- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
- Secretary : Batyr B.V.
- Lawyer : Miroshnyka O.M.
- Prosecutor : Kozachyna S.S.
Справа № 991/703/20
Провадження1-кс/991/715/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., прокурора Козачини С.С., детектива Рокуня С.В., підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника Мірошника О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів, громадянки України, яка проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.209 та ч. 1 ст. 357 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів, громадянки України, яка проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 357 КК України, в якому просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів; при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі 2 380 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 002 760, 00 грн (п`ять мільйонів дві тисячі сімсот шістдесят) грн.; у випадку внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться її місце фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) НАБ України, прокурорів САП Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду); носити електронний засіб контролю.
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_1 підозрюється у пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України;
-злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання в вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; злочин, передбачений ч. 3 ст. 209 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання в вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна;
-наявні ризики вчинення підозрюваною ОСОБА_1 дій, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-застосування більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, забезпечити виконання покладених на неї судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
У судовому засіданні детектив та прокурор підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задовольнити в повному обсязі. Крім того зазначили, що застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зумовлено наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаних кримінальних правопорушень, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування, негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду шляхом незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, приховування, знищення чи зміни речових доказів і документів, неправомірного впливу на досудове розслідування іншим чином. При цьому, зазначили, що враховуючи тяжкість, специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваної, розмір завданих збитків державному бюджету України, її майновий стан, з метою гарантування належного виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, доцільно під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати та є, у певній мірі, співмірним із розміром заподіяних державі збитків у зв`язку із вчиненням підозрюваною дій, зазначених вище, виходячи з її ролі під час вчинення кримінальних правопорушень.
Захисник підозрюваного - адвокат Мірошник О.М. заперечував проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості та безпідставності та вважає, що у його задоволенні слід відмовити.
В обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що:
- підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, є необґрунтованою та безпідставною, без жодного долученого належного доказу, який би підтверджував версію сторони обвинувачення, а надані до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріали не здатні переконати неупередженого об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_1 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення, що не відповідає позиції Європейського суду з прав людини;
- заявлені стороною обвинувачення ризики, які передбачені статтею 177 КПК, є ймовірними, лише перераховані у клопотанні та є вигаданими задля подальшого тиску та кримінального переслідування підозрюваної, а докази на підтвердження наявності відповідних ризиків наразі відсутні та не надані стороною обвинувачення;
- такі характеризуючі дані про підозрювану, як те, що ОСОБА_1 , будучи представником ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», належно виконувала покладені на неї обов`язки, на належному рівні здійснювала юридичний супровід ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», не порушувала законодавство України, мають також оцінюватися слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є винятковим запобіжним заходом;
- стороною обвинувачення не доведено того факту, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_1 підтримала позицію захисника, просила відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, зауваживши, що пред`явлена їй підозра є необґрунтованою, оскільки, будучи представником ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», діяла виключно в межах закону.
Слідчий суддя, ознайомившись із поданим клопотанням про застосування запобіжного заходу, заслухавши позицію учасників кримінального провадження, а також доданими до нього матеріалами, дійшов наступного висновку.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про:
1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа;
2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК;
3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК;
4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;
5) запобіжний захід, який застосовується
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).
З огляду на зазначені положень закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання існуючим ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа
Під час судового розгляду встановлено, що слідчою групою Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 357 КК України за фактами зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення офіційних документів.
Так, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як особи, наділені можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (код ЄДРПОУ 23705915,), достовірно знаючи про набуття підприємством на підставі рішення господарського суду м. Києві від 21.04.2009 у справі № 41/207 права власності на 24 627, 097 тонн мазуту марки М-100, внаслідок перерахування 09.07.2008 на користь ТОВ «ТД «Ресурси» грошових коштів за договором поставки від 04.07.2008 № 27/05м на загальну суму 38 172 000,65 грн, попередньо отриманих від ПАТ «Родовід Банк» 09.07.2008 у вигляді кредиту внаслідок вчинення на той час директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ч.1 ст. 366 КК України, на початку 2013 року, розробили протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великому розмірі шляхом створення видимих правових підстав для звернення до ЄСПЛ із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України рішення від 21.04.2009 та ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь підприємства 24 627, 097 тонн мазуту марки М-100 вартістю 54 179 613, 40 грн.
