- Presiding judge (HACC) : Shyroka K.Yu.
- Secretary : Sevriuk K.A.
- Lawyer : Dobrorez O.A., Zhuravlia A.Yu.
- Prosecutor : Posvystak O.M.
Справа № 991/556/20
Провадження1-кс/991/565/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора САП ОСОБА_3,
адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000000882 від 31.03.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України (КК України)
ВСТАНОВИЛА:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про арешт майна прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .
Клопотання подане стосовно арешту нерухомого майна ОСОБА_6, прокурор просить арештувати:
-квартиру АДРЕСА_1 ;
-квартиру АДРЕСА_2 ;
-гараж № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 ;
-гараж № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_3 .
У кримінальному провадженні розслідуються обставини можливого вчинення злочину за підозрою колишнього першого заступника ДК «Газ України» НАК«Нафтогаз України» ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст. 191 КК України,
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
ОСОБА_7 підозрюється в участі у злочинній організації, що була підконтрольна ОСОБА_8, а також вчиненні у її складі та у співучасті зі службовими особами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», обласних державних адміністрацій та іншими особами умисного особливо тяжкого злочину проти власності. Зокрема, вона, як перший заступник директора ДК «Газ України» керувала напрямком з контролю за цільовим використанням скрапленого газу, а також, як член аукціонного комітету, здійснювала загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення аукціонів, затверджувала результати проведення аукціону, особисто або через підлеглих приймала рішення про допуск або не допуск майбутніх покупців до участі в аукціонах. У повідомленні про підозру зазначається, що ОСОБА_7 забезпечувала безперешкодне прийняття заявок підприємств, підконтрольних злочинній організації, а також прийняття аукціонним комітетом рішення про допуск до участі вказаних підприємств у спеціалізованих аукціонах, а також нівелювання контролю за цільовим використанням скрапленого газу.
Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_7 та членів злочинної організації ОСОБА_8, а також службових осіб державних органів влади та державних підприємств, протягом 2010-2014 років було вчинено незаконне заволодіння скрапленим газом ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю склала 2196176418,64 гривні.
25.03.2016 року ОСОБА_7 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України.
Обґрунтування клопотання
Детектив у клопотанні зазначає, що злочини, передбачені ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Крім того, відповідно до положень ст.12, ст. 96-1 КК України вчинення особою кримінальних правопорушень, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі є підставою застосування спеціальної конфіскації майна.
Він зазначає, що у період вчинення злочину, тобто протягом 2010-2014 року, у ОСОБА_7 суттєво збільшилися доходи. Так, ОСОБА_7 поряд з доходами отриманими за основним місцем роботи в ДК «Газ України» отримала понад 37млн.грн.
Також, ОСОБА_7, відповідно до Державного реєструречових правна нерухомемайно протягом вчинення злочину, а саме 2010-2014 років набула права власності на наступні об`єкти:
-квартиру АДРЕСА_1 ;
-квартиру АДРЕСА_2 ;
-гараж № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 ;
-гараж № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_3 .
Це, на думку детектива, може свідчити про одержання їх внаслідок вчинення злочину та/або що вони можуть бути доходами, отриманими від такого майна, здобутого внаслідок вчинення злочину.
Крім того, детектив вважає, що ОСОБА_7 після вчинення злочину, розуміючи протиправний характер своїх дій та передбачене законом покарання за вчинений злочин, у тому числі конфіскацію майна, з метою її уникнення, в червні 2015 року подарувала вказане належне їй майно своєму батьку ОСОБА_6 .
У зв`язку з викладеним орган досудового розслідування вважає, що відчуження ОСОБА_7 гаражі № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та квартири АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 на користь свого батька було здійснено виключно з метою ухилення від можливого арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження та конфіскації належного їй майна.
Детектив вказує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», Національне бюро вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт.
Детектив просить про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 - батькові підозрюваної ОСОБА_7, оскільки це необхідно з метою спеціальної конфіскації майна, як такого, що було отримано внаслідок вчинення злочину.
На підтвердження права власності на майно детектив надає інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до яких ОСОБА_6 на праві власності належить:
-квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 267218380000), яку ОСОБА_6 отримав у власність згідно договору дарування від 15.06.2015 від своєї доньки ОСОБА_7 (договір 1075);
-квартири АДРЕСА_2 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 267197980000), яку ОСОБА_6 отримав у власність згідно договору дарування від 15.06.2015 від своєї доньки ОСОБА_7 (договір 1074);
- гараж № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 ; (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 658104480000), яку ОСОБА_6 отримав у власність згідно договору дарування від 15.06.2015 від своєї доньки ОСОБА_7 (договір 1077);
- гараж № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_3 ; (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6580655800000), яку ОСОБА_6 отримав у власність згідно договору дарування від 15.06.2015 від своєї доньки ОСОБА_7 (договір 1076).
Доводи сторін
У судовому засіданні прокурор попросив задовольнити клопотання та накласти арешт на майно третьої особи з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Адвокати в судовому засіданні заперечили проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що прокурор не обґрунтував, чому вважає, що нерухомість, зазначена в клопотанні, одержана внаслідок вчинення злочину та /або є доходами від такого майна. Прокурор підозрює ОСОБА_7 у вчиненні злочину за період з моменту нібито набуття нею обов`язків по контролю за цільовими використанням скрапленого газу, придбаного на спецаукціонах. На думку прокурора таких повноважень ОСОБА_7 набула на підставі наказів директора ДК «Газ Україна» № 174 від 06 серпня 2010 року, № 170 від 27.05.2011 та статуту ДК «Газ України», зареєстрованого 25 січня 2011 року. При цьому адвокати зазначають, що прокурор не з`ясував обставин набуття права власності на об`єкти нерухомості, щодо яких він подав клопотання. Більш того, на думку адвоката прокурор помилково зазначив, що всі об`єкти нерухомості були придбані, починаючи з 2010 року. Крім того стверджує, що ОСОБА_7 мала достатній дохід для того, щоб придбати нерухомість на законних підставах.
Адвокати також надали заперечення в письмовому вигляді.
Мотивація суду
Слідча суддя розглянула матеріали клопотання та заслухала думку учасників процесу. Слідча суддя звертає увагу на те, що у клопотанні прокурор просить про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні.
Кримінальне провадження у Вищому антикорупційному суді здійснюється відкрито. Слідча суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у виключних випадках, передбачених пунктами 1-5 ч. 2 ст. 27 КПК України (стаття 27 КПК України).
Публічність провадження захищає особу від таємного правосуддя, на яке не поширюється суспільний контроль, вона також є одним із способів збереження довіри до судів. Прозорість та відкритість судового розгляду дозволяють втілювати право кожної особи на справедливий судовий розгляд. (серед інших, Рішення у справі Riepanпроти Австрії від 14 лютого 2001 року, заява № 35115/97, параграф 27) Обов`язок відкритості судового розгляду має винятки, які, в цілому, зводяться до випадків захисту інтересів неповнолітніх, захисту приватного життя сторін, а також у особливих обставинах, коли публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Такі винятки мають бути належно виправданими та залежати від обставин справи (Рішення у справі Welkeта Bialekпроти Польщі від 15 вересня 2011 року, заява № 15924/05, параграф 74).
В цілому факт того, що на цьому етапі розкриття відомостей про досудове розслідування може вплинути на досягнення мети кримінального провадження, не видається переконливим, тому слідча суддя не вважає, що проведення закритого судового засідання є виправданим у цьому випадку.
Прокурор також просить розглянути його клопотання без повідомлення власника майна.
Клопотання слідчого, прокурора може розглядатися без повідомлення підозрюваного, його представника, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (ч. 2 ст. 172 КПК України).
Детектив вказує на те, що необхідно провести судове засідання без повідомлення власника майна ОСОБА_6 з метою забезпечення арешту майна. Втім, у матеріалах справи не наводиться обґрунтування, чому це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Слідча суддя вказує на те, що арешт майна можливо забезпечити, а ризик неможливості його накладення не доведено.
Тому, слідча суддя вирішила розглянути клопотання з повідомленням власника майна ОСОБА_6, його представника чи законного представника. .
З матеріалів клопотання можна встановити, що нерухоме майно, на яке детектив просить накласти арешт, дійсно належить ОСОБА_6
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:
1)Правова підстава для арешту майна.
2)Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.
3)Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
4)Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.
Правова підстава для арешту майна
20 січня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП ОСОБА_3 про арешт майна. Клопотання подане особою, що має право на подання такого клопотання, тому слідча судді розгляне клопотання по суті.
Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України). У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації, у випадках передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, та є третьою особою.
Процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, визначено статтею 642 КПК України. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи (ч. 1 ст. 642 КПК України). Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна (ч. 2 ст. 642 КПК України).
Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 96-1 КК України).
Згідно ст. 96-2 КПК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, а також були предметом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Санкціями ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, вказані кримінальні правопорушення є умисними, а майно може бути набуте за кошти, що одержані злочинним шляхом.
