- Presiding judge (HACC AC) : Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F., Hlotov M.S.
- Secretary : Serdiuk Yu.S.
- Lawyer : Tytarenka M.M., Dolzhenka Yu.V.
- Prosecutor : Shchur I.V.
Справа № 991/1242/20
Провадження №11-сс/991/158/20
Слідчий суддя: Хамзін Т.Р.
Доповідач : Никифоров А.С.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф.,
Глотова М.С.,
за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,
прокурора - Щура І.В.,
захисників - Титаренка М.М., Долженка Ю.В.,
підозрюваного - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Київ апеляційні скарги адвоката Титаренка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щура Ігоря Валерійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді грошової застави, із покладенням обов`язків, відносно підозрюваного по кримінальному провадженню № 52019000000000684 від 05.08.2019:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Опришени Глибоцького району Чернівецької області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро Пісного В.І. по кримінальному провадженню № 52019000000000684 від 05.08.2019 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді грошової застави у 4740 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 005 520 гривень; покладено на підозрюваного наступні обов`язки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, суду;
-не відлучатись із м. Чернівці без дозволу слідчого (детектива), прокурора, суду;
-повідомляти слідчого (детектива), прокурора, суд про зміну свого місця проживання таабо місця роботи;
-утримуватись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 та свідками: ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ;
-здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;
-носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено у два місяці з моменту внесення застави.
Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 обґрунтована наступним.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 52019000000000684 від 05.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України, у межах якого 04.02.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, Так, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду голови Чернівецької обласної ради, є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, у період часу до 23.07.2019 висловив ОСОБА_2 прохання надати неправомірну вигоду в сумі 400 000 доларів США, а у період часу з 03.08.2019 до 15.10.2019 одержав частину неправомірної вигоди у сумі 180 000 доларів США з остаточно узгодженого розміру неправомірної вигоди, що становив 200 000 доларів США, за вчинення ним дій із використанням наданої йому влади та службового становища, спрямованих на надання незаконних переваг раніше обраному ним суб`єкту господарювання - ТОВ «Буковинський оздоровчий комплекс «Брусниця» під час оренди цілісного майнового комплексу Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця».
Під час розгляду справи досліджені документальні докази, внаслідок чого слідчим суддею сформоване переконання щодо причетності ОСОБА_1 до злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставинах.
Стороною обвинувачення було доведено наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, підозрюваний може використовувати майнові активи, родинні та соціальні зв`язки для переховування. Обґрунтованим слідчий суддя вважав і існування ризику незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_2 , який є його давнім знайомим. З урахуванням того, що органу досудового розслідування ще належить встановити обставини отримання неправомірної вигоди, зважаючи на характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчим суддею встановлений наявний ризик можливого вчинення ОСОБА_1 дій для приховання або знищення будь-якої із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, а тому слідчим суддею не враховані.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020, адвокатом Титаренком 17.02.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було подано апеляційну скаргу, в якій він ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді та постановленні нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива у повному обсязі та обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисником наведені наступні доводи.
Повідомлення про підозру ОСОБА_1 , на думку захисника, не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а складене із цитування законодавства, вирваних з контексту розмов, фраз та аудіозаписів, отриманих в рамках іншого кримінального провадження, та їх довільного інтерпретування прокурором. Слідчим суддею було відмовлено у задоволенні клопотання захисника у витребуванні у детектива Національного антикорупційного бюро аудіозаписів, на які посилається сторона обвинувачення, що свідчить, на його думку, про неповноту судового розгляду. З дня повідомлення про підозру та до теперішнього часу ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.
При вирішенні питання щодо суми застави слідчим суддею, в порушення вимог ст. 182 КПК України, не наведено підстав для визначення суми застави у розмірі, який перевищує граничний. Оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду постановлена внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноти судового розгляду, адвокат прохає апеляційну скаргу задовольнити.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щур І.В., також не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020, 19.02.2020 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про її скасування та постановленні нової, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 7200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 15 134 400 гривень, із покладенням на підозрюваного низки процесуальних обов`язків, аналогічних тим, що були покладені оскаржуваною ухвалою.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги, із врахуванням доповнень від 20.02.2020, прокурор, не оспорюючи висновки суду в частині наявності обґрунтованої підозри, зазначає, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Так, слідчим суддею під час відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою невірно оцінено доводи клопотання щодо наявності ризику можливості використання авторитету своєї посади та зв`язків із службовими особами державних та правоохоронних органів з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування та суд, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Судом безпідставно не враховано підтверджені копіями матеріалів кримінального провадження доводи клопотання щодо наявності ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_1 іншого кримінального провадження. Слідчим суддею не в повній мірі враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, соціальні зв`язки, сімейний та майновий стан підозрюваного та членів його родини, вагомість наявних доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини, покарання, яке йому загрожує, що у своїй сукупності обґрунтовує необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обраний запобіжний захід у виді застави не зможе достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.