З цією метою 13.09.2013 представник ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» Караман І.В. на прохання адвоката Логвинського Г.В. та відповідно п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 звернувся до ЄСПЛ із заявою проти України, до якої, на основі наданої групою осіб, наділених можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність підприємства, інформації у конкретному обсязі, включив відомості про нібито невиконання остаточного рішення у вигляді ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» вказаної суми грошових коштів (розділ ІV заяви), не зазначивши у ній факту відступлення підприємством права вимоги щодо вказаної заборгованості до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, а також не вказавши, що виконавче провадження № 13930081, у якому державним виконавцем винесено постанову про його зупинення, залишену в силі рішеннями господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій, розпочато за заявою ТОВ «ТД «Ресурси» (код ЄДРПОУ 33696020), а не ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», яке до органів державної виконавчої служби із судовим наказом про його виконання взагалі не зверталося.
29.01.2015 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надійшов лист, в якому ЄСПЛ просив висловити позицію Уряду України щодо 5 000 справ, які перебувають на розгляді ЄСПЛ про невиконання судових рішень, у тому числі й щодо справи за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»» проти України щодо виконання рішення та ухвали господарського суду м. Києва від 21.04.2009 та від 12.05.2009 у справі № 41/207 відповідно.
02.03.2015 виконуючим обов`язків Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_5 на виконання доручення Міністра юстиції України від 26.02.2015 систематизовано інформацію про стан розгляду судами України справи № 41/207, де, серед іншого, зазначено, що в судовому порядку підтверджено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751, 64 грн між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго», а тому загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», складає 38 187 861, 76 грн.
Незважаючи на це та всупереч низці діючих на той час положень нормативних документів, якими визначався порядок мирного врегулювання спорів у справах, які розглядалися ЄСПЛ, 22.07.2015 ОСОБА_6 , діючи як Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав, усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для прийняття рішення ЄСПЛ про порушення державою Конвенції за дії або бездіяльність ПАТ «Київенерго» чи ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», їх посадових осіб у справі № 63403/13 відсутні, а також достовірно знаючи про необхідність виплати державою, з урахуванням обмеженого розміру відповідної бюджетної програми на 2015 рік, грошових коштів на виконання інших рішень ЄСПЛ у справах проти України, які стали остаточними (ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» - 27 000 000 євро, East/West Alliance Limited - 5 000 000, 00 євро справедливої сатисфакції, Industrialexport S.A. - 5 180 264, 20 доларів США), діючи в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та на виконання вказівок Першого заступника Міністра юстиції України ОСОБА_7 , яка діяла згідно відведеної їй ОСОБА_3 злочинної ролі, шляхом зловживання своїм службовим становищем, підписав декларацію про дружнє врегулювання спору, яку цього ж дня надіслав до ЄСПЛ.
У Декларації ОСОБА_6 , незважаючи ні на відступлення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» права вимоги щодо такої заборгованості ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, ні на раніше скероване на адресу ЄСПЛ повідомлення про зарахування однорідних зустрічних вимог між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» та відповідно зменшення суми виплати до 38 187 861, 76 грн, від імені Уряду України взяв зобов`язання виконати відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів, які підлягають сплаті.
20.10.2015 за результатами розгляду декларації про дружнє врегулювання спору п`ятою секцією ЄСПЛ справу за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» № 63403/13 проти України вилучено з реєстру справ, у зв`язку з вирішенням спору відповідно до підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції та через те, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 Конвенції (in fine).
У подальшому на підставі платіжних доручень від 22.02.2016 № 810 та від 24.02.2016 № 918, засвідченого підписом ОСОБА_7 , Міністерством юстиції України перераховано через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 9 182 823, 64 грн та 44 996 789, 76 грн (всього 54 179 613, 40 грн), які у повному обсязі вже через декілька днів (до 01.03.2016) з метою приховання дійсного джерела походження цих грошових коштів перераховані особами, наділеними можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», на користь іншої підконтрольної їм юридичної особи із ознаками фіктивності ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а надалі із рахунку останнього - на користь ТОВ «Пасифік Сін» (код ЄДРПОУ 39109162 - 24 млн грн) та ТОВ «Стандарт Оптторг» (код ЄДРПОУ 40038071 - 30 млн грн).
В такий спосіб ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», діючи за попередньою змовою між собою та іншими особами, заволоділи шляхом зловживання Першим заступником Міністра юстиції України ОСОБА_7 та Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ ОСОБА_6 . своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», грошовими коштами з державного бюджету України у особливо великому розмірі, які в подальшому, з метою приховання дійсного джерела їх походження, легалізували.
