Document No. 87757416

Справа № 991/1129/20

Провадження №11-сс/991/151/20

Слідчий суддя: Хамзін Т.Р.

Доповідач : Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорної В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гецко І.В.,

прокурора- Щура І.В.,

захисника - Трекке А.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою прокурора першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щура Ігоря Валерійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 991/1129/20, провадження №1-кс/991/1150/20, про відмову у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Пісного В.І. про арешт майна, у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 991/1129/20, провадження №1-кс/991/1150/20 було відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Пісного В.І. про арешт майна, вилученого під час обшуку 04 лютого 2020 року за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме у приміщенні буд. АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності, у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.368, ч. 4 ст. 369 КК України, а саме - грошових коштів у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро.

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року обґрунтована наступним.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України.

За переконанням слідчого судді, матеріали клопотання про арешт майна не містять відомостей про те, що грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро були вилучені за місцем проживання ОСОБА_1 з метою виконання одного із завдань, передбачених ч. 2 ст. 167 КПК України та відповідають цим ознакам.

Обшук не може проводитися для відшукання не зазначеного в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку майна з метою його арешту для забезпечення конфіскації такого майна як виду покарання, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 167, 234, 236 КПК України.

Для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, арешт може накладатися тільки на майно підозрюваного, яке виявлене або розшукане за результатами проведення органом досудового розслідування заходів, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Проведення обшуку у підозрюваного з метою виявлення та арешту майна є неприпустимим.

Оскільки накладення арешту обґрунтовувалося детективом лише необхідністю забезпечення його майбутньої конфіскації, інших підстав для арешту вилучених кошів детективом не зазначено, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро, а тому ним було відмовлено у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року, 12 лютого 2020 року прокурором першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щуром І.В. було подано апеляційну скаргу, в якій він ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1129/20, провадження №1-кс/991/1150/20 та про постановлення нової ухвали, якою прохав задовольнити клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Пісного В.І. про арешт майна, вилученого під час обшуку 04 лютого 2020 року за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме у приміщенні буд. АДРЕСА_1 , у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро, в кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019.

Обґрунтовуючи вимоги про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року, прокурором зазначено наступні доводи.

Так, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1129/20, провадження №1-кс/991/1150/20 є такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу, а висновки слідчого судді, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи.

У апеляційній скарзі прокурор аргументував тим, що:

-наявні достатні підстави вважати, що вилучені за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро можуть бути ним приховані, перетворені чи відчуженні, а тому сторона обвинувачення звернулася з обґрунтованим клопотанням про накладення арешту саме з метою забезпечення конфіскації як виду покарання;

-з огляду на вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, зазначений у ч. 1 ст. 173 КПК України, прийняття слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна з не передбачених вказаною нормою підстав, свідчить про те, що ним допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

-є достатні підстави вважати, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро, призначалися для схиляння підозрюваного ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а отже у даному випадку відповідають критерію п. 2 ч. 2 ст. 167 КПК України;

-висновок про наявність достатніх підстав вважати, що ці кошти призначалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, відповідно до яких ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 неправомірну вигоду у загальному розмірі 180 тисяч доларів США з раніше обумовлених 200 тис. доларів США при тому, що договір оренди цілісного майнового комплексу Чернівецького обласного комунального «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» між Чернівецькою обласною радою та підконтрольним ОСОБА_1 ТОВ «Буковинський оздоровчий комплекс «Брусниця» так і не був укладений, а отже кінцева мета їх злочинної діяльності не була досягнута;

-додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Щур І.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та прохав її задовольнити. Прохав звернути увагу на те, що відповідно до дозволу на проведення обшуку, він проводився не з метою виявлення майна, яке може бути конфісковане, а саме з метою відшукання та вилучення документів, копій документів, звукозаписів, електронних носіїв, які містять файли, що стосуються обставин розслідування даного провадження. До цього часу не виявлено той носій інформації, з використанням якого підозрювані обліковували місця, час, обставини передачі неправомірної вигоди, та саме його відшукування було метою проведення обшуку. Грошові кошти не ідентифікувалися, тому визнав, що у слідчого судді під час розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку були відсутні підстави для надання дозволу на відшукання вилучених грошових коштів, які могли б мати доказове значення в кримінальному провадженні. Разом з цим, за переконанням прокурора, це не спростовує і не заперечує положень КПК України, що зобов`язують слідчого вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Захисник Трекке А.С., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора з огляду на те, що ухвала слідчого судді є правосудною. Мета кримінального провадження має бути досягнута в межах кримінального процесуального законодавства. Метою накладення арешту майна детектив зазначив конфіскацію, при цьому не взявши до уваги, що в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку слідчий суддя відмовив у частині вимоги щодо надання дозволу на вилучення грошових коштів, оскільки відсутні підстави для їх вилучення в межах проведення цих слідчих дій. Крім того, 04.02.2020 обшук за місцем проживання ОСОБА_1 проводився до набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 29 січня 2020 року було частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України та надано дозвіл на проведення обшуку в житлі та інших володіннях ( території, спорудах, гаражах, інших будівлях чи приміщеннях побутового, господарського та іншого призначення) ОСОБА_1 , з метою відшукання та вилучення певних речей і документів, які містять відомості щодо отримання неправомірної вигоди ОСОБА_2 від ОСОБА_1 та передачі Чернівецькою обласною радою в довгострокову оренду ЦМК ЧОКП «БС «Брусниця». Відмовлено слідчим суддею в частині надання дозволу на відшукання грошових коштів, які могли бути здобуті в результаті вчинення кримінального правопорушення та які мають значення для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що обсяг речей і документів, які необхідно відшукати під час обшуку, повинен бути конкретизованим, із зазначенням індивідуальних або родових ознак речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням (п. 7 ч. 2 ст. 234 КПК України).

Під час проведення обшуку 04 лютого 2020 року за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме у приміщенні буд. АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності, детективами Національного антикорупційного бюро України виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро, щодо накладення арешту на які детектив Пісний В.І. звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду. Необхідність накладення арешту на вказані кошти детектив вбачав із огляду на те, що є достатні підстави вважати, що ці кошти перебувають у власності підозрюваного ОСОБА_1 та потребують збереження для запобігання можливості їх приховування, використання, перетворення, передачі, відповідно до вимог ст. 170 КПК України. Метою накладення арешту на грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро вказано конфіскацію майна як вид покарання.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п.п. 1,3,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України).

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Суд не приймає доводів прокурора про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи із наступних мотивів.

Як вбачається із апеляційної скарги, невідповідність полягає у тому, що, на думку прокурора, грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро, мають значення для кримінального провадження, оскільки могли використовуватися для схиляння особи до кримінального правопорушення, у зв`язку з чим орган досудового розслідування прохав накласти на них арешт. Ця позиція не узгоджується із наявними обставинами.

По-перше, прокурором не надано доказів того, що саме вказані вище грошові кошти могли бути використані як неправомірна вигода та такі докази не містяться у матеріалах провадження.

По-друге, у разі, якщо б ці кошти тим чи іншим чином могли бути використані для схиляння особи до вчинення злочину, в такому випадку підставою для їх арешту мав би бути п. 1 чи 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що зазначення прокурором того, що вказані вище кошти могли призначатися для схиляння особи до вчинення злочину та зазначення підставою для їх арешту конфіскацію як виду покарання, є суперечливим та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Щодо аргументу апеляційної скарги прокурора про прийняття слідчим суддею рішення щодо відмови у задоволенні клопотання про арешт майна з підстав, не передбачених ч. 1 ст. 173 КПК України, через що ним допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів повідомляє наступне.

Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має перевірити його на наявність виключно формальних правових підстав для арешту майна, мети та значення накладення арешту, адже вирішення питання про арешт майна, з метою недопущення порушення конституційного права особи на власність, потребує детального вивчення всіх обставин справи в кожному індивідуальному випадку.

Із системного аналізу ст. ст. 167, 234, ч. 7 ст. 236 КПК України слідує, що мета вилучення майна під час обшуку має відповідати самій меті його здійснення, із подальшим правомірним набуттям таким майном режиму тимчасово вилученого.

Тобто, цей комплекс заходів спрямований на здобуття доказів у кримінальному провадженні, тому подальше накладення арешту на майно може розглядатися як правомірне, коли вилучення цього майна відповідає меті проведення обшуку.

Відсутність мети, визначеної у ст.ст. 167, 234 КПК України під час вилучення майна, нівелює законність такого вилучення.

Обшук за місцем проживання ОСОБА_1 органом досудового розслідування здійснювався з метою відшукання та вилучення речей і документів, тобто здобуття доказів, у той же час, коли грошові кошти у сумі 47 600 грн. та 4 000 євро були вилучені з метою їх конфіскації як виду покарання особи. Очевидно, що у даному випадку існує невідповідність мети проведення обшуку та мети вилучення коштів. Тому, оскільки вилучення грошових коштів не має під собою належного законного підґрунтя, слідчий суддя прийняв вірне рішення про відмову у накладенні на них арешту.

Колегія суддів прийшла до висновку, що з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, досягнення цілей і мети досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, мети обшуку та вилучення грошових коштів, дозвіл на вилучення яких не було надано, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування, під час якого ініційовано питання про накладення арешту на грошові кошти, законність вилучення яких не підтверджується наявними фактичними обставинами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею не допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що спростовується саме відсутністю легітимної мети для вилучення грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У даному випадку, під час судового засідання колегією суддів встановлено, що враховуючи відсутність законних підстав для вилучення коштів, слідчий суддя правомірно відмовив у задоволенні клопотання про арешт грошових коштів, не обмежившись умовами, передбаченими ч. 1 ст. ст. 170 КПК України.

Підстави, які б свідчили, що слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону або зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щура І.В., а тому ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 991/1129/20, провадження №1-кс/991/1150/20 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 131, 167, 170-173, 376, 404-405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Щура Ігоря Валерійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 991/1129/20, провадження №1-кс/991/1150/20, про відмову у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Пісного В.І. про арешт майна, у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 991/1129/20, провадження №1-кс/991/1150/20 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна