- Presiding judge (HACC AC) : Mykhailenko D.H.
- Judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F., Chornenka D.S.
- Secretary : Onufriienko I.V.
Справа № 369/3820/17
Провадження №11-кп/991/13/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого Михайленка Д. Г., суддів Павлишина О. Ф., Чорненької Д. С.,
за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,
учасники судового провадження: обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Гайдай Р. П. та прокурор Касьян А. О.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18.12.2019 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100000000845 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.
Історія провадження
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 12014100000000845 стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
2.13.12.2019 прокурор Касьян А. О. подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 (далі також - клопотання прокурора).
3.18.12.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1
4.20.12.2019 на вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (том1 а. с. 89)
Короткий зміст і мотиви ухвали суду першої інстанції
5.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.12.2019 постановлено: (1) задовольнити клопотання прокурора; (2) продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів до 15.02.2020 включно; (3) визначити заставу у розмірі 13 207 500 грн.; (4) за умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, визначені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
6.Таке рішення мотивоване тим, що: (1) наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення; (2) продовжують існувати ризики переховування від суду та впливу на свідків; (3) після обрання запобіжного заходу з`явився новий ризик - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який продовжує існувати; (4) прокурором не доведено існування ризиків приховування чи знищення доказів, продовження вчинення кримінального правопорушення чи вчинення інших кримінальних правопорушень; (5) жодний із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, встановленим судом; (6) заставу визначено у раніше встановленому судом розмірі у сумі 13 207 500 гривень, враховуючи тяжкість правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , та можливість переховуватись від суду, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги обвинуваченого
7.В апеляційній скарзі обвинувачений висловлює прохання скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати стосовно нього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.
8.Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не розглянув заяви сторони захисту про відвід головуючому та колегії суддів. У судовому засідання ОСОБА_1. навів додаткові доводи в обґрунтування апеляційної скарги: (1) ризик переховування від суду відсутній; (2) ризик незаконного впливу на свідків встановлений безпідставно; (3) сторона захисту вже надавала суду документи щодо житла, за яким можливо встановити домашній арешт стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 ; (4) він відбув значний строк можливого покарання.
Позиції учасників судового провадження
9.Захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
10.Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Оцінка та мотиви Суду
11.Положення частини 2 статті 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019.
12.Отже, апеляційне скарга подана на судове рішення, яке підлягає перегляду в апеляційному порядку, тому Суд має перевірити його законність та обґрунтованість в межах доводів апеляційної скарги.
13.З метою правильного вирішення апеляційної скарги Суд має визначити: (1) чи є законні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 ; (2) якщо так, то чи вірно визначена застава в розмірі 13 207 500 гривень.
14.На перше питання Суд відповідає ствердно, на друге - надає протилежну відповідь.
15.Під час судового провадження вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК (частина 3 статті 315, частина 2 статті 331 КПК).
16.Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
17.Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (частини 3-5 статті 199 КПК).
18.В ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується (частина 1 статті 196 КПК).
19.Суд першої інстанції дослідив: (1) кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа; (2) ризики, які були заявлені прокурором, та їх обґрунтованість; (3) чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (4) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (5) визначений розмір застави.
20.Суд з наведених нижче мотивів вважає, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог КПК.
(1) Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа
21. ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він протягом грудня 2014 року - січня 2015 року за попередньою змовою з виконувачем обов`язки директора державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, використовуючи своє службове становище директора ряду товариства з обмеженою відповідальністю під виглядом укладання та виконання договору про залучення коштів на умовах вкладу між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс» та державним підприємством «Нацпроект «Повітряний експрес» заволоділи державними коштами на загальну суму 81 950 000 гривень.
22.Діянням ОСОБА_1 надана правова кваліфікація за частиною 5 статті 191 КК - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.
23. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину (частина 5 статті 12, примітка 1 статті 45, частина 5 статті 191 КК).
24.Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006).
25.Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії ним з метою захисту особи, суспільства та держави. Наявність публічного інтересу підтверджується, зокрема, створенням в Україні спеціалізованих антикорупційних правоохоронних органів та Вищого антикорупційного суду як спеціалізованого суду у системі судоустрою України .
26.Зазначене вище слід враховувати при визначені пропорційності втручання в права людини шляхом застосування запобіжних заходів у кримінальних провадженнях, враховуючи при цьому також особливості проваджень, які підсудні Вищому антикорупційному суду.
27.Наявність значного суспільного інтересу в кримінальному провадженні № 12014100000000845 обумовлюється (1) значенням належного функціонування транспортної інфраструктури держави та (2) значним розміром шкоди.
28.За версією сторони обвинувачення ОСОБА_1 у співучасті з іншими особами заволодів коштами державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» на суму 81 950 000 грн.
29.Вказане підприємство було створене з метою реалізації національного проекту «Повітряний експрес» - залізничне пасажирське сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль» і будівництво інших інфраструктурних об`єктів Київського регіону». Цей проект був визначений урядом держави як один з проектів із пріоритетного напряму соціально-економічного розвитку України за напрямом «Нова інфраструктура» (проекти, що спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України) (Указ Президента України № 895/2010 від 08.09.2010 «Про заходи щодо визначення і реалізації проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку», постанова Кабінету Міністрів України № 1256 від 08.12.2010 «Про затвердження переліку проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку (національні проекти)»).
30.Таким чином, кримінальне провадження стосується заволодіння грошовими коштами на суму понад 81 мільйон гривень держаного підприємства, яке мало забезпечити розвиток транспортної інфраструктури держави та соціально-економічне зростання і розвиток України в цілому. У зв`язку із цим, існує значний суспільний інтерес у цьому кримінальному провадженні. Зазначене, за наявності інших необхідних умов, може виправдовувати обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_1
31.У зв`язку із викладеним, Суд не може залишити поза увагою, що ОСОБА_1 утримується під вартою понад трьох років (з 02.09.2016), а судове провадження триває понад два роки та звертає увагу суду першої інстанції на норми частини 4 статті 28 КПК щодо необхідності невідкладного та першочергово розгляду в суді кримінального провадження стосовно особи, яка тримається під вартою.
Обґрунтованість підозри
32.Обвинувачений в апеляційній скарзі не зазначає про необґрунтованість підозри (обвинувачення).
33.Застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Із урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі висловлює прохання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, то Суд дійшов висновку про ймовірне визнання стороною захисту наявності обґрунтованої підозри.
34.Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
35.Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 перебуває на розгляді в суді.
36.Наведеного вище достатньо для висновку, що підозра є обґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри.
(2) Обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК
37.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
38.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
39.Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
40.Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .
Чи продовжує існувати ризик переховування від суду?
41.Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду.
42.Ризик переховування від правосуддя Суд оцінює в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого ОСОБА_1 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
43.Існування ризику переховування від суду обумовлюється, зокрема, тяжкістю можливого покарання, передбаченого санкцією частини 5 статті 191 КК, а саме: від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна). До того ж звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення цього злочину КК не передбачено (статті 69, 75 КК).
44.Суд першої інстанції надав вірну оцінку наявним у провадженні доказам та поведінці ОСОБА_1 , який на стадії досудового розслідування вже переховувався від слідства, постійно змінював місце перебування, яке було встановлено лише із застосуванням негласних слідчих (розшукових) дій, та має достатньою коштів, щоб вільно пересуватись країною та перетнути кордон.
45.Наведені вище обставини в сукупності дають підстави Суду дійти висновку щодо наявності ризику ймовірного переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду.
46.З цих підстав відхиляються доводи обвинуваченого щодо відсутності ризику втечі, ненадання стороною обвинувачення доказів на його обґрунтування та перекладення на сторону захисту тягаря доведення необхідності звільнення ОСОБА_1 з-під варти.
47.При цьому перебування у релігійному шлюбі, наявність дитини та житла в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити ризик ймовірного зникнення до маловірогідності чи до його виключення.
Чи з`явився ризик незаконного впливу на свідків?
48.Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність ризику незаконного впливу на свідків, оскільки свідки судом не допитані.
49.Суд погоджується з доводами захисту про те, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою встановив цей ризики додатково (як новий), оскільки раніше в ухвалі від 20.09.2019 цей ризик був відсутній. З цих підстав та враховуючи те, що жодні фактичні обставини не змінились, суд першої інстанції не міг його додатково встановлювати.
50.Таким чином, Суд приходить до висновку, що цей ризик як новий не з`явився.
(3) Чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою
51.Викладені вище обставини свідчать, що заявлені раніше ризики станом на 14.11.2019 не зменшились, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності обставин, які б свідчили про можливість змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на менш суворий.
52.Нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, не встановлено.
53.Сторона захисту зазначила, що обвинувачений відбув майже сім років покарання (із урахуванням дії Закону України від 21.11.2015 № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі - Закон № 838-VIII)), що нівелює ризик переховування від суду.
54.Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з 02.09.2016.
55.Якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 по 20.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина 5 статті 72 КК в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина 5 статті 72 КК в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні частини 1 статті 5 КК). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина 5 статті 72 КК в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина 5 статті 72 КК в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до частини 2 статті 5 КК не допускається (пункти 103-106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2017 у справі № 663/537/17).
56.Суд зазначений довід сторони захисту відхиляє з огляду на те, що санкція частини 5 статті 191 КК передбачає значно тяжче покарання, ніж позбавлення волі строком на сім років, а саме - покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
(4) Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?
57.Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).
58.Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
59.При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
60.З огляду на викладене Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.
61.Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання. Проте також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу, розмір якої значно нижчий ніж заподіяні збитки та сума отриманих у результаті правопорушення грошових коштів, доведеність яких відповідає стандарту «обґрунтована підозра». Крім цього, Судом вдвічі було зменшено розмір застави. Із врахуванням цього Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тривалим триманням під вартою ОСОБА_1
(5) Щодо визначеного розміру застави
62.Суд першої інстанції при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначив ОСОБА_1 заставу в розмірі 13 207 500 гривень, яка була визначена раніше слідчим суддею. Проте Суд раніше вже зменшив розмір застави (як альтернативи триманню під вартою) до 6 603 750 гривень.
63.Так, 23.12.2019 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 14.11.2019 про продовження (до 12.01.2020 включно) строку тримання під вартою ОСОБА_1 змінила ухвалу від 14.11.2019 в частині визначення розміру застави (в розмірі 13 207 500 гривень) та визначила ОСОБА_1 заставу у розмірі 6 603 750 гривень. Зменшуючи розмір застави, Суд врахував фактичні обставини (1) тривале перебування ОСОБА_1 під вартою та (2) невнесення протягом цього часу визначеного розміру застави.
64.Незважаючи на те, що вказане рішення суду апеляційної інстанції було прийнято пізніше (23.12.2019), ніж постановлена оскаржувана ухвала (18.12.2019), остаточним рішенням Суду вже було вирішено питання щодо розміру застави (як альтернативи триманню під вартою). Жодних обставин, крім сплину часу, у цьому провадженні з 23.12.2019 не змінилось. Враховуючи наведене вище, принцип правової визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заставита визначення ОСОБА_1 застави у розмірі 6 603 750 гривень.
65.Суд звертає увагу, що із структури статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в цілому, та її третього пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (див. зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Musuc v. Moldova» від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії» від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Mangouras v. Spain»).
66.У рішенні ЄСПЛ у справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
67.Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан обвинуваченого; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу обвинуваченого; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» обвинуваченого; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
68.У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд враховує розмір шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 - 81 950 000 грн., яка спричинена державному підприємству.
69.Особливий характер справи, який слід врахувати при визначені розміру застави, пов`язаний із встановленим вище значним суспільним інтересом у цьому кримінальному провадженні, який обумовлюється: (1) значенням належного функціонування транспортної інфраструктури держави як на час ймовірного вчинення злочину, так і на сьогодні; (2) значним розміром шкоди, який більш ніж в 200 разів перевищував мінімальну суму, яка складала особливо великий розмір в контексті частини 5 статті 191 КК на час інкримінованих обвинуваченому діянь.
