Document No. 87872547

Date of the hearing: 19/02/2020
Date of the decision: 19/02/2020
Case №: 760/7590/19
Proceeding №: 12016100000001664
Instance: HACC AC
Judicial form: Criminal

Presiding judge (HACC AC) : Bodnar S.B.
Judge (HACC AC) : Panaid I.V., Pankulych V.I.
Secretary : Dubyna T.Yu.
Prosecutor : Podhorets S.V.

Справа № 760/7590/19

Провадження №11-сс/991/28/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

особи, яка подала апеляційну скаргу Левковця А.Ю.

прокурора Подгорця С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги адвоката Левковця Андрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.2019 у справі № 760/7590/19, якою частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про арешт майна ОСОБА_1 та майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 грудня 2019 року частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С.

Накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3168245) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном.

Накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яке зареєстровано за ОСОБА_2 , а саме:

- садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 188,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 755779432218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

- садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 34,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342772632218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3221886400:36:086:0160 площею 0,0995 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 335703032218) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

- земельну ділянку кадастровий номер 3221886400:36:086:0162 площею 0,0969 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114690032218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

- садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 272,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29800218) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Левковець А.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.2019 року у справі № 760/7590/19 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно ОСОБА_1 та майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою та незаконною, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

21 січня 2020 року адвокат Левковець А.Ю. в інтересах ОСОБА_2 подав доповнення до апеляційної скарги. Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 760/7590/19 (провадження № 1-кс/991/2799/19) скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про арешт майна ОСОБА_1 , а також нерухомого майна, зареєстрованого за його дружиною ОСОБА_2 та яке перебуває в їх спільній сумісній власності, в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року. В обгрунтування доповнень до апеляційної скарги наводить наступні обставини:

1)ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року;

2)Мальцева Н.В. не має жодного статусу у вказаному кримінальному провадженні та немає відношення до жодного із кримінальних правопорушень, що розслідуються в ньому;

3)помилковість визначення слідчим суддею приналежності нерухомого майна (будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3168245)) ОСОБА_1 ;

4)необгрунтованість встановлення слідчим суддею підстав для накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Вважає, що накладення арешту на майно, яке є спільною сумісною власністю в повному обсязі, в тому числі і на належну ОСОБА_2 частку, грубо порушує її право на мирне володіння майном;

5)недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України;

10 лютого 2020 року адвокат Левковець А.Ю., в інтересах ОСОБА_2 , подав доповнення до апеляційної скарги, в обгрунтування яких наводить доводи щодо:

1)неможливості арешту майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя (поки воно перебуває в статусі спільної сумісної власності і не виділено членам подружжя в натурі);

2)не набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року. Надає відповідь керівника Садівницького товариства «БОРОВИК» ОСОБА_3 (отриману на адвокатський запит Левковця А.Ю. від 27 січня 2020 року вих. № 27/01/20-1), у якій зазначається, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного та повістка про виклик ОСОБА_4 ніколи не передавалася / не вручалася останньому, оскільки Садівницьке товариство «БОРОВИК» не є житлово-експлуатаційною організацією, а тому її керівник не уповноважений вчиняти дії щодо їх вручення. Окрім того, зазначається, що ОСОБА_1 за вказаною працівниками Національного антикорупційного бюро України адресою (АДРЕСА_2) не проживає та не є працівником Садівницького товариства « БОРОВИК ».

17.02.2020 року детектив П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Очеретюк Д.А. подав заперечення на апеляційну скаргу адвоката Левковця А.Ю. В запереченні до апеляційної скарги просить в задоволенні апеляційної скарги адвоката Левковця А.Ю на ухвалу слідчого судді від 03.12.2019 у справі № 760/7590/19, поданої в інтересах ОСОБА_2 відмовити. В обгрунтування доповнень до апеляційної скарги наводить наступні обставини:

1) до матеріалів клопотання про арешт долучені докази вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме: вказане повідомлення із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного передано до житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_1 (13.11.2019), направлено за місцем його реєстрації, за місцем знаходження належного йому нерухомого майна, за останнім відомим місцем проживання, за адресою реєстрації його дружини, що підтверджується відповідно протоколом вручення повідомлення про підозру, листами із поштовими квитанціями;

2) право власності ОСОБА_1 на житловий будинок підтверджується витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який додавався до клопотання про арешт. В той же час детектив зазначає, що «додатковою перевіркою встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказаний будинок має інший реєстраційний номер, а саме: 34806332218 та його власником дійсно значиться ОСОБА_6 ». У зв`язку із цим, просить вирішити питання доцільності подальшого арешту вказаного будинку на розсуд колегії суддів;

