Document No. 88045523

справа № 991/1312/20

провадження №11-сс/991/190/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів Михайленка Д.Г., Панаіда І.В.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

за участю захисників Нагаєнка С.О., Буджерака М.Р.,

прокурора Скибенка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника Нагаєнко Сергія Олександровича, подану в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2020 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 вересня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120020008270,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2020 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень із покладенням на підозрювану відповідних обов`язків.

В обґрунтування постановленої ухвали слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрювана ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а для запобігання встановленим ризикам недостатньо обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка їх подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник Нагаєнко С.О. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2020 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави.

Захисник Нагаєнко С.О. вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу або застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінуємих кримінальних правопорушень, оскільки між ДП ДГ «Червоний землероб» та ТОВ «Агроінвестпрайм» наявні цивільно-правові договірні відносини, всі спірні питання за якими повинні вирішуватись виключно в судовому порядку. Також захисник зазначає, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не встановлено та не зазначено як жодного доказу існування ризиків за ст.177 КПК України, не наведено жодних обставин, які б свідчила про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу та посилання на докази, які їх обґрунтовують, обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану, інших даних про особу, які ураховуються при обранні запобіжного заходу та визначення розміру застави, у зв`язку з чим судове рішення слідчого судді є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження.

Захисники підозрюваної Нагаєнко С.О. та Буджерак М.Р. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав, вважали за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності підозрюваної.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення, проти апеляційного розгляду без участі підозрюваної не заперечував.

Підозрювана ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з клопотанням, в якому, посилаючись на необхідність догляду за новонародженою дитиною, просила розгляд апеляційної скарги проводити за її відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

З урахуванням позиції інших учасників судового провадження колегія судів визнала за можливе проводити судовий розгляд за відсутності підозрюваної ОСОБА_1 .

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України застава як запобіжний захід, полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_1 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись. При цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення захисників та підозрюваної ОСОБА_1 , досліджені письмові матеріали клопотання прокурора та письмові заперечення з додатками сторони захисту, з`ясовані всі обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про її особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, їх конкретні обставини.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 належним чином в порядку ст.278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.15 ст.191 КК України, ч.5 ст.191 КК України та ч.1 ст.366 КК України, а саме - у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах та складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих документів.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо можливості ОСОБА_1 вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Так, під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінуємих кримінальних правопорушень.

Таким чином, посилання захисників підозрюваної на необґрунтованість підозри, в тому числі через наявні між ДП ДГ «Червоний землероб» та ТОВ «Агроінвестпрайм» цивільно-правові відносини, всі спірні питання в яких повинні вирішуватись виключно в судовому порядку, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються матеріалами судового провадження, в тому числі обставинами вчинення підозрюваною дій за пред`явленою підозрою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне обґрунтування наявності кожного із зазначених ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Щодо посилань захисників про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України, які згідно з положеннями ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, та за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Крім того, за приміткою ст.45 КК України злочин, передбачений ст.191 КК України, у випадку вчинення його шляхом зловживання службовим становищем, є корупційним, а отже у разі засудження особи, до неї не може бути застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів при цьому зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При оцінці цього ризику слідчий суддя врахував той факт, що у межах цього кримінального провадження розслідується факт заволодіння продукцією державного підприємства на суму 6 937 661,09 грн. та замаху на заволодіння продукцією цього ж підприємства на суму 1 961 262,25 грн. Крім того, згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Агроінвестпрайм», ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2016 року до 29 грудня 2016 року отримала від цього підприємства грошові кошти на загальну суму 7 848 237,65 грн. в якості повернення наданої фінансової допомоги, що не оспорювалось учасниками судового провадження.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із розміром шкоди та майновим станом підозрюваної, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Щодо заперечень сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_1 незаконно впливати свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, з цих підстав, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що підозрювана ОСОБА_1 може використовувати своє службове становище з метою впливу на свідків, у тому числі, тих що працюють у ДП ДГ «Червоний землероб» з метою зміни останніми своїх показань, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрювана ОСОБА_1 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Посилання захисників в апеляційній скарзі на неправомірність висновків слідчого судді щодо наявності ризику знищення, спотворення та приховування підозрюваною доказів у кримінальному провадженні, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з урахуванням тривалості досудового розслідування (відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 03 вересня 2015 року) та критеріїв, що мають враховуватися при встановленні наявності того чи іншого ризику, дійшов висновку про відсутність даного ризик, який не знайшов підтвердження під час розгляду слідчим суддею клопотання.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, яке є особливо тяжким та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, характер та обставини справи, розмір шкоди, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що на теперішній час, застосування більш м`яких запобіжних заходів, як-то особистого зобов`язання, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості обрання запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваній зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваної з метою досягнення дієвості цього провадження.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваної в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги захисника Нагаєнко С.О., який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Нагаєнко Сергія Олександровича, подану в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2020 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 вересня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120020008270, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Михайленко Д.Г. Панаід І.В.