Search

Document No. 88074463

  • Date of the hearing: 04/03/2020
  • Date of the decision: 04/03/2020
  • Case №: 991/1885/20
  • Proceeding №: 52019000000001205
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC) : Movchan N.V.

Справа № 991/1885/20

Провадження1-кс/991/1928/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про арешт майна,

УСТАНОВИВ:

02.03.2020 до Вищого антикорупційного суду на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.02.2020 про повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків, надійшло вказане клопотання, в якому прокурор, з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення 12.02.2020 обшуків: житла ОСОБА_6, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; житла ОСОБА_7, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; службового кабінету судді ОСОБА_8, розташованого на другому поверсі адміністративного приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області, за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Вишнева, буд. 11.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001205 від 24.12.2019 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_8 від 16.12.2019 накладено арешт на вантажний автомобіль із причепом, в якому знаходиться дошка хвойних порід обрізна в асортименті, що належить ФОП ОСОБА_9, шляхом заборони власнику (співвласникам) чи іншим особам, будь - яким чином розпоряджатись, відчужувати та користуватись зазначеним майном до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні № 12019180230000534 від 15.12.2019 за ч. 1 ст. 246 КК України.

У здійсненні підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_9 допомагає її чоловік ОСОБА_10 .

17.12.2019 адвокат ОСОБА_11, який представляє інтереси ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12019180230000534, будучи знайомим з головою Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_6, повідомив останнього, що ОСОБА_10 має намір звернутися до суду із клопотанням про повернення арештованого майна.

Детектив зазначає, що ОСОБА_6, вислухавши ОСОБА_11, вирішив використати дану ситуацію для особистого збагачення, шляхом отримання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди для себе та для слідчого судді за прийняття рішення про повернення арештованого майна - дошки хвойних порід.

З метою уникнення викриття правоохоронними органами своєї злочинної діяльності, ОСОБА_6 вирішив залучити до безпосереднього отримання грошових коштів свого знайомого адвоката ОСОБА_7, який погодився на пропозицію ОСОБА_6 виконати відведену йому роль - отримати грошові кошти від ОСОБА_10 .

27.12.2019 до ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_7, який повідомив, що телефонує від ОСОБА_6, та визначив місце зустрічі з ним у смт. Володимирець о 09:00 годині.

Під час особистої зустрічі ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10, що для позитивного вирішення справи у Володимирецькому районному суді Рівненської області він має передати кошти через нього для ОСОБА_6 та слідчого судді, який прийматиме рішення.

У подальшому, як зазначає детектив, ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_7 зв`язатись з ОСОБА_10 та висловити йому пропозицію надати неправомірну вигоду у сумі 9 тисяч гривень за вирішення питання про повернення вилученого майна, що зробив ОСОБА_7 під час зустрічі 31.01.2020 з ОСОБА_10 .

06.02.2020 ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_10 і запропонував приїхати 07.02.2020 на 09 год. до Володимирецького районного суду Рівненської області.

07.02.2020 біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області за адресою Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Вишнева, 11, під час розмови з ОСОБА_10, ОСОБА_6 висловив прохання ОСОБА_10 надати йому неправомірну вигоду у розмірі 10 тисяч гривень за зняття арешту з вилученої дошки, вказавши, що зазначені грошові кошти необхідно передати ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_6 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_7, що ОСОБА_10 має надати неправомірну вигоду в сумі 10 тисяч гривень, замість 9 тисяч гривень, як він казав раніше.

Як стверджує прокурор, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у проханні надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_7 відповідно у пособництві таким діям.

Крім того, як зазначає прокурор, голова Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_6, будучи в силу своїх адміністративних обов`язків обізнаний про те, що на розгляді в судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_8 перебуває адміністративний протокол складений стосовно ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, маючи умисел на особисте збагачення, 06.02.2020, під час телефонної розмови та подальшого листування через СМС з ОСОБА_10, попросив останнього приїхати 07.02.2020 до суду разом з ОСОБА_12

07.02.2020 близько 09 год. поряд з приміщенням Володимирецького районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Вишнева, 11, ОСОБА_6, під час розмови з ОСОБА_10, який прибув на зустріч з ОСОБА_12, однак останній участі у розмові не брав, висловив прохання надати йому 10 тисяч гривень за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_8, з метою схилити останнього до прийняття рішення про не застосування до ОСОБА_12 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказавши, що грошові кошти до обіду цього дня необхідно передати адвокату ОСОБА_7, якого ОСОБА_6 з метою уникнення викриття правоохоронними органами своєї злочинної діяльності залучив до безпосереднього отримання грошових коштів.

У цей же день близько 12 години на вулиці поруч з адміністративною будівлею за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 49, ОСОБА_10 передав, а ОСОБА_7 отримав для подальшої передачі ОСОБА_6 10 тисяч гривень.

У подальшому ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 10 тисяч гривень, отримані від ОСОБА_10 за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_8 з метою схилити останнього до прийняття рішення про не застосування до ОСОБА_12 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

07.02.2020 постановою судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_8 до ОСОБА_12 застосовано попередження на підставі ст. 22 КУпАП. Судове рішення ОСОБА_12 фактично отримав у Володимирецькому районному суді Рівненської області 11.02.2020, участі у розгляді справи не приймав.

Тобто, як стверджує прокурор, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а ОСОБА_7 відповідно у пособництві таким діям.

В межах зазначеного кримінального провадження ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 надано дозвіл на проведення обшуків: житла ОСОБА_6 (справа № 991/1268/20); житла ОСОБА_7 (справа № 991/1271/20); службового кабінету ОСОБА_8 (справа № 991/1273/20).

На виконання вказаних ухвал 12.02.2020 детективами Національного бюро проведено обшуки, за результатом яких:

вилученоз сумочки ОСОБА_13 грошові кошти: одна купюра (номіналом 500 грн.) серії ЛД 2605269; одинадцять купюр (номіналом 500 грн.) з наступними серіями: ХА 6187384, ФЖ 3195938, БТ 6747608, СБ 5045695, МА 6581440, ЛЗ 2322920, МВ 4269104, ЛЗ 6280420, ВИ 6810475, ВГ 9096186, ЗБ 1034093, на загальну суму 5500 грн.; чотирнадцять купюр (номіналом по 200 грн.) з наступними серіями: УА 8828765, ТД 2446485, ТД 2446487, ТД 2446488, ТД 2446490, ТД 2446493, ТД 2446494, ТД 2446496, ТД 2446497, ТД 2446499, ТД 2446500, ТД 2446280, ТД 2446281, ТД 2446283, на загальну суму 2800 грн.; одна купюра (номіналом 100 грн.) серії УЕ 6884697; три купюри (номіналом 100 Євро) з наступними серіями: Х 15336058952, Х 15336058943, U 31002206819, на загальну суму 300 Євро; одна купюра (номіналом 100 доларів США) серії FF 46077506;

вилучено у ОСОБА_7 мобільний телефон IPHONE 7, IMEI НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7 ;

вилучено у ОСОБА_8 золотий злиток «Switzerland, Fine gold, 999,9», вагою 100 грам, номер 616980 з упаковкою; золотий злиток «Credit Suisse, Fine gold, 999,9», вагою 100 грам, номер 808665 з упаковкою; банківська квитанція.

Прокурор зазначає, що дозвіл на вилучення вказаних речей прямо не надавався ухвалами слідчого судді, а відтак відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вони є тимчасово вилученим майном.

Постановою детектива від 13.02.2020 вилучене в ході проведення обшуків 12.02.2020 майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000001205.

17.02.2020 на адресу суду надійшло клопотання детектива про арешт майна у межах кримінального провадження № 52019000000001205 від 24.12.2019р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, яке ухвалою суду від 24.02.2020 було повернуто прокурору для усунення недоліків.

17.02.2020 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 та ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

20.02.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Прокурор зазначає, що вищенаведене тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами по справі, а тому з метою запобігання можливості знищення чи втрати його, або відомостей, що містяться на них, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні є необхідність накладення на нього арешту для забезпечення збереження речових доказів, а вилучені грошові кошти у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_6, окрім купюри номіналом 500 грн. серії ЛД 2605269, з метою можливої конфіскації майна, оскільки, санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає можливість конфіскації майна, яка може бути звернута на вилучені кошти.

Прокурор просив розглянути матеріали справи у закритому судовому засіданні з метою уникнення розголошення таємниці, що охороняється законом, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України.

Слідчий суддя, розглянувши вимогу клопотання в цій частині, дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки, у судовому засіданні вказане клопотання прокурором не підтримане, та матеріалами справи не доведено, що здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.

Обставини вилучення майна, щодо якого порушено питання про арешт, на час розгляду клопотання відомі учасникам кримінального провадження, отже слідчий суддя не вбачає підстав обмежувати дію засади гласності і відкритості судового засідання при вирішенні питання про арешт тимчасово вилученого майна і здійснювати розгляд клопотання в закритому судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала, з підстав викладених в ньому, просила клопотання задовольнити. Додатково зазначила, що детектив ОСОБА_4 з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна звернувся до слідчого судді у строк, визначений КПК України, шляхом його направлення 14.02.2020 на адресу суду засобами поштового зв`язку. Зазначила, що серед грошових коштів, які були у сумочці ОСОБА_13 виявлена купюра номіналом 500 грн., яка ідентифікована як купюра, що була серед тих, які передані як неправомірна вигода ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_6 . Щодо необхідності накладення арешту на золоті злитки, вилучені у ОСОБА_8, зазначила, що вони не задекларовані ОСОБА_8, є дорогоцінним майном, а тому можуть бути речовими доказами по кримінальному провадженню, внесеному за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, після встановлення їх вартості та походження. Вважає, що наразі наявні підстави вважати, що зазначені злитки золота здобуті злочинним шляхом, оскільки не задекларовані ОСОБА_8 .

Детектив ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію прокурора, просив клопотання задовольнити.

Власники майна ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, що не перешкоджає розгляду клопотання.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, на адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання за відсутності ОСОБА_7 та його захисників.

Адвокат ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_13, у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, посилаючись на те, що протокол обшуку домоволодіння ОСОБА_13 складений неналежним чином, оскільки в ньому не відображено обшук інших приміщень, які фактично обшукувалися. Вважає, що детектив звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна поза межами строку, визначеного нормами КПК України. ОСОБА_13 та ОСОБА_6 з листопада 2019 року по 18.02.2020 перебували на стадії розірвання шлюбу, спільного господарства не вели, а тому вилучені у ОСОБА_13 грошові кошти, окрім однієї купюри номіналом 500 грн., не мають відношення до кримінального провадження, є приватною власністю ОСОБА_13, оскільки були їй подаровані на день народження та за них вона, як лікар, мала намір придбати медичне обладнання.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення прокурора, детектива та адвоката, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Національним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52019000000001205 від 24.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, за фактом висловлення службовими особами суддівської гілки влади, які займають відповідальне становище, прохання надати неправомірну вигоду за вчинення ними дій з використанням службового становища; а також за фактом висловлення представником судової гілки влади прохання надати неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за не притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В межах зазначеного кримінального провадження ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020 надано дозвіл на проведення обшуків: житла ОСОБА_6 (справа № 991/1268/20); житла ОСОБА_7 (справа № 991/1271/20); службового кабінету ОСОБА_8 (справа № 991/1273/20).

На виконання вказаних ухвал 12.02.2020 детективами Національного бюро проведено обшуки, за результатом яких:

вилученоза місцем проживання ОСОБА_6 з сумочки його дружини ОСОБА_13 кошти: одна купюра (номіналом 500 грн.) серії ЛД 2605269; одинадцять купюр (номіналом 500 грн.) з наступними серіями: ХА 6187384, ФЖ 3195938, БТ 6747608, СБ 5045695, МА 6581440, ЛЗ 2322920, МВ 4269104, ЛЗ 6280420, ВИ 6810475, ВГ 9096186, ЗБ 1034093, на загальну суму 5500 грн.; чотирнадцять купюр (номіналом по 200 грн.) з наступними серіями: УА 8828765, ТД 2446485, ТД 2446487, ТД 2446488, ТД 2446490, ТД 2446493, ТД 2446494, ТД 2446496, ТД 2446497, ТД 2446499, ТД 2446500, ТД 2446280, ТД 2446281, ТД 2446283, на загальну суму 2800 грн.; одна купюра (номіналом 100 грн.) серії УЕ 6884697; три купюри (номіналом 100 Євро) з наступними серіями: Х 15336058952, Х 15336058943, U 31002206819, на загальну суму 300 Євро; одна купюра (номіналом 100 доларів США) серії FF 46077506;

вилучено за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон IPHONE 7, IMEI НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2, який йому належить;

вилучено у службовому кабінеті ОСОБА_8 золотий злиток «Switzerland, Fine gold, 999,9», вагою 100 грам, номер 616980 з упаковкою; золотий злиток «Credit Suisse, Fine gold, 999,9», вагою 100 грам, номер 808665 з упаковкою; банківська квитанція.

Вказані обставини підтверджуються копіями ухвал слідчого судді від 11.02.2020 та протоколів обшуку, складених 12.02.2020.

Постановою детектива від 13.02.2020 все заначене вище майно, вилучене в ході проведення обшуків 12.02.2020, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000001205.

Щодо дотримання строку звернення із клопотанням про арешт майна слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

У судовому засіданні встановлено, що клопотання детектива про арешт майна від 14.02.2020 у кримінальному провадженні № 52019000000001205 направлено засобами поштового зв`язку до Вищого антикорупційного суду та надійшло 17.02.2020, що підтверджується копіями конверту та описом вкладення до нього, які містяться у матеріалах справи № 991/1423/20 (провадження № 1-кс/991/1453/20) та дослідженні у судовому засіданні.

Ухвалою слідчого судді від 24.02.2020 у справі № 991/1423/20 (провадження № 1-кс/991/1453/20) зазначене клопотання повернено прокурору в порядку ч. 3 ст. 172 КПК України для усунення недоліків, які у межах відведеного строку усунені, шляхом подання засобами поштового зв`язку оновленого клопотання від 28.02.2020, яке надійшло до Вищого антикорупційного суду 02.03.2020.

Отже, посилання адвоката на те, що клопотання про арешт майна подане поза межами строку, визначеного нормами ст. 171 КПК України, у даному випадку є безпідставним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 7 статті 236 КПК України визначає, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Частиною 3 цієї статті визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, щоу випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

правову підставу для арешту майна;

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

У судовому засіданні встановлено, що Національним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52019000000001205 від 24.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Встановлено, що 17 лютого 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у пособництві у проханні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, та ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто у пособництві у одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

20 лютого 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в проханні надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, та ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Висновки органу досудового розслідування щодо причетності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до вчинення злочинів, які їм інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 52019000000001205 від 24.12.2019 повідомлення про підозру не вручалося.

Вирішуючи питання про правову підставу для забезпечення кримінального провадження слідчий суддя зазначає таке.

Звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна прокурором зазначено, що підставою накладення арешту на тимчасово вилучене за місцем проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7 та зі службового кабінету ОСОБА_8 майно є: збереження речових доказів, а грошових коштів, окрім однієї купюри номіналом 500 грн. - серії ЛД 2605269, також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За результатами дослідження наданих детективом матеріалів, слідчий суддя вважає доведеним, що вилучена купюра номіналом 500 грн. серії ЛД 2605269 містить відомості, які мають суттєве значення для кримінального провадження, що підтверджується копією протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 07.02.2020 з додатками.

Слідчий суддя також погоджується із доводами детектива та прокурора, що наявні достатні підстави вважати, що інші кошти, які вилучені за місцем проживання ОСОБА_6, ймовірно були об`єктом кримінально-протиправних дій чи набуті кримінально-протиправним шляхом, та можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто підпадають під ознаки, передбачені ст. 98 КПК України.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 у період з 30.04.1999 по 18.02.2020 перебували у шлюбі та проживали в одному помешканні, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників кримінального провадження.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 ЦК України).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 СК України).

Частинами 1, 2 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Доказів, які б підтверджували доводи адвоката ОСОБА_5, що грошові кошти, окрім купюри номіналом 500 грн. - серії ЛД 2605269, які вилучені в ході проведення обшуку із сумочки ОСОБА_13, є її особистою приватною власністю, слідчому судді не надано.

Слідчий суддя зазначає, що одне із інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, яке не є альтернативним покаранням, а тому у випадку призначення покарання, з метою забезпечення реальності виконання вироку, на цій стадії є доцільним накласти арешт на грошові кошти, окрім купюри номіналом 500 грн. - серії ЛД 2605269, які вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 та підпадають під ознаки спільного сумісного майна подружжя підозрюваного ОСОБА_6, також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Обґрунтовуючи необхідність арешту мобільного телефону, детектив та прокурор вказують на те, що він є доказом у кримінальному провадженні, оскільки був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди та містить відомості щодо спілкування ОСОБА_7 з іншими фігурантами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, зокрема крім випадків, якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Встановлено, що під час обшуку 12.02.2020 ОСОБА_7 запропоновано видати зазначені в ухвалі слідчого судді від 11.02.2020 речі та документи, на що останній добровільно видав мобільний телефон IPHONE 7, IMEI НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2, в ході огляду якого прийнято рішення про його вилучення у зв`язку з необхідністю подолання системи логічного захистута залучення спеціаліста, що підтверджується копією протоколу обшуку .

У судовому засіданні досліджені інші матеріали, які підтверджують доводи прокурора, що вказаний мобільний телефон, яким користувався ОСОБА_7, підпадає під ознаки, передбачені ст. 98 КПК України, та може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме: копії протоколів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, копія протоколу огляду від 26.02.2020, копії протоколів допиту свідків, та інші.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором наведені достатні підстави для накладення арешту на вилучений під час обшуку 12.02.2020 мобільний телефон, яким користувався ОСОБА_7 ..

Разом з цим, слідчий суддя вважає, що клопотання в частині накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_8, не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтовуючи необхідність арешту золотих злитків та квитанції, детектив та прокурор стверджують, що зазначені золоті злитки є дороговартісне цінне рухоме майно, яке не відображено у електронних деклараціях ОСОБА_8 за попередні роки, а тому є достатні підстави вважати, що воно отримане протиправним шляхом, отже після встановлення вартості цього майна може бути прийнято рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 366-1 КК України, що дає підстави вважати це майно речовими доказами.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували правомірність визнання майна, вилученого у ОСОБА_8, речовими доказами в межах цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що підстави для накладення арешту на два золотих злитки та квитанцію, вилучених у службовому кабінеті ОСОБА_8, відсутні.

Слідчий суддя вважає доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що протокол обшуку домоволодіння ОСОБА_13 складений неналежним чином, оскільки в ньому не відображено проведення обшуку в інших приміщеннях, які обшукувалися, безпідставними з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Частиною 3 цієї статті визначено, що протокол складається з описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.

Таким чином, на особу, яка складає протокол обшуку покладено обов`язок відображати у ньому лише ті дії, в результаті вчинення яких отримані важливі для кримінального провадження відомості.

З протоколу обшуку від 12.02.2020 вбачається, що детективом при складанні протоколу обшуку домоволодіння, належного на праві власності ОСОБА_13, відображена послідовність дій та отримані результати, у тому числі, щодо виявлення речей, які є предметом цього судового провадження, тому наявні підстави для висновку, що детективом дотримано вимоги ст. 104 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що накладення арешту на вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майно є виправданим і необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, та потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання настанню негативних наслідків, зокрема, втрати, знищення чи спотворення, що унеможливить дослідження таких речей шляхом залучення спеціаліста та/або проведення відповідних експертиз.

Слідчим суддею встановлено наявність достатніх даних, які містяться у доданих до клопотання доказах, які вказують на обґрунтованість доводів органу досудового розслідування, що вилучені мобільний телефон та грошові кошти містять відомості, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та вирішення завдань, передбачених ст. 2 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 12.02.2020 за місцем проживання ОСОБА_6, а саме:

- одну купюру (номіналом 500 грн.) серії ЛД 2605269;

- одинадцять купюр (номіналом 500 грн.) з наступними серіями: ХА 6187384, ФЖ 3195938, БТ 6747608, СБ 5045695, МА 6581440, ЛЗ 2322920, МВ 4269104, ЛЗ 6280420, ВИ 6810475, ВГ 9096186, ЗБ 1034093, на загальну суму 5500 грн.;

- чотирнадцять купюр (номіналом по 200 грн.) з наступними серіями: УА 8828765, ТД 2446485, ТД 2446487, ТД 2446488, ТД 2446490, ТД 2446493, ТД 2446494, ТД 2446496, ТД 2446497, ТД 2446499, ТД 2446500, ТД 2446280, ТД 2446281, ТД 2446283, на загальну суму 2800 грн.;

- одна купюра (номіналом 100 грн.) серії УЕ 6884697;

- три купюри (номіналом 100 Євро) з наступними серіями: Х 15336058952, Х 15336058943, U 31002206819, на загальну суму 300 Євро;

- одна купюра (номіналом 100 доларів США) серії FF 46077506.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 12.02.2020 за місцем проживання ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон IPHONE 7, IMEI НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 .

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1