70.Прокурор в клопотанні зазначав, що ОСОБА_1 : (1) безпосередньо зняв в касі банку з банківських рахунків належних йому фіктивних суб`єктів господарювання готівку на загальну суму 13 207 500 грн., яка раніше була отримана від державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес»; (2) є власником 4 земельних ділянок площею 0,6128 га, 0,8183 га, 0,3152 га та 1 га; (3) є засновником понад 600 суб`єктів господарювання, розмір його внеску у яких складає мільйони гривень; (4) 02.09.2016 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 безпосередньо в останнього вилучено ключі та технічні паспорти на автомобілі «Mercedes-Benz ML 250 СDI» 2011 року випуску та «Mercedes-Benz GL» 2013 року випуску, вилучено попередній договір купівлі-продажу квартири на АДРЕСА_1 (вартістю 3 393 401 грн., станом на 17.03.2016 сплачено 2 000 000 грн.); (5) на брата ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зареєстровано житловий будинок в Тернопільській області та 5 земельних ділянок та, а на матір ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зареєстровано право власності на АДРЕСА_3 , яке згідно результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій фактично належить ОСОБА_1 ; (6) у червні 2016 року ОСОБА_1 зняв з рахунку дружини грошові кошти у сумі понад 325000 доларів США; (7) за період з 03.03.2014 по 12.03.2015 ОСОБА_1 проведено фінансових операцій на суму 74,62 млн. грн., безпосередньо знято готівку на суму 24,18 млн. грн.
71.Суд звертає увагу, що прокурор надав суду першої інстанції докази володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (з якою перебуває у релігійному шлюбі) станом на 2016 рік значними майновими активами (автомобілями, корпоративними правами, грошовими коштами), відчуженням у вересні 2016 року автомобілю «Mercedes-Benz GL 350 СDI», зареєстрованого на ім`я ОСОБА_5 .
72.З урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ у справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 Судом враховується обсяг здійснюваних фінансових операцій, зокрема, у червні 2016 року ОСОБА_1 зняв з рахунку дружини грошові кошти у сумі понад 325 000 доларів США.
73.Виходячи з наведеного, застава в розмірі6 603 750 гривень здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та запобігти ризикам, встановленим судом.
Щодо інших доводів сторони захисту
74.Обвинувачений в апеляційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали посилався на те, що суд першої інстанції не розглянув заяви сторони захисту про відвід головуючого та колегії суддів. Так, з журналу судового засідання від 18.12.2019 вбачається, що 18.12.2019 захисник Гайдай Р. П. заявив відвід колегії суддів у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не ознайомлено з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, що порушує його право. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлений захисником відвід та додатково заявив відвід головуючому судді, оскільки ОСОБА_6 в минулому засіданні відібрав пояснення у особи, яка не має повноважень представника потерпілого. Суд залишив без розгляду заяву захисника Гайдая Р. П та обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки це п`ятий заявлений відвід з тих самих підстав, що суд розцінює як зловживання правом відводу (том 2 а. с. 242).
75.Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (частина 4 статті 81 КПК). При цьому в матеріалах провадження наявні ухвали суду першої інстанції від 20.09.2019, від 06.11.2019, від 14.11.2019 за результатами розгляду заяв сторони захисту про відвід колегії суддів, з журналу судового засідання від 10.12.2019 вбачається, що суд залишив без розгляду заяву сторони захисту про відвід, оскільки вже тричі були заявлені відводи.
76.Отже, суд першої інстанції діяв в межах наданих КПК повноважень, при цьому Суд не надає оцінку законності ухвал за результатами розгляду заяв про відвід, оскільки вони не оскаржуються окремо від рішення по суті.
77.У судовому засіданні сторона захисту наводила також інші аргументи, які жодним чином не обґрунтовують вимоги апеляційної скарги. У цьому разі Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). У даному провадженні Суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
78.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу (пункт 2 частина 1 статті 407 КПК).
79.Підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (пункт 2 частини 1 статті 409 КПК).
80.Суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про те, що є підстави для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. Проте не врахував фактичні обставини (1) тривале перебування ОСОБА_1 під вартою та (2) невнесення протягом цього часу визначеного розміру застави, внаслідок чого дійшов до неправильного висновку про неможливість зменшення розміру застави. Крім цього, питання щодо розміру застави вирішено остаточним рішенням суду.
81.З огляду на вищевикладене, ухвалу суду першої інстанції в частині визначення розміру застави слід змінити та встановити заставу у розмірі 6 603 750 гривень, в іншій частині - ухвалу слід залишити без змін.
82.Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 194, 196, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2.Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18.12.2019 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінити в частині визначення розміру застави.
3.Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 6 603 750 (шість мільйонів шістсот три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень.
4.В іншій частині ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18.12.2019 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Г. Михайленко
Судді О. Ф. Павлишин
Д. С. Чорненька