Document No. 87918056

Справа № 757/28191/18-к

Провадження 1-кп/991/4/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

24 лютого 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі

головуючого судді Дубаса В.М., суддів Коліуша О.Л., Задорожної Л.І. (далі - суд),

за участі:

секретаря судового засідання Борух А.С.,

прокурора Кравченка М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В., Черненка П.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника Черненка П.С. про повернення обвинувального акту

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 14.04.2017 за №52017000000000276 щодо обвинувачення ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис провадження.

10.01.2020 до Вищого антикорупційного суду з Печерського районного суду міста Києва відповідно до ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02.12.2019 надійшов обвинувальний акт з додатками та матеріали судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 14.04.2017 за №52017000000000276 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації».

Ухвалою від 11.01.2020 призначено на 28.01.2020 підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні, з перервами до 13.02.2020 та 24.02.2020.

2. Короткий виклад поданого клопотання.

Захисник Черненко А.В. подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав порушення порядку здійснення повідомлення про підозру судді, а саме, що 13.12.2017 детектив Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Шмітько В.В. в присутності прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - САП) Федоренка І.Є. вручив складену заступником Генерального прокурора - керівником САП Холодницьким Н.І. письмову підозру, в якій зазначалось про таке доручення, обвинуваченому ОСОБА_1 , який є суддею Вищого адміністративного суду. Відтак захисник вважає, що прокурор передоручив свої повноваження неповноважному суб`єкту всупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які не передбачають передоручення Генеральним прокурором чи його заступником їх виключних повноважень, а тому обвинувачений ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного, й відтак обвинувальний акт не було вручено відповідно до процесуального закону і він підлягає поверненню.

Крім того, захисник вважав підставою для повернення обвинувального акту порушення вимог КПК під час вирішення питання про продовження строків досудового розслідування внаслідок порушення права підозрюваного в частині обмеження його захисників можливості на подання письмових заперечень на клопотання про продовження строків, оскільки відповідно до поданого 09.02.2018 детективом НАБУ клопотання щодо продовження строку досудового розслідування від 05.02.2018, прокурором САП прийнята постанова про продовження строку досудового розслідування від 12.02.2018 без врахування заперечень підозрюваного щодо такого продовження, які були направлені захисником Кравцем Р.Ю. поштою на адресу САП 09.02.2018 та доставлені адресату 12.02.2018.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисники Кравець Р.Ю., Мартиненко А.В. підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор Кравченко М.М. вважав клопотання необґрунтованим та заперечував проти його задоволення, зазначаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті, викладено відповідно до вимог чинного законодавства, акт затверджений відповідно до вимог до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його повернення.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Загальні норми процесуального закону щодо можливості повернення обвинувального акту.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Отже, суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності вимогам статті 291 КПК, для чого суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням цієї статті.

Оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може бути будь-яка формальна його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.

Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування.

Відповідно до частини 4 статті 291 КПК забороняється надання суду до початку судового розгляду інших документів, ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

За таких обставин, оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого (детектива) чи прокурора виключно на підставі доказів, наданих однією із сторін, порушить принцип змагальності, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів, а також слід враховувати, що такі відсутні в розпорядженні суду на цій стадії.

За частиною 6 статті 13 «Обов`язковість судових рішень» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 02.06.2016, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Крім того, за частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому судом враховується висновок у постанові Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17, відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

3.2. Щодо доводів захисника про не набуття статусу підозрюваного.

Стаття 480 КПК передбачає перелік осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, а стаття 481 КПК визначає перелік осіб, щодо яких забезпечується особливий порядок здійснення повідомлення про підозру, де обов`язковою є участь Генерального прокурора або його заступника, й, зокрема, письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

Судом враховуються висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 в справі №536/2475/14-к, відповідно до яких:

1. Гарантія незалежності суддів забезпечується тим, що виключно Генеральний прокурор або його заступник перевіряють підстави для повідомлення про підозру судді, складають та підписують її текст, а також можуть повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру.

2. Письмове повідомлення про підозру судді, яке передбачає погодження та подальше підписання такого процесуального документа, може здійснюватися лише Генеральним прокурором або його заступником. Це повноваження Генерального прокурора або його заступника є винятковим і не може бути передоручене іншим особам.

3. Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо письмового повідомлення про підозру судді незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні.

4. Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні

5. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

Отже, Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому (детективу НАБУ) або іншому прокурору вручити повідомлення про підозру, та уповноваження іншої особи на вручення такого повідомлення про підозру (прийнятого належним суб`єктом) особі, визначеній в статті 481 КПК, не призводить до порушення гарантії, передбаченої статтею 481 КПК.

3.3. Щодо доводів захисника про порушення норм КПК при продовженні строків досудового розслідування.

За загальним правилом, наведеним в частині 1 статті 219 КПК, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. . Там же визначено, що передбачені строки досудового розслідування обчислюються з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру. За частиною 2 статті 219 КПК, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу (тобто статтями 294, 295, 295-1 КПК).

Суд вважає, що підготовче судове провадження є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані з призначенням кримінального провадження до судового розгляду. При цьому суд не вправі оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки відповідно до статей 314-316 КПК з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень детективами та прокурором, й такі обставини можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Отже, викладені у клопотанні захисника факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового провадження.

Суд дійшов висновку, що доводи захисника Черненка П.С. є необґрунтованими, обвинувальний акт відповідає вимогам чинного КПК, порушень, за наявності яких суд має повернути такий обвинувальний акт не встановлено, а тому клопотання про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 291, 314, 372, 376 КПК суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Черненка П.С. про повернення обвинувального акта.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Головуючий суддя Дубас В.М.

Судді - Коліуш О.Л.

Задорожна Л.І.