Document No. 86395046

Справа № 760/7590/19

Провадження №11-сс/991/216/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

підозрюваної ОСОБА_1

захисника Левковця А.Ю.

прокурора Подгорця С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги адвокатів Левковця Андрія Юрійовича та Лазаренко Ельвіри Олександрівни, які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року, якою задоволено клопотання детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Соболя А.Г., погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про арешт майна ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року задоволено клопотання детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Соболя А.Г., погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про арешт майна ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-Машиномісце № НОМЕР_2 (підвал 2-й рівень) загальною площею 17,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ?В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 452526380000), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-Машиномісце № НОМЕР_3 (підвал 2-й рівень) загальною площею 19,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ?В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 452451980000), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-Садовий будинок загальною площею 271,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 104701632218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-Земельну ділянку площею 0,1876 га кадастровий номер 3221886400:36:086:0181, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 104651832218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-Квартиру загальною площею 264,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 45636380000), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-Квартиру загальною площею 154,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31362326101), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-Корпоративні права, що належать ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 у статутному капіталі ТОВ «КВАДРАТ?ДРУЖБИ НАРОДІВ» ЄДРПОУ 30969597, що зареєстроване за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, (підземний/перехід), шляхом накладення заборони на їх відчуження та внесення змін до статутного капіталу вказаного підприємства;

-Корпоративні права, що належать ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 у статутному капіталі ТОВ «КВАДРАТ?ШУЛЯВКА» ЄДРПОУ 30677492, що зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Довженка, будинок п/п, № 1?Б, шляхом накладення заборони на їх відчуження та внесення змін до статутного капіталу вказаного підприємства;

-Корпоративні права, що належать ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 у статутному капіталі ТОВ «КВАДРАТ?ПЛОЩА СЛАВИ» ЄДРПОУ 30781500, що зареєстроване за адресою: м. Київ, площа Слави, підземний перехід, шляхом накладення заборони на їх відчуження та внесення змін до статутного капіталу вказаного підприємства.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Левковець А.Ю., який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою та доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є безпідставною, необґрунтованою та підлягає скасуванню з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягають у відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, недоведеності наявності ризиків та співрозмірності обмеження права власності зі збитками наведеними стороною обвинувачення.

Також, не погоджуючись з рішенням слідчого судді, 25 листопада 2019 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою звернулась адвокат Лазаренко Є.О.,яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 . Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року та постановити нову, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_1 . Вказує, що за час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 не тільки не намагалась переховуватись від органу досудового розслідування, але і вчиняла дії, спрямовані на встановлення істини у даному кримінальному провадженні, а тому накладення арешту на її майно є безпідставним.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2019 року для всебічного, повного та об`єктивного розгляду вказаних апеляційних скарг їх було об`єднано в одне провадження під реєстраційним номером 11-сс/991/216/19.

В судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_1 ,захисник Левковець А.Ю. та прокурор Подгорець С.В. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваної ОСОБА_1 та захисника Левковця А.Ю., які підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити їх в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвокатів Левковця А.Ю. та Лазаренко Є.О. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209КК України.

В рамках даного кримінального провадження, 11 листопада 2019 року старшим детективом П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевським В.В. було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України. Як зазначено у вказаному повідомленні про підозру, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 будучи директором ТОВ «Станіславська торгова компанія», діючи умисно, сприяла вчиненню злочину - протиправному вибуттю з володіння НБУ під виглядом отримання стабілізаційного кредиту з передачею завідомо неліквідного забезпечення та обернення на користь «ВіЕйБі Банк» грошових коштів в сумі 1 200 000 000 грн., внаслідок чого державі в особі НБУ завдано відповідної шкоди.

12 листопада 2019 року детектив п`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Соболь А.Г., за погодження прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорця С.В., звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року зазначене клопотання було задоволено та накладено арешт на вказане у клопотанні детектива майно. Прийняте рішення мотивоване тим, що викладені в клопотанні доводи про необхідність накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації є обґрунтованими та підлягають задоволенню, детективом доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Санкція ж ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Частина 11 ст. 170 КПК України вказує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується, що надані детективом матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Необхідність накладення арешту обґрунтовано обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом.

Також, обґрунтованим є висновок слідчого судді про те, що саме ОСОБА_1 є власницею майна, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру прав на нерухоме майно від 12.11.2019 № 188386456 (а.с. 31-33) та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.11.2019 (а.с. 34).

Посилання апеляційної скарги на те, що слідчим суддею не встановлено вартість майна, що підлягає арешту, суд вважає непереконливими, оскільки вартість майна має правове значення і з`ясовується при вирішенні питання про арешт майна з метою відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення. Поруч із цим, в даному випадку арешт накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, а отже оцінка вартості майна, що підлягає арешту не вимагається.

Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності обґрунтованої підозри у зв`язку з відсутністю доказів фактичного вчинення ОСОБА_1 інкримінованих їй діянь є безпідставними з огляду на наступне.

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру в пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також в службовому підробленні, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, діяння передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Додане до клопотання повідомлення про підозру свідчить про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна ОСОБА_1 , з метою уникнення його можливої конфіскації. Детективом доведено необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Звертаючись з клопотанням про арешт вказаного майна, детектив зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є конфіскація майна як виду покарання. З метою забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження, детектив просив розглянути подане клопотання без повідомлення власників майна.

Слідчим суддею на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України прийнято рішення провести розгляд даного клопотання без повідомлення власників майна, з наведених детективом підстав. З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що проведення розгляду без повідомлення власника майна є обґрунтованим та таким що відповідає КПК України.

Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ризики, зазначені слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, спростовується обізнаністю ОСОБА_1 про існування даного кримінального провадження, за час якого вона жодного разу не ухилялась від слідства, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено лише 11 листопада 2019 року, а тому попередня належна процесуальна поведінка до вручення повідомлення про підозру не спростовує ризиків зазначених в ухвалі слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, особою, яка подала апеляційну скаргу не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Надані детективом матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2019 року, якою задоволено клопотання детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Соболя А.Г., погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В., про арешт майна ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги адвокатів Левковця Андрія Юрійовича та Лазаренко Ельвіри Олександрівни - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич