Document No. 86649257

Справа № 369/3820/17

Провадження1-кп/910/52/19

УХВАЛА

18 грудня 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Мойсака С.М.,

суддів Крикливого В.В., Хамзіна Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Касьян А.О.,

захисника Гайдая Р.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гвардійське Сімферопольського району АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , останнє відоме фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши клопотання сторони обвинувачення від 09 грудня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 12 січня 2020 року включно.

13 грудня 2019 року прокурор шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, молодший радник юстиції Касьян А.О. через канцелярію звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Одночасно прокурором було надано копію клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Прокурор зазначене клопотання підтримав і мотивував його тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який належить до категорії особливо тяжкого злочину, крім того він послався на існування ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду шляхом втечі до непідконтрольних Україні територій або Російської Федерації, де перебуває співучасник, який оголошений у міжнародний розшук; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується із посиланням на інші кримінальні провадження порушені стосовно обвинуваченого; 5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 6) приховувати документи; 7) приховувати арештоване майно;

Крім цього прокурор наголошував на тому, що у обвинуваченого з`явилися нові ризики під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що впливає на розгляд кримінального провадження у суді: зловживання процесуальними правами; активне використання своїх процесуальних прав.

Як наслідок, прокурор підтримав своє клопотання про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, та просив його задовольнити у повному обсязі, розмір визначеної раніше застави - не змінювати.

У судовому засіданні захисник Радика І.Л., адвокат Гайдай Р.П. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою. Свою позицію захисник мотивував тим, що стороною обвинувачення, на яку покладено тягар доказування у цьому питанні, не обґрунтовано наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе уберегти ОСОБА_1 від зазначених прокурором ризиків.

Зазначив, що такі ризики, як переховування від суду не підтверджено стороною обвинувачення ні повістками, ні іншими заходами забезпечення, які повинні були бути відображені в реєстрі, який доданий до обвинувального акта. Не погодився, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, посилання прокурора, на інші обвинувальні акти не містять під собою будь-якого законного підґрунтя, тому що один з обвинувальних актів повернутий прокурору, а інший розглядається в суді понад два роки. Провина ОСОБА_1 не доведена. Також захисник посилався, що відсутні будь-які докази щодо знищення речових доказів, оскільки всі докази вже зібрані прокурором. Вважає, що не може бути підтвердженням перерахуванням значної суми грошових коштів та наявністю відкритих підприємств, як ризик для обрання запобіжного заходу, а навпаки, це може свідчити, що особа перебуваючи на волі буде зайнята господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, захисник ОСОБА_1 . адвокат Гайдай Р.П. вважає, що захід тримання під вартою не є актуальним, а достатньо буде застосувати домашній арешт, помірну заставу або особисту поруку вказуючи на те, що ризики недоведені, крім того обвинувачений ОСОБА_1 тримається під вартою тривалий час.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти доводів прокурора, правом надати пояснення не скористався.

З метою правильного вирішення цих питань колегія суддів має встановити, чи існують законні підстави: 1) для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , 2) чи є підстави для зміни розміру застави як альтернативного запобіжного заходу; 3) чи є підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він протягом листопада - грудня 2014 року придбав та створив фіктивні підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Конект», «Понса», «Мерез», «Мінкар», «Надус», «Алхіба», «Олберс», «Альбир», «Вузен», «Северн», «Темпел», «Аркис», «Канос», «Лифрид», «Шедарс», «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс», «СТЛ Компані», «СТК Компані», з метою прикриття незаконної діяльності, а саме протиправного заволодіння державними коштами на загальну суму 81 950 000 грн. під виглядом укладення з державним підприємством «Дирекція з будівництва та управління національного проекту «Повітряний експрес» (далі - державне підприємство «Нацпроект «Повітряний експрес») та виконання договору на умовах депозиту.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він протягом грудня 2014 - січня 2015 року за попередньою змовою з виконувачем обов`язки директора державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, використовуючи своє службове становище директора ряду товариства з обмеженою відповідальністю під виглядом укладання та виконання договору про залучення коштів на умовах вкладу між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс» та державним підприємством «Нацпроект «Повітряний експрес» заволоділи державними коштами на загальну суму 81 950 000 гривень.

Діянням ОСОБА_1 надана правова кваліфікація за частиною 5 статті 191 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.

Таким чином, кримінальне правопорушення у якому звинувачується ОСОБА_1 , відноситься за ч. 4 ст. 12 КК України до особливо тяжкого корупційного злочину із правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України.

Необхідно звернути увагу, що обвинувальний акт призначено до судового розгляду, проте докази зібрані на стадії досудового розслідування ще не досліджувалися.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, та наданий до суду обвинувальний акт від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні № 12014100000000845, внесеному до ЄРДР стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Колегія суддів приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбачених ч. 5 ст. 191 КК України не є вочевидь необґрунтованою.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності суд приходить до наступного:

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на свідків чи потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років, з конфіскацією майна, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження і були предметом дослідження під час судових засідань (приховування свого місця проживання, що встановлювалося засобами НСРД; ймовірність ділових та соціальних стосунків з ОСОБА_2 , що оголошений у міжнародний розшук, інших осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, оскільки директори суб`єктів господарювання, на рахунки яких були перераховані отримані від державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» грошові кошти у сумі 3,5 млн. грн. проживають на вказаних територіях у містах Донецьку та Луганську.)

Спростовуючи цей ризик, захист зокрема, зазначає про відсутність доказів на обґрунтування можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду, вказує, що до моменту затримання ОСОБА_1 прибував на кожну вимогу слідчого органу. Крім цього, сторона захисту зазначає про те, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину та дружину. Також обвинувачений має житло у м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав з родиною, яке належить його матері. Тяжкість ймовірного покарання не може бути вирішальним при визначенні того, що особа може переховуватися.

Отже ризик переховування від правосуддя колегія суддів оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 (особливості поведінки (Додаток клопотання с. 131 - 133), сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі.

Крім цього, ОСОБА_1 був затриманий 02.09.2016 відповідно до частини 1 статті 208 КПК України.

В інших кримінальних провадженнях обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за підроблення офіційних документів та їх використання, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, протидію законній господарській діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (кримінальне провадження № 22016000000000037 за частинами 3 та 4 статті 358 КК, кримінальне провадження № 1201510007001990 за частинами 3 статті 358, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 206, частиною 3 статті 209КК) (Клопотання а. с. 131-145). Суд погоджується із запереченнями захисника, щодо недоведеності провини ОСОБА_1 , проте дані кримінальні провадження можуть свідчити про непоодинокі випадки ймовірної протиправної поведінки, оскільки обвинувальний акт розглядається в суді. Що може характеризувати особу, як таку що схильна до дій, що суперечать закону.

За період з 03.03.2014 по 12.03.2015 обвинуваченим ОСОБА_1 безпосередньо знято готівку на суму 24,18 млн гривень (Додаток до клопотання а. с. 187-190).

Крім цього, Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у співучасті з іншими особами заволодів державним коштами на суму 81 950 000 грн. На час розгляду судом клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд не володіє інформацією, про відшкодування збитків ОСОБА_1 .

На переконання колегії суддів зазначені вище отримані ОСОБА_1 готівкові грошові суми є достатніми ресурсами для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює ймовірність цього ризику.

У той же час колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора на те, що існують обставини, що впливають на перераховування ОСОБА_1 , а саме, що через отримання від ДП «Нацпроект «Повітряний експрес» грошових коштів у сумі 3,5 млн гривень суб`єктами господарювання, директори яких проживають на тимчасово окупованих територіях у містах Донецьку та Луганську, що може свідчити про ймовірну наявність ділових стосунків з особами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, оскільки на підтвердження зазначеного не було надано належних доказів.

Колегія суддів бере до уваги й інформацію, яку подав захисник Гайдай Р.П., щодо перебування ОСОБА_1 у шлюбі, наявність дитини та житла. Проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, родина та житло не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Колегія суддів повинна врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі, і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1 , а тому вважає, що залишається актуальним ризик переховування від суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, який не зменшився та продовжує бути актуальним.

Щодо доводів сторони обвинувачення про існуючий ризик перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів з метою уникнення від кримінальної відповідальності, то з цього приводу захисник Гайдай Р.П. зазначив, що враховуючи стадію кримінального провадження, ці ризики відпали та не можуть бути підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Так, колегія суддів вважає, що такий ризик, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування передані до суду. Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, прокурор (слідчий) вже повідомили ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування та визнали зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта. Крім цього у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд, що вказує на те, що докази стороною обвинувачення вже зібрані для розгляду справи в суді.

Той факт, що ОСОБА_1 вже вживав заходи приховування документів, які мають значення для справи під час досудового розслідування, не можуть бути враховані при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу під час судового розгляду. Не може бути прийнято до уваги на користь продовження строку тримання особи під вартою аргумент прокурора, що з метою забезпечення збереження речових доказів, ухвалою Солом?янського суду м. Києва 16 вересня 2016 року, було накладено арешт на автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_3 (цивільна дружина ОСОБА_1 ), який згодом не виявилося можливим виконати, у зв?язку з тим, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_3 , 20 вересня 2016 року знято з обліку для реалізації, що вказує на дії спрямовані на приховування речей і документів. Проте, колегія суддів вважає, що тримання під вартою не змогло запобігти цьому ризику, навіть припустивши причетність ОСОБА_1 до зняття транспортного засобу з обліку через те, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3 знято з обліку для реалізації 20 вересня 2016 року, у той час, коли ОСОБА_1 перебував під вартою на підставі ухвали Солом?янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2016 року.

Крім цього, прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 358 КК України, що з урахуванням вищевикладеного може свідчити про ризик вчинення подальших підробок документів.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на презумпцію невинуватості, що за вказаними статтями відсутній вирок суду і провина ОСОБА_1 не доведена.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ризик приховування та знищення доказів не достатньо обґрунтований прокурором, проте в цілому можуть свідчити про негативну поведінку обвинуваченого, схильність до протиправних дій і може лише у сукупності з іншими ознаками впливати на вибір запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення реалізації обов?язків обвинуваченого ОСОБА_1 .

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків чи потерпілих.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, матиме можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням особами, які є директорами юридичних осіб, на рахунки яких були перераховані отримані від державного підприємства грошові кошти і здійснювати тиск вже на встановлених свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань, а також свідків, які не встановлені на даний час. В клопотанні прокурор хоч і посилається на ризик незаконного впливу на потерпілого, проте жодним чином не мотивує його наявність.

З цього приводу суд повинен оцінити і заперечення захисника Гайдай Р.П., який зазначив, що враховуючи тривалість та стадію судового розгляду, ці ризики є мінімальними, та не можуть бути підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що на стадії досудового розслідування було допитано в якості свідків ряд осіб, проте свідки в порядку статті 225 КПК не допитувались.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведено, що ризик впливу на свідків існує і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, необхідно відзначити, що колегії суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність цього та інших кримінальних проваджень (№ 22016000000000037 за ознаками ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України; № 22017000000000056 за ознаками ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України) відносно ОСОБА_1 не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як стосуються минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Проте, можуть у цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

З приводу ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор наголошував на тому, що спроби негативної поведінки ОСОБА_1 були, як на стадії досудового розслідування, так і в суді. Так, прокурор зазначає, що з 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, що перешкоджало здійсненню подальшого провадження. Відповідно до висновку амбулаторної судової психіатричної експертизи ОСОБА_1 демонстрував ознаки психічного розладу, які не є типовими та цільними, що спонукає підозрювати симуляцію психічного розладу. Вказані висновки підтвердились і результатом стаціонарної експертизи. У той же час у судовому засіданні кримінального провадження обвинувачений імітував психічний розлад 07.02.2018 ОСОБА_1 надавав покази як свідок у кримінальному провадженні № 22016000000000243, записуючи їх у протоколі власноручно, логічно та послідовно (Додаток до клопотання с. 169 - 177).

Вважає, що, якщо обвинувачений перебуваючи під вартою намагався у такий спосіб уникнути від судового процесу, тим більше він буде мати можливості ухилятися від суду при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу. Для з`ясування дійсності захворювання проводилися експертизи, які не підтвердили хворобливий стан. Одразу після експертизи, поведінка обвинуваченого різко змінилася і він припинив імітувати захворювання.

Також прокурор наголошував на тому, що ОСОБА_1 зловживає своїми правами або навмисно відмовляється від отримання копій документів, а згодом посилається на те, що їх йому не надавали, чим чинить перепони для відправлення правосуддя.

Колегія суддів приймає до уваги, що імітація захворювання та проведення відповідних експертиз вплинуло на тривалість судового розгляду.

Вказане свідчить про наявність ймовірності спроби ухилитись від відправлення належного правосуддя та можливого покарання, оскільки особи з психічними розладами не підлягають кримінальної відповідальності та покаранню відповідно до ст. 19 КК України.

Разом з тим, не можна вважати ризиком перешкоджання кримінальному процесу іншим чином, на який посилається прокурор - це зайняття активної позиції ОСОБА_1 у дослідженні доказів, цитуванні та посиланні на норми закону. Оскільки такі дії обвинуваченого необхідно розцінювати, як право підозрюваного, обвинуваченого на захист та реалізацію прав закріплених у ст. 42 КПК України.

Крім того до ризиків прокурор відніс перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме створювати перепони, імітацію захворювання, які не існували на час обрання запобіжного заходу і з`явилися вже при розгляді кримінального провадження в суді.

Колегія суддів, вважає, що хоч імітація захворювання безпосередньо на час розгляду клопотання не існує, проте суд не може беззаперечно виключити інші спроби перешкоджати кримінальному провадженню. У колегії є обґрунтовані сумніви щодо належної реалізації прав та покладених обов`язків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що новий ризик, який з`явився вже після обрання запобіжного заходу, ще залишається актуальним.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Щодо застави, прокурор зазначив, що такий альтернативний захід вже визначений судом.

Захисник Гайдай Р.П. просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою і замінити його на домашній арешт. Спростовував доводи прокурора про існуючі ризики, захисник посилається на те, що відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Вважає, що прокурор не довів не тільки існування ризиків, які за тривалий час змінилися і припинили бути актуальними, але й не зміг довести, що інший більш м`який не зможе запобігти ризикам, які залишилися. Вважає, що посилання прокурора як на довід тримання під вартою лише на те, що ОСОБА_1 обвинувачується в особливо тяжкому злочині не може бути врахованим з урахуванням практики ЄСПЛ, також захист вважає, що відсутній ризик втечи. Посилається на те, що суворість покарання на основі можливого вироку не може бути єдиним обґрунтуванням у триманні під вартою.

Колегія суддів уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Проте також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу, розмір якої значно нижчий ніж заподіяні збитки та сума отриманих у результаті правопорушення грошових коштів, доведеність яких відповідає стандарту «обґрунтована підозра». Із врахуванням цього Суд не бере до уваги доводи захисту щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тривалим триманням під вартою ОСОБА_1 .

Колегія суддів також враховує, що питання заміни запобіжного заходу на домашній арешт вже вирішувалася 06 листопада 2019 року, судом надана оцінка твердженням захисту та запереченням прокурора, що виразилося в ухвалі від 06 листопада 2019, у якій відмовлено захисту у задоволенні клопотання щодо заміни тримання під вартою на домашній арешт.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу. Жодних обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

Отже, розмір застави відповідно до статті 183 КПК встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас це питання не вирішується при розгляді клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розмір застави у такому випадку залишається незмінним (підпункт 7 пункту 3.5 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014).

Раніше слідчим суддею, а в подальшому судом було визначено ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 13 207 500 грн.

При розгляді цього клопотання прокурором вже зазначалося, що обвинувачений ОСОБА_1 , особисто та за дорученням, перед застосуванням запобіжного заходу тримання під вартою, зняв з рахунків значну суму коштів. Безпосередньо ОСОБА_1 знято готівку на суму понад 8 млн. грн. (Клопотання с. 187-190). Обвинувачений ОСОБА_1 володіє земельними ділянками, є засновником понад 400 суб?єктів господарської діяльності, де внесено в уставні фонди мільйон грн. Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено особисто у обовинуваченого ключі та технічні паспорти на автомобілі мерседес, попередній договір купівлі-продажу квартири на АДРЕСА_5 тощо.

Колегія суддів, вважає, що розмір застави визначений ОСОБА_1 з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і не підлягає зміненню..

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що визначений розмір застави зберігає здатність забезпечувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути зміненим.

Отже продовжуючи строк тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 , як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, визначеному раніше судом у сумі 13 207 500 грн., враховуючи, тяжкість правопорушень, у яких він обвинувачується та можливості переховуватися від суду. На думку колегії суддів, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 15 лютого 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 13 207 500 (тринадцять мільйонів двісті сім тисяч п`ятсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за наступними реквізитами:

КПКВ 0851010

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого, який вніс таку заставу наступні обов`язки: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в України; носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого обов`язків - покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її проголошення на підставі Рішення Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року.

Головуючий суддя С.М. Мойсак

Судді В.В. Крикливий

Т.Р. Хамзін