- Presiding judge (HACC): Mykhailenko V.V.
- Secretary : Budkovoi V.O.
- Prosecutor : Kolotylo O.O.
Справа № 991/502/20
Провадження1-кс/991/510/20
У Х В А Л А
іменем України
24 січня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.
за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.
захисників підозрюваного адвоката ОСОБА_6(в режимі відео конференції), Пурлінського Д .Ю.
детектива Плюшкіна А.Ю.
прокурора Колотило О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Плюшкіна Артема Юрійовича про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52019000000001119 від 12.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Плюшкіна А. Ю., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Снєгірьовим О. М., про арешт тимчасово вилученого майна.
1.1.Клопотання мотивоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000001119 від 12.12.2019 за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
1.2.За твердженням детектива, з вересня 2019 року по 11.12.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після покладення на них виконання обов`язків начальника ГУ ДПС та першого заступника начальника ГУ ДПС відповідно вступили у змову щодо висловлення пропозиції і обіцянки надати, а також надання неправомірної вигоди начальнику Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області Сербіну М.О. за невжиття ним заходів щодо забезпечення документування протиправної діяльності вказаних осіб та надання зазначеної інформації. Для цього ОСОБА_2 , познайомившись з ОСОБА_4 , 11.12.2019 близько 12.00 год. у приміщенні прокуратури Одеської області висловила йому пропозицію надати, а також у подальшому щомісячно надавати неправомірну вигоду за це.
1.3.Під час зустрічі 16.12.2019 близько 17.00 год. у приміщенні ГУ ДПС ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили ОСОБА_4 раніше висловлену ОСОБА_2 пропозицію надання неправомірної вигоди та обіцяли наступного дня 17.12.2019 у приміщенні прокуратури Одеської області надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 25 000 доларів США.
1.4.17.12.2019 близько 13.10 год. ОСОБА_2 , прибувши до прокуратури Одеської області, згідно з раніше висловленою обіцянкою, у службовому кабінеті ОСОБА_4 надала йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 25 000 доларів США за вчинення ним вищевказаних дій
1.5.Ґрунтуючись на цих обставинах, детектив зазначає, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які полягали у пропозиції та в обіцянці надання неправомірної вигоди та наданні такої вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого службового становище, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.
1.6.В ході особистого обшуку ОСОБА_2 під час затримання останньої в порядку статті 208 КПК України виявлено та вилучено:
-грошові кошти в сумі 17 032 гривень;
-мобільний телефон Apple іРhone, IMAI НОМЕР_1 ;
-мобільний телефон Apple іРhone A2160;
Оглядом від 13.01.2020 мобільного телефону «іРhone», IMAI НОМЕР_1 , вилученого у ОСОБА_2 , встановлено факт її обізнаності про проведення щодо неї досудового розслідування та наявність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.12.2019 про дозвіл на проведення обшуку у службових приміщеннях ГУДПС в Одеській області зі строком дії до 13.01.2020.
Під час обшуку за місцем тимчасового проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 3900 доларів США та 120 000 грн.
1.7.Обґрунтовуючи необхідність арешту, детектив вказує, що грошові кошти могли бути використані для забезпечення вчинення кримінального правопорушення, так і в подальшому можуть бути використані для забезпечення конфіскації майна. В свою чергу, мобільні телефони, які належать безпосередньо підозрюваній, можуть містити в собі сліди підготовки чи безпосереднього вчинення кримінального правопорушення, або інші відомості, що в сукупності з іншими речовими доказами матимуть значення для доказування у кримінальному провадженні.
1.8.Метою арешту в клопотанні визначено забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
1.9.Детектив просить накласти арешт на тимчасово вилучені мобільні телефони та грошові кошти.
2.Детектив просив розглядати зазначене клопотання у закритому судовому засіданні.
2.1.Розгляд клопотання в закритому судовому засіданні обґрунтовує посиланням на таємницю досудового розслідування та метою запобігання її публічному розголошенню шляхом оприлюднення ухвали в Єдиному реєстрі судових рішень.
2.2.Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дійшла висновку про його необґрунтованість. Відповідно до ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадках якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом. Обставини вилучення мобільних телефонів і грошових коштів на час розгляду клопотання відомі широкому загалу, в тому числі і з публічних інформаційних матеріалів Національного антикорупційного бюро України, а також із результатів судових засідань, в яких здійснювалося застосування запобіжного заходу підозрюваним. Отже слідчий суддя не вбачає підстав обмежувати дію засади гласності і відкритості судового засідання при вирішенні питання про арешт тимчасово вилученого майна і здійснювати розгляд клопотання і закритому судовому засіданні.
