- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/1183/20
Провадження1-кс/991/1206/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., розглянувши скаргу матері-героїні ОСОБА_1 на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 21.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга матері-героїні ОСОБА_1 , в якій вона просила зобов`язати детектива НАБ України: внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних корупційних правопорушень слідчими ДБР, передбачених ст. 364, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 382 КК України; провести повторний допит у 3-х кримінальних провадженнях, які знищені Східним СУ ГУ НП за ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 185 КК України та порушити провадження за знищення проваджень; надати витяг з ЄРДР.
В обґрунтування цієї скарги ОСОБА_1 посилається на те, що слідчою ТУ ДБР Коциби М.Л. в кримінальному провадженні № 62019000000000113 від 25.02.2019 за ч. 1 ст. 375 КК України не проведено належним чином досудового розслідування та не доведено фактів злочину, а відтак слідчим Кунди С.С. безпідставно закрито провадження. Разом з тим, слідчим Квашою І.В. безпідставно відмовлено заявниці у визнанні її потерпілою в кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф № 1, ст.ст. 303-308 цього Кодексу.
Як вбачається зі скарги, заявниця просить зобов`язати детектива НАБ Українизгідно ст. 214 КПК України порушити кримінальне провадження відносно слідчих ДБР .
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 КПК України.
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора подається за правилами ч. 2 ст. 132 КПК України до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно положень статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.
У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії "А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 3692 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
З доданої до скарги заяви про кримінальне правопорушення вбачається, що заявницею зазначено про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України.
Варто зауважити, що зокрема стаття Особливої частини Кримінального кодексу України 364, яка міститься в переліку корупційних злочинів - підсудна Вищому антикорупційному суду лише за наявності хоча б однієї з умов, встановлених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Вказана вимога визначена законодавцем як обов`язкова.
При цьому, наявність таких умов в даному випадку слідчим суддею не встановлена, оскільки вказані в заяві ОСОБА_1 суб`єкти кримінальних правопорушень (слідчі ДБР) не відповідають вимогам, передбаченим пп. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Заявницею ОСОБА_1 не доведено, що вищевказані особи входять до переліку осіб, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Інші кримінальні правопорушення, про вчинення яких йде мова в заяві про злочин заявника також не відносяться до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України).
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Отже, перевіривши й оцінивши відомості, зазначені у заяві про вчинене кримінальне правопорушення, з метою постановлення законної і обґрунтованої ухвали, слідчим суддею встановлено непідсудність поданої скарги Вищому антикорупційному суду.
Виходячи з наведеного, скарга ОСОБА_1 про зобов`язання детектива Національного антикорупційного бюро України внести відомості до ЄРДР згідно поданої заявине підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді.
Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Право на повноважний суд встановлене статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 1 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» встановлено, що Вищий антикорупційний суд: здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом.
Правила підсудності судових справ встановлені процесуальним законодавством з урахуванням сукупності юридичних ознак судової справи. На підставі цих ознак нормами КПК України визначено суд, який вправі і зобов`язаний розглянути справу і вирішити її по суті.
Завдяки правилам про підсудність насамперед реалізується право на розгляд і вирішення справи компетентним судом.
Слід також врахувати, що розгляд провадження судом з порушенням правил підсудності матиме наслідком розгляд справи неповноважним судом.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя наголошує на тому, що правові норми чинного законодавства України свідчать про те, що суди здійснюють розгляд тільки тих справ, скарг чи клопотань, які їм підсудні.
Аналогічної правової позиції дотримується і Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у справах: № 991/781/19 (провадження № 11-сс/991/97/19) від 25.10.2019, № 991/776/19 (провадження № 11-сс/991/98/19) від 01.11.2019, № 991/1429/19 (провадження № 11-сс/991/162/19) від 14.11.2019.
Частиною 2 ст. 304 КПК України встановлено випадки, в яких скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора повертається слідчим суддею заявнику, зокрема, у випадку якщо скарга не підлягає розгляду у цьому суді.
За таких обставин, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, слідчий суддя дійшов висновку, що скаргу матері-героїні ОСОБА_1 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слід повернути заявниці, що не позбавляє права останню звернутися з нею до місцевого суду за належною підсудністю.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 331, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Скаргу матері-героїні ОСОБА_1 на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 21.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань повернути заявнику.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії відповідної ухвали.
Слідчий суддя В.Д. Воронько