- Presiding judge (HACC AC) : Bodnar S.B.
- Judge (HACC AC) : Panaid I.V., Pankulych V.I.
- Secretary : Dubyna T.Yu.
- Lawyer : Tananakina O.V., Shcherbyny O.V.
- Prosecutor : Kozachyna S.S.
Справа № 760/7590/19
Провадження №11-сс/991/192/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Боднара С.Б.
суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
підозрюваного ОСОБА_1
захисників Тананакіна О.В., Щербини О.В.
прокурора Козачини С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника Тананакіна Олександра Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 12 листопада2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , адвоката, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 12 листопада2019 року, частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , адвоката, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України.
Обрано підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до
09 січня 2020 року, включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 152 516 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень.
У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави покладено на підозрюваного такі обов`язки:
1) прибувати до слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні та зі свідками, які визначені детективом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
6) носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник - адвокат Тананакін О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити захиснику строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_1 , захисники Тананакін О.В. та Щербина О.В., прокурор Козачина С.С.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Тананакіна О.В. та Щербини О.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора Козачини С.С., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Тананакіна О.В. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що 12 листопада 2019 року було проголошено лише вступну та резолютивну частину постановленого судом рішення, а повний текст ухвали слідчого судді проголошено та отримано захисником Тананакіним О.В. 15 листопада 2019 року, колегія суддів вважає за можливе поновити захиснику строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України.
В межах даного кримінального провадження 11 листопада 2019 року о 06 год. 48 хв., ОСОБА_1 був затриманий в порядку п.3 ч.1 ст. 208 КПК України та доставлений до приміщення Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 3.
Після чого, 11 листопада 2019 року о 13 год. 23 хв., ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Старший детектив П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський В.В. 12 листопада 2019 року, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи заступником голови правління ПАТ «ВіЕйБі Банк», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб зі службовими особами Національного банку України, сприяв протиправному вибуттю з володіння Національного банку України на підставі постанови № 656/БТ від 10.10.2014, під виглядом отримання стабілізаційного кредиту з передачею завідомо неліквідного забезпечення та обернення на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» грошових коштів в сумі 1 200 000 000 гривень, що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі Національного банку України завдано відповідної шкоди.
Підставою для подачі клопотання про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розмір застави, який, на переконання органу досудового розслідування, належало призначити слідчим суддею, як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням майнового стану підозрюваного, становить 5 206 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 10 000 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року зазначене клопотання було частково задоволено.
Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, за викладених у клопотанні обставин. Вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, підозрюваному слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно зі ст. 178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення не вирішуючи при цьому питання про доведеність вини та правильність кваліфікації його дій.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновком слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Матеріали, додані до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема:
1.Лист ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14636 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника Голови НБУ ОСОБА_18 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна;
2.Лист ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14638 від 07.10.2014 на ім`я заступника директора Генерального департамента - Директора департаменту пруденційного нагляду ОСОБА_19 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна;
3.Лист ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14635 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника начальника Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області ОСОБА_25 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна;
4.Службова запискою начальника відділу роботи із заставою ОСОБА_20 від 08.10.2014 №06-309 відповідно до якої вартість заставного майна ПАТ «ВіЕйБі банк» є завищеною;
5.Службова запискою начальника управління правового забезпечення ОСОБА_21 від 08.10.2014, відповідно до якої надано зауваження щодо можливості отримання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту;
6.Електронне повідомлення заступника начальника Головного управління ОСОБА_26 від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якого вказано на невідповідність клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання стабілізаційного кредиту вимогам нормативно-правових актів НБУ;
7.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-003/18447/БТ, відповідно до якого за результатами розгляду пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо надання стабілізаційного кредиту встановлені недоліки та невідповідність клопотання нормативно-правовим актам НБУ;
8.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-003, відповідно до якого станом на 16 годину 09.10.2014 ПАТ «ВіЕйБі Банк» не усунуті зауваження структурних підрозділів НБУ щодо пакету поданих документів на отримання стабілізаційного кредиту;
9.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якої пакет документів, поданий ПАТ «ВіЕйБі» для отримання стабілізаційного кредиту не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»;
10.Електронне повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18501, відповідно до якого за результатом розгляді пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо застави, наданого на усунення зауважень, встановлені невідповідності у звітах про незалежну оцінку нерухомості, а також не надано рецензії на звіти з оцінки майна;
11.Постанова правління НБУ від 10.10.2014 № 656/БТ «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності», відповідно до якої прийнято рішення надати ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності в сумі 1 200 млн грн строком на 2 роки;
12.Відповідь НБУ від 01.03.2018 №41-0009/12288/БТ, відповідно до якої сума заборгованості ПАТ «ВіЕйБі Банк» перед НБУ за стабілізаційним кредитом станом на 21.11.2014 становить 1 211 712 328,77 грн, а станом на 26.02.2018 - 1 224 209 240.01 грн;
13.Висновок судово-технічної експертизи документів №572-273/1 від 29.09.2017, відповідно до висновків якої звіти про незалежну оцінку майна ТОВ «Бізнес Центр Експертиза» є підробленими, оцінювачем Драмарецькою не підписувались;
14.Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/187-СЕ/17 від 12.02.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5 054 075 грн.;
15.Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/136-СЕ/17 від 12.10.2017, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 16 236 000 грн.;
16. Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/169-СЕ/17 від 31.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 44 764 259 грн.;
17.Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/186-СЕ/17 від 04.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5 809 818 грн.;
18. Висновок комісійної судово-економічної експертизи №274/18 від 04.06.2018, відповідно до якої пакет документів, поданий ПАТ «ВіЕйБі Банк» для отримання стабілізаційного кредиту не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України» від 13.07.2010 № 327. Крім того, відповідно до вказаного висновку ринкова вартість нерухомості, яке передавалося в забезпечення кредиту не відповідає вимогам Постанови НБУ №327 від 13.07.2010 та документально підтверджує висновки Довідки бухгалтерського дослідження щодо втрати активів Національного банку України на загальну суму 1 200 000 000 грн.;
19.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_3; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_5 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
20.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_4 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
21.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_3 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
22.Звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_6 від 08.10.2014, виконаній ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
23.Звітом про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_5 від 08.10.2014, виконаним ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
24.Статут ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», затвердженим рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів 26.06.2013 протокол№62, відповідно до якого ОСОБА_1 був службовою особою, оскільки виконував організаційно-розпорядчі та господарські функції;
25.Наказ №332-п від 01.08.2013, відповідно до якого ОСОБА_1 був призначеним на посаду заступника голови Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк»;
26.Договором №44-13 від 12.09.2013 про надання послуг з оцінки майна між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Актив Експерт» та актом приймання-передачівиконаних робіт із візою ОСОБА_1 , відповідно до якого оцінювання заставного майна уже проводилось раніше, про що останньому було відомо;
27.Протокол № 150 опитування Вищого кредитного комітету ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 23.05.2014, яким визначено вартість предметів іпотеки на підставі оцінок майна від 18.04.2014;
28.Протоколом засідання Правління № 21 від 29.05.2014, яким визначено вартість предметів іпотеки на підставі оцінок майна від 18.04.2014;
29.Договір на проведення незалежної оцінки від 10.09.2014 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
30.Акт прийому-передачі виконаних робіт від 08.10.2014 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза», відповідно до якого директор останнього передав ОСОБА_1 звіти про незалежні оцінки;
31.Показання оцінювача ОСОБА_6 , яка вказала що не готувала та не підписувала звіти про незалежну оцінку від 08.10.2014;
32.Показання директора ТОВ «БДО Консалтинг» ОСОБА_22 , який вказав, що не підписував рецензії на звіти про оцінку ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза»;
33.Висновок експерта № 143/1 від 03.09.2018 за результатами судової почеркознавчої експертизи, в ході якої підтверджено достовірність підписів ОСОБА_1 на договорах, супровідних листах та інших документах;
34.Рецензія на звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_6 виконаною від імені ТОВ «БДО Валюейшн»;
35.Підробленими Рецензією на звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_3 виконаною від імені ТОВ «БДО Валюейшн», Рецензією на звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_5 виконаною від імені ТОВ «БДО Валюейшн», Рецензією на звіт про незалежну оцінку майна за адресою: АДРЕСА_4 виконаною від імені ТОВ «БДО Валюейшн»;
36.Протокол обшуку від 01.02.2018 за адресою: АДРЕСА_7 , відповідно до якого за вказаною адресою знаходилась первинна фінансово-господарська документація як ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» так і підприємств, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_23 , зокрема ТОВ «Станіславська торгова компанія», ТОВ «Канзас», ПАТ «Агрофірма Березанська птахофабрика».
А тому, доводи захисників про відсутність у матеріалах провадження доказів стосовно причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також його ролі в наданні стабілізаційного кредиту спростовуються вищезазначеними документами.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: пособництво у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, вказаний злочин є особливо тяжкими корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_1 ,у більше ніж 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Підозрюваний ОСОБА_1 на момент обрання запобіжного заходу володів паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_1 від 30.12.2016, за період з 04.11.2017 по 30.09.2019 6 разів перетнув державний кордон України, а тому міг безперешкодно та швидко залишити територію України.
На думку колегії суддів, матеріальне становище ОСОБА_1 , а також те, що він має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, враховуючи, що декілька інших осіб, причетних до скоєння злочину покинули територію України, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_1 .
Колегія суддів не погоджується з доводами Тананакіна О.В. про те, що ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду спростовується його обізнаністю про існування даного кримінального провадження вже протягом чотирьох років, за які він жодного разу не ухилявся від слідства та неодноразово приймав участь у слідчих діях в рамках даного кримінального провадження, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено лише 11 листопада 2019 року після його затримання в порядку п.3 ч. 1 ст. 208 КПК України, а тому попередня належна процесуальна поведінка до вручення повідомлення про підозру не спростовує ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про порушення слідчим суддею презумпції невинуватості, оскільки, вказуючи в оскаржуваній ухвалі «сума, в розмірі 1200 000 000 гривень, якою заволоділи учасники групи» слідчий суддя зазначає про суму коштів у заволодінні якої за попередньою змовою групою осіб підозрюється ОСОБА_1 , яка може бути більш ніж достатнім ресурсом для існування в умовах розшуку, не вирішуючи при цьому питання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи апеляційної скарги про некоректність висновку суду щодо можливості незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про можливий вплив інших зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Колегія суддів погоджується, що доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не знайшли свого достатнього підтвердження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути фактичні дані знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, виключають об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується, що наявність дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, наявність двох малолітніх дітей, батьків пенсіонерів, позитивної характеристики з місця роботи, на які посилається сторона захисту, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , розміру завданої шкоди та встановлених ризиків недостатньо для доведення того, що ОСОБА_1 виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується, що з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_1 , доведених у судовому засіданні ризиків, застава у сумі 1 152 516 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень здатна, у разі її внесення, забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч.2 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Згідно ч.7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, впродовж якого на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, у випадку внесення застави на підозрюваного покладаються частина обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених слідчим суддею. Таким чином, саме з моментом внесення застави пов`язується момент покладення на підозрюваного вказаних обов`язків, а тому слідчим суддею дотримано вимог ст. 194 КПК України, щодо строку на який на підозрюваного можуть бути покладені обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме два місяці з моменту внесення застави.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Поновити захиснику Тананакіну Олександру Валерійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Тананакіна Олександра Валерійовича - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В.І. Панкулич