3) майно набуте ОСОБА_2 за час перебування в шлюбі із підозрюваним ОСОБА_1 є їх спільною сумісною власністю, частки в якому кожному із подружжя не виділено в натурі, а тому існує необхідність арешту зазначених об`єктів нерухомого майна в повному обсязі;

4) Садівницьке товариство «БОРОВИК» відповідно до Житлового кодексу УРСР та Закону України «Про кооперацію» відноситься до кооперативу, створеного з метою експлуатації житлових будинків, інших жилих приміщень, які розташовані на його території.

В судове засідання з`явились захисник Левковець А.Ю., прокурор Подгорець С.В. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки в суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційні скарги у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника Левковця А.Ю., який підтримав подані апеляційні скарги та просив задовольнити їх в повному обсязі, прокурора Подгорця С.В., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника Левковця А.Ю. підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

29.11.2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про арешт майна ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання детектив зазначає, що в ході досудового розслідування встановлена причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , який будучи Головою правління ПАТ «ВіЕйБі Банк», діючи умисно, вчинив злочин - протиправне вибуття з володіння НБУ під виглядом отримання стабілізаційного кредиту з передачею завідомо неліквідного забезпечення та обернення на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» грошових коштів в сумі 1 200 000 000 грн., внаслідок чого державі в особі НБУ завдано відповідної шкоди.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 грудня 2019 року зазначене клопотання було частково задоволено.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

Згідно вказаної ухвали, слідчий суддя дійшла висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно з підстав, передбачених ст. 170 КПК України. Прийняте рішення мотивоване тим, що викладенні в клопотанні доводи про необхідність накладення арешту на вказане в ньому майно, з метою забезпечення можливої конфіскації є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки незастосування арешту може призвести до його відчуження.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Щодо доводів адвоката Левковця А.Ю. про ненабуття статусу підозрюваного ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Стаття 135 КПК України визначає порядок вручення повідомлень у кримінальному провадженні. Згідно ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Як вбачається з протоколу огляду відомостей, які містяться в інформаційних базах даних Державної прикордонної служби України (а.с. 69 - 73) ОСОБА_1 16.08.2019 авіарейсом Київ-Відень покинув територію України та станом на дату проведення огляду (дата огляду: 13.11.2019) до України не повертався.

У зв`язку з неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто ОСОБА_1 , вказане повідомлення про підозру та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки було передано 13.11.2019 директору Садівницького товариства «БОРОВИК» ОСОБА_7 для подальшого вручення ОСОБА_1 .

Окрім того, як вбачається з наданих суду матеріалів, повідомлення про підозру із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки та повісткою про виклик для здійснення процесуальних дій було направлено ОСОБА_1 13.11.2019 року за місцем його реєстрації, за місцем знаходження належного йому нерухомого майна, за останнім відомим місцем проживання, за адресою реєстрації його дружини, відповідно на наступні адреси:

- АДРЕСА_6 (а.с. 36-37);

- АДРЕСА_7 (а.с. 38-39);

- АДРЕСА_8 (а.с.40-41);

- АДРЕСА_2 (а.с.42-43).

В клопотанні про арешт майна від 28.11.2019 року зазначається, що на момент складання зазначеного повідомлення про підозру від 13.11.2019 та вжиття заходів щодо їх вручення у спосіб, передбачений КПК України, детективи Національного антикорупційного бюро України не мали будь-якої інформації про зміну ОСОБА_1 місця проживання, в тому числі про виїзд за кордон на постійне місце проживання.

Долучення адвокатом Левковцем А.Ю. до матеріалів судового провадження копії повідомлення адвоката Глоби К.В. від 28.11.2019, в якому повідомляється Національне антикорупційне бюро України про виїзд за межі України ОСОБА_1 та місце його перебування в Австрії не спростовує доводи органів досудового розслідування. Адже дане повідомлення отримано Національним антикорупційним бюро 29.11.2019, тобто через 16 днів з дня складення та вжиття заходів щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

Доводи Левковця А.Ю., щодо невручення ОСОБА_1 листів засобами поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» за адресами: 1 ) АДРЕСА_6 ; 2) АДРЕСА_7 ; 3) АДРЕСА_2 не спростовують факту дотримання органами досудового розслідування процесуальних вимог про вжиття заходів передбачених КПК України щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

Отже, матеріалами клопотання підтверджується, що: 1) орган досудового розслідування вжив необхідних заходів для вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень; 2) ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №12016100000001664 від 08.10.2016 у порядку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК України, що є підставою для накладення арешту на його майно.

Частина 11 ст. 170 КПК України вказує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Детективом доведено необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Слідчим суддею досліджені обставини, встановлені під час досудового розслідування, і встановлена наявність обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

Частина 5 ст. 170 КПК України, визначаючи підстави арешту майна з метою конфіскації, встановлює умову - наявність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Зважаючи на те, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України, яка інкримінується ОСОБА_1 , визначає можливість призначення покарання у виді конфіскації майна, наявні достатні підстави вважати, що суд може призначити таке покарання.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування - забезпечення виконання можливого покарання у виді конфіскації в майбутньому - на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у право власності підозрюваного. Необхідність арешту рухомого і нерухомого майна обґрунтовано обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом.

Щодо доводів апеляційної скарги на предмет відсутності в ОСОБА_2 будь-якого правового статусу в кримінальному провадженні, передбаченого ст. 170 КПК України, та неможливості арешту майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя (поки воно перебуває в статусі спільної сумісної власності і не виділено членам подружжя в натурі), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності. Одночасно із цим, ч. 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спільна сумісна власність подружжя належить подружжю незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено документи.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набули за час перебування в шлюбі наступне майно:

- садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 188,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 755779432218);

- садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 34,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342772632218);

- садовий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 272,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29800218),

яке, з урахуванням положень статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.

З огляду на положення статті 70 СК України, відповідно до якої частки майна дружини та чоловіка є рівними, 1/2 частина наведеного вище майна належить ОСОБА_2 .

Згідно п. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів приходить висновку, що в кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, підлягає арешту не все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а лише 1/2 частина зазначеного майна, що належить підозрюваному ОСОБА_1 у спільній сумісній власності.

Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

Щодо доводів апеляційної скарги на предмет помилковості визначення слідчим суддею приналежності нерухомого майна (будинку № АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3168245)) ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Слідчий суддя під час постановлення оскаржуваної ухвали виходила із наявних у клопотанні відомостей та доданих до нього документів, зокрема витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2019 (номер інформаційної довідки 190642078) (а.с. 79), згідно яким приналежність нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3168245)) визначалось за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з частин 1, 2 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

В доповненні до апеляційної скарги від 21.01.2020 адвокат Левковець А.Ю. зазначає, що слідчим суддею постановлено рішення, яким «порушено права іншої особи у частині накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3168245)» та надає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2020, згідно якого власником зазначеного об`єкту нерухомості є ОСОБА_6 .

В матеріалах апеляційних скарг відсутні та в судовому засіданні адвокатом Левковцем А.Ю. не було надано документів на право представництво інтересів ОСОБА_6 .

Виходячи із вищевказаного, арешт будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3168245) не стосується прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , та не надає їм право, згідно з ч. 2 ст. 24 КПК України, оскаржити його. Саме тому колегія суддів приходить висновку про відхилення в цій частині доводів та вимог апеляційних скарг адвоката Левковця А.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги на предмет недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених абз. 2 ст. 170 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

В ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що в кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року необхідність арешту нерухомого майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що це майно може підлягати конфіскації як виду покарання у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власниками ОСОБА_1 чи його дружиною ОСОБА_2 , або їх уповноваженими представниками. З накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити це майно на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

При цьому колегія суддів враховує і те, що, у відповідності до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Надані із клопотанням про арешт майна матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (частина 3 статті 407 КПК). Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги адвоката Левковця Андрія Юрійовича задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.2019 у справі № 760/7590/19 про арешт майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме будинок АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3168245) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном.

Накласти арешт на частину майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яке зареєстровано за ОСОБА_2 , а саме:

-1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 188,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 755779432218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

-1/2 частину садового будинку № 16, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 34,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342772632218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

-1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3221886400:36:086:0160 площею 0,0995 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 335703032218) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

-1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3221886400:36:086:0162 площею 0,0969 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114690032218), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;

-1/2 частину садового будинку № АДРЕСА_2, загальною площею 272,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29800218) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном.

В задоволенні іншої частини клопотання та апеляційних скарг - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич

Search

Document No. 87872547

УХВАЛА

ПОСТАНОВИЛА: