Document No. 86131875

Справа № 760/20758/19

Провадження1-кс/910/605/19

УХВАЛА

28 листопада 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді Олійник О.В.

з участю:

секретаря судового засідання Сташака Я.В.,

детектива Жукової В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги представника Громадської організації «Антикорупційний контроль України» Кравцова Станіслава Вікторовича на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України Жукової В.І. від 18.03.2019 про закриття кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду з Солом`янського районного суду м. Києва надійшли три аналогічні скарги ГО «Антикорупційний контроль України» на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України від 18.03.2019 про закриття кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2019 дані скарги (справа №760/20758/19, провадження №1-кс/910/1178/19, справа №760/20758/19, провадження №1-кс-910/1179/19) об`єднані зі скаргою (справа №760/21592/19, провадження №1-кс/910/605/19) в одне провадження під єдиним номером - справа №760/20758/19, провадження №1-кс/910/605/19.

Вимоги скарг обґрунтовані посиланням на такі обставини.

22.10.2018 Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №52018000000001024 за заявою Громадської організації «Антикорупційний контроль України» (ГО «Антикорупційний контроль України») про скоєння кримінального правопорушення заступником начальника Департаменту Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 , який протягом 2014-2016 років та частково 2017 року приховував об`єкт нерухомості, в якому мешкав впродовж вказаних років, не зазначивши його в Розділі 3 декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також в Розділі 6 (в графі "Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування") даної декларації не вказав вартість транспортного засобу Toyota Camry 2012 року випуску, право власності на який він набув у 2014 році, чим вчинив дії, відповідальність за які передбачена ст. 366-1 КК України.

18.03.2019 за результатами розгляду кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018 детективом НАБУ була винесена постанова про закриття зазначеного кримінального провадження.

Заявник з даною постановою не погоджується в повному обсязі, вважає її такою, що винесена передчасно, є невмотивованою, з грубим порушенням КПК України, та такою, що підлягає скасуванню. У зв`язку з чим просить постановити ухвалу про скасування постанови детектива НАБУ від 18.03.2019 про закриття кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018 та зобов`язати детектива, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, провести всі необхідні слідчі, процесуальні дії.

Позиція учасників провадження в судовому засіданні.

Представник ГО «Антикорупційний контроль України» Кравцов С.В. в судове засідання не з`явився, про місце і час був повідомлений належним чином.

Детектив в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог скарг та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що в скарзі не зазначено які саме слідчі дії не проведено. Пояснила, що відповідальність за недостовірне декларування (ст. 366-1 КПК України) з`явилася у 2015 році. На час декларування ОСОБА_1 це діяння не було кримінально караним, а відповідальність за статтею «Незаконне збагачення» була скасована, що виключає можливість пред`явлення підозри за цими статтями. Що стосується невідображення з боку ОСОБА_1 при заповненні декларацій 2015-2016 роки вартості автомобіля Toyota Camry 2012 року випуску, придбаного 01.07.2014, детектив зазначила, що це не є підставою для кримінальної відповідальності за ст. 366-1 КПК України, оскільки відомості про вказаний автомобіль загалом внесені у декларацію.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

За змістом ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України - параграф 1, статтями 303-308.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст. 306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, розглядаються слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням відповідних положень глави 26 цього Кодексу. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Із оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження від 18.03.2019 вбачається, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018 встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України). Також при прийнятті вказаної постанови детективом враховано, що ст. 368-2 КК України визнана неконституційною за рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2019 від 26.02.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000001024 від 22.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, відомості про яке були внесені в ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.09.2018 (справа №760/19873/18, провадження № 1-кс/760/10159/18). Зазначеною ухвалою зобов`язано уповноважених осіб НАБУ внести відомості до ЄРДР, зазначені в заяві ГО «Антикорупційний контроль України» вих. № 132 від 27.07.2018, про можливе декларування недостовірної інформації заступником начальника Департаменту Генеральної прокуратури України Денегою О.П. за 2015-2018 роки.

Постановою детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Жукової В.І. від 18.03.2019 вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

З постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 у Розділі 3 декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки, не зазначив об`єкт нерухомості, в якому мешкав впродовж вказаних років, а також в Розділі 6 (в графі "Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування") даних декларацій не вказав вартість транспортного засобу Toyota Camry 2012 року випуску, право власності на який він набув у 2014 році та який щорічно декларував як об`єкт права власності.

ОСОБА_1 під час допиту як свідок пояснив, що протягом 2015-2016 років проживав за адресою, зазначеною у деклараціях за 2015-2016 роки в графі фактичного місця проживання. Вказаною нерухомістю користувався безоплатно, оскільки вона належить його тещі ОСОБА_2 . На момент заповнення електронних декларацій за 2015-2016 роки він не зазначав адреси постійного місця проживання у розділі 3, оскільки на той час не було єдиного підходу до визначення поняття «інше користування». Зазначені роз`яснення НАЗК розмістило на своєму офіційному сайті лише у 2017 році. Таким чином, свідок вважав, що вказану інформацію не потрібно дублювати у розділі 2.1 і 3, оскільки проживав у вказаному приміщенні з дозволу власника безкоштовно, відповідно коштів за користування не сплачував (окрім комунальних платежів).

Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, детектив виходила з того, що матеріалами кримінального провадження (зокрема, отриманими від нотаріуса документами) підтверджуються показання ОСОБА_1 щодо перебування у власності його тещі квартири у м. Києві, зазначеної у деклараціях за 2015-2016 роки в графі фактичного місця проживання.

Також детективом враховано, що статтею 366-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. З суб`єктивної сторони злочин за ст. 366-1 КК України у формі подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, може бути вчинено лише з прямим умислом. Не зазначення ОСОБА_1 в розділі 3 декларації за 2015-2016 роки «Об`єкти нерухомості» квартири, у якій останній фактично проживав у період, що підлягає декларуванню, при одночасному декларуванні такої квартири у розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» як місця фактичного проживання, свідчить про відсутність прямого умислу на приховання такого об`єкту нерухомості, його умисне недекларування тощо.

З огляду на викладене вище, детектив зробила висновок про те, що в ході досудового розслідування за результатами проведених слідчих та процесуальних дій, доручення та вивчення документів будь-яких даних, що вказували б на подання ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у деклараціях за 2015-2016 роки особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, не виявлено, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України прийняла рішення про закриття кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.

Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з`ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження. Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого чи прокурора, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими органами досудового розслідування, а й підстав його закриття.

Аналізуючи підстави для закриття кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що Кримінальний кодекс України доповнено статтею 366-1 (Декларування недостовірної інформації) відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», який прийнято Верховною Радою України 14.10.2014, а введено в дію 26.04.2015.

Відповідно до зазначеної статті, кримінально караним є подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції». Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено подання електронної декларації шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Згідно з рішенням Національного агентства України з питань запобігання корупції від 18 серпня 2016 року № 1, початком роботи системи декларування є 01 вересня 2016 року.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Таким чином, кримінальну відповідальність відповідно до 366-1 КК України передбачено за подання недостовірних відомостей в електронних деклараціях, поданих за 2015 рік і пізніше.

Отже, на момент подачі ОСОБА_1 електронних декларацій за 2015-2017 роки була встановлена відповідальність за ст. 366-1 КК України за подання в електронній декларації завідомо недостовірних відомостей, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у науково-практичних коментарях до ст. 366-1 КК України, недостовірними слід визнавати також відомості, які подаються не у повному обсязі, з приховуванням певної інформації.

Разом з тим, при прийнятті оскаржуваної постанови детективом не враховано, що відповідно до пп. а п. 2 ч. 1 ст. 46 ЗУ "Про запобігання корупції", у декларації повинні бути зазначені у тому числі відомості про вартість майна на дату набуття його у власність.

У постанові від 18.03.2019 детективом взагалі не було надано оцінки тому факту, що ОСОБА_1 у жодній декларації не вказав вартість належного йому автомобіля Toyota Camry 2012 року випуску на дату його набуття (01.07.2014), у тому числі і в електронній декларації за 2016 рік, поданій ОСОБА_1 16.03.2017. Хоча віртість вказаного автомобіля є для ОСОБА_1 достовірно відомою, що вбачається з його письмових пояснень, поданих у липні 2018 року до Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань (аркуш 25 матеріалів кримінального провадження), в яких ОСОБА_1 вказує, що у лютому 2017 року він був позбавлений власності на автомобіль за рішенням суду і на даний час вживає заходи цивільно-правового характеру з приводу відшкодування збитків.

Наведені вище обставини та положення законодавства залишилися поза увагою детектива, нею не проаналізовані у постанові, будь-яка оцінка їм детективом не була надана.

За таких обставин не можна вважати, що детектив повно і всебічно дослідила фактичні обставини кримінального провадження та прийняла рішення, яке в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону. В зв`язку з чим скарга підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню скарга в частині зобов`язання детектива, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000001024 від 22.10.2018, провести всі необхідні слідчі, процесуальні дії, з огляду на ті обставини, що відповідно до ст. 40 КПК України детектив є самостійним у своїй процесуальній діяльності, тому слідчий суддя немає повноважень втручатися в його діяльність та зобов`язувати вчиняти певні дії.

Керуючись ст. 110, 284, 303, 305, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Скарги представника Громадської організації «Антикорупційний контроль України» Кравцова Станіслава Вікторовича на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України від 18.03.2019 про закриття кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, задовольнити частково.

Постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Жукової В.І. від 18.03.2019 про закриття кримінального провадження №52018000000001024 від 22.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України - скасувати.

В іншій частині вимог скарг відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Олійник