- Presiding judge (HACC AC) : Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F., Chorna V.V.
- Secretary : Khalitov S.I.
- Lawyer : Sinitsinoi M.S.
- Prosecutor : Kokhno V.O.
Справа № 991/3010/19
Провадження №11-сс/991/55/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф., Чорної В.В.
за участю секретаря судового засідання - Халітова С.І.,
захисника - Сініціної М.С.,
прокурора - Кохна В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Київ апеляційну скаргу захисника Сініціної Марини Станіславівни, поданої в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року у справі № 991/3010/19, провадження № 1-кс/991/3625/19,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Сініціної Марини Станіславівни, подана в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецька, одруженого, із вищою освітою, кандидата технічних наук, який не перебуває на обліку у лікаря - нарколога та психіатра, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42019000000002238 від 22.10.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року у справі № 991/3010/19, провадження № 1-кс/991/3625/19.
Вказаною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року було задоволено клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гультяєва Ю.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кохном В.О., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що підозра відносно ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки у матеріалах провадження наявні фактичні дані та обставини, які сформували у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності ОСОБА_1 до злочинів, вчинення яких інкримінується йому органом досудового розслідування. Крім того, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення довела існування ризику того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки він тривалий проміжок часу (з лютого 2014 року) перебуває за межами території України. Разом з тим, слідчий суддя дійшов висновку про недоведення стороною обвинувачення ризиків знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджання іншим чином.
ОСОБА_1 обізнаний про свій статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000002238, оскільки органом досудового розслідування вжито усіх заходів для вручення йому повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а тому щодо підозрюваного ОСОБА_1 може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
Щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у міжнародний розшук, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук. Положення ч. 6 ст. 193 КПК України передбачає можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором буде доведено факт перебування підозрюваного у міжнародному розшуку. Так, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 15.01.2015 ОСОБА_1 було оголошено у міжнародний розшук. Постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України від 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 було повторно оголошено у міжнародний розшук. Слідчий суддя вважає, що процесуальна дія уповноваженої особи у вигляді винесення постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук слугує доказом доведення факту перебування особи у міжнародному розшуку, а тому підозрюваний ОСОБА_1 у міжнародному розшуку перебуває.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року у справі № 991/3010/19, провадження № 1-кс/991/3625/19, захисником Сініціною М. С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 09 січня 2020 року подано апеляційну скаргу (із урахуванням доповнень від 11 січня 2020 року та від 16 січня 2020 року), у якій захисник прохала скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гультяєва Ю.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кохном В.О., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .
На обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник Сініціна М.С. вказала наступне.
Підозра відносно ОСОБА_1 є необґрунтованою, адже висновок про факт заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах базується лише на припущеннях органу досудового розслідування, а кваліфікація дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України є не вірною, тому що його дії не містять складу злочину.
Крім того, відносно ОСОБА_1 відсутні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які б свідчили про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Так, досудове розслідування відносно ОСОБА_1 здійснюється впродовж п`яти років, а тому органом досудового розслідування виконані усі можливі слідчі та процесуальні дії, а отже останній не має реальної можливості знищити, сховати або спотворити оригінали документів, які мають значення у кримінальному провадженні та впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж провадженні.
Повідомлення про підозру від 23 грудня 2014 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. ст. 42, 111, 278 та Глави 11 КПК України не вручені, оскільки ОСОБА_1 їх жодного разу не отримував, а органом досудового розслідування не вжито усіх заходів задля їх вручення.
За переконанням захисника, її підзахисний ОСОБА_1 у міжнародному розшуку не перебуває. Так, сам факт винесення прокурором Генеральної прокуратури України постанови про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук від 03 вересня 2019 року, не свідчить про реальне перебування ОСОБА_1 у такому розшуку, оскільки міжнародним розшуком є комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, які здійснюються Інтерполом
на території держав-учасниць, відповідно до норм міжнародного права та норм чинного законодавства України. 08 травня 2019 року Департамент міжнародного поліцейського співробітництва НПУ повідомив Генеральну прокуратуру про те, що відомості стосовно ОСОБА_1 було видалено з обліків Генерального секретаріату Інтерполу, а перегляд даного рішення можливий у разі виявлення нових обставин, які можуть впливати на раніше прийняте рішення. Тому, оскільки детективом чи прокурором не надано слідчому судді документів, які б свідчили про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук каналами Інтерполу, та не виконано вимоги п. 4.6, 4.7 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2 , перебування ОСОБА_1 у міжнародному розшуку є недоведеним. У той же час, органи досудового розслідування володіють інформацією про місцезнаходження ОСОБА_1 , оскільки він про це самостійно 14 травня 2019 року повідомив Службу безпеки України та Генеральну прокуратуру України, а отже необхідності у встановленні його місцезнаходження немає.
Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року для органу досудового розслідування було встановлено процесуальний строк у кримінальному провадженні № 42014000000000368 тривалістю тридцять днів для проведення досудового розслідування та для прийняття прокурором одного із процесуальних рішень, передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України. Так, строк виконання вказаної вище ухвали закінчився 04 жовтня 2019 року, як і строк досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_1 , з якого 21 жовтня 2019 року було виділено кримінальне провадження № 42019000000002238.
Вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 є процесуальною дією, а оскільки у слідчого судді під час постановлення ухвали від 03 січня 2020 року були відсутні відомості про відновлення зупиненого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238, слідчий суддя мав впевнитися в тому, що детектив міг вчинити таку процесуальну дію.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Сініціна М.С. свою апеляційну скаргу підтримала, прохала її задовольнити та висловила доводи, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.
У судовому засіданні прокурор Кохно В.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та надав наступні пояснення.
Так, правова кваліфікація кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри відносно дій ОСОБА_1 відповідає обставинам ймовірного вчинення ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. У матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні містяться докази, які свідчать про те, що в наслідок умисних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спрямованих на неправомірне та безпідставне надання державної підтримки на користь ТОВ «Рекуперація свинцю», ВАТ «Завод напідпровідників» та АТ «ВКП «Металіст», державі в особі Держінвестицій завдано матеріальну шкоду на загальну суму 195 380 689 гривень 58 копійок.
Прокурор вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 існує ризик, який встановлений слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 03 січня 2020 року, а саме - ризик переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування, суду.
Також, у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_1 переховується від органу досудового розслідування, вручення повідомлення про підозру від 23 грудня 2014 року у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нової підозри від 09 жовтня 2017 року, у вчиненні за попередньою змовою ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, здійснювалося у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Зокрема, здійснювалися запити до Російської Федерації щодо вручення ОСОБА_1 процесуальних документів у кримінальному провадженні, які без пояснення причин Російською Федерацією не виконувалися; повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нової підозри направлялися за місцем реєстрації та місцем колишнього проживання ОСОБА_1 , на адреси його ймовірного перебування, вручались захиснику Сініціній М.С. Дорослі члени сім`ї ОСОБА_1 , які могли з ним проживати, а саме: дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 на момент складання та направлення вказаних
повідомлень про підозру як 23 грудня 2014 року, так і 09 жовтня 2017 року перебували за кордоном, тому вручення їм повідомлень про підозру для передачі ОСОБА_1 було неможливим.
Задля встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_1 постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України від 03 вересня 2019 року було повторно оголошено у міжнародний розшук, тим самим, у межах своєї компетенції прокурором вчинено процесуальну дію, яка свідчить про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у такий розшук. У подальшому, вказану вище постанову прокурора направлено до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з метою його залучення до співробітництва.
Прокурор заперечував проти доводу захисника щодо встановлення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва строку тривалістю 30 днів для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000368 та прийняття прокурором одного із передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень, вказавши, що ч. 1 ст. 283 КПК України не містить переліку рішень, а строки досудового розслідування повинні відповідати вимозі розумності та граничному строку, закріпленому у КПК України.
Необхідність у відновленні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 задля подання клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за переконанням прокурора, відсутня. Так, дійсно 24 жовтня 2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 зупинене на підставі відповідної постанови прокурора у зв`язку із розшуком ОСОБА_1 та необхідністю виконання дій у межах міжнародного співробітництва. Оскільки клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 спрямоване саме на реалізацію можливості міжнародного співробітництва із Інтерполом задля безпосереднього встановлення місцезнаходження підозрювано ОСОБА_1 , відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України, не є необхідним. Крім того, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, для застосування якого відновлення досудового розслідування не потребується.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
26 грудня 2019 року детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням щодо обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки чинними нормами національного кримінального процесуального законодавства не встановлено стандарту поняття обґрунтованості підозри, Суд в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачає необхідність у зверненні до практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим
стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного, стороннього спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).
Співставляючи матеріали провадження із висновками слідчого судді, перевіряючи обґрунтованість підозри, колегія суду, дійшла до висновку, що підозра, про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відображено в оскаржуваній ухвалі.
Враховуючи наведене, Суд відхиляє доводи захисника Сініціної М.С. щодо відсутності обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_1 .
Щодо наявності ризиків, як необхідної передумови для застосування запобіжного заходу, колегія суддів погоджується із слідчим суддею щодо існування відносно підозрюваного ОСОБА_1 ризику переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Так, із 2014 року місцезнаходження ОСОБА_1 є невстановленим. Органом досудового розслідування вживаються заходи з метою розшуку підозрюваного ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 15-18, 38-41, 44-48, 51-54, 113-116, 124-125, 127, 180-184). Будучи обізнаним про наявність кримінального провадження, ОСОБА_1 не з`являється до органу досудового розслідування та ухиляється від отримання викликів та процесуальних документів.
Стосовно наявності інших ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею вірно зроблено висновки щодо їх відсутності, оскільки у матеріалах судового провадження не містяться достатні підстави, які б вказували, що підозрюваний ОСОБА_1 буде вчиняти заходи щодо знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати іншим чином.
З огляду на вказане, доводи захисника Сініціної М.С. щодо відсутності будь-яких ризиків відносно підозрюваного ОСОБА_1 колегією суддів не приймаються.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника Сініціної М.С. про не повідомлення її підзахисного ОСОБА_1 про підозру, про зміну підозри та про нову підозру, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 п. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України) та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень ( ч. 1 ст. 278 КПК України).
У ч. 2 ст. 111 КПК України встановлено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).
Із матеріалів судової справи вбачається, що повідомлення про підозру відносно
ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 року, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, намагались направити за останнім відомим місцем його проживання (т. 2, а с. 5-10), на інші адреси, за якими фактично проживав ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 11-12); повідомлення про підозру отримувалось захисником Сініціною М.С. (т. 2, а.с.27) та направлялось до уповноваженого органу Російської Федерації (т.2, а.с. 49).
Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 09 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1 , за ознаками вчинення ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, направлялось за останнім відомим місцем його проживання (т. 2, а с. 131-132), на адреси, за якими фактично проживав ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 97-98), захиснику Сініціній М . С. (т. 2, а.с. 99); до уповноваженого органу Російської Федерації для вручення ОСОБА_1 (т.2, а.с. 116). Члени родини ОСОБА_1 - дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 із 2014 року постійно на території України не проживають, а тому орган досудового розслідування був позбавлений можливості вручити їм для передачі повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру відносно ОСОБА_1 .
Згідно із ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, зокрема, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається з матеріалів провадження, органом досудового розслідування вживався комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання вимог, передбачених статтями 277-278 КПК України ( т. 2, а.с. 5-10, 11-12, 14, 18, 27,49, 98-99, 116) а отже, у даному випадку ОСОБА_1 набуто статус підозрюваного. Тому, доводи захисника Сініціної М.С. про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи щодо наявності у ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, спростовується доказами, дослідженими колегією суддів.
Щодо доводів, вказаних захисником Сініціною М.С. у апеляційній сказі про не перебування її підзахисного ОСОБА_1 у міжнародному розшуку, слід вказати про наступне.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває в будь-якому з видів розшуку (державному, міждержавному, міжнародному).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Статтею 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованої 10.11.1994, у редакції від 21.01.2006, визначено, що договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, серед іншого, зокрема - складання і пересилання документів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, а також шляхом вручення документів.
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук (ч.1 ст. 281 КПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Згідно із п.4.4. та 4.5 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2 (далі - Інструкція), підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб.
Таким чином, за умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, внесення цих даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні та належним зверненням із запитом до НЦБ задля отримання
співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав щодо міжнародного розшуку підозрюваного, який не було повернуто у передбаченому порядку, особа може вважатися оголошеною у міжнародний розшук. Тому, колегія суддів не погоджується із доводами Сініціної М.С. щодо відсутності саме факту оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у міжнародний розшук, оскільки матеріали кримінального провадження свідчать про здійснення органом досудового розслідування необхідного комплексу заходів.
Судом не приймаються аргументи захисника Сініціної М.С. з приводу закінчення 04 жовтня 2019 року тридцятиденного строку, встановленого для органу досудового розслідування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року, у кримінальному провадженні № 42014000000000368, з якого було виділене кримінальне провадження № 42019000000002238. В цій частині доводи апеляційної скарги суперечать вимогам КПК України, у зв`язку з наступним. Постановою прокурора від 24.10.2019 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 було зупинено. З урахуванням положень ч. 7 ст. 217 та ч. 3 ст. 219 КПК України, в строк, визначений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року, не враховується строк з моменту зупинення кримінального провадження до його відновлення.
Щодо твердження захисника Сініціної М.С. про подання детективом Національного антикорупційного бюро України клопотання щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зупиненому кримінальному провадженні № 42019000000002238, колегія суддів звертає увагу на слідуюче.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 282 КПК України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності».
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотримався вищевказаних вимог Закону та Конвенції.
Доводи апеляційної скарги захисника Сініціної М.С. про необхідність відновлення досудового розслідування для звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими та відповідають вимогам КПК України виходячи з такого.
До зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з
обставинами, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. Обов`язком слідчого є виконання всіх дій для здійснення розшуку підозрюваної особи до зупинення досудового розслідування.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України спрямоване на забезпечення подальшого міжнародного розшуку, що в даному випадку є процесуальною дією, проведення якої необхідне та можливе для здійснення розшуку підозрюваного. Тобто, складання та подання до слідчого судді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є безпосередньо заходом, спрямованим на розшук підозрюваного, а тому потребує відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Таким чином, детективом не дотримано порядку здійснення слідчих дій, передбачених нормами процесуального законодавства, під час звернення з відповідним клопотанням.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що для звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному випадку, органу досудового розслідування необхідно було відновити зупинене постановою прокурора від 24.10.2019 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238.
Тому, колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що для звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні не потребується, та погоджується із доводами, викладеними у апеляційній скарзі Сініціної М.С. щодо необхідності такого відновлення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, є зокрема істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідком розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі викладеного, колегія суддів вбачає, що слідчим суддею допущено таке порушеннями вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Висновки суду
Враховуюче викладене вище, апеляційна скарга захисника Сініціної Марини Станіславівни, поданої в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року у справі № 991/3010/19, провадження № 1-кс/991/3625/19 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року у справі № 991/3010/19, провадження № 1-кс/991/3625/19 підлягає скасуванню. Постановляючи нову ухвалу, у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гультяєва Ю.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кохном В.О. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника Сініціної Марини Станіславівни, поданої в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року у справі № 991/3010/19, провадження № 1-кс/991/3625/19 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2020 року у справі № 991/3010/19, провадження № 1-кс/991/3625/19 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гультяєва Ю.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кохно В.О. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О.Ф. Павлишин
В.В. Чорна