Document No. 87359833

Справа № 991/608/20

Провадження1-кс/991/621/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора САП ОСОБА_3,

детектива НАБУ ОСОБА_4,

адвоката ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6, про зміну (скасування) запобіжного заходу, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000000882 від 31.03.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6 . У цьому клопотанні він просить скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2016 року.

Цей запобіжний захід було обрано у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України. У цьому провадженні було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6, колишній першій заступниці ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харцизьк, Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У підозрі зазначається, що вона могла вчинити заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою, в особливо великих розмірах; а також участь у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.

Короткий виклад фактичних обставин

ОСОБА_6 підозрюється в участі у злочинній організації, що була підконтрольна ОСОБА_7, а також вчиненні у її складі та у співучасті зі службовими особами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», обласних державних адміністрацій та іншими особами умисного особливо тяжкого злочину проти власності. Зокрема, вона, як перший заступник директора ДК «Газ України» керувала напрямком з контролю за цільовим використанням скрапленого газу, а також, як член аукціонного комітету, здійснювала загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення аукціонів, затверджувала результати проведення аукціону, особисто або через підлеглих приймала рішення про допуск або не допуск майбутніх покупців до участі в аукціонах. У повідомленні про підозру зазначається, що ОСОБА_6 забезпечувала безперешкодне прийняття заявок підприємств, підконтрольних злочинній організації, а також прийняття аукціонним комітетом рішення про допуск до участі вказаних підприємств у спеціалізованих аукціонах, а також нівелювання контролю за цільовим використанням скрапленого газу.

Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_6 та членів злочинної організації ОСОБА_7, а також службових осіб державних органів влади та державних підприємств, протягом 2010-2014 років було вчинено незаконне заволодіння скрапленим газом ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю склала 2196176418,64 гривні.

31.03.2013 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 12013220540000400 стосовно цих обставин.

31.07.2015 року ОСОБА_6 перетнула державний кордон України через пункт пропуску «Гоптівку» на автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_1 .

В подальшому, у цьому кримінальному провадженні, 25.03.2016 року ОСОБА_6 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України. Цього ж дня її також було оголошено у розшук, а слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва надав дозвіл на її затримання.

31.03.2016 року з цього провадження було виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 в окреме кримінальне провадження № 42016000000000882 від 31.03.2016 року.

Станом на 06.09.2016 ОСОБА_6 перебувала у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до України (через Міжнародну організацію кримінальної поліції Інтерпол).

29.09.2016 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва обрав стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Це рішення в подальшому було залишено без змін Апеляційний судом міста Києва.

20.11.2019 року постановою Генеральної прокуратури України (зараз Офіс Генерального прокурора) було змінено підслідність цього провадження, тому зараз досудове розслідування у ньому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.

Станом на момент розгляду клопотання сторони захисту, ОСОБА_6 не перебуває у міжнародному розшуку, стосовно неї не було видане «червоне повідомлення» або запит про її арешт «Diffusion», та її ім`я було видалене з бази МОКП Інтерпол.

Обґрунтування клопотання

Адвокат ОСОБА_5 представляє інтереси ОСОБА_6 та є її захисником. Він звертається до слідчої судді у порядку статті 201 КПК України.

Захисник вважає, що запобіжний захід, який було обрано стосовно ОСОБА_6 потрібно скасувати. Зокрема, він зазначає про те, що строк дії ухвали від 29.09.2016 року, якою його було обрано, закінчився. Він також вважає, що запобіжний захід має бути скасовано, оскільки ОСОБА_6 вже не перебуває у міжнародному розшуку. Окрім цього, захисник у клопотанні вказує на те, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної, оскільки ніколи не отримувала повідомлення про підозру від 25.03.2016 року. Він також посилається на відсутність ризиків, зокрема, вказав на те, що ОСОБА_6 не переховується закордоном, а була змушена виїхати через погрози щодо неї та членів її сім`ї; а також що вона не може впливати на свідків з урахуванням обставин та, зокрема, з урахуванням тривалості часу здійснення досудового розслідування.

Доводи сторін

У судовому засіданні захисник підтримав свої вимоги, зазначені у клопотанні. Він також надав інформацію про те, що скасування запобіжного заходу можна зробити у порядку, передбаченому для зміни запобіжного заходу, оскільки «обрання запобіжного заходу» тотожне до «застосування запобіжного заходу» та надав практику Верховного Суду (справа № 483/1186/16-к від 13.12.2018 року).

Прокурор та детектив заперечили проти задоволення клопотання. Прокурор зазначив, що підозра була направлена за останнім місцем проживання ОСОБА_6 на адресу: АДРЕСА_2, а тому вона може вважатися повідомленою про підозру. Також, він вказав на те, що ОСОБА_6 необов`язково мала виїжджати закордон для уникнення погроз, а могла натомість звернутися до правоохоронних органів. Він також зазначив про те, що не можна звертатися зі скасуванням запобіжного заходу, який не було застосовано.

