Search

Document No. 86825339

  • Date of the hearing: 08/01/2020
  • Date of the decision: 08/01/2020
  • Case №: 991/2213/19
  • Proceeding №: 52017000000000754
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC) : Dubas V.M.
  • Judge (HACC) : Zadorozhna L.I., Shkodin Ya.V.
  • Secretary : Borukh A.S.
  • Lawyer : Bieliaieva D.P.
  • Prosecutor : Kymlyk R.V.

Справа № 991/2213/19

Провадження1-кп/991/180/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

08 січня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді Дубаса В.М., суддів Задорожної Л.І. та Шкодіна Я.В. (далі - суд),

за участі:

секретаря судового засідання Борух А.С.,

прокурора Кимлика Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Бєляєва Д.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника Беляєва Д.П. щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 06.11.2017 року за №52017000000000754 щодо обвинувачення ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нова Синжерея Лазовського району Молдовської РСР, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонер (на час вчинення кримінального правопорушення - заступник Міністра екології та природніх ресурсів України), одружений, раніше не судимий) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис провадження

28 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 06.11.2017 року за №52017000000000754 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації».

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.12.2019 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 13.12.2019 року, в якому оголошувались перерви до 26.12.2019 та 08.01.2020 року.

Відповідно до частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у підготовчому засіданні суду необхідно з`ясувати, чи не має підстав для прийняття рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини третьої статті 314 КПК, й зокрема, щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК.

Під час підготовчого судового засідання захисник Беляєв Д.П. подав клопотання щодо вирішення питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення 21.10.2016 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, щодо декларування недостовірної інформації за 2015 рік на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а також щодо звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення 07.03.2017 року кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК, щодо декларування недостовірної інформації за 2016 рік, відповідно до статей 45, 48 КК у зв`язку із дійовим каяттям та зміною обстановки.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.12.2019 року кримінальне провадження №52017000000000754 від 06.11.2017 року закрито в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні 21.10.2016 року кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК, щодо декларування недостовірної інформації за 2015 рік та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК внаслідок закінчення строків давності. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у вчиненні 07.03.2017 року кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК, щодо декларування недостовірної інформації за 2016 рік, відповідно до статей 45, 48 КК у зв`язку із дійовим каяттям та зміною обстановки. Така ухвала не оскаржувалась в апеляційному порядку та набула законної сили.

Під час підготовчого судового засідання 08.01.2020 року захисником обвинуваченого повторно заявлено клопотання щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення 07.03.2017 року кримінального правопорушення за фактом декларування недостовірної інформації за 2016 рік на підставі статей 45, 48 КК у зв`язку із дійовим каяттям та зміною обстановки.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав та зазначив, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю, щиро розкаюється, підтвердив надання згоди на закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності.

Прокурор підтримав подане захисником клопотання, пропонував закрити кримінальне провадження та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за фактом декларування недостовірної інформації за 2016 рік відповідно до статті 45 КК у зв`язку із дійовим каяттям (як обов`язкове для суду) та за 48 КК за зміною обстановки (як право суду), вважаючи таким, що втратило правове значення, раніше вчинене 21.10.2016 року кримінальне правопорушення за фактом декларування недостовірної інформації за 2015 рік.

2. Короткий виклад обвинувачення.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації», якою передбачено відповідальність за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб`єктом декларування зазначеної декларації.

За приміткою до статті 366-1 КК, суб`єктами декларування є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. За чинною з 01.01.2017 року редакцією цієї примітки, відповідальність за цією статтею за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

За обвинувальним актом ОСОБА_1 , займаючи з 27.04.2016 року посаду заступника Міністра екології та природних ресурсів України - керівника апарату, а з 28.12.2016 року - заступника Міністра екології та природних ресурсів України як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, був зобов`язаний подавати декларацію, передбачену ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VІІ.

07.03.2017 року о 17 год. 47 хв. ОСОБА_1 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) подав декларацію за 2016 рік, в яких у порушення положень ч. 1 ст. 46, п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у розділах декларації 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування», 3 «Об`єкти нерухомості», 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» задекларував завідомо недостовірні відомості про місце фактичного проживання, а також стосовно об`єктів декларування, не зазначивши відомості про:

1) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 556,4 м2 та земельну ділянку площею 0,1607 га за тією ж адресою, право володіння та користування якими належить ОСОБА_1 з 2014 року, та які належать на праві власності дочці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , не зазначивши дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату та вартість майна на дату набуття його у володіння та користування, відомості про власника цього майна. Вищезазначені домоволодіння та земельна ділянка придбані дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 05.06.2007 ВЕР № 438782 вартістю 3 002 136 гри. та ВЕР № 438783 вартістю 2 047 864,00 грн. відповідно.

2) квартиру загальною площею 42,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , придбану чоловіком дочки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2011 ВРН № 521397, вартістю 725 788,00 грн.