3.В судовому засіданні прокурор підтримав доводи, викладені у клопотанні, і просив його задовольнити. Уточнив, що метою арешту мобільного телефону є мобільний телефон Apple іРhone, IMAI НОМЕР_1 є забезпечення збереження речових доказів і можливої конфіскації, а мобільного телефону Apple іРhone A2160 - забезпечення можливої конфіскації.
Захисник Канікаєв Ю.О. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував з тих підстав, що вилучені речі та грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження, в рамках якого проводився обшук; в клопотанні не вказано, яким чином вони могли бути використані для забезпечення вчинення кримінального правопорушення; санкція ч. 3 ст. 369 КК України хоча і передбачає конфіскацію майна, однак не в обов`язковому порядку. Вказує на відсутність підтвердження, що власник речей чи грошових коштів буде їх приховувати або іншим чином перешкоджати проведенню слідчих дій, отже, заявлений захід забезпечення не відповідає меті досудового розслідування. Крім того, стверджує, що вилучення і арешт грошових коштів у сумі 17032 грн спрямоване на те, щоб позбавити підозрювану права на захист і не надати їй можливість оплатити послуги захисника.
Захисник Пурлінський Д.О. заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що майно, щодо якого ставиться питання про арешт, не є тимчасово вилученим, а детективи пропустили строк звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням.
4.Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, заслухавши позиції учасників судового засідання, слідчий суддя дійшла таких висновків.
4.1.Оскільки в судовому засіданні поставлене питання про пропуск детективом строку для звернення з клопотанням про арешт, слідчий суддя вважає за необхідне, в першу чергу, дослідити це питання.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається із матеріалів клопотання, телефони і грошові кошти вилучено 13 січня 2020 року. При чому грошові кошти у сумі у сумі 3900 доларів США та 120 000 грн. вилучено під час обшуку, отже на них поширюється дія абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України і встановлено сорокавосьмигодинний строк для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт. Щодо мобільних телефонів та грошей у сумі 17032 грн. діє загальна норма про подання клопотання про арешт не пізніше робочого дня.
Клопотання датоване 14 січня 2020 року, однак містить штамп вхідної кореспонденції Вищого антикорупційного суду 17 січня 2020 року. Разом з тим, відповідне клопотання направлено до ВАКС засобами поштового зв`язку, і на конверті, в якому воно надійшло, міститься штамп відправлення з датою 14 січня 2020 року. Посилання сторони захисту на те, що відповідне клопотання подане поштою після закінчення робочого дня - в 21:46 (що підтверджується наданим детективом фіскальним чеком), відхиляються слідчим суддею з огляду на регулювання процесуальних строків у Кримінальному процесуальному кодексі України. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. При чому при обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години, а при обчисленні строку днями - о двадцять четвертій годині останнього дня строку (ст. 115 КПК України). З урахуванням загальних положень про обчислення процесуальних строків, посилання захисника на закінчення стандартного робочого дня в контексті обґрунтування пропуску детективом строку звернення до слідчого судді є надуманими, а клопотання підлягає розгляду як вчасно подане.
4.2.У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
4.3.Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
4.3.1.Як слідує із змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.01.2019, в цьому кримінальному провадженні йдеться про можливе вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: пропозиції та обіцянки, а також надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчинене за попередньою змовою групою осіб. В примітці до ст. 364-1 КК України вказано, що у статті 369 цього кодексу під неправомірною вигодою розуміють, в тому числі, грошові кошти, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Службовими особами, які займають відповідальне становище, зокрема, є прокурори (п. 2 примітки до ст. 368 КК України). В цьому кримінальному провадженні встановлюється наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу кримінального правопорушення щодо пропозиції, обіцянки та надання неправомірної вигоди прокурору, отже особі, яка займає відповідальне становище.
4.3.2.Описана у клопотанні та повідомленні про підозру від 13.01.2020 фабула у сукупності з наданими детективом поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження (протоколи допиту свідка від 12.12.2019, від 23.12.2019; протокол огляду місця події від 17.12.2019; протокол огляду речей від 13.01.2020) формує у слідчого судді внутрішнє переконання про те, що відповідне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, могло бути вчинене, а підозрювана може бути до нього причетна.
4.3.3.За таких умов на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
При цьому необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
4.4.Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. На підставі ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Оскільки мобільні телефони та грошові кошти у сумі 17 032 грн. було вилучено при затриманні ОСОБА_2 , а грошові кошти у сумі у сумі 3900 доларів США та 120 000 грн. - під час обшуку, і це майно може відповідати ознакам, передбаченим ч.2 ст. 167 КПК України, воно має статус тимчасово вилученого.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного,… для можливої конфіскації майна...
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
-збереження речових доказів;
-спеціальної конфіскації;
-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
Оскільки в клопотанні ставиться питання щодо арешту різних об`єктів, відносно яких обвинуваченням визначається різна мета, слідчий суддя вважає за необхідне дослідити підстави для арешту окремо.
4.4.1.Щодо арешту мобільного телефону Apple іРhone, IMAI НОМЕР_1 :
Обґрунтовуючи необхідність арешту мобільного телефону Apple іРhone, IMAI НОМЕР_1 , обвинувачення вказує на те, що він є доказом у кримінальному провадженні. У випадку арешту майна з метою збереження речових доказів він накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Протокол огляду речей від 13.01.2020 свідчить про те, що в мобільному телефоні Apple іРhone, IMAI НОМЕР_1 наявні відомості, які відносять його до речових доказів. Так в протоколі зафіксовано час використання відповідного мобільного пристрою; переписку, що має значення для кримінального провадження (з контактом «ОСОБА_7»; зображення датовані 27.12.2019 друкованого тексту з правками, виконаними власноруч; фотографії, виконані з екрану іншого мобільного телефону, що являють собою повідомлення від «ОСОБА_6» з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.12.2019 у справі № 991/2663/19. Постановою від 14 січня 2020 року цей мобільний телефон визнаний речовим доказом.
За таких обставин на мобільний телефон Apple іРhone, IMAI НОМЕР_1 може бути накладений арешт, адже потреби досудового розслідування, пов`язані з необхідністю збереження речових доказів обумовлюють такий ступінь втручання у право власності підозрюваної.
4.4.2.Щодо арешту мобільного телефону Apple іРhone A2160:
Арешт мобільного телефону Apple іРhone A2160 обумовлений забезпеченням можливої конфіскації.
Частиною першою та пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 4 ст. 170 КПК України). На підставі ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Отже, можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з:
1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт;
2)закріплення конфіскації як додаткового виду покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному;
3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру. В матеріалах клопотання міститься письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КПК України від 13.01.2019. Це повідомлення про підозру вручено ОСОБА_2 13.01.2020 о 17 год. 31 хв., про що свідчить її підпис про отримання на останній сторінці цього повідомлення. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_2 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, що є підставою для накладення арешту на її майно.
Санкція ч. 3 ст. 369 КК України, яка інкримінована ОСОБА_2 , передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Отже, у цьому випадку є достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання ОСОБА_2 у виді конфіскації майна у разі її засудження.
В судовому засіданні сторона захисту підтвердила, що підозрювана є власницею відповідного мобільного телефону.
За таких обставин на мобільний телефон Apple іРhone A2160 може бути накладений арешт, адже потреби досудового розслідування, пов`язані з необхідністю забезпечення можливої конфіскації в майбутньому (у випадку постановлення відповідного рішення) обумовлюють такий ступінь втручання у право власності підозрюваної.
4.4.3.Щодо арешту грошових коштів у сумі 17032 грн., вилучених під час затримання підозрюваної:
В судовому засіданні встановлена належність підозрюваній грошових коштів у сумі 17032 - за твердженням сторони захисту, це є її заробітна плата. Оскільки положення ст. 168 КПК України дозволяють тимчасове вилучення грошових коштів під час затримання особи, а ч. 4 ст. 170 КПК України передбачає можливість наведення арешту з метою подальшої можливої конфіскації майна, з мотивів, аналогічних викладеним у п. 4.4.2 цієї ухвали, слідчий суддя доходить до висновку про наявність підстав для накладення грошових коштів на грошові кошти у сумі 17032 грн, вилучених у підозрюваної під час затримання.
