Document No. 87211236

Справа № 991/501/20

Провадження1-кс/991/509/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м.Київ

Справа N 991/501/20

Провадження N 1-кс/991/509/20

24 січня 2020 року, м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.

захисників підозрюваного адвоката Канікаєва Ю.О.

детектива Плюшкіна А.Ю.

прокурора Колотило О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Плюшкіна Артема Юрійовича про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52019000000001119 від 12.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Плюшкіна А. Ю., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Снєгірьовим О. М., про арешт тимчасово вилученого майна.

1.1.Клопотання мотивоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000001119 від 12.12.2019 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

1.2.За твердженням детектива, з вересня 2019 року по 11.12.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після покладення на них виконання обов`язків начальника ГУ ДПС та першого заступника начальника ГУ ДПС відповідно вступили у змову щодо висловлення пропозиції і обіцянки надати, а також надання неправомірної вигоди начальнику Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області Сербіну М.О. за невжиття ним заходів щодо забезпечення документування протиправної діяльності вказаних осіб та надання зазначеної інформації. Для цього ОСОБА_1 , познайомившись з ОСОБА_3 , 11.12.2019 близько 12.00 год. у приміщенні прокуратури Одеської області висловила йому пропозицію надати, а також у подальшому щомісячно надавати неправомірну вигоду за це.

1.3.Під час зустрічі 16.12.2019 близько 17.00 год. у приміщенні ГУ ДПС ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили ОСОБА_3 раніше висловлену ОСОБА_1 пропозицію надання неправомірної вигоди та обіцяли наступного дня 17.12.2019 у приміщенні прокуратури Одеської області надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 25 000 доларів США.

1.4.17.12.2019 близько 13.10 год. ОСОБА_1 , прибувши до прокуратури Одеської області, згідно з раніше висловленою обіцянкою, у службовому кабінеті ОСОБА_3 надала йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 25 000 доларів США за вчинення ним вищевказаних дій

1.5.Ґрунтуючись на цих обставинах, детектив зазначає, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які полягали у пропозиції та в обіцянці надання неправомірної вигоди та наданні такої вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.

1.6.Під час обшуку 13.01.2020 службового кабінету ОСОБА_2 в адміністративній будівлі ГУ ДПС в Одеській області виявлено та вилучено:

-мобільний телефон іРhone, s\n НОМЕР_5, IMAI НОМЕР_1 ;

-мобільний телефон іРhone, s\n НОМЕР_6, IMAI НОМЕР_2 з SIM-карткою мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_3 ;

Крім того, під час обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_1 виявлено та вилучено:

-відеореєстратор «Division» без серійного номеру;

-відео реєстратор «PRAXIS VDR-1004» s\n НОМЕР_4 ;

-датчик руху сигналізації «DSC LS-101-CAM» MОDEL №0015740

1.7.Обґрунтовуючи необхідність арешту, детектив вказує, що мобільні телефони, які належать безпосередньо підозрюваному, відеореєстратори та датчик руху сигналізації, вилучені зі службового кабінету іншої підозрюваної, можуть містити в собі сліди підготовки чи безпосереднього вчинення кримінального правопорушення, або інші відомості, що в сукупності з іншими речовими доказами матимуть значення для доказування у кримінальному провадженні.

1.8.Детектив просить накласти арешт на тимчасово вилучені мобільні телефони, відео реєстратори та датчик руху сигналізації.

1.9.Метою арешту в клопотанні визначено забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

2.Детектив просив розглядати зазначене клопотання у закритому судовому засіданні.

2.1.Розгляд клопотання в закритому судовому засіданні обґрунтовує посиланням на таємницю досудового розслідування та метою запобігання її публічному розголошенню шляхом оприлюднення ухвали в Єдиному реєстрі судових рішень.

2.2.Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дійшла висновку про його необґрунтованість. Відповідно до ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадках якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом. Обставини вилучення мобільних телефонів і грошових коштів на час розгляду клопотання відомі широкому загалу, в тому числі і з публічних інформаційних матеріалів Національного антикорупційного бюро України, а також із результатів судових засідань, в яких здійснювалося застосування запобіжного заходу підозрюваним. Отже слідчий суддя не вбачає підстав обмежувати дію засади гласності і відкритості судового засідання при вирішенні питання про арешт тимчасово вилученого майна і здійснювати розгляд клопотання і закритому судовому засіданні.

3.В судовому засіданні прокурор підтримав доводи, викладені у клопотанні, і просив його задовольнити. Уточнив, що тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами, а щодо метою відеореєстраторів та датчиків руху сигналізації призначено судово-технічну експертизу.

Захисник Канікаєв Ю.О. в судовому засіданні проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на мобільні телефони заперечував з тих підстав, що вилучені речі не мають відношення до кримінального провадження, в рамках якого проводився обшук; вони були видані підозрюваним добровільно, надані відповідні паролі, вони були оглянуті, жодної інформації в них не виявлено з огляду на те, що вони нові. Зазначає, що санкція ч. 3 ст. 369 КК України хоча і передбачає конфіскацію майна, однак не в обов`язковому порядку. Вказує на відсутність підтвердження, що власник речей буде їх приховувати або іншим чином перешкоджати проведенню слідчих дій, вважає за достатнє заборонити відчужувати їх..

Щодо накладення арешту на відеореєстратори та датчик руху сигналізації захисник не заперечував з посиланням, що підозрюваний не має до них відношення.

4.Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, заслухавши позиції учасників судового засідання, слідчий суддя дійшла таких висновків.

4.1.У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

4.2.Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

4.2.1.Як слідує із змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.01.2019, в цьому кримінальному провадженні йдеться про можливе вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме пропозиції та обіцянки, а також надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчинене за попередньою змовою групою осіб. В примітці до ст. 364-1 КК України вказано, що у статті 369 цього кодексу під неправомірною вигодою розуміють, в тому числі, грошові кошти, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Службовими особами, які займають відповідальне становище, зокрема, є прокурори (п. 2 примітки до ст. 368 КК України). В цьому кримінальному провадженні встановлюється наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу кримінального правопорушення щодо пропозиції, обіцянки та надання неправомірної вигоди прокурору, отже особі, яка займає відповідальне становище.

4.2.2.Описана у клопотанні та повідомленнях про підозру від 13.01.2020 фабула у сукупності з наданими детективом поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження (протоколи допиту свідка від 12.12.2019, від 23.12.2019; протокол огляду місця події від 17.12.2019; протокол обшуку від 13.01.2020) формує у слідчого судді внутрішнє переконання про те, що відповідне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, могло бути вчинене, а підозрювані могли бути до нього причетні.

4.2.3.За таких умов на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

При цьому необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

4.3.Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. На підставі ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Оскільки мобільні телефони, відеореєстратори та датчик руху сигналізації було вилучено під час обшуку, і це майно може відповідати ознакам, передбаченим ч.2 ст. 167 КПК України, воно має статус тимчасово вилученого.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного,… для можливої конфіскації майна...

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

-збереження речових доказів;

-спеціальної конфіскації;

-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

Оскільки сторона захисту заперечує щодо арешту лише частини майна, слідчий суддя вважає за необхідне дослідити підстави для арешту окремо.

4.3.1.Щодо арешту мобільних телефонів Apple іРhone, s\n НОМЕР_5, IMAI НОМЕР_1 та Apple іРhone, s\n НОМЕР_6, IMAI НОМЕР_2 :

Обґрунтовуючи необхідність арешту мобільних телефонів, обвинувачення вказує на те, що вони є доказом у кримінальному провадженні, а також можуть забезпечити конфіскацію майна як виду покарання. У випадку арешту майна з метою збереження речових доказів він накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Протокол огляду речей від 17.01.2020 свідчить про те, що в мобільному телефоні Apple іРhone, s\n НОМЕР_6, IMAI НОМЕР_2 наявні відомості, які відносять його до речових доказів. Так в протоколі зафіксовано час використання відповідного мобільного пристрою; відомості щодо з`єднання, переписку (25 діалогів), відомості щодо пошукових запитів, що має значення для кримінального провадження. Постановою від 20 січня 2020 року цей мобільний телефон визнаний речовим доказом.

Протокол огляду речей від 17.01.2020 свідчить про те, що в мобільному телефоні Apple іРhone, s\n НОМЕР_5, IMAI НОМЕР_1 наявні відомості, які відносять його до речових доказів. Так в протоколі зафіксовано час використання відповідного мобільного пристрою, відомості щодо з`єднання, переписку (5 діалогів), відомості щодо пошукових запитів, що має значення для кримінального провадження . Постановою від 20 січня 2020 року цей мобільний телефон визнаний речовим доказом.

Частиною першою та пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 4 ст. 170 КПК України). На підставі ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Отже, можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з:

1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт;

2)закріплення конфіскації як додаткового виду покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному;

3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру. В матеріалах клопотання міститься письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КПК України від 13.01.2019. Це повідомлення про підозру вручено ОСОБА_2 13.01.2020 о 19 год. 35 хв., про що свідчить його підпис про отримання на останній сторінці цього повідомлення. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_2 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, що є підставою для накладення арешту на його майно.

