- Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
- Secretary : Finko Yu.V.
- Lawyer : Fomina I.Yu.
Справа № 991/1038/20
Провадження1-кс/991/1056/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
заявника адвоката Фоміна І.Ю.,
детектива НАБУ Кальки І.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Фоміна Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному провадженні №42014000000000364,
ВСТАНОВИВ:
03.02.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання адвоката Фоміна І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.02.2020 клопотання передано для розгляду слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р.
1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування
Заявник посилається на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 у справі №757/25108/16-к накладено арешт на майно належне ОСОБА_1 , зокрема:
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою забезпечення його подальшої конфіскації як виду покарання.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 накладено арешт на це саме майно, яке було відчужено на користь ОСОБА_2 , з метою забезпечення його спеціальної конфіскації.
Обидві ухвали слідчих суддів про накладення арешту заявник вважає необґрунтованими.
Так, стверджуючи про необґрунтованість ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2016, заявник зазначає, що при її постановленні слідчим суддею не були враховані, зокрема, такі обставини: не враховано того факту, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не повідомлено про підозру; на час ухвалення судового рішення нерухоме майно вже вибуло із власності ОСОБА_1 ; відсутні ризики, які б вказували на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження; клопотання розглянуто за відсутності власника майна.
Посилаючись на необґрунтованість рішення про накладення арешту відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.05.2016 заявник зазначає про такі обставини: безпідставність та необґрунтованість висновку слідчого судді про те, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру; необґрунтованість висновку слідчого судді щодо наявності ознак фіктивності в угодах про відчуження майна на яке накладено арешт; відсутність ризиків переміщення чи знищення нерухомого майна, які мають доводитися при вирішенні питання про накладення арешту; розгляд клопотання без виклику власника майна.
Враховуючи викладене заявник просив:
- скасувати арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 на майно ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 1085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- скасувати арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 на майно ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 1085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи своє право на звернення до слідчого судді із цим клопотанням заявник посилається на те, що у зв`язку із неможливістю ОСОБА_2 в повній мірі реалізувати правомочності щодо вищевказаного майна, 01.02.2019 між нею та ОСОБА_1 укладено угоди про розірвання договорів купівлі-продажу. А отже на дату звернення до слідчого судді із цим клопотанням саме ОСОБА_1 є власником майна на яке накладено арешт.
2. Позиції сторін у судовому засіданні
У судовому представник ОСОБА_1 - адвокат Фомін І.Ю. клопотання з підстав, наведених у ньому підтримав. Просив клопотання задовольнити та скасувати арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 та 31.05.2016.
Детектив Національного антикорупційного бюро України Калька І.З. проти задоволення клопотання заперечив. Стверджує про те, що рішення слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно від 25.05.2016 та 31.05.2016 є обґрунтованими, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.
У письмових запереченнях зазначає про те, що обґрунтованість арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 підтверджена ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13.06.2016, у якій констатовано, що накладаючи арешт на майно слідчий суддя діяв у спосіб та межах діючого законодавства, арешт застосовано на засадах розумності та співмірності. Крім цього, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою від 31.05.2016.
Зазначає, що твердження заявника про те, що на теперішній час саме ОСОБА_1 є власником майна на яке накладено арешт є безпідставними та спростовуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими саме ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку загальною площею 1085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
З цих підстав, детектив просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката Фоміна І.Ю., поданого в інтересах ОСОБА_1 .
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов таких висновків.
3. Обставини, встановлені слідчим суддею
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07.05.2014 за підозрою колишнього Голови Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України та його дружини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2016 (справа 757/25108/16-к) накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , зокрема: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 1085,60 кв.м із земельною ділянкою площею 1 000,00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження стала необхідність його збереження з метою забезпечення конфіскації, яка передбачена санкціями статей ч. 4 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 209КК України.
До реалізації зазначеної ухвали майно, на яке накладено арешт було відчужено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Так, 26.05.2016 ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 ;
27.05.2016 - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
27.05.2016 - житловий будинок АДРЕСА_1 .
Ця обставина підтверджується копіями відповідних договорів купівлі-продажу, укладених ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 .
У зв`язку із відчуженням ОСОБА_1 вищевказаного майна ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 задоволено клопотання слідчого в ОВС третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Чорноуса О.А. про накладення на це майно арешту з метою забезпечення його спеціальної конфіскації.
01.02.2019 між ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 укладено договори про розірвання договорів купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 .
4. Оцінка та висновки слідчого судді
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:
- ці особи не були присутні при розгляді питання про арешт майна;
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Із змісту оскаржуваних ухвал вбачається, що розгляд клопотання про арешт майна, проводився без участі власника майна. Вказане відповідає положенням ч. 2 ст. 172 КПК України, яка передбачає можливість розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення арешту майна.
Вказане дає підстави для розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до п.п. 2,3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, а саме: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчить, зокрема таке: такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом; існують факти або інформація, які вказують на те, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному.
В свою чергу про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України свідчить підтвердження того факту, що майно на яке накладено арешт було набуто особою безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість і цій особі було відомо про те, що таке майно відповідає одній із ознак передбачених пп. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
При розгляді апеляційної скарги у справі про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , Київським апеляційним судом в ухвалі від 29.10.2018, на підставі зібраних доказів, констатовано, що ОСОБА_1 набула статус підозрюваної 23.05.2016. Повідомлення про підозру, у спосіб передбачений КПК України, вручено останній, шляхом направлення поштовим відправленням за місцем її реєстрації та останнім відомим місцем її проживання, а також вручено захиснику.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості щодо повідомлення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Наведене спростовує доводи заявника, що на момент розгляду клопотання про арешт майна, ОСОБА_1 не було повідомлено про підозру і вона не набула статусу підозрюваної.
Із договорів купівлі-продажу вбачається, що майно питання про скасування арешту з якого є предметом цього розгляду, було реалізовано ОСОБА_1 26-27.05.2016. Тому твердження заявника про те, що на дату постановлення ухвали - 25.05.2016 ОСОБА_1 вже не була власником цього майна є безпідставними.
Отже, оскільки на дату постановлення ухвали про арешт майна - 25.05.2016, ОСОБА_1 набула статус підозрюваної, санкції статей ч. 3 ст. 209 та ч. 4 ст. 368 КК України передбачають застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, власником майна на той час була ОСОБА_1 , таке рішення є обґрунтованим.
Оскільки ОСОБА_1 належне їй майно було реалізовано фактично одразу ж після повідомлення про підозру, що підтверджується власне договорами купівлі-продажу від 26.05.2016, 27.05.2016, то в такому разі, накладення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2016 арешту на майно з метою забезпечення його спеціальної конфіскації дає підстави для висновку, що позбавлення майна (накладення арешту) відбулося на підставах, визначених законом, та в інтересах суспільства.
Лише факт укладання договорів про розірвання договорів купівлі-продажу майна, на яке накладено арешт, не є підставою для скасування арешту майна. Та навпаки, свідчить про необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Також відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 06.02.2020 власником майна про скасування арешту з якого просить заявник є ОСОБА_2 .
З урахуванням того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.
За наведених вище обставин, у задоволенні клопотання адвоката Фоміна І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному провадженні №42014000000000364 належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Фоміна Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін