- Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
- Secretary : Finko Yu.V.
Справа № 991/1264/20
Провадження № 1-кс/991/1291/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.,
за участю секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
10.02.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальні правопорушення за заявою вх. № К-2847 від 06.02.2020.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 скаргу було призначену до розгляду.
У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що 06.02.2020 вона зареєструвала у НАБУ заяву за вхідним № К-2847, яку прийняв керівник ГПД ОСОБА_2 . У цій заяві вона повідомила про вчинення кримінального правопорушення організованою злочинною групою осіб - суддів Печерського районного суду м. Києва у вигляді зловживання службовим становищем.
ОСОБА_1 звертає увагу, що відповідно до ст. 214 КПК України правоохоронні органи не можуть посилатися на необхідність проведення перевірки як причину невнесення відомостей до ЄРДР по суті заяви громадянина. Перевірка такої заяви має проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження. Зважаючи на те, що відомості, які містились у заяві ОСОБА_1 вх. № К-2847 не були внесені до ЄРДР, заявниця просить суд зобов`язати відповідальну особу - керівника ГПД НАБУ ОСОБА_2 або іншу відповідальну уповноважену особу, невідкладно, але не пізніше 24 години внести відомості до ЄРДР, на підставі заяви ОСОБА_1 вх. № К-2847 від 06.02.2020;
У судовому засіданні заявниця підтримала доводи, викладені у скарзі, та просила суд задовольнити її.
Представник Національного антикорупційного бюро України у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення стосовно скарги, просив розглянути скаргу без його участі та відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України неявка детектива не є перешкодою для розгляду скарги. Тому розгляд скарги було здійснено за зазначеної явки.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею було встановлено, що у заяві вх. № К-2847 від 06.02.2020 ОСОБА_1 надала відомості про вчинення, на її думку, кримінального правопорушення організованою злочинною групою осіб - суддів Печерського районного суду м. Києва, а саме: суддями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Заявниця повідомила, що зазначені особи зловживаючи службовим становищем знехтували розглядом справи щодо оскарження постанови про закриття кримінального провадження за №12018110000000334 від 27.05.2018 року (справи №757/37847/19-к, №75735923/19-к), чим порушили присягу, Почесне звання судді України та вимоги закону, таким чином вчинили злочин, що кваліфікується за ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України.
У поясненнях представник НАБУ повідомив, що 06.02.2020 надійшла заява ОСОБА_1 за вх. № К-2848. На думку органу досудового розслідування у заяві ОСОБА_1 не наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення вказаними суддями кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР. ОСОБА_1 було повідомлено та надано відповідне роз`яснення листом НАБУ № 11-188/6359 від 14.02.2020.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 с. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв`язку.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У ч. 5 ст. 216 КПК України зазначено, що за Національним антикорупційним бюро України визначена підслідність відносно злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.
Доводи ОСОБА_1 про вчинення суддями Печерського районного суду м. Києва можливих кримінальних правопорушень, ґрунтуються на власній оцінці заявниці процесуальних рішень, які приймаються суддями ОСОБА_3, ОСОБА_4 Заява вх. № К-2847 не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій за вищевказаною статтею. ОСОБА_1 розцінює як злочин перенесення та визначення дат проведення судового розгляду, які незручні для позивача, порушення строків розгляду та інші дії, які безпосередньо залежать від особливостей конкретної справи, з урахуванням навантаження судді, який здійснює розгляд справи, та процесуальної поведінки сторін по справі.
При розгляді цієї скарги слідчий суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
На даний час існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов`язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.
Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів, намагання протиправно використовувати суди для відстоювання інтересів певних груп чи осіб не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Така ситуація є загрозою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, адже ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Саме тому початок досудового розслідування щодо судді у разі незгоди з його рішенням є тиском на суд, і не є виправданим та ефективним для встановлення справедливості у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях суддів Печерського районного суду м. Києва ознак вищезазначеного злочину, а фактично зводиться до незадоволення строками проведення розгляду поданих нею скарг.
За наведених обставин у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 214, 303- 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, викладених у заяві ОСОБА_1 вх. №К-2847 від 06 лютого 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін