Document No. 87392424

Справа № 757/63505/18-к

Провадження1-кп/991/161/19

У Х В А Л А

28 січня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого Білоус І. О.,

суддів: Шкодіна Я. В., Сікори К. О.,

секретар судового засідання Манохіна О. Є.,

за участі:

прокурора Олефіра Ю. О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Земницького Д. П., Василюка М. М.,

Руденка І. І., Бєлова А. Г.,

представника потерпілого Новака А. А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000741 від 25 липня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гайворон Кіровоградської області, проживає в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, проживає в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

11 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду із Печерського районного суду м. Києва в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, надійшли матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої Білоус І. О., суддів Шкодіна Я. В., Сікори К. О.

Згідно з ч. 6 ст. 34 КПК України, суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Під час проведення підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Василюк М. М. та захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Руденко І. І. заявили письмові клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

Адвокат Василюк М. М. своє клопотання обґрунтовує тим, що в обвинуваченні, яке висунуто його підзахисному міститься посилання на певні докази сторони обвинувачення, зокрема, висновки експертиз, які на час проведення підготовчого судового засідання судом не досліджувались. Цей факт, на думку захисника, порушує принцип безпосередності дослідження доказів, об`єктивності та неупередженості суду, а також, презумпції невинуватості. Крім того, захисник зазначає про невнесення всіх відомостей в реєстр матеріалів досудового розслідування, що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 109, п. 1 ч. 1 ст. 291 КПК України. Також, вважає, що в обвинувальному акті у порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не викладено об`єктивну і суб`єктивну сторону інкримінованого злочину. Зокрема, не конкретизовано способу заволодіння державними коштами, форми умислу, а також, не зазначено у чому полягав корисливий мотив його вчинення.

Адвокат Руденко І. І. у клопотанні зазначає про непослідовність викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, відсутність відомостей щодо мотиву і мети інкримінованого злочину, а також не визначеність предмету злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, вважає, що його підзахисний ОСОБА_1 не є суб`єктом вказаного злочину, оскільки він не мав повноважень розпоряджатися майном, яке, за версією слідства, було розтрачено.

2. Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотань захисників Василюка М. М. і Руденка І. І., оскільки вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішення, передбаченого п.п. 3-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Представник потерпілого вважав за можливе призначення справи до судового розгляду.

Інші учасники підтримали доводи клопотань захисників Василюка М. М. і Руденка І. І. щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Зокрема, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Земницький Д. П. посилався на неповноту викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення щодо об`єкту, способу, часу та місця його вчинення. Вважає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого йому злочину.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Бєлов А. Г. посилався на відсутність конкретного обвинувачення, оскільки вважає, що в обвинувальному акті не зазначено які саме повноваження та на чию користь здійснював його підзахисний. Крім цього зазначав про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на неповноту додатків до обвинувального акту та відсутність цивільного позову.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягали на задоволенні клопотань про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки вважали, що судовий розгляд кримінального провадження є не можливим без усунення зазначених захисниками недоліків обвинувального акту.

3. Оцінки та мотиви суду

Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань захисників Василюка М. М. і Руденка І. І. про повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

За змістом положень ст. 291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладаються в такій формі і в такому об`ємі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України. Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, правова кваліфікація кримінального правопорушення (зокрема, її конкретизація) та їх узгодженість між собою, тобто суть обвинувального акту, не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, оскільки на даній стадії судового провадження фактичні обставини справи та докази, якими такі обставини підтверджуються судом не досліджуються.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання.

Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування або відсутність цивільного позову як підставу для повернення обвинувального акта прокурору. Тим більше, що з обвинувального акту видно, що на момент направлення його до суду цивільний позов не заявлявся.

Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

У п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), серія А N 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), серія А N 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».

У даному обвинувальному акті, зокрема, зазначено, що його складено у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000741 від 25 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, і він містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 291 КПК України, у тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення.

На переконання суду, відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компетентним органом твердження про вчинення ним відповідних злочинів, передбачених КК України, і є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

За таких обставин клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору із викладених ними підстав не можуть бути задоволені.

Керуючись статтями 134, 291, 314, 315, 316, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання захисника Василюка Максима Миколайовича про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

2. У задоволенні клопотання захисника Руденка Ігоря Івановича про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Білоус І. О.

Судді: Шкодін Я. В.

Сікора К. О.