Мотивація суду

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом. (стаття 201 КПК України)

Таким чином, необхідно, насамперед, встановити, чи є в особи процесуальний статус, який дозволяє їй звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку статті 201 КПК України. Оскільки захисник стверджує, що ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваної, а сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної, оскільки їй було направлено повідомлення про підозру за останньою адресою проживання. Вирішення цього питання є питанням по суті, тому слідча суддя встановлює наявність в особи процесуального статусу лише, достатнього на цьому етапі оцінки клопотання. Як вбачається з положень статті 201 КПК України, особа, яка звертається до суду з таким клопотанням, може мати статус підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника.

Поняття «кримінальне обвинувачення» (або «обвинувачення») має автономне значення, яке є незалежним від категоризації у національній системі законодавства (серед інших, Рішення Великої Палати у справі Blokhinпроти Росії від 23 березня 2016 року, заява № 47152/06, параграф 179). При цьому, особа набуває процесуального статусу особи, проти якої висунуто «кримінальне обвинувачення» у двох випадках: 1) з моменту, коли особа офіційно повідомлена компетентним органом про наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і 2) з моменту, коли ситуація [особи] значно змінилася під впливом дій компетентних органів (тест, встановлений Рішенням у справі Deweerпроти Бельгії від 27 лютого 1980 року, заява № 6903/75, параграф 46, пізніше закріплений у, наприклад, Рішенні Великої Палати у справі Ibrahimта іншіпроти СполученогоКоролівства від 13 вересня 2016 року, заяви № 50541/08, 50571/08, 50573/08 та 40351/09, параграф 73). ЄСПЛ зазначив, що особа яка, зокрема, була допитана стосовно своєї причетності до вчинення кримінального правопорушення, може визнаватися такою, проти якої є «кримінальне обвинувачення». Отже, особа може отримати процесуальні права «обвинуваченої» особи і у випадку, якщо повідомлення про підозру не було.

Оскільки очевидно, що кримінальне провадження № 42016000000000882 від 31.03.2016 року проводиться щодо можливого вчинення ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, вона (та її захисник) мають достатній процесуальний статус для подання клопотання у порядку статті 201 КПК України.

Далі, слідча суддя вирішує підстави для звернення з таким клопотанням. У цьому випадку, захисник звертається з проханням не змінити запобіжний захід на інший, а скасувати його.

У кримінальному процесуальному законі зустрічаються формулювання «застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою» та «обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою». В цілому, ці поняття є тотожними, оскільки вживаються в різних контекстах однаково. Цієї думки також дотримується Касаційний кримінальний суд у постанові від 13.12.2018 року (справа № 483/1186/16-к, провадження № 51-4991км18). Втім, таке ототожнення у цій ухвалі суд робить для встановлення факту того, що ухвала про обрання запобіжного заходу, як і ухвала про застосування запобіжного заходу, оскаржується в апеляційному порядку. Це правове питання відрізняється по суті від того, яке розглядається, не є правовою позицією, обов`язковою для врахування, а тому не береться до уваги.

Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою та обрати такийзапобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України). Обрання такого запобіжного заходу є необхідним, зокрема, для того, щоби у разі затримання особи, суд розглянув питання про застосування цього запобіжного заходу до особи, або його зміну на більш м`який. Втім, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не має прямих процесуальних наслідків для особи, яка не була затримана. Стаття 201 КПК України передбачає можливість особи, до якої застосовано запобіжний захід, змінити його. Така можливість надається особі з метою надання їй права на перегляд обставин. Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо прав особи, яка позбавлена свободи внаслідок арешту або тримання під вартою) забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи (Рішення у справі Yeloyevпроти України від 6 листопада 2008 року, заява № 17283/02, параграф 64).

Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_6 з часу, коли було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не поверталася в Україну та не була затримана, а її місцезнаходження невідоме. При цьому, захисник просить скасувати запобіжний захід, який було обрано до ОСОБА_6, але цей запобіжний захід ніколи не було застосовано. Таким чином, обрання запобіжного заходу не має прямих процесуальних наслідків для особи. Слідча суддя приходить до висновку, що права ОСОБА_6 обраним запобіжним заходом не обмежуються, а тому звернення з клопотанням саме по собі є необґрунтованим.

Таким чином, у задоволенні клопотання необхідно відмовити. Слідча суддя не дає оцінку доводам сторін щодо обґрунтованості підозри, належного повідомлення про підозру, та наявності ризиків.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 193, 201 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6, про зміну (скасування) запобіжного заходу, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000000882 від 31.03.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України відмовити.

Повний текст ухвали було оголошено 3лютого 2020року о14годині 00хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1