Слідча суддя оцінює ці обставини лише для встановлення достатності підстав вважати, що суд може застосувати спеціальну конфіскацію, оскільки спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, а також були предметом злочину. Також, ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником (третьою особою). З накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити ці активи на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна.
Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадку забезпечення спеціальної конфіскації).
Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox,CampbellandHartleyпроти СполученогоКоролівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Іншими словами, на початковій стадії розслідування слідча суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Слідча суддязазначає,що ОСОБА_7 було повідомленопро підозруна підставізібраних доказів25березня 2016року.Матеріали клопотання(зокрема,витяг зЄРДР,повідомлення пропідозру,а такожтой факт,що ОСОБА_7,перебуваючи напосаді першого заступника ДК «Газ України» НАК«Нафтогаз України» та члена аукціонного комітету, мала можливість впливати на підконтрольних осіб, шляхом входження в довіру, введення в оману для прийняття рішень, потрібних членам злочинної організації рішень) вказують на можливу причетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, що розслідуються в кримінальному провадженні. Таким чином, слідча суддя переконана в наявності фактів та інформації, які вказують на те, що ОСОБА_7 могла вчинити злочини, у яких підозрюється.
З матеріалів клопотання вбачається, що саме в період вчинення злочину у ОСОБА_7 протягом 2010-2014 року суттєво збільшилися її доходи, що підтверджується документом «Відомості із інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 23.06.2015 за період 2000-2015 ОСОБА_7 », виданим Державною фіскальною службою України.
Крім того протоколом огляду від 22.07.2015 року встановлено, що ОСОБА_7 отримала:
-у вигляді дивідендів від ПАТ «Компанія з управління активами «Альтера Ессет Менеджмент» у 2012 році 4 750 426,68 грн., у 2013 році - 2 999 992,80 грн.;
-у вигляді інвестиційного прибутку (дохід) від проведення платником податку операції з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій від ПАТ «Альтера Фінанс» в 2012 році - 8760726,68 грн., в 2013 20699093,16 грн. Відповідно до діаграми зросту доходів ОСОБА_7 за 2000-2015 роки, встановлено, що в 2011 році наявний необґрунтований попередніми даними різкий зріст її доходів. Тобто, протягом вказаного періоду ОСОБА_7, поряд з доходами отриманими за основним місцем роботи в ДК «Газ України», дійсно отримала понад 37 млн. грн.
Саме в зазначений період підозрювана ОСОБА_7 придбала у власність об`єкти нерухомості: гаражі № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та квартири АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 . В подальшому ОСОБА_7 подарувала цю нерухомість своєму батьку у червні 2015 року, а 31.07.2015 року ОСОБА_7 перетнула державний кордон України через пункт пропуску «Гоптівку» на автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_3 та з цього часу не поверталася в Україну. Необхідно також зазначити, що стосовно подій, до яких може бути причетна ОСОБА_7 ще 31.03.2013 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 12013220540000400.
Таким чином, у слідчої судді є підстави вважати, що ОСОБА_7 могла подарувати вказане майно своєму батькові, маючи на меті уникнути арешту майна чи його конфіскації чи інших негативних наслідків, пов`язаних з вчиненням протиправних дій, оскільки усвідомлювала як протиправність таких дій, так і покарання, яке передбачено за вчинення таких дій.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, Jamesта іншіпроти СполученогоКоролівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідча суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону розпоряджатися майном та відчужувати його (тобто, не забороняє користування), а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчої судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб
Прокурор просить про арешт майна із забороною відчужувати та розпоряджатися майном.
На цьому етапі слідча суддя оцінює лише обставини, що стосуються арешту майна та які мають значення для прийняття рішення стосовно накладення чи не накладення такого арешту (визначені вище). Подальша оцінка обставин щодо спеціальної конфіскації може здійснюватися при винесенні вироку. Арешт майна, про який просить сторона обвинувачення, не обмежує права власника майна користуватися нерухомим майном.
З урахуванням цих обставин, а також аргументів, зазначених вище, слідча суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення спеціальної конфіскації, є пропорційним втручанням у права власника майна (третьої особи) та інших осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 131, 170-173 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000000882 від 31.03.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації із забороною розпоряджатися ним будь-яким чином, у тому числі здійснювати його відчуження у будь-який спосіб та вчиняти з ним будь-які правочини, що перебуває у власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме:
-квартиру АДРЕСА_1 ;
-квартиру АДРЕСА_2 ;
-гараж № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 ;
-гараж № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_3 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
Ця ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_1