Document No. 87873370

Справа № 991/979/20

Провадження №11-сс/991/124/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Михайленка Д.Г.

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

прокурора -Олефіра Ю.О.,

захисників - Єня Д.В., Мягкова М.О.,

підозрюваного - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Єня Д.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2020 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2020 року клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Васильчука В.А, погодженого прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу ГПУ Оліфером Ю.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, задоволено частково, а саме застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативою внесення застави в розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 612 000 грн. з додатковим покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, таких як: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_4 , а також іншими особами, які будуть допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні щодо обставин даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідного територіального органу/ територіального підрозділу Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків у разі внесення застави становить два місяці з моменту внесення застави.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи її такою, що не відповідає вимогам КПК України, захисник підозрюваного ОСОБА_1 - Єнь Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у виді домашнього арешту або застави в розмірі не більше 2 000 000 (двох мільйонів) гривень. На думку захисника порушення полягає в тому, що слідчим суддею обрано занадто суворий запобіжний захід, який розходиться з практикою ЄСПЛ, а також обрано непомірно велику суму застави для його підзахисного. Окрім цього зазначає, що судом не було всебічно проведено аналіз всіх ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного. Зокрема, в доповненнях до апеляційної скарги захисник заперечує ризик переховування за кордоном ОСОБА_1 , пояснюючи це готовністю здати до відповідного державного органу свій другий закордонний паспорт у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, вважає, що судом безпідставно враховано ризик щодо можливості ОСОБА_1 впливати на свідків у зв`язку із наявністю у підозрюваного стійких зав`язків з працівниками судових та правоохоронних органів. Окрім зазначених ризиків, також вважає безпідставним твердження суду щодо відсутності документів про постійно місце проживання ОСОБА_1 в м.Києві. Посилається на неврахування судом стану здоров`я підозрюваного, у разі ускладнення якого, ОСОБА_1 може не бути надана кваліфікована належна медична допомога у слідчому ізоляторі, що призведе до негативних наслідків для нього. Вказує на перебування на утриманні підозрюваного його матері - ОСОБА_5 . Крім того, вважає необґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України, що спричено не вірною кваліфікацією кримінального правопорушення. Вважає, що долучені до матеріалів кримінального провадження докази, не є вагомими, оскільки зібрані з грубим порушенням встановленого законом порядку, а дії свідка ОСОБА_4 мають ознаки провокування ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку підозрюваного та захисників, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2020 року про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та постановити нову, якою обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у виді домашнього арешту або застави в розмірі не більше 2 000 000 (двох мільйонів) гривень, а також думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника з огляду на таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. За версією досудового розслідування протягом жовтня 2019 року - січня 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , керуючись спільним злочинним умислом, спрямованим на надання Голові Фонду державного майна України ОСОБА_4 неправомірної вигоди за вчинення ним дій із використанням службового становища в інтересах третіх осіб, під час телефонного спілкування та особистих зустрічей між собою та із ОСОБА_4 пропонували останньому одержати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США за вирішення питання щодо призначення Головою Правління акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі - АТ «ОПЗ») особи, підконтрольної ОСОБА_1 , а також вирішення питання щодо укладення АТ «ОПЗ» договорів переробки давальницької сировини з підконтрольними ОСОБА_1 суб`єктами господарювання. Так, 29 січня 2019 року реалізовуючи спільний зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочинний план, перебуваючи в приміщенні закладу громадського харчування «Духмяна піч», Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с . Лісники , вул. Ватутіна, 170 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 вчинив пропозицію надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США (станом на 29.01.2020 р. за курсом НБУ складає 123 602 000 грн.) за вчинення останнім дій із використання службового становища, а також передав ОСОБА_4 першу її частину у розмірі 50 тис. доларів США, що станом на 29 січня 2019 року за курсом НБУ складала 1 236 020 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2020 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні №52019000000001060 від 26 листопада 2019 року, яке в той же день було вручено ОСОБА_1 та його захиснику Єнь Д.В. особисто під розписку. З огляду на тяжкість злочину, детектив звернувся з клопотанням про застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 41 199 200, 00 грн., оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років з конфіскацією майна або без такої, та існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин події кримінального правопорушення, у силу своїх зв`язків незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan ), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За вказаних вище обставин слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості кваліфікації відхиляє.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання старшого детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 12 612 000 грн., слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з урахуванням положень ст. 178 та ст. 194 КПК України, соціальної характеристики підозрюваного, його стану здоров`я.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку щодо наявності ризику того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1 належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком до 10 років, даний факт може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Окрім цього, підозрюваний має паспорт для виїзду за кордон, один з яких не було вилучено ані під час досудового розслідування, ані здано до відповідних органів під час судового розгляду судом апеляційної інстанції. Цивільна дружина підозрюваного ОСОБА_8 від 03 жовтня 2019 року постійно та безперервно перебуває за кордоном, що, в свою чергу, також підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Аргументи захисника з приводу підтвердженого сталого місця проживання ОСОБА_1 суд відхиляє, оскільки захисником стверджується як адреса постійного місця перебування підозрюваного, де відбувалось затримання підозрюваного - АДРЕСА_1 , а до матеріалів справи долучена, як підтвердження місця проживання, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000553874 від 07 червня 2018 року, де адреса постійного місця проживання - АДРЕСА_4 . Жодних речей, які б підтверджували соціальні зв`язки за адресою АДРЕСА_1 органами досудового слідства не виявлено. Підвищує ризик переховування і той факт, що займаючи посаду Віце-президента Української спілки промисловців та підприємців ОСОБА_1 встановив та підтримує зв`язки з іноземними громадянами, службовими особами іноземних держав, громадянами України, які проживають за кордоном, про що зазначав ОСОБА_3 ОСОБА_4 під час зустрічі 27 січня 2020 року (т. 3 а.с. 62-63).

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на наявності стійких зв`язків із працівниками судових та правоохоронних органів різного рівня, що випливає із роду діяльності підозрюваного та наявними записами його особистого блокноту, вилученого під час затримання. Заперечення захисника щодо того, що з даними особами ОСОБА_1 спілкується в межах інших досудових розслідувань, в яких являється потерпілим, ніяким чином не підтверджуються, тому відхиляються.

Доводи захисника стосовно того, що в протоколах НСРД зафіксовані дії свідка ОСОБА_4 , які, на його думку, мають ознаки провокування підозрюваного ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, з протоколів проведення негласних (слідчих) розшукових дій, протягом грудня 2019 - січня 2020 року між свідком ОСОБА_4 та підозрюваними ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбувались зустрічі, під час яких обговорювались питання щодо обставин, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 3 а. с. 4-21, 22-49, 50-58, 59-72, 115-117). Зі змісту розмов вбачається повна обізнаність підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо предмету обговорення. Підозрювані зазначають про суми і послідовність передачі свідку ОСОБА_4 грошових коштів (т. 3 а.с. 67-69, 116), прізвища осіб, яких бажають влаштувати на посаду Голови правління АТ «ОПЗ», назви підконтрольних суб`єктів господарювання, які мають стати контрагентами АТ «ОПЗ» з переробки давальницької сировини. З наведеного можна зробити висновок про активну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 у ймовірному вчиненні інкримінованого йому діяння. З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає доводи захисника щодо провокації злочину, оскільки вказаним обставинам має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження. Разом з тим, з наявних у суду матеріалів не вбачається очевидних ознак провокації. Активна поведінка підозрюваного, який наполягав на погодженні Сенниченка Д.В. з умовами, за яких надається неправомірна вигода, заперечує доводи сторони захисту щодо провокування ОСОБА_1 на вчинення злочину. При цьому доводи сторони захисту щодо невагомості зібраних доказів внаслідок порушень закону про проведенні слідчих дій колегія відхиляє, оскільки очевидних ознак недопустимості докази сторони обвинувачення не містять, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, їх визнання недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких злочинів, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої, враховуючи те, що розмір неправомірної вигоди, яку підозрюваний пропонував службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, становить 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Доводи сторони захисту стосовно того, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває його мати жодними доказами не підтверджені. Крім того, за інформацією з витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в численних суб`єктах господарювання разом з ОСОБА_1 , їх співзасновником є і його мати - ОСОБА_5 .

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 свою неможливість перебування в СІЗО обґрунтовував тим, що в слідчому ізоляторі існує загроза його життю та здоров`ю, посилаючись на те, що 04. 02. 2020 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, його було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Однак, доводи сторони захисту щодо неможливості перебування підозрюваного в слідчому ізоляторі за медичними показниками спростовуються наявною в матеріалах провадження медичною довідкою №172 від 12.02.2020 року, виданою КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», в якій зазначено, що ОСОБА_1 потребує продовження лікування в умовах медичної частини СІЗО, бажано під контролем невролога. Також колегія суддів бере до уваги й те, що стороною захисту не було спростовано твердження прокурора щодо відсутності звернень від сторони захисту про застосування заходів безпеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя виходив з обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 являється співзасновником у понад 17 суб`єктів господарювання та вносив значні суми грошових коштів до їх статутного фонду. Об`єктивних даних щодо припинення діяльності суб`єктів господарювання, в яких ОСОБА_1 є засновником чи співзасновником матеріали кримінального провадження не містять, тому з огляду на тяжкість злочину і наявність ризиків, розмір предмета злочину, враховуючи, що сума застави має гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, колегія суддів вважає розмір застави, визначений слідчим суддею, обґрунтованим, таким, що у разі її застосування буде стимулювати підозрюваного до виконання покладених на нього обов`язків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2020 року про часткове задоволення клопотання старшого детектива НАБУ Васильчука В.А., якою відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави в межах 6 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 12 612 000, 00 грн - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Єня Д.В. - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

Д.Г. Михайленко