- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
- Judge (HACC): Shkodin Ya.V., Fedorov O.V.
- Secretary : Yarmoliuk M.I.
- Prosecutor : Perov A.V.
Справа № 760/9481/17
Провадження1-кп/4910/34/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2020 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді Задорожної Л.І.,
суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,
за участю: запасного судді - Крикливого В.В.,
секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,
прокурора - Перова А.В.,
представника третьої особи - адвоката Чубарова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи -володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, яке було подано від імені та в інтересах третьої особи адвокатом Чубаровим Сергієм Володимировичем,
установив:
17 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 15 лютого 2017 року за №52017000000000106, щодо: ОСОБА_2 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.1 ст.388 КК України; ОСОБА_3 , якій відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1,ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_4 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_5 , якому відповідно обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_6 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_7 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_8 , якій відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_9 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України.
Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
21 грудня 2019 року від адвоката Чубарова С.В., який представляє третю особу - володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_1 , надійшло клопотання про скасування арешту, який було накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 24 червня 2016 року, грошових коштів в сумі 180 000 євро та грошових коштів в сумі 250 000 доларів США, які були вилучені 15 червня 2016 року в ході проведення обшуку індивідуальних сейфів №14 та №15, які знаходились в приміщенні Київського відділення №2 ПАТ «Банк інвестицій і заощаджень» в м.Київ по вул. Велика Васильківська,65, та просить повернути їх ОСОБА_1 .. Вказує, що в банківських індивідуальних сейфах ПАТ «Банк інвестиційних зобов`язань» зберігались грошові кошти, отримані ОСОБА_1 після конвертації у валюту коштів в сумі 16 265 600,00 грн., отриманих ним за договором від 02 березня 2016 року купівлі-продажу квартири в м.Києві, власність на яку він набув 24 листопада 2011 року, та які в період з 02 березня по 10 березня 2016 року він зняв з рахунку, що підтверджується меморіальними ордерами та банківською випискою. Станом на 02 березня 2016 року курс Національного банку України у співвідношенні долар-гривня складав 27,08 грн. за один долар та курс євро-долар складав 29,44 грн. за один євро, тому шляхом простого математичного розрахунку для придбання 250 000 доларів США ОСОБА_1 необхідно було витратити 6 771 300 грн. та 5 310 144 грн. - для придбання 180 000 євро. Отже, ОСОБА_1 був спроможним придбати такі кошти. Оскільки, грошові кошти, на які накладено арешт, належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , а не обвинуваченому ОСОБА_2 , вважає, що арешт на них було накладено незаконно та необґрунтовано, чим порушено законні права та інтереси третьої особи, які захищаються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В судовому засіданні представник третьої особи адвокат Чубаров С.В. підтримав клопотання, просить скасувати арешт накладений на грошові кошти в сумі 180 000 євро та 250 000 доларів США, які були вилучені під час обшуку індивідуальних банківських сейфів, якими користувався ОСОБА_1 .. Зазначив, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що вилучені кошти належали підозрюваному на той час ОСОБА_2 , який є батьком третьої особи ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 орендував в банку індивідуальні сейфи, в яких зберігав кошти, виручені від продажу квартири в березні 2016 року. При цьому ОСОБА_1 не зобов`язаний доводити, на які кошти була придбана ним квартира в 2011 році, а також він має право не свідчити яким чином він придбавав валюту, конвертуючи гривні після продажу квартири. Зазначив, що кошти з рахунку знімались шляхом перерахунку їх частинами на рахунки фізичних осіб, які є клієнтами банку, але які зв`язки існують між ОСОБА_1 та цими особами, йому не відомо. Враховуючи, що законний власник більше трьох років позбавлений права користування своїми коштами, просить скасувати накладений арешт, оскільки в ньому відпала потреба, так як досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_1 не є учасником, закінчилось і прокурором не доведено факту незаконного набуття права на ці кошти чи що вони належать обвинуваченому на цей час ОСОБА_2 ..
Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання з розгляду клопотання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений в установленому порядку.