4.4.4.Щодо арешту грошових коштів у сумі 3900 доларів США та 120 000 грн, вилучених під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи належність вилучених під час обшуку грошових коштів саме ОСОБА_2 , обвинувачення вказує на те, що підозрювана тимчасово проживає у квартирі свого свекра, в якій було проведено обшук; під час обшуку виявлено лише її речі і речі її сина, а речей власника квартири не було. Також прокурор зазначив, що грошові кошти перебували у поліетиленовому пакеті білого кольору з написом «Гастрономия Mozzarella fresca, caffe». Наслаждайтесь вкусом правильных продуктов ул. Генуэзкая, 5…). За твердженням обвинувачення, ці грошові кошти належать підозрюваній також з огляду на те, що в Одесі вона постійно проживає саме на вул . АДРЕСА_3 .
Стверджуючи про те, що грошові кошти належать не підозрюваній, а її свекру, сторона захисту надає інформацію з Державного реєстру речових прав, відповідно до якої квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_5 . Захисник стверджує, що ОСОБА_5 постійно проживає на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з цим власні заощадження зберігає в місті Києві. Також захист посилається на те, що під час обшуку підозрювана не знала яким ключем відкривається сейф, у зв`язку з чим його було відчинено детективами, які проводили обшук, і на зауваження до протоколу обшуку, в яких зазначено, що грошові кошти належать ОСОБА_5
Зважуючи доводи обвинувачення і захисту, слідчий суддя не знаходить підстав надати перевагу доводам обвинувачення з огляду на таке. У процесуальних документах, зокрема, повідомленні про підозру, місцем проживання підозрюваної зазначено АДРЕСА_5 . Як вбачається із ухвали слідчого судді від 13.01.2020, під час надання дозволу на проведення обшуку досліджувалося питання права власності і права користування квартирою у місті Києві. У п. 4.3.4 ухвали із пояснень детектива вбачається, що ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 на час розгляду клопотання про обшук. Детектив і прокурор не заперечували того факту, що сейф під час обшуку відчинявся не самостійно підозрюваною, а особами, які проводили обшук. Також слідчий суддя бере до уваги обізнаність підозрюваної про заплановані обшуки, а за таких умов зберігати грошові кошти в місцях свого перебування не вбачається логічним.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя доходить висновку, що грошові кошти 3900 доларів США та 120 000 грн, вилучені під час обшуку можуть не належати підозрюваній. Оскільки арешт майна з метою забезпечення конфіскації може бути накладений лише на майно підозрюваного, цей захід забезпечення кримінального провадження у випадку його застосування не буде відповідати заявленій меті і може спричинити порушення майнових прав третіх осіб.
За таких умов слідчий суддя доходить висновку про відсутність визначених ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_2
4.5.В ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником ОСОБА_2 чи її уповноваженими представниками. Однак з накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити це майно на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
4.6.Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. З огляду на положення ст. 170, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з цією метою для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, крім обставин, зазначених у ст. 131 КПК України, повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) мету арешту майна;
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
4) наслідки арешту майна для третіх осіб;
5) розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
4.6.1.Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 170 КПК України.
4.6.2.Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави вважати, що заявлена детективом мета - забезпечення конфіскації майна як виду покарання - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
4.6.3.Слідчим суддею досліджені обставини, встановлені під час досудового розслідування і встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (п. 4.3 цієї ухвали).
4.6.4.Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власниця обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
4.6.5.З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
4.6.6.Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна ОСОБА_2 для третіх осіб не вбачається.
4.7.Викладене свідчить про можливість і доцільність накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_2 в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання детектива слід задовольнити частково з урахуванням викладеного в п. 4.4.4 цієї ухвали.
4.8.Окремо слід зазначити, що на підставі ст. 174 КПК України підозрюваний, його захисник, …які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, (його) захисника …, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
1.Клопотання детектива про арешт тимчасово вилученого майна задовольнити частково.
2.Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:
2.1.мобільний телефон Apple іРhone, IMЕI НОМЕР_1 , вилучений під час затримання ОСОБА_2 ;
2.2.мобільний телефон Apple іРhone, model А2160, вилучений під час затримання ОСОБА_2
2.3 . грошові кошти у сумі грошові кошти в сумі 17 032 гривень, вилучені під час затримання ОСОБА_2 .
3.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
4.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
6.Повний текст ухвали оголошений 28 січня 2020 року.
Слідчий суддя В.В. Михайленко