Document No. 88013498

Справа № 757/870/18-к

Провадження1-кп/910/40/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання Яреми О.В.,

прокурора Гречишкіна В.В.,

захисника Юрченка А.Ф.,

представника потерпілого Цапенка Б.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30 жовтня 2017 року за № 52017000000000733 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 КК України.

02 березня 2020 року захисник Юрченко А.Ф. подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 , або особисте зобов`язання.

Своє клопотання захисник мотивує тим, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативою застави у сумі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає висунуте ОСОБА_1 обвинувачення необґрунтованим та недоведеним. Зазначає, що Вищим антикорупційним судом у цьому кримінальному провадженні постановлено ухвалу від 10 жовтня 2020 року, згідно з якою суд вважає доведеним лише ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків, який на думку захисника є надуманим та гіпотетичним. Захисник також посилається на вік обвинуваченого і стан його здоров`я (наявність тяжких захворювань і потребу негайного проведення складних операцій на хребті), наявність у нього постійного місця роботи, а також відсутність у нього судимості та його репутацію, і зазначає про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_1 можливості внесення застави, а також про відсутність інших фізичних та юридичних осіб, які б могли це зробити.

Суд заслухав думки учасників судового провадження щодо клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 .

Захисник Юрченко А.Ф. у судовому засіданні підтримав своє клопотання і наполягав на його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника Юрченка А.Ф. підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що він не визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні, воно є недоведеним, а події інкримінованих йому правопорушень взагалі відсутні.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, обґрунтовуючи свою думку тим, що ризики неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого не зменшилися. Прокурор також зазначив, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження відсутності ризику впливу обвинуваченого на свідків та відсутністю у нього наміру переховуватися від суду.

Представник потерпілого Цапенко Б.В. проти задоволення клопотання заперечував і просив у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши думки сторін кримінального провадження і представника потерпілого, дослідивши доводи клопотання захисника, дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до вимог п.15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 201 КПК України, до клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання (1); перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання (2); підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання (3).

Виходячи із змісту зазначених норм процесуального права, на сторону кримінального провадження - ініціатора клопотання покладається обов`язок доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог та підстав для їх задоволення.

Під час розгляду клопотання судом встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 грудня 2019 року включно, а також визначено заставу у сумі 700 (семисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 344 700,00 гривень.

Ухвалою від 05 грудня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2020 року, а також визначено заставу у сумі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 152 600,00 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі шістсот) гривень.

У подальшому, ухвалою суду від 28 січня 2020 року, яка не оскаржувалася стороною захисту в апеляційному порядку, обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 березня 2020 року та визначено заставу у сумі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600,00 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень.

За таких обставин, твердження захисника про те, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативою застави у сумі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України, які відносяться до тяжкого і особливо тяжкого злочинів, відповідно до вимог ч. ч. 4 і 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості та доведеності обвинувачення. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні суд дійшов висновку, що після постановлення судом ухвали від 28 січня 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у сумі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600, 00 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень, не змінилися обставини, які давали б суду підстави для зміни запобіжного заходу, зокрема, не відпали і не зменшилися ризики, встановленні під час вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За таких обставин, посилання захисника на ухвалу суду від 10 жовтня 2019 року, у якій підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказано тільки один ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не заслуговує на увагу, оскільки дане рішення припинило свою дію 07 грудня 2019 року та не є чинним. Крім того, ця ухвала була оскаржена стороною захисту в апеляційному порядку і ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 грудня 2019 року ухвала залишена без змін.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

З огляду на системний аналіз наведених вище норм процесуального права, законодавець поклав на суд обов`язок - при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, натомість, внесення застави є правом обвинуваченого або заставодавця, а не його обов`язком, тому в даному випадку внесення застави є свідомим та добровільним рішенням.

Також, суд вважає, що, з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави у сумі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є справедливим, здатним забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів, і не порушує його прав.

Крім того суд враховує те, що застава, яка застосована ним до обвинуваченого ОСОБА_1 у якості альтернативного запобіжного заходу є менш суворим запобіжним заходом ніж домашній арешт, що встановлено вимогами ч. 1 ст. 176 КПК України.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановленні судом ухвали від 28 січня 2020 року, яка не була оскаржена стороною захисту в апеляційному порядку, судом був врахований вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 (копія висновку експерта № 34-2017/о від 20 квітня 2017 року та медична довідка «Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України»), його репутація і відсутність у нього судимостей, його майновий стан, розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, а також тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинення яких він обвинувачується (ч. 2 ст. 364 і ч. 4 ст. 368 КК України).

Сторона захисту не навела нових обставин, які свідчили б про наявність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м`який, а також не надала доказів на підтвердження обставин для зміни запобіжного заходу, на які послався захисник у своєму клопотанні.

Суд зазначає, що твердження сторони захисту про відсутність обґрунтованого і доведеного (доказаного) обвинувачення, а також про відсутність події кримінального правопорушення, фактично спростовуються проханням про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту або особистого зобов`язання, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження (у тому числі і запобіжних заходів) не допускається за відсутності обґрунтованої підозри.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника Юрченка А.Ф. про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 201, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Юрченка А.Ф. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Судді - Коліуш О.Л.

Дубас В.М.