Document No. 88073920

Справа № 991/1729/20

Провадження1-кс/991/1766/20

У Х В А Л А

02 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В. прокурора Кимлика Р.В., Кравець В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Годецького І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Перетятька Д.В., погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравцем В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 52016000000000372 від 18.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Перетятька Д.В., погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравцем В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 52016000000000372 від 18.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України.

Доводи клопотання.

У клопотанні зазначено, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52016000000000372 від 18.10.2016 за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України.

За версією органу досудового розслідування у період з липня-серпня 2014 року, однак не пізніше 14.08.2014 (точну дату та час розслідуванням не встановлено), за невстановлених слідством обставин ОСОБА_1 , будучи директором Державного підприємства «Науковий центр точного машинобудування» (код ЄДРПОУ 25746864) (далі - ДП «НЦТМ»), використовуючи колишні знайомства, домовився із заступником Голови Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ) ОСОБА_2 та заступником директора 2 департаменту СЗРУ ОСОБА_3 про те, що, останні, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи - ДП «НЦТМ», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, забезпечать перемогу ДП «НЦТМ» під час організації проведення закупівлі СЗРУ спеціальної техніки, визначивши як таку комплекс програмно-технічного управління геопросторовими даними, відомості про принцип дії якого становлять державну таємницю відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 4.4.14 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України № 440 від 12.08.2005.

Реалізуючи спільний злочинний план ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із залученням підлеглих їм працівників ґрунтуючись на попередньо отриманих від директора ДП «НЦТМ» ОСОБА_1 . Технічних умовах на програмно-технічний комплекс управляння геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА» ТУ У 7010-25746864-001:2014 АМЗА.466514.00, затвердили вихідні вимоги (зареєстровані за № 8/2/3/5930т від 08.09.2014) на предмет закупівлі: «Спеціальна електронно-обчислювальна техніка - програмно-технічний комплекс управління геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА».

В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зважаючи на відсутність своєчасно наданих ДП «НЦТМ» документів, декількох корегувань цінових пропозицій, застереження, викладені у листі від 15.09.2014 за № 14/2/6007т, провели оцінку пропозицій потенційних виконавців та запропонували прийняти пропозицію ДП «НЦТМ», як таку, що є найбільш економічно вигідною.

Після цього, між СЗРУ, як Замовником, в особі ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 12.09.2014 № 5/4/672 та ДП «НЦТМ, як Виконавцем, в особі директора ОСОБА_5 укладено договір № 572/14 від 28.10.2014 про закупівлю за державні кошти, який ДП «НЦТМ» не було в змозі виконати, адже Технічні умови ТУ У 7010-25746864-001:2014 на програмно-технічний комплекс управління геопросторовими даними «ПТК РАЙДУГА», які було надано ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були підробленими, а ДП «НЦТМ» немає сертифікату (ліцензії) на використання програмних продуктів ArcGIS компанії ESRI, що є невід`ємним елементом вказаного комплексу.

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України.

Підставою для звернення до слідчого судді із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1 - 3 ст. 177 КПК України, саме: ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Розмір застави, який, на переконання органу досудового розслідування, належить призначити суду, визначений з урахуванням майнового стану підозрюваного і становить 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 051 000,00 грн (один мільйон п`ятдесят одна гривня). Саме такий розмір застави, на переконання органу досудового розслідування, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Доводи сторони обвинувачення.

Сторона обвинувачення клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України та підтверджують наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Посилаючись на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення просила задовольнити клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у повному обсязі з підстав наведених у ньому.

Доводи сторони захисту.

Адвокат Годецький І.Ю., проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави заперечив. За твердженням сторони захисту матеріали досудового розслідування не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, який йому інкримінується. Додатково зазначив, що підозра ґрунтується на припущеннях, перекручуваннях фактичних показів свідків та значних неточностях, які протирічать логіці та фактичним обставинам. З огляду на зміст повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу, більшість подій, про які зазнає сторона обвинувачення, відбувались за невстановлених слідством обставин. Крім того звернув увагу, що саме клопотання про обрання запобіжного заходу не відповідає вимогам КПК України, в матеріалах клопотання відсутні деякі документи, які визначені в описі.

Також захисник зазначив, що попередня оплата за договором не була заборонена законодавством, більше того така оплата була необхідна для оперативності забезпечення обороноздатності країни в умовах активних бойових дії на сході України. Крім того, за твердженням адвоката Годецького І.Ю. не доведеним є і те, що Технічні умови на програмно-технічний комплекс управляння геопросторовими даними «ПТК «РАЙДУГА», які на переконання сторони обвинувачення є підробленими, підписані ОСОБА_1 , адже на вирішення експертам не було поставлене питання чи виконано підпис на титульній сторінці зазначених технічних умов ОСОБА_1 .

Заперечував проти врахування свідчень ОСОБА_6 щодо обставин фіктивності ТОВ «Білдкар» із посиланням на те, що ця особа у різних провадженнях плуталась у своїх показах щодо коштів, які він отримав за відкриття підприємства, а тому такий свідок є ненадійним. Ставив під сумнів і притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 255- 1 КК України.

Не підтвердженим також адвокат вважає і те, що ОСОБА_1 заволодів 1 044 047,37 грн. шляхом легалізації (відмивання) вказаних коштів, вчиняючи фінансові операції з придбання механічних деталей у ТОВ «Юні Текс» в сумі 745 794,00 грн. та ТОВ «Білдкар» в сумі 345 960,00 грн., які, за твердженням сторони обвинувачення, були створені з метою прикриття незаконної діяльності.

Так само сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного переконливого доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. В обґрунтування зазначеного адвокат Годецький І.Ю. посилався на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває більше трьох років і за цей час органом досудового розслідування не встановлено жодного факту, який би свідчив, що ОСОБА_1 переховувався від слідства, знищив, сховав або спотворив будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень або незаконно вплинув на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на зазначені обставини в сукупності, адвокат Годецький І.Ю. просив відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 , а у разі часткового задоволення клопотання просив обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Крім цього, захисник звертав увагу, що у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність покладання обов`язків передбачених ст. 194 КПК України, просив не застосовувати до ОСОБА_1 обмеження не виїжджати за межі м. Київ, без погодження із детективом, прокурором або суду. Обґрунтовував свою позицію тим, що ОСОБА_1 є залученим фахівцем у м. Одесі, отримує дохід від своєї діяльності, а тому таке обмеження вплине на виконання взятих зобов`язань.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав наведені захисником доводи, просив відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави з підстав як необґрунтованості підозри, так і з підстав відсутності ризиків, на які посилається орган досудового розслідування.

Оцінка та висновки слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах; у пособництві у зловживанні службовою особою своїм службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки; у вчиненні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; у використанні завідомо підробленого документа.

Перевіривши наявні матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) статутом ДП «Науковий центр точного машинобудування» від 11.01.2012, затвердженого Наказом Державного космічного агентства України від 11.01.2012 № 7, згідно якого ОСОБА_1 , як керівник несе повну відповідальність за стан і діяльність Підприємства, несе відповідальність за використання бюджетних коштів за цільовим призначенням в межах бюджетних надходжень, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів та здійснює інші повноваження відповідно до чинного законодавства; (2) протоколами допиту свідка ОСОБА_4 від 05.04.2017 та 25.04.2017, який показав, що на його думку, ДП «НЦТМ» було надано переваги при обранні виконавця закупівлі, адже вихідні вимоги замовника містили ті ж самі посилання на технічні умови, що і цінова пропозиція ДП «НЦТМ». Крім цього свідок показав, що підозрілим йому задалось те, що цінова пропозиція ДП «НЦТМ» відрізнялась менше ніж на 2000 грн від граничної вартості визначеної СЗРУ. Окрім зазначеного, свідок показав, що ОСОБА_5 , за умови відсутності повного комплекту технічних засобів, відсутності пусконалагоджувальних робіт та навіть не розпочаті заходи з побудови КСЗІ зазначеного комплексу, пропонував йому підписати акт приймання-передачі «ПТК «РАЙДУГА», обіцяючи його доробити пізніше та мотивував це тим, що за аналогічною схемою працює з іншими державними органами. За твердженням свідка поставлене ДП «НЦТМ» обладнання не поставлено належним чином на озброєння; (3) листом ТОВ «ECOMM CO» від 21.07.2017 № 21/07/37, згідно якого ДП «НЦТМ» не значиться у базах даних користувачів програмного забезпечення Ersi та не має жодного сертифікату (ліцензії на використання) програмних продуктів ArcGIS, також сертифікат (ліцензія на використання) видається на ім`я певного кінцевого користувача та не може бути переданий іншому користувачу для використання. Зазначене підтверджує, що ДП «НЦТМ» не могло виконати умови договору № 572/14 від 28.10.2014, який зі сторони ДП «НЦТМ» було підписано ОСОБА_1 ; (4) листом ТОВ «ECOMM CO» від 25.07.2017 № 25/07/38, згідно якого Служба зовнішньої розвідки України не значиться у базах даних користувачів програмного забезпечення Ersi та не має жодного сертифікату (ліцензії на використання) програмних продуктів ArcGIS; (5) технічними умовами ТУ У 7010-25746864-001:2014 «Програмно-технічного комплексу управління геопросторовими даними «ПТК Райдуга», які містять недостовірні відомості, щодо можливості ДП «НЦТМ» забезпечити комплексність «ПТК Райдуга», складовою яких є програмні продукти ArcGIS. Однак, відповідно до листа ТОВ «ECOMM CO» від 21.07.2017 № 21/07/37 ДП «НЦТМ» не має жодного сертифікату (ліцензії на використання) програмних продуктів ArcGIS. Зазначені технічні умови, які містять недостовірні відомості, були підписані ОСОБА_1 ; (5) висновком спеціаліста від 01.10.2018 (довідка аналізу матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000372 від 18.10.2016), в якому встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку та руху коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за період з 10.11.2014 по 31.12.2014 ДП «НЦТМ» витрачено на придбання складових елементів програмно-технічного комплексу управління геопросторовими даними «Райдуга» 1 349 868,48 грн. з ПДВ. Окрім витрат на придбання складових елементів програмно-технічного комплексу управління геопросторовими даними «Райдуга» ДП «НЦТМ» частину коштів, що надійшли на рахунок ДП «НЦТМ» № НОМЕР_1 за період з 10.11.2014 по 31.12.2014 в сумі 1 091 754,00 грн. було перераховано на компанії з ознаками фіктивності ТОВ «Юні Текс» в сумі 745 794,00 грн. та ТОВ «Білдкар» в сумі 345 960,00 грн; (6) про фіктивність ТОВ «Білдкар» свідчить протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 22.03.2017, який показав, що він не здійснював господарської діяльності пов`язаної з ТОВ «Білдкар», стати засновником та директором вказаного підприємства він погодився за грошову винагороду від незнайомих осіб. Крім цього, зазначене підтверджується вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 15.08.2016 справа № 761/27173/16-к, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Заперечення сторони захисту стосуються оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності, що виходить за межі тих питань, які слідчий суддя має вирішувати під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначених кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків.

Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів. За вчинення найбільш тяжкого злочину КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність у підозрюваного паспортів громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_2 підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності цих документів можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності таких документів.

Крім цього, слідчий суддя приймає до уваги досвід перетину державного кордону України в період з 2012 по 2019 років ( ОСОБА_5 виїжджав до Російської Федерації, Угорщини, Білорусь).

Наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, досвіду перетину державного кордону України у сукупності із тяжкістю можливого покарання дають слідчому судді підстави для висновку про наявність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Слідчий суддя також погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення. Зазначений висновок слідчого судді ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, якими не виключається, що ОСОБА_5 мав можливість щодо приховання відомостей щодо наявних матеріальних цінності ДП «НЦТМ» шляхом знищення документів бухгалтерського обліку (протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 11.09.2018).

При встановленні наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, слідчим суддею також врахована наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання підробленого документу, що свідчить про високу ступінь можливості особи вдатися до вчинків, пов`язаних із знищенням, приховуванням, спотворенням речей та документів, які на даний час органом досудового розслідування не отримані, але можуть мати значення для кримінального провадження.

Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя бере до уваги той факт, що деякі свідки у даному кримінальному провадженні, є співробітниками ДП «НЦТМ», які були підлеглими ОСОБА_1 та фактично виконували його доручення та вказівки. З огляду на зазначене, слідчий суддя не виключає, що ОСОБА_1 може використати авторитет своєї колишньої посади з метою тиску на цих свідків, задля зміни ними показань або надання викривлених показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя також враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вказані вище обставини, в сукупності з наявними соціальними зв`язками підозрюваного, його соціальним статусом та авторитетом, набутими зокрема під час здійснення професійної діяльності, дають слідчому судді підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Враховуючи, що один із злочинів у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, інші злочини, які інкримінуються підозрюваному належать до категорії тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, той факт, що підозрюваний в силу наявних соціальних зв`язків з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Крім цього, жодна особа не подала клопотання про передачу їй на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, щодо можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави.

Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

У клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 051 000,00 грн (один мільйон п`ятдесят одна гривня).

Слідчий суддя не погоджується із розміром застави, визначеним стороною обвинувачення з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

На переконання слідчого судді підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 231 200 грн (двісті тридцять одну тисяч двісті гривень). Ця сума, з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є явно непомірною для нього. В той же час вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного. Зменшуючи розмір застави, слідчим суддею враховано вік підозрюваного (58 років), його майновий стан, наявність у ОСОБА_1 прострочених кредитно-фінансових зобов`язань перед АТ «Альфа-Банк», відсутність банківських вкладів, транспортних засобів.

У змісті клопотання детективом порушено питання щодо покладання на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України. Сторона захисту просила не покладати на підозрюваного обов`язок не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду. Зазначене обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 працює на ДП «Одеський авіаційний завод», яке розташовується у м. Одеса. Однак, при дослідженні довідки ГУ ДФС у м. Києві, слідчим суддею було встановлено, що ДП «Одеський авіаційний завод» здійснювало податкові відрахування за ОСОБА_1 лише у 1 та 2 кварталі 2019 року. Стороною захисту в судовому засідання не надано слідчому судді підтвердження, що ОСОБА_1 продовжує трудову діяльність на ДП «Одеський авіаційний завод». З огляду на зазначене, враховуючи, що в судовому засіданні знайшло підтвердження те, що підозрюваний зможе переховуватись від слідства та суду, слідчий суддя не вбачає можливості незастосувати до підозрюваного обов`язку не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає, що з метою запобігання існуючим і доведеним ризикам є необхідність у покладанні на підозрюваного ОСОБА_1 таких обов`язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; здати на зберігання до відповідних територіальних органів / територіальних підрозділів Державної міграційної служби паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Перетятька Д.В., погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравцем В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 52016000000000372 від 18.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 231 200 грн (двісті тридцять одну тисяч двісті гривень).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

- не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- здати на зберігання до відповідних територіальних органів / територіальних підрозділів Державної міграційної служби паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

Термін дії обов`язків, покладених судом визначити строком до 25 квітня 2020 року.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.М. Мойсак