Document No. 88074472

Справа № 991/611/20

Провадження №11-сс/991/142/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Семенникова О. Ю., Боднара С. Б.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: представник особи, яка подала скаргу, Осіпчук Р. О., прокурор Василенков Б. М.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Осіпчука Руслана Олександровича в інтересах особи, що повідомила про кримінальне правопорушення, - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.02.2020 про відмову в задоволенні скарги на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка Володимира Павловича від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000648, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 364-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Історія провадження

1.22.01.2019 адвокатом Осіпчуком Р. О. в інтересах особи, що повідомила про кримінальне правопорушення, - ОСОБА_1 - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду було подано скаргу на постанову детектива про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 (далі - постанова про закриття кримінального провадження), внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 364-1 КК (далі - скарга).

2.05.02.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні скарги адвоката Осіпчука Р. О. на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження (далі також - ухвала слідчого судді).

3.10.02.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Осіпчука Р. О. в інтересах особи, що повідомила про кримінальне правопорушення, - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді (далі - апеляційна скарга).

4.10.02.2020 ухвалою судді-доповідача призначено апеляційний розгляд апеляційної скарги.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

5.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги адвоката Осіпчука Р. О. на постанову детектива НАБУ від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження.

6.Слідчий суддя обґрунтував своє рішення таким. Підставою закриття провадження стало те, що проведеними у ході досудового розслідування слідчими та процесуальними діями наявності складів злочинів в діях службових осіб АТ КБ «ПриватБанк» не встановлено, так як права вимоги банком на користь колекторських компаній не відчужувались, а послуги сплачувались виходячи із суми повернутої боржниками банку заборгованості. При цьому їх вартість була співмірною вартості відпрацьованих боржників внутрішніми підрозділами банку, а помилково передані активи були повернуті на відпрацювання до банку до початку роботи по реєстрам боржників колекторськими компаніями. Також в ході здійснення досудового розслідування не встановлено доказів, які могли б свідчити про наявність істотної шкоди або тяжких наслідків, які є обов`язковими ознаками для кваліфікації діянь за статтями 364, 364-1 КК. Отже, детективом зроблений висновок про відсутність у діях службових осіб АТ КБ «Приватбанк» ознак складів злочинів, передбачених частиною 2 статті 364 КК та частиною 2 статті 364-1 КК у вигляді відчуження прав вимоги до боржників банку.

7.Дослідження матеріалів кримінального провадження свідчить, що детективом вжиті заходи, спрямовані на отримання інформації та її аналіз з точки зору кримінально-правової кваліфікації. Твердження скаржника про те, що детектив мав провести повний спектр слідчих (розшукових) дій, допитати додатково інших осіб, не ґрунтується на нормах законодавства, адже визначення об`єму необхідних слідчих і процесуальних дій для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є дискреційними повноваженнями слідчого, і залежать від методики розслідування конкретних видів кримінальних правопорушень. Цього на первісних етапах досудового розслідування може бути достатньо для визначення наявності чи відсутності події чи складу кримінального правопорушення в діях конкретних осіб.

8.Слідчий суддя вважає, що винесена детективом постанова від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження відповідає завданням та засадам кримінального провадження, а наведене в ній мотивування є достатнім і релевантним прийнятому рішенню.

Вимоги і доводи апеляційної скарги

9.В апеляційній скарзі адвокат Осіпчук Р. О. просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову детектива НАБУ Дмитрієнка В. П. про закриття кримінального провадження № 52019000000000648.

10.Адвокат вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи та прийнята з істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з огляду на наступне: (1) слідчий суддя взагалі не дослідив матеріали кримінального провадження, а лише зачитав перелік документів, які знаходились в матеріалах справи; (2) детектив неповно встановив всі обставини кримінального провадження, передчасно та необґрунтовано виніс постанову про закриття кримінального провадження, а слідчий суддя не повно дослідив та не дав належну оцінку всім доказам у кримінальному провадженні; (3) сам детектив у постанові про закриття кримінального провадження вказує про укладення договорів щодо передачі права вимоги з третіми особами Банком та факт даних від Банку третім особам 01.04.2019, а саме погодження правлінням Банку лише 20.04.2019, і зрозумівши незаконність такої передачі керівництво Банку згідно з Постановою від 26.04.2019 повернуло з відпрацювання від третіх осіб кредитний портфель Банку; (4) детектив не дослідив питання відсутності узгодження правлінням АТ КБ «Приватбанк» значного правочину - передачі права вимоги третім особам по кредитам, вартість яких становить більше двох мільярдів грн, що становить більше 10 % вартості активів банку, таке погодження передбачено Законом України «Про акціонерні товариства» та належить до компетенції наглядової ради АТ КБ «Приватбанк»; (5) адвокат вказує на недоліки досудового розслідування, а саме - необхідність проведення додаткових слідчих дій (допит свідків, витребування документів у «колекторських юридичних осіб» тощо).

Позиції учасників провадження

11.Адвокат Осіпчук Р. О. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

12.Прокурор Василенков Б. М. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу слідчого судді без змін.

13.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

14.Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (частина 2 статті 9 КПК).

15.При проведенні досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають обсяг відомостей та фактів, які належить перевірити, які, за їх переконанням, будуть достатніми для прийняття вмотивованого рішення.

16.Однією із підстав закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини 1 статті 284 КПК).

17.Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.

18.Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

19.У свою чергу, слідчий суддя, на якого КПК покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

20.Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що рішення детектива про закриття кримінального провадження є вмотивованим, а досудове розслідування проведено всебічного, повно і об`єктивно з дослідженням всіх обставин справи та оцінки зібраних доказів.

21.Так, детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування за фактами можливого вчинення службовими особами АТ КБ «Приватбанк» (далі також - Банк) кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК - зловживання службовим становищем шляхом незаконної передачі прав вимоги по більше ніж 30-ти тисячам кредитних справ на суму понад 2 млрд грн третім особам, зокрема ТОВ «Дельта М Юкрейн», ТОВ «Колекторське агентство Фактор», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі», ТОВ «Дебтфорт Україна», ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог», ТОВ «Укрборг», ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» та частиною 2 статті 364-1 КК - зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права шляхом незаконної передачі прав вимоги по 37 946 кредитних справ на суму понад 2 млрд грн третім особам.

22.Правова позиція заявника (апелянта) полягає в тому, що зловживання повноваженнями службовими особами юридичної особи приватного права (АТ КБ «Приватбанк») полягало у тому, що 01.04.2019 службовими особами АТ КБ «Приватбанк» (членами правління Банку) було укладено правочини щодо відчуження колекторським компаніям прав вимоги Банку на суму, які виходять за межі повноважень правління Банку як виконавчого органу управління.

23.Досудовим розслідуванням встановлено, слідчим суддею і судом апеляційної інстанції перевірено наступні фактичні обставини, що свідчать про відсутність складу кримінального правопорушення в діях службових осіб АТ КБ «Приватбанк» при укладанні та виконанні зазначених нижче договорів.

24.01.04.2019 Банком було укладено договори про співробітництво та організацію взаємовідносин (том 2 а. с. 15-110) з ТОВ «Дельта М Юкрейн», ТОВ «Колекторське агентство Фактор», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі», ТОВ «Дебтфорт Україна», ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог», ТОВ «Укрборг», ТДВ «Інтер-ріск Україна», ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів».

25.Предметом вказаних договорів є доручення Банку відповідним компаніям здійснювати дії по стягненню заборгованості (невиконаних грошових зобов`язань боржників перед Банком) за винагороду, яка визначалась певним відсотком фактичного виконання залежно від тривалості прострочення грошового зобов`язання. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (частина 1 статті 1000 ЦК). У результаті виконання вказаних договорів боржниками погашаються грошові зобов`язання на користь Банку, а не повірених.

26.Таким чином, вказаними договорами не передбачалося відчуження активів Банку у вигляді прав вимоги Банку шляхом передачі їх вказаним господарським товариствам.

27.Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою (стаття 70 Закону України «Про акціонерні товариства»).

28.Загальний обсяг дебіторської заборгованості, дорученої Банком для здійснення фактичних та юридичних дій, спрямованих на її стягнення вказаними товариствами, не є предметом та сумою зазначених договорів про співробітництво та організацію взаємовідносин від 01.04.2019. При оцінці повноважень на їх укладання має враховуватися розмір винагороди товариств за результатами виконання цих договорів, який не може бути визначений заздалегідь, оскільки залежить від рівня фактичного виконання грошових зобов`язань боржниками Банку, з якими взаємодіють «колекторські компанії». При цьому слід враховувати, що зазначені послуги надаються ними не за одним, а за вісьмома окремими договорами з вісьмома окремими контрагентами.