Також прокурор зауважив, що слідчим суддею прийнято рішення про часткове задоволення клопотання детектива, в той час як детектив прохав обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому слідчим суддею фактично відмовлено у задоволенні клопотання та застосовано більш м`який запобіжний захід.
Позиції учасників судового провадження
Присутній у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 апеляційну скаргу захисника Титаренка М.М. підтримав, прохав задовольнити, проти апеляційної скарги прокурора заперечував. Пояснив, що рішення про передачу цілісного майнового комплексу Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» в оренду ТОВ «Буковинський оздоровчий комплекс «Брусниця» приймалось колегіально депутатами Чернівецької обласної ради, а не ним одноособово. Умови конкурсу щодо оренди БС «Брусниця» для усіх учасників були однаковими, а він, як голова обласної ради, намагався вжити усіх можливих заходів, аби віднайти інвестора для цього комплексу. БС «Брусниця» є збитковим підприємством і єдиним, хто виявив бажання його відновити, став ОСОБА_2 , який є його близьким другом понад 30 років і який має низку готелів на території області, що свідчить про його обізнаність у інвестиційній діяльності. У 2019 році майновий стан його родини суттєво змінився у сторону погіршення, що ним відображено у щорічній декларації за минулий рік. Визначена слідчим суддею сума застави є непомірною для нього та не відповідає його статкам. Його родина нараховує 152 людини, він із дружиною має 3 дітей та 4 онуків. Також з 2010 року має низку хронічних захворювань, які потребують періодичного - раз на 3-4 місяця медичного контролю, а саме: гепатит С, цукровий діабет, печінкові хвороби. На день розгляду апеляційних скарг сума застави за нього внесена зібраними коштами сторонніх осіб, усі наявні паспорти громадянина України, які дають право виїзду за кордон передані до органу досудового розслідування, а електронний браслет до теперішнього часу не застосований через відсутність такого обладнання у співробітників поліції. А тому жодних підстав вважати, що він може ухилитись від органу досудового розслідування та суду, немає, як і немає підстав вважати обґрунтованими наявність усіх інших ризиків.
Захисник Титаренко М.М. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, яку прохав задовольнити, проти апеляційної скарги прокурора заперечував. Пояснив, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом інкримінованого йому злочину, оскільки займана ним посада голови Чернівецької обласної ради є обраною і він не наділений владними повноваженнями, а наділений лише правом одного депутатського голосу та адміністративними повноваженнями як голови органу місцевого самоврядування щодо прийнятого колегіального рішення. Жодних самостійних рішень із затвердження чи погодження умов оренди, оголошення конкурсу чи передачі в оренду його підзахисний не приймав. Починаючи з 2013 року обласною радою ініціювалось питання щодо передачі БС «Брусниця» в оренду і лише у 2019 році знайшовся інвестор, який погодився відновити цей комплекс. Підозра, повідомлена ОСОБА_1 , ґрунтується на вільному трактуванні з боку органу досудового розслідування фрагментів аудіозаписів, оригіналів яких немає. У кримінальному провадженні відсутній жоден свідок. За наслідком проведених п`яти обшуків факт отримання ОСОБА_1 грошей не підтвердився. Майновий стан ОСОБА_1 у 2019 році змінився у гіршу сторону, а тому та сума застави, на якій наполягає прокурор, у 15 134 400 гривень, є непідйомною для родини підозрюваного. У випадку взяття ОСОБА_1 під варту, як і у випадку його відсторонення від посади, відбудеться блокування роботи Чернівецької обласної ради. З моменту повідомлення про підозру не зафіксовано жодної спроби ухилитись ОСОБА_1 від явки до детектива або суду. Вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов`язання буде достатнім для забезпечення належної поведінки його підзахисного.
Захисник Долженко Ю.В. у судовому засіданні також підтримав апеляційну скаргу захисника Титаренка М.М., проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував. Пояснив, що обраний запобіжний захід у виді застави із покладенням низки обов`язків на підозрюваного вже охоплює встановлений слідчим суддею ризик незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи вийнятковість обставин кримінального правопорушення слідчим суддею безпідставно були враховані майнові активи родини ОСОБА_1 та тяжкість інкримінованого йому злочину, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Прокурором довільно викривлені дані аудіозапису ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , які відображені у підозрі, а саме, щодо нібито висловлювання ОСОБА_1 вимоги у наданні 20% суми. Пояснив, що в даному контексті між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йшла мова про можливість здійснення невід`ємних поліпшень, які становлять не менш як 25 відсотків ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року, яка передбачена ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу із доводів, викладених у ній. Проти апеляційної скарги захисника заперечував. Пояснення надав аналогічні тексту апеляційної скарги, додатково повідомив, що слідчим суддею зроблений помилковий висновок про відсутність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення. Наявність таких ризиків підтверджуються протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, які є основними доказами по цьому кримінальному провадженні. Так, 23.07.2019 ОСОБА_1 у робочому кабінеті ОСОБА_2 пропонував останньому взяти в оренду ще один оздоровчий заклад у с. Щербинці (том 3 а.с. 41), а вже 30.07.2019 ОСОБА_2 прохав «протягнути Лермонтова» (а.с. 45 том 3), тобто ще один комплекс. Аналогічні відомості щодо «наявних у роботі об`єктів» ОСОБА_1 містяться у записах розмов у томі 3 а.с. 51,115,171,182. Також 15.10.2019 у кабінеті ОСОБА_2 під час підрахунку загального розміру отриманої ОСОБА_1 неправомірної вигоди підозрювані та ОСОБА_29 згадують про випадки отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів, не пов`язаних із БС «Брусниця». Зауважив, що довідки про стан здоров`я ОСОБА_1 датовані після 04.07.2019, що не може свідчити про сталість та тривалість захворювань. Вважає, що застава як запобіжний захід не здатна забезпечити цілі кримінального провадження, однак погоджується із слідчим суддею щодо виключності цього кримінального провадження та можливості застосування більшого розміру застави, ніж встановлено ч. 5 ст. 182 КПК України. Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею усі доводи клопотання детектива були ретельно досліджені, розгляд клопотання тривав 2 дні. За наслідком судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 для вчинення цього злочину мав усі необхідні повноваження, займав відповідальне службове становище, діяв узгоджено із ОСОБА_2 . Під час досудового розслідування були встановлені відомості про наявний вплив з боку ОСОБА_1 на депутатів обласної ради як на осіб, які уповноважені приймати рішення, докази такого впливу містяться у томі 3 на а.с. 30, 108-110. У матеріалах провадження є, на його думку, беззаперечні докази висловлювання ОСОБА_1 саме вимоги надати неправомірну вимогу, зокрема у томі 3 на а.с. 33-38, 81, 129, 135, 146, 149, 173. Ризик можливого впливу з боку ОСОБА_1 на хід голосування на засіданнях Чернівецької обласної ради підтверджується матеріалами справи, зокрема у томі 2 на а.с. 20-39, у томі 3 на а.с. 179, 185, 210. Вважає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність обґрунтованої підозри, яка висунута ОСОБА_1 , існування ризиків у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; незаконний вплив на свідків та підозрюваного ОСОБА_2 ; знищення або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Наявність інших ризиків, які не були враховані слідчим суддею, зокрема, можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального провадження, на його думку, повно підтверджуються матеріалами справи за наслідками проведених негласних слідчих дій.
У судовому засіданні народні депутати України ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 звернулись із письмовими заявами, в яких прохали застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки, поручились за виконання покладених на нього процесуальних обов`язків у разі застосування такого запобіжного заходу.
На виконання Судом вимог ч. 3 ст. 180 КПК України у судовому засіданні зазначеним особам було роз`яснено у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 та яке передбачене законом покарання за його вчинення, а також про наслідки у випадку невиконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків. Після виконання вимог ч. 3 ст. 180 КПК України зазначені особи підтвердили своє бажання взяти підозрюваного на поруки.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття обґрунтованої підозри, тому Суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).
Так, 04.02.2020 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке виразилось у проханні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
Суд не приймає до уваги доводи Титаренка М.М . про те, що підозра в отриманні ОСОБА_1 неправомірної вигоди ґрунтується виключно на висновках детектива, зроблених на підставі уривків аудіозаписів, отриманих в рамках іншого кримінального провадження, у дослідженні оригіналів яких відмовлено слідчим суддею, з огляду на наступне.
В матеріалах клопотання детектива про обрання запобіжного заходу наявна ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.01.2020 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019 інформації, отриманої під час проведення негласних (розшукових) дій у кримінальному проваджені № 52017000000000802 від 17.11.2017 (том 3 а.с. 56-61). А тому підстав вважати, що документальні докази у виді протоколів негласних слідчих дій, які додані до матеріалів клопотання, не є належними та недопустимими та складені у порядку, що не передбачений чинним КПК України, у Суду немає. Відповідно до вимог, які пред`являються до клопотання детектива про застосування запобіжних заходів та встановлені ст. 184 КПК України, до клопотання має бути подано копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Вимоги про надання до суду оригіналів провадження законодавцем не передбачено. В свою чергу, питання щодо належності, допустимості та достовірності доказів, які обґрунтовують підозру, можуть бути предметом судового розгляду у випадку розгляду судом обвинувального акту. На даному етапі колегія суддів має встановити доведеність того, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення і є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акту. А тому, захисник ставить більш високі вимоги та критерії оцінювання доказів, які, на його думку, мають бути наведені стороною обвинувачення на підтвердження пред`явленої підозри.
Також Судом не приймаються до уваги посилання захисника Титаренка М.М. на відсутність у справі жодного свідка, як на підставу необґрунтованості підозри. Колегія суддів враховує специфіку інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який було вчинено, за версією органу досудового розслідування, за домовленістю між ОСОБА_1 та його давнім знайомим ОСОБА_2 на взаємовигідних умовах, а також те, що згідно чинного законодавства свідок не є обов`язком складовим елементом, який би унеможливлював здійснення досудового розслідування та кваліфікацію злочину. Тому, на думку колегії суддів, відсутність у цьому кримінальному провадженні такого учасника провадження не може розцінюватись як суттєвий недолік повідомленої підозри при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, а розцінюється Судом як незгода із висунутою підозрою та спосіб здійснення захисту підозрюваного .
Перевіряючи обґрунтованість підозри, колегія суду дійшла до висновку, що підозра, про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Суд зазначає, що вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні оскаржуваної ухвали про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд вважає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду у достатній мірі враховані наявні ризики у вигляді можливого переховуватися ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду; можливого знищення, сховання або спотворення речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризик можливого незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, слідчим суддею було враховано, що в силу займаної посади ОСОБА_1 має тісні соціальні зв`язки із службовими особами державних та правоохоронних органів, що не виключає можливість використання цих зв`язків для незаконного перетину державного кордону України, а задекларованих активів підозрюваного та членів його родини буде достатньо для тривалого переховування ОСОБА_1 як на території України, так і поза її межами.
Суд бере до уваги та враховує пояснення ОСОБА_1 у судовому засіданні про відсутність з його боку спроб ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, в тому числі його повернення із закордону за викликом дтектива, куди він виїжджав під час здійснення досудового розслідування, де проживає більша частина його родини, а також його присутність у судових засіданнях під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу та при його апеляційному перегляді. Однак, враховуючи те, що метою застосування запобіжного заходу є, окрім іншого, запобігання спробам переховування у майбутньому, Суд вважає, що такий ризик не зник та не зменшився на день розгляду справи.
Оцінюючи існування ризику можливого знищення, сховання або спотворення речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя зауважив на те, що органу досудового розслідування ще належить встановити обставини отримання неправомірної вигоди, зважаючи на характер вчиненого кримінального правопорушення, що дає підстави вважати існування цього ризику на теперішній час.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні слідчим суддею взято до уваги факт, що кримінальне провадження фактично перебуває на початковому етапі та органу досудового розслідування потрібно буде допитати ряд свідків, які є працівниками Чернівецької обласної ради та депутатами Чернівецької обласної ради, а тому, враховуючи, що ОСОБА_1 тривалий час обіймає посаду голови Чернівецької обласної ради, слідчий суддя не виключає, що останній може використати авторитет своєї посади з метою тиску на цих свідків, задля зміни ними показань або надання викривлених показань. Окрім того слідчим суддею врахований характер взаємовідносин між ОСОБА_1 та іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 , які, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть вчиняти спроби із узгодження своїх показань та дій. Колегія суддів погоджується із такими висновками та вважає наявність цього ризику доведеною повною мірою.
Однак під час апеляційного розгляду прокурором було доведено наявність ще одного ризику, передбаченого ч. 5 ст. 177 КПК України, який не був врахований слідчим суддею.
Так, протоколи негласних слідчих дій містять розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо можливої передачі в оренду останньому інших комплексів, окрім БС «Брусниця», а також отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів, не пов`язаних із передачею БС «Брусниця». Зазначені прокурором обставини на цій стадії розгляду справи, на думку колегії суддів, можуть свідчити про сталість взаємовідносин між підозрюваними та зобов`язань, які існуть між ними, що дає підстави Суду обґрунтовано дійти висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ОСОБА_1 іншого аналогічного злочину. Беззаперечно, посилання прокурора у судовому засіданні на розмови між підозрюваними та їх взаємозв`язок із подіями інкримінованого злочину є предметом ретельного дослідження з боку органу досудового розслідування, за наслідком якого питання щодо обґрунтованої підозри та наявності у діях підозрюваного складу злочину буде вирішуватись виключно судом у випадку розгляду справи по суті.
Одночасно із цим Суд погоджується із тим, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не знайшов свого підтвердження ні на час розгляду клопотання слідчим суддею, ні на час апеляційного перегляду.
Колегія суддів критично ставиться до заперечень захисника Долженка Ю.В., що були ним надані на пояснення прокурора з приводу розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про «вимагання 20 % суми», яка зафіксована за наслідком проведених негласних слідчих дій (том 3 а.с. 37). Так, захисник в пояснення такого відсотку послався на те, що між підозрюваними йшла мова про можливість здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, які становлять не менш як 25 відсотків ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року, що передбачена ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Однак Суд зауважує, що така розмова, яка відображена у протоколі огляду розсекреченого протоколу про результати негласних слідчих дій, мала місце 19 липня 2019 року (том 3 а.с. 28). Дійсно, ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» дійсно містить застереження щодо мінімального відсоткового розміру здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна - не менше як 25, однак зазначений закон був прийнятий 03 жовтня 2019 року, набрав чинності 27.12.2019, а введений в дію лише 01 лютого 2020 року, тобто зі спливом значного проміжку часу після зафіксованої розмови. В той же час Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992, який діяв на час розмови, не містив жодних застережень щодо граничного відсоткового розміру поліпшень. А тому колегія суддів відхиляє такі заперечення сторони захисту.
Вирішуючи питання щодо обраного розміру застави, який оспорюється як стороною захисту, так і прокурором у апеляційних скаргах, Суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Із наведених норм КПК України використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, за наслідком розгляду клопотання детектива та дослідження майнового стану підозрюваного та його родини, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, обґрунтовано, на думку Суду, встановив, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та визначив її у сумі 10 005 520 гривень. В той же час, сума застави, яку прохає визначити прокурор у 15 134 400 гривень не обґрунтована стороною обвинувачення.
При вирішення питання про можливість передачі підозрюваного ОСОБА_1 на поруки народних депутатів України, колегія суддів зазначає наступне.
Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).
Колегією суддів не ставиться під сумнів високі моральні якості, неупереджена громадянська позиція та авторитет народних депутатів, які висловили бажання взяти підозрюваного ОСОБА_1 на поруки. Однак, враховуючи сукупність досліджених обставин вчинення кримінального провадження, тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину та наявні ризики, Суд приходить до висновку, що такий засіб забезпечення кримінального провадження, у даному випадку, не здатен у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З цих же підстав Суд не знаходить підстав для можливості застосування того запобіжного заходу, про який прохає захист - особисте зобов`язання.
В той же час застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про який прохає прокурор, на цій стадії досудового розслідування, на думку колегії суддів, не є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 вказав на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Колегія суддів, оцінивши в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його майновий стан, вік та стан здоров`я, зокрема, наявність у підозрюваного низки хронічних захворювань, відсутність судимості, наявність постійного місця роботи, сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, наявність міцних соціальних, його належну процесуальну поведінку, приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором безумовних підстав для застосування найбільш обтяжливого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Суд зауважує, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду належним чином та в достатній мірі враховані всі вищевикладені обставини, а застосування застави, яка була внесена у сумі 10 005 520 грн, із покладенням низки процесуальних обов`язків, є саме таким запобіжним заходом, який може забезпечити належну поведінку та виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
Висновки суду
З урахуванням наведеного, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , беручи до уваги його особу, Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 щодо обраного підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді грошової застави та залишення апеляційних скарг Титаренка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щура Ігоря Валерійовича без задоволення.
Керуючись статтями 132, 176, 177, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги адвоката Титаренка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щура Ігоря Валерійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 про застосування запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді грошової застави, із покладенням обов`язків, по кримінальному провадженню № 52019000000000684 від 05.08.2019 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О.Ф. Павлишин
М.С. Глотов