Санкція ч. 3 ст. 369 КК України, яка інкримінована ОСОБА_2 , передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Отже, у цьому випадку є достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання ОСОБА_2 у виді конфіскації майна у разі його засудження.

В судовому засіданні сторона захисту підтвердила, що підозрюваний є власником відповідного мобільного телефону.

За таких обставин на мобільні телефони Apple іРhone, s\n НОМЕР_5, IMAI НОМЕР_1 та Apple іРhone, s\n НОМЕР_6, IMAI НОМЕР_2 може бути накладений арешт, адже потреби досудового розслідування, пов`язані з необхідністю збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації в майбутньому (у випадку постановлення відповідного рішення) обумовлюють такий ступінь втручання у право власності підозрюваної.

4.3.2.Щодо арешту відеореєстратора «Division» без серійного номеру, відеореєстратора «PRAXIS VDR-1004» s\n НОМЕР_4 , датчика руху сигналізації «DSC LS-101-CAM» MОDEL №0015740:

Арешт відеореєстратора «Division» без серійного номеру, відеореєстратора «PRAXIS VDR-1004» s\n НОМЕР_4 , датчика руху сигналізації «DSC LS-101-CAM» MОDEL №0015740 обумовлений збереженням доказів у кримінальному провадженні.

Протокол огляду речей від 17.01.2020 свідчить про те, що відеореєстратор «PRAXIS VDR-1004» s\n 10041309050026 містить відомості, які відносять його до речових доказів. Так в протоколі наявний відеоряд з вересня 2019 по січень 2020 року з даними, що мають значення для кримінального провадження. Постановою від 20 січня 2020 року відеореєстратори та датчик руху сигналізації визнані речовим доказом.

Крім того, детектив пояснив, що вказані предмети ймовірно, можуть відноситись до спеціальної техніки, обіг якої заборонений або обмежений, в зв`язку з чим постановою від 20 січня 2020 року була призначена судово-технічна експертиза..

За таких обставин на відеореєстратор «Division» без серійного номеру, відеореєстратор «PRAXIS VDR-1004» s\n НОМЕР_4 , датчик руху сигналізації «DSC LS-101-CAM» MОDEL №0015740 може бути накладений арешт, адже потреби досудового розслідування, пов`язані з необхідністю збереження речових доказів обумовлюють такий ступінь втручання у право власності.

4.4.В ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. В цьому кримінальному провадженні необхідність арешту мобільних телефонів підозрюваного обумовлена сукупністю підстав вважати, що вони можуть підлягати конфіскації як виду покарання у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником ОСОБА_2 чи його уповноваженими представниками. Однак з накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити це майно на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

4.5.Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. З огляду на положення ст. 170, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з цією метою для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, крім обставин, зазначених у ст. 131 КПК України, повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) мету арешту майна;

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

4) наслідки арешту майна для третіх осіб;

5) розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

4.5.1.Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 170 КПК України.

4.5.2.Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави вважати, що заявлена детективом мета - забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.

4.5.3.Слідчим суддею досліджені обставини, встановлені під час досудового розслідування і встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (п. 4.2 цієї ухвали).

4.5.4.Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

4.5.5.З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

4.5.6.Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна ОСОБА_2 для третіх осіб не вбачається.

4.6.Викладене вище свідчить про можливість і доцільність накладення арешту на тимчасово вилучене майно в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання Детектива слід задовольнити.

4.7.Окремо слід зазначити, що на підставі ст. 174 КПК України підозрюваний, його захисник, …які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, (його) захисника …, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1.Клопотання детектива про арешт тимчасово вилученого майна задовольнити.

2.Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

-мобільний телефон ІРhone, s\n НОМЕР_5, IMEI НОМЕР_1 , вилучений під час обшуку службового кабінету ОСОБА_2 в адміністративній будівлі ГУ ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська;

-мобільний телефон IРhone, s\n НОМЕР_6, IMЕI НОМЕР_2 з SIM-карткою мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку службового кабінету ОСОБА_2 в адміністративній будівлі ГУ ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська;

-відеореєстратор «Division» без серійного номеру, вилучений під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 в адміністративній будівлі ГУ ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська;

-відеореєстратор «PRAXIS VDR-1004» s\n 10041309050026, вилучений під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 в адміністративній будівлі ГУ ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська;

-датчик руху сигналізації «DSC LS-101-CAM» MОDEL №0015740, вилучений під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 в адміністративній будівлі ГУ ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська.

3.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

4.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

5.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

6.Повний текст ухвали оголошений 28 січня 2020 року.

Слідчий суддя В.В. Михайленко