29.Вказане свідчить про помилковість висновків заявника (апелянта) щодо укладення від імені Банку значного правочину виконавчим органом Банку поза межами його компетенції.

30.Вказане підтверджено також іншими зібраними органом досудового розслідування доказами. Зокрема, допитана в якості свідка ОСОБА_2 , член правління АТ КБ «Приватбанк» показала, що грошові кошти боржниками поверталися безпосередньо на рахунки банку, випадків повернення грошових коштів на рахунки колекторських компаній не було (протокол допиту від 05.11.2019, том 2 а. с. 147). Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , керівник проекту АТ КБ «Приватбанк» по роботі з зовнішніми закладами, показав, що колекторські компанії здійснювали від імені Банку телефонні дзвінки, відправку смс-повідомлень і т. ін. боржникам з метою погашення простроченої заборгованості, права вимоги до боржників за кредитними договорами до колекторських компаній не передавалися (протокол допиту від 05.11.2019, том 2 а. с. 155). Аналогічні свідчення в ході допиту були надані ОСОБА_4 , яка в Банку займалася підготовкою та передачею проблемного кредитного портфелю на відпрацювання зовнішнім компаніям. Крім того, вона, як і інші свідки, зазначила, що процедура передання частини проблемного кредитного портфелю Банку відбувалась після затвердження правлінням Банку Положення про акредитацію зовнішніх колекторських компаній і відповідно до нього. 11.04.2019 правлінням Банку було затверджено передання ділянки роботи щодо «відпрацювання» боржників від внутрішніх служб Банку до зовнішніх колекторських компаній (том 2 а. с. 131-132).

31.З огляду на зазначене, матеріалами кримінального провадження не підтвердилися припущення про укладення значного правочину правлінням Банку про передачу активів у вигляді прав вимог щодо боржників за кредитними договорами зовнішнім колекторським компаніям.

32.Також не знайшли свого підтвердження припущення про умисне зловживання службовими особами Банку своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб всупереч інтересам Банку, яке б завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, чи самого Банку та могло бути кваліфіковано за статтею 364-1 КК.

33.Так, матеріалами досудового розслідування встановлено, що при переданні вказаного кредитного портфелю на відпрацювання зовнішнім компаніям мала місце помилка, що виявилася у переданні на відпрацювання частини клієнтів Банку, до яких вже були подані позови співробітниками внутрішньої колекторської служби Банку (близько 5-10% клієнтів). Вказана помилка сталася через те, що при визначенні виборки клієнтів Банку використовувся скрипт без характеристики «судова стадія». Відділ, який готував цю виборку не бачив в системі внутрішнього електронного документообігу частини інформації про підготовку справ до суду відділом правового стягнення. Помилково передані на відпрацювання боржники, які не відповідали критеріям Положення про акредитацію зовнішніх колекторських компаній, були відізвані з роботи зовнішніх компаній через кілька днів після виявлення такої помилки (протокол допиту свідка ОСОБА_5 , том 2 а. с. 137-138, протокол допиту свідка ОСОБА_4 , том 2 а. с. 131 та інші). 26.04.2019 колекторські компанії електронною поштою у відповідь на листи Банку повідомили, що не приступали до роботи із відповідними боржниками і повернули документацію. Після цього у роботі зовнішніх компаній залишились виключно активи, які відповідали критеріям, затвердженим Правлінням Банку (протокол допиту свідка ОСОБА_2 , том 2 .а. с. 147).

34.Апеляційним переглядом ухвали слідчого судді істотних порушень вимог КПК, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

35.У зв`язку з цим, Суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

36.На підставі наведеного, керуючись статтями 110, 284, 309, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу адвоката Осіпчука Р. О. в інтересах особи, що повідомила про кримінальне правопорушення, - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.02.2020 про відмову в задоволенні скарги на постанову детектива від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження № 52019000000000648 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді: О. Ю. Семенников

С. Б. Боднар