Document No. 88013794

Справа № 991/1813/20

Провадження1-кс/991/1855/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

детектива НАБУ Яреми В.В.,

власника майна ОСОБА_1 ,

представника власника майна Карліна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання.

В клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», прийняли рішення внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2 000 га. Земельні ділянки перебували на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Такими діями спричинено тяжкі наслідки державі.

25-26 лютого 2020 у ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020 у приміщеннях Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, у провідного спеціаліста відділу землеустрою та охорони земель управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_1 були вилучені речі, які містять відомості, що відповідають критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, а саме: мобільний телефон Huawei IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 26.02.2020 зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом.

Оскільки вилучений під час обшуку у ОСОБА_1 мобільний телефон зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, що унеможливить його подальше використання під час доказування у сукупності з іншими доказами, просить накласти арешт на цей мобільний телефон.

У судовому засіданні детектив Ярема В.В. клопотання прокурора підтримав з наведених у ньому підстав. Просив клопотання задовольнити та накласти арешт на мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_1 в ході проведення обшуку у приміщеннях Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.Зазначив, що арешт майна забезпечить виконання завдань кримінального провадження, оскільки надасть змогу дослідити цей мобільний носій на наявність у ньому видаленої інформації, яка може стосуватися обставин, які досліджуються у цьому кримінальному провадженні.

Власник майна ОСОБА_1 , та її представник - адвокат Карлін О.В. проти задоволення клопотання про арешт майна заперечили, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

В обґрунтування заперечень послалися на такі обставини:

- відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження існування обґрунтованої підозри;

- ОСОБА_1 добровільно надала мобільний телефон для його дослідження під час проведення обшуку, а тому у органу досудового розслідування не було правових підстав, що визначені у ч. 2 ст. 168 КПК України для його вилучення;

-ні під час обшуку, ні у подальшому телефон оглянутий не був, наявна у ньому інформація не скопійована, а тому твердження про те, що цей телефон містить інформацію, що має значення для досудового розслідування є безпідставними.

До матеріалів клопотання долучено письмові заперечення.

ОСОБА_1 зазначила, що під час обшуку дійсно підтвердила детективу, що нею була видалена пева інформація, оскільки нею періодично видаляється як переписка, так і зображення, що зберігаються на телефоні.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

У клопотанні прокурора наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що було вчинено кримінальне правопорушення про яке зазначається в клопотанні.

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

З огляду на встановлені обставин слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна щодо відсутності події злочину та неможливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор серед іншого має право тимчасово вилучати речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зокрема використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (ч. 2 ст. 167 КПК України).

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020 надавався дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, за допомогою яких вчинявся злочин та підтримувався зв`язок між службовими особами ГУ Держгеокадастру у Сумській області та іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, носіїв електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у т.ч. оптичних носіїв інформації (компакт-диски), флеш-накопичувачів, флеш-карт накопичувачів або інших карт пам`яті всіх видів, з`ємних накопичувальних пристроїв, комп`ютерної техніки, ноутбуків, нетбуків, планшетів та інших носіїв електронної інформації, на яких можуть міститися відомості про вчинене кримінальне правопорушення, або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, ICQ, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, могла передаватися інформація, яка стосується вчинення даного кримінального правопорушення.

Отже мобільний телефон, що був вилучений у ОСОБА_1 , яка є провідним спеціалістом відділу землеустрою та охорони земель управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, під час обшуку у приміщеннях Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, відповідно до положень ст. 167-168 КПК є тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Обшук у приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, закінчено о 06:43, 26.02.2020. Отже, виходячи із вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна мало б бути подане не пізніше 06:43, 28.02.2020.

Клопотання про арешт подано 27.02.2020 о 00:45, що підтверджується відмітками на конверті, описі вкладення, інформацією за результатами пошуку відправлення за ідентифікатором.

Згідно зі ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо, зокрема, скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

Отже, клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Із змісту протоколу обшуку від 25.02.2020-26.02.2020 вбачається, що речі на які прокурор просить накласти арешт містять відомості дозвіл на відшукання яких надавався ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.02.2020.

Так згідно з протоколом обшуку на мобільному телефоні Huawei IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 містяться контакти осіб, причетних до протиправної передачі у приватну власність земель ДП «ДГ «Надія» та ДП «ДГ «Іскра». Для додаткового дослідження за участю спеціаліста цей мобільний телефон був вилучений детективом.

Постановою старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Яремою В.В. від 26.02.2020 ці речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000000585.

Необхідність накладення арешту на вказане тимчасово вилучене майно обумовлена тим, що відомості, які містяться на вилученому мобільних терміналах систем зв`язку та електронних носіях нададуть можливість провести належне розслідування кримінального провадження та забезпечить виконання вимог ст. 2, 9, 28, 94 КПК України. Зокрема за таких підстав у органу досудового розслідування буде можливість отримати інформацію, яка має значення для досудового розслідування, але яку з об`єктивних причин неможливо було зчитати під час проведення обшуку, дослідити електронні носії на наявність у них видаленої інформації, яка може стосуватися обставин, які досліджуються у цьому кримінальному провадженні.

Носій інформації - це матеріальний об`єкт, призначений для запису, передачі та зберігання інформації, який, зокрема, може бути електронним (дискети, лазерні диски, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні диски тощо), а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється шляхом її зчитування. Мобільні термінали систем зв`язку також відносяться до носіїв інформації, оскільки за допомогою них через смс-повідомлення, електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Signal, та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, може передаватися інформація шляхом здійснення листування, відправлення різного роду файлів тощо, а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється також шляхом її огляду та зчитування.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вилучене у ОСОБА_1 майно, а саме: мобільний телефон Huawei IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, містить інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та які можуть бути зчитані із цього мобільного носія протягом деякого проміжку часу.

Вилучення означеного майна органом досудового розслідування, з урахуванням надання слідчим суддею дозволу на відшукання та вилучення мобільних терміналів та носіїв електронної інформації та того факту, що отримання повної інформації з таких носіїв здійснюється, шляхом зчитування, для чого необхідне залучення спеціаліста та застосовування відповідної техніки, відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, яка дозволяє вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі, у зв`язку із необхідністю подолання системи логічного захисту чи проведення відповідного дослідження.

За таких обставин, слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна про те, що вилучення майна було здійснено без наявності правових підстав. Крім цього сама ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила факт періодичного видалення листування та зображень із мобільного телефону.

На підставі наданих пояснень та документів слідчий суддя дійшов висновку, що власником майна, щодо якого вирішується питання про накладення арешту, є ОСОБА_1 . Зазначене підтверджено також ОСОБА_1 під час судового засідання.

Враховуючи, що у межах кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019 досліджуються факти зловживання службовим становищем службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, що полягає у незаконній передачі особливо цінних земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», є достатні підстави вважати, що в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, наявний ризик переховування, пошкодження або знищення цього майна, що унеможливить отримання органом досудового розслідування інформації, яка має значення для цього досудового розслідування. В такому разі передача вилученого майна володільцю майна не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання детектива про арешт тимчасово вилученого майна з метою збереження його як речового доказу є обґрунтованим.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідується у межах цього кримінального провадження такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у мирне володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільця майна не створює.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андронової А.В. у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 25-26.02.2020 під час обшуку у приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, а саме: мобільний телефон Huawei IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить провідному спеціалісту відділу землеустрою та охорони земель управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Семишкур О.С.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін