Document No. 85674043

Справа № 991/1352/19

Провадження1-кп/991/141/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ),

провівши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 22 липня 2019 року за № 52019000000000638 за обвинуваченням ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Файсалабад (Faisalabad) Ісламської Республіки Пакистан, громадянин Ісламської Республіки Пакистан, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду і з Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 22 липня 2019 року за № 52019000000000638 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2019 року у зазначеному кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.

Вирішуючи питання можливості призначення судового розгляду, суд вивчив обвинувальний акт та заслухав думки учасників кримінального провадження з питання його підсудності Вищому антикорупційному суду.

Прокурор ОСОБА_5 вважає, що це кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду з огляду на те, що воно складає єдину подію та є єдиним цільним злочином, який складається з надання неправомірної вигоди обвинуваченим ОСОБА_8, дії якого кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, ОСОБА_10, який станом на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, обіймав посаду ректора Донецького національного медичного університету (надалі ДНМУ) і виконував обов`язки ректора ДНМУ, діяння якого є предметом досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні за № 42018000000002832, з якого виділене це кримінальне провадження.

Прокурор також зазначив, що кримінальне провадження за № 42018000000002832 є підсудним Вищому антикорупційному суду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженню буде направлений до Вищого антикорупційного суду, та буде підлягати об`єднанню з цим кримінальним провадженням.

Прокурор вважає, що зазначене кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду на підставі вимог ст. 33-1 та п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Прокурор ОСОБА_6 підтримала думку прокурора ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_7 просили вирішити питання підсудності цього кримінального провадження на розсуд суду.

Вивчивши обвинувальний акт та заслухавши думки учасників кримінального провадження з питання його підсудності Вищому антикорупційному суду, суд приходить до висновку про непідсудність зазначеного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду з огляду на наступне.

З обвинувального акта у зазначеному кримінальному провадженні вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 є громадянином Ісламської Республіки Пакистан, є уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські освітні послуги» по підбору на навчання у Донецькому національному медичному університеті (надалі ДНМУ) кандидатів на навчання з числа іноземних студентів, та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Предметом злочину за обвинувальним актом у цьому кримінальному провадженні є неправомірна вигода у вигляді двох транспортних засобів, а саме: автомобіля марки/моделі «BMW X3» ( VIN: НОМЕР_1 ) і автомобіля марки/моделі «BMW X5» (VIN: НОМЕР_2 ), вартість яких сплачена обвинуваченим ОСОБА_8 готівковими грошовими коштами у сумі 1276270,00 гривень за автомобіль марки/моделі «BMW X3» та у сумі 1640800,00 гривень за автомобіль марки/моделі «BMW X5» відповідно, а тому розмір предмета злочину у грошовому вимірі становить 2917070,00 гривень (1276270,00 гривень + 1640800,00 гривень = 2917070,00 гривень).

За обвинувальним актом у зазначеному кримінальному провадженні органом досудового розслідування розмір завданої злочином шкоди не встановлений.

З обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні вбачається, що особою, яка отримала неправомірну вигоду від обвинуваченого ОСОБА_8 є ОСОБА_10, який станом на час отримання автомобіля марки/моделі «BMW X3» виконував обов`язки ректора ДНМУ, а станом на час отримання автомобіля марки/моделі «BMW X5» обіймав посаду ректора ДНМУ, факт отримання неправомірної вигоди яким розслідується в іншому кримінальному провадженні.

Обвинувальний акт складений слідчим спільної міжвідомчої слідчої групи старшим слідчим в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України майором юстиції ОСОБА_11 та 28 жовтня 2019 року затверджений прокурором у кримінальному провадженні начальником третього відділу керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції ОСОБА_12 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці до ст. 45 КК України, ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Відповідно до вимог примітки до ст. 45 КК України, корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені ст. ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є вчинення злочину особою, яка обіймає будь-яку з посад, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, кримінальне провадження належить до підсудності Вищого антикорупційного суду у разі, якщо розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину та за умови, що злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, кримінальне провадження належить до підсудності Вищого антикорупційного суду за умови, що злочин, передбачений ст. 369 або ч. 1 ст. 369-2 КК України вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 18 КК України, службовими особами визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

Відповідно довимог п.п.2абзацу першогоп.20-2розділу ХІ«Перехідні положення»КПК України(вредакції ЗаконуУкраїни №100-ІХвід 18.09.2019року,яка набралачинності з22.09.2019року) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом України № 100-ІХ від 18.09.2019 року, якщо досудове розслідуванняздійснюється абоздійснювалося Національнимантикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно довимог абзацутретього п.20-2розділу ХІ«Перехідні положення»КПК України,у разіоб`єднання водному провадженніматеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Отже, належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності (умов підсудності), які встановлені ч. 1 ст. 33-1 КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України або/та кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України та обов`язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Крім того, відповідно довимог п.2ч.5ст.216КПК Україниналежність кримінальногопровадження допідсудності Вищогоантикорупційного суду визначаєтьсясукупністю наступнихумов:наявністю розміру предмета злочину або завданої ним шкоди, які повинні у п`ятсот і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину, за умови, вчинення такого злочину службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування або суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8, міститься у переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України, а тому за цією ознакою належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 станом на час вчинення кримінального правопорушення не обіймав будь-якої з посад, зазначених у переліку п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, у зв`язку з чим відсутня умова підсудності зазначеного кримінального провадження, яка встановлена п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, що виключає його підсудність Вищому антикорупційному суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України.

Розмір завданої злочином шкоди у цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування не встановлений, що свідчить про відсутність умови його підсудності Вищому антикорупційному суду, яка передбачена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, і виключає його підсудність Вищому антикорупційному суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України.

Розмір предмета злочину (неправомірної вигоди) у цьому кримінальному провадженні у грошовому вимірі становить 2917070,00 гривень, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення (період з лютого по липень 2018 року), розмір якого відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII становить 1841,00 гривень. Сума у п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час вчинення кримінального правопорушення становить 920500,00 гривень (1841,00 х 500 = 920500,00). Зазначене вище відповідає одній з умов підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, встановленої п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_8 станом на час вчинення кримінального правопорушення не був службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, тобто не належав до переліку службових осіб, який визначений умовами п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, у зв`язку з чим відсутня умова підсудності зазначеного кримінального провадження, яка встановлена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, що виключає його підсудність Вищому антикорупційному суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України.

Особою, яка зазначена в обвинувальному акті як особа, яка отримала від обвинуваченого ОСОБА_8 неправомірну вигоду у цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_10,який станомна часвчинення обвинуваченимкримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.369КК України,обіймав посадуректора ДНМУ,а такожвиконував обов`язкиректора ДНМУ,у зв`язкуз чимостанній неналежить допереліку службових осіб, визначених у ч. 4 ст. 18 КК України та не обіймав будь-якої з посад, зазначених у переліку п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, що свідчить про відсутність умови підсудності зазначеного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, яка передбачена п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, і виключає його підсудність Вищому антикорупційному суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України.

Факт отримання ОСОБА_10 неправомірної вигодивід обвинуваченого ОСОБА_8 розслідується віншому кримінальномупровадженні,що виключаєпідсудність цьогокримінального провадженняВищому антикорупційномусуду відповіднодо вимог абзацу третього п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалося Національним антикорупційним бюро України тазакінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційноїпрокуратури,а відомостіза нимвнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом України № 100-ІХ від 18.09.2019 року, що відповідає вимозі п. п. 2 абзацу першого п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України щодо поширення підсудності Вищого антикорупційного суду на такі кримінальні провадження.

За такихобставин,обвинувачений ОСОБА_8 неналежить допереліку осіб(неє суб`єктомзлочину),зазначених уп.п.1і 2ч.5ст.216КПК України,що єобов`язковоюумовою підсудності(предметноїпідсудності)кримінального провадженняВищому антикорупційномусуду згідноз вимогамич.1ст.33-1та п.п.1і 2ч.5ст.216КПК України.Особа,яка зазначенав обвинувальномуакті якособа,яка отрималавід обвинуваченого ОСОБА_8 неправомірну вигодуу цьому кримінальному провадженні,а саме ОСОБА_10,який станомна часвчинення обвинуваченимкримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.369КК України,обіймав посадуректора ДНМУ,а такожвиконував обов`язкиректора ДНМУ,не належитьдо перелікуслужбових осіб,визначених уч.4ст.18КК Українита необіймав будь-якоїз посад,зазначених упереліку п.1ч.5ст.216КПК України,що єобов`язковоюумовою підсудності(предметноїпідсудності)кримінального провадженняВищому антикорупційномусуду згідноз вимогамич.1ст.33-1та п.3ч.5ст.216КПК України.Крім того,факт здійсненнярозслідування щодоотримання ОСОБА_10 неправомірної вигодивід обвинуваченого ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженнісвідчить пронепідсудність цьогокримінального провадженняВищому антикорупційномусуду зогляду навимоги абзацу третього п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.

Наявність наведенихвище окремихумов підсудностіцього кримінальногопровадження Вищомуантикорупційному суду,за відсутностіінших зазначенихвище обов`язковихумов такоїпідсудності,не утворюютьнеобхідної сукупностіумов длявизначення належностіцього кримінальногопровадження допредметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

Суд не погоджується з доводами прокурора ОСОБА_5 про підсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 та ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має можливість дослідити тільки обвинувальний акт з додатками до нього, а тому посилання прокурора на те, що це кримінальне провадження складає єдину подію та є єдиним цільним злочином з діяннями іншої особи, які є предметом досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні за № 42018000000002832, з якого виділене це кримінальне провадження, є необгрунтованими, не підтверджуються належними фактичним даними, та не заслуговують на увагу суду.

Крім того,відповідно довимог ч.1ст.337КПК України,судовий розглядпроводиться судомвиключно стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні вбачається, що єдиною особою, якій висунуте обвинувачення за ним є ОСОБА_8, а відомості про надходження до Вищого антикорупційного суду іншого кримінального провадження за № 42018000000002832, на яке посилається прокурор, станом на теперішній час у суду відсутні.

Отже, суд приходить до висновку про непідсудність зазначеного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.

Відповідно до вимог абзацу другого ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчом у судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про направлення цього кримінального провадження до іншого суду.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 33-1, 34, 314 КПК України і абзацу третього п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України № 100-ІХ від 18.09.2019 року),

ПОСТАНОВИВ:

Звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням для вирішення питання про направлення кримінального провадження № 52019000000000638 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, до іншого суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді - ОСОБА_2

ОСОБА_3