Прокурор Перов А.В., за клопотанням якого було накладено арешт на майно, заперечує проти скасування арешту. Пояснив, що під час обшуку банківських сейфів, яким мав право користуватись підозрюваний ОСОБА_2 , були виявлені грошові кошти в сумі 180 000 євро та 250 000 доларів США, на які в подальшому було накладено арешт слідчим суддею. Крім того, існує постанова про приєднання цих коштів до справи як речових доказів, однак, потреби ще раз накладати арешт на ці кошти не було. Викликає сумнів походження першочергового активу, за який ОСОБА_1 придбав квартиру в 2011 році, оскільки коштів в тому розмірі і виді, про які він розповідав раніше, він не міг заробити. Вважає, що підстави для скасування арешту відсутні, потреба в арешті не відпала, оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 перебуває на розгляді в суді.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання та дослідивши матеріали, що надані третьою особою, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту на майно, з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 24 червня 2016 року, копія якої була надана адвокатом Чубаровим С.В. раніше, за клопотанням прокурора Перова А.В. було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , а саме на грошові кошти в сумі 180 тисяч євро та в сумі 250 тисяч доларів США, які були вилучені 15 червня 2016 року у ході проведення обшуку індивідуальних сейфів №14 та №15 в приміщенні Київського відділення №2 ПАТ «Банк інвестицій і заощаджень». Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що прокурором доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та може бути предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, що передбачене санкцією ч.5 ст.191 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_2 ..
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, ОСОБА_1 , який вважає себе володільцем тимчасово вилученого майна, на яке накладено арешт, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано.
В судовому засіданні представником третьої особи адвокатом Чубаровим С.В. було заявлено про те, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, тому арешт просить скасувати з цієї підстави.
Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, що передбачено ч.5 ст.170 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яка є власністю засудженого.
Покарання особі може бути призначено у випадку визнання судом доведеним обвинувачення, яке було висунуто особі, і зазначається у вироку суду у разі визнання особи винуватою.
Отже, для того, щоб зробити висновок про те, що в подальшому застосуванні арешту, який був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, відпала потреба, суд має встановити, що необхідність у арешті, яка раніше вимагала задоволення для запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, зникла і більше не існує. Такими випадками можуть бути: ухвалення судом вироку за результатами розгляду кримінального провадження або постановлення рішення про закриття кримінального провадження з підстав, визначених статтею 284 КПК України
Грошові кошти в сумі 180 000 євро та 250 000 доларів США, на які накладено арешт, були вилучені в ході проведення обшуку індивідуальних банківських сейфів №14 та №15, якими користувався третя особа ОСОБА_1 відповідно договорів від 09 червня 2015 року, укладених з ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень».
Третя особа ОСОБА_1 стверджує, що вказані кошти є його власністю, отримані ним за договором купівлі-продажу квартири в м.Києві, право власності на яку він набув 24 листопада 2011 року.
На підтвердження цього ОСОБА_1 подав копію договору купівлі-продажу квартири від 02 березня 2016 року між ним та ТОВ з іноземними інвестиціями «ВІННЕР ГРУП Україна», відповідно якого відчужено квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 248,2 кв.м.. Згідно договору покупець сплатив на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» 16 265 600 грн..
ОСОБА_1 вказує, що в період з 02 березня по 10 березня 2016 року грошові кошти були ним зняті з рахунку і в подальшому конвертовано у валюту(долари США та євро), після чого були поміщені до банківських індивідуальних сейфів ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень». На підтвердження цих обставин ним подано меморіальні ордери, видані 28 жовтня 2019 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк», відповідно яких протягом 02, 03, 04 березня 2016 року ним перераховувались кошти в сумах 300 000 грн. та 300 035 грн. фізичним особам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , з призначенням платежу в усіх зазначених випадках: перевод(а.с.180-219 т.18). Проведення таких дій ОСОБА_1 також підтверджується Звітом по транзакціях по рахунку ОСОБА_1 , який обслуговується у відділенні №5 ПУМБ в м.Київ, за період з 02 березня по 09 березня 2016 року(а.с.238-240 т.18).
Суд вважає, що подані документи підтверджують тільки те, що ОСОБА_1 було здійснено банківські переводи на рахунки вищезазначених осіб. Жодним чином вони не свідчать про те, що ці кошти в подальшому передавались готівкою ОСОБА_1 і були ним витрачені на купівлю валюти.
Отже, третьою особою ОСОБА_1 не доведено, що в подальшому застосуванні арешту грошових коштів в сумі 180 000 євро та 250 000 доларів США, відпала потреба, а також не доведено, що ці кошти належать йому на праві власності, тому підстави для скасування арешту відсутні.
Керуючись ст.ст.170-174, 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотання третьої особи володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, яке було подано від імені та в інтересах третьої особи адвокатом Чубаровим Сергієм Володимировичем - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуюча: Л.І.Задорожна
Судді: О.В.Федоров
Я.В.Шкодін