В свою чергу, ОСОБА_1 , як адвокат, здійснювала юридичний супровід ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», зокрема, була представником ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» під час укладання договору № 1004 від 10.04.2013 про відступлення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» права вимоги до ПАТ «Київенерго» на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 на загальну суму 54 179 613, 40 грн., за яким ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» зобов`язалося перерахувати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» вказану суму грошових коштів до 31.12.2013, а ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» - передати право вимоги до ПАТ «Київенерго» з моменту підписання цього договору, тобто, з 10.04.2013.
Крім того, за участю, зокрема, ОСОБА_1 було здійснено звернення до Європейського суду з прав людини із заявою проти держави, зміст якої суперечив фактичним обставинам справи, про що в частині зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» було відомо працівникам Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ, але про це та про відступлення права вимоги до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» зокрема, ні ОСОБА_1 , ні інші особи в заяві до ЄСПЛ від 13.09.2013 свідомо не вказали.
Таким чином, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною на належному рівні з юридичними процедурами стягнення заборгованості, переходу права вимоги від однієї до іншої юридичної особи, а також достовірно знаючи про реальне виконання договору № 1004 від 10.04.2013 між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» щодо передачі останньому права вимоги до ПАТ «Київенерго» на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на виконання вказівок останніх вчинила ряд дій, спрямованих на усунення перешкод під час виконання рішення ЄСПЛ у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» № 63403/13 до України, постановленого внаслідок вчинення зазначеними особами ряду корисливих дій та зловживання службовими особами Міністерства юстиції України своїм службовим становищем, чим сприяла останнім у заволодінні за вказаною вище протиправною схемою грошовими коштами з державного бюджету України на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.
Крім цього, ОСОБА_1 діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , після отримання фактичної можливості розпоряджатися перерахованими ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» згідно рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 грошовими коштами на загальну суму 54 179 613, 40 грн, з метою маскування і приховування джерела їх походження вчинила фінансові операції шляхом подальшого перерахування цих грошових коштів на банківських рахунок ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а з рахунку останнього - на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг», чим легалізувала отримані ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» згідно рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 грошові кошти в розмірі 54 179 613, 40 грн., який згідно п. 3 примітки до ст. 209 КК Укрраїни у вісімнадцять тисяч перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також у тому, що своїми умисними діями, які виразились у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння , що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України.
Отже, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів (частина 5 статті 12, примітка 1 статті 45, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України).
Щодо обґрунтованості підозри
Вищезазначені обставини обумовлюють наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення на думку сторони обвинувачення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, матеріалами тимчасового доступу в Міністерстві юстиції України, якими підтверджується факт укладення 29.03.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в особі ОСОБА_10 договору про надання правової допомоги, обставини, за яких ОСОБА_1 від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 13.09.2013 видала довіреність на адвоката Карамана І.В. для представництва інтересів підприємства в ЄСПЛ, факт звернення ОСОБА_1 до органів ДВС з метою стягнення грошових коштів з державного бюджету України на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на підставі довіреності від директора підприємства ОСОБА_11 , не дивлячись на достовірну обізнаність останньої про обставини відступлення прав вимоги за рішенням суду в справі № 41/207 на користь іншого підприємства в 2013 році (ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»); протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 17.11.2017, в якому останній повідомив про обставини вчинення дій, які передували легалізації та обготівкуванню грошових коштів, отриманих виконавцями злочину в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння; копією договору від 10.04.2013 № 1004, наданого 30.07.2018 свідком ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ПАТ «Київенерго» за рішенням від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі №41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»; протоколом огляду від 08.01.2019 матеріалів тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні ПАТ «Енергобанк», що підтверджують факт перерахування ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та, відповідно, виконання договору від 10.04.2013 № 1004 між ними; протоколом негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018, де зафіксовано розмови між ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , а також директором ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_13 , під час яких останнього вони інструктують щодо змісту та обсягу показань, які йому необхідно надати детективам Національного бюро під час проведення допитів у кримінальному провадженні, розповідають історію виникнення спірних правовідносин між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Киїевенерго» щодо передачі на зберігання мазуту марки М-100, а у подальшому стягнення його вартості; висновком судово-економічної експертизи ІСТЕ СБУ від 10.12.2019 № 157/7, відповідно до якого через виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі №63403/13 підтверджено розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) державі в особі Міністерства юстиції України в розмірі 54 179 613,40 грн; а також іншими доказами.
Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 щодо підозрюваної ОСОБА_1 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з повною конфіскацією майна без можливості призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також позбавлення волі на строк від 8 до 15 років конфіскацією майна). Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Однак, ризик того, що ОСОБА_1 буде в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на її з`явлення до суду, а також на виклики слідчого і прокурора, зменшився, але продовжує існувати. На даний час підозрювана виконує процесуальні обов`язки, і хоча ризик того, що вона змінить свою поведінку на даний час існує, але він істотно зменшився. Наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон не свідчить про те, що підозрювана планує в майбутньому покинути територію України, враховуючи те, що детективом не зазначено в клопотання, а прокурором в свою чергу не доведено, що протягом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні підозрювана ОСОБА_1 виїжджала за межі України на тривалий час.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , як адвокат, надавала правову допомогу окремим свідкам у кримінальному провадженні з метою схиляння їх до показань у конкретному обсязі та приховання окремих фактичних обставин справи.
Однак, ризик того, що ОСОБА_1 має можливість в подальшому незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року, використовуючи свій статус та вплив, на даний час мінімальний з огляду на час, який сплив після початку досудового розслідування - більше двох з половиною років, протягом яких орган досудового розслідування мав достатньо часу для фіксації доказової бази в кримінальному провадженні.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів.
З вищенаведених підстав, слідчий суддя вважає, що на даний час існує мінімальний ризик того, що підозрювана може знищити, приховати або спотворити речі і документи, які мають значення у кримінальному провадженні. Вказаний ризик істотно зменшився із спливом часу з початку досудового розслідування (2017 рік), протягом якого орган досудового розслідування мав усі можливості зібрати доказову базу. Крім того, у клопотанні детектива не наведено доказів того, що оригінал договору від 10.04.2013 № 1004 та додаткової угоди № 1 до нього, які на думку сторони обвинувачення підозрювана має можливість знищити, приховати або спотворити, перебуває наразі у розпорядженні підозрюваної ОСОБА_1 .
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик того, що ОСОБА_1 буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на даний час мінімальний, оскільки ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, прибула до суду, а також з`являється до слідчого та прокурора. Та обставина, що під час допиту підозрювана прибула у супроводі трьох адвокатів за відсутності у них документів на підтвердження їх повноважень у кримінальному провадженні, а також відмова підозрюваної від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України, не свідчить про перешкоджання кримінальному провадженню, враховуючи те, що останнє є її конституційним правом.
Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень п.п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Оцінюючи процесуальну поведінку підозрюваної протягом досудового розслідування та на час розгляду клопотання, виконання нею обов`язків, які покладаються на підозрювану особу, час, який минув з початку досудового розслідування (більше двох с половиною років) та можливість у органу досудового розслідування зафіксувати усі можливі докази, які стосуються кримінального провадження, тяжкість злочинів, у вчиненні яких вона підозрюється, вважаю, що на даний час відсутні виключні обставини для застосування виняткового запобіжного заходу до ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною 4 ст.194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують мінімальні ризики, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст.177 КПК України, а також з огляду на існування можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж у виді тримання під вартою, на підставі ч.2 ст.194 КПК України приходжу до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Вирішуючи, на підставі ч.4 ст.194 КПК України, питання про обрання більш м`якого запобіжного заходу, вважаю, що достатнім, в даному випадку, буде застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді застави з огляду на те, що особисте зобов`язання не в повній мірі зможе запобігти вказаним мінімальним ризикам, оскільки не створює в достатній мірі стримувальних чинників.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (частина 1 статті 182 КПК).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
З огляду на викладене, а також наведених вище характеристик кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , враховуючи наявність мінімальних ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження саме запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_1 та зможе запобігти цим ризикам.
Обґрунтованість розміру застави
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК). У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Разом з тим, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність мінімальних ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що визначення розміру застави в межах, встановлених законом (п.3 ч.5 ст.182 КПК України), а саме, - у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде достатнім для гарантування виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, та не є завідомо непомірною для підозрюваної із урахуванням отриманого доходу та наявності нерухомого майна у виді двох житлових будинків, квартири та земельної ділянки.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.
Також, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться її місце фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) НАБ України, прокурорів САП Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду);
- носити електронний засіб контролю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погодженого начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600,00 грн. (шістсот тридцять тисяч шістсот гривень), яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:
Код ЄДРПОУ 42836259
Номер рахунку за стандартом ІВАN UA НОМЕР_1.
Підозрювана не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на підозрювану, яка внесла таку заставу, наступні обов`язки:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться її місце фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) НАБ України, прокурорів САП Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду);
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити до 27.03.2020 включно.
Підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
Роз`яснити підозрюваній, що в разі невнесення нею або заставодавцем застави, до неї може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя В.Д. Воронько