Document No. 87632785

Справа № 991/448/20

Провадження № 11-сс/991/103/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Семенникова О. Ю., Михайленка Д. Г.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Грицишена Костянтина Петровича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2020 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади до підозрюваної:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні, внесеному 31 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000970, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

за участю:

підозрюваної - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Грицишена К. П.,

прокурора - Шкрума В. М.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні судом обставини:

Детективами Головного підрозділу детективів (далі - ГПД) Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженню № 52019000000000970 від 31 жовтня 2019 року, за підозрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

У ході досудового розслідування детективами з`ясовано, що у невстановлений слідством час ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вступили в попередню змову з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище за вчинення та невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища.

Відповідно до досягнутої домовленості на вчинення злочинів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою заволодіння за попередньою змовою групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайства) та підбурювання до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за вчинення та невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища мали підшуковувати осіб, які бажають працювати в органах державної влади та на державних підприємствах, проводити попередні співбесіди із кандидатами на посади, водити їх в оману щодо можливості призначення їх на посади в державні підприємства чи органи влади за умови надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, повідомляти їм суму неправомірної вигоди, яку необхідно надати за призначення на посади та одержувати від них грошові кошти.

За версією органів досудового розслідування ОСОБА_1 у своєму службовому кабінеті, який розташований у приміщенні Офісу Президента України за адресою: м. Київ, вул. Банкова, буд. № 11, мала створювати умови, що підтверджують дійсність намірів про призначення осіб на посаду, проводити чергові співбесіди із кандидатами та переконувати в можливості призначення на посади в державні підприємства за умови дачі неправомірної вигоди.

Так, 18 жовтня 2019 року, з 12 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, буд. № 20. Вони хотіли обговорити питання можливого працевлаштування до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) (далі - НАК «Нафтогаз Україна»).

30 жовтня 2019 року, в період часу з 13 години 17 хвилин до 13 години 28 хвилин, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зустрілися з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Rangoli», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Шовковична , буд. № 32/ 34. ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_4 , що вони (тобто вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ) можуть запропонувати йому посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна», проте, за призначення на вказану посаду йому необхідно буде надати неправомірну вигоду службовим особам, які займають особливо відповідальне становище.

Під час цієї зустрічі, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 , що сума неправомірної вигоди складатиме 300 000 доларів США (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 30 жовтня 2019 року ця сума складає 7 534 141,50 гривень), половину із якої, тобто 150 000 доларів США необхідно буде заплатити до проведення співбесіди, а іншу половину одразу після проходження співбесіди.

Цього ж дня, 30 жовтня 2019 року, приблизно о 19 години 00 хвилин, ОСОБА_3 зустрілася з ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «LAV Cafe», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, буд. № 20. Вона повідомила йому, що ОСОБА_2 є неофіційним помічником керівника Офісу Президента, а тому зможе вирішити питання про призначення ОСОБА_4 на посаду. ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_5 , яка була присутня на вказаній зустрічі є наближеною особою до вищих посадових осіб держави, а тому ніяких питань із призначенням на посаду не виникне. При цьому, ОСОБА_3 погодилася з проханням ОСОБА_4 щодо сплати половини із визначеної суми неправомірної вигоди після проходження співбесіди із ОСОБА_5 , а іншої половини після призначення його на посаду.

02 листопада 2019 року ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_4 , що узгодила із іншими співучасниками строки передачі неправомірної вигоди і домовилася з ними що перша половина неправомірної вигоди буде надаватись після співбесіди, а інша - після призначення ОСОБА_4 на посаду. Вона також повідомила, що ОСОБА_5 зможе вирішити питання призначення ОСОБА_4 на посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна» та він спочатку має пройти співбесіду із нею, а після цього - із керівником НАК «Нафтогаз Україна», використовуючи свої знайомства із службовими особами, які займають особливо відповідальне становище.

12 листопада 2019 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зустрілися із ОСОБА_4 у приміщенні закладу громадського харчування «Boulangerie Artisan», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Деранська, 7. ОСОБА_1 підтвердила його подальше працевлаштування на вказану вище посаду члена наглядової ради НАК «Нафтогаз Україна». Також, було узгоджено передачу половини неправомірної вигоди у сумі 150 тисяч доларів США ОСОБА_3 у цей же день.

12 листопада 2019 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 одержала від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 150 000 доларів США. Це відбулося в автомобілі BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був припаркований поряд з адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, буд. № 10/ 10.

Цього ж дня, о 14 годині 44 хвилин, ОСОБА_1 була затримана детективом НАБУ, як підозрювана у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

13 листопада 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні зазначених вище кримінальних правопорушень.

15 листопада 2019 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 у виді домашнього арешту на два місяці строком до 13 січня 2020 року, включно, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

10 січня 2020 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду підозрюваній ОСОБА_1 продовжено строк тримання під домашнім арештом до 12 березня 2020 року, заборонивши їй залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час доби з 23 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Таким чином, ОСОБА_1 отримала можливість перебувати на своєму робочому місці та виконувати обов`язки і повноваження Керівника Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України.

16 січня 2020 року детектив НАБУ Бірюков Р. Г. , за погодженням із прокурором САП Шкрумом В. М. звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади до ОСОБА_1

20 січня 2020 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду вищезазначене клопотання задоволено частково та відсторонено підозрювану ОСОБА_1 від посади керівника Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України строком на 1 (один) місяць.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат Грицишен К. П. подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала:

В апеляційній скарзі захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат Грицишен К. П. ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2020 року та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ Бірюкова Р. Г. , погодженого прокурором САП Шкрумом В. М. про застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржуване судове рішення слідчого судді є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Так, сторона захисту переконана, що досудове розслідування проводиться неповноважним органом, підозра є необґрунтованою та доказів недостатньо. В свою чергу, у доказах відсутні відомості, що ОСОБА_1 вимагала у будь-кого неправомірну вигоду та з цією метою проводила співбесіди щодо призначення на посади. Відсутні також докази того, що ОСОБА_1 підбурювала будь-кого до передачі неправомірної вигоди службовим особам. Окрім цього, не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами і висновки суду щодо наявності підстав для відсторонення ОСОБА_1 від посади. Захисник зазначає про те, що при обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу не було встановлено ризик знищення, приховання, спотворення речей чи документів, а отже він не може бути підставою для відсторонення її від посади. Щодо ризику впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні, захисник вказує, що цей ризик не є підставою для відсторонення, оскільки з часу обрання відносно ОСОБА_1 домашнього арешту остання була обмежена у впливі на свідків та інших осіб. Більш того, посилається, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 впливала чи намагалась впливати на свідків у кримінальному провадженні. А можливий вплив ОСОБА_1 на інших підозрюваних у кримінальному провадженні взагалі не має ніякого відношення до її перебування на посаді. Твердження сторони обвинувачення про те, що залишаючись на посаді ОСОБА_1 , використовуючи надані їй повноваження, може здійснювати іншу протиправну діяльність, у тому числі аналогічну тій, яка вбачається з оголошеної підозри, також нічим не обґрунтовані та доказами не підтверджені. Окрім цього, сторона захисту звертає увагу на те, що слідчим суддею не враховано, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває малолітня дитина, а відсторонення ОСОБА_1 від посади призведе до того, що їй не буде виплачуватись заробітки платня та інші виплати, що значно вплине на матеріальне становище її сім`ї, оскільки заробітна платня є єдиним джерелом її доходів. Більш того, не було враховано, що при відстороненні ОСОБА_1 від посади буде порушено її право на працю та інші права і свободи як її особисто, так і членів її сім`ї.

Позиції учасників судового провадження:

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Грицишен К. П. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Інші учасники судового провадження, у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про час та місце належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду:

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи, пояснення підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Грицишена К. П., а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України, до заходів забезпечення кримінального провадження відноситься відсторонення від посади.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Стаття 43 Конституції України регламентує, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, в тому числі і відсторонення від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до положень ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини; 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб (ч.2 ст. 157 КПК України).

Відповідно до положень ч.2 ст. 154 КПК України відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Згідно ч. 1 ст. 157 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного або обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади, з метою запобігання вищевказаним ризикам, передбачає доведення в сукупності фактів, які свідчать про існування таких ризиків та наявності у підозрюваного можливості здійснення протиправних дій шляхом використання займаної посади.

Для вирішення питання про відсторонення від посади у відповідності до вимог закону слідчий суддя зобов`язаний перевірити, чи подано слідчим клопотання із додержанням вимог закону та врахувати наявність правової підстави для відсторонення від посади, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, та наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про застосування заходу забезпечення у вигляді відсторонення від посади підозрюваної ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі та обґрунтовано прийняв рішення про наявність підстав для часткового задоволення вищезазначеного клопотання.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування заходу забезпечення у вигляді відсторонення від посади підозрюваної ОСОБА_1 перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваної, доводи її захисника, думка прокурора, з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що підставами відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади є, здебільшого, недостатність підстав для відсторонення підозрюваної особи від займаної посади, а також недоведеність існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину такого ступеня тяжкості, за умови вчинення якого може бути здійснено відсторонення від посади, а також недоведеність того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , дані про її особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також конкретні обставини зазначених правопорушень.

Як вбачається з наданих матеріалів провадження, та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їх кримінальних правопорушень.

При цьому, слідчим суддею прийнято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Колегія суддів вважає, що надані детективом та прокурором докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_5 могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого КПК України, колегією суддів не встановлено.

Отже, доводи захисника щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень є неспроможними.

Також, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді стосовно того, що негативні наслідки відсторонення підозрюваної ОСОБА_1 від посади не перевищують необхідність та можливість досягнення завдань кримінального провадження, без якого неможливо забезпечити швидке, повне та неупереджене досудове розслідування, і такі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, як відсторонення від посади.

Посилання захисника в апеляційній скарзі в обґрунтування відсутності підстав для відсторонення від посади на існування ухвали про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в якій вже є обмеження щодо спілкування зі свідками, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки за наявності певних владних службових повноважень саме відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку та мету застосування запобіжного заходу. Крім того, вказані доводи захисника не вказують на хибність висновків слідчого судді за наслідком розгляду клопотання у цьому провадженні, адже встановлення такого обов`язку не зводить нанівець існування ризику можливого впливу підозрюваної на свідків, до кола яких входять свідки, які не були допитані органами досудового розслідування, та ухвалою про застосування запобіжного заходу на підозрювану ОСОБА_1 не було покладено обов`язок утримуватись від спілкування з ними.

Разом з цим, стаття 198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Посилання захисника на конституційні гарантії права на працю та на отримання належної оплати за цю працю, на перебування на утриманні ОСОБА_1 малолітньої дитини та відсутності інших джерел існування, окрім заробітної плати та інші дані про особу підозрюваної були враховані слідчим суддею і не спростовують висновків ухвали слідчого судді. Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що з огляду на характер, вид та обставини злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_1 , не є визначальними аргументами, які давали б можливість не застосовувати даний захід забезпечення кримінального провадження.

Проте, є слушними доводи апеляційної скарги в частині того, що слідчим суддею не було прийнято до уваги докази того, що в коло службових обов`язків ОСОБА_1 як керівника Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України не входять питання призначення інших осіб на посади, та в свою чергу, свідчить про те, що перебування її на посаді не може вплинути на хід розслідування кримінального провадження та перешкодити меті кримінального судочинства, однак, з огляду на обставини справи колегія суддів вважає, що це порушення в даному випадку не є істотним, оскільки постановляючи рішення, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про часткове задоволення клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому, істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Грицишена К. П. з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Грицишена Костянтина Петровича - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2020 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади до підозрюваної ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному 31 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000970, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: І. О. Калугіна

Судді: О. Ю. Семенников

Д. Г. Михайленко