Document No. 87077064

Справа № 991/2876/19

Провадження № 11-сс/991/42/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Глотова М. С., Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Григоріва Віталія Богдановича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні № 52017000000000839 від 28 листопада 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України,

за участю:

прокурора - Омельченка О. М.,

підозрюваної - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваної ОСОБА_1, - адвоката Григорів В. Б.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення слідчого судді та встановленні обставини судом першої інстанції.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 28 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52017000000000839, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді Першого заступника Голови Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), тобто будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, 02 червня 2017 року у період з 18 години 37 хвилин до 19 години 54 хвилини знаходячись у приміщенні ресторану «Гудман», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. № 75, під час зустрічі з раніше знайомим їй ОСОБА_2 , висловила останньому прохання надати їй неправомірну вигоду у розмірі 1 800 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 02 червня 2017 року становило 47 287,76 гривень, за забезпечення нею оформлення документів для законного перебування на території України громадянина В`єтнаму.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , під час цієї ж зустрічі роз`яснила ОСОБА_2 послідовність дій, направлених на створення штучних правових підстав для оформлення громадянину В`єтнаму посвідки на тимчасове проживання в України, а також визначила перелік необхідних для цього документів та запевнила ОСОБА_2 , що вона здатна, використовуючи своє службове становище, здійснити необхідні дії для одержання вищевказаної посвідки на тимчасове проживання в України.

29 червня 2017 року у період часу з 00 години 47 хвилин до 00 години 49 хвилин, перебуваючи у приміщенні ресторану «Fashion Club», розташованому за адресою: м. Львів, вул. Підкови, буд. № 1, під час зустрічі з раніше знайомим їй ОСОБА_2 , одержала в якості неправомірної вигоди грошові кошти у загальній сумі 1 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29 червня 2017 року складало 46 944 гривень, за вчинення нею дій щодо організації процесу видачі іноземцю посвідки на тимчасове проживання в Україні.

У подальшому, у зв`язку з витоком у період з 17 вересня 2017 року по 26 вересня 2017 року інформації про факт оперативної роботи ОСОБА_2 та НАБУ, процес незаконного оформлення громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання на території України завершений не був.

Крім того, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді Першого заступника Голови ДМС України, тобто будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, 27 серпня 2017 року у період часу з 14 години 49 хвилин до 16 години 18 хвилин, знаходячись у ресторанному комплексі «Nochi», розташованому за адресою: місто Київ, вул. Механізаторів, буд. № 5, під час зустрічі з раніше знайомим їй ОСОБА_2 , діючи повторно, висловила останньому прохання надати їй неправомірну вигоду у сумі 30 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 27 серпня 2017 року становило 763 551 гривень, за організацію процесу набуття протягом чотирьох-п`яти місяців громадянином Ірану громадянства України за нібито територіальним походженням.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , під час цієї ж зустрічі роз`яснила ОСОБА_2 послідовність дій, направлених на створення штучних правових підстав для набуття іноземцем громадянства України та запевнила ОСОБА_2 , що вона здатна, використовуючи своє службове становище вчинити дії направлені на набуття громадянства України громадянином Ірану .

07 вересня 2017 року у період часу з 14 години 35 хвилин до 16 години 35 хвилин під час зустрічі в приміщенні ресторану «Suluguni», розташованому за адресою: місто Київ, провулок Музейний, буд. № 10, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, діючи повторно, підтвердила ОСОБА_2 раніше визначений нею розмір неправомірної вигоди у сумі 30 000 доларів США, а також вказала на перелік документів, який необхідно їй надати для процесу оформлення громадянину Ірану громадянства України на основі штучно створених правових підстав.

У подальшому, у зв`язку з витоком у період з 17 вересня 2017 року по 26 вересня 2017 року інформації про факт оперативної роботи ОСОБА_2 та НАБУ, процес оформлення незаконного набуття громадянином Ірану громадянства України завершений не був.

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України.

21 грудня 2019 року детектив Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Дерій Н. О., за погодженням із начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - САП ГП України) Омельченко О. М., звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_1

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2019 року задоволено вищезазначене клопотання детектива та застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, а саме: з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 21 лютого 2020 року, включно, а також покладено на підозрювану ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- носити електронний засіб контролю;

- прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця роботи;

- утримуватися від спілкуватися зі свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;

- здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 18 травня 2017 року та НОМЕР_2 від 11 липня 2017 року до Солом`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат Григорів В. Б. подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - суду).

Вимоги апеляційної скарги, доповнення до неї та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі сторона захисту ставить вимогу про:

- скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 23 грудня 2019 року в частині застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу - домашнього арешту у нічний час доби, в період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин та покладення на неї додаткових обов`язків: носити електронний засіб контролю, утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_6

- постановлення нової ухвали, якою частково відмовити у задоволенні клопотання детектива у вказаній частині, застосувавши до ОСОБА_1 запобіжний захід - особисте зобов`язання і поклавши на неї обов`язки: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися з міста Києва без дозволу детектива та прокурора; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну місця проживання; здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон.

На обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання сторони обвинувачення, дійшов помилкових висновків, які не підтверджується матеріалами справи. Посилається на відсутність в матеріалах справи вагомих доказів вчинення кримінального правопорушення та ризиків, які могли би дати підстави для застосування запобіжного заходу. Окрім цього, посилається на неналежну оцінку слідчим суддею особи підозрюваної та допущення останнім неповноти судового розгляду

Так, сторона захисту зазначає, що матеріали справи не містять, а прокурор у судовому засіданні не довів існування обов`язкової складової об`єктивної сторони інкримінованого його підзахисній кримінального правопорушення - інтересу третіх осіб - громадян В`єтнаму та Ірану в одержанні посвідки на тимчасове проживання та паспорта громадянина України. Так само, прокурором не доведено той факт, що ОСОБА_1 обіцяла ОСОБА_2 у випадку надання їй неправомірної вигоди вчинити в інтересах вказаних третіх осіб дій із використанням наданої їй влади чи службового становища, а також не доведено факту можливості вчинення ОСОБА_1 таких дій із використанням влади чи службового становища. Не доведено прокурором і те, що ОСОБА_1 одержувала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду, до чого посилається сторона обвинувачення. Також зазначає, що слідчим суддею не враховані пояснення сторони захисту та надані докази того факту, що ОСОБА_1 , спілкуючись із ОСОБА_2 , діяла з метою викриття його злочинної діяльності спочатку із власної ініціативи, а в подальшому - під контролем правоохоронних органів після реєстрації за її заявою кримінального провадження. Окрім цього, зазначає, що стороною обвинувачення, уже нібито 02 червня 2017 року були отримані достовірні відомості про скоєння чи намір скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Однак, кримінальне провадження за цим фактом сторона обвинувачення зареєструвала тільки 28 листопада 2019 року. Таким чином, вважає, що усі протоколи оперативно-розшукових заходів, складені у період часу із 02 червня 2017 року до 28 листопада 2019 року є недопустимими доказами, оскільки отримані із порушенням порядку, встановленого чинним КПК України.

Крім того, сторона захисту стверджує, що ні у доданих до клопотання матеріалах, ні у судовому засіданні прокурор не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт існування хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Всі твердження прокурора про існування ризиків зводилися до того, що ОСОБА_1 нібито «може» ухилятися, впливати та іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню. Зазначає, що у листопаді 2017 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що НАБУ розслідує кримінальне провадження щодо неї. 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 здійснено повідомлення про підозру, а 20 грудня 2019 року вручене клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто, із моменту виникнення у ОСОБА_1 обізнаності про підозри з боку НАБУ та САП станом на момент розгляду клопотання сплинуло від 22 до 25 місяців. Сторона захисту зазначає, що цього часу достатньо для того, щоб покинути Україну, сховатися від органу досудового розслідування, прокурора та суду, вплинути на свідків, інших осіб, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Однак, протягом вказаного періоду часу ОСОБА_1 будь-яких дій, які б вказували на такі її наміри не вчиняла. Навпаки, додані до клопотання стороною обвинувачення матеріали, а також надані слідчому судді стороною захисту докази підтверджують те, що ОСОБА_1 із листопада 2017 року до сьогоднішнього дня прибувала за усіма викликами, брала участь у необхідних процесуальних діях, прибула до слідчого судді, брала участь у судовому засіданні, а після його завершення у суворій відповідності до вимог Закону та ухвали слідчого судді виконує покладені на неї обов`язки.

Крім того, сторона захисту зазначає, що слідчий суддя, обираючи другий за тяжкістю (після тримання під вартою) запобіжний захід ОСОБА_1 не надав належної оцінки поданим стороною захисту доказам, які свідчили про недоцільність застосування домашнього арешту і про можливість застосування до неї більш легкого запобіжного заходу - особистого зобов`язання. Так, стороною захисту подано слідчому судді докази того, що на утриманні ОСОБА_1 є троє дітей, двоє із яких малолітні (9 років та 9 місяців відповідно), виховує і доглядає їх сама. Застосування до ОСОБА_1 нічного домашнього арешту порушує не тільки її права та інтереси, але і право її малолітніх дітей на належний догляд та медичну допомогу. Оскільки у липні 2019 року була ситуація, коли ОСОБА_1 із найменшою дочкою змушені були звертатися у нічний час за медичною допомогою до лікувального закладу, у випадку повторення такої ситуації ОСОБА_1 буде поставлена у ситуацію, коли змушена буде робити вибір про те, що важливіше - дитина чи застосований до неї запобіжний захід. Крім того, стороною захисту надано слідчому судді докази того, що ОСОБА_1 на сьогоднішній день є приватним виконавцем, специфіка її роботи полягає у тому, що виконавчі дії можуть виконуватися як в денний, так і в нічний час. За умови застосування нічого домашнього арешту, сторона обвинувачення знову ж таки ставить ОСОБА_1 перед важким вибором - порушити правила домашнього арешту чи права стягувачів за рішенням суду та позбутися єдиного джерела доходів, необхідного для забезпечення дітей.

Посилається також на те, що стороною захисту до початку судового розгляду було подано слідчому судді заперечення проти клопотання про застосування запобіжного заходу. Разом із запереченнями сторона захисту заявила два клопотання: про витребування від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України та дослідження у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 42017000000003060, розпочатого 27 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_1 ; про допит у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 . Однак, слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту, заявлених для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні підозрювана та її захисник у повному обсязі підтримали апеляційну скаргу та додані до неї доповнення, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Також зазначив, що в апеляційній скарзі підозрювана та її захисник посилаються на необґрунтованість підозри та відсутність в діях підозрюваної складу кримінальних правопорушень, разом з тим в прохальній частині апеляційної скарги просять застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід ніж домашній арешт, що в даному випадку не співвідноситься з заявленими вимогами та доводами на їх обґрунтування.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи, пояснення підозрюваної та її захисника, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі.

Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваної, доводи її захисника, думка прокурора, з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про її особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також конкретні обставини зазначених правопорушень.

Як вбачається з наданих матеріалів провадження, та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Слідчим суддею прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що «обґрунтована підозра» - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України»).

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Колегія суддів вважає, що надані детективом та прокурором докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.

Слід зазначити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо правової визначеності, що являє собою сукупність вимог до діяльності органів державної влади, змісту правових актів, здійснення судочинства та правозастосовної діяльності в цілому.

При цьому, в апеляційній скарзі підозрювана та її захисник посилаються на необґрунтованість підозри та відсутність в її діях складу кримінальних правопорушень, разом з тим, в прохальній частині апеляційної скарги просять застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід ніж домашній арешт, що в даному випадку не співвідноситься з заявленими вимогами та доводами на їх обґрунтування, та порушує принцип правової визначеності.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено наявність ризику, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, має соціальні зв`язки поза межами України, достатній майновий стан, а також широке коло зв`язків серед службовців органів ДМС України, які остання може використати з метою одержання нових документів, що дають право на виїзд з України.

Також, слідчим суддею встановлено наявність ризику, що ОСОБА_1 маючи зв`язки в різних органах державної влади та використовуючи своє службове становище може незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів, з метою не надання ними свідчень, зміни чи відмови від раніше наданих ними показань. А також ризику, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 достатній час працює на керуючій посаді в органах ДМС України, обізнана у правових питаннях та має достатні зв`язки із працівниками правоохоронних органів, в тому числі із працівниками Служби безпеки України.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України є домашній арешт.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано для особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до п. с, ч. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на свободу та особисту недоторканність - кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи здійснюється за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Григорів В. Б. не довели належними та допустимими доказами те, що перебування ОСОБА_1 під домашнім арештом у нічний час доби, а саме: з 22 години 0 хвилин до 06 години 00 хвилин, якимсь чином може перешкоджати виконувати повноваження у якості приватного виконавця. Окрім цього, не доведено і неможливість, за потреби, супроводжувати в нічний час малолітню дитину підозрюваної до лікувального закладу. Зокрема, останнє спростовується тим, що у малолітньої дитини підозрюваної є батько, який, як зазначила сама ОСОБА_1 у судовому засіданні, проживає з ними.

Таким чином, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які у даному випадку, відповідно до ч. 2 ст. 177, ст. 181 КПК України, виправдовують застосування саме такого запобіжного заходу.

Слідчий суддя дотримався вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зазначені висновки стороною захисту в апеляційній скарзі не спростовані.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому, істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Григоріва В. Б., з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Григоріва Віталія Богдановича - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000839 від 28 листопада 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: І. О. Калугіна

Судді: М. С. Глотов

О. Ю. Семенников