3) транспортний засіб марки ТОYОТА, моделі LAND CRUSER 200 VX 4.5L 2008 року випуску, (серійний номер: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ), придбаний дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 19.09.2009 року (довідка- рахунок серії НОМЕР_3 ), ринковою вартістю на дату придбання 485 556,30 грн., а також транспортний засіб марки LEXUS, моделі RX 350, 2009 року випуску, (серійний номер: НОМЕР_4 , номер державної реєстрації: НОМЕР_5 ), придбаний матір`ю дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 16.03.2010 року (довідка-рахунок серії ДДР № 825549 ) та право керування яким 02.04.2010 оформлено на ОСОБА_2 , ринковою вартістю на дату придбання 640 403,40 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 07 березня 2017 року становив 1600 грн. Відомості, які подані ОСОБА_1 у декларації за 2016 рік відрізняються від достовірних на суму понад 4313 (3 002 136 грн. + 2 047 864,00 + 725 788,00 + 485 556,30 + 640 403,40 = 6 901 747 грн./ 1600 грн.) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

При цьому сторона обвинувачення стверджувала, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, які полягають у підриві авторитету органів державної влади, посадові особи яких зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також дискредитації заходів зі здійснення державної антикорупційної політики в цілому та діяльності передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» системи фінансового контролю зокрема.

3. Обґрунтування правової позиції суду

Відповідно до статті 44 КК особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюються виключно судом.

За статтею 45 КК, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

За статтею 48 КК, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно до частини другої статті 12 КК злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція статті 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації» передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сто п`ятдесят до двохсот сорока годин, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тобто кримінальне правопорушення, передбачене статтею 366-1 КК, є злочином невеликої тяжкості, й у 2017 році стаття 366-1 КК не належала до корупційних злочинів, вичерпний перелік яких наведено у примітці до статті 45 КК.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За частиною третьою статті 285 КПК, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно частини третьої статті 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12 зокрема роз`яснено, що « Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки. Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу. Передбачене у ст. 45 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим. Його треба здійснювати в порядку, встановленому ст. 7-2 КПК (1960 року) незалежно від того, надійшла справа до суду із відповідною постановою чи з обвинувальним висновком».

В пункті 7 тієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 зокрема роз`яснено, що «Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК - право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК (1960 року)».

Судом встановлено, що вчинене ОСОБА_1 07.03.2017 року кримінальне правопорушення щодо декларування недостовірної інформації за 2016 рік належить до злочинів невеликої тяжкості, вчинено у правовому сенсі вперше (оскільки раніше вчинене 21.10.2016 року кримінальне правопорушення за фактом декларування недостовірної інформації за 2015 рік втратило правове значення), декларуванням недостовірної інформації не заподіяно шкоди, обвинувачений вину визнав повністю та щиро розкаявся, що виразилось у жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася, шляхом подання декларації за 2017 рік, в якій він зазначив об`єкти декларування, які не декларував за 2015 та 2016 роки, чим була виправлена недостовірна інформація. Також за інформацією прокурора під час досудового розслідування обвинувачений активно сприяв розкриттю вчинених злочинів шляхом надання допомоги у встановленні обставин справи.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 а підставі статті 45 КК у зв`язку з дійовим каяттям повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності за вчинене ним 07.03.2017 року кримінальне правопорушення, передбачене статтею 366-1 КК, за фактом декларування недостовірної інформації за 2016 рік, а кримінальне провадження в цій частині слід закрити.

Разом з тим, за частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 26.02.2019 року в справі №264/5497/17 зроблено висновок:

«Відповідно до ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Зі змісту вказаною статті слідує, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.

При цьому, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, за якої особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен навести у судовому рішенні дані, які би свідчили про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності особою. Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен зробити на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб`єкта та її впливу на його поведінку…

характер зміни обстановки має бути пов`язаний зі змінами в умовах життєдіяльності особи, які позитивно і суттєво впливатимуть на неї і свідчитимуть про усунення можливості вчинення особою нового аналогічного злочину в майбутньому».

Захисник у клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності зазначив, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 року №803-р та записів у трудовій книжці ОСОБА_1 28.09.2019 року звільнений з посади заступника Міністра екології та природніх ресурсів України, на теперішній час є пенсіонером, має численні державні та урядові нагороди і заохочення, має науковий ступінь, позитивно характеризувався за останнім місцем праці, про що свідчать надані копії документів.

Однак суд вважає, що такі обставини не є доказом втрати суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим діяння щодо декларування недостовірної інформації або того, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, оскільки само по собі таке не свідчить про усунення можливості вчинення особою нового аналогічного злочину в майбутньому.

Тому суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника в частині звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки треба відмовити.

Керуючись статтями 12,45,48 КК, статтями 284-288, 314, 369, 372, 376, 532 КПК суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Беляєва Д.П. щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності задовольнити частково.

Закрити кримінальне провадження №52017000000000754 від 06.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні 07.03.2017 року кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК, щодо декларування недостовірної інформації за 2016 рік та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК у зв`язку з дійовим каяттям.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника Беляєва Д.П. щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відповідно до статті 48 КК за зміною обстановки.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена в частині закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 10.01.2020 року о 9 год. 30 хв. у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 41.

Головуючий суддя Дубас В.М.

Судді Задорожна Л.І.

Шкодін Я.В.