 16 Закону, НАБУ для виконання своїх обов`язків взаємодіє з іншими державними органами, здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. Тому скерування детективом постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в державний та міжнародний розшук до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу відповідає положенням Інструкції та Закону.
Інструкція в п.1.4. передбачає запити в НЦБ на проведення правоохоронними органами зарубіжних держав необхідних оперативно-розшукових заходів, а в деяких випадках - слідчих дій, але не регламентує питань оголошення осіб в міжнародний розшук. Дійсно, як вказує захисник, згідно п.4.4. Інструкції, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. Тобто, в контексті положень п.1.4. Інструкції йдеться саме про запит на здійснення оперативно-розшукових заходів, а не про запит на оголошення особи в міжнародний розшук, рішення про який має передувати оперативно-розшуковим заходам. При цьому, у запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб, зокрема, який запобіжний захід обраний стосовно розшукуваної особи, якщо є санкція на тримання цієї особи під вартою, ким і коли вона видана. Отже, колегія не заперечує доводів захисника щодо здійснення міжнародного розшуку на підставі запиту правоохоронного органу, але розшуку саме як оперативно-розшукових заходів. Це не спростовує висновку щодо компетенції уповноваженої посадової особи, за наявності визначених ст.281 КПК України підстав, прийняти рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, що, в свою чергу, є однією з підстав судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою про яке й повідомляється НЦБ Інтерполу згідно п.4.4. Інструкції, що кореспондується з вищенаведеними положеннями Правил Інтерполу.
Посилання захисника в доведення своєї позиції на інші судові рішення, а також на рекомендації ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі №511-550/0/4-13 від 04.04.13 колегія відхиляє з огляду на вищевикладене, а також зважаючи, що такі акти не мають преюдиційного значення і не є обов`язковими при прийнятті рішення.
Таким чином, колегія приходить до висновку, що до клопотання детектива були надані належні та допустимі докази оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук - обґрунтована постанова детектива НАБУ від 15.08.2019року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно зі ст. 178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини повинен врахувати, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дослідивши клопотання детектива та матеріали провадження, колегія суддів встановила наявність передбачених законом підстав для обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Практикою ЄСПЛ в рішеннях «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України» напрацьовані стандарти розуміння поняття «обґрунтована підозра», що передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Старшим детективом НАБУ до клопотання про обрання запобіжного заходу додано наступні докази: проект постанови Комісії «Про затвердження прогнозованої ОРЦ електричної енергії» від 05.11.2015 р.; лист ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 01.12.2015 р. №01/2979; лист ПАТ « Донбасенерго» та ДП «Енергоринок» від 17.12.2015 р. №01-13/04792 та від 18.12.2015 р. №03/32-14455; протокол огляду речового доказу, а саме мобільного телефону Iphone, IMEI: НОМЕР_1 , мобільного телефону Samsung SM-G965F/DS, IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_3 ; протокол наради від 22.12.2015 р.; проект постанови Комісії «Про затвердження прогнозованої ОРЦ електричної енергії» від 28.01.2015 р.; аналіз регуляторного впливу до проекту постанови Комісії від 28.01.2016 р.; проект постанови Комісії «Про затвердження прогнозованої ОРЦ електричної енергії» від 03.03.2016 р.; лист ПАТ «Донбасенерго» №01-1.3/01333 від 24.06.2019 р.; протокол огляду речового доказу, а саме ноутбук Dell, s/n: G6KLPNZ, MFG YR:2018, що належить ОСОБА_3 ; звіт економічного дослідження «Механізм ціноутворення на енергетичне вугілля для виробництва електроенергії та оцінка наслідків його застосування для економіки України», складений ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України та затверджений директором установи ОСОБА_9 24.09.2018 р.; висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 15.07.2019 . №90/7; протоколи допитів свідків ОСОБА_10 - Генерального директора ТОВ «ДТЕК» та ОСОБА_11 - народного депутата України, а також інші матеріали, які в своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливості їм запобігання більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила наступне.
Ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду доведено прокурором при розгляді клопотання. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , можливо спонукає підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Детектив разом з клопотанням надав докази, що підозрюваний за час проведення досудового розслідування ухилявся від явки до органів слідства, не з`являючись на виклики детектива після 13 липня 2019 року, коли він покинув територію України і не повертався, продовжуючи неодноразово з різних підстав відпустки за місцем роботи. Судом здійснювались заходи щодо виклику ОСОБА_1 в судове засідання, зокрема на 30.10.2019 (а.с.53, 55, 59 т.6), на 11.11.19 (а.с.64, 65, 70,71 т.6), однак останній в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомляв. З огляду на представлені прокурором докази перебування ОСОБА_1 за межами України і включення останнього до розшукових обліків МВС, судом ухвалено рішення про здійснення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , що також свідчить про ухилення останнього від досудового розслідування та суду у рамках даного кримінального провадження і перешкоджання здійсненню такого провадження.
Окрім цього, будучи в минулому службовою особою НКРЕКП, зловживаючи існуючими дружніми або довірительними стосунками зі свідками по даному кримінальному провадженню, ОСОБА_1 може здійснювати незаконний вплив на них та на інших учасників провадження особисто чи за допомогою сторонніх осіб.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває з березня 2017 року, під час розслідування проведені обшуки з вилученням документів та майна, на яке накладено арешт. ОСОБА_1 на даний час не є працівником НКРЕКП, згідно наданих прокурором відомостей перебуває за межами України, а отже колегія не вбачає підстав вважати доведеним ризик знищення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Обґрунтована підозра, вищевказані доведені прокурором в судовому засіданні ризики, оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук дають підстави для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Саме такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, є необхідним, адже на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим в ч. 1 ст. 177 КПК України і встановленим під час апеляційного розгляду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування ухвали слідчого судді, як такої, що не відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання детектива щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленка М.В., погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Пономаренком В.П. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24 березня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ, Донецької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_1 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Панаід
Судді С.Б. Боднар
